Сучасні загальні підходи до лікування екстрасистолічної аритмії
Проблема екстрасистолічної аритмії, першочергово шлуночкової екстрасистолії (ШЕ), може бути розв’язана на різних рівнях надання медичної допомоги із залученням сімейних лікарів, кардіологів, аритмологів, функції яких чітко визначені сучасними настановами [1, 2].
При доброякісній безсимптомній ШЕ з невисоким показником тягаря за даними 24-годинного холтерівського моніторування електрокардіограми (ЕКГ) надання рекомендацій та контроль здійснюються переважно на рівні первинної медичної допомоги. У цьому випадку рекомендації щодо ведення пацієнта сімейним лікарем включають консультування та інформування хворого, усунення чинників-тригерів. У деяких випадках може бути розглянута терапія блокаторами β-адренорецепторів або, за неможливості їх призначити з різних причин, застосування дилтіазему та верапамілу [1, 2].
Сімейний лікар має спрямувати пацієнта з ШЕ до кардіолога за наступних показань:
- кількість ШЕ більше 500 на добу у безсимптомних пацієнтів з метою виключення органічної патології серця;
- значна кількість ШЕ за 24-годинним холтерівським моніторуванням ЕКГ (більше 500 на добу) у пацієнта із симптомами, що зберігаються на тлі модифікації способу життя, впливу на першопричину та застосування блокаторів β-адренорецепторів / дилтіазему або верапамілу;
- часті ШЕ при серцево-судинних захворюваннях (ССЗ);
- синдром подовженого інтервалу Q–T, катехоламінергічна поліморфна шлуночкова тахікардія (ШТ).
Своєю чергою, кардіолог має виконати алгоритм, що ґрунтується, серед іншого, на погодженому документі 2019 р. Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) щодо ведення пацієнтів із безсимптомними порушеннями ритму (рис. 1) [3].
Згідно з рекомендаціями ESC, тактика при безсимптомних ШЕ наступна [3]:
1. Безсимптомних пацієнтів з частими ШЕ (>500 на добу) слід направити до спеціаліста для подальшої оцінки з метою виключення будь-якого (структурного, ішемічного або електричного) ураження серця, відповідального за розвиток аритмії (рекомендація «слід робити»).
2. Дуже часті ШЕ (тягар >20%) є маркером смертності внаслідок будь-якої причини або серцево-судинної смертності та можуть потребувати інтенсифікації подальшого спостереження (рекомендація «можна робити»).
3. ШЕ слід лікувати у пацієнтів з підозрою на ШЕ-опосередковану кардіоміопатію (рекомендація «слід робити», але ґрунтується на консенсусі експертів).
4. Лікування пацієнтів із безсимптомною ШЕ слід фокусувати на причинному ССЗ з метою покращення прогнозу (рекомендація «слід робити», але ґрунтується на консенсусі експертів).
Якщо ШЕ є симптомною або зумовлена структурним чи ішемічним ураженням серця, має генетичну чи електричну причину, лікування є необхідним. Але в такому випадку, особливо якщо симптомна ШЕ має високий показник тягаря при реєстрації ЕКГ впродовж 24 год, першочергово має бути розглянута інвазивна стратегія — катетерна абляція [4].
Медикаментозна терапія ШЕ на сучасному етапі
Згідно з Європейськими настановами 2022 р., медикаментозна терапія пацієнтів зі шлуночковими аритміями (ША) включає аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, дизопірамід, флекаїнід, мексилетин, пропафенон [4].
Загалом позиція цього документа звучить наступним чином [4]: «Ряд препаратів застосовували для лікування ідіопатичної ШЕ / ШТ. Рекомендації базуються на невеликих та неконтрольованих серіях досліджень. Блокатори β-адренорецепторів та блокатори кальцієвих каналів (БКК) є найбільш вивченими препаратами, і обидві групи продемонстрували ефективність у супресії аритмії [5]. Докази щодо флекаїніду є недостатніми [6]. У разі підвищеного тягаря ШЕ з вищою частотою серцевих скорочень або при фізичних навантаженнях слід надавати перевагу блокаторам β-адренорецепторів [7]. За відсутності такого взаємозв’язку застосування флекаїніду або БКК асоціювалося з більш ефективною супресією ШЕ. Блокатори β-адренорецепторів слід також обирати, якщо є підозра на механізм фокальної тригерної активності. БКК варто розглядати як терапію вибору при фасцикулярних ШЕ / ШТ. Хоча даних бракує, блокатори β-адренорецепторів або БКК вважаються препаратами першого вибору для лікування ШЕ з походженням поза виносним трактом правого шлуночка серця або лівошлуночкових фасцикулярних, оскільки флекаїнід може виявляти проаритмічні побічні ефекти. Аміодарон пов’язаний із тяжкою системною токсичністю, і його слід застосовувати лише у випадку, якщо абляція або інші препарати неефективні або не можуть бути використані [8]».
