Порівняльна характеристика збудників післяопераційних інфекційних ускладнень у пацієнтів із бойовими травмами та пораненнями в Україні

Вступ

Інфекції, які виникають у післяопераційний період у пацієнтів із бойовими травмами та пораненнями, збільшують тривалість госпіталізації та вартість лікування [1], а також стають причиною інвалідності [2]. Незважаючи на впровадження в медичну практику новітніх технологій діагностики та лікування, сучасних антибіотиків, антисептиків та дезінфектантів, кількість післяопераційних інфекцій не зменшується [3].

Епідемічний процес післяопераційних інфекцій, у стаціонарах / відділеннях хірургічного профілю в основному формується за рахунок умовно-патогенних мікроорганізмів (УПМ), які колонізують різні частини (порожнини) організму пацієнта із бойовими травмами та пораненнями, а також госпітальних штамів мікроорганізмів, якими контаміновані поверхні об’єктів лікарняного середовища [4, 5]. На динаміку розвитку епідемічного процесу цих інфекцій впливають також наявність носіїв збудників цих захворювань серед медичного персоналу та дотримання вимог інфекційного контролю [5, 6].

Доведено, що в післяопераційний період інфекція розвивається при порушенні рівноваги між мікробами, що проникли в рану унаслідок діагностичних або лікувальних процедур, й ослабленими захисними силами мак­роорганізму. Повідомляється, що в цих умовах ступінь патогенності характерний для певного штаму мікроорганізмів, що змінюється під впливом зовнішніх умов [6]. В умовах хірургічного стаціонару госпітальних штамів мікроорганізмів характеризує спроможність розмножуватися в організмі пацієнта, долаючи його захисні різноманітні імунологічні реакції, спрямовані на попередження проникнення в організм генетично чужорідних агентів.

У літературі повідомляється, що післяопераційні інфекції у пацієнтів із бойовими пораненнями характеризуються поліетіологічністю. Проте мікробні асоціації в різних локалізаціях можуть викликати інфекції в післяопераційний період. Основними причинами цих інфекцій у поранених є аеробні грампозитивні та грамнегативні УПМ, а також гриби, частота виділення яких має відмінності у країнах світу та залежить від локалізації патологічного процесу та характеру рани [2, 3, 5, 7].

Показано, що частіше з вогнища патологічного процесу виділяють стафілококи (Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis), гемолітичні і негемолітичні стрептококи, ентерококи, представників родини Enterobacteriales (Escherichia coli, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Proteus spp., Providentia spp. та ін.), неферментуючі грамнегативні аеробні бактерії (Pseudomonas spp., Acіnetobacter spp.), облігатні неспороутворювальні анаероби (Bacterioіdes spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.), дріжджоподібні гриби роду Candida [7–11].

Дані літератури свідчать про мінливість спектра збудників післяопераційних інфекцій. Повідомляється, що спектр мікроорганізмів, які виділяють у пацієнтів із бойовими пораненнями, постійно змінюється та залежить від локалізації та кількості поранень, а також характеру лікувальних та діагностичних процедур.

Мікроорганізми, що спричинили інфекції в післяопераційний період, а також біологічні властивості цих патогенів мають важливе значення при виборі антибіотика як для профілактики, так і лікування інфекції. Тому моніторинг етіологічних агентів післяопераційних інфекцій є важливим чинником формування стратегії боротьби з післяопераційними інфекціями. Незважаючи на актуальність, в Україні вивченню спектра етіологічних агентів інфекційних ускладнень у поранених, що виникли в післяопераційний період унаслідок лікувальних та діагностичних процедур, присвячено мало досліджень.

Мета: проаналізувати результати мікробіологічних досліджень штамів мікроорганізмів, виділених у військово­службовців з післяопераційними інфекційними ускладненнями, і визначити основних збудників інфекцій, пов’язаних із наданням медичної допомоги (ІПНМД), різної анатомічної локалізації.

Об’єкт і методи дослідження

Багатоцентрове ретроспективне епідеміологічне когортне дослідження ґрунтується на аналізі даних мікробіо­логічних досліджень збудників післяопераційних ІПНМД, виділених у військовослужбовців, постраждалих унаслідок бойових травм та поранень. Хірургічна допомога пацієнтам надана в період з 1 січня до 31 грудня 2025 р. у 11 цивільних багатопрофільних стаціонарах 6 регіонів України (Харків, Дніпро, Херсон, Запоріжжя, Одеса та Київ). Вік пацієнтів становив 22–54 роки. Пацієнтами, до яких належали дорослі військовослужбовці, були особи чоловічої статі.

