Кардіоренометаболічний синдром: від нової клінічної концепції до практичного вибору ліпідознижувальної терапії

Вступ. Навіщо лікарю ще один синдром?

Багато років у клінічній практиці звучить термін «метаболічний синдром». Це не окрема нозологія, а сукупність патофізіологічних станів, які об’єднані загальним патогенезом та погіршують перебіг один одного. Чи корисний цей термін практикуючому лікарю, чи змінює він лікувальну тактику? Його значення полягає не в появі нового діагностичного формулювання, а у зміні підходу до пацієнта: від ізольованого ведення окремих факторів ризику — до розуміння їх як взаємопов’язаних ланок єдиного мультиорганного процесу.

У 2023–2026 рр. ця ідея отримала чітке міждисциплінарне оформлення. У 2023 р. Американська асоціація серця (American Heart Association — AHA) запропонувала концепцію cardiovascular-kidney-metabolic health та термін «кардіоренометаболічне здоров’я» [1]. У 2025 р. Європейське товариство атеросклерозу (European Atherosclerosis Society — EAS) представило споріднену, патофізіологічно орієнтовану концепцію системного метаболічного розладу (systemic metabolic disorder — SMD) [2]. У 2026 р. AHA, Американський коледж кардіологів (American College of Cardiology — ACC), Американська діабетична асоціація (American Diabetes Association — ADA) та Американське товариство нефрології (American Society of Nephrology — ASN) видали першу спільну клінічну настанову щодо профілактики, виявлення, оцінки та ведення КРМ-синдрому [3]. Принципово важливо, що ці документи створювалися не в межах однієї спеціальності: вони об’єднують кардіологічний, нефрологічний, ендокринологічний і профілактичний погляди на одного пацієнта.

Терміни, запропоновані AHA та EAS, дещо відрізняються, однак відображають спільну концепцію. Надмірне накопичення вісцеральної жирової тканини та інсулінорезистентність запускають каскад взаємопов’язаних змін: порушення метаболізму глюкози з розвитком цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, атерогенну дисліпідемію, артеріальну гіпертензію (АГ), стеатотичну хворобу печінки, хронічну хворобу нирок (ХХН) і серцево-судинні захворювання (ССЗ). У консенсусному документі EAS зазначено, що в міру прогресування ці стани формують хибне коло, яке ускладнює визначення первинної ланки патологічного процесу та обмежує можливості цілісного профілактичного підходу (рис. 1) [2].

Рисунок 1. Системний метаболічний розлад (Systemic metabolic disorder — SMD) (адаптовано за [2])

Примітка: МАСХП — метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки.

КРМ-синдром — це клінічна рамка, що допомагає вчасно ідентифікувати пацієнта, в якого вже розпочався каскад взаємопов’язаних змін. Ураження рідко залишається в межах однієї системи: метаболічна дисфункція може одночасно або послідовно проявлятися АГ, ЦД 2-го типу, ХХН, МАСХП та ССЗ.

Саме тому ця концепція потрібна ендокринологу, кардіологу, нефрологу, гастроентерологу й сімейному лікарю: вона допомагає не просто лікувати «свій» діагноз, а бачити цілісну траєкторію — від ранніх факторів ризику та первинної профілактики до маніфестного ураження органів-мішеней.

Стадії КРМ-синдрому

Стадіювання КРМ-синдрому, додає до цієї моделі найважливіше для амбулаторної практики: орієнтир, коли достатньо змін способу життя, коли необхідно розпочинати фармакотерапію, а коли значно інтенсифікувати лікування.

Розберемо стадії КРМ-синдрому [1, 3].

Стадія 0 — відсутність факторів КРМ-ризику. Тут ключовою є примордіальна профілактика (primordial prevention): створення умов і поведінкових звичок, які не допускають розвитку факторів ризику [4].

Стадія 1 — надлишкове накопичення дисфункціональної жирової тканини та/або предіабет без інших метаболічних факторів ризику.

На стадії 2 вже є щонайменше один метаболічний фактор ризику (АГ, атерогенна дисліпідемія, ЦД 2-го типу або метаболічний синдром) та/або ХХН, проте клінічного ССЗ ще немає.

Стадія 3 — субклінічне ССЗ, дуже високий нирковий ризик або високий прогнозований 10-річний ризик серцево-судинних подій.

