Валерій Зуб, голова підкомітету з питань профілактики та боротьби з онкологічними захворюваннями Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування
— У світовій практиці все більший акцент робиться на профілактику онкологічних захворювань. Наскільки Національна стратегія контролю злоякісних новоутворень до 2030 р. зміщує фокус від лікування до попередження та які інструменти для цього закладені?
— Світовий досвід переконливо демонструє, що найбільш ефективною моделлю боротьби з онкологічними захворюваннями є не лише розвиток сучасного лікування, а насамперед інвестиції у профілактику та раннє виявлення. Саме тому Національна стратегія контролю злоякісних новоутворень до 2030 р. закладає принципово новий підхід, де профілактика є одним із ключових пріоритетів державної політики у сфері онкології.
Стратегія передбачає комплекс заходів первинної профілактики, спрямованих на зменшення впливу факторів ризику розвитку раку, а також удосконалення програм скринінгу та ранньої діагностики. Особливе значення має профілактика інфекційноасоційованих онкологічних захворювань. У цьому контексті впровадження вакцинації проти ВПЛ до національного Календаря профілактичних щеплень є важливим кроком, який відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я та кращим міжнародним практикам.
Фактично ми переходимо від моделі реагування на вже наявну хворобу до моделі управління ризиками для здоров’я населення. Це означає, що держава інвестує не лише в лікування, а й у заходи, які дозволяють запобігти розвитку захворювання або виявити його на ранніх стадіях, коли шанси на успішне лікування є максимально високими.
Особливо важливо, що профілактичні заходи розглядаються як складова довгострокової стійкості системи охорони здоров’я. Кожен випадок раку, якого вдалося уникнути завдяки вакцинації, зміні поведінкових факторів ризику чи своєчасному скринінгу, означає збережене життя, кращу якість життя пацієнта та зниження навантаження на систему охорони здоров’я.
— Які, на вашу думку, ключові бар’єри сьогодні стримують розвиток профілактичного підходу в онкології — інституційні, фінансові чи комунікаційні — і як їх можна подолати на рівні державної політики?
Насправді йдеться про поєднання кількох груп бар’єрів, і жоден із них не можна розглядати окремо.
Перш за все, це комунікаційний виклик. В українському суспільстві історично сформувалася модель, за якої люди частіше звертаються до системи охорони здоров’я вже після появи симптомів захворювання. Водночас профілактика, вакцинація та регулярні профілактичні огляди ще не стали усталеною поведінковою нормою для значної частини населення. Тому одним із пріоритетів має бути системна просвітницька робота, що ґрунтується на доказовій медицині та партнерстві між державою, професійною медичною спільнотою і громадськими організаціями.
Другий аспект — фінансовий. Профілактика потребує стабільних довгострокових інвестицій. Ефект від вакцинації або скринінгових програм не завжди помітний одразу, однак саме вони забезпечують найвищу економічну ефективність у перспективі років і десятиліть. Тому важливо гарантувати сталі механізми фінансування профілактичних програм незалежно від поточних бюджетних циклів чи кризових викликів.
Третій напрям — інституційний. Для ефективної профілактики необхідна тісна координація між різними рівнями медичної допомоги, органами влади, освітньою сферою та громадським сектором. Важливим завданням залишається вдосконалення систем збору та аналізу медичних даних, що дозволить більш точно оцінювати ефективність профілактичних заходів та планувати подальші кроки.
На рівні державної політики ми повинні послідовно формувати культуру профілактики як невід’ємну частину національної політики громадського здоров’я. Включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря профілактичних щеплень є показовим прикладом такого підходу. Це рішення демонструє, що Україна поступово переходить до сучасної моделі охорони здоров’я, де пріоритетом стає не лише лікування хвороб, а й їх попередження. Саме такий підхід дозволить у перспективі суттєво знизити захворюваність на низку онкологічних хвороб та покращити показники здоров’я населення загалом.
Ігор Кузін, заступник міністра охорони здоров’я — головний державний санітарний лікар України
— Останніми роками Україна послідовно оновлює підходи до імунопрофілактики. Які зміни у державній політиці вакцинації Ви вважаєте найбільш важливими?
— Якщо говорити про ключові зміни, то сьогодні розвиток імунопрофілактики вже не обмежується оновленням Календаря профілактичних щеплень. Ми поступово формуємо сучасну систему імунізації, яка відповідає міжнародним стандартам і враховує як поточні виклики, так і потреби наступних десятиліть.
Імунізація сьогодні — це комплексна система, яка охоплює планування потреб у вакцинах, безперебійне забезпечення ними регіонів, сучасну логістику та холодовий ланцюг, цифровий облік щеплень, підготовку медичних працівників, епідеміологічний нагляд і відкриту комунікацію з населенням. Саме поєднання цих складових визначає ефективність будь-якої програми вакцинації.
Важливим етапом стало оновлення національного Календаря профілактичних щеплень, яке набуло чинності з 2026 р. Його перегляд базувався на сучасних наукових даних, рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров’я та досвіді країн Європейського Союзу. Календар став більш сучасним і орієнтованим на профілактику захворювань протягом усього життя.
Зокрема, вперше до державної програми включено безоплатну вакцинацію дівчат проти ВПЛ — інфекції, яка є основною причиною розвитку раку шийки матки. Також оновлено схеми вакцинації проти поліомієліту, гепатиту В та інших інфекцій відповідно до сучасних рекомендацій, а ширше використання комбінованих вакцин дозволяє зменшити кількість ін’єкцій та зробити вакцинацію комфортнішою для дітей і батьків.
Водночас не менш важливим є те, що навіть в умовах повномасштабної війни за підтримки міжнародних партнерів Україні вдалося забезпечити безперервність національної програми імунізації. Для Календаря профілактичних щеплень у 2026 р. забезпечено понад 7,5 млн доз вакцин для рутинної імунізації проти 11 інфекційних захворювань, а рівень охоплення більшістю планових щеплень серед дітей за підсумками 2025 р. перевищив 90%. Це означає, що система не лише зберегла свою функціональність, а й поступово відновлює показники, необхідні для формування колективного імунітету.
На мій погляд, саме ця системність є головною зміною державної політики. Адже ефективна програма імунізації — це не лише вакцина, а й здатність держави гарантувати її доступність, якість і довіру населення до вакцинації.
— Яке значення має розвиток імунопрофілактики для зниження тягаря захворюваності та навантаження на систему охорони здоров’я в довгостроковій перспективі?
— Вакцинація є одним із найефективніших інструментів громадського здоров’я, адже дозволяє запобігати захворюванням ще до того, як вони потребуватимуть лікування. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку вона рятує близько 3,5–5 млн життів у світі.
Однак сьогодні її значення набагато ширше, ніж профілактика окремих інфекційних хвороб. Фактично вакцинація є інвестицією у тривалість і якість життя населення. Вона дозволяє запобігати тяжким ускладненням, інвалідизації та передчасній смертності, а також окремим онкологічним захворюванням. Наприклад, вакцинація проти ВПЛ суттєво знижує ризик розвитку раку шийки матки, а вакцинація проти гепатиту В — цирозу та раку печінки.
Для системи охорони здоров’я це означає меншу кількість госпіталізацій, нижче навантаження на медичних працівників та можливість спрямовувати ресурси на розвиток інших напрямів медичної допомоги. Особливо це важливо для України сьогодні, коли система охорони здоров’я одночасно працює в умовах війни, реагує на виклики інфекційної безпеки та забезпечує лікування пацієнтів із хронічними захворюваннями.
