Післяопераційне ведення пацієнтів після хірургії катаракти: профілактика запалення та інфекційних ускладнень у пацієнтів із супутньою глаукомою

Післяопераційне ведення пацієнтів після хірургії катаракти: профілактика запалення та інфекційних ускладнень у пацієнтів із супутньою глаукомою

Актуальність проблеми: катаракта і глаукома як часте клінічне поєднання

Хірургія катаракти є одним із найпоширеніших видів хірургічних втручань у світі — щороку виконується близько 20 млн таких операцій [1], проте у пацієнтів із поєднанням катаракти та глаукоми післяопераційне ведення виходить за межі стандартного відновлення після фако­емульсифікації (ФЕК) та потребує більш диференційованого клінічного підходу.

Особливе місце в цій когорті посідають хворі, у яких катаракта поєднується з відкритокутовою глаукомою та щодо яких розглядається не лише видалення кришталика, а й необхідність етапного або комбінованого лікування глаукоми. Вибір хірургічної тактики в таких випадках визначається насамперед стадією глаукоми, цільовим та фактичним внутрішньоочним тиском (ВОТ), а також необхідністю досягнення індивідуально визначеного рівня його зниження.

Таким чином, ще на етапі планування операції формується клінічний контекст, у якому післяопераційна терапія має враховувати не лише відновлення зорових функцій після видалення катаракти, а й особливості перебігу та лікування супутньої глаукоми. У післяопераційний період це передбачає одночасне розв’язання кількох клінічних завдань: контроль запальної відповіді, забезпечення належного загоєння, профілактику інфекційних ускладнень та підтримання цільового рівня ВОТ.

Отже, поетапне хірургічне лікування в окремих клінічних ситуаціях створює необхідність чітко визначити цілі та принципи післяопераційного медикаментозного супроводу на кожному етапі. У таких пацієнтів особливого значення набуває раціональний вибір місцевої терапії, яка дає змогу одночасно контролювати післяопераційну запальну реакцію, забезпечувати антибактеріальну профілактику та не ускладнювати інстиляційного режиму, що є особливо важливим для пацієнтів із супутньою глаукомою. Саме в цій площині доцільно розглядати подальшу логіку післяопераційного ведення таких пацієнтів.

Пацієнти з катарактою та глаукомою як особлива категорія післяопераційного ведення

Пацієнти з поєднанням катаракти та відкритокутової глаукоми становлять окрему клінічну категорію, оскільки їхнє післяопераційне ведення повинне враховувати не лише стандартні завдання відновлення зорових функцій після ФЕК, а й попередній глаукомний анамнез, цільовий ВОТ, попередню та поточну місцеву гіпотензивну терапію та можливу етапність хірургічного лікування [2].

Клінічний портрет такого пацієнта найчастіше включає наявність первинної відкритокутової глаукоми, при якій терапевтична мета полягає у зниженні ВОТ до індивідуально визначеного цільового рівня з метою сповільнення структурного та функціонального прогресування захворювання.

У реальній клінічній практиці такі хворі нерідко вже отримують один або декілька місцевих гіпотензивних препаратів, а необхідність продовження цієї терапії в пері- та післяопераційний період визначається індивідуально відповідно до рівня ВОТ та обраної хірургічної тактики. Європейське глаукомне товариство (European Glaucoma Society — EGS) підкреслює доцільність використання фіксованих комбінацій у відповідних клінічних ситуаціях, оскільки вони можуть зменшувати кількість окремих інстиляцій, знижувати експозицію до консервантів і сприяти кращій прихильності до лікування [2].

