Вступ
За даними Міжнародного агентства з вивчення раку (IARC), глобальний тягар раку шийки матки (РШМ) розподілений нерівномірно: близько 78% усіх випадків припадає на країни, що розвиваються. У структурі онкопатології жінок цих регіонів РШМ посідає 2-ге місце за частотою смертності, становлячи 15,7% серед усіх злоякісних новоутворень. Натомість в економічно розвинених країнах завдяки ефективному скринінгу цей показник суттєво нижчий і становить лише 4,4% [1]. Проте навіть у країнах із високим рівнем медицини особливе занепокоєння викликає тенденція до омолодження контингенту хворих, коли пік захворюваності припадає на жінок репродуктивного та працездатного віку. Для цієї категорії пацієнток діагностика захворювання на ранніх стадіях відкриває перспективи тривалого виживання, що висуває особливі вимоги до оптимізації та персоналізації лікувальних стратегій.
Сучасний вектор розвитку онкогінекології передбачає синергічне поєднання локальних і системних методів впливу на пухлину. Комплексне застосування променевого та медикаментозного компонентів при певних стадіях процесу дозволяє одночасно досягати локального контролю первинного вогнища та ерадикації субклінічних віддалених мікрометастазів [2].
Однією з найбільш дискусійних дилем у лікуванні хворих на РШМ початкових стадій залишається визначення оптимальної послідовності застосування поліхімієтерапії, променевого лікування та хірургічного втручання. Традиційне проведення передопераційної променевої терапії нерідко лімітується специфічними променевими наслідками (фіброзні зміни тканин, радіаційні васкуліти), які ускладнюють технічне виконання радикальної операції, змушують відтерміновувати етап хірургічного лікування та, як наслідок, збільшують загальну тривалість терапії. На противагу цьому, концепція використання неоад’ювантної поліхімієтерапії демонструє значні переваги. Вона забезпечує швидку циторедукцію («shrinkage»-ефект), пошкоджуючи клітини не лише первинного пухлинного вузла, а й метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах. Це суттєво підвищує радикальність наступного оперативного втручання, знижує частоту виявлення несприятливих прогностичних факторів в операційному матеріалі та безпосередньо покращує довгострокові результати лікування [3].
Теоретичним підґрунтям для поєднаного застосування радіо- та хімієтерапії є їх взаємне потенціювання на клітинному рівні. Протипухлинні препарати виступають як радіосенсибілізатори: вони блокують механізми репарації ДНК пухлинних клітин після променевого ушкодження, синхронізують їх вступ у найбільш радіочутливі фази клітинного циклу та зменшують пул клітин, що перебувають у фазі спокою. Крім того, цитостатики здатні ефективно знищувати резистентні до опромінення гіпоксичні клітинні клони. Паралельно з цим хімієпрепарати реалізують власний системний цитостатичний ефект, контролюючи мікрометастази за межами зони опромінення.
Незважаючи на досягнуті успіхи, частота рецидивів при стадіях IA, IB, IIA, особливо за наявності несприятливих факторів (пухлини >4 см, лімфоваскулярна інвазія, низьке диференціювання), залишається вагомою. Найбільш об’єктивним критерієм оцінки чутливості пухлини до проведеного консервативного етапу є ступінь її лікувального патоморфозу, який корелює із безрецидивною виживаністю пацієнток.
Психоемоційне напруження в умовах ведення активних бойових дій є супутнім фактором зростання частоти появи онкологічних захворювань і, зокрема, РШМ. Пов’язане з війною відтермінування етапів комплексного лікування критично знижує безрецидивну виживаність пацієнток. Цей негативний тренд найбільш виражений у когорті хворих молодого віку, що потребує розробки адаптованих та прискорених протоколів надання онкологічної допомоги в умовах воєнного стану.
Актуальним напрямком удосконалення стратегії лікування пацієнток з початковими стадіями РШМ є, зокрема, визначення предикторів появи післялікувальних канцер-ефектів.