Водночас ефективність програм імунізації сьогодні оцінюється не лише за рівнем охоплення вакцинацією. Не менш важливо, наскільки вони здатні запобігати поверненню інфекційних хвороб. Події останніх років це добре підтверджують: спалахи кору, які реєструються в різних країнах світу, демонструють, що навіть короткочасне зниження рівня вакцинації швидко призводить до втрати колективного імунітету. Саме тому підтримання високого рівня охоплення щепленнями є одним із ключових показників безпеки громадського здоров’я.
У довгостроковій перспективі розвиток імунопрофілактики — це інвестиція не лише у здоров’я окремої людини, а й у стійкість системи охорони здоров’я та економіки країни. Кожен попереджений випадок захворювання означає менше витрат на лікування, втрати працездатності та більше можливостей спрямовувати ресурси на розвиток медичної допомоги. Саме тому країни, які системно інвестують у програми імунізації, отримують найкращі результати як за показниками здоров’я населення, так і за ефективністю роботи своїх систем охорони здоров’я.
Катерина Некрасова, голова комісії з перетворення ДП «Медичні закупівлі України» (МЗУ)
— МЗУ уклали договір керованого доступу на закупівлю 9-валентної вакцини проти ВПЛ, яка з цього року стала частиною національного Календаря профілактичних щеплень. Яке стратегічне значення має включення цієї вакцини саме в механізм договорів керованого доступу (ДКД) для системи державних закупівель?
— Включення 9-валентної вакцини проти ВПЛ до механізму ДКД стало важливим етапом розвитку цього інструменту в Україні. До цього часу ДКД використовувалися для забезпечення доступу пацієнтів до інноваційних лікарських засобів для лікування тяжких захворювань, зокрема онкологічних та рідкісних. Закупівля вакцини проти ВПЛ стала першим прикладом використання механізму ДКД для профілактики захворювань, тобто йдеться про перехід від фінансування виключно інноваційного лікування до використання цього інструменту для запобігання захворюванням ще до їх виникнення.
Стратегічне значення такого рішення полягає в тому, що вакцинація проти ВПЛ дозволяє знизити до понад 90% ризик розвитку низки онкологічних захворювань, лікування яких потребує значних ресурсів системи охорони здоров’я. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже всі випадки раку шийки матки пов’язані з інфікуванням ВПЛ. Крім того, ВПЛ є причиною значної частини випадків раку вульви, піхви, анального каналу, статевого члена та ротоглотки.
Таким чином, застосування механізму ДКД для закупівлі вакцини проти ВПЛ дозволяє спрямовувати державні ресурси не лише на лікування вже наявних захворювань, а й на їх попередження, що відповідає сучасним підходам до розвитку систем охорони здоров’я та довгострокового планування витрат на медичну допомогу.
Доказова база щодо ефективності вакцинації проти ВПЛ є однією з найсильніших серед усіх програм імунопрофілактики. Великі міжнародні дослідження демонструють суттєве зниження частоти передракових змін шийки матки, інвазивного раку шийки матки та смертності від нього серед вакцинованих когорт. Зокрема, останні дані з Великої Британії показали, що серед жінок, вакцинованих у віці 12–13 років, ризик смерті від раку шийки матки у віці до 30 років наблизився до нуля.
Для 9-валентної вакцини окремі клінічні дослідження продемонстрували близько 97% ефективності щодо профілактики тяжких передракових уражень шийки матки, вульви та піхви, пов’язаних із 5 додатковими онкогенними типами ВПЛ, які не охоплювалися попередніми поколіннями вакцин.
Окремою перевагою масової вакцинації є формування колективного захисту. Дані довготривалих спостережень демонструють, що поширення онкогенних типів ВПЛ знижується не лише серед вакцинованих осіб, а й серед невакцинованого населення завдяки зменшенню циркуляції вірусу в популяції.
У цьому контексті механізм ДКД дозволяє державі створити передумови для забезпечення стабільного доступу до інноваційної вакцини в межах національної програми імунізації. Водночас інтерес окремих регіонів до участі у співфінансуванні закупівель через механізм ДКД свідчить про потенціал такого підходу для розширення охоплення вакцинацією та збільшення кількості осіб, які зможуть отримати захист від ВПЛ-асоційованих захворювань.
— Наскільки механізм ДКД дозволяє Україні забезпечити доступ до інноваційних вакцин і водночас отримати економічну ефективність порівняно з традиційними моделями закупівель?
— Фінансові умови ДКД є конфіденційними відповідно до законодавства, тому МЗУ не розголошує інформації щодо ціни або рівня економії за конкретними контрактами. Такий підхід відповідає міжнародній практиці. Наприклад, у Франції конфіденційною може бути навіть інформація про сам факт укладення такої угоди.
Таким чином ціни, отримані в результаті переговорів для укладення ДКД, залишаються конфіденційними без винятків.
Водночас сам факт готовності окремих регіонів долучатися до співфінансування закупівель вакцини через механізм ДКД свідчить про зацікавленість у використанні цього інструменту для розширення доступу до вакцинації. Держава забезпечує закупівлю вакцини для цільової групи, визначеної національним Календарем профілактичних щеплень, — дівчат віком 12–13 років. Водночас залучення додаткового фінансування з боку регіонів потенційно відкриває можливості для розширення програм вакцинації на інші категорії населення, які також можуть отримати користь від захисту проти ВПЛ.
Важливо також зазначити, що перед включенням 9-валентної вакцини проти ВПЛ до державних програм було проведено оцінку медичних технологій (ОМТ), яка аналізувала не лише клінічну ефективність вакцини, а й її вплив на систему охорони здоров’я та економічну доцільність застосування в Україні.
За результатами моделювання встановлено, що вакцинація здатна суттєво знизити захворюваність на ВПЛ-асоційовані хвороби. Зокрема, прогнозувалося запобігання понад 43% випадків раку шийки матки, понад 70% передракових уражень шийки матки різного ступеня тяжкості, а також значній частині випадків генітальних кондилом та інших онкологічних захворювань, пов’язаних із ВПЛ.
У своєму висновку Державний експертний центр МОЗ України рекомендував забезпечити зниження вартості технології до рівня, за якого показник ефективності витрат не перевищуватиме поріг у 3 внутрішні валові продукти (ВВП) на душу населення. Це означає досягнення такого співвідношення між вартістю вакцинації та її доведеними перевагами для здоров’я населення, яке вважається прийнятним для державного фінансування.
Саме для цього і застосовується механізм ДКД, який дозволяє державі вести переговори з виробником щодо умов доступу до інноваційної терапії. Хоча фінансові умови таких договорів є конфіденційними, виконання рекомендацій ОМТ є однією з необхідних передумов для їх укладення та подальшого фінансування інноваційної терапії за державні кошти.
Наталія Іванченко, генеральна директорка ДУ «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України»
— Наталіє Олександрівно, яка сьогодні епідеміологічна ситуація щодо ВПЛ-асоційованих захворювань у Львівській області та чи відзначаються регіональні особливості порівняно із загальноукраїнськими показниками?
— За даними Національного канцер-реєстру, щороку в Україні реєструють близько 3 тис. нових випадків злоякісних новоутворень шийки матки. На Львівщині середній показник захворюваності останніми роками становить 2,3 випадку на 1000 задекларованих жінок. Загалом ситуація в області відповідає загальноукраїнським тенденціям, однак ми бачимо суттєві відмінності між районами та громадами.
