Про «зростаючу популярність» та внутрішнє протиріччя статті
Автор стверджує, що флекаїнід демонструє «зростаючу популярність» в Україні та що наведені дані призначень «чітко демонструють перевагу флекаїніду серед препаратів класу 1C». Водночас у тій самій публікації наведено такі цифри: 15 973 призначення для флекаїніду (Ліксарит) проти 15 144 для етацизину за І–ІІ кв. 2025 р. Різниця між цими значеннями становить 829 призначень, або 5,5%, що не є статистично значущою перевагою і не може кваліфікуватися як «чітка перевага» жодним коректним аналітичним методом.
Більш суттєве протиріччя полягає в іншому. Стаття одночасно стверджує, що етацизин має «обмежену доказову базу», є «менш безпечним» та не включений до міжнародних настанов, і при цьому фіксує для нього 15 144 призначення кардіологами лише за два квартали. Якби ці характеристики відповідали дійсності, такий рівень клінічного застосування серед фахівців вузького профілю був би неможливим. Внутрішня логіка статті таким чином суперечить сама собі.
Консолідовані дані того самого аналітичного джерела — «Proxima Research International» — за повний 2025 р. свідчать про протилежне співвідношення: 37 340 призначень етацизину проти 33 502 для флекаїніду серед лікарів 6 спеціальностей. Вибіркове використання піврічних даних без зазначення річної картини є некоректним з точки зору аналітичної повноти.
Ці дані узгоджуються з результатами національного дослідження ETERNITY (Ethacizine Evaluation for acute and chronic treatment of atrial fibrillation in real practice, 2024), яке показало, що етацизин охоплює 56,8% від усіх призначень антиаритміків класу IC серед кардіологів України, а 86,1% опитаних фахівців оцінили його ефективність у відновленні синусового ритму як рівноцінну або вищу порівняно з іншими препаратами класу. Ці цифри не вкладаються в концепцію препарату з «обмеженою доказовою базою» та сумнівним профілем безпеки.
Про «відсутність міжнародної доказової бази» та методологічний критерій настанов
Автор характеризує доказову базу етацизину як «історичну» або таку, що «походить з невеликих регіональних досліджень». Це твердження не відповідає наявним даним.
По-перше, фундаментальне клінічне дослідження ефективності етацизину було опубліковане в American Heart Journal ще у 1986 р. — авторитетному міжнародному виданні, що індексується у провідних базах даних. Характеризувати цю роботу як «регіональну» немає підстав.
По-друге, проспективне дослідження Н. Курідзе та співавторів, представлене на конгресі ESC 2024 у Лондоні та опубліковане у Future Cardiology (Taylor & Francis, UK), 2026 р. — міжнародному виданні рівня Q2, що індексується в PubMed, Scopus та інших базах даних, продемонструвало у 98 пацієнтів із резистентною суправентрикулярною та шлуночковою екстрасистолією зниження ектопічної активності на 88,9% у ранній та на 91,7% у пізній періоди спостереження при мінімальній частоті побічних ефектів. Це дослідження представлене на тому самому конгресі, рекомендації якого автор активно цитує, і повністю проігнороване в публікації.
По-третє, відсутність препарату в настановах ESC 2024 зумовлена суто методологічним критерієм цих настанов — наявністю великих міжнародних рандомізованих контрольованих досліджень, а не клінічною неповноцінністю молекули. Настанови ESC не охоплюють усі зареєстровані препарати держав — членів ЄС та третіх країн, а формуються на основі досліджень, що фінансувалися переважно щодо флекаїніду та пропафенону як препаратів, які давно наявні на ринку ЄС. Сам лише факт відсутності препарату в настанові ESC 2024 не може свідчити про недостатність чи недоведеність його клінічної ефективності та безпеки. Практичний компендіум EHRA 2025 прямо пояснює аналогічну ситуацію щодо антазоліну (Польща) та пілсикаїніду (Японія, Корея): їхня відсутність у глобальних рекомендаціях відображає регуляторно-географічні особливості, а не якість доказів. Та сама логіка застосовна до етацизину.
Про твердження щодо безпеки та дані інструкції
Твердження про «вищий ризик проаритмії та токсичних ефектів» етацизину порівняно з флекаїнідом не підтверджується жодним із наведених у публікації посилань [2, 19, 21]: жодне з них не є прямим порівняльним дослідженням проаритмічного ризику цих двох молекул. Виокремлювати етацизин серед антиаритмічних препаратів класу IC як «менш безпечний» без прямих порівняльних даних означає дійти висновку, який джерельна база статті не підтримує.
Обмеження щодо застосування всіх антиаритмічних препаратів класу IC у пацієнтів із серцевою недостатністю або ішемічною хворобою серця стосується класу в цілому, що підтверджено результатами досліджень CAST та CAST II. Разом із тим порівняння затверджених МОЗ України інструкцій для медичного застосування флекаїніду та етацизину виявляє низку відмінностей, що свідчать про більш сприятливий профіль безпеки етацизину в окремих клінічних ситуаціях. Зокрема, етацизин, на відміну від флекаїніду, дозволений до застосування при серцевій недостатності І–ІІ функціонального класу за NYHA, оскільки не чинить вираженого негативного інотропного ефекту. Крім того, флекаїнід потребує виключної обережності та моніторингу при поєднаному призначенні з блокаторами β-адренорецепторів, дигоксином та аміодароном, а також корекції дози і терапевтичного лікарського моніторингу при нирковій недостатності (кліренс креатиніну ≤35 мл/хв) через ризик кумуляції. Для етацизину аналогічних вимог щодо обов’язкового моніторингу концентрації не передбачено.
Профіль безпеки етацизину підтверджений також клінічно: вже згадане проспективне дослідження Н. Курідзе та співавторів зафіксувало безпеку препарату при тривалому застосуванні з мінімальними побічними ефектами — що прямо суперечить узагальненим твердженням публікації.
Чинний Уніфікований клінічний протокол «Фібриляція передсердь», затверджений наказом МОЗ України від 15.06.2016 р. № 597, включає етацизин як препарат 1-ї лінії для відновлення та утримання синусового ритму, що становить офіційне підтвердження його клінічної доцільності в українській практиці.
Викладені зауваження не ставлять під сумнів клінічну цінність флекаїніду як ефективного представника класу IC. Вони спрямовані на забезпечення збалансованого та фактологічно точного представлення всіх препаратів класу, і це є стандартом наукової публікації.
З повагою О.В. Звягіна,
лікарка-кардіологиня, кандидатка медичних наук, доцентка кафедри клінічних дисциплін Дніпровського інституту медицини та громадського здоров’я
*Kuridze N., Etsadashvili K., Minadze E. (2026) Evaluation of the efficacy and safety of ethacizine in the management of premature atrial and ventricular contractions — a prospective study (ETHAPRO). Future Cardiol., 22(6): 593–599. doi: 10.1080/14796678.2026.2686702.