Мета роботи: провести математичний аналіз даних катамнезу хворих на ранній РШМ (стадій IA, IB, IIA) для винайдення та уточнення значень маркерних показників прогнозування появи віддалених онкологічних наслідків у майбутньому.
Об’єкт і методи дослідження
Дослідження, що пропонується, є лонгітюдним, ретроспективним та передбачає аналіз використаних методів лікування. Матеріалом для формування електронної бази даних дослідження слугували паперові історії хвороби пацієнток із РШМ стадій IA, IB, IIA, які одержували спеціальне лікування на базі ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України» у період 1999–2025 рр.
Критеріями включення у вибірку були наявність катамнезу тривалістю понад 1 рік або зафіксована рання (до 1 року) маніфестація хвороби. Повними (нецензурованими) вважали спостереження із летальним наслідком, прогресуванням основного процесу або появою метастазів. Систематизація відібраних даних здійснювалася за допомогою електронної бази, розробленої на основі попередньо створеної інфологічної моделі.
Для математичного аналізу вмісту сформованої бази даних застосовували методи непараметричної статистики (пакет «Statistica») із застосуванням критерію Манна — Уїтні (КМУ), критерію χ2 Пірсона (КХП) та технології прихованих знань Data Mining. Описові статистики подавалися або медіаною, або у вигляді Me (LQ; UQ), де Me — медіана, LQ — нижній квартиль, UQ — верхній квартиль.
Аналізувалися перебіг та наслідки лікування 108 хворих віком 26–80 років (медіана 46 років). Розподіл за стадіями був наступним: 2 особи (1,9%) — IA стадія; 43 особи (39,8%) — IB стадія; 63 особи (58,3%) — IIA стадія.
Ключовим завданням проведеної роботи був аналіз онкологічних наслідків лікування з метою виявлення можливих факторів їх появи. Загалом зафіксовано 33 (31%) канцерспецифічні події. У структурі онкологічних наслідків (ОН) рецидиви захворювання виявлено у 17 пацієнток (16%), віддалене метастазування — в 11 (10%), синхронний розвиток кількох онкологічних ускладнень — у 5 випадках (5%).
Результати
Раніше виконане аналітичне дослідження стану проблеми лікування РШМ за даними літературних джерел [4] виявило доволі широкий перелік лабораторних показників на початку лікування, які, за твердженням авторів, мали маркерні властивості щодо прогнозування віддалених ОН у майбутньому [5–9].
Частково літературно задекларовані залежності підтверджені й у нашому попередньому [10] дослідженні завдяки проведеній статистичній обробці даних, проте характеристики діапазонів ризиків зазнали певних змін. З нашої точки зору, виявлені розбіжності пов’язані першочергово з тим, що нами розглядалися лише випадки РШМ початкових стадій (ПС), а не патологія в цілому, що є типовим для більшості публікацій.
Крім того, нами показана доцільність розгляду груп пацієнток, лікування яких починалося з операції, та пацієнток, лікування яких починалося з антибластомної терапії, як окремих груп [10].
Використання технології Data Mining як інструмента для пошуку прихованих, неочевидних залежностей дозволило відкоригувати діапазони ризиків, запропонувати значення цих діапазонів не лише на початку, а й наприкінці дослідження, виявити додаткові залежності, які мають статистичне підтвердження або розглядаються як гіпотези, та відмовитися від деяких показників, які в літературних джерелах представлені як інформаційно значущі. У поданій нижче таблиці надано клінічні діапазони норми, діапазони ризику пролонгації захворювання в майбутньому з літературних джерел та результати власних спостережень.