Найвищі показники захворюваності фіксуємо у Шептицькому, Стрийському, Яворівському, Дрогобицькому та Золочівському районах. Водночас Львівський район, попри найбільшу кількість жіночого населення, має найнижчий показник. Це може свідчити про кращу доступність скринінгу, профілактичних оглядів і своєчасне звернення жінок по медичну допомогу.
Якщо говорити про вікову структуру, то майже дві третини всіх випадків (64%) припадає на жінок віком 40–64 роки. Саме ця група потребує найбільшої уваги з боку програм раннього виявлення та скринінгу. Водночас ми бачимо окремі громади, де випадки захворювання реєструються і серед молодших жінок віком 18–39 років. Хоча абсолютна кількість таких випадків невелика, це може свідчити про раннє інфікування ВПЛ і ще раз підкреслює важливість вакцинації до початку статевого життя.
— Яким чином сьогодні здійснюється моніторинг ефективності вакцинації в межах регіональних програм громадського здоров’я?
— З початку 2026 р. в Україні стартувала державна програма безоплатної вакцинації дівчат віком 12–13 років проти ВПЛ. На Львівщині щеплення проводять у близько 180 кабінетах вакцинації. Станом на сьогодні вже вакциновано понад 5 тис. дівчат, і ми очікуємо на надходження наступної партії вакцини.
Крім державної програми, Львівська обл. реалізує й власні регіональні ініціативи. Так, цього року за кошти обласного бюджету закуплено вакцину Гардасил 9 для вакцинації 14-річних дівчат на базі Львівського обласного клінічного перинатального центру. Також у Львівському центрі дитячої медицини за кошти області проводитимуть вакцинацію дівчат віком 9–15 років. Починаючи з 2018 до 2025 р. за кошти обласного бюджету провакциновано проти ВПЛ 6 тис. дівчаток.
Оцінити ефективність вакцинації ми зможемо згодом, проаналізувавши зміни у захворюваності на рак шийки матки. Власне, завдяки даним електронної системи охорони здоров’я ми започаткували оцінку захворюваності та поширеності на рівні кожної громади. Це дає можливість органам місцевого самоврядування вживати додаткових заходів реагування для запобігання інфікуванню, а також для профілактики та раннього виявлення.
Крім того, Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України за кошти обласного бюджету проводить безоплатне тестування методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на ВПЛ для жінок, які звертаються до Львівського обласного клінічного перинатального центру.
Це дає можливість не лише виявляти інфекцію на ранніх етапах, а й оцінювати ефективність профілактичних заходів у регіоні та в громадах. Чим більшим буде обсяг тестувань, тим детальніше ми зможемо оцінити існуючі ризики для ухвалення управлінських рішень.
Вікторія Романюк, співзасновниця ГО «Афіна. Жінки проти раку»
— Пані Вікторіє, які ви вбачаєте основні бар’єри щодо вакцинації проти ВПЛ з точки зору пацієнтів?
— Основні бар’єри — це міфи та стереотипи, які досить суттєво поширені в нашому суспільстві. Наприклад, один із найпоширеніших міфів — що вакцинація проти ВПЛ нібито може призвести до безпліддя. Взагалі це неправда, але такі твердження активно поширюються антивакцинаторськими групами.
Ще одна проблема — недостатня поінформованість населення. Наразі безоплатна вакцинація доступна лише для дівчат віком 12–13 років, однак вакцинація потрібна значно ширшому колу людей. Багато хто не знає, що вона рекомендована також хлопчикам. Крім того, існує хибна думка, що після початку статевого життя вакцинуватися вже немає сенсу. Це також не відповідає дійсності.
Важливим бар’єром залишається й фінансова доступність. Вакцина є дороговартісною, і не всі можуть дозволити собі її придбати. Часто люди відкладають питання профілактики через інші життєві пріоритети. Загалом в Україні ще недостатньо сформована культура відповідального ставлення до власного здоров’я.
При цьому говорити потрібно не лише про вакцинацію проти ВПЛ. Важливо з дитинства виховувати звичку піклуватися про своє здоров’я, проходити профілактичні огляди та робити щеплення.
Не меншою проблемою є недостатня обізнаність людей про те, що ВПЛ є причиною розвитку раку шийки матки та інших онкологічних захворювань. Вакцинація дозволяє практично повністю запобігти розвитку цих хвороб. Досвід Австралії та інших країн, де вакцинація впроваджена багато років тому, демонструє, що завдяки високому охопленню щепленням можна практично ліквідувати рак шийки матки як проблему громадського здоров’я.
Це фактично єдиний вид онкологічного захворювання, якому можна ефективно запобігти за допомогою вакцинації. Проте, на жаль, про це знають далеко не всі.
— Яку роль можуть відігравати пацієнтські організації та благодійні фонди у популяризації вакцинації та культури раннього виявлення захворювань?
— Безпосередньо ГО «Афіна. Жінки проти раку» постійно поширює інформаційні матеріали на власних ресурсах, а також проводить вебінари, присвячені ВПЛ, вакцинації та іншим темам, пов’язаним із профілактикою онкологічних захворювань.
Ми також співпрацюємо з Центром громадського здоров’я МОЗ України та проводимо спільні інформаційні заходи.
На мою думку, інформування має бути максимально широким. Дуже ефективним інструментом могла б стати соціальна реклама на телебаченні. Варто використовувати всі можливі канали комунікації.
Можу навести приклад нашої співпраці з «Укрзалізницею». Ми підготували відеоролики про важливість раннього виявлення онкологічних захворювань. Вони транслювалися на вокзалах великих міст та в поїздах «Інтерсіті». Це дозволило охопити величезну кількість людей. Сподіваюся, що багато хто після перегляду звернувся до лікаря та пройшов профілактичні обстеження.
Якщо говорити про ВПЛ, то вакцинація дає змогу практично повністю уникнути розвитку захворювань, пов’язаних із цим вірусом. Щодо інших онкологічних хвороб, то їх раннє виявлення значно підвищує ефективність лікування.
Крім того, перша лінія лікування більшості онкологічних захворювань в Україні забезпечується безоплатно за рахунок держави. Закуповуються основні хімієтерапевтичні препарати. Якщо ж захворювання діагностується на пізній стадії, лікування стає значно складнішим, дорожчим і нерідко триває протягом усього життя. Саме тому профілактика та рання діагностика мають надзвичайно велике значення як для пацієнта, так і для системи охорони здоров’я загалом.
Володимир Курпіта, генеральний директор Центру громадського здоров’я
— За останні кілька років Україні вдалося суттєво підвищити охоплення рутинними щепленнями навіть в умовах повномасштабної війни. Які фактори, на Вашу думку, стали ключовими для досягнення такого результату та що необхідно зробити, аби зберегти цю позитивну динаміку в наступні роки?
— Попри руйнування, міграцію, перевантаження медичної системи й постійну зміну безпекової ситуації, Україні вдалося повернути охоплення більшістю рутинних щеплень до довоєнного рівня, а за окремими напрямами навіть перевищити його.
