Підвищення ефективності лікування ГРВІ та грипу шляхом комбінованого застосування противірусних лікарських засобів

Вступ

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) залишаються однією з провідних причин захворюваності та госпіталізації дітей у всьому світі. Сучасні епідеміологічні дослідження свідчать про значну етіологічну різноманітність респіраторних патогенів та високу частоту їх одночасної циркуляції в дитячій популяції [1, 2]. Завдяки впровадженню мультиплексних молекулярно-генетичних методів діагностики значно розширилися можливості виявлення збудників респіраторних інфекцій, що дозволило встановити важливу роль вірусних коінфекцій у структурі сезонної захворюваності дітей [1, 3].

Поряд із вірусами грипу А та В, важливе місце серед етіологічних чинників ГРВІ посідають риновіруси, аденовіруси, респіраторно-синцитіальний вірус (RSV), коронавіруси, віруси парагрипу та бокавіруси [1]. За даними сучасних досліджень, поєднання кількох респіраторних патогенів в одного пацієнта може супроводжуватися тяжчим клінічним перебігом захворювання, більш вираженим інтоксикаційним синдромом, тривалішим збереженням симптомів та підвищеним ризиком розвитку ускладнень. У педіатричній практиці неконтрольований перебіг респіраторних інфекцій та мікст-патогенів суттєво підвищує ризик ускладнень, зокрема тяжких пневмоній [1, 2]. Особливого значення проблема коінфекцій набула після пандемії COVID-19, оскільки зміни в процесах формування імунної відповіді у дітей можуть впливати на характер перебігу респіраторних захворювань та сприйнятливість до інфекційних агентів [4].

Незважаючи на досягнення сучасної фармакотерапії, спектр противірусних препаратів із доведеною клінічною ефективністю залишається обмеженим. Відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій, інгібітори нейрамінідази, зокрема озельтамівір, є препаратами 1-ї лінії для лікування грипу А та В, особливо у пацієнтів із високим ризиком розвитку ускладнень [5]. Механізм дії озельтамівіру пов’язаний із пригніченням активності вірусної нейрамінідази, що перешкоджає вивільненню новоутворених вірусних частинок та поширенню інфекції в організмі. Водночас препарат не впливає на інші респіраторні віруси, які можуть бути наявні при мікст-інфекції [5, 6].

У клінічній практиці це створює певні труднощі під час ведення пацієнтів із поліетіологічними формами респіраторних інфекцій. Для корекції численних клінічних проявів нерідко застосовується велика кількість симптоматичних засобів, що підвищує ризик поліпрагмазії та небажаних лікарських взаємодій. Додатковою проблемою залишається необґрунтоване призначення антибактеріальних препаратів при вірусних інфекціях, яке зумовлює зростання антибіо­тикорезистентності та підвищення економічного навантаження на систему охорони здоров’я [2].

У зв’язку з цим актуальним напрямом сучасної медицини є пошук підходів до оптимізації комплексної терапії грипу та інших ГРВІ. Особливий інтерес викликає можливість комбінованого застосування засобів прямої противірусної дії з препаратами, що можуть впливати на різні ланки імунної відповіді та сприяти підтримці адаптаційних механізмів організму. Серед таких підходів розглядається використання озельтамівіру в поєднанні з препаратом Інфлюцид, для якого описано клінічний досвід застосування при гострих респіраторних інфекціях у дітей та дорослих [7–9]. Водночас оцінка доцільності такого поєднання потребує аналізу сучасних наукових даних та результатів клінічних спостережень.

Метою цього науково-практичного огляду є аналіз сучасних даних щодо особливостей перебігу вірусних коінфекцій у дітей та оцінка потенційних можливостей комбінованого застосування озельтамівіру й препарату Інфлюцид у комплексному лікуванні грипу на тлі респіраторних мікст-інфекцій.