Досліджувані мікроорганізми включали ізоляти з різного біологічного матеріалу (з хірургічних ран, дренажів, бронхоальвеолярної рідини, крові, спинномозкової рідини, сечі та інших середовищ), виділені у пацієнтів-військовослужбовців з клінічно та бактеріологічно підтвердженими ІПНМД. Мікроорганізми, виділені від військовослужбовців з післяопераційними інфекціями, які отримали небойові травми та поранення поза межами воєнного конфлікту, у це дослідження не включили.

Критерії епідеміологічної діагностики випадку для конкретного типу ІПНМД адаптовані з визначень Центрів контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control — CDC) та Національної мережі безпеки охорони здоров’я (National Healthcare Safety Network — NHSN) США [12]. Основними критеріями, що свідчили про наявність інфекції в післяопераційний період, були виділення мікроорганізмів з вогнища патологічного процесу в органах різної анатомічної локалізації та підвищення температури тіла до 38 °С і вище пізніше 48 год після хірургічної операції та/або інших інвазійних діагностичних та лікувальних процедур. Збір даних здійснювали шляхом вивчення записів у медичній документації, зокрема медичних карт пацієнтів та журналів мікробіологічних досліджень.

Аналіз мікробіологічних досліджень обмежувався першими посівами рани від осіб з клінічною підозрою на післяопераційну інфекцію. Інфікуючі хірургічну рану ізоляти зібрані з області гнійно-запального процесу. Збір біологічного матеріалу здійснювали на 3–7-й день після операції, коли виявляли клінічні ознаки інфекції, до початку антибіотикотерапії. Ідентифікацію ізолятів, виділених від пацієнтів з інфекціями, проводили в мікробіологічних лабораторіях лікарень — учасників дослідження, з дотриманням міжнародних стандартів бактеріологічних досліджень за допомогою автоматизованого мікробіологічного тестування (Vitek-2; bioMe’rieux, Франція). Штами мікроорганізмів, виділені повторно від одного й того самого пацієнта з інфекціями, в цей аналіз не включено.

У цьому дослідженні дотримані вимоги щодо права пацієнтів на конфіденційність персональних даних, згідно з міжнародними нормами та законодавством України, що регулює охорону здоров’я. Дані учасників анонімізовані перед аналізом. Інформовану згоду від пацієнтів не отримано у зв’язку з ретроспективним типом епідеміологічного дослідження.

Усі статистичні дані внесені до електронної бази даних та проаналізовані. Для статистичного аналізу зібраного матеріалу використовували «IBM SPSS» та «Microsoft Excel» («Microsoft Office 2022», США). Усі отримані кількісні результати досліджень обробляли загальноприйнятими методами статистики [13]. Частота виділення окремих видів мікроорганізмів у стаціонарах регіонів показана у відсотках. Обчислено первинні статистичні показники (середнє арифметичне — M, похибка середнього арифметичного — m, середньоквадратичне відхилення — σ). Результати наведено як середнє арифметичне (М±m) або частка у відсотках. Відмінності між двома групами даних оцінювали з використанням t-критерію Стьюдента. У цьому дослідженні рівень значущості становив p<0,05.

Результати та їх обговорення

Досліджено 5238 штамів мікроорганізмів, виділених у 1744 пацієнтів — поранених військовослужбовців з ІПНМД. Із загальної кількості випадків ІПНМД у пацієнтів із бойовими пораненнями 27,4% (95% довірчий інтервал (ДІ) 26,3–28,5) становили інфекції області хірургічного втручання (ІОХВ), 26,1% (95% ДІ 25,1–27,2) — інфекції кісток та суглобів (ІКС), 12,8% (95% ДІ 12,0–13,6) — інфекції центральної нервової системи (ІЦНС), 12,2% (95% ДІ 11,4–13,0) — пневмонія (ПНЕУ), 11,5% (95% ДІ 10,7–12,3) — інфекції сечовивідних шляхів (ІСВШ) та 7,6% (95% ДІ 9,3–10,7) — інфекції кровотоку (ІК).