Загалом настанова ESC 2022 р. в контексті ідіопатичної ШЕ надає наступний перелік рекомендацій щодо лікування (табл. 1, 2).
Таблиця 1. Рекомендації щодо лікування пацієнтів з ідіопатичними ШЕ / ШТ [4]
| Рекомендація | Клас рекомендації | Рівень доказовості |
|---|---|---|
| Катетерна абляція як лікування 1-ї лінії рекомендована для симптомної ідіопатичної ШТ / ШЕ з виносного тракту правого шлуночка або лівошлуночкових фасцикулярних* | І | В |
| Блокатори β-адренорецепторів або недигідропіридинові БКК показані симптомним пацієнтам з ідіопатичною ШТ / ШЕ іншого походження, ніж виносний тракт правого шлуночка або лівошлуночкові фасцикулярні | І | С |
| Блокатори β-адренорецепторів, недигідропіридинові БКК або флекаїнід слід розглядати, коли катетерна абляція недоступна, небажана або є особливо ризикованою у симптомних пацієнтів з ідіопатичною ШТ / ШЕ з виносного тракту правого шлуночка або лівошлуночкових фасцикулярних | ІІа | В |
| Катетерну абляцію або флекаїнід слід розглядати у симптомних пацієнтів з ідіопатичною ШТ / ШЕ іншого походження, ніж виносний тракт правого шлуночка або лівошлуночкові фасцикулярні | ІІа | С |
| Катетерна абляція може бути розглянута при ідіопатичних ШТ / ШЕ у безсимптомних пацієнтів з повторно визначеними ШЕ більш ніж 20% на добу при спостереженні в динаміці | ІІb | C |
| Аміодарон як препарат 1-ї лінії не рекомендується пацієнтам з ідіопатичними ШТ / ШЕ | III | C |
| У разі спровокованої ШЕ кардіоміопатії | ||
| Пацієнтам з кардіоміопатією, вірогідно викликаною частими та переважно мономорфними ШЕ, рекомендована катетерна абляція | І | С |
| У пацієнтів із кардіоміопатією, вірогідно викликаною частими та переважно мономорфними ШЕ, слід розглянути лікування за допомогою антиаритмічних препаратів (ААП)**, якщо катетерна абляція небажана, вірогідно пов’язана з високим ризиком або була неуспішною | ІІа | С |
| У пацієнтів зі структурним ураженням серця та переважно мономорфними частими ШЕ, які вважають чинником розвитку кардіоміопатії, слід розглянути можливість лікування ААП (аміодароном) або катетерну абляцію | ІІа | В |
| У пацієнтів, які не реагують на кардіоресинхронізувальну терапію та мають часті, переважно мономорфні ШЕ, які обмежують оптимальну двошлуночкову стимуляцію, незважаючи на фармакологічну терапію, слід розглянути катетерну абляцію або застосування ААП | ІІа | С |
Таблиця 2. Позитивні та негативні ефекти ААП при лікуванні ШЕ та ідіопатичної ШТ [9]
| Блокатори β-адренорецепторів | БКК | Ic | Соталол | Аміодарон | Ранолазин | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ідіопатична ШЕ / ШТ з ВТПШ без ІХС | ++ | ++ | ++ | + | − | ? |
| Ідіопатична фасцикулярна ШЕ / ШТ без ІХС | + | ++ | + | ? | − | ? |
| Ідіопатична ШЕ / ШТ не з ВТПШ, нефасцикулярна без ІХС | ++ | ++ | +* | + | − | ? |
| ШЕ / ШТ на тлі ШЕ / ШТ-індукованої кардіоміопатії | ++ | − | +** | ? | + | ? |
| ШЕ на тлі ІХС | ++ | − | − | + | + | +*** |
У більш пізньому документі ESC 2025 р., присвяченому сучасному аналізу ААП, щодо ААП ІС при ШЕ наведена наступна інформація [9]: «Він (флекаїнід — прим. авт.) також застосовували для профілактики та лікування небезпечних для життя стійких, гемодинамічно переносимих ША, які не контролюються іншими ААП або абляцією, або коли їх застосування не переноситься або неможливе… Їх (пропафенону / флекаїніду — прим. авт.) профілактичне застосування є потенційно шкідливим у пацієнтів із вродженими вадами серця у дорослих та безсимптомною ША [10]… Флекаїнід та пропафенон також можуть демаскувати ЕКГ-ознаки синдрому Бругада. Нарешті, флекаїнід може відігравати певну роль у розвитку синдрому такоцубо або погіршенні його перебігу та ускладнень, тому рекомендується уникати його застосування у пацієнтів із цим розладом в анамнезі [11]».