Епідеміологічна актуальність та патофізіологія вірусних коінфекцій у дітей

Грип залишається однією з провідних причин госпіталізації дітей у сезон підвищеної циркуляції респіраторних вірусів. Завдяки широкому впровадженню мультиплекс­ної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) стало очевидним, що вірус грипу далеко не завжди є єдиним збудником захворювання. У значної частини дітей одночасно виявляються 2 або більше респіраторних вірусів, серед яких найчастіше реєструють RSV, риновіруси, аденовіруси, сезонні коронавіруси, віруси парагрипу та бокавіруси [1, 2, 10].

За результатами дослідження J. Tabatabai та спів­авторів (2023), вірусна етіологія була підтверджена у 84,4% госпіталізованих дітей із гострими інфекціями дихальних шляхів, причому майже третина віруспозитивних пацієнтів (30,2%) мала коінфекцію 2 або більше респіраторними вірусами (рис. 1) [1]. Хоча частота окремих комбінацій вірусів змінюється залежно від епідемічного сезону, віруси грипу регулярно входять до складу таких вірусних асоціацій, що свідчить про поширеність поліетіологічних форм інфекції в педіатричній практиці.

Рисунок 1. Поширеність вірусних коінфекцій у госпіталізованих дітей із гострими респіраторними інфекціями як підґрунтя для комбінованих підходів до лікування грипу (адаптовано за J. Tabatabai et al., 2023 [1])

Примітки: А — загальний рівень детекції вірусних збудників у загальній когорті пацієнтів; Б — питома вага моно- та коінфекцій серед віруспозитивних зразків.

Рис. 1 демонструє, що вірусні коінфекції є не поодиноким явищем, а типовою клінічною ситуацією у госпіталізованих дітей. Це має важливе практичне значення, оскільки клінічний перебіг захворювання в таких випадках визначається не лише вірусом грипу, а й супутніми респіраторними патогенами, які можуть одночасно реплікуватися в дихальних шляхах та підтримувати запальний процес [1, 2].

Наявність вірусної коінфекції асоціюється з більш вираженою запальною відповіддю, тривалішим ушкодженням респіраторного епітелію, порушенням мукоциліарного кліренсу, довшим збереженням клінічних симптомів та підвищеним ризиком розвитку вторинних бактеріальних ускладнень [2, 4, 6]. Особливо актуальною ця проблема є для дітей раннього віку, у яких механізми противірусного імунного захисту знаходяться у стадії формування [4].

Етіотропна терапія грипу ґрунтується на застосуванні інгібіторів нейрамінідази, серед яких озельтамівір є препаратом вибору відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій [5, 11]. Його противірусна дія спрямована виключно на віруси грипу А і В і реалізується шляхом пригнічення активності нейрамінідази, що перешкоджає вивільненню новоутворених вірусних частинок. Водночас препарат не чинить противірусної дії щодо RSV, риновірусів, аденовірусів, вірусів парагрипу, сезонних коронавірусів та інших респіраторних патогенів, які можуть бути наявними при коінфекції [5, 12].

Таким чином, у дітей із грипом, перебіг якого поєднується з іншими респіраторними вірусами, пригнічення реплікації лише вірусу грипу не завжди забезпечує швидкий регрес клінічних проявів захворювання, оскільки запальна відповідь може підтримуватися супутніми вірусними агентами [1, 2, 6]. Саме тому при поліетіологічних формах респіраторних інфекцій особливого значення набуває пошук комбінованих підходів до лікування, які поєднують специфічну етіотропну терапію грипу з допоміжними засобами, спрямованими на підтримку неспецифічних механізмів захисту організму та зменшення клінічних проявів захворювання. У цьому контексті становить інтерес комбіноване застосування озельтамівіру та Інфлюциду, клінічні результати якого будуть розглянуті в наступних розділах.

Фармакологічні обмеження монотерапії інгібіторами нейрамінідази при вірусних коінфекціях

Інгібітори нейрамінідази, зокрема озельтамівір, є основними препаратами етіотропної терапії грипу А та В і рекомендовані провідними міжнародними організаціями для лікування пацієнтів із підтвердженим або ймовірним грипом, особливо за наявності факторів ризику розвитку ускладнень [5, 11]. Механізм дії озельтамівіру полягає у пригніченні активності вірусної нейрамінідази, що перешкоджає виходу новоутворених віріонів із інфікованих клітин та обмежує подальше поширення вірусу в організмі [11].

