Денний анксіолітик для кардіологічного пацієнта: що кажуть дослідження про темгіколурил

Тривога і серцево-судинний ризик: роль гормонів стресу

Зв’язок тривоги із серцево-судинною патологією підтверджено на великих когортах пацієнтів. За даними метааналізу 46 когортних досліджень (понад 2 млн учасників), тривожні розлади асоціювалися з вищим ризиком серцево-судинної смерті (відносний ризик (ВР) 1,41; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,13–1,76), ішемічної хвороби серця (ІХС) (+41%), інсульту (+71%) і серцевої недостатності (+35%) (рис. 1) [1]. Для фібриляції передсердь (ФП) асоціація не була статистично значущою. Встановити причинно-наслідковий зв’язок такий дизайн не дає змоги.

Примітки: темним кольором позначено статистично значущі асоціації, сірим — незначущі.

Одним із можливих посередників цього зв’язку вважають кортизол:

• у когорті осіб літнього віку високий добовий рівень кортизолу в сечі передбачав смерть від серцево-судинних причин, але не від інших, незалежно від того, чи були в людини серцево-судинні захворювання на початку спостереження [2];
• у дослідженні з менделівською рандомізацією, яка зменшує вплив конфаундерів, генетично зумовлене підвищення рівня кортизолу асоціювалося зі збільшенням шансів ФП на 20% (відношення шансів (ВШ) 1,20; 95% ДІ 1,06–1,35) [3]. Після врахування систолічного артеріального тиску (АТ) та окружності талії зв’язок зникав (ВШ 0,99): імовірно, кортизол підвищує ризик ФП через артеріальну гіпертензію та накопичення жиру в ділянці живота.

Кортизол: від адаптації до ушкодження органів

Кортизол — головний гормон стресу в людини. За гострого стресу він корисний: мобілізує глюкозу, підтримує АТ, посилює дію адреналіну на серце й судини та стримує надмірне запалення. Коли загроза минає, рівень гормону повертається до вихідного завдяки зворотному зв’язку: кортизол сам гальмує гіпоталамус і гіпофіз [4].

За хронічної тривоги цей механізм слабшає. Кортизол залишається підвищеним довше, ніж потрібно, а його добовий ритм згладжується і вечірній рівень не знижується настільки, наскільки має. Таке тривале навантаження організму гормонами стресу називають алостатичним навантаженням, і саме воно, а не окремий епізод стресу, пов’язане з ушкодженням органів [4, 5]. Наслідки хронічного надлишку кортизолу для різних систем узагальнено в табл. 1.

Таблиця 1. Наслідки хронічного надлишку кортизолу для систем організму

Для пацієнта кардіологічного профілю найважливіші перші дві групи ефектів. Кортизол діє на судини двома шляхами: безпосередньо через глюкокортикоїдні рецептори в їхній стінці і опосередковано, посилюючи дію катехоламінів [7, 8]. Психічний стрес здатен спричиняти ішемію міокарда, подібну до тієї, що виникає під час навантажувального тесту; різниця лише в тому, що стимулом є емоція, а не фізичне навантаження [18]. Зв’язок підтверджують і тривалі вимірювання: у людей літнього віку високий вміст кортизолу у волоссі, що відображає рівень гормону за кілька місяців, асоціювався з частішими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі [19].

Багато з цих наслідків самі стають джерелом тривоги. Прискорене серцебиття, біль у животі, свербіж і безсоння змушують пацієнта ще більше зосереджуватися на самопочутті, і замикається хибне коло: тривога — надлишок кортизолу — соматичні симптоми — тривога [5, 17]. Розірвати його можна на будь-якій ланці, зокрема знижуючи активність стресової осі.

Звідси гіпотеза: послаблення тривоги та зниження активності стресової системи, зокрема рівня кортизолу, може позначитися не лише на самопочутті, а й на серцево-судинному ризику та стані інших систем організму. Для її перевірки потрібен анксіолітик, придатний для тривалого застосування в людей із серцево-судинними захворюваннями. Бензодіазепіни мають тут суттєві обмеження: короткий дозволений курс прийому — до 4 тиж, ризик падінь і залежності, особливо в літньому віці. Темгіколурил, затверджений до клінічного застосування у 1978 р., належить до так званих денних транквілізаторів. На відміну від бензодіазепінів, він не порушує координації рухів і не спричиняє міорелаксації, тож пацієнт зберігає звичну денну активність. Препарат покращує сон без прямої снодійної дії та денної сонливості, а залежності й синдрому відміни на тлі його прийому не встановлено [20]. Ці властивості роблять темгіколурил зручним кандидатом для перевірки гіпотези, тож у цьому огляді розглянуто ефекти препарату, що виходять за межі протитривожної дії.