Я б виділив 3 фактори, які зробили це можливим:
1) доступність вакцин. Для батьків це часто виглядає просто: вакцина є в кабінеті щеплень, отже дитину можна вакцинувати. Але насправді за цим стоїть велика і дуже складна робота від планування потреби та закупівель на національному рівні до доставки вакцин у регіони, а також щоденної роботи медичних працівників у конкретній амбулаторії. У цій системі важлива кожна ланка: і фахівці, які відповідають за логістику, і лікар, який пояснює батькам необхідність щеплення, і медична сестра, яка безпосередньо проводить вакцинацію. Окремо варто відзначити підтримку наших міжнародних партнерів (Глобального альянсу з вакцин та імунізації (Global Alliance for Vaccines and Immunisation — Gavi), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та ЮНІСЕФ), завдяки якій навіть в умовах війни Україна змогла забезпечувати постачання вакцин і дотримання необхідних умов їх зберігання та транспортування;
2) поступове відновлення довіри до вакцинації. За даними опитування батьків і опікунів, проведеного Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) України і ЮНІСЕФ у межах співпраці з Gavi, рівень довіри до вакцинації зріс із 67% у 2023 р. до 82% у 2025 р. Це важлива зміна, і вона має кілька причин. З одного боку, за роки війни інформаційний простір змістився: у антивакцинальної риторики, яка раніше активно впливала на частину суспільства, зменшилася сила. З іншого боку — люди почали гостріше сприймати питання безпеки, у тому числі для своїх дітей і родини. У таких умовах вакцинація сприймається не як формальна вимога, а як практичний спосіб захисту. І це, на мою думку, дуже важливий зсув у ставленні до профілактики загалом;
3) гнучкість самої послуги вакцинації. Важливо, що сьогодні щеплення можна отримати не лише у свого сімейного лікаря чи педіатра. Людина може звернутися до будь-якого закладу охорони здоров’я, який проводить вакцинацію. Це особливо важливо для внутрішньо переміщених осіб; родин, які змінили місце проживання, або людей, що тимчасово перебувають в іншому регіоні. Крім того, у віддалених громадах працюють мобільні медичні бригади, які можуть проводити щеплення там, де доступ до медичних закладів ускладнений.
Що ми плануємо для збереження позитивної динаміки:
- системно надолужувати пропущені щеплення серед дітей і дорослих шляхом активного запрошення пацієнтів, роботи з індивідуальними графіками та проведення навздогінної вакцинації там, де потрібно;
- збільшення застосування комбінованих вакцин у межах оновленого Календаря. Це зменшує кількість ін’єкцій і кількість візитів до лікаря, а отже, підвищує шанси, що дитина отримає всі необхідні щеплення вчасно;
- продовжувати чесну і зрозумілу комунікацію. Люди мають отримувати не залякування і не формальні заклики, а спокійні відповіді на свої запитання: у тому числі наскільки ефективною та безпечною є вакцина.
— Включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря стало одним із найважливіших нововведень 2026 р. Яке значення цей крок має для системи громадського здоров’я та наскільки він наближає Україну до міжнародних цілей щодо елімінації раку шийки матки як проблеми громадського здоров’я?
— Включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря — це справді одне з найважливіших рішень 2026 р. На мою думку, його значення виходить далеко за межі власне імунізації. Це крок до іншої логіки громадського здоров’я: попереджати ті стани, які можуть призвести до тяжких наслідків через багато років. ВПЛ-інфекція є основною причиною раку шийки матки, тому вакцинація проти ВПЛ — це один із ключових інструментів профілактики онкологічного захворювання.
Україна запроваджує безоплатну вакцинацію проти ВПЛ для дівчат віком 12–13 років. Це саме той вік, коли вакцинація має найбільшу профілактичну цінність, адже її доцільно проводити до початку статевого життя і до можливого інфікування ВПЛ. Також важливо, що для державної програми закуплено 9-валентну вакцину (Гардасил 9), яка забезпечує захист від 9 типів ВПЛ, передусім високого онкогенного ризику.
Україна таким рішенням робить важливий крок у напрямку глобальної стратегії ВООЗ з елімінації раку шийки матки як проблеми громадського здоров’я. Ця стратегія базується на 3 цілях: 90% дівчат мають бути вакциновані проти ВПЛ до віку 15 років; 70% жінок мають проходити скринінг у віці 35 та 45 років із використанням високоефективного тесту; 90% жінок із передраковими станами або раком шийки матки мають отримати належне лікування.
Тобто вакцинація — це перший, але дуже важливий елемент цієї системи. Щоб реально наблизитися до елімінації раку шийки матки, Україні потрібно одночасно розвивати всі 3 компоненти: вакцинацію підлітків, якісний скринінг для жінок і своєчасне лікування виявлених онкологічних хвороб.
Для системи громадського здоров’я це також питання справедливості. Раніше вакцинація проти ВПЛ фактично залежала від фінансових можливостей родини та поінформованості батьків. Включення її до Календаря означає, що держава бере на себе відповідальність зробити цей захист доступним. У перспективі це може зменшити кількість випадків раку шийки матки, знизити навантаження на онкологічну службу і найголовніше — зберегти життя жінок.
Федір Лапій, дитячий лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Європейської медичної школи Першого європейського університету, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, провідний експерт Національного порталу з імунізації
— Оновлений Календар передбачає з 1 січня 2026 р. безоплатну вакцинацію проти ВПЛ-інфекції для дівчат віком 12–13 років із використанням однодозної схеми. Як Ви оцінюєте це рішення з точки зору сучасних наукових доказів та міжнародної практики імунопрофілактики?
— Оскільки я є головою Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики і, отже, є одним із тих, хто рекомендував МОЗ запровадити однодозну схему вакцинації проти ВПЛ, моя оцінка, безумовно, є позитивною. Але вона ґрунтується насамперед на сучасній доказовій базі.
Іноді можна почути думку, що Україна перейшла на однодозну схему лише через фінансові обмеження. Дійсно, ми живемо в умовах війни, маємо значне навантаження на державний бюджет і повинні раціонально використовувати ресурси, але економія не може відбуватися за рахунок втрати ефективності.Саме тому рішення про однодозову схему базувалося не на економічних причинах, а на результатах масштабних міжнародних досліджень. Сьогодні вже є дані багаторічних спостережень — від 8 до 12 років — у країнах, де порівнювали ефективність одно-, дво- та тридозової схем вакцинації серед дітей і підлітків віком 9–18 років.
Так, після 1 дози рівень антитіл є нижчим, ніж після 2 чи 3 доз, однак це не впливає на клінічну ефективність вакцинації. Частка людей, у яких формується імунна відповідь, залишається такою самою, а захист від тих типів ВПЛ, які охоплює вакцина, становить близько 95% незалежно від схеми вакцинації.
Саме тому дедалі більше країн переходять на однодозову схему. Якщо на початку 2025 р. таких держав було близько 67, то вже станом на липень 2026 р. — 93 країни світу, серед яких США, Канада, Австралія, Велика Британія, Ірландія, Іспанія, Мексика та майже усі країни Латинської Америки.
Чому ж деякі європейські країни, наприклад Німеччина чи Італія, ще не перейшли на таку схему? Це пов’язано не з відсутністю доказів ефективності, а насамперед із особливостями їхнього нормативного регулювання та програм вакцинації.
В Україні це питання було врегульоване наприкінці 2025 р. МОЗ внесло зміни до нормативної бази, визначивши пріоритетність Календаря над інструкцією для медичного застосування лікарського засобу у випадках, коли Календар передбачає іншу схему застосування вакцини. Відповідні зміни затверджено наказом МОЗ України від 14 листопада 2025 р. № 1722.
— Як швидко після впровадження вакцинації проти ВПЛ у Календарі можна очікувати вимірюваний вплив на рівень онкологічної захворюваності?