Особливого значення в цієї категорії пацієнтів набуває стан очної поверхні. Тривале застосування місцевих гіпотензивних препаратів при глаукомі асоціюється із підвищеною частотою симптомів та ознак захворювань очної поверхні. За даними різних клінічних досліджень, прояви захворювань очної поверхні виявляють приблизно у 50% пацієнтів, які отримують місцеву гіпотензивну терапію. Патогенез цих змін є багатофакторним і може бути пов’язаний як із тривалим впливом активних фармацевтичних компонентів, так і з допоміжними речовинами, зокрема консервантами. Особливу увагу приділяють бензалконію хлориду (БАК), який є найпоширенішим консервантом у топічних гіпотензивних засобах. Тривала експозиція до БАК може призводити до порушення стабільності слізної плівки, епітеліальної токсичності та збільшення вираженості симптомів сухості, подразнення й дискомфорту, хоча не всі локальні побічні ефекти гіпотензивних препаратів можна пояснити виключно дією консерванту [3]. У цьому контексті додавання нових препаратів у післяопераційний період збільшує загальну складність схеми лікування та може ускладнювати правильне виконання інстиляцій. Саме тому зменшення кількості окремих препаратів і спрощення режиму їх застосування є одним із практичних підходів до оптимізації прихильності до лікування.

Окремої уваги потребує взаємозв’язок між необхідністю протизапальної терапії після операції та контролем ВОТ. Місцеві кортикостероїди є важливим компонентом післяопераційного контролю запальної реакції, однак підвищення ВОТ належить до відомих небажаних ефектів їх застосування. Пацієнти з глаукомою можуть бути більш чутливими до цього ефекту, тому контроль ВОТ у післяопераційний період має залишатися невід’ємною складовою спостереження таких хворих.

Хірургічна тактика при поєднанні катаракти та глаукоми

У пацієнтів із ранньою або помірною відкритокутовою глаукомою та клінічно значущою катарактою вибір хірургічної тактики має базуватися не лише на факті наявності помутніння кришталика, а передусім на тому, чи досягнуто індивідуального цільового рівня ВОТ. Такий підхід відображає сучасну логіку ведення глаукоми, згідно з якою цільовий ВОТ є центральним орієнтиром для ухвалення терапевтичних і хірургічних рішень, оскільки саме він визначає необхідний ступінь втручання для зниження ризику функціонального прогресування захворювання.

Відповідно до 6-го видання рекомендацій EGS, якщо ВОТ перебуває на цільовому рівні або близький до нього, ФЕК може виконуватися як самостійна процедура [2].

За наявності показань до додаткового зниження ВОТ або зниження медикаментозного навантаження ФЕК можна поєднувати з мінімально інвазивною глаукомною хірургією (MIGS). Практична цінність такого підходу полягає в тому, що в частини пацієнтів із контрольованою або майже контрольованою глаукомою можна поєднати відновлення зорових функцій після видалення катаракти з помірною оптимізацією антиглаукомного контролю без переходу до більш травматичних фільтраційних операцій [4].

Отже, алгоритм для пацієнтів із ранньою або помірною відкритокутовою глаукомою та клінічно значущою катарактою передбачає два основні клінічні сценарії: при контрольованому або близькому до цільового ВОТ можливі ізольована ФЕК чи її поєднання з MIGS, тоді як при суттєвому перевищенні цільового ВОТ пріоритет переходить до антиглаукомної хірургії.

Коли доцільний поетапний підхід

Поетапна хірургічна тактика набуває особливого значення у пацієнтів із тяжким перебігом глаукоми або високим передопераційним ВОТ, коли необхідне більш виражене та прогнозоване зниження ВОТ.

У рекомендаціях EGS прямо зазначено, що в разі тяжчої глаукоми або при високому передопераційному ВОТ перевагу слід надавати операціям, що формують фільтраційний міхур, зокрема, трабекулектомії.

Додатково EGS вказує, що успіх таких фільтраційних операцій є вищим при їх окремому виконанні, ніж у поєднанні з операцією з приводу катаракти, якщо клінічна ситуація це дозволяє [2].

У клінічній логіці ведення таких пацієнтів поетапність має також важливий практичний наслідок: вона підвищує значення чіткого післяопераційного менеджменту після кожного окремого втручання.

