DOI: 10.32471/umj.1680-3051.281886
У перший день 28-го Конгресу Європейської асоціації черепно-щелепно-лицьових хірургів ((European Association for Cranio-Maxillo-Facial Surgery — EACMFS) (15 вересня), окрім доповідей, лекцій, майстер-класів, проходила виставка медичного обладнання, на якій були представлені стенди різних асоціацій черепно-щелепно-лицьових хірургів, зокрема Міжнародної асоціації хірургів стоматологів та щелепно-лицьових хірургів (МАХСЩЛХ), Міжнародної академії онкології ротової порожнини (МАОРП). Серед представників медичного обладнання були такі компанії: Штрауман, Дентсплай, Страйкер, Брейнлаб, КЛС Мартін, Нобель, Матеріалайз, Медартіс, Глобал айді, Зімер Біомет, Ортотін та ін.
У головній залі виставкового центру «Мегарон» відбулася церемонія відкриття 28-го конгресу EACMFS. Першим до присутніх звернувся діючий президент EACMFS професор Ніколас Калаврезос (рис. 2). На церемонії відкриття 2 пацієнти, яким успішно проведено лікування з приводу злоякісних новоутворень щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД), розповіли про своє лікування та спогади.
Виступ відомого у всьому світі онколога, професора Джатіна Шаха був присвячений історії розвитку хірургії голови та шиї, зокрема вдосконаленню методів діагностики та лікування онкологічних процесів голови та шиї.
Українська делегація на цьому конгресі була представлена 51 співробітником профільних кафедр медичних університетів і практичними лікарями, дотичними до спеціальності «Щелепно-лицьова хірургія» та «Хірургічна стоматологія».
Співробітниками кафедри хірургічної стоматології Національного медичного університету (НМУ) імені О.О. Богомольця представлено постерну доповідь «Порівняльна характеристика утворення колагенових волокон у дермі після закриття рани різними методами» (І.С. Бродецький, В.О. Маланчук, О.С. Воловар, Г.В. Жураковська). Ця доповідь, відібрана для презентації науковим комітетом конгресу з міжнародною участю, була присвячена порівняльній характеристиці утворення колагенових волокон у дермі після закриття рани різними методами. Доповідь отримала позитивні відгуки (рис. 3).
На конгресі традиційно відбулася зустріч радників з усіх країн Європи, які входять до цієї асоціації, де Україну представляли професори А.В. Копчак та І.С. Бродецький. Заслухано звіт президента EACMFS Н. Калаврезоса, проведено вибори виконавчого директора асоціації, де серед 5 претендентів обрано професора Садджада Валджі (Sajjad Walji), Лікарня імені Єроніма Босха, Нідерланди. Проведені вибори президента EACMFS для нового конгресу у 2032 р., де серед трьох претендентів, а саме Туреччини (2 заявки) та Великобританії, перемогу здобув представник Великобританії Аакшай Гулаті (Aakshay Gulati). Заслухані звіти усіх радників країн, які входять до EACMFS, наведена загальна інформація про кількість учасників, представлених презентацій, постерів, фінансовий звіт, перспективи роботи асоціації тощо.
Серед цікавих доповідей у секції «Імплантологія» Альфредом Лау Сі Лок (Alfred Lau Sze Lok) з Гонконгу зазначено про модифікацію способу аугментації альвеолярної кістки в передній ділянці верхньої щелепи при одномоментній імплантації, який використовується при значній ангуляції зуба та стоншанні альвеолярної кістки в ділянці апексу. Цей спосіб передбачає встановлення кортикальних аутоблоків ще до видалення зруйнованого зуба. Після інтеграції кортикальних аутоблоків через 3–4 міс проводять одномоментну імплантацію. Перевагою цієї методики є встановлення імплантату у правильному протетичному положенні без ризику перфорації зовнішньої кортикальної пластинки альвеолярної кістки верхньої щелепи та відсутності резорбції кісткових стінок альвеоли у разі видалення зуба (рис. 4, 5).