Таблиця. Діапазони ризику появи пролонгації захворювання в майбутньому порівняно з даними літературних джерел та на підставі результатів власних спостережень
| Показник | Загрозливий прогноз
(власні спостереження) |
Сприятливий прогноз
(власні спостереження) |
Рівень значущості | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Значення показника на початку лікування | Значення показника наприкінці лікування | Значення показника на початку лікування | Значення показника наприкінці лікування | ||
| Моноцити, задекларована норма 0,2–0,8·109 (3–11%)
Літературні джерела ризиків ОН — >0,7·10⁹/л (8–10%) |
0,25–3,36·109 (6–12%) | Немає даних | Немає даних | 5–6% | 0,022 KMУ |
| SIRI — індекс системної запальної відповіді, задекларована норма 0,5–1,0
Літературні джерела ризиків ОН — >1,0–1,5 |
(0,6–2,22)·109/л | Немає даних | Немає даних | (0,24–1,96)·109/л | 0,014 КМУ |
| LMR — відношення лімфоцитів до моноцитів, задекларована норма 2,0–5
Літературні джерела ризиків ОН — >2,5–3,0 |
<6 | Немає даних | >4 | Немає даних | 0,014 КМУ |
| SCC — онкомаркер антигену плоскоклітинної карциноми, задекларована норма 2–2,3
Літературні джерела ризиків ОН — неоднозначно |
0,6–6,5 | Немає даних | Немає даних | Немає даних | 0,020 КМУ |
| Рівень гемоглобіну, задекларована норма 120–150 г/л
Літературні джерела ризиків ОН — немає даних |
135–145 г/л | Немає даних | 123–130 г/л | Немає даних | Гіпотеза |
| ШОЕ, задекларована норма 2–30 мм/год
Літературні джерела ризиків ОН — немає даних |
<17 мм/год | Немає даних | >17 мм/год | Немає даних | 0,035 КМУ |
Серед клінічних показників, що в літературних джерелах представлені як інформаційно насичені з огляду прогнозування появи віддалених канцерспецифічних результатів лікування РШМ, проте не проявилися при аналізі даних пацієнтів з початковими стадіями захворювання, були наступні:
- нейтрофіли (%);
- NPR (відношення нейтрофілів до тромбоцитів);
- NRL (відношення нейтрофілів до лімфоцитів);
- SII (індекс системного імунного запалення);
- еритроцити;
- тромбоцити;
- рівень глюкози.
Крім того, використання технології пошуку прихованих знань Data Mining дозволило висунути низку неочевидних гіпотез, що мають бути валідовані після розширення вибірки.
Так, найбільш цікавою та неочікуваною залежністю виявився зв’язок між ризиком появи віддалених онкологічних ускладнень і наявністю в анамнезі доброякісного захворювання матки, який мав статистично значущий характер (р=0,048, КХП). Проте незважаючи на статистичне підтвердження залежності, дослідження в цьому напрямку має бути продовжене для унеможливлення появи ефекту нонсенс-кореляцій.
Також привертає увагу виявлене логічне правило, згідно з яким найкращі результати лікування відзначали у жінок віком до 37 років. Статистичної значущості отримана залежність дотепер не має, потребує розширення вибірки та розглядається як гіпотеза.
Крім того, позитивним прогнозом є підстави вважати, по-перше, початок проведення антибластомної терапії не пізніше 17–19 діб після оперативного лікування, а також лікування за алгоритмом операція → антибластомна хімієтерапія → дистанційна променева терапія.
Обговорення
Аналіз результатів лікування групи 108 хворих на РШМ ПС з фокусом на появу віддалених ОН проводився за допомогою методів непараметричної статистики та технології пошуку прихованих знань Data Mining відповідно до стандартів доказової медицини та мав на меті виявлення діапазонів ризику пролонгації захворювання після проведеного лікування.
Основним висновком дослідження стало твердження про те, що діапазони ризиків появи віддалених ОН у пацієнток із РШМ ПС є доволі специфічними і мають встановлюватись окремо.
За нашими спостереженнями, діапазонами ризиків появи канцерспецифічних ефектів є рівень моноцитів 0,25–3,36·109; рівень SIRI 0,6–2,22·109/л; значення показника LMR <6; діапазон SCC 0,6–6,5; рівень гемоглобіну 135–145 г/л (статус гіпотези); значення показника ШОЕ <17 мм/год (значення всіх вищезазначених показників встановлюють на початку лікування).