Стадія 4 — клінічне ССЗ у контексті КРМ-синдрому: атеросклеротичне серцево-судинне захворювання (АССЗ), серцева недостатність, фібриляція передсердь, інсульт чи периферична артеріальна хвороба (рис. 2).

Рисунок 2. Стадії кардіоренометаболічного синдрому (адаптовано за [5])

Сучасна терапія КРМ-синдрому: від спільної рамки до фенотипорієнтованого лікування

Поява КРМ-концепції стала можливою не лише через глибше розуміння патофізіології, а й завдяки суттєвому терапевтичному прогресу останнього десятиліття. Стали доступними три нові класи лікарських засобів, які здатні поліпшувати клінічні наслідки у пацієнтів із різними фенотипами КРМ-синдрому.

Інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2) спочатку застосовували як цукро­знижувальні засоби при ЦД 2-го типу. Згодом було продемонстровано їхню користь при серцевій недостатності в різних категоріях фракції викиду та при ХХН. Тому іНЗКТГ-2 можуть бути показані пацієнтам з одним, двома або всіма трьома компонентами КРМ-синдрому — залежно від конкретного клінічного профілю [4].

Інкретинова терапія, зокрема агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (арГПП-1), знижує глікемію через стимуляцію секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Вона також впливає на регуляцію апетиту й сповільнює випорожнення шлунка, що сприяє зменшенню маси тіла. Найбільш яскравий представник семаглутид має протизапальні та антифібротичні властивості, що знач­но покращує прогноз у пацієнтів із серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду [6] та сповільнює прогресування ХХН [7].

Фінеренон — нестероїдний антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів — здатний знижувати ризик прогресування ХХН у пацієнтів із ЦД 2-го типу, а також у хворих на серцеву недостатність із помірно зниженою або збереженою фракцією викиду [8].

Механізми дії цих препаратів відрізняються, їх можна призначати разом, що буде забезпечувати адитивний ефект. Комбінацію блокаторів ренін-ангіотензинової системи з цими трьома новими класами препаратів називають «чотирма стовпами терапії кардіоренального захисту» [9]. Але це поняття не означає, що всі 4 класи потрібні кожному пацієнту з КРМ-синдромом.

Ліпідознижувальна терапія

Більш детально зупинимося на ліпідознижувальній терапії. Розуміння стадії КРМ-синдрому допомагає відповісти на одне з найчастіших і водночас складних запитань клінічної практики: коли слід розпочинати статинотерапію?

Якщо пацієнт перебуває на 4-й стадії кардіоренометаболічного континууму та має підтверджене АССЗ, сумнівів практично не залишається: це пацієнт дуже високого серцево-судинного ризику. Для профілактики серцево-судинних подій необхідно досягти рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) <1,4 ммоль/л [10]. У терапевтичному арсеналі для досягнення цієї мети є статини, езетиміб, інклісіран та їх раціональні комбінації.

Більше запитань виникає під час ведення пацієнтів на 1–3-й стадіях КРМ-синдрому. Чи вже настав час розпочати статинотерапію? Яку стартову дозу обрати? Чи доцільна рання комбінація препаратів? Чи не погіршить статин перебіг супутніх станів — зокрема предіабету або МАСХП? Саме клінічні настанови допомагають знайти відповіді на ці практичні запитання.

Ліпідний фенотип КРМ-синдрому: не лише ХС ЛПНЩ

КРМ-синдром супроводжується хронічним низькоінтенсивним запаленням. Дисфункціональна вісцеральна жирова тканина зумовлює розвиток інсулінорезистентності, оксидативного стресу, ендотеліальної дисфункції та активації прозапальних сигнальних шляхів. На цьому тлі посилюється утворення атерогенних аполіпопротеїн В-вмісних ліпопротеїнів (аpoB), їх проникнення й утримання в артеріальній стінці, окиснення та підтримання локального запального процесу в атеросклеротичній бляшці.

Для таких пацієнтів характерний особливий метаболічний фенотип дисліпідемії: підвищення рівня тригліцеридів, зниження ХС ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), збільшення кількості дрібних щільних ЛПНЩ і загальної кількості атерогенних аpoB-вмісних частинок.

Важливо враховувати, що в багатьох лабораторіях рівень ХС ЛПНЩ розраховують за формулою Фрідвальда. За рівня тригліцеридів понад 4,5 ммоль/л цей розрахунок є некоректним, тому отриманий показник ХС ЛПНЩ не можна вважати достовірним. Саме тому за такого фенотипу дисліпідемії для точнішої оцінки атерогенного ліпопротеїнового навантаження доцільно визначати рівень ХС не-ЛПВЩ та аpoB [11].