З усіх випадків ІПНМД різної анатомічної локалізації 17,4% були мономікробними, а 82,6% — полімікробними інфекціями. Це підтверджує аналогічну тенденцію щодо полімікробної етіології післяопераційних інфекцій у поранених військовослужбовців [2, 3, 5, 7, 14]. Більша частка пацієнтів (89,4%) з мономікробними інфекціями мала лише одне бойове (вогнепальне) поранення. Пацієнти з полімікробними інфекціями в основному (79,8%) були представлені з декількома (2 і більше) бойовими травмами та пораненнями різної частини тіла. Загалом більшість пацієнтів-військовослужбовців із мономікробними ІПНМД мали лише одне бойове поранення та пов’язані з ним мікробіологічні дані порівняно з полімікробними пацієнтами з інфекціями (p<0,009). Ці результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, проведеними в Україні [14]. Розподіл пацієнтів-військовослужбовців з ІПНМД різної локалізації та кількість етіологічних агентів цих інфекцій наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Розподіл 1744 пацієнтів-військовослужбовців з ІПНМД різної анатомічної локалізації та кількість етіологічних агентів цих інфекцій у 2025 р.

Аналіз етіологічної структури збудників ІПНМД показав, що 28,4% (1151 із 5238) штамів мікроорганізмів, виділених від пацієнтів-військовослужбовців, становили грампозитивні та 69,8% (3383 із 5238) — грамнегативні УПМ, а також 1,8% (94 із 5238) — гриби (табл. 2).

Таблиця 2. Розподіл 5238 ізолятів, виділених від 1744 пацієнтів-військовослужбовців з ІПНМД різної анатомічної локалізації патологічного процесу, в Україні у 2025 р.

Усі виділені грампозитивні мікроорганізми належали до родин Micrococcaceae та Streptococcaceae. Бактерії Micrococcus належали до роду Staphylococcus, частка яких становила 654 виділені штами, тобто 44% усіх грампозитивних мікроорганізмів. Таким чином, вони відігравали значну роль у розвитку ІПНМД, серед яких 423 ідентифіковано як Staphylococcus aureus, що становило 64,7% від усіх стафілококів. Дещо меншою була етіологічна роль коагулазонегативних стафілококів, представлених переважно видом S. еpidermidis, — виділено 231 штам (35,3% від загальної кількості стафілококів). Це підтверджує існуючу останніми роками небезпечну тенденцію щодо зростання ролі коагулазонегативних стафілококів у розвитку ІПНМД, які раніше розглядалися виключно як представники нормальної мікрофлори людини [5, 6].

Представники родин Streptococcaceae виділені у 820 випадках і становили 55,1% від загальної кількості грампозитивних бактерій. Вони представлені двома родами — Enterococcus та Streptococcus. Виділені ентерококи належали до виду Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium, питома вага яких становила 39,6 і 11,6% від загальної кількості грампозитивних УПМ відповідно. У 59 випадках збудниками ІПНМД були бактерії роду Streptococcus, представлені видами Streptococcus pneumoniae, які становили 4% від загальної кількості грампозитивних УПМ (див. табл. 2).

Грамнегативні штами УПМ були представлені родинами Enterobacteriales, Pseudomonadaceae та Neiseriaceae. З них значна кількість ізолятів належала до родини Enterobacteriales — 55,3% (2899 із 5238). Ентеробактерії представлені значною кількістю родів та видів. Провідне місце серед них посідали штами Escherichia coli — 28,5% (827 із 2899). Представники родини Enterobacteriales інших родів у структурі грамнегативних УПМ представлені Citrobacter (C. freundii, C. diversus), Klebsiella (K. oxytoca, K. pneumoniae, K. aerogenes), Proteus (P. mirabilis, P. vulgaris, P. morganii), Enterobacter (E. cloacae), Providencia rettgeri та Serratia marcescens (див. табл. 2).

Неферментуючі штами мікроорганізмів у структурі грамнегативних УПМ становили 21,3% (778 із 3657). У структурі грамнегативних штамів УПМ представники роду Pseudomonas становили 8,7% (319 із 3657). Вони належали до виду P. aeruginosa. Представники Stenotrophomonas maltophilia у структурі грамнегативних УПМ становили 3,1% (112 із 3657). Штами родини Neiseriaceae представлені родом Acinetobacter, які виділені у 347 випадках, що становить 9,5% (347 із 3657) від загальної кількості грамнегативних бактерій. Вони належали до видів A. baumannii та A. lwoffii. Провідне місце з них у структурі неферментуючих грамнегативних УПМ належало A. baumannii — 42,3% (329 із 778). Дещо меншою в розвитку ІПНМД була роль A. lwoffii, виявлених у 18 випадках.