У Компендіумі ESC 2025 р., окрім флекаїніду та пропафенону, згадуються ще 3 ААП ІС класу (цибензолін, пілсикаїнід та антазолін), але їх застосування розглядається переважно в межах ведення фібриляції передсердь (ФП), лише для пілсикаїніду зазначено, що дані стосовно його застосування при ША є обмеженими [9, 12]. Для інших 2 ААП (цибензолін та антазолін) дані щодо ефективності при ША в цьому документі не наводяться [9].
Таким чином, позиція всіх ААП ІС класу в лікуванні ШЕ є переважно терапією вибору за відсутності протипоказань до призначення препаратів цього класу, у разі неможливості провести катетерну абляцію та/або призначити (або неефективності) ААП з більшою доказовою базою. При цьому більшість посилань на клінічні дослідження навіть у регламентних документах останніх років відноситься до 1980–1990-х років, коли на той час новостворені препарати активно вивчали [5, 6, 8].
Місце етацизину в лікуванні ШЕ на сучасному етапі
В Україні декілька десятиріч для лікування ША застосовують ААП ІС класу етацизин, який не зазначений у регламентних документах ESC, хоча його вивчення припало на той самий період, що й флекаїніду [13]. На відміну від пропафенону та флекаїніду, етацизин має антихолінергічні властивості, відтак може бути корисним у пацієнтів із ваготонією, у яких блокатори β-адренорецепторів як терапія 1-ї лінії будуть менш ефективними, оскільки етацизин включатиме вплив на першопричину вагусзумовленої аритмії [14]. Аналіз даних літератури (за винятком російськомовних джерел) свідчить про наявність досліджень з вивчення ефективності та безпеки етацизину саме при ША.
Так, в 1986 р. у поважному американському виданні «American Heart Journal» опубліковані результати дослідження з вивчення ефективності та безпеки етацизину у пацієнтів із ША [15]. Загалом проаналізовано дані 82 пацієнтів, а дослідження для часів до запровадження принципів доказової медицини при формуванні рекомендацій настанов вирізнялось якісним дизайном та високим методологічним рівнем із визначенням критеріїв включення / виключення, попередньо визначеними критеріями ефективності та аритмогенності. У пацієнтів визначали показники 24-годинного ЕКГ-моніторингу, виконували ехокардіографічне дослідження та контроль лабораторних показників. Серед обстежених у 32,9% виявили ІХС, 20,7% — міокардит. Дослідження включало декілька фаз: скринінгове обстеження, гостру фазу вивчення препарату в дозах 50, 100 та 150 мг, короткотривалу підтримувальну терапію (в середньому 7 діб, дозу етацизину за потреби у деяких пацієнтів підвищували до 300 мг на добу, середня доза для цього етапу становила 183 мг на добу), а також плацебо-період (середня тривалість 3 доби). Таким чином, це дослідження мало плацебо-контрольований дизайн у форматі перехресного дослідження, що підвищує достовірність отриманих результатів.
У гострій фазі встановлено, що часові характеристики дії етацизину залежали від дози, при вищій дозі ефект наставав раніше приблизно на пів години порівняно з дозою 50 мг, а тривалість дії етацизину на ШЕ була більшою при підвищенні разової дози (табл. 3) [15]. Ефективність також залежала від дози етацизину та була найвищою для дози 150 мг однократно (див. табл. 3).