Поетапне лікування формує окремі післяопераційні періоди після кожного втручання, що потребує відповідної адаптації медикаментозного супроводу та контролю клінічних параметрів. При цьому післяопераційна терапія має бути спрямована на забезпечення адекватного конт­ролю запалення, профілактики інфекційних ускладнень та підтримання необхідного рівня ВОТ без створення надмірного медикаментозного навантаження для пацієнта.

Післяопераційні виклики: що потрібно контролювати після операції

Післяопераційне ведення після хірургії катаракти має бути спрямоване насамперед на досягнення двох взаємопов’язаних цілей — профілактики інфекційних ускладнень і контролю запальної відповіді, оскільки саме вони є важливими складовими безпечного перебігу раннього післяопераційного періоду.

У сучасних підходах до післяопераційного менеджменту після ФЕК контроль запальної відповіді розглядають як стандартну складову ведення пацієнта, оскільки навіть після неускладненого втручання хірургічна травма запускає локальну запальну реакцію в тканинах перед­нього сегмента ока. Водночас ризик інфекційних ускладнень після операції катаракти, хоча і є відносно низьким за абсолютною частотою, залишається клінічно значущим через потенційну тяжкість наслідків, насамперед у контексті післяопераційного ендофтальміту [5].

Для пацієнтів із поєднанням катаракти та глаукоми така подвійна мета післяопераційного менеджменту набуває ще більшої практичної ваги, оскільки їхній клінічний маршрут часто є складнішим, ніж у пацієнтів з ізольованою катарактою.

Додатковим фактором, який може ускладнювати післяопераційне ведення таких хворих, є тривале застосування місцевої гіпотензивної терапії, особливо препаратів, що містять консерванти. Така терапія може супроводжуватися проявами токсичного або запального ураження поверхні ока та впливати на переносимість режиму інстиляцій [6].

У клінічній практиці це означає, що лікар має конт­ролювати не лише відсутність очевидних ознак інфекції, а й вираженість клітинної реакції в передній камері, гіперемію кон’юнктиви, біль, дискомфорт, стан і герметичність хірургічних розрізів, ВОТ, переносимість лікування та готовність пацієнта дотримуватися призначеної схеми. Такий комплексний контроль є особливо важливим у перші дні після операції, оскільки післяопераційне запалення без належної місцевої терапії може асоціюватися з дов­шим збереженням клітинної реакції в передній камері, гіперемії, больових відчуттів, дискомфорту та сповільненням функціонального відновлення. Саме тому місцеві кортикостероїди залишаються одним з основних компонентів протизапальної терапії після операції з приводу катаракти.

У пацієнтів із глаукомою додатково необхідно враховувати можливість підвищення ВОТ на тлі місцевої кортикостероїдної терапії, що зумовлює потребу в його своєчасному контролі.

Значна кількість препаратів і складність інстиляційного режиму можуть ускладнювати виконання призначень, тому простота та керованість післяопераційної схеми мають практичне значення для цієї категорії пацієнтів. Саме ці положення визначають необхідність раціонального вибору місцевої післяопераційної терапії.

Що рекомендують настанови щодо післяопераційної місцевої терапії

У сучасних настановах щодо післяопераційного ведення після ФЕК підходи до місцевої антибактеріальної профілактики не є повністю уніфікованими, а її доцільність та тривалість можуть залежати від клінічної ситуації та індивідуального ризику пацієнта.

Оновлена настанова Асоціації офтальмохірургів Польщі зазначає, що, хоча наявні проспективні дані не підтверджують універсального застосування місцевих антибіотиків після операції з приводу катаракти, їх застосування може бути доцільним за наявності підозри на недостатню герметичність хірургічних розрізів або якщо пацієнт має підвищений ризик розвитку внутрішньолікарняної інфекції.