Гриби в розвитку ІПНМД відігравали незначну роль. Їх виявлено у 74 випадках, що становило 1,4% (74 із 5238) від усіх етіологічних агентів. Вони представлені в основ­ному видами Candida albicans та Aspergillus niger. Найбільшу питому вагу серед грибів мали C. albicans — 89,2% (66 із 74). Штами C. albicans у загальній етіологічній структурі ІПНМД становили 1,3% (66 із 5238).

Аналіз структури ізолятів показав, що домінувальними збудниками ІПНМД у досліджуваний період були Escherichia coli (15,8%), Enterococcus faecalis (11,2%), Staphylococcus aureus (8,1%), Klebsiella pneumonia (7,6%), Serratia marcescens (7,4%), Acinetobacter baumannii (6,3%), Pseudomonas aeruginosa (6,1%) та Proteus mirabilis (5,2%). Питома вага інших штамів мікроорганізмів у загальній структурі збудників ІПНМД становила менше 5% (рис. 1).

Рисунок 1. Провідні збудники (%) ІПНМД у пацієнтів — військовослужбовців із бойовими травмами та пораненнями в Україні у 2025 р.

Результати аналізу мікробіологічних досліджень ізолятів, виділених від клінічного матеріалу, свідчать, що види мікроорганізмів виявляються у пацієнтів з ІПНМД з різною частотою залежно від анатомічної локалізації патологічного процесу (рис. 2–7, див. табл. 2).

Рисунок 2. Провідні збудники (%) ІОХВ у пацієнтів — військовослужбовців із бойовими травмами та пораненнями в Україні у 2025 р.

Рисунок 3. Провідні збудники (%) ІКС у пацієнтів — військовослужбовців із бойовими травмами та пораненнями в Україні у 2025 р.

Рисунок 4. Провідні збудники (%) ІЦНС у пацієнтів — військовослужбовців із бойовими травмами та пораненнями в Україні у 2025 р.

Рисунок 5. Провідні збудники (%) ПНЕУ у пацієнтів — військовослужбовців із бойовими травмами та пораненнями в Україні у 2025 р.

Рисунок 6. Провідні збудники (%) ІСШ у пацієнтів — військовослужбовців із бойовими травмами та пораненнями в Україні у 2025 р.

Рисунок 7. Провідні збудники (%) ІКу пацієнтів — військовослужбовців із бойовими травмами та пораненнями в Україні у 2025 р.

Отримані нами в цьому дослідженні результати певною мірою узгоджуються з іншими дослідженнями, які раніше проведені в Україні [3, 4, 7, 14] та інших країнах світу [8–11]. Здійснений нами аналіз доступної літератури показав, що більшість статей присвячено інфекційним ускладненням бойових травм та поранень, що стали результатом первинної контамінації поранень, яка відбулася ще до госпіталізації та хірургічного лікування пацієнтів [8–10]. У нашій роботі ми вивчали розвиток ІПНМД, які виникли в післяопераційний період унаслідок інвазійних діагностичних та лікувальних процедур. Тому порівняти результати досліджень інших авторів з даними, отриманими в нашому дослідженні, вкрай складно.

Висновок

Аналіз мікробіологічних досліджень ізолятів показав, що переважна більшість випадків ІПНМД у пацієнтів із бойовими травмами та пораненнями поліетіологічні. Встановлено, що провідними збудниками ІПНМД у досліджуваних стаціонарах були Escherichia coli (15,8%), Enterococcus faecalis (11,2%), Staphylococcus aureus (8,1%), Klebsiella pneumoniae (7,6%), Serratia marcescens (7,4%), Acinetobacter baumannii (6,3%), Pseudomonas aeruginosa (6,1%) та Proteus mirabilis (5,2%).

Кількісна та якісна характеристика ізолятів мають суттєві відмінності залежно від типу ІПНМД та анатомічної локалізації патологічного процесу. Різноманітність патогенів ставить під сумнів припущення щодо стандартного застосування антибіотиків як для профілактики, так і емпіричного лікування ІПНМД високого ризику. Це обґрунтовує необхідність систематичного мікробіологічного моніторингу мікроорганізмів, що стали причиною інфекції.

Визначення видового спектра мікроорганізмів — збудників ІПНМД, та вивчення їх біологічних властивостей, зокрема антибіотикорезистентності, мають велике значення для призначення ефективного лікування та профілактики інфекційних ускладнень після хірургічного втручання.