Звідки взято дані та як їх оцінювали

Темгіколурил застосовують протягом майже пів століття, і за цей час накопичився значний масив публікацій — від перших експериментальних робіт до сучасних клінічних спостережень. Огляд побудовано навколо трьох запитань: як препарат впливає на кортизол та інші маркери активності стресової системи; які серцево-судинні ефекти засобу описано в клініці; що з цих даних українські лікарі можуть впровадити в практику вже сьогодні і що варто перевірити в майбутньому.

Матеріал охоплює всі рівні доказовості: експерименти на тваринах, клінічні випробування та описи окремих випадків. Найбільше уваги приділено роботам, де поряд із психометричними шкалами оцінювали об’єктивні показники — вміст глюкокортикоїдів, варіабельність ритму серця (ВРС), частоту ангінозних нападів, толерантність до навантаження, маркери серцевої недостатності. Саме за ними можна простежити, чи позначається дія анксіолітика на роботі серця.

Під час аналізу враховували дизайн кожної роботи: наявність контрольної групи, обсяг вибірки, тривалість спостереження та обрані кінцеві точки. Особливості цих робіт наведено поруч із результатами, щоб читач міг самостійно оцінити їхнє значення для практики.

Дві публікації розглянуто окремо. Перша — робота Л. Середюк та І. Вакалюк (2020) у пацієнтів із ІХС та ФП, єдина з виявлених, у якій кортизол на тлі темгіколурилу визначали в людей [21]. Друга — огляд Т.Р. Абакумової та співавторів (2026), найновіше зведення даних про молекулу [20].

Фармакологічна характеристика темгіколурилу

Хімічна структура. Темгіколурил (тетраметилгліколурил; C₈H₁₄N₄O₂; М 198,22) складається з двох метильованих фрагментів сечовини, об’єднаних у біциклічну структуру. У матеріалах виробника її описують як близьку до природних метаболітів організму. Код АТХ — N06 BX21 [22].

Механізм дії темгіколурилу вивчено переважно в експериментальних роботах. Згідно з інструкцією [22], препарат:

• впливає на структури головного мозку, що регулюють емоції (лімбіко-ретикулярний комплекс), зокрема на ділянки гіпоталамуса, які запускають стресову реакцію;
• врівноважує роботу основних систем передачі нервових сигналів — гамма-аміномасляна кислота (ГАМК)-ергічної, холінергічної, серотонінергічної та адренергічної, не пригнічуючи при цьому адренергічної передачі в периферичних органах;
• стримує надмірне збудження нервової системи й посилює її гальмівні механізми.

Описано також здатність препарату захищати клітини від нестачі кисню та окиснювального ушкодження, стабілізувати клітинні мембрани й покращувати використання кисню серцевим м’язом [20]. Ці властивості роблять молекулу цікавою для кардіологічних досліджень.

Фармакокінетика темгіколурилу проста й передбачувана [22]; основні параметри наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Фармакокінетичні параметри темгіколурилу (за інструкцією) [22]

Хворі кардіологічного профілю часто приймають 5–7 препаратів, тому відсутність біотрансформації темгіколурилу має практичне значення: ризик взаємодій на рівні CYP450 мінімальний. Засіб виділяється нирками, тож у разі порушення їхньої функції його призначають з обережністю.

Вплив на гормональну систему реагування на стрес

Головна гормональна система реагування на стрес — вісь «гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози» (ГГН-вісь), кінцевим продуктом якої є кортизол. Вплив темгіколурилу на неї вивчали в експерименті на тваринах і в клініці. Результати обох робіт узгоджуються між собою й підтримують гіпотезу про захисну дію препарату при стресі.

У мишей, яких протягом тривалого часу піддавали різним непередбачуваним стресовим впливам, темгіколурил (10 мг/кг маси тіла перорально протягом 3 тиж) запобігав підвищенню концентрації кортикостерону — основного глюкокортикоїду гризунів — і виробленню прозапальних речовин (цитокінів) клітинами селезінки [23].

Крім того, тварини, які отримували препарат, швидше долали тривожну реакцію в новому середовищі. На думку авторів, антистресова дія засобу проявляється насамперед на рівні гормональної відповіді.

Клінічним продовженням цих спостережень стала праця Л. Середюк та І. Вакалюк (Івано-Франківський націо­нальний медичний університет, 2020) [21]. Пацієнти з ІХС і постійною ФП протягом 2 тиж отримували стандартну терапію (n=16) або стандартну терапію в поєднанні з темгіколурилом двічі на добу (n=15). Динаміку рівня кортизолу в обох групах наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Динаміка рівня сироваткового кортизолу в пацієнтів з ІХС і постійною ФП (за даними [21])

На тлі застосування препарату вміст кортизолу знизився приблизно на 40%. Частка пацієнтів із високим рівнем стресу за шкалою Рідера скоротилася з 60 до 0%, із клінічно вираженою тривожністю за HADS — з 73,3 до 6,7% (в обох випадках p<0,001) (рис. 2).