— Вакцинація проти ВПЛ-інфекції належить до тих профілактичних програм, ефект від яких не можна побачити вже через рік чи два. На відміну від вакцинації, наприклад, проти ротавірусної інфекції, де результат можна оцінити досить швидко, профілактика ВПЛ-асоційованих захворювань потребує тривалого часу.
Це пов’язано з природним перебігом інфекції. Із початком статевого життя відбувається інфікування ВПЛ. У декого вірус буде тривалий час персистувати в організмі, після чого поступово розвиваються передракові зміни шийки матки різного ступеня тяжкості, і лише через роки може сформуватися злоякісне новоутворення.
Саме тому для вакцинації обрано дівчат віком 12–13 років — тобто до ймовірного початку статевого життя, а отже — інфікування.
Ми розпочали 2026 р. з наявною кількістю доз 9-валентної вакцини (Гардасил 9) понад 80 тис. Станом на липень 2026 р. на лабораторному контролі перебуває вже наступна партія — 42 тис. доз. Найближчим часом очікуємо надходження ще 40 тис. доз в Україну. Ми бачимо, що вакцинація поступово набирає темпів, і розраховуємо, що до кінця року вдасться охопити понад 40% дівчат цільової вікової групи 12–13 років. Це стане важливим кроком до формування не лише індивідуального, але й колективного захисту від ВПЛ-асоційованих захворювань.
Перший вимірюваний результат ми зможемо побачити значно раніше, ніж зміну онкологічної захворюваності. Уже через близько 5 років можна очікувати зниження поширеності високоонкогенних типів ВПЛ серед молодого населення. Надалі цей ефект поступово посилюватиметься, а вже через 10–15 років він трансформується у зменшення кількості передракових станів і випадків раку шийки матки.
Марія Малачинська, директорка Львівського перинатального центру, кандидатка медичних наук, заслужена лікарка України, докторка наук з державного управління
— Який зв’язок між профілактикою інфекцій, зокрема ВПЛ, та довгостроковим репродуктивним здоров’ям жінок?
— Репродуктивне здоров’я — це не лише можливість народити дитину. Це комплексне поняття, яке охоплює профілактику захворювань, своєчасну діагностику, лікування та збереження якості життя жінки на всіх його етапах. Саме тому сьогодні ми дедалі більше говоримо про профілактичну медицину як основу сучасної системи охорони здоров’я.
ВПЛ є найпоширенішою інфекцією, що передається статевим шляхом, а його онкогенні типи є основною причиною розвитку передраку та раку шийки матки. Крім того, ВПЛ асоціюється з розвитком інших злоякісних новоутворень. Водночас це один із небагатьох видів онкопатології, якому можна ефективно запобігти завдяки поєднанню вакцинації, регулярного скринінгу та раннього лікування передракових змін.
Як акушерка-гінекологиня я регулярно стикаюся з наслідками пізньої діагностики патології шийки матки. Для частини молодих жінок лікування означає необхідність складних оперативних втручань, які можуть вплинути на можливість народити дитину або значно ускладнити перебіг майбутньої вагітності. Навіть коли вдається виконати органозберігальне лікування, такі пацієнтки потребують особливого супроводу під час вагітності та пологів.
Нещодавно на науково-практичній конференції у Львівському національному медичному університеті ім. Д. Галицького я представляла клінічний випадок пацієнтки, яка після лікування інвазивного раку шийки матки змогла стати мамою у Львівському перинатальному центрі. Це була надзвичайно складна вагітність, яка потребувала мультидисциплінарного супроводу, тривалого стаціонарного лікування та високої експертизи всієї команди. Такі історії демонструють сучасні можливості медицини, але водночас нагадують: набагато краще не допустити розвитку захворювання, ніж боротися з його наслідками.
Саме тому вакцинація проти ВПЛ має надзвичайно важливе значення. Вона дозволить суттєво знизити захворюваність на рак шийки матки, зменшити кількість складних оперативних втручань, випадків безпліддя, передчасних пологів та інших репродуктивних ускладнень, пов’язаних із лікуванням передракових і злоякісних захворювань шийки матки.
Сьогодні ми дедалі більше говоримо про збереження фертильності після лікування онкологічних захворювань. Але ще правильніше — зробити все можливе, щоб потреба в такому лікуванні виникала якомога рідше. Саме в цьому полягає справжня цінність профілактики.
— Чи достатньо активно тема вакцинації та профілактики інфекцій, що впливають на онкологічні ризики, інтегрована в систему жіночого здоров’я — від первинної ланки до спеціалізованої допомоги?
— Останніми роками Україна зробила важливі кроки в розвитку профілактичної медицини. Включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря — це стратегічне рішення, яке чинитиме суттєвий вплив на здоров’я майбутніх поколінь. Із 2026 р. в Україні в межах Програми медичних гарантій стала доступною безоплатна вакцинація дівчат віком 12–13 років 9-валентною вакциною (Гардасил 9) проти ВПЛ. Це важливий елемент системи профілактики ВПЛ-асоційованих захворювань.
Разом із тим важливо, щоб вакцинація стала не окремою кампанією, а невід’ємною частиною системи жіночого здоров’я.
Сьогодні лікарі первинної ланки, педіатри, акушери-гінекологи та підліткові гінекологи повинні працювати як єдина команда. Саме вони мають своєчасно інформувати дітей, підлітків, їхніх батьків і пацієнтів про можливості профілактики ВПЛ-асоційованих захворювань, пояснювати переваги вакцинації та необхідність регулярного скринінгу.
У Львівському перинатальному центрі в межах Комплексної програми підтримки галузі охорони здоров’я Львівської обл. проводимо безоплатну вакцинацію 14-річних дівчат після консультації підліткового гінеколога. Водночас надаємо можливість пройти вакцинацію дівчаткам і жінкам будь-якого віку відповідно до чинних медичних рекомендацій. Для нас важливо, щоб кожна пацієнтка не лише отримала щеплення, а й розуміла його значення для збереження свого здоров’я в майбутньому. Варто зазначити, що в межах Комплексної програми ми також проводимо і ВПЛ-скринінг.
Саме такий комплексний підхід — профілактична консультація, вакцинація, регулярний скринінг і подальший медичний супровід — має стати стандартом роботи всієї системи охорони здоров’я. Адже профілактика починається не зі встановлення діагнозу, а з правильної розмови між лікарем і пацієнтом щодо відповідальності за своє здоров’я.
— Які практичні кроки могли б посилити профілактичну складову в роботі жіночих консультацій — з точки зору маршрутизації пацієнток, інформування та залучення до програм вакцинації і скринінгу?
— Насамперед необхідно зробити профілактику максимально зрозумілою та доступною. Жінка має чітко знати, коли необхідно пройти вакцинацію, коли — скринінг, як часто його повторювати та куди звернутися у разі виявлення патології. Простий і зрозумілий маршрут значно підвищує прихильність до профілактичних програм.
Не менш важливо активно використовувати кожен контакт пацієнтки із системою охорони здоров’я. Профілактичний огляд, планування і ведення вагітності, післяпологовий період, консультація щодо контрацепції, пременопауза та менопауза — на кожному з цих етапів лікар-акушер-гінеколог має нагадувати про важливість вакцинації, скринінгу та профілактичних обстежень. Саме так формується культура відповідального ставлення до власного здоров’я.
Окремий напрям — інформаційна робота. Досі існує чимало міфів щодо вакцинації проти ВПЛ, тому комунікація має базуватися виключно на доказах.