Крім того, використана в дослідженні технологія дозволила виявити фактори позитивного прогнозу, до яких належать: рівень моноцитів наприкінці лікування 5–6%; значення SIRI 0,24–1,96·109/л наприкінці лікування; значення LMR >4 на початку лікування; рівень гемоглобіну 123–130 г/л наприкінці лікування (статус гіпотези); значення показника ШОЕ >17 мм/год на початку лікування.
Розширення обсягу вибірки, що триває нині, має слугувати валідації низки залежностей, що мають статус гіпотез, а саме:
- ризиком появи віддалених онкологічних ускладнень є наявність в анамнезі доброякісного захворювання матки;
- найкращі результати лікування відзначають у жінок віком до 37 років;
- позитивним прогнозом є підстави вважати початок проведення антибластомної терапії не пізніше 17–19 діб після оперативного лікування;
- найкращі результати лікування виявляють при лікуванні за алгоритмом: операція → антибластомна хімієтерапія → дистанційна променева терапія.
Висновки
Значна частина прогностичних маркерів, описаних у літературі, базується на загальноклінічних показниках, що характеризують РШМ без диференціації за стадіями. Наше дослідження демонструє, що референсні норми для початкових стадій мають специфічні відмінності.
Використання методів математичної статистики та технології Data Mining дозволило виявити фактори сприятливого лікувального та післялікувального прогнозу.
Перспективою подальших досліджень є збільшення обсягу вибірки (за можливості — удвічі) та статистична обробка матеріалу із перевіркою висунутих гіпотез.
Список використаної літератури
|
|
Інформація про авторів:
Радзішевська Євгенія Борисівна — кандидатка фізико-математичних наук, доцентка кафедри медичної та біологічної фізики, медичної інформатики Харківського національного медичного університету МОЗ України, керівниця групи медичної інформатики ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків, Україна. E-mail: [email protected] Сухіна Олена Миколаївна — докторка медичних наук, професорка, головна наукова співробітниця відділу радіології групи променевої терапії ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», докторка медичних наук, професорка кафедри онкології, променевої терапії, онкохірургії та паліативної допомоги Харківського національного медичного університету МОЗ України, Харків, Україна. E-mail: [email protected] Васильєв Леонід Якович — кандидат медичних наук, старший науковий співробітник, медичний директор ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків, Україна. E-mail: [email protected] Сухін Владислав Сергійович — доктор медичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу онкологічної хірургії, групи онкогінекології ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків, Україна. E-mail: [email protected] Грановська Ганна Ігорівна — наукова співробітниця відділу радіології групи променевої терапії ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків, Україна. E-mail: [email protected] |
Information about authors:
Radzishevska Yevheniia B. — Сandidate of Physical and Mathematical Sciences, Associate Professor of the Department of Medical and Biological Physics, Medical Informatics of the Kharkiv National Medical University of the Ministry of Health of Ukraine, Head of the Medical Informatics Group of the SO «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the NAMS of Ukraine», Kharkiv, Ukraine. E-mail: [email protected] Sukhina Olena M. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Chief clinical researcher of the Radiation Therapy Group of the Radiology Division of the SO «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the NAMS of Ukraine», Doctor of Medical Sciences, Professor of the Chair of Oncology, Radiation Therapy, Oncosurgery and Palliative Care, Kharkiv National Medical University of the Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, Ukraine. E-mail: [email protected] Vasylyev Leonid Ya. — Candidate of Medical Sciences, Senior clinical Researcher, Medical Director of the SO «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the NAMS of Ukraine», Kharkiv, Ukraine. E-mail: [email protected] Sukhin Vladyslav S. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Leading clinical Researcher of Oncosurgery Division, Oncogynecology group, SO «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the NAMS of Ukraine, Kharkiv, Ukraine. E-mail: [email protected] Hranovska Hanna I. — Clinical Researcher of the Radiation Therapy Group of Radiology Division, SO «Grigoriev Institute for Medical Radiology and Oncology of the NAMS of Ukraine», Kharkiv, Ukraine. E-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції/Received: 21.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 27.05.2026