Рисунок 2. Динаміка стресу, тривоги та скарг на перебої в роботі серця в пацієнтів з ІХС і постійною ФП на тлі стандартної терапії та її поєднання з темгіколурилом [21]

Примітки: частка пацієнтів із відповідною ознакою до лікування та через 2 тиж; у групі темгіколурилу зміни всіх трьох показників статистично значущі (p<0,001); у групі стандартної терапії значущим було лише зменшення скарг на перебої в роботі серця (p<0,05); HADS — госпітальна шкала тривоги та депресії.

Вихідна концентрація кортизолу в основній групі була вищою, ніж у контрольній, а після лікування наблизилася до її значень.

Ці результати узгоджуються з гіпотезою про зв’язок між послабленням тривоги та нормалізацією активності ГГН-осі.

Практичне значення цього результату випливає із системних ефектів кортизолу (див. табл. 1). Якщо зниження гормону стресу приблизно на 40% підтвердиться в ширших і довших дослідженнях, темгіколурил, імовірно, послаблюватиме й наслідки надлишку кортизолу для серця, судин, обміну речовин, травної системи та шкіри. На це опосередковано вказує те, що сприятливі зміни на тлі препарату описано саме в тих системах, на які діє гормон стресу:

• серцево-судинна — менше скарг на перебої в роботі серця [21], зсув у бік парасимпатичної регуляції та рідші напади стенокардії [24];
• обмін речовин — зниження рівня загального холестерину на 28% і ХС ЛПНЩ — на 21% [25];
• імунна — в експерименті разом із кортикостероном знижувалося вироблення прозапальних цитокінів [23];
• головний мозок і сон — менше тривоги, кращий сон без прямої снодійної дії [20, 24];
• травна — менше соматичних проявів тривоги, зокрема шлунково-кишкових, у пацієнтів первинної ланки [26];
• шкіра — менше тривоги, кращий сон і вища якість життя (DLQI) при сверблячих дерматозах та атопічному дерматиті [20].

Водночас прямого доказу того, що ці ефекти зумовлені саме зниженням рівня кортизолу, немає: їх може пояснювати й послаблення тривоги загалом. Те, що гіполіпідемічна дія не залежала від протитривожної [27], залишає місце для гормонального механізму. Перевірити це можна в дослідженнях, де кортизол визначатимуть паралельно з клінічними кінцевими точками.

Окрім гормональної ланки стресової відповіді, важлива й нервова — активація симпатичної нервової системи. Її оцінювали Н.Н. Шиліна та співавтори (2013) у пацієнтів після інфаркту міокарда (ІМ): темгіколурил знижував рівень стресу за шкалою Рідера та зсував показники варіабельності ритму серця в бік переважання парасимпатичної, тобто «заспокійливої», регуляції [24]. Кортизол автори не визначали, а кардіо­логічні результати цієї роботи наведено нижче.

Перспективи. Уточнити вплив препарату на стресову вісь допоможуть дослідження з оцінкою добового профілю глюкокортикоїдів (у слині, вільного кортизолу в сечі, гормону у волоссі як маркера хронічного стресу), рівня адренокортикотропного гормону (АКТГ) і дексаметазонової проби.

Клінічні дані в кардіології

Кардіологічні ефекти темгіколурилу пов’язані насамперед із послабленням тривоги та впливу симпатичної нервової системи на серце. У клінічних роботах описано також протиангінальну, гіполіпідемічну та антиаритмічну дію; вплив препарату на віддалений прогноз ще належить вивчити.

Найповніші дані отримано в ранній період після ІМ. Тривожні розлади в цей час виявляють у 17–60% хворих; за даними літератури, вони асоціюються зі зростанням частоти ускладнень ІХС у 2,5–5 разів [24]. У відкрите контро­льоване дослідження Н.Н. Шиліної та співавторів включили 94 пацієнтів віком 45–65 років із тривожними розладами та хронічною серцевою недостатністю (ХСН) II–III функціо­нального класу (ФК) на 3–4-му тижні після ІМ. Протягом 30 днів основна група (n=60) отримувала темгіколурил 1500–2000 мг/добу на тлі базисного лікування (бісопролол, еналаприл, подвійна антитромбоцитарна терапія, симвастатин), контрольна (n=34) — лише базисне лікування.

