Фізичні властивості та ендогенна інтоксикація ротової рідини в експрес-діагностиці персоніфікованого кардіометаболічного ризику

Вступ

Клінічні кардіометаболічні прояви — артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність — вважаються підґрунтям для ризику виникнення життєво небезпечних серцево-судинних катастроф, як-от інфаркт міокарда та інсульт. В основі патогенезу захворювань, асоційованих зі змінами метаболізму, лежать формування і персистенція в організмі системного низькоінтенсивного хронічного запального процесу [1]. Оскільки цей процес не характеризується вираженою інтенсивністю, має мізерну суб’єктивну симптоматику та чинить системний вплив, то пацієнти зазвичай не звертаються вчасно за спеціалізованим лікуванням, внаслідок чого патологічні зміни поступово поглиблюються, що призводить до неконтрольованого зростання кардіометаболічного ризику.

Згідно з дослідженнями останніх років, об’єктивні зрушення метаболізму можна визначити вже на початкових стадіях захворювань, задовго до появи перших клінічних скарг. Рання діагностика і моніторинг традиційно базуються на аналізі даних різних лабораторних досліджень, де конкретні показники відповідають за метаболічні порушення, що дозволяє планувати стратегію терапії та прогнозувати перспективи максимально сприятливого відновлення обміну речовин до рівня фізіологічної норми. Основний блок лабораторних досліджень виконують на основі аналізу біохімічних показників сироватки крові. Це перевірені, точні та надійні методики, але венопункція є інвазивною процедурою, що потребує спеціальних умов, оснащеного маніпуляційного кабінету та кваліфікованого медичного персоналу. Крім того, будь-які інвазивні методи обстеження вже є додатковим стресовим фактором, який здатний змінювати нейрогормональний фон пацієнта безпосередньо під час діагностики. І в сучасних умовах воєнного стану, коли хронічний стрес є постійним тригером і медіатором кардіометаболічного ризику, мінімізація стресового навантаження під час діагностики набуває особливого значення [2].

З огляду на пролонговане стресове навантаження у мешканців прифронтових регіонів (зокрема Харкова), актуальним завданням постає потреба в розробці швидких, неінвазивних та технічно простих способів ранньої діагностики об’єктивних змін, які дозволять своєчасно верифікувати кардіометаболічний ризик. Перспективним інструментом для розв’язання такого завдання є салівадіагностика — об’єктивний аналіз динаміки маркерів системного низькоінтенсивного хронічного запального процесу в змішаній слині або ротовій рідині [3, 4].

Слина є доступною біологічною рідиною, склад якої тісно корелює з багатьма біохімічними компонентами сироватки крові, але її забір є абсолютно неінвазивним, безболісним і простим, що виконується безпосередньо пацієнтом без залучення складного обладнання чи високовартісних тест-систем. Для аналізу кардіометаболічного ризику найбільш простою і доступною є оцінка фізичних параметрів ротової рідини: швидкості салівації, в’язкості та водневого показника (рН) [5]. Відхилення цих параметрів від референтних значень відображає зумовлену хронічним стресом гіперактивацію симпатичної нервової системи та свідчить про порушення метаболізму й погіршення перебігу зазначених станів. Для такого дослідження потрібні лише градуйована пробірка і дотримання простих правил забору ротової рідини.

Важливим патогенетичним компонентом метаболічно асоційованих захворювань є також ендогенна інтоксикація (ЕІ). Підвищення рівня токсичних молекул та метаболітів в організмі відображається і в ротовій рідині, оскільки слинні залози разом з секреторною частково виконують і екскреторну функцію [6]. Дослідити ЕІ можливо методом клиноподібної дегідратації фації ротової рідини з оцінкою її кристалоскопічної картини. Підготовлена фація при дослідженні під мікроскопом має характерний кристалоподібний малюнок і чітко розподілена на зони, але порушення форми та напряму кристалів чи поява додаткових включень дозволяють верифікувати і моніторувати динаміку ЕІ та, як наслідок, кардіометаболічний ризик.

Мета дослідження: оцінити інформативність фізичних властивостей та ступеня ЕІ ротової рідини як неінвазивного експрес-методу визначення кардіометаболічного ризику у мешканців прифронтового регіону.

Об’єкт і методи дослідження

Дослідження проводилося як фрагмент у рамках науково-дослідної роботи «Роль епігенетичних чинників в розвитку та прогресуванні кардіометаболічного континууму, що формується в умовах воєнного часу серед комбатантів та цивільного населення» відділу вивчення процесів старіння та профілактики метаболічно асоційованих захворювань ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України» з дотриманням основних біоетичних норм Гельсінської декларації. Усі пацієнти надавали письмову добровільну згоду на участь у дослідженні. У дослідження загалом залучено 51 особу, що перебуває в умовах хронічного психологічного стресу, зумовленого тривалим збройним конфліктом. Основ­ні критерії включення в дослідження наступні: вік 25–59 років, І стадія системного метаболічного розладу, наявність інсулінорезистентності або переддіабету, наявність надмірної маси тіла або ожиріння І–ІІ ст., артеріальної гіпертензії 1–2 ст. та відсутність гострої або загостреної стоматологічної патології.