Доповідь китайських науковців Цзя Цзен Су (Jia Zeng Su) та колег зі стоматологічного факультету та клініки Пекінського університету розкрила нову стратегію в лікуванні синдрому «сухого ока». Запропоновано проводити трансплантацію підщелепної слинної залози у скроневу ділянку, а вивідну протоку виводити в ділянці зовнішнього кута ока, що дозволило зволожувати око. Позитивний результат трансплантації відзначено у 211 (91,3%) із 231 пацієнта. Гострота зору покращилася у 56,3% хворих, суб’єктивне полегшення симптомів — у 92,6%, тест Шрімера (дозволяє визначити кількість слізної рідини, яку виробляють слізні залози) показував значення 19,5 мм (до операції — 1 мм) (рис. 6).
Німецькі науковці з Гамбурга доктор Леві Матієс (Levi Matthies) та колеги з відділення щелепно-лицьової хірургії Університетського медичного центру Гамбург-Епендорф повідомили про розробку гвинтів для остеосинтезу кісток щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД), які містять РЕО (плазмово-електролітичне оксидування), що робить їх деградацію передбачуваною, а не повільнішою. Відмічені значна деградація всіх гвинтів-імплантатів через 18 міс, відсутність пізніх побічних тканинних реакцій. Гвинти, модифіковані методом PEO, зберегли більше залишкової структури в кістковому мозку, більше пластинчастої кісткової тканини навколо PEO-імплантатів, кращу якість кістки. Деградація зумовлена геометрією імплантату, товщиною покриття та місцевим середовищем.
У секції «Нове про діагностику та лікування сарком ЩЛД» представлена доповідь китайських вчених, де зазначено про роль NGS (Next-Generation Sequencing), секвенування нового покоління — сучасної високотехнологічної методики визначення послідовності ДНК і РНК, яка дозволяє одночасно «зчитувати» мільйони фрагментів генетичного матеріалу в масовому масштабі. Вдосконалені рекомендації щодо секвенування наступного покоління (NGS) у діагностиці та лікуванні саркоми. З точки зору діагностики, бракує проспективних досліджень, які порівнювали би початкове безладне використання діагностичних панелей NGS для виявлення «злиття генів» у всіх нових випадках з підозрою на саркому порівняно з використанням лише за показаннями лікаря-патологоанатома, який спеціалізується на саркомах, під час оцінки. Таким чином, хоча значна частина сарком має специфічні молекулярні зміни, не всі випадки потребують NGS для кінцевого діагнозу, враховуючи, що більшість підтипів саркоми демонструють класичні гістологічні ознаки. З терапевтичної точки зору, сучасні дані не підтримують рутинного клінічного використання NGS у всіх пацієнтів із саркомою через невелику кількість значущих (таргетних) змін та обмежені дані щодо клінічної користі, досягнутої за допомогою підібраного за результатами NGS лікування. Хоча певні нозології та молекулярне підґрунтя демонструють потенційні переваги, консенсусна група наголошує, що показання до застосування таргетних препаратів для лікування значною мірою базуються на конкретному підтипі, і тому точний діагноз є обов’язковим.
Професорка Хлое Бертолус (Chloe Bertolus), відділення щелепно-лицьової хірургії, стоматології та хірургічної стоматології університетської лікарні Пітьє-Сальпетрієр, Франція, представила цікавий оглядовий аналіз визначення меж резекції при остеосаркомах ЩЛД. Так, Еріх М. Стерджіс (Erich M. Sturgis) (2009) описує, що при всіх типах сарком межі резекції становлять 2–3 см, з відсутністю випадків позитивних країв резекції. Ньюкаслська група з вивчення саркоми (Newcastle Sarcoma Group) (2017) при всіх типах сарком не вказує конкретної цифри меж резекції, але зазначає про 12% позитивних країв резекції. Рісто К. Контіо (Risto K. Kontio) (2019) визначав, що краї резекції при остеосаркомах повинні бути більше 3 см, а позитивні краї резекції у його дослідженні становили більше 48%. Крістіан П. Макарі (Christian P. Makary) (2017) вважав, що краї резекції при остеосаркомах повинні бути більше 3 см, а позитивні краї резекції були відсутні. Леандрос-Васіліос Васіліу (Leandros-Vassilios Vassiliou) (2017) у своєму аналізі досліджень вказав, що краї резекції при остеосаркомах мають бути в межах 3 см, а для сарком м’яких тканин — 1–3 см, при цьому позитивні краї резекції для остеосарком становили 15%, а для сарком м’яких тканин — 26%. Н. Калаврезос (Nicholas Kalavrezos) (2020) у своєму аналізі досліджень вказав, що краї резекції при остеосаркомах повинні бути більше 5 мм, а частка позитивних країв не визначалася. Шарон Цельнік (Sharon Tzelnick) (2023) зазначав, що краї резекції при остеосаркомах повинні бути більше 3 мм, а позитивні краї резекції відмічені у 30% випадків. Отже, вказаний аналіз є досить контроверсійним і свідчить, що визначення меж резекції та частка отриманих позитивних країв резекції є досі актуальним питанням у лікуванні всіх типів сарком ЩЛД і потребує подальшого вивчення та вдосконалення для запобігання рецидивам захворювання.