Результати через 30 днів:

• тривога за HADS зменшилася на 72,6% (у контролі — на 4,4%);
• клінічний стан: знизилися частота ангінозних нападів і потреба в нітрогліцерині, зросла дистанція тесту 6-хвилинної ходьби, знизився ФК ХСН;
• вегетативна регуляція: показники варіабельності ритму серця змістилися в бік переважання парасимпатичної регуляції — зросли SDNN і частка пацієнтів із SDNN >50 мс, індекс централізації знизився на 32,9% (у контролі підвищився на 12,7%), загальна потужність спектра збільшилася на 36,7%;
• безпека: АТ, частота серцевих скорочень (ЧСС), інтервали P–Q і Q–T не змінювалися; взаємодій із базисною терапією та синдрому відміни не зафіксовано.

Автори встановили, у кого препарат діє найкраще. Ефект був найвираженішим у пацієнтів із підвищеною або нормальною реакцією симпатичної нервової системи; за її зниженої реактивності відповідь відмічали лише у 18% випадків. Отже, найбільшої користі від лікування можна очікувати у разі переважання симпатичних впливів.

Робота мала відкритий дизайн і тривала 30 днів, тому її результати доцільно підтвердити в ширших рандомізованих випробуваннях.

Інші кардіологічні дані щодо темгіколурилу узагальнено в табл. 4.

Таблиця 4. Клінічні дослідження темгіколурилу в кардіології

При порушеннях ритму препарат передусім послаблював суб’єктивні прояви. У роботі Л. Середюк та І. Вакалюк [21] частка пацієнтів зі скаргами на перебої в роботі серця на тлі застосування темгіколурилу зменшилася з 66,7 до 6,7%, у контрольній групі — з 93,8 до 56,3% (див. рис. 2).

Можливу роль засобу при психогенних аритміях ілюструє клінічний випадок 27-річної пацієнтки з тривожним розладом і шлуночковою екстрасистолією (ШЕ), що виникала, зокрема, під час поїздок у метро. Через 30 днів прийому темгіколурилу 1500 мг/добу ШЕ за даними Холтерівського моніторування практично зникла [33]. Спостереження узгоджується з концепцією психогенних аритмій і заслуговує на перевірку на більших вибірках.

Описано й метаболічні ефекти препарату. Гіполіпідемічну дію показано в експерименті на щурах з обмеженою руховою активністю [34] і в клінічних спостереженнях. Прийом темгіколурилу в дозі 1,2 г/добу протягом 2 тиж знижував рівень загального холестерину на 28%, а холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) — на 21%; ефект зберігався впродовж курсу та слабшав через 1 міс після відміни [25]. Цей вплив не залежав від протитривожної дії [27]. Його механізм і значення на тлі сучасної статинотерапії ще належить з’ясувати.

Антиоксидантну дію оцінювали за лабораторними маркерами — активністю каталази, супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази й вмістом продуктів окиснення ліпідів, у тому числі в пацієнтів після ІМ [35]. Клінічне значення цих змін ще вивчається.

Загалом передбачуваний ланцюг виглядає наступним чином (рис. 3): тривога → переважання симпатичних впливів і надлишок кортизолу → зростання АТ, ішемія міокарда, аритмогенність. Корекція тривожних розладів має послаблювати ці механізми. Початкові ланки підтверджено великими епідеміологічними роботами [1–3], а дані щодо темгіколурилу свідчать про сприятливий вплив на проміжні показники. Перевірити вплив на перебіг захворювання можуть рандомізовані випробування з оцінкою смертності та серцево-судинних ускладнень.

Рисунок 3. Можливий зв’язок тривоги із серцево-судинним ризиком і точки впливу темгіколурилу

Примітки: сірі стрілки — патогенетичні ланки, підтверджені епідеміологічними дослідженнями [1–3] і оглядовими даними [4–17]; помаранчеві блоки — ефекти темгіколурилу, описані в експериментальних і клінічних роботах [21, 24, 25, 30].

Дані неврологічних і психіатричних досліджень

Препарат вивчали при широкому спектрі станів — від деменції до атопічного дерматиту. Спільна риса цих робіт — тривожна симптоматика, що супроводжує соматичне або неврологічне захворювання [20]. Основні результати наведено в табл. 5.

Таблиця 5. Застосування темгіколурилу в неврології та психіатрії

Для неврологічної практики найбільше значення мають дані щодо тривожності при хронічних порушеннях мозкового кровообігу та після черепно-мозкової травми (ЧМТ). Підвищення рівня нейротрофічного фактора мозку (BDNF) — білка, що підтримує відновлення нервових клітин, — можна розглядати як ознаку позитивного впливу засобу на головний мозок. В Україні інструкція не передбачає застосування препарату в дітей.