У випадках, коли місцева антибактеріальна профілактика показана, польські рекомендації наголошують на принципі інтенсивного і короткочасного застосування — у максимально допустимій дозі протягом 5–7 днів, без поступового зниження дози антибактеріального препарату. До препаратів вибору належать засоби широкого спектра дії з групи фторхінолонів [7].

Такий підхід відповідає сучасному принципу раціонального застосування антибактеріальних препаратів, за якого тривалість їх прийому має бути обмежена періо­дом, необхідним для досягнення профілактичної мети, за наявності відповідних клінічних показань.

Не менш значущим компонентом післяопераційного ведення є протизапальна терапія, оскільки навіть технічно неускладнене втручання супроводжується локальним вивільненням медіаторів запалення та формуванням реакції з боку тканин переднього сегмента ока.

В оновленій настанові зазначено, що в усіх випадках рекомендується застосовувати місцевий стероїдний препарат протягом 21 дня в режимі з поступовим зниженням частоти інстиляцій, щоб мінімізувати запальну реакцію після хірургічного втручання [7].

Водночас тривалість та інтенсивність протизапальної терапії мають визначатися з урахуванням клінічного стану ока. В українському Уніфікованому клінічному протоколі «Катаракта» зазначено, що під час післяопераційних візитів необхідно оцінювати стан ока та відповідно до його перебігу рекомендувати продовження або зменшення місцевої антибактеріальної та/або стероїдної терапії. Якщо око залишається спокійним, частоту застосування стероїдних крапель або їх комбінації з антибіотиком можна поступово знижувати; за необхідності антибактеріальний препарат може бути відмінений [8].

Таким чином, антибактеріальний і протизапальний компоненти післяопераційної терапії мають різну тривалість та різні принципи застосування: антибіотик, за наявності показань, застосовують коротким інтенсивним курсом, тоді як протизапальну терапію продовжують довше та коригують залежно від клінічної реакції ока.

Фармакодинамічне підґрунтя такого підходу є зрозумілим: кортикостероїди, зокрема дексаметазон, чинять протизапальну дію шляхом пригнічення експресії цитокінів, циклооксигенази I та II, а також молекул судинної адгезії, що зменшує міграцію лейкоцитів у запалені тканини ока і, відповідно, вираженість післяопераційної реакції.

Окремо польська настанова розглядає фіксовану комбінацію левофлоксацину та дексаметазону як один із варіантів післяопераційної терапії: рекомендований режим передбачає застосування очних крапель 4 рази на добу протягом 7 днів із подальшим продовженням лише місцевої глюкокортикостероїдної терапії [7].

Такий підхід поєднує короткочасну антибактеріальну профілактику з продовженням контролю післяопераційного запалення та водночас спрощує інстиляційний режим порівняно із застосуванням двох окремих препаратів. Саме ця практична особливість є особливо актуальною для пацієнтів із супутньою глаукомою, які можуть уже приймати декілька місцевих гіпотензивних препаратів.

У практичному вимірі така схема дозволяє забезпечувати ранній інфекційний захист у поєднанні з протизапальним веденням, що є особливо доречним у пацієнтів зі складнішим фоновим лікуванням, зокрема у хворих із супутньою глаукомою, яким важлива не лише ефективність, а й прихильність до призначеного режиму.

Фармакологічне обґрунтування комбінації левофлоксацин + дексаметазон

Післяопераційне ведення пацієнта після хірургії катаракти потребує одночасного контролю запальної відповіді та ризику інфекційних ускладнень. Саме тому комбінація левофлоксацину та дексаметазону має фармакологічне обґрунтування, оскільки поєднує антибактеріальну та протизапальну дію в межах однієї схеми післяопераційної терапії.

Левофлоксацин є синтетичним L-ізомером офлоксацину та належить до фторхінолонів. Його антибактеріальна дія пов’язана з пригніченням бактеріальних топоізомераз II типу, що порушує процеси реплікації, транскрипції, репарації та рекомбінації ДНК. Препарат має широкий спектр активності щодо грампозитивних, грамнегативних та атипових мікроорганізмів, що визначає його практичне значення у профілактиці та лікуванні бактеріальних інфекцій [9].