Ліпопротеїн(а) (Lp(a)) слід виміряти щонайменше один раз у житті. Підвищений Lp(a) не визначає самостійного вибору статину, проте є модифікатором ризику і посилює аргументацію щодо більш інтенсивного контролю інших факторів ризику.

Статини є одним із ключових компонентів терапії КРМ-синдрому. Їх головна клінічна мета — зниження рівня ХС ЛПНЩ і загального атерогенного аpoB-навантаження, а отже, зниження ризику АССЗ. Вони блокують ключовий фермент синтезу ХС шляхом інгібування 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА-редуктази (ГМГ-КоА-редуктази), а також можуть знижувати секрецію тригліцеридів у складі ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ). Про це свідчить стале зниження рівня тригліцеридів у плазмі крові, причому ефект є більш вираженим за вищого вихідного рівня тригліцеридів.

Водночас статини мають плейотропні ефекти: покращують функцію ендотелію, зменшують вираженість оксидативного стресу і знижують активність запальних механізмів. У багатьох дослідженнях терапія статинами асоціювалася також зі зниженням рівня високочутливого С-реактивного білка (вчСРБ). Зокрема, у дослідженні JUPITER розувастатин 20 мг знижував рівень ХС ЛПНЩ приблизно на 50%, а вчСРБ — на 37% [12].

На чому ґрунтується рішення про призначення статину?

Стадія КРМ-синдрому не є самостійним показанням до призначення статину. Вона допомагає лікарю структурувати ризик та не пропустити пацієнта, якому необхідна більш детальна ліпідна оцінка й активна профілактика. Показання до початку ліпідознижувальної терапії визначають відповідно до чинних настанов ACC / AHA 2026 р. [11] та ESC 2019, 2025 р. [10].

На 1–2-й стадіях КРМ-синдрому наявність ЦД 2-го типу або ХХН у дорослих віком ≥40 років, а також проміжного ризику АССЗ за шкалою PREVENT-ASCVD (5,0–9,9%) є підставами для застосування статинів та інших засобів, що знижують рівень ХС ЛПНЩ, з метою зниження ризику АССЗ. У пацієнтів із прикордонним прогнозованим ризиком за PREVENT-ASCVD (3,0–4,9%) ліпідознижувальну терапію можна розглядати після обговорення ризику з пацієнтом та з урахуванням додаткових чинників, що підвищують ризик розвитку АССЗ.

У пацієнтів із КРМ-синдромом 3-ї стадії наявність і поширеність субклінічного коронарного атеросклерозу можуть визначати інтенсивність зниження ХС ЛПНЩ та цільовий рівень цього показника. Згідно з настановою ACC / AHA 2026 р. щодо ведення дисліпідемії, за коронарного кальцієвого індексу (CAC) 100–999 одиниць Агатстона рекомендовано досягати рівня ХС ЛПНЩ <1,8 ммоль/л. За дуже вираженої коронарної кальцифікації — CAC ≥1000 одиниць Агатстона — рекомендовано зниження ХС ЛПНЩ <1,4 ммоль/л).

Пацієнти із КРМ-синдромом та наявним АССЗ (4-та стадія) часто належать до категорії дуже високого ризику АССЗ і потребують інтенсивного зниження ХС ЛПНЩ до <1,4 ммоль/л. Для цього застосовують високоінтенсивні статини, езетиміб, а за потреби — додаткові препарати, зокрема інклісіран.

ХХН є потужним посилювачем серцево-судинного ризику. За KDIGO 2024 [13], усім пацієнтам віком ≥50 років із ХХН, які не отримують хронічного діалізу і не є реципієнтами ниркового трансплантату, рекомендовано призначати статин у монотерапії чи в комбінації з езетимібом.

У пацієнтів віком 18–49 років із ХХН статинотерапія показана за наявності принаймні одного з таких чинників: встановлене коронарне захворювання (інфаркт міокарда або коронарна реваскуляризація), ЦД, перенесений ішемічний інсульт або прогнозований 10-річний ризик коронарної смерті чи нефатального інфаркту міокарда >10% (2A). У пацієнтів, які розпочинають програмний діаліз, не рекомендовано ініціювати терапію статином, однак її доцільно продовжувати, якщо препарат був призначений раніше.