Сучасна медицина має дедалі більше працювати на випередження. Наше завдання — не лише успішно лікувати захворювання, а й максимально запобігати їх виникненню. Сьогодні держава створює для цього реальні можливості: запроваджує вакцинацію дітей проти ВПЛ та забезпечує пацієнтам доступ до безоплатних скринінгових обстежень — «Скринінг здоров’я 40+». Саме поєднання вакцинації, регулярних профілактичних оглядів і ранньої діагностики є основою збереження жіночого здоров’я та зниження онкологічної захворюваності в Україні.
Тетяна Татарчук, акушерка-гінекологиня, докторка медичних наук, професорка, членкиня-кореспондентка Національної академії медичних наук (НАМН) України, заступниця генерального директора ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України»
— Як змінюється підхід до скринінгу раку шийки матки?
— Сьогодні світова практика поступово переходить до використання первинного тестування на ВПЛ як основного методу організованого скринінгу. Саме він є найбільш сучасним і об’єктивним способом оцінки ризику розвитку раку шийки матки.
В Україні вже затверджені нормативні документи, що визначають сучасні підходи до скринінгу, і зараз триває робота над їх подальшим удосконаленням, зокрема в аспекті впровадження первинного ВПЛ-тестування як основного скринінгу в межах державної програми.
Згідно з чинними міжнародними і національними рекомендаціями, якщо у жінки віком старше 25 років вірус не виявлено і вона не має скарг, достатньо повторити обстеження через 5 років. Якщо ж тест позитивний, подальший алгоритм дій уже чітко визначений у клінічних рекомендаціях.
Водночас потрібно розуміти різницю між організованим та опортуністичним скринінгом. Сьогодні в Україні переважає саме опортуністичний підхід — жінка самостійно звертається до лікаря для обстеження. Натомість організований скринінг передбачає, що система охорони здоров’я сама запрошує жінок відповідного контингенту пройти обстеження.
Така модель дозволяє не лише підвищити рівень раннього виявлення захворювання, а й значно ефективніше використовувати ресурси системи охорони здоров’я. Сьогодні, наприклад, є жінки, які щороку проходять цитологічне дослідження без медичних показань, хоча за сучасними рекомендаціями робити це настільки часто немає потреби.
— Яке поєднання профілактики і ранньої діагностики є оптимальним з точки зору доказової медицини та реальної клінічної практики?
— Найефективніший підхід — це поєднання первинної та вторинної профілактики.
Первинна профілактика — це насамперед вакцинація проти ВПЛ. Саме вона дозволяє запобігти інфікуванню онкогенними типами вірусу і, відповідно, суттєво знизити ризик розвитку раку шийки матки.
Вторинна профілактика — це своєчасне виявлення онкогенних штамів ВПЛ та цитологічних змін, що вказують на наявність передпухлинної патології. У разі виявлення зазначених змін проводяться необхідні заходи, що попереджують подальше прогресування захворювання. Насамперед ідеться про своєчасне лікування запальних захворювань репродуктивної системи, які можуть зумовлювати тривалу персистенцію вірусу. Саме персистенція ВПЛ є головною передумовою розвитку передракових змін і злоякісних новоутворень шийки матки.
На сьогодні вже достеменно відомо, що майже 99,7% випадків раку шийки матки пов’язані саме з інфікуванням ВПЛ. Тому найкращих результатів можна досягти лише тоді, коли вакцинація поєднується із сучасним скринінгом і чітким виконанням клінічних рекомендацій щодо ведення пацієнток.
В Україні сьогодні створена необхідна нормативна база, яка, звичайно, потребує певного вдосконалення. І головне — важливо забезпечити її повноцінне впровадження та інтегрувати ці підходи в Програму медичних гарантій.
— Як Ви оцінюєте ставлення українців до вакцинації проти ВПЛ? Чи змінилася готовність людей робити такі щеплення?
— Слід відмітити, що прихильність до вакцинації поступово зростає. І це дуже позитивна тенденція.
Велику роль відіграє інформаційна робота, яку проводять як державні установи, так і професійні та громадські організації. Люди дедалі більше дізнаються про ВПЛ та можливості профілактики.
Нами проводилися відповідні соціологічні дослідження, і одним із цікавих висновків стало те, що для багатьох людей дуже важливим аргументом є саме включення вакцини до Календаря. Якщо вакцина рекомендована державою, рівень довіри до неї суттєво зростає.
Це підтверджує і мій особистий досвід. Нещодавно я зустрічалася зі старшокласниками, які планують вступати до медичних університетів. Я очікувала, що найбільше їх цікавитимуть питання репродуктивного здоров’я чи контрацепції, але переважна більшість запитань стосувалася саме ВПЛ і вакцинації. Для мене це стало дуже приємним свідченням того, що молодь дедалі більше цікавиться профілактикою.
Ірина Миколаївна Волошина, докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, членкиня правління ГО «Академія сімейної медицини України»
— Чому ВПЛ є критично важливим компонентом онкопрофілактики?
— ВПЛ-вакцинація — це унікальний приклад первинної профілактики раку. Ми можемо не лише виявляти онкологічні захворювання на ранніх стадіях, а й запобігати їх розвитку. Саме тому вакцинація проти ВПЛ має бути одним із ключових елементів державної стратегії онкопрофілактики.
— Як змінюється підхід держави до комунікації щодо вакцинації і які інструменти, на Вашу думку, найбільш ефективні для підвищення охоплення?
— Щодо комунікації, то я бачу позитивні зміни. Сьогодні держава все активніше залучає професійні спільноти та міжнародних партнерів. Велику роль відіграють соціальні мережі. Наприклад, спільнота «Вакцинація: питання та відповіді» вже багато років допомагає лікарям і пацієнтам отримувати достовірну інформацію про імунізацію.
Не менш важливою є безперервна освіта медичних працівників. Академія сімейної медицини України за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (United Nations Population Fund — UNFPA) та CARE проводить навчання для лікарів первинної ланки з вакцинації, розвитку комунікаційних навичок і впровадження послуг імунізації.
Саме рекомендація сімейного лікаря чи педіатра найчастіше визначає рішення пацієнта вакцинуватися, тому для успіху нам потрібні три складові: доступна вакцина, підготовлений медичний працівник та зрозуміла, чесна комунікація. Саме так ми зможемо суттєво підвищити охоплення вакцинацією проти ВПЛ в Україні.
Наталія Володько, онкогінекологиня, завідувачка кафедри онкології і медичної радіології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, професорка, докторка медичних наук, президентка ГО «Українська асоціація кольпоскопії та цервікальної патології», віцепрезидентка Всеукраїнської асоціації гінекологічних онкологів
— Як, на Вашу думку, сьогодні змінилася роль вакцинації у профілактиці раку шийки матки?
— Вакцинація була і залишається основним методом первинної профілактики раку шийки матки. Це один із ключових інструментів, який дає людству реальну можливість досягти елімінації цього захворювання як проблеми громадського здоров’я.
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, вакцинація близько 90% підлітків дозволяє сформувати колективний імунітет, який суттєво обмежує циркуляцію ВПЛ. Це означає профілактику не лише раку шийки матки, а й інших ВПЛ-асоційованих злоякісних новоутворень, зокрема раку вульви, анального каналу та низки інших локалізацій.
