Вступ
Комбінований манікюр є поширеною процедурою сучасного нігтьового сервісу, однак його довгостроковий вплив на морфофункціональний стан періунгвальної зони потребує більш ґрунтовного наукового аналізу. Особливо недостатньо висвітленим залишається питання вікової варіативності реакції шкіри на регулярну апаратно-мануальну обробку, оскільки в різних вікових групах відрізняються рівень гідратації, еластичність, схильність до гіперкератозу та швидкість регенерації тканин. Це зумовлює необхідність комплексного дослідження, спрямованого на визначення довгострокової динаміки стану періунгвальної зони залежно від віку клієнтів.
Мета статті полягає в оцінці довгострокової динаміки морфофункціонального стану періунгвальної зони залежно від віку клієнтів при регулярному проведенні комбінованого манікюру на основі результатів 6-місячного проспективного спостереження 164 клієнтів з визначенням вікових відмінностей у показниках сухості кутикули, гіперкератозу, мікроушкоджень, еластичності, текстури шкіри та стабільності декоративного покриття.
Об’єкт і методи дослідження
Об’єктом дослідження був морфофункціональний стан періунгвальної зони в осіб різних вікових груп при регулярному проведенні комбінованого манікюру. У 6-місячне проспективне спостереження з грудня 2025 до травня 2026 р. включили 164 осіб віком 18–60 років, яких розподілено на 4 вікові групи: 18–25, 26–35, 36–45 та 46–60 років. Процедуру виконували з інтервалом 3–4 тиж. Оцінювали сухість кутикули, гіперкератоз, мікроушкодження, знижену еластичність, нерівномірність текстури шкіри, інтегральний індекс морфофункціонального стану періунгвальної зони та стабільність декоративного покриття. Для аналізу результатів використовували методи описової статистики.
Результати та обговорення
У сучасній практиці манікюрного догляду оцінювання стану періунгвальної зони має ґрунтуватися на комплексному підході, оскільки якість процедури визначається не лише естетичним результатом, а й здатністю зберігати функціональну цілісність шкіри, її бар’єрні властивості та стабільність нігтьового апарату [1].
Такий підхід дозволяє розглядати періунгвальну зону не лише як об’єкт естетичної корекції, а як функціонально активну ділянку, стан якої залежить від бар’єрних властивостей шкіри, інтенсивності механічного впливу, особливостей догляду та реакції тканин на регулярну обробку [3, 4, 7]. Важливим компонентом оцінки є врахування вікових характеристик клієнтів, оскільки з віком змінюються рівень гідратації шкіри, її еластичність, швидкість регенерації, схильність до гіперкератозу та чутливість до механічного чи хімічного впливу [5, 8]. Саме тому аналіз довгострокових змін періунгвальної зони доцільно здійснювати з урахуванням вікової градації, що дає змогу не лише зафіксувати загальну ефективність регулярного комбінованого манікюру, а й визначити відмінності в темпах відновлення та стабілізації тканин у різних вікових групах.
У межах дослідження протягом 6 міс — з грудня 2025 до травня 2026 р. — проведено проспективне спостереження 164 клієнтів, які регулярно проходили процедуру комбінованого манікюру. Для оцінки вікової специфіки динаміки стану періунгвальної зони учасників було розподілено на 4 вікові групи: 18–25 років, 26–35 років, 36–45 років та 46–60 років. Такий розподіл дав змогу порівняти вихідні морфофункціональні характеристики тканин, темпи позитивних змін та стійкість отриманого результату залежно від віку клієнтів. На початковому етапі оцінювалися сухість кутикули, гіперкератоз, мікроушкодження, знижена еластичність і нерівномірність текстури шкіри (табл. 1).
Таблиця 1. Розподіл учасників дослідження за віковими групами та початковими морфофункціональними ознаками періунгвальної зони (n=164)
| Вікова група, років | Кількість осіб | Частка у вибірці, % | Сухість кутикули, % | Гіперкератоз, % | Мікро-ушкодження, % | Знижена еластичність, % |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 18–25 | 39 | 23,8 | 41,0 | 28,2 | 35,9 | 25,6 |
| 26–35 | 52 | 31,7 | 51,9 | 36,5 | 44,2 | 34,6 |
| 36–45 | 46 | 28,0 | 65,2 | 52,2 | 54,3 | 56,5 |
| 46–60 | 27 | 16,5 | 81,5 | 66,7 | 63,0 | 74,1 |
| Усього | 164 | 100,0 | 58,0 | 43,9 | 48,2 | 45,1 |
Дані табл. 1 свідчать про наявність вираженої вікової градації початкового стану періунгвальної зони. У групі 18–25 років сухість кутикули становила 41,0%, тоді як серед клієнтів віком 46–60 років цей показник досягав 81,5%, тобто був майже удвічі вищим. Аналогічна тенденція простежувалася щодо гіперкератозу, мікроушкоджень та зниженої еластичності, що вказує на поступове зменшення адаптаційного ресурсу періунгвальних тканин із віком. Такий розподіл підтверджує доцільність вікової стратифікації при оцінюванні ефективності регулярного комбінованого манікюру, оскільки однакова техніка може мати різну швидкість реалізації ефекту залежно від вихідного стану шкіри.