Водночас фармакологічна активність озельтамівіру має чітко визначене етіологічне спрямування. Препарат ефективний щодо вірусів грипу А та В, однак не впливає на інші поширені респіраторні віруси, зокрема риновіруси, аденовіруси, RSV, віруси парагрипу чи більшість сезонних коронавірусів [5, 12]. Саме тому в умовах вірусної коінфекції застосування озельтамівіру дозволяє конт­ролювати лише грипозний компонент інфекційного процесу, тоді як інші збудники можуть продовжувати визначати клінічну симптоматику захворювання.

Важливою особливістю терапії інгібіторами нейрамінідази є залежність клінічного ефекту від часу початку лікування. Згідно із сучасними рекомендаціями, максимальна ефективність озельтамівіру досягається за умови його призначення впродовж перших 48 год від початку захворювання, коли реплікація вірусу є найбільш активною [5, 11]. Хоча в тяжких випадках або в госпіталізованих пацієнтів лікування може бути доцільним і в пізніші терміни, ранній початок терапії залишається одним із ключових факторів досягнення оптимального клінічного результату.

Слід також враховувати, що озельтамівір не належить до засобів симптоматичної або протизапальної терапії. Його дія спрямована на пригнічення реплікації вірусу грипу, тоді як такі прояви захворювання, як лихоманка, загальна слабкість, міалгія, закладеність носа та кашель, потребують додаткового симптоматичного лікування відповідно до клінічної ситуації [6, 11]. У пацієнтів із вірусними коінфекціями збереження окремих симптомів може бути пов’язане не лише з перебігом грипу, а й з активністю інших респіраторних патогенів.

Окремою проблемою педіатричної практики є поліпрагмазія, що виникає внаслідок одночасного застосування великої кількості лікарських засобів для корекції окремих симптомів захворювання. Надмірне медикаментозне навантаження може підвищувати ризик помилок при застосуванні препаратів, особливо в домашніх умовах, а також призводити до розвитку небажаних лікарських реакцій та взаємодій [13]. Тому сучасні підходи до лікування дітей із ГРВІ передбачають максимально раціональне використання фармакотерапії відповідно до клінічних показань.

Крім того, тривалий перебіг респіраторної інфекції та збереження окремих симптомів нерідко стають причиною необґрунтованого призначення антибактеріальних препаратів, незважаючи на вірусну природу захворювання. Така практика не відповідає принципам раціонального застосування антимікробних засобів і розглядається як один із факторів формування антибіотикорезистентності [2, 6].

Таким чином, озельтамівір залишається важливим компонентом сучасної терапії грипу завдяки доведеній противірусній активності щодо вірусів грипу А та В. Проте його вузьке етіологічне спрямування, залежність клінічного ефекту від своєчасності призначення та відсутність впливу на інші респіраторні віруси зумовлюють необхідність комплексного підходу до ведення пацієнтів із вірусними коінфекціями. У таких випадках особливого значення набувають своєчасна діагностика, раціональна симптоматична терапія та індивідуалізація лікувальної тактики відповідно до клінічної картини захворювання.

Патогенетичне обґрунтування комбінованого застосування озельтамівіру та Інфлюциду

Сучасні уявлення про перебіг респіраторних вірусних інфекцій у дітей свідчать, що клінічна ефективність терапії визначається не лише етіотропним впливом на збудника, але й здатністю підтримувати механізми противірусного захисту та сприяти відновленню функціонального стану респіраторного епітелію [6, 7, 13].

Етіотропна терапія грипу: роль озельтамівіру

Озельтамівір є інгібітором нейрамінідази вірусів грипу А і В. Його дія полягає у блокуванні виходу віріонів з інфікованих клітин, що обмежує подальше поширення інфекції в організмі та сприяє скороченню тривалості симптомів за умови раннього призначення [5, 11]. Водночас озельтамівір має вузьке етіологічне спрямування і не впливає на інші респіраторні віруси, що часто беруть участь у формуванні мікст-інфекцій у дітей [1].