Залежно від рівня кардіометаболічного ризику усі особи були розподілені на 3 групи, зіставні за віком та статтю:

• 1-ша група — основна: 19 пацієнтів з клінічними формами метаболічно асоційованих захворювань (високий та дуже високий ризик за шкалою SCORE2);
• 2-га група — група порівняння (субклінічний ризик): 20 пацієнтів з початковими ознаками кардіометаболічного дисбалансу (надмірна маса тіла, пограничні показники артеріального тиску, без деструктивних процесів у внутрішніх органах);
• 3-тя група — контролю (12 умовно здорових осіб з низьким кардіометаболічним ризиком).

Згідно із завданнями дослідження проводили вивчення деяких фізичних параметрів ротової рідини: швидкості салівації, її в’язкості, рівня ЕІ та кристалоскопічний профіль. Забір змішаної нестимульованої слини проводили за загальноприйнятою методикою (натще вранці методом пасивного спльовування у градуйовану пробірку протягом 5 хв). Пацієнтів попереджали про заборону паління, прийому їжі та чищення зубів перед процедурою. Швидкість салівації розраховували як відношення загального об’єму слини до часу її забору (за показник норми приймали 0,3–0,6 мл/хв), в’язкість оцінювали за методикою з використанням мікропіпетки об’ємом 1 мл, що калібрувалася на дистильованій воді з розрахунку її витікання за 5 с. Встановивши мікропіпетку у вертикальному положенні, збирали в неї 1 мл змішаної слини з подальшим виміром її витікання за аналогічний період (за показник норми приймали значення 1,8–4,1 відн. од.), водневий показник визначали за допомогою тест-смужок (діапазон норми 6,8–7,2).

Для визначення рівня ЕІ та кристалоскопічного профілю використовували метод клиноподібної дегідратації — ротову рідину збирали піпеткою в кількості 0,2–0,3 мл з ділянки дна ротової порожнини і наносили краплю на предметне скло з подальшим висушуванням при відкритому доступі повітря. Мікропрепарати досліджували за допомогою мікроскопа Micros. Оцінку проводили після дослідження висушених крапель ротової рідини, результати виражалися залежно від типів утворення кристалів: І тип — чіткий рисунок кристалоподібних структур, з’єднаних між собою у вигляді листка папороті або деревоподібної форми, які рівномірно розміщені; ІІ тип — наявність окремих деревоподібних кристалів невеликих розмірів або поодиноких кристалів різної форми, рівномірно розміщених у полі зору у вигляді сітки; ІІІ тип — ізометрично розміщені структури, неправильні за формою; ІV тип — кристали у вигляді шматочків слюди або льоду, без характерної форми. Про відсутність ЕІ судять за відсутністю темної пігментації в центральній зоні фації (0 балів); про низький ступінь ЕІ свідчить наявність у самій центральній зоні фації глибоко пігментованого агломерату (1 бал); середньому (вираженому) ступеню ЕІ відповідає наявність пігментованого кільця по краю центральної зони фації (2 бали), а найвищий ступінь ЕІ характеризується наявністю темної пігментації по всій центральній зоні (3 бали).

Статистична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою комп’ютерної програми SPSS методами непараметричної статистики (невелика кількість осіб, відхилення розподілу кількісних параметрів ротової рідини від закону нормальності, порядковий характер бальної оцінки) з визначенням медіани та міжквартильного розмаху. При порівнянні груп використовували критерій Краскела — Уолліса, попарне порівняння груп здійснювали згідно з критерієм Манна — Уїтні.

Результати

Аналіз отриманих даних свідчить, що саліваторні зміни проявлялися не тільки при вираженій кардіометаболічній патології, а й навіть у соматично здорових пацієнтів. Так, при оцінці швидкості салівації виявлено тенденцію до її прогресуючого зниження від соматично здорових до пацієнтів основної групи, причому в осіб контрольної групи швидкість слиновиділення фіксувалася на нижчих межах нормативних значень. Попарне порівняння за допомогою критерію Манна — Уїтні підтвердило достовірність розбіжностей між усіма групами (таблиця).

Таблиця. Середні значення показників салівації

Паралельно зі зниженням салівації дзеркально підвищувалася її в’язкість. Незважаючи на те що найнижчі показники в’язкості зафіксовані саме у пацієнтів конт­рольної групи, все одно їх значення демонструє тенденцію до зростання, тоді як у 1-й та 2-й групі їх значення були максимально високими.

Водневий показник слини також зазнав змін у всіх групах, особливо у пацієнтів високого кардіометаболічного ризику, що свідчить про напруження неспецифічних буферних систем порожнини рота на тлі порушень метаболізму.