У процесі 6-місячного спостереження процедури виконувалися регулярно з інтервалом 3–4 тиж. Основним критерієм довгострокової ефективності було визначено зміну частоти сухості кутикули, оскільки цей показник є одним із найбільш чутливих маркерів порушення гідроліпідного балансу та бар’єрної функції шкіри. Результати динамічного спостереження наведено на рис. 1.
Так, регулярний комбінований манікюр сприяв поступовому зниженню сухості кутикули в усіх вікових групах (див. рис. 1). У загальній вибірці частота сухості знизилася з 58,0% на початку дослідження до 18,3% через 6 міс, тобто на 39,7%. Найбільше абсолютне зниження зафіксовано у групі 46–60 років — із 81,5 до 33,3%, однак навіть після 6 міс цей показник залишався вищим порівняно з молодшими групами. Це свідчить про те, що у старших клієнтів позитивна динаміка є вираженою, але потребує більш тривалого й підтримувального догляду через вікове зниження здатності шкіри утримувати вологу.
Наступним етапом аналізу було визначення змін показників гіперкератозу та мікроушкоджень, які безпосередньо відображають реакцію тканин на механічну обробку. З огляду на те що комбінований манікюр передбачає поєднання апаратного та мануального впливу, особливого значення набувають контроль інтенсивності полірування, розподілу тиску та вибір насадок відповідно до стану шкіри (табл. 2).
Таблиця 2. Зміна частоти гіперкератозу та мікроушкоджень у вікових групах за результатами 6-місячного спостереження
| Вікова група, років | Гіперкератоз, % | Мікропошкодження, % | ||
|---|---|---|---|---|
| Початково | Через 6 міс | Початково | Через 6 міс | |
| 18–25 | 28,2 | 7,7 | 35,9 | 7,7 |
| 26–35 | 36,5 | 9,6 | 44,2 | 9,6 |
| 36–45 | 52,2 | 17,4 | 54,3 | 15,2 |
| 46–60 | 66,7 | 29,6 | 63,0 | 22,2 |
| Усього | 43,9 | 15,2 | 48,2 | 12,8 |
Результати демонструють, що через 6 міс регулярного комбінованого манікюру частота гіперкератозу в загальній вибірці знизилася з 43,9 до 15,2%, а мікропошкоджень — із 48,2 до 12,8% (див. табл. 2). Найбільш виражене зниження частоти мікроушкоджень зафіксовано у групі 46–60 років — на 40,8%, що може свідчити про адаптацію тканин до делікатного й регулярного впливу за умови зниження агресивності обробки. Водночас збереження вищого рівня гіперкератозу в старшій віковій групі через 6 міс (29,6%) вказує на необхідність підтримувального режиму догляду та індивідуального вибору інтенсивності апаратної обробки.
Для більш повної оцінки проаналізовано не лише окремі морфологічні прояви, а й інтегральний показник стану періунгвальної зони. Індекс морфофункціонального стану періунгвальної зони оцінювали за 10-бальною шкалою, де вищий бал відповідав кращому стану шкіри за сукупністю ознак: зволоженість, еластичність, рівномірність текстури, відсутність мікроушкоджень і контрольованість гіперкератозу (рис. 2).
Дані рис. 2 підтверджують позитивну динаміку інтегрального стану періунгвальної зони в усіх вікових групах. Середнє значення індексу морфофункціонального стану періунгвальної зони підвищилося з 6,0 бала на початку дослідження до 8,6 бала через 6 міс, що відповідає приросту на 2,6 бала. Найвищий кінцевий показник зафіксований у групі 18–25 років — 9,2 бала, тоді як найбільший приріст виявили у віковій групі 46–60 років — 3,0 бала. Це свідчить про те, що старша вікова група, попри гірші стартові показники, також демонструє значний потенціал до покращення за умови регулярності процедури та індивідуалізованого підходу.
Окрему увагу в дослідженні приділено стабільності декоративного покриття як одному з ключових показників якості манікюрної процедури. Відомо, що довготривалість носіння покриття залежить не лише від властивостей використаного матеріалу, а й від якості виконання кожного етапу процедури: підготовки нігтьової пластинки, стану періунгвальної зони, рівномірності нанесення матеріалу та дотримання технологічного протоколу. Саме тому оцінка стабільності покриття розглядалася як інтегральний критерій ефективності регулярного комбінованого манікюру. У межах дослідження аналізували частоту передчасного відшарування покриття, появу дефектів по краю матеріалу та середню тривалість збереження його естетичного вигляду в міжпроцедурний період (табл. 3).