Флоріан М. Тірінгер (Florian M. Thieringer), Університетська лікарня Базеля, Швейцарія, поінформував про помилки та частку неспівпадіння при плануванні оперативних втручань з приводу фемінізації обличчя та провів реальний аналіз такого результату. Так, при проведенні транспозиції лобної кістки співпадінь виявлено 92,9%, геніопластики — 81,8%, кута нижньої щелепи — 57,3%.
Основні принципи ринопластики при проведенні фемінізації обличчя представив професор Едуардо Родрігес (Eduardo Rodriguez), Медичний центр Нью-Йоркського університету, США, які полягали в збільшенні кута між лобною пазухою та початком носа (переніссям), а також зменшенні фронтоназальної перехідної ділянки. Він пропонує уникати проведення відкритої ринопластики одночасно з ліфтингом губи: можливий ризик деваскуляризації (порушення кровопостачання) колумели, виникнення гіпертрофічних рубців, непередбачуваного положення крил носа при їх резекції. При проведенні зберігальної ринопластики спинки носа дотримуються таких принципів і підходів — доступ до носа здійснюється через коронарний розріз; субперіостальна дисекція до носо-лобного сполучення, краніальної частини бічної стінки носа та кореня носа; поперечна остеотомія на рівні кореня носа з двобічною поодинокою латеральною остеотомією; процедура втискування для встановлення спинки носа; робота з перегородкою носа може проводитися внутрішньо.
Професор Річард Дж. Шоу (Richard J. Shaw), Ліверпульський медичний центр, Велика Британія, описав необхідність проведення у складі комплексного лікування дисплазії слизової оболонки ротової порожнини (з локалізацією в ділянці дна порожнини рота) оперативного втручання — сіалодохопексії. Сіалодохопексія — оперативне втручання, яке полягає у фіксації вивідної протоки слинної залози до навколишніх тканин (наприклад до слизової оболонки ротової порожнини). Якщо залишити протоки «вільними» і не проводити цього втручання, то існує ризик збереження болю та набряку через обструкцію протоку, рецидивуючої інфекції, а також діагностичної плутанини з метастазами в лімфатичні вузли (LN) 1-го рівня шиї (рис. 7).
Ізраїльські наукові спеціалісти (Oded Nahlieli та співавтори) представили розширену доповідь про методи мінімально-інвазивного хірургічного лікування захворювань слинних залоз. Зокрема, зазначено про результати ESWL (дистанційна ударно-хвильова літотрипсія) при проведенні втручань на нирках порівняно зі слинними залозами (за наявності каменів): повне виведення каменів у нирках відзначали у 70–90%, у слинних залозах — 25–60%; зникнення симптомів захворювання в нирках — 80–95%, у слинних залозах — 75–95%; потреба в додаткових процедурах у нирках — 10–20%, у слинних залозах — 40–70%. Таким чином, автори підкреслюють, що цей метод використовується в комбінації з іншими малоінвазивними методами (наприклад ендоскопією), а не є самостійним методом з високою ефективністю при лікуванні сіалолітіазу слинних залоз.
Науковець Свен Отто (Sven Otto), Клініка Мюнхенського університету імені Людвіга-Максиміліана, Німеччина, розповів про механізми патогенезу MRONJ (медикаментозноасоційованого остеонекрозу щелепи), зазначивши, що азотовмісні бісфосфонати пригнічують клітинну активність і рухливість мезенхімальних стовбурових клітин людини залежно від дози та рівня pH. Автор навів приклад проведеного експерименту на свинях із визначенням ключового фактора, який може запускати розвиток цього захворювання. Зазначено, що у групі тварин, які протягом 20 тиж вживали золедронову кислоту в дозі 0,05 мг/кг маси тіла, після видалення інтактного зуба отримували MRONJ у всіх клінічних випадках. В іншому дослідженні проводили порівняння груп тварин з наявністю періодонтиту без ін’єкцій золедроновї кислоти та груп тварин з періодонтитом та ін’єкціями золедроновї кислоти 0,05 мг/кг маси тіла протягом 20 тиж. В усіх випадках тварин, яким вводили бісфосфонати, отримали MRONJ. Таким чином, автор довів експериментальну модель виникнення MRONJ, де ключовими факторами, які запускали захворювання, були видалення зуба та наявність одонтогенної інфекції в періодонті (рис. 8).