У табл. 1 представлені цільові показники ліпопротеїнів у різних категорій пацієнтів для зниження ризику АССЗ.

Таблиця 1. Цільові показники ліпопротеїнів для зниження ризику АССЗ (адаптовано за 2026 ACC / AHA Guideline for the Management of Dyslipidemia [11])

Безпека статинів у пацієнтів із КРМ-синдромом

Побоювання щодо негативного впливу статинів на печінку чи вуглеводний обмін не мають ставати причиною відмови від терапії за наявності показань. Великий метааналіз індивідуальних даних рандомізованих досліджень продемонстрував, що статини не підвищують ризику клінічно значущих захворювань печінки, гепатиту або печінкової недостатності [14]. Статини є безпечними й ефективними у пацієнтів із МАСХП та мають застосовуватися відповідно до клінічних настанов [3].

Вплив статинів на вуглеводний обмін слід розглядати як помірний і дозозалежний. У метааналізі індивідуальних даних 23 рандомізованих досліджень призначення статинів низької або помірної інтенсивності асоціювалося з 10% відносним підвищенням частоти нововиявленого ЦД, абсолютне зростання на рік — 1,3% у групі статинів проти 1,2% у групі плацебо. Тобто додатково ЦД діагностували приблизно у 1 пацієнта на 833 пролікованих протягом року. Для високоінтенсивної терапії абсолютна різниця була більшою — 1,27% на рік (4,8 проти 3,5% відповідно). Водночас важливо, що більшість нових випадків ЦД виникала не у метаболічно здорових осіб, а в пацієнтів, які ще до початку терапії мали глікемічні показники, близькі до діагностичного порогу ЦД 2-го типу — рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) наближався до 6,5%. Отже, статини можуть спричиняти маніфестацію ЦД у пацієнтів із вже наявною інсулінорезистентністю або предіабетом, а не бути причиною його розвитку de novo в осіб без метаболічної схильності. Це не є підставою для відмови від терапії при високому серцево-судинному ризику, натомість потребує оцінки глікемії та HbA1c до початку лікування, модифікації способу життя й подальшого метаболічного моніторингу [15].

Отже, у пацієнта з КРМ-синдромом доцільним є не уникнення статинотерапії, а індивідуалізований вибір її інтенсивності, контроль показників вуглеводного обміну та печінкових ферментів за клінічними показаннями [14].

Практичний алгоритм для амбулаторного прийому

1. Визначити стадію КРМ-синдрому — скринінг слід починати в дитячому віці для виявлення ожиріння та проводити регулярно в дорослих. Має включати вимірювання індексу маси тіла (ІМТ), окружності талії, повторне корект­не вимірювання артеріального тиску, визначення ліпідів, глюкози, HbA1c, креатиніну із розрахунком швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та співвідношення альбумін / креатинін у сечі.

2. Визначити атерогенне навантаження — ліпідограма, розрахунок ХС не-ЛПВЩ, за наявності гіпертригліцеридемії — оцінка рівня аpoB, Lp(a) хоча б один раз у житті.

3. Встановити категорію серцево-судинного ризику та цільовий рівень ХС ЛПНЩ або апоВ:

• за наявності АССЗ — стратегія вторинної профілактики;
• первинна профілактика — розрахувати абсолютний серцево-судинний ризик у пацієнтів без клінічно маніфестного ССЗ. У 2024 р. АНА представила оновлену модель оцінки ризику PREVENT, що дає можливість визначати 10- та 30-річний ризик у пацієнтів віком 30–79 років [16]. Ця шкала увійшла в рекомендації 2026 р. щодо КРМ-синдрому [1, 5]. У європейській практиці для осіб без ССЗ застосовують SCORE2/SCORE2-OP, а при ЦД 2-го типу — SCORE2-Diabetes [10].,

4. Обрати стартову стратегію ліпідознижувальної терапії — монотерапія статином відповідної інтенсивності або його комбінація з езетимібом. Розувастатин — один із варіантів для помірно- або високоінтенсивного зниження ХС ЛПНЩ.

5. Контролювати ефективність — ліпідний профіль слід визначати через 4–12 тиж після початку лікування або корекції дози, а надалі — кожні 6–12 міс для оцінки ефективності терапії та прихильності пацієнта до лікування [11].