Переносимість і безпека

Багаторічний досвід клінічного застосування свідчить про хорошу переносимість темгіколурилу. Основні положення інструкції [22]:

• побічні реакції (рідко, ≥1/10 000 до <1/1000): запаморочення, зниження АТ, диспепсія, бронхоспазм, алергічні реакції (зокрема ангіоневротичний набряк) при високих дозах, слабкість, зниження температури тіла на 1–1,5 °C; останні два ефекти не потребують відміни препарату й минають після завершення курсу;
• протипоказання: лише гіперчутливість;
• обережність: порушення функції печінки та нирок, артеріальна гіпотензія, керування транспортними засобами; у період вагітності та годування грудьми застосовувати не рекомендується, дітям не призначають;
• дозування: 300–600 мг 2–3 рази на добу незалежно від прийому їжі. Максимальна разова доза — 3 г, добова — 10 г. Курс — від кількох днів до 2–3 міс;
• залежність і синдром відміни не встановлені; препарат сумісний із нейролептиками, бензодіазепінами, снодійними, антидепресантами та психостимуляторами.

Особливості застосування в кардіологічних пацієнтів:

• у пацієнтів після ІМ на тлі застосування блокатора β-адренорецепторів, інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту, антитромбоцитарних препаратів і статину змін АТ, ЧСС, P–Q і Q–T не зафіксовано [24];
• за артеріальної гіпотензії або під час титрування антигіпертензивних препаратів доцільно контролювати АТ;
• оскільки препарат не метаболізується, клінічно значуща взаємодія з прямими оральними антикоагулянтами малоймовірна, хоча спеціальних досліджень цієї комбінації не проводили.

У літературі описано прийом 30 г препарату (60 таблеток) двома пацієнтами із суїцидальною метою без шкоди для здоров’я (публікація 1974 р.) [20]. Такі спостереження узгоджуються з даними про низьку токсичність молекули.

Ключові публікації

Нижче докладніше розглянуто дві публікації, на які найбільше спирається цей огляд.

Дослідження Л. Середюк та І. Вакалюк «Effectiveness of treatment with mebicar in patients with permanent atrial fibrillation» опубліковано в журналі «EUREKA: Health Sciences» у 2020 р. [21]. Автори з Івано-Франківського національного медичного університету проаналізували дані 31 пацієнта з ІХС і постійною ФП, які лікувалися в кардіологічному відділенні обласного клінічного кардіологічного центру у 2018–2019 рр. Сильна сторона роботи — поєднання психометричних шкал (HADS, PSS-10, PHQ-15, шкала Рідера) з лабораторними показниками (кортизол, NT-proBNP, активність антиоксидантних ферментів).

Результати роботи є показовими. В основній групі частка пацієнтів із високим стресом за шкалою Рідера скоротилася з 60 до 0%, із клінічно вираженою тривожністю за HADS — з 73,3 до 6,7%, а концентрація кортизолу знизилася з 20,18 до 11,99 мкг/дл (p <0,05). На старті ці хворі мали більш виражену тривожну симптоматику та вищий рівень гормону стресу, що варто враховувати під час порівняння груп. Статистично значущих змін NT-proBNP на тлі прийому препарату не виявлено.

Рідше відмічали також скарги на перебої в роботі серця, прискорене серцебиття та біль у грудях. Результати цього колективу авторів опубліковано також у «Archive of Clinical Medicine» і «Polish Journal of Applied Sciences» [28, 39].

Дослідження має пілотний характер: невелика вибірка та 2-тижневе спостереження. Його результати обґрунтовують доцільність проведення рандомізованих випробувань впливу темгіколурилу на рівень кортизолу і перебіг ФП.

Огляд Т.Р. Абакумової, Е.Г. Александрової та Л.Є. Зіганшиної опубліковано в рецензованому медичному журналі у 2026 р., до ювілею розробки препарату [20]. Це найповніше на сьогодні зведення даних про темгіколурил: кілька десятків джерел за період 1978–2025 рр., згрупованих за напрямами (кардіологія, неврологія, психіатрія, дерматологія). Огляд має наративний формат і поєднує роботи різних років та дизайнів, тож автори розглядають свої висновки як підґрунтя для подальших пошуків і наголошують на потребі проведення великих рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) для підтвердження отриманих результатів.

Регуляторний статус в Україні

В Україні темгіколурил зареєстрований у формі таблеток (300 і 500 мг) і капсул (300 мг) кількох виробників. Актуальний перелік препаратів та їхні інструкції наведено в Державному реєстрі лікарських засобів України.

Затверджені показання до застосування для дорослих [22]:

• невроз та неврозоподібні стани (тривога, емоційна лабільність, неспокій, страх);
• кардіалгія різного походження, не пов’язана з ІХС;
• покращення переносимості нейролептиків і транквілізаторів;
• комплексна терапія нікотинової залежності.