Перспективи подальших досліджень

Існує потреба в підтримці додаткових досліджень, присвячених вивченню біологічних властивостей збудників інфекційних ускладнень хірургічного лікування пацієнтів, зокрема антимікробної резистентності, а також факторів ризику розвитку ІПНМД у післяопераційний період, для підвищення ефективності лікування пацієнтів із бойовими пораненнями, поліпшення готовності стаціонарів до надання якісної медичної допомоги постраждалим у воєнних конфліктах.

Список використаної літератури

• 1. Салманов А.Г., Лазоришинець В.В., Антипкін Ю.Г. та ін. (2025) Війна в Україні та антимікробна резистентність. Монографія. ФОП Білецький Р.Г., Київ, 705 с.
• 2. Салманов А.Г., Лазоришинець В.В., Лурін І.А. та ін. (2026) Госпітальні інфекції бойових травм та поранень. Підручник для студентів та курсантів. А.Г. Салманов (ред.). ФОП Білецький Р.Г., Київ, 680 с. doi: 10.64165/book26-hiociaw9786178530471.
• 3. Salmanov A.G., Shchehlov D.V., Mamonova M. et al. (2025) Healthcare associated infections in patients with combat wounds and antimicrobial resistance of the responsible pathogens in Ukraine: results of a multicenter study (2022–2024). Wiad. Lek., 78(8): 1624–1634. doi: 10.36740/WLek/209517.
• 4. Щегольков Є.Е., Салманов А.Г. (2025) Особливості післяопераційних інфекцій бойових травм та поранень. Укр. мед. часопис, 8(174): 67–74. doi: 10.32471/umj.1680-3051.271640.
• 5. Салманов А.Г., Лазоришинець В.В., Лурін І.А. та ін. (2026) Інфекційний контроль у військовому госпіталі. Підручник. А.Г. Салманов (ред.). ФО-П Білецький Р.Г., Київ, 616 с.
• 6. Салманов А.Г. (2022) Госпітальна епідеміологія та інфекційний контроль. Підручник для студентів. АграрМедіяГрупКиїв, 576 с.
• 7. Щегольков Є.Е., Салманов А.Г., Гуменюк К.В. (2026) Інфекція області хірургічного втручання у пацієнтів, постраждалих внаслідок бойових травм та поранень. Укр. мед. часопис, 2(176): 104–108. doi: 10.32471/umj.1680-3051.273227.
• 8. Mende K., Stewart L., Shaikh F. et al. (2019). Microbiology of combat-related extremity wounds: Trauma Infectious Disease Outcomes Study. Diagn. Microbiol. Infect.Dis., 94(2): 173–179. doi: 10.1016/j.diagmicrobio.2018.12.008.
• 9. Heitkamp R.A., Li P., Mende K. et al. (2018) Association of Enterococcus spp. with Severe Combat Extremity Injury, Intensive Care, and Polymicrobial Wound Infection. Surg. Infect. (Larchmt), 19(1): 95–103. doi:10.1089/sur.2017.157.
• 10. Murray C.K., Obremskey W.T., Hsu J.R. et al. (2011) Prevention of infections associated with combat-related extremity injuries. J. Trauma, 71(2 Suppl. 2): S235–S257. doi: 10.1097/TA.0b013e318227ac5f.
• 11. Wild A., Shortall C., Dewachi O. et al. (2025) Conflict-associated wounds and burns infected with GLASS pathogens in the Eastern Mediterranean Region: A systematic review. BMC Infect. Dis., 25(1): 187. doi: 10.1186/s12879-025-10569-3.
• 12. Horan T.C., Andrus M., Dudeck M.A. (2008) CDC/NHSN surveillance definition of health care-associated infection and criteria for specific types of infections in the acute care setting. Am. J. Infect. Control., 36(5): 309–332. doi.org/10.1016/j.ajic.2008.03.002.
• 13. Салманов А.Г., Артьоменко В.В. (2023) Клінічна епідеміологія та доказова медицина. Підручник. Київ, АграрМедіаГруп, 432 с.
• 14. Салманов А.Г., Лурін І.А., Щегольков Є.Е., Гуменюк К.В. (2026) Порівняльна характеристика госпітальних інфекцій у пацієнтів з бойовими травмами та поранень. Укр. мед. часопис., 5(179) Т. 1. DOI: 10.32471/umj.1680-3051.279583.

Надійшла до редакції/Received: 12.09.2026
Прийнято до друку/Accepted: 14.09.2026