Найбільш наочні та діагностично значущі результати отримані при морфологічній оцінці фацій ротової рідини методом клиноподібної дегідратації, особливо у пацієнтів з матаболічно асоційованими хворобами, що знаходяться в умовах хронічного психологічного стресу. Так, у соматично здорових пацієнтів у більшості випадків відзначалася класична збережена картина кристалізації, де фації характеризуються чистим симетричним папоротеподібним рисунком, що рівномірно заповнює центральну зону. У більшості випадків (75,0%) відмічають відсутність темної пігментації в центральній зоні фації (0 балів — відсутність ЕІ), тоді як у 3 осіб виявлена темна пігментація в самому центрі фації (1 бал — низький ступінь ЕІ). У пацієнтів групи спостереження 20,0% фацій мали низький ступінь ЕІ, тоді як у більшості випадків фіксували темне коло по краю центральної зони. У зазначеній групі також виявили початкові ознаки структурної дезорганізації білково-соляного матриксу, з’являлися поодинокі радіальні тріщини та аморфні зони на межі ділянок. Найбільш тотальну і глибоку деструкцію архітектоніки фацій виявлено саме в основ­ній групі, де практично повністю зникав кристалічний малюнок, який замінявся хаотичними дрібнозернистими аморфними масами, тріщинами та масивними конгломератами солей без чіткої геометричної форми (рисунок). У більшості фацій (79,0%) темна пігментація виявлена по всій центральній зоні, тоді як майже у 16,0% відмічено темне коло по краю центральної зони. Лише у 1 особи не зафіксовано сторонніх включень, що свідчило про відсутність ЕІ.

Рисунок. Мікрофотографія препарату фації ротової рідини пацієнта 1-ї групи. Крайова зона фації представлена тонким, гомогенним обідком, безперервність якого порушено чисельними аркоподібними тріщинами по всьому перимет­ру. Кристали голчасті, хаотичні, наявні поля запустіння в центральній зоні. Пігментні включення по всій центральній зоні з формуванням аморфних скупчень ближче по центру фації

Обговорення

Слинні залози є метаболічно активними органами, функціональна регуляція яких відбувається внаслідок гормональної дії (інсулін) та шляхом транзиторного, фізіо­логічно зумовленого домінування відділів вегетативної нервової системи впродовж доби [7]. Аналізуючи фізичні параметри ротової рідини, можна дійти висновку, що негативні зміни за даними салівадіагностики можуть визначатися як маркери дефіциту парасимпатичного тонусу вегетативної нервової системи. Хронічний стрес, зокрема при збройних конфліктах, виступає потужним фактором вегетативної десинхронізації з превалюванням активації симпатико-адреналової системи, що призводить до зниження швидкості салівації та підвищення в’язкості слини, оскільки в секреті органічний компонент (альфа-амілаза, муцини) превалює над рідкою фракцією (водою та електролітами) [8]. Поєднання постійного хронічного стресу та метаболічно асоційованих станів призводить до гіперактивації симпатичної нервової системи та вазоконстрикції капілярів у залозах. Паралеллю проходить системна дегід­ратація, що спричинена гіперінсулінемією та системним низькоінтенсивним запаленням з розвитком субклінічної ксеростомії, що відзначається в основній групі.

Зниження рідкого серозного секрету на тлі викиду стресових білків та продуктів тканинного розпаду на фоні ЕІ призводить до прогресивного підвищення в’язкості слини. Таке загущення змішаної слини, навіть при соматичному здоров’ї, але в умовах хронічного стресу, призводить, зокрема, до гіперактивації симпатоадреналової системи, що проявляється вазоконстрикцією судин залоз та переважним виділенням щільного білкового секрету. Одночасне зниження концентрації бікарбонатів зменшує буферну ємність слини, внаслідок чого її реакція середо­вища (рН) зміщується в кислий бік.

Отримані дані свідчать, що хронічний стрес у поєднанні з метаболічними розладами виступає потужним модифікатором гомеостазу, де картина кристалізації фації напряму залежить від співвідношення мінералів та білків. При метаболічних розладах на передній план виступає характерна ЕІ, токсичні метаболіти якої порушують характерний малюнок кристалів, а також візуалізуються у вигляді додаткових включень та різних видів деструкції крайової зони фацій [9]. Накопичення продуктів ЕІ призводить до руйнування макромолекулярних комплексів ротової рідини, що безпосередньо позначається на її фізичних властивостях (зниження салівації, підвищення в’язкості) та змінює нормальний процес кристалізації.

Висновки

Таким чином, салівадіагностика є неінвазивним, технічно простим, але високоінформативним методом, що дозволяє оцінити сумарний патогенний вплив хронічного стресу та метаболічних розладів при метаболічно асоційованих захворюваннях. Своєчасна неінвазивна діагностика кардіометаболічного ризику з використанням зазначеного методу дозволяє вчасно та ефективно попереджати серцево-судинні катастрофи у населення, що перебуває в умовах хронічного стресу.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 15.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 19.05.2026