6. Вчасно проводити ескалацію терапії — за недостатнього ефекту — титрація дози статину або додавання езетимібу. При дуже високому ризику та недосягненні цілі ХС ЛПНЩ — розглянути необхідність ін’єкційної ліпідо­знижувальної терапії (інклісіран).

Розувастатин у пацієнта з КРМ-синдромом

Ключовою властивістю розувастатину є висока ліпідо­знижувальна потужність, що є особливо корисним при високому початковому ХС ЛПНЩ. У дослідженні STELLAR середнє зниження ХС ЛПНЩ на дозах 10, 20 та 40 мг становило близько 46; 52 та 55% відповідно [17]. Режими розувастатину 20–40 мг належать до високоінтенсивної статинової терапії, 5–10 мг — до помірної інтенсивності [10].

Комбінація розувастатину з езетимібом є особливо раціональною у пацієнтів із КРМ-синдромом, для яких характерні високий або дуже високий атеросклеротичний серцево-судинний ризик, потреба в істотному зниженні рівня ХС ЛПНЩ та часта поліморбідність. Додавання езетимібу до помірної дози розувастатину дає змогу досягти більш вираженого зниження ХС ЛПНЩ, ХС не-ЛПВЩ та апоB, ніж підвищення дози статину. У підгруповому аналізі дослідження RACING [18] серед пацієнтів із метаболічним синдромом і встановленим АССЗ комбінація помірноінтенсивної статинотерапії з езетимібом забезпечила зіставні з високоінтенсивною статинотерапією клінічні результати, нижчий рівень ХС ЛПНЩ і рідше призводила до припинення лікування або зниження дози через непереносимість.

Додатковою перевагою комбінації може бути вплив на стеатоз печінки. У відкритому рандомізованому дослідженні ESSENTIAL [19], що включало 70 пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та дисліпідемією, застосування езетимібу 10 мг у комбінації з розувастатином 5 мг протягом 24 тиж забезпечило більше зниження вмісту жиру в печінці за даними магнітно-резонансної томографії (МРТ) порівняно з монотерапією розувастатином; середня міжгрупова різниця становила 3,2%. Комбінацію не слід позиціонувати як лікування МАСХП, проте наявність стеатотичної хвороби печінки не повинна бути підставою для уникнення інтенсивного контролю атерогенних ліпопротеїнів.

Для розувастатину при виборі дози важливо враховувати функцію нирок. Хоча препарат елімінується переважно через кишечник, нирковий шлях забезпечує близько 28% його загального кліренсу. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок, за кліренсу креатиніну <30 мл/хв, концентрація розувастатину в плазмі крові може зростати приблизно втричі. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із кліренсом креатиніну <60 мл/хв. Такі обмеження слід розглядати як захід для запобігання надмірному підвищенню концентрації розувастатину в крові та пов’язаному з цим ризику міопатії. Дозу препарату слід титрувати обережно, з урахуванням функції нирок, супутньої терапії та переносимості.

Від монотерапії до фіксованих комбінацій: практичне місце Клівас^®

На фармацевтичному ринку України розувастатин представлений, зокрема, препаратом Клівас^® (Acino). Особливістю препарату є використання аморфної форми розувастатину кальцію та комплексу лужних стабілізаторів: магнію гідроксиду, кальцію карбонату й натрію карбонату, які формують оптимальне мікросередовище та сприяють стабільності діючої речовини.

У виробництві препарату Клівас^® застосовують метод прямого пресування, що дозволяє уникнути впливу вологи та температури, характерних для вологої грануляції. Додатковий захист забезпечують плівкове покриття та первинне пакування Alu/Alu, що знижує вплив світла, вологи й кисню [20].

Сьогодні Клівас^® — це ціла родина препаратів, що дозволяє обирати терапію залежно від клінічної ситуації (табл. 2):

• Клівас^® — розувастатин для базової ліпідознижувальної терапії;
• Клівас^® Плюс — фіксована комбінація розувастатину та езетимібу для пацієнтів, які потребують інтенсифікації ліпідознижувальної терапії;
• Клівас^® Дуо — фіксована комбінація розувастатину та ацетилсаліцилової кислоти для пацієнтів, яким відповідно до клінічних показань необхідне одночасне застосування цих компонентів.