Практична роль левофлоксацину в післяопераційній терапії узгоджується і з польськими рекомендаціями з хірургії катаракти, відповідно до яких за наявності показань до місцевої антибактеріальної профілактики перевагу надають фторхінолонам широкого спектра дії. Застосування антибактеріальних препаратів рекомендується обмежу­вати коротким курсом, що відповідає принципам раціонального застосування антибіотиків у післяопераційний період.

Додатковим практичним аргументом на користь левофлоксацину є його сприятливий профіль щодо репарації рогівки. У післяопераційний період після ФЕК це має прикладне значення, оскільки швидке відновлення поверхні ока є важливим компонентом безпечного загоєння.

Дексаметазон належить до потужних глюкокортико­стероїдних препаратів і пригнічує активність широкого спектра медіаторів запалення. Як і інші кортикостероїди, він пригнічує вивільнення арахідонової кислоти з клітинних мембран та подальше утворення прозапальних простагландинів, зокрема шляхом впливу на циклооксигеназу ІІ [1].

Експериментальні дослідження запалення свідчать, що продукція простагландинів в очах із запаленням є знач­но вищою, ніж без запалення у вихідному стані [10].

У післяопераційний період після видалення катаракти це має безпосереднє клінічне значення, оскільки хірургічна травма індукує локальну запальну відповідь із вивільненням прозапальних медіаторів, формуванням клітинної реакції в передній камері, гіперемії та суб’єктивного дискомфорту. Саме тому місцеві кортикостероїди є стандартним компонентом післяопераційної протизапальної терапії після хірургії катаракти.

Чому фіксована комбінація має клінічний сенс

Фіксована комбінація левофлоксацину та дексаметазону є логічним фармакотерапевтичним рішенням, яке дозволяє поєднати антибактеріальну та протизапальну дію в межах однієї стартової схеми. Для пацієнта це може спрощувати режим інстиляцій, а для лікаря — полегшувати побудову та контроль післяопераційної терапії.

Практичний сенс такого підходу відображений і в рекомендаціях з післяопераційного ведення пацієнтів після хірургії катаракти. Такий підхід поєднує короткочасне застосування антибактеріального компонента з продовженням контролю післяопераційного запалення [7].

Фармакокінетичне обґрунтування такої комбінації левофлоксацину та дексаметазону продемонстровано в дослідженні iPERME (2020) за участю пацієнтів, яким виконували операцію з приводу катаракти. При застосуванні фіксованої комбінації концентрація левофлоксацину у водянистій волозі ока була лише на 8% нижчою, ніж при його окремому застосуванні, що автори оцінили як клінічно незначущу різницю. Концентрація вільного дексаметазону у водянистій волозі становила 0,030 нмоль/мл (11,774 нг/мл), при цьому автори вважали досягнуті концентрації достатніми для реалізації очікуваної фармакологічної дії. Таким чином, у дослідженні не виявлено взаємодії між компонентами, яка б перешкоджала їх проникненню в передню камеру ока: обидві активні речовини при застосуванні у фіксованій комбінації досягали у водянистій волозі концентрацій, достатніх для фармакологічної дії [11].

Для практики це означає, що фіксована комбінація не лише відповідає логіці одночасного впливу на два ключові післяопераційні завдання — профілактику інфекції та контроль запалення, — а й має підґрунтя з позицій проникнення активних речовин у тканини-мішені. У пацієнтів із супутньою глаукомою це додатково підвищує цінність схеми, яка дає змогу зменшити кількість окремих післяопераційних інстиляцій без втрати клінічної доцільності стартової комбінованої терапії.

Дукресса^®: місце препарату в післяопераційному веденні пацієнтів

Дукресса^® є фіксованою комбінацією левофлоксацину 5 мг/мл та дексаметазону 1 мг/мл для місцевого офтальмологічного застосування після операції з приводу катаракти.