Інфлюцид при ГРВІ та грипі

Інфлюцид показаний для профілактики і лікування грипоподібних інфекцій, що супроводжуються лихоманкою, та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, підтримуючого лікування грипу.

Інфлюцид містить 6 активних компонентів, найбільш прий­нятних для лікування гострих застудних захворювань верхніх дихальних шляхів і грипу [7, 14]. Інфлюцид швидко зупиняє типові ознаки гострої інфекції дихальних шляхів, серед яких лихоманка, головний біль, болісність м’язів, а також риніт, фарингіт [8]. Препарат посилює природний захист організму та сприяє швидкому видужанню й відновленню сил після перенесеного захворювання, у такий спосіб зменшує вираженість ознак виснаження (астенічного синдрому) або запобігає їм [7]. Застосування Інфлюциду при перших проявах захворювання або відразу після контакту з людьми, які захворіли, сприяє запобіганню розвитку захворювання [8, 14].

Патогенетичне обґрунтування комбінованого застосування

Комбінація озельтамівіру та Інфлюциду розглядається як потенційно доцільний підхід при поліетіологічних респіраторних інфекціях, за яких одночасно виявляються вірус грипу та інші респіраторні віруси. Теоретичне обґрунтування такого підходу базується на поєднанні етіотропного контролю реплікації вірусу грипу озельтамівіром із підтримкою неспецифічних адаптаційних механізмів організму та потенційним впливом Інфлюциду на клінічні прояви запалення верхніх дихальних шляхів (рис. 2) [7, 8].

Рисунок 2. Схема патогенетичного синергізму та клінічної ефективності комбінованої терапії (озельтамівір + Інфлюцид) при респіраторних мікст-інфекціях у дітей

Представлена на рис. 2 концептуальна модель відображає потенційний патогенетичний синергізм комбінованої терапії. Передбачається, що поєднання етіотропної противірусної дії озельтамівіру з біорегуляційним впливом Інфлюциду може забезпечувати взаємодоповнювальний ефект на різних етапах інфекційного процесу. Основні потенційні механізми такої взаємодії та їх можливе клінічне значення узагальнено в табл. 1.

Таблиця 1. Потенційні механізми патогенетичної взаємодії озельтамівіру та Інфлюциду при респіраторних мікст-інфекціях

Узагальнені в табл. 1 механізми свідчать про теоретичну можливість взаємодоповнювального впливу комбінованої терапії на різні ланки інфекційного процесу. Поєднання етіо­тропного пригнічення реплікації вірусу грипу з підтримкою бар’єрної функції слизової оболонки та модулюванням неспецифічної імунної відповіді може створювати передумови для ефективнішого контролю клінічних проявів захворювання в умовах етіологічної неоднорідності респіраторних інфекцій. Водночас наведені механізми мають переважно теоретичний характер і потребують подальшої верифікації в добре спланованих клінічних дослідженнях.

Клінічні дослідження комбінованого підходу

Клінічна оцінка комбінованих підходів до лікування респіраторних вірусних інфекцій у дітей залишається предметом активних досліджень. Наявні докази включають результати рандомізованих контрольованих досліджень, клінічних спостережень та оглядових публікацій, які відрізняються за дизайном, чисельністю вибірок і рівнем доказовості [5, 7–9, 15].

Відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій, озельтамівір залишається препаратом вибору для етіотропної терапії лабораторно підтвердженого або високо­ймовірного грипу А і В, особливо у пацієнтів із високим ризиком розвитку ускладнень. Найвищий клінічний ефект відзначається за умови початку лікування протягом перших 48 год від появи симптомів [5, 11, 15]. Водночас систематичний огляд Cochrane показав, що ефективність інгібіторів нейрамінідази обмежується насамперед скороченням тривалості симптомів грипу, тоді як їх вплив на частоту госпіталізацій та тяжких ускладнень залишається менш переконливим [15].