Таблиця 2. Клінічне позиціонування лікарських форм Клівас^®. Склад і показання наведені за інструкціями для медичного застосування [21–23]

Важливою перевагою для пацієнтів є те, що препарати родини Клівас^® представлені в державній програмі реімбурсації «Доступні ліки». Зокрема, Клівас 10 і 20 мг доступний в упаковках № 90, що дозволяє забезпечити пацієнта препаратом одразу на 3 міс терапії. До програми також включені Клівас^® Плюс 10/10 мг і 20/10 мг, а Клівас^® Дуо 5/100 мг, № 28 відпускається без доплати*.

Таким чином, родина Клівас^® поєднує різні терапевтичні можливості для пацієнтів із дисліпідемією з доступністю в межах державної програми реімбурсації, що створює можливість індивідуалізувати терапію відповідно до клінічних потреб пацієнта.

Висновок

Стадіювання КРМ-синдрому рекомендоване у дітей, підлітків і дорослих для запобігання прогресуванню синдрому, персоналізації терапії відповідно до абсолютного ризику, зниження частоти серцево-судинних подій і темпів втрати функції нирок упродовж життя, а також сприяння регресу до раніших стадій завдяки модифікації способу життя та зменшенню маси тіла [3]. Модель ведення КРМ-синдрому відображає зміну клінічної парадигми — перехід від медичної допомоги, розділеної між окремими спеціальностями, до інтегрованого ведення пацієнтів із кількома взаємопов’язаними станами. Для таких пацієнтів контроль рівня ХС ЛПНЩ є не другорядним лабораторним завданням, а впливом на ключову причинну ланку розвит­ку АССЗ. Розувастатин забезпечує можливість значущого зниження рівня ХС ЛПНЩ у межах монотерапії та може становити основу комбінованої ліпідознижувальної стратегії.

UA-CLIV-PUB-092026-398

*Відповідно до Переліків лікарських засобів, які підлягають реімбурсації, затверджених наказом НСЗУ від 13.07.2026 р. № 361.