Регуляторні аспекти:

• застосування при ІХС, ІМ, ХСН і ФП, а також з метою впливу на рівень кортизолу чи ліпідів не входить до затверджених показань. Наведені в огляді дані з цих питань є результатами досліджень і не є рекомендаціями щодо призначення;
• у США та ЄС темгіколурил як лікарський засіб не зареєстрований; водночас інтерес до молекули зростає, зокрема в Південній Кореї [40].

Місце темгіколурилу в клінічній практиці

Напрями подальших досліджень:

• плацебо-контрольовані РКД із серцево-судинними та ендокринними кінцевими точками;
• багатоцентрові дослідження з публікацією в міжнародних рецензованих виданнях;
• триваліше спостереження (понад 12 тиж) з оцінкою клінічних наслідків;
• сучасні дослідження механізму дії, зокрема рецепторного профілю.

Місце препарату в різних клінічних ситуаціях з урахуванням затверджених показань підсумовано в табл. 6.

Таблиця 6. Обґрунтованість застосування темгіколурилу в різних клінічних ситуаціях

Практичні аспекти:

• активно виявляти тривогу: скринінг за HADS у пацієнта кардіологічного профілю займає кілька хвилин;
• за клінічно вираженої тривоги чи депресії рекомендована консультація психіатра або психотерапевта;
• засіб має переваги там, де небажані седація, міорелаксація чи ризик залежності: у пацієнтів літнього віку і тих, чия робота потребує концентрації уваги;
• найкращої відповіді можна очікувати за ознак переважання симпатичних впливів; ефект доцільно оцінювати через 2–4 тиж;
• препарат доповнює базисну терапію ІХС, ХСН чи ФП, але не замінює її;
• слід контролювати АТ, особливо на тлі антигіпертензивної терапії.

Висновки

Темгіколурил — анксіолітик, який послаблює тривогу без клінічно значущої седації та міорелаксації, добре переноситься й має просту фармакокінетику: він не зазнає біотрансформації та виводиться протягом доби. Завдяки цьому препарат зручний для хворих кардіологічного профілю, які водночас приймають кілька лікарських засобів, зокрема для людей літнього віку.

Наявні дані свідчать про вплив молекули на гормональну систему реагування на стрес: зниження вмісту глюкокортикоїдів показано в експерименті на тваринах і в клінічній роботі за участю пацієнтів з ІХС і ФП. Оскільки хронічний надлишок кортизолу ушкоджує серце й судини, порушує обмін речовин, роботу кишечнику й шкіри, зниження його рівня на тлі застосування темгіколурилу, імовірно, допомагає послабити ці наслідки; цю гіпотезу варто перевірити в контрольованих дослідженнях. У хворих із тривожними розладами після ІМ препарат на тлі стандартної терапії знижував тривожність, симпатичні впливи на серце та частоту нападів стенокардії, підвищував переносимість фізичного навантаження й не впливав на АТ, ЧСС та інтервал Q–T.

В Україні кардіологічне показання до застосування темгіколурилу — кардіалгія, не пов’язана з ІХС. Наявні дані вказують на можливу користь засобу як ад’ювантної терапії тривоги для ширшого кола пацієнтів кардіологічного профілю. Остаточну відповідь дадуть РКД за участю пацієнтів з ІХС і надмірною активністю симпатичної нервової системи.