Згідно з інструкцією для медичного застосування, Дукресса^® показана для профілактики і лікування запалення та профілактики інфекцій, пов’язаних із хірургічним втручанням з приводу катаракти у дорослих [12]. Це формулювання є принципово важливим, оскільки воно визначає препарат не як універсальний антибактеріальний або стероїдний очний засіб, а як спеціалізований варіант післяопераційної терапії саме після катарактальної хірургії. Для практикуючого офтальмохірурга це означає наявність чітко позиціонованого препарату з конкретним показанням у межах стандартного післяопераційного маршруту дорослого пацієнта.

Рекомендований режим застосування — 1 крапля 4 рази на добу протягом 7 днів [12], що цілком відповідає концепції короткочасного антибактеріального супроводу з одночасним контролем післяопераційного запалення, а фіксована комбінація дозволяє об’єднати два компоненти терапії в одному режимі інстиляцій.

Дослідження LEADER-7: ефективність короткої схеми левофлоксацин / дексаметазон

LEADER-7 — міжнародне багатоцентрове рандомізоване клінічне дослідження III фази з оцінюванням результатів незалежним засліпленим оцінювачем, метою якого було визначити, чи є 7-денна терапія фіксованою комбінацією левофлоксацину та дексаметазону з подальшим 7-денним застосуванням дексаметазону не менш ефективною за стандартну на той час 14-денну терапію комбінацією тобраміцину та дексаметазону після неускладненої операції з приводу катаракти [13].

У дослідження включали дорослих пацієнтів із сенільною або пресенільною катарактою, яким виконували неускладнену операцію. Лікування розпочинали безпосередньо після операції або після зняття післяопераційної пов’язки. У групі досліджуваної терапії пацієнти отримували левофлоксацин 5 мг/мл + дексаметазон 1 мг/мл протягом 7 днів, після чого — дексаметазон протягом наступних 7 днів. У контрольній групі застосовували тобраміцин 3 мг/мл + дексаметазон 1 мг/мл протягом 14 днів. В обох групах препарати інстилювали по 1 краплі 4 рази на добу.

Ефективність оцінювали під час контрольних візитів на 4-й, 8-й та 15-й день після операції. Основним показником була наявність або відсутність ознак запалення передньої камери, зокрема клітинної реакції та флеру. Додатково оцінювали перебіг запалення, безпеку, переносимість та прихильність до лікування.

Результати продемонстрували швидкий контроль післяопераційного запалення в обох групах. Уже через 3 дні у понад 70% пацієнтів у кожній групі не виявили клітинної реакції та флеру в передній камері. Наприкінці першого тижня таких пацієнтів було понад 85%, а на 15-й день — понад 95% в обох групах, без статистично значущої різниці між ними. Після 14 днів лікування частка пацієнтів без ознак запалення передньої камери становила 95,19% у групі левофлоксацину / дексаметазону з подальшою монотерапією дексаметазоном і 94,91% у групі тобраміцину / дексаметазону (рисунок).

Рисунок. Основні та вторинні кінцеві точки дослідження LEADER-7

Важливим результатом було також те, що в жодній із груп не зареєстрували випадків ендофтальміту. Водночас близько 80% пацієнтів в обох групах додатково отримували інтракамерне введення цефуроксиму, тому ці дані не слід інтерпретувати як прямий доказ не меншої ефективності короткої схеми саме щодо профілактики ендофтальміту.

Окреме значення дослідники надавали тривалості антибактеріальної профілактики. 7-денна терапія левофлоксацином / дексаметазоном із подальшим застосуванням дексаметазону продемонструвала не меншу ефективність щодо контролю післяопераційного запалення порівняно з 14-денною терапією тобраміцином / дексаметазоном. Отримані дані, однак, підтримують можливість короткочасної 7-денної антибактеріальної терапії після неускладненої операції катаракти та потенційне зменшення загального застосування антибіотиків.