Поряд із етіотропною терапією в літературі розглядаються можливості застосування засобів комплексної терапії, спрямованих на полегшення клінічних проявів захворювання та підтримку адаптаційних механізмів організму. Важливим практичним підтвердженням ефективності препарату є відкрите проспективне рандомізоване контрольоване багатоцентрове міжнародне клінічне дослідження (Німеччина, Іспанія, Украї­на) М. Thinesse-Mallwitz та співавт. (2015), у якому взяли участь 523 пацієнти з інфекціями верхніх дихальних шляхів із лихоманкою. За результатами спостереження, типові симптоми ГРВІ на 1–2 дні швидше регресували в групі застосування Інфлюциду порівняно з групою, в якій пацієнти проходили стандартний курс симптоматичного лікування. Автори повідомили про значно швидший регрес лихоманки, високий профіль безпеки та хорошу переносимість комплексного засобу Інфлюцид. Окрім того, у групі застосування Інфлюциду сумарна доза застосування симптоматичних засобів була значно нижчою: парацетамолу — у 2,9 раза, амброксолу — у 2,8 раза, оксиметазоліну — у 2,5 раза (р<0,001) порівняно з контроль­ною групою [8]. Водночас дослідження оцінювало перебіг гост­рих респіраторних інфекцій загалом, а не комбіновану терапію з озельтамівіром.

Оглядові публікації останніх років також відзначають потенційну роль комплексних препаратів у зменшенні вираженості клінічних симптомів та оптимізації симптоматичної терапії ГРВІ. Разом із тим автори наголошують, що наявна доказова база є неоднорідною, а інтерпретація результатів повинна враховувати дизайн досліджень і можливі методологічні обмеження [6, 7, 14].

Окремий інтерес становлять результати клінічного спостереження, проведеного болгарськими дослідниками А.-М. Доновою та І. Івановим (2025), яке включало 37 дітей із гострими респіраторними інфекціями [9]. У роботі порівнювали різні підходи до лікування, зокрема симптоматичну терапію, монотерапію озельтамівіром та комбіноване застосування озельтамівіру з Інфлюцидом. За даними авторів, найменша середня тривалість госпіталізації була зареєстрована саме у групі комбінованої терапії (4,2 доби) порівняно з монотерапією озельтамівіром (5,5 доби) та симптоматичним лікуванням (6,4 доби) (рис. 3). Крім того, у пацієнтів, які отримували Інфлюцид, відзначалася тенденція до швидшого регресу клінічних симптомів і меншої потреби у призначенні антибактеріальних препаратів [9].

Рисунок 3. Середня тривалість госпіталізації дітей із ГРВІ залежно від схеми лікування (адаптовано за А.-М. Донова, І. Іванов, 2025 [9])

Примітка: n=37; найкоротша тривалість госпіталізації зафіксована у групі комбінованої терапії (озельтамівір + Інфлюцид).

Водночас зазначене дослідження мало низку обмежень, зокрема невеликий обсяг вибірки (n=37), що не дозволяє екстраполювати отримані результати на ширшу популяцію пацієнтів. Саме тому наведені дані слід розглядати як попередні клінічні спостереження, які потребують підтвердження в багатоцентрових рандомізованих контрольованих дослідженнях [9].

Таким чином, аналіз доступних клінічних досліджень свідчить про актуальність комбінованої терапії, де озельтамівір має доведену ефективність як засіб етіотропної терапії грипу, а Інфлюцид є компонентом комплексної або комбінованої терапії.

Практичні алгоритми фармакотерапевтичного супроводу та профілактики ГРВІ у дітей

Сучасна стратегія ведення дітей з ГРВІ базується на принципі стратифікації ризику та диференційованого підходу до терапії залежно від тяжкості перебігу, імовірної етіології захворювання та наявності факторів ризику розвит­ку ускладнень [1, 5, 6]. У більшості випадків не­ускладнених ГРВІ лікування має симптоматичний характер і спрямоване на підтримку адекватної гідратації, контроль температурної реакції та моніторинг клінічного стану дитини [5].