Список використаної літератури

• 1. Ndumele C.E., Rangaswami J., Chow S.L. et al. (2023) Cardiovascular-Kidney-Metabolic Health: A Presidential Advisory From the American Heart Association. Circulation, 148(20): 1606–1635. doi: 10.1161/CIR.0000000000001184.
• 2. Romeo S., Vidal-Puig A., Husain M. et al. (2025) Clinical staging to guide management of metabolic disorders and their sequelae: a European Atherosclerosis Society consensus statement. Eur. Heart J., Oct 7; 46(38): 3685–3713. doi: 10.1093/eurheartj/ehaf314.
• 3. Ndumele C.E. Rodriguez F., Dixon D.L. et al. (2026) 2026 AHA/ACC/ADA/ASN Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of Cardiovascular-Kidney-Metabolic Syndrome: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Joint Committee on Clinical Practice Guidelines. Circulation, Jul 28; 154(4): e50–e158. doi: 10.1161/CIR.0000000000001453.
• 4. Braunwald E. (2025) From cardiorenal to cardiovascular-kidney-metabolic syndromes. Eur. Heart J., 21; 46(8): 682–684. doi: 10.1093/eurheartj/ehae775.
• 5. Lassen M.C.H., Ostrominski J.W., Claggett B.L. et al. (2026) Cardiovascular-Kidney-Metabolic Syndrome Stages, Echocardiographic Characteristics, and Heart Failure Risk: The Atherosclerosis Risk in Communities Study. Circulation, Apr 28; 153(17): 1268–1280. doi: 10.1161/CIRCULATIONAHA.125.077894.
• 6. Kosiborod M.N., Deanfield J., Pratley R. et al. (2024) SELECT, FLOW, STEP-HFpEF, and STEP-HFpEF DM Trial Committees and Investigators. Semaglutide versus placebo in patients with heart failure and mildly reduced or preserved ejection fraction: a pooled analysis of the SELECT, FLOW, STEP-HFpEF, and STEP-HFpEF DM randomised trials. Lancet, Sep 7; 404(10456): 949–961. doi: 10.1016/S0140-6736(24)01643-X.
• 7. Perkovic V., Tuttle K.R., Rossing P. et al. (2024) Effects of semaglutide on chronic kidney disease in patients with type 2 diabetes. N. Engl. J. Med., 391: 109–121. doi: 10.1056/NEJMoa2403347.
• 8. Solomon S.D., McMurray J.J.V., Vaduganathan M. et al. (2024) Finerenone in heart failure with mildly reduced or preserved ejection fraction. N. Engl. J. Med., 391: 1475–1485. doi: 10.1056/NEJMoa2407107.
• 9. Agarwal R., Fouque D. (2023) The foundation and the four pillars of treatment for cardiorenal protection in people with chronic kidney disease and type 2 diabetes. Nephrol. Dial. Transplant., 38: 253–257. doi: 10.1093/ndt/gfac331.
• 10. Mach F., Koskinas K.C., Casula M. et al. (2025) 2025 Focused Update of the 2019 ESC/EAS Guidelines for the management of dyslipidaemias. Eur. Heart J., 46(42): 4359–4378. doi: 10.1093/eurheartj/ehaf190.
• 11. Blumenthal R.S. Morris P.B., Gaudino M. et al. (2026) 2026 ACC/AHA/AACVPR/ABC/ACPM/ADA/AGS/APhA/ASPC/NLA/PCNA Guideline on the Management of Dyslipidemia: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Joint Committee on Clinical Practice Guidelines. J. Am. Coll. Cardiol., May 19; 87(19): 2624–2757. doi: 10.1016/j.jacc.2025.11.016.
• 12. Ridker P.M., Danielson E., Fonseca F.A.H. et al. (2008) JUPITER Study Group. Rosuvastatin to prevent vascular events in men and women with elevated C-reactive protein. N. Engl. J. Med., Nov 20; 359(21): 2195–207. doi: 10.1056/NEJMoa0807646.
• 13. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) CKD Work Group (2024) KDIGO 2024 Clinical Practice Guideline for the Evaluation and Management of Chronic Kidney Disease. Kidney Int., 105(4S): S117–S314. doi: 10.1016/j.kint.2023.10.018.
• 14. Pedicino D., Volpe M. (2026) Weekly Journal Scan: An individual participant data meta-analysis of large randomized trials shows that any adverse events associated with statins are greatly outweighed by their cardiovascular benefits. Eur. Heart J., Jul 7; 47(26): 3437–3439. doi: 10.1093/eurheartj/ehag230.
• 15. Cholesterol Treatment Trialists’ (CTT) Collaboration (2024) Effects of statin therapy on diagnoses of new-onset diabetes and worsening glycaemia in large-scale randomised blinded statin trials: an individual participant data meta-analysis. Lancet Diabetes Endocrinol., 12: 306–319. doi: 10.1016/S2213-8587(24)00040-8.
• 16. Khan S.S., Matsushita K., Sang Y. et al. (2024) Development and validation of the American Heart Association’s PREVENT equations. Circulation, 149: 430–449. doi: 10.1161/CIRCULATIONAHA.123.067626.
• 17. Jones P.H., Davidson M.H., Stein E.A. et al. (2003) Comparison of the efficacy and safety of rosuvastatin versus atorvastatin, simvastatin, and pravastatin across doses (STELLAR Trial). Am. J. Cardiol., 92: 152–160. doi: 10.1016/S0002-9149(03)00530-7.
• 18. Lee Y.J., Lee S.H., You S.C. et al. (2024) Moderate-intensity statin with ezetimibe combination therapy versus high-intensity statin monotherapy in patients with metabolic syndrome and atherosclerotic cardiovascular disease: A post-hoc analysis of the RACING trial. Diabetes Obes. Metab., 26(3): 829–839. doi: 10.1111/dom.15374.
• 19. Cho Y., Rhee H., Kim Y.E. et al. (2022) Ezetimibe combination therapy with statin for non-alcoholic fatty liver disease: an open-label randomized controlled trial (ESSENTIAL study). BMC Med., 21; 20(1): 93. doi: 10.1186/s12916-022-02288-2.
• 20. Поліщук О.В., Гук І.А., Асмолова Н.М. (2026) Фармацевтичні аспекти розробки препарату Клівас, таблетки: якість, стабільність та безпека. Укр. мед. часопис, 2(176). DOI 10.32471/umj.1680-3051.275270
• 21. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Клівас^®. Державний реєстр лікарських засобів України. www.drlz.com.ua.
• 22. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Клівас^® Плюс. Державний реєстр лікарських засобів України. www.drlz.com.ua.
• 23. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Клівас^® Дуо. Державний реєстр лікарських засобів України. www.drlz.com.ua.

Надійшла до редакції/Received: 21.08.2026

Прийнято до друку/Accepted: 25.08.2026