Список використаної літератури

• 1. Emdin C.A., Odutayo A., Wong C.X. et al. (2016) Meta-analysis of anxiety as a risk factor for cardiovascular disease. Am. J. Cardiol., 118(4): 511–519. doi: 10.1016/j.amjcard.2016.05.041.
• 2. Vogelzangs N., Beekman A.T.F., Milaneschi Y. et al. (2010) Urinary cortisol and six-year risk of all-cause and cardiovascular mortality. J. Clin. Endocrinol. Metab., 95(11): 4959–4964. doi: 10.1210/jc.2010-0192.
• 3. Larsson S.C., Lee W.H., Burgess S., Allara E. (2021) Plasma cortisol and risk of atrial fibrillation: a Mendelian randomization study. J. Clin. Endocrinol. Metab., 106(7): e2521–e2526. doi: 10.1210/clinem/dgab219.
• 4. McEwen B.S. (2007) Physiology and neurobiology of stress and adaptation: central role of the brain. Physiol. Rev., 87(3): 873–904. doi: 10.1152/physrev.00041.2006.
• 5. Chrousos G.P. (2009) Stress and disorders of the stress system. Nat. Rev. Endocrinol., 5(7): 374–381. doi: 10.1038/nrendo.2009.106.
• 6. Whitworth J.A., Williamson P.M., Mangos G., Kelly J.J. (2005) Cardiovascular consequences of cortisol excess. Vasc. Health Risk Manag., 1(4): 291–299. doi: 10.2147/vhrm.1.4.291.
• 7. Yang S., Zhang L. (2004) Glucocorticoids and vascular reactivity. Curr. Vasc. Pharmacol., 2(1): 1–12. doi: 10.2174/1570161043476483.
• 8. Tsai S.Y., Hsu J.Y., Lin C.H. et al. (2024) Association of stress hormones and the risk of cardiovascular diseases systematic review and meta-analysis. Int. J. Cardiol. Cardiovasc. Risk Prev., 23: 200305. doi: 10.1016/j.ijcrp.2024.200305.
• 9. Obeagu E.I. (2025) Stress-induced hemostasis: mechanisms and implications for health. Ann. Med. Surg. (Lond.), 87(6): 3300–3309. doi: 10.1097/MS9.0000000000003012.
• 10. Cohen S., Janicki-Deverts D., Doyle W.J. et al. (2012) Chronic stress, glucocorticoid receptor resistance, inflammation, and disease risk. Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 109(16): 5995–5999. doi: 10.1073/pnas.1118355109.
• 11. Lupien S.J., McEwen B.S., Gunnar M.R., Heim C. (2009) Effects of stress throughout the lifespan on the brain, behaviour and cognition. Nat. Rev. Neurosci., 10(6): 434–445. doi: 10.1038/nrn2639.
• 12. Hirotsu C., Tufik S., Andersen M.L. (2015) Interactions between sleep, stress, and metabolism: from physiological to pathological conditions. Sleep Sci., 8(3): 143–152. doi: 10.1016/j.slsci.2015.09.002.
• 13. Konturek P.C., Brzozowski T., Konturek S.J. (2011) Stress and the gut: pathophysiology, clinical consequences, diagnostic approach and treatment options. J. Physiol. Pharmacol., 62(6): 591–599.
• 14. Liu Z. (2025) The bidirectional relationship between FGIDs and anxiety: pathophysiological mechanisms and new therapeutic strategies. Actas Esp. Psiquiatr., 53(4): 914–926. doi: 10.62641/aep.v53i4.1852.
• 15. Choi E.H., Brown B.E., Crumrine D. et al. (2005) Mechanisms by which psychologic stress alters cutaneous permeability barrier homeostasis and stratum corneum integrity. J. Invest. Dermatol., 124(3): 587–595. doi: 10.1111/j.0022-202X.2005.23589.x.
• 16. Arck P.C., Slominski A., Theoharides T.C. et al. (2006) Neuroimmunology of stress: skin takes center stage. J. Invest. Dermatol., 126(8): 1697–1704. doi: 10.1038/sj.jid.5700104.
• 17. Zhang H., Wang M., Zhao X. et al. (2024) Role of stress in skin diseases: a neuroendocrine-immune interaction view. Brain Behav. Immun., 116: 286–302. doi: 10.1016/j.bbi.2023.12.005.
• 18. Vaccarino V., Bremner J.D. (2024) Stress and cardiovascular disease: an update. Nat. Rev. Cardiol., 21(9): 603–616. doi: 10.1038/s41569-024-01024-y.
• 19. Manenschijn L., Schaap L., van Schoor N.M. et al. (2013) High long-term cortisol levels, measured in scalp hair, are associated with a history of cardiovascular disease. J. Clin. Endocrinol. Metab., 98(5): 2078–2083. doi: 10.1210/jc.2012-3663.
• 20. Abakumova T.R., Aleksandrova E.G., Ziganshina L.Ye. (2026) Temgikoluril (Mebikar^®): aktualnost i perspektivy primeneniya (k 90-letiyu professora Iriny Evgenyevny Zimakovoy). Kazan. med. zhurn., 107(1): 77–85. doi: 10.17816/KMJ692937.
• 21. Seredyuk L., Vakalyuk I. (2020) Effectiveness of treatment with mebicar in patients with permanent atrial fibrillation. EUREKA Health Sci., (5): 41–50. doi: 10.21303/2504-5679.2020.001385.