Отриманий досвід і знання на 28-му Конгресі EACMFS дозволить впровадити в лекційний та навчальний процес майбутніх лікарів сучасні методи аугментації альвеолярної кістки верхньої щелепи при одномоментній імплантації, нові методи лікування синдрому «сухого ока» за рахунок трансплантації підщелепної слинної залози поруч із очною ділянкою, нові вдосконалені практичні рекомендації в діагностиці та лікуванні саркоми ЩЛД.
Практичне застосування отриманих на конгресі знань полягає у впровадженні нових технологій при проведенні остеосинтезу щелеп із використанням РЕО-імплантатів, вдосконаленні принципів ринопластики при проведенні процедур із фемінізації обличчя, необхідності використання сіалодохопексії в комбінованому лікуванні дисплазії слизової оболонки порожнини рота. Науковий та практичний інтерес становлять вивчення сучасних механізмів патогенезу MRONJ на основі експериментальних моделей на тваринах, що дозволить розробити ефективні методи профілактики та лікування цього захворювання, а також вдосконалити наявні практичні рекомендації.
Китайська науковиця Даньдань Ван (Dandan Wang), Школа стоматології Четвертого військово-медичного університету (Воєнно-повітряних сил КНР), Сіань, Китай, доповіла, що в експериментах з імунофлуоресцентним фарбуванням подопланінпозитивні фібробластоподібні синовіоцити демонстрували високу експресію CSF1. CSF1R коекспресувався з CD68 у макрофагах багатонуклеотидних гігантських клітин. Ці клітини через експресію CSF1 відіграють важливу роль у сприянні рекрутингу та диференціації CD14+ моноцитів і макрофагів. Подопланінпозитивні фібробластоподібні синовіоцити можуть бути справді неопластичними клітинами.
Шілей Ні (Shilei Ni), Стоматологічна лікарня Цзіліньського університету, Чанчунь, Китай, представив оцінку ефективності репозиції та анкоригування диска скронево-нижньощелепного суглоба при дегенерації ADDWoR, ускладненого перфорацією диска.
У багатьох наукових секціях наприкінці проводилися жваві дискусії та обговорювалися складні клінічні випадки, що підвищувало загальний науковий рівень конгресу.
На 28-му Конгресі EACMFS підсумовано останні досягнення в черепно-щелепно-лицьовій хірургії попередніх років, окреслено подальші напрями її розвитку. Вітчизняні фахівці мали можливість спілкуватися з провідними щелепно-лицьовими хірургами Європи та світу, зіставляти результати лікування пацієнтів щелепно-лицьового профілю, підходи до організації щелепно-лицьової хірургії та підготовки хірургів із загальносвітовою практикою.
Для молодих лікарів конгрес став важливим досвідом спілкування із зарубіжними колегами, дав можливість сформувати нові горизонти в спеціальності, розширити свої теоретичні знання, а головне — поглибити мотивацію вдосконалювання, постійної праці та продовжувати утримувати високий рівень світової та вітчизняної щелепно-лицьової хірургії.
Активна участь української делегації у 28-му Конгресі EACMFS в якості спікерів свідчить про високий рівень визнання наших фахівців на міжнародній арені (рис. 9).
Висновки
1. Черепно-щелепно-лицьові хірурги світу розвивають можливості, розширюють співпрацю між фахівцями суміжних спеціальностей всіх країн.
2. Активно впроваджується штучний інтелект у хірургію черепно-щелепно-лицьової ділянки.
3. Підвищуються складність та обсяг операцій із покращанням результатів лікування хворих зі складною патологією, в тому числі суміжних ділянок.
4. Потребує удосконалення підготовка молодих спеціалістів із черепно-щелепно-лицьової хірургії.