Разом із тим етіологічна неоднорідність респіраторних інфекцій та обмеженість специфічних противірусних засобів зумовлюють необхідність пошуку патогенетично орієнтованих підходів до лікування [1, 6]. Зокрема, інгібітори нейрамінідази (озельтамівір) рекомендовані насамперед у випадках підтвердженого або високоімовірного грипу A / B, особливо за умов середньотяжкого чи тяжкого перебігу або наявності супутніх факторів ризику [5, 11, 15]. Водночас за негрипозної етіології або відсутності показань до специфічної противірусної терапії доцільним є використання раціонального симптоматичного супроводу з мінімізацією поліпрагмазії за допомогою засобів природного походження [7, 8, 13].

У контексті патогенетичної підтримки в окремих клінічних підходах розглядається застосування комплекс­них засобів, зокрема Інфлюциду, який може використовуватися як компонент комплекс­ного ведення пацієнтів із ГРВІ [7, 8, 14]. Опубліковані клінічні спостереження вказують на можливість його використання як у режимі монотерапії при легкому перебігу захворювання, так і в комбінації з озельтамівіром у разі середньотяжкого перебігу грипу, однак інтерпретація таких результатів потребує врахування дизайну дослідження та рівня доказовості [6, 9].

З метою систематизації клінічних рішень та полегшення практичної роботи лікаря наведено алгоритми фармакотерапевтичного супроводу та профілактичних підходів у дітей із респіраторними вірусними інфекціями (рис. 4, табл. 2).

Рисунок 4. Клінічні картки ухвалення фармакотерапевтичних рішень у педіатричній практиці

Таблиця 2. Практичні алгоритми профілактики та біологічного захисту респіраторного тракту

Профілактичні заходи при ГРВІ у дітей повинні бути спрямовані не лише на зниження ризику інфікування, але й на підтримку бар’єрної функції слизових оболонок, зниження медикаментозного навантаження та попередження необґрунтованого застосування антибактеріальних препаратів [5, 6, 13]. Особливе значення мають сезонна профілактика, своєчасне виявлення груп ризику та раціональне застосування засобів комплексної терапії [7, 8].

Раціональна тактика ведення дітей із ГРВІ має базуватися на оцінці ризику, ймовірної етіології та тяжкості перебігу. За неускладнених форм пріоритетом залишаються мінімізація поліпрагмазії та симптоматична підтримка. У випадках підтвердженого або високоімовірного грипу A / B озельтамівір залишається базовою етіотропною терапією [5, 11, 15]. Комплексні препарати, зокрема Інфлюцид, можуть розглядатися як допоміжний компонент патогенетичної підтримки, особливо в умовах етіологічної невизначеності або потреби у зниженні медикаментозного навантаження [6, 7, 8, 13].

Висновки

Аналіз сучасних літературних джерел свідчить, що респіраторні вірусні коінфекції є поширеним явищем у дитячій популяції та можуть впливати на клінічний перебіг захворювання, створюючи додаткові труднощі для етіо­тропної терапії. Озельтамівір залишається препаратом вибору для лікування грипу А і В, однак його дія обмежується вірусами грипу і не поширюється на інші респіраторні віруси, які нерідко беруть участь у формуванні мікст-інфекцій.

Результати міжнародного рандомізованого клінічного дослідження, сучасних оглядових публікацій та окремих клінічних спостережень, зокрема болгарських дослідників, свідчать про потенційну можливість використання Інфлюциду як компонента комплексної терапії при ГРВІ та грипі.

Патогенетичне обґрунтування комбінованого застосування озельтамівіру та Інфлюциду базується на поєднанні етіотропного впливу на вірус грипу з потенційною підтримкою неспецифічних механізмів захисту організму. Такий підхід може розглядатися як перспективний напрям подальших клінічних досліджень.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 21.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 25.05.2026