• 22. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Адаптол^® (темгіколурил), таблетки 500 мг; капсули 300 мг. (2025) Дата останнього перегляду: 27.06.2025. Державний реєстр лікарських засобів України.
• 23. Kim C.Y., Kim Y.G., Sin S.J. et al. (2018) Preventive effect of mebicar and ginsenoside Rg1 on neurobehavioral and immunological disruptions caused by intermittent unpredictable stress in mice. Neuroimmunomodulation, 25(1): 49–58. doi: 10.1159/000489634.
• 24. Shilina N.N., Statsenko M.E., Sporova O.E., Lempert B.A. (2013) Effektivnost adaptola i vozmozhnost ego differentsirovannogo primeneniya u bolnykh s trevozhnymi rasstroystvami v postinfarktnom periode. Terapevt. arkh., 85(9): 29–34.
• 25. Mkrtchyan V.R., Kozhokova L.Z. (2012) Adaptol^® — grani vozmozhnogo. Лікар. справа, (5): 125–133. doi: 10.31640/LS-2012-5-15.
• 26. Taube M., Dansone G., Troshina Y. (2025) Efficacy of Adaptol^® 500 mg tablets in patients with anxiety and somatic symptoms of anxiety disorder: a noninterventional study. J. Clin. Med., 14(22): 7972. doi: 10.3390/jcm14227972.
• 27. Kozhokova L.Z., Mkrtchyan V.R. (2014) Vliyanie adaptola na lipidnyy obmen u bolnykh stenokardiey I–III funktsionalnogo klassa. Kardiologiya i serdechno-sosudistaya khirurgiya, 7(1): 33–37.
• 28. Serediuk L., Vakalyuk I., Tsimbalyuk U., Bila L. (2019) Effectiveness of treating patients with stable ischemic heart disease and co-existent paroxysmal atrial fibrillation with mebicar. Arch. Clin. Med., 25(2): 24–29. doi: 10.21802/acm.2019.2.2.
• 29. Tsurko S., Tyabut T., Baykova I., Marchenko-Tyabut D. (2012) Use of Adaptol^® in patients with acute myocardial infarction. Eurasian J. Healthc., 2(2): 43–46.
• 30. Kamburg R.A., Valimukhametova D.A. (1984) Effektivnost mebikara pri khronicheskoy ishemicheskoy bolezni serdtsa. Kazan. med. zhurn., 65(6): 424–426. doi: 10.17816/kazmj89505.
• 31. Shcherbatenko L.A., Tagirova T.S., Kamburg R.A. (1986) Effektivnost mebikara v lechenii stenokardii napryazheniya. Kazan. med. zhurn., 67(5): 321–325. doi: 10.17816/kazmj70577.
• 32. Dotsenko N.Ya., Boev S.S., Shekhunova I.A., Dedova V.O. (2014) Parallelnaya farmakologicheskaya korrektsiya disfunktsii miokarda, kognitivnykh i psikhopatologicheskikh rasstroystv u bolnykh s khronicheskoy serdechnoy nedostatochnostyu. Лікар. справа, (1–2): 27–35. doi: 10.31640/LS-2014-(1-2)-04.
• 33. Tsurinova E.A., Treshkur T.V., Ilina D.Yu. (2013) Sluchay effektivnogo lecheniya psikhogennoy zheludochkovoy aritmii anksiolitikom adaptolom. Terapevt. arkh., 85(3): 94–97.
• 34. Zimakova I.E., Salikhova R.R., Tagirova T.S. et al. (1996) Effect of the tranquilizer mebicar on lipid metabolism and lipid peroxidation on the model of hypokinesia in rats. Bull. Exp. Biol. Med., 121(5): 484–486. doi: 10.1007/BF02446944.
• 35. Lapshina L.A., Kravchun P.G., Shevchenko O.S. (2008) Korrektsiya adaptolom psikhopatologicheskikh proyavleniy i oksidativnogo stressa u bolnykh, perenesshikh infarkt miokarda. Vracheb. praktika, (1): 23–30.
• 36. Levin O.S. (2024) Izuchenie effektivnosti i vliyaniya na kachestvo zhizni patsientov s subklinicheskim i klinicheski vyrazhennym trevozhnym rasstroystvom mobilnogo prilozheniya v sochetanii s terapiey preparatom Adaptol. Zhurn. nevrol. psikhiatr. im. S.S. Korsakova, 124(7): 98–105. doi: 10.17116/jnevro202412407198.
• 37. Barantsevich E.R., Posokhina O.V. (2011) Kliniko-neyrofiziologicheskoe issledovanie effektivnosti adaptola pri distsirkulyatornoy entsefalopatii. Zhurn. nevrol. psikhiatr. im. S.S. Korsakova, 111(9, vyp. 2): 68–72.
• 38. Zhivolupov S.A., Samartsev I.N., Marchenko A.A., Pulyatkina O.V. (2012) Prognosticheskoe znachenie soderzhaniya v krovi neyrotroficheskogo faktora mozga (BDNF) pri terapii nekotorykh funktsionalnykh i organicheskikh zabolevaniy nervnoy sistemy s primeneniem adaptola. Zhurn. nevrol. psikhiatr. im. S.S. Korsakova, 112(4): 37–41.
• 39. Seredyuk L. (2019) Effectiveness of treatment with mebicar in patients with permanent atrial fibrillation, which arose on the background of anxiety and depression. Pol. J. Appl. Sci., 5(2): 5–10. doi: 10.34668/PJAS.1019.5.2.01.
• 40. Сидорова Н.М. (2021) Ліки від страху. Аналітичний огляд літератури. Сучасні аспекти військової медицини, 28(2): 173–188. doi: 10.32751/2310-4910-2021-28-2-15.