Сьогодні ми вже маємо переконливу доказову базу. Ще у 2021 р. були опубліковані результати масштабних досліджень зі Швеції та США, які вперше виявили безпосереднє зниження захворюваності на рак шийки матки серед вакцинованих жінок. Тому роль вакцинації вже давно не є предметом дискусії — це доведений і надзвичайно ефективний інструмент профілактики.
Для України особливо важливим стало включення вакцинації проти ВПЛ до Календаря у 2026 р. та початок державної програми безоплатної вакцинації дівчат-підлітків 9-валентною вакциною (Гардасил 9). Це дуже важливий крок у правильному напрямку.
Водночас сьогодні головним викликом залишається рівень охоплення вакцинацією. Саме тому надзвичайно важливо активно працювати із сімейними лікарями, педіатрами та батьками, проводити масштабну інформаційну кампанію й пояснювати переваги вакцинації.
— Що, на Вашу думку, допоможе підвищити прихильність до вакцинації проти ВПЛ серед населення?
— Передусім потрібно більше говорити про вакцинацію — із суспільством, у школах, у професійній медичній спільноті. Особливо важливо, щоб доказову інформацію активно доносили саме лікарі.
На жаль, навіть сьогодні ще трапляються окремі сімейні лікарі, які не рекомендують своїм пацієнтам вакцинацію проти ВПЛ. Хоча таких випадків стає дедалі менше, саме позиція лікаря значною мірою впливає на рішення батьків.
10–15 років тому доказова база щодо вакцинації була значно меншою, ніж сьогодні. Зараз ми маємо величезний масив міжнародних досліджень, які підтверджують її ефективність і безпеку, тому відмовляти батьків від вакцинації або висловлювати необґрунтовані сумніви вже немає жодних наукових підстав.
В Україні певний час розвиток програм вакцинації також стримувала масштабна дезінформація. Зокрема, активно поширювалися міфи про нібито вплив вакцини на фертильність чи «загрозу генофонду». Саме через низьку поінформованість населення перші регіональні програми вакцинації, які були започатковані ще кілька років тому, не отримали такого охоплення, на яке ми розраховували.
Однак сьогодні ситуація поступово змінюється. Антивакцинальні настрої вже не мають такого впливу, як раніше, а рівень довіри до вакцинації зростає. Саме тому я переконана, що за умови активної просвітницької роботи та підтримки медичної спільноти Україні цілком реально досягти високого охоплення вакцинацією проти ВПЛ.
Марина Маменко, лікарка-педіатриня, провідна українська експертка в галузі дитячого здоров’я з понад 30-річним досвідом клінічної, наукової та освітньої роботи, докторка медичних наук, професорка, голова правління Української академії педіатричних спеціальностей
— Чи змінюється ставлення батьків до профілактичних щеплень останніми роками і які основні бар’єри вакцинації дітей ви відмічаєте у щоденній практиці?
— Якщо говорити про ставлення батьків до вакцинації загалом, то я бачу позитивні зміни. Значною мірою вони пов’язані з тим, що останніми роками багато українських родин отримали власний досвід життя або навчання дітей за кордоном чи спілкувалися з тими, хто виїхав до інших країн.
Батьки переконалися, що в більшості європейських країн національні календарі щеплень містять значно більше вакцин, ніж український, а вакцинація є невід’ємною частиною системи громадського здоров’я. Це допомогло зруйнувати поширений міф про те, що в Європі щеплення не є важливими або що їх роблять значно рідше.
Ба більше, у багатьох країнах українські діти безоплатно отримували всі необхідні щеплення відповідно до місцевих календарів. Для багатьох родин саме цей досвід став переломним і змінив ставлення до вакцинації.
Це стосується й вакцинації проти ВПЛ. У багатьох країнах вона запроваджена вже давно, накопичено великий досвід її застосування, і українські батьки дедалі частіше цікавилися цією вакциною ще до того, як вона з’явилася в національному Календарі.
Водночас кожна нова вакцина неминуче стикається з певним супротивом. Це світова практика, і Україна не є винятком. На жаль, негативний інформаційний фон, який сформувався під час пандемії COVID-19, також впливає на сприйняття інших вакцин. Якщо людина починає сумніватися в одній вакцині, ці сумніви нерідко поширюються й на всі інші.
Втім, сьогодні ми маємо величезну перевагу: Україна не є першою країною, яка впроваджує вакцинацію проти ВПЛ. Уже накопичено переконливий міжнародний досвід, який підтверджує її ефективність та безпеку.
— Яку роль відіграє педіатр в ухваленні рішення про вакцинацію і чи достатньо сьогодні комунікації з батьками щодо профілактики ВПЛ?
— Педіатр відіграє ключову роль. Якщо між лікарем і родиною сформовані довірливі стосунки, саме його рекомендація найчастіше стає вирішальною під час ухвалення рішення про вакцинацію.
Водночас дуже важливо, щоб і сам лікар був переконаний у доцільності вакцинації. Батьки відчувають невпевненість навіть на невербальному рівні. Якщо лікар сам сумнівається або не володіє сучасною доказовою інформацією, це суттєво впливає на готовність родини вакцинувати дитину.
Саме тому професійна освіта медичних працівників має надзвичайно велике значення. Ми постійно проводимо конференції, майстер-класи, освітні заходи, присвячені сучасним підходам до вакцинації. І я бачу, що серед активної професійної спільноти рівень підтримки вакцинації дуже високий.
Водночас не можна заперечувати існування ще однієї проблеми — певна частина медичних працівників досі не готова сприймати сучасні міжнародні рекомендації й продовжує орієнтуватися на застарілі підходи. На жаль, це теж впливає на рівень довіри населення до вакцинації.
Я переконана, що подолання цього бар’єра є одним із важливих завдань системи охорони здоров’я, адже саме лікар має бути головним провідником доказової інформації для пацієнтів.
— Минуло вже кілька місяців від початку вакцинації проти ВПЛ 9-валентною вакциною (Гардасил 9) у межах Календаря. Які тенденції Ви бачите сьогодні: як просувається програма в регіонах, чи активно батьки вакцинують дітей та чи можна вже говорити про успішний досвід окремих областей?
— Ситуація багато в чому залежить від конкретного регіону. Так було завжди. Велику роль відіграють місцеві лідери думок і підтримка регіональної влади. Хорошим прикладом є Одеська обл., де програми вакцинації дівчат проти ВПЛ почали реалізовувати ще до того, як 9-валентна вакцина (Гардасил 9) була включена до національного Календаря. Місцева влада фінансувала закупівлю вакцини за рахунок регіонального бюджету.
Саме тому після старту державної програми рівень готовності населення до вакцинації там виявився значно вищим. Коли люди вже знайомі з вакциною і бачать її практичне застосування, впровадження національної програми відбувається значно легше.
Загалом можу сказати, що сьогодні батьки цікавляться вакцинацією навіть активніше, ніж ми очікували. Багато хто вже чув про ВПЛ як одну з причин розвитку онкологічних захворювань і сприймає вакцинацію як можливість захистити своїх дітей від раку в майбутньому.
На мою думку, саме така комунікація — коли ми говоримо про профілактику онкологічних захворювань — є дуже правильною і зрозумілою для батьків.
Олена Колоденко, директорка Департаменту охорони здоров’я Одеської міської ради, докторка медичних наук, фахівчиня з багаторічним досвідом у медичній практиці, науковій сфері та управлінні охороною здоров’я
— З початку 2026 р. вакцинація проти ВПЛ стала частиною національного Календаря. Яких результатів уже вдалося досягти в Одеській обл.? Яке охоплення цільової групи вакцинацією наразі має регіон і чи відповідають ці показники очікуванням?