Таблиця 3. Вікова динаміка стабільності декоративного покриття при регулярному комбінованому манікюрі
| Вікова група, років | Передчасне відшарування, % | Дефекти краю, % | Середня тривалість стабільного покриття через 6 міс, днів | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Початково | Через 6 міс | Початково | Через 6 міс | ||
| 18–25 | 30,8 | 7,7 | 35,9 | 10,3 | 24,8 |
| 26–35 | 36,5 | 9,6 | 42,3 | 11,5 | 24,1 |
| 36–45 | 45,7 | 15,2 | 50,0 | 17,4 | 22,7 |
| 46–60 | 55,6 | 25,9 | 59,3 | 29,6 | 20,9 |
| Усього | 41,5 | 13,4 | 46,3 | 15,9 | 23,2 |
Як свідчать дані табл. 3, стабільність декоративного покриття також покращувалася в усіх вікових групах. У загальній вибірці частота передчасного відшарування знизилася з 41,5 до 13,4%, а крайових дефектів — із 46,3 до 15,9%. Найкращі показники через 6 міс були характерні для клієнтів віком 18–35 років, де частота відшарування не перевищувала 9,6%, а середня тривалість стабільного покриття становила понад 24 дні. У групі 46–60 років покриття зберігало стабільність у середньому 20,9 дня, що є нижчим показником порівняно з молодшими групами, однак динаміка залишалася позитивною, оскільки частота відшарування знизилася більш ніж удвічі.
Для оцінки вікових відмінностей у темпах відновлення також проаналізовано частку клієнтів, у яких через 6 міс спостереження досягнуто вираженого покращення стану періунгвальної зони (рис. 3). До цієї категорії відносили випадки, коли одночасно фіксувалися зниження сухості, відсутність нових мікроушкоджень, покращення текстури та зниження потреби в інтенсивній механічній обробці.
Результати свідчать, що через 6 міс регулярного комбінованого манікюру виражене покращення морфофункціонального стану періунгвальної зони зафіксовано у 73,8% клієнтів загальної вибірки (див. рис. 3). Найбільшу частку таких випадків зафіксовано у віковій групі 18–25 років — 82,1%, тоді як у групі 46–60 років вона становила 59,3%. Водночас у старшій групі частка помірного покращення досягала 33,3%, що свідчить не про відсутність ефекту, а про більш повільний темп відновлення тканин. Отже, вік впливає переважно на швидкість і повноту реалізації позитивної динаміки, але не заперечує ефективності регулярного комбінованого манікюру.
Таким чином, результати 6-місячного проспективного дослідження підтверджують, що регулярний комбінований манікюр чинить позитивний довгостроковий вплив на морфофункціональний стан періунгвальної зони у клієнтів різного віку. Найбільш швидку нормалізацію показників відзначали у групах 18–25 та 26–35 років, що проявлялося зниженням сухості, гіперкератозу, мікроушкоджень і покращенням стабільності декоративного покриття. У клієнтів віком 36–60 років позитивна динаміка була більш поступовою, однак також мала стійкий характер, що підтверджується зростанням інтегрального індексу морфофункціонального стану та зниженням частоти дефектів покриття. Отримані дані дозволяють розглядати регулярний комбінований манікюр як індивідуалізований дерматофункціональний підхід, ефективність якого зберігається в усіх вікових групах за умови адаптації інтенсивності процедури до вікових і тканинних особливостей клієнта.
Висновки
За результатами 6-місячного проспективного спостереження 164 осіб встановлено, що регулярний комбінований манікюр чинить позитивний довгостроковий вплив на морфофункціональний стан періунгвальної зони в усіх вікових групах, однак вихідні показники та темпи їх нормалізації залежать від віку. Частота сухості кутикули зростала від 41,0% у групі 18–25 років до 81,5% у групі 46–60 років, гіперкератозу — від 28,2 до 66,7%, зниженої еластичності — від 25,6 до 74,1%, що підтверджує необхідність адаптованого до віку підходу до вибору інтенсивності апаратно-мануальної обробки. У процесі регулярного проведення процедури зафіксовано стійке покращення основних показників: сухість знизилася з 58,0 до 18,3%, гіперкератоз — з 43,9 до 15,2%, мікроушкодження — з 48,2 до 12,8%, а інтегральний індекс морфофункціонального стану періунгвальної зони зріс із 6,0 до 8,6 бала. Найшвидша позитивна динаміка виявлена у вікових групах 18–25 та 26–35 років, тоді як серед осіб 46–60 років покращення формувалося поступовіше, але мало стабільний характер. Отримані результати дають підстави розглядати регулярний комбінований манікюр як дерматофункціональний підхід, що за умови індивідуалізації техніки сприяє підтриманню бар’єрних властивостей шкіри, зниженню частоти мікроушкоджень і підвищенню стабільності декоративного покриття.
Список використаної літератури
|
Інформація про автора:
Слинько Марина Миколаївна — майстриня та викладачка манікюру, міжнародна чемпіонка та суддя всеукраїнських і міжнародних чемпіонатів з нігтьової естетики. Ліцензована спеціалістка у США та ЄС. Засновниця студії Slynko Beauty Bloom LLC, Лівуд, США. E-mail: [email protected] |
Information about the author:
Slynko Maryna — a nail artist and educator, an international champion, and a judge at national and international nail aesthetics competitions. Licensed specialist in the USA and the EU. Founder of Slynko Beauty Bloom LLC, Leawood, USA. E-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції/Received: 14.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 17.05.2026