Таблиця 3. Показники дії етацизину на ШЕ в умовах гострої проби залежно від дози [15]
| Доза етацизину, мг | Тривалість дії, год | Супресія ШЕ, % | Позитивний ефект, % |
|---|---|---|---|
| 50 | 4,8±0,5 | 54 | 43 |
| 100 | 7,2±2,5 | 80 | 79 |
| 150 | 8,5±2,7 | 93 | 90 |
Дослідження продемонструвало вражаючу ефективність етацизину порівняно з плацебо у відношенні ША в період короткострокової підтримувальної терапії (рис. 2).
<Автори також окремо провели аналіз порівняння ефективності та безпеки етацизину у пацієнтів з ІХС і без ІХС та не виявили статистичної різниці в групах порівняння [15].
Побічні проаритмогенні ефекти автори виявили лише у 2 випадках: в одному розвинулася синоатріальна блокада ІІ ступеня, а у іншого пацієнта значно збільшилася кількість куплетів при дозі етацизину 200 мг, втім у цього пацієнта при дозі етацизину 300 мг на добу шлуночкові куплети зникли зовсім (звертаємо увагу, що доза етацизину 300 мг на добу сучасними регламентними документами та інструкціями не передбачена) [15].
Опубліковані в подальшому в закордонних виданнях результати експериментальних та клінічних досліджень не тільки підтверджували високу антиаритмічну ефективність етацизину, спрямовану на ША, але й відзначали більш потужну дію порівняно з морацизином та етмозином [16–18].
У 2017 р. В.П. Іванов опублікував роботу, в якій 56 пацієнтів без тяжких структурних уражень міокарда з частою симптомною ШЕ отримували етацизин у дозі 150 мг на добу [19]. Застосування препарату впродовж 3 міс було ефективним у 92,9% пацієнтів: у 57,2% досягнений повний ефект (повне або майже повне зникнення ШЕ), у 35,7% — частковий ефект (зменшення вираженості симптомів аритмії на 50–75%). Висока ефективність зберігалась і через 6 міс (показники 84; 53,6 і 30,4% відповідно) (табл. 4) [19]. При цьому автори не виявили негативного впливу етацизину на скоротливу здатність міокарда. Навпаки, після 6 міс відмічене статистично значуще зростання середнього показника фракції викиду ЛШ (на 5,1% порівняно з вихідним показником, р<0,05), а показники якості життя за даними анкети MOS SF-36 покращувалися до 6 міс спостереження. Так, відмічено підвищення показника фізичного компонента здоров’я на 39,6% та психічного компонента здоров’я — на 30,8% (в обох випадках р<0,0001) порівняно з вихідним значенням.
Таблиця 4. Ефективність етацизину при ШЕ [19]
| Показник | До лікування | 3 міс | 6 міс |
|---|---|---|---|
| Кількість ШЕ на добу | 9764 | 874* | 665*,** |
| Середня кількість парних та групових ШЕ | 48 | 9* | 0* |
| Кількість осіб із політопними ШЕ | 27 | 5* | 3* |
| Кількість осіб із груповими та парними ШЕ | 29 | 3* | 0* |
Висока ефективність етацизину щодо ША також підтверджена в дослідженні О.С. Сичова та співавторів [20].
Зовсім нещодавно, спочатку на Європейському конгресі кардіологів 2024 р., а потім і окремою повною публікацією представлені результати нового дослідження ETHAPRO з оцінки ефективності та безпеки застосування етацизину при передсердних екстрасистолах (ПЕ) та ШЕ в сучасних умовах ведення пацієнтів із порушеннями ритму, яке включило дані майже 100 пацієнтів [21, 22].
Родзинкою дослідження ETHAPRO став той факт, що етацизин тут застосовували згідно з позицією ESC щодо ААП ІС класу — як альтернативу у разі неефективності інших засобів [21, 22]. Так, серед загальної кількості учасників всі мали досвід застосування аміодарону, 93,9% — пропафенону, 89,8% — верапамілу, по 64,3% — соталолу або метопрололу, а більше 50% пацієнтів — бісопрололу. Усі хворі мали досвід комбінації блокатора β-адренорецепторів та аміодарону, 87,8% — комбінації блокатора β-адренорецепторів з пропафеноном [22]. У всіх включених у дослідження пацієнтів така попередня терапія не дозволила досягти цільового ефекту — зменшення кількості екстрасистол менше 1000 на добу за даними 24-годинного холтерівського моніторування ЕКГ. Катетерну абляцію не розглядали у цих пацієнтів або внаслідок відсутності показань (тягар екстрасистолії менше 10% за добу), або через незгоду пацієнтів. Чоловіки становили 59,2% загальної популяції дослідження, середній вік учасників — 45 років.