— ВПЛ є однією з найпоширеніших інфекцій у світі та основною причиною розвитку раку шийки матки. Крім того, ВПЛ асоціюється з виникненням інших онкологічних захворювань, зокрема раку ротоглотки, анального каналу та статевих органів. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, вакцинація проти ВПЛ є найбільш ефективним та економічно доцільним методом профілактики ВПЛ-асоційованих онкологічних захворювань і дозволяє запобігти переважній більшості випадків раку шийки матки.
Саме тому з 1 січня 2026 р. вакцинація проти ВПЛ включена до національного Календаря відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 14.11.2025 р. № 1722.
Водночас в Одесі розпочато системну вакцинацію 9-валентною вакциною (Гардасил 9) дітей проти ВПЛ ще у 2023 р. за рахунок коштів міської цільової програми «Здоров’я» на 2023–2026 рр., фактично випередивши державне впровадження цієї вакцинації на 3 роки.
Упродовж 2023–2025 рр. за кошти міського бюджету:
- закуплено понад 4,5 тис. доз вакцини проти ВПЛ;
- вакцинацію отримали понад 2,3 тис. дітей віком 9–14 років;
- у 2024 р. завершений курс вакцинації отримали 732 дитини, ще 773 дитини були щеплені першою дозою;
- у 2025 р. закуплено та розподілено до дитячих міських поліклінік 2975 доз вакцини проти ВПЛ для вакцинації дітей віком 9–14 років. Другу дозу вакцини проти ВПЛ отримали 773 дитини (607 дівчат та 166 хлопців) віком 9–14 років, які були вакциновані першою дозою восени 2024 р., першу та другу дозу отримали 715 дітей (550 дівчат та 165 хлопців) та 1 дозу отримали 772 дитини (581 дівчина та 191 хлопець).
Після включення вакцинації до національного Календаря у І півріччі 2026 р. за кошти державного бюджету вакциновано 1437 дівчат віком 12–13 років (730 дівчат віком 12 років та 707 дівчат віком 13 років), що становить близько 25% від цільової групи дівчат відповідного віку в Одесі.
Крім того, за кошти міської цільової програми «Здоров’я» триває вакцинація дітей тих категорій, які наразі не охоплені державним фінансуванням відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України, зокрема хлопчиків, дітей старших вікових груп, дітей, які живуть з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та дітей з первинними імунодефіцитами.
Станом на липень 2026 р. кампанія вакцинації триває, тому остаточні показники охоплення цільових груп підбиватимуться за результатами року. Водночас уже сьогодні можна констатувати, що м. Одеса забезпечило своєчасне впровадження нових вимог національного Календаря без організаційних труднощів.
Важливо зазначити, що Одеса стала одним із перших муніципалітетів України, який ще у 2023 р. ухвалив рішення фінансувати вакцинацію дітей проти ВПЛ за рахунок коштів місцевого бюджету. Такий випереджальний підхід дозволив сформувати ефективну систему організації вакцинації, забезпечити безперервність імунізації після включення щеплення до національного Календаря та створити необхідний організаційний досвід для успішної реалізації державної політики у сфері імунопрофілактики.
— Одеську обл. часто наводять як приклад успішної організації вакцинації проти ВПЛ. Які управлінські рішення, регіональні програми або комунікаційні заходи, на Вашу думку, найбільше сприяли таким результатам? Що з цього досвіду могли б запозичити інші регіони України?
— На нашу думку, ключовим фактором успіху стала стратегія випереджального розвитку системи профілактики.
Одеса стала одним із перших муніципалітетів України, яким ще у 2023 р. ухвалено рішення інвестувати кошти місцевого бюджету у вакцинацію дітей проти ВПЛ. Завдяки цьому було сформовано ефективну модель організації вакцинації, підготовлено медичних працівників, налагоджено логістику постачання вакцин та проведено масштабну інформаційно-роз’яснювальну кампанію серед населення ще до впровадження державної програми.
Ключовими управлінськими рішеннями стали:
- реалізація міської цільової програми «Здоров’я», яка забезпечила стабільне фінансування заходів з вакцинації;
- своєчасне планування закупівель та безперебійне забезпечення закладів охорони здоров’я вакцинами;
- ефективна координація роботи Департаменту охорони здоров’я, центрів первинної медико-санітарної допомоги, дитячих поліклінік, сімейних лікарів та лікарів-педіатрів;
- системний моніторинг виконання показників вакцинації;
- активна інформаційно-просвітницька робота серед батьків щодо безпеки, ефективності та важливості вакцинації як найдієвішого способу профілактики онкологічних захворювань.
Важливою складовою успіху стало також стабільне фінансування міської програми. На реалізацію заходів у межах програми «Здоров’я» було передбачено:
- у 2024 р. — 13,997 млн грн;
- у 2025 р. — 13,975 млн грн;
- у 2026 р. — 25,0 млн грн.
Завдяки цьому навіть після початку державного фінансування місто продовжує забезпечувати вакцинацію дітей тих категорій, які поки що не охоплені коштами державного бюджету, відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України.
Досвід Одеси свідчить, що найкращих результатів можна досягти лише за умови поєднання державної політики із підтримкою органів місцевого самоврядування. Ранній початок реалізації програми, стабільне фінансування, професійна організація роботи закладів охорони здоров’я, активна комунікація з населенням та постійний моніторинг результатів дозволили забезпечити високу організаційну готовність до впровадження національного Календаря і створили міцне підґрунтя для довгострокового зниження захворюваності на ВПЛ-асоційовані онкологічні захворювання.
Замість післямови
Завершуючи цей спецпроєкт, можна впевнено сказати: вакцинація проти ВПЛ — це значно більше, ніж ще одне щеплення.
Це приклад того, як сучасна система охорони здоров’я має працювати в цілому: держава ухвалює стратегічні рішення, наука забезпечує їх доказову основу, медична спільнота впроваджує їх у практику, а суспільство робить свідомий вибір на користь профілактики.
Із включенням вакцинації проти ВПЛ 9-валентною вакциною (Гардасил 9) до національного Календаря Україна зробила важливий крок до розвитку профілактичної медицини. Водночас справжній успіх цієї реформи визначатиметься не наказами чи статистикою закуплених доз. Він вимірюватиметься тим, скільки дітей буде вакциновано, скільки родин отримають достовірну інформацію, наскільки впевнено лікарі рекомендуватимуть щеплення і, зрештою, скільки випадків раку шийки матки та інших ВПЛ-асоційованих захворювань вдасться попередити через 10–20 років.
Саме в цьому й полягає головна цінність вакцинації проти ВПЛ: її результат не завжди помітний сьогодні, але він визначає здоров’я наступних поколінь.
Досвід країн, які першими впровадили такі програми, уже довів: рак шийки матки може перестати бути поширеною проблемою громадського здоров’я. Сьогодні Україна лише розпочала цей шлях. І від того, наскільки послідовними будуть держава, медична спільнота, місцева влада та суспільство, залежить, чи зможемо ми через кілька десятиліть говорити не про боротьбу з цим захворюванням, а про його успішне попередження.
Адже найкраща перемога медицини — це не вилікувана хвороба. Це хвороба, якої вдалося не допустити.
Катерина Горбунова
Вперше опубліковано
у Щотижневику «АПТЕКА» № 26–27 (1547–1548), № 28–29 (1549–1550) та № 30–31 (1551–1552)