Кількість екстрасистол оцінювали в короткостроковий період (30–45 діб) та в інтервалі 150–210 діб після початку терапії. Усім пацієнтам призначали 100 мг етацизину на добу (2 рази на добу по 50 мг). Оцінку проводили за даними 46 пацієнтів з ПЕ та 52 — із ШЕ.
Первинною кінцевою точкою ефективності дослідження ETHAPRO встановлено зниження ектопічного тягаря до показника ≤1000 екстрасистол на 24 год. Вторинними кінцевими точками визначали частку зменшення кількості ПЕ та ШЕ в періоди коротко- та довгострокового спостереження, а також оцінку пацієнтами вираженості симптомів аритмії за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) від 0 (відсутність симптомів) до 10 (максимально виражені симптоми) [22].
Ефективність етацизину навіть у відносно невисокій добовій дозі з дворазовим прийомом впродовж доби виявилася вражаючою: максимальний індивідуальний показник зменшення кількості ПЕ становив близько 94% для коротко- та довгострокових фаз спостереження, а середній показник зменшення кількості ПЕ становив 88,9% у короткостроковій фазі та 91,7% у довгостроковій. 89% пацієнтів досягли цільового рівня екстрасистол, чого не вдавалося при застосуванні інших ААП (рис. 3А) [22]. Аналогічну тенденцію відзначали і для ШЕ — 86,0% пацієнтів досягли цільових показників кількості ШЕ наприкінці спостереження із найвищими індивідуальними показниками зменшення кількості ШЕ близько 95% для коротко- та довгострокових періодів (рис. 3В) [22].
Важливо відмітити і покращення самопочуття пацієнтів впродовж лікування, встановлене в дослідженні ETHAPRO. У підгрупі пацієнтів із ПЕ 91% відмітили покращення, при цьому показник ВАШ достовірно змінився з 7,5±1,0 до 3,0±1,9, р<0,001. У підгрупі пацієнтів із ШЕ суб’єктивне покращення відзначали 85% пацієнтів із аналогічною високодостовірною позитивною динамікою показника ВАШ (з 7,7±1,1 до 2,7±1,8; р<0,001) [22].
При оцінці безпеки в дослідженні ETHAPRO у 4 пацієнтів зафіксували події, внаслідок яких препарат вивчення було відмінено: 3 з них пов’язані з розвитком порушення ритму чи провідності, 1 — зі змінами на ЕКГ ішемічного характеру. Втім важливо відзначити, що у жодного пацієнта не відміняли етацизин через подовження комплексу QRS чи інтервалу Q–T [22].
Досягненням дослідження ETHAPRO є не тільки демонстрація високої ефективності етацизину при ПЕ та ШЕ в умовах саме сучасної клінічної практики, але й підтвердження його ефективності в умовах, коли інші препарати не спричинили достатнього позитивного впливу. Вірогідно, причиною цього є додатковий ваголітичний ефект, не притаманний перерахованим вище ААП, застосованим попередньо у пацієнтів із дослідження ETHAPRO.
Нещодавно в Україні проведено дослідження-опитування ETERNITY, метою якого було визначення ставлення лікарів до застосування етацизину у пацієнтів із ФП з акцентом на стратегії «таблетка в кишені» [23, 24]. Втім воно включало запитання ставлення і до інших ААП ІС класу в різних клінічних умовах. Так, у відповідях на запитання «Яке найбільш часте показання до застосування ААП ІС класу, з приводу якого ви призначаєте ці препарати?» 43,4% опитаних відзначили ФП, 13,1% — ША, а 34,3% — поєднання ША та суправентрикулярних порушень ритму серця. Таким чином, 47,4% респондентів найчастіше застосовують ААП ІС класу при ША або поєднанні ША із суправентрикулярними порушеннями ритму [23].
Висока частота призначень ААП ІС класу для лікування саме передчасних шлуночкових деполяризацій (ШЕ) підтверджена також даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer» компанії «Proxima Research», відповідно до показників якої лише за І–ІІ кв. 2025 р. в Україні здійснено за цим показанням 6977 призначень, а для лікування передчасних деполяризацій передсердь (ПЕ) — ще 3024 призначення [25].
Іншим цікавим спостереженням дослідження ETERNITY було те, що 13,7% лікарів, які мали власний досвід призначення флекаїніду, зазначили незагрозливі для життя ША найбільш частою у своїй практиці причиною непризначення флекаїніду, що пов’язано з протипоказанням у затвердженій МОЗ України інструкції [23].
Ще один блок питань ETERNITY, який стосується призначення етацизину як стратегії «таблетка в кишені» в гострих ситуаціях, дозволив виявити цікаву тенденцію, яка раніше ніде не була описана. Так, 52,2% опитаних відповіли ствердно на питання «Чи колись ви / ваші пацієнти застосовували етацизин як однократну високу дозу (аналогічно стратегії «таблетка в кишені») для лікування інших, окрім ФП, порушень ритму?» [23]. Тим, хто відповів ствердно на попереднє питання, ставили наступне запитання: «Які саме інші порушення ритму були проліковані однократною високою (100 мг) дозою етацизину?» з можливістю декількох відповідей [23]. Найчастіше (64,7%) лікарі відповідали «шлуночкові порушення ритму», а в 31,4% відповідей відзначили порушення ритму, асоційовані з ваготонією [23].
Таким чином, доказова база підтверджує, що етацизин, згідно з офіційним визначенням ESC, розробленим для настанов цієї організації, та за деякими вітчизняними авторами, може при веденні пацієнтів з ШЕ претендувати на рівень доказовості «С» [26], тобто фактично зіставний з іншими європейськими ААП ІС класу в цій клінічній ситуації. Виконання багатоцентрових рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у сучасних умовах потребує величезних ресурсів від організатора, тому наразі такі потужні дослідження проводять переважно для нових засобів, що пояснює значно повільніший прогрес посилення класу рекомендацій для «старих» засобів.
Тим не менш ми вже бачимо розширення переліку ААП ІС класу в Компендіумі ААП від ESC 2025 р., і, вірогідно, ця тенденція триватиме, особливо після оновлення класифікації ААП та створення спеціального класу для засобів, що мають антихолінергічні властивості [9]. Послідовне розширення доказової бази для етацизину, планування нових клінічних досліджень у сучасних умовах, представлення результатів на європейських профільних наукових заходах підвищують його видимість міжнародними експертами і шанси бути включеним до наступних регламентних документів Європи.
Висновки
1. У випадках, коли ШЕ потребує втручань, найбільша доказова база зібрана щодо ефективності та безпеки катетерної абляції. Серед ААП на початку лікування рекомендовано надавати перевагу блокаторам β-адренорецепторів та недигідропіридиновим БКК.
2. ААП ІС класу при ШЕ розглядаються на рівних з блокаторами β-адренорецепторів та недигідропіридиновими БКК при ідіопатичних ШЕ / ШТ з виносного тракту правого шлуночка без ІХС та інших протипоказань до застосування цієї групи засобів. В інших випадках позиція ААП ІС класу — альтернатива за неможливості застосувати заходи із більшою доказовою базою або їх неефективність. При цьому варто уважно враховувати протипоказання до застосування ААП ІС класу.
3. Етацизин є єдиним ААП ІС класу із антихолінергічними властивостями, доступним в Україні, що дозволяє застосовувати його у випадках вагусзумовлених ША. Вивчення ефективності та безпеки цього ААП розпочалося в середині 1980-х років і триває донині. Цей препарат продовжують вивчати при різних порушеннях ритму, зокрема при ШЕ.
4. Дослідження ETHAPRO, результати якого представлені на Європейському конгресі кардіологів та у 2026 р. опубліковані в журналі, індексованому у Scopus та Web of science (Q2), не тільки підтверджує ефективність етацизину при екстрасистолічній аритмії, як шлуночковій, так і передсердній, але й демонструє високу ефективність при резистентних формах, коли інші засоби виявилися недостатньо ефективними.
Список використаної літератури
|
Відомості про автора:
Сидорова Наталія Миколаївна — доктор медичних наук, професор кафедри військової загальної практики — сімейної медицини Української військово-медичної академії, Київ, Україна. orcid.org/0000-0003-3451-3317. E-mail: [email protected] |
Information about the author:
Sydorova Nataliia M. — MD, PhD, DMedSci, Professor at the Department of Military General Practice & Family Medicine, Ukrainian Military Medical Academy, Kyiv, Ukraine. orcid.org/0000-0003-3451-3317. E-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції/Received: 21.07.2026
Прийнято до друку/Accepted: 23.07.2026