У клінічному сенсі це особливо важливо в тих сценаріях, де надмірне ускладнення схеми місцевої терапії може знижувати прихильність пацієнта до лікування, а потреба в чіткому й передбачуваному післяопераційному маршруті є вищою, зокрема у пацієнтів із коморбідною офтальмопатологією та попереднім досвідом тривалого місцевого лікування.

Висновки

Післяопераційне ведення пацієнтів після хірургії катаракти передбачає одночасний контроль запальної реакції та профілактику інфекційних ускладнень. Аналіз сучасних рекомендацій і клінічних досліджень показує, що ці завдання можуть бути реалізовані за допомогою короткочасної антибактеріальної та адекватної протизапальної терапії.

Фіксована комбінація левофлоксацину 5 мг/мл та дексаметазону 1 мг/мл (Дукресса^®) поєднує антибактеріальний і протизапальний компоненти в одному препараті. Фармакокінетичні дані підтверджують, що при їх одночасному застосуванні обидві діючі речовини досягають фармакологічно активних концентрацій у водянистій волозі без клінічно значущого негативного впливу одного компонента на проникнення іншого.

Дані дослідження LEADER-7 продемонстрували, що 7-денна терапія левофлоксацином / дексаметазоном із подальшим застосуванням дексаметазону протягом наступних 7 днів була не менш ефективною щодо конт­ролю післяопераційного запалення, ніж 14-денна терапія тобраміцином / дексаметазоном. Водночас ці результати не дозволяють робити висновок про не меншу ефективність короткої схеми саме щодо профілактики ендофтальміту, оскільки випадків цього ускладнення в дослідженні не виявлено.

Отримані дані підтримують концепцію короткочасної антибактеріальної профілактики після неускладненої хірургії катаракти з подальшим продовженням протизапальної терапії за клінічними показаннями. Такий підхід відповідає сучасному принципу раціонального застосування антибіотиків та дозволяє уникати необґрунтовано тривалого їх застосування.

Для практикуючого офтальмохірурга важливими є не лише вибір активних компонентів, а й простота післяопераційної схеми. Фіксована комбінація дозволяє зменшити кількість окремих препаратів та інстиляцій, що потенційно полегшує дотримання призначень, особливо у пацієнтів із супутньою офтальмологічною терапією.

Таким чином, Дукресса^® може розглядатися як раціо­нальний варіант стартової місцевої терапії після не­ускладненої операції катаракти, що поєднує короткочасну антибактеріальну профілактику з контролем післяопераційного запалення. Водночас тривалість подальшої стероїдної терапії має визначатися індивідуально відповідно до клінічного стану ока, а у пацієнтів із глаукомою — з обов’язковим урахуванням ризику підвищення ВОТ.

Підготувала Н.С. Соболта

Список використаної літератури

• 1. Shah T.J., Conway M.D., Peyman G.A. (2018) Intracameral dexamethasone injection in the treatment of cataract surgery induced inflammation: design, development, and place in therapy. Clin. Ophthalmol., 12: 2223–2235. doi: 10.2147/OPTH.S165722.
• 2. Pazos M., Traverso C.E., Viswanathan A. et al. (2025) European Glaucoma Society — Terminology and guidelines for glaucoma, 6th Edition. Br. J. Ophthalmol., 109 (Supp­l 1): 1–212. doi: 10.1136/bjophthalmol-2025-egsguidelines.
• 3. Baudouin C., Labbé A., Liang H. et al. (2010) Preservatives in eyedrops: The good, the bad and the ugly. Prog. Retin. Eye Res., 29(4): 312–334. doi: 10.1016/j.preteyeres.2010.03.001.
• 4. Nakagawa S., Kaburaki T., Ishii K. (2026) Cataract Surgery in Patients Receiving Topical Glaucoma Therapy? A Cataract Surgeon-Oriented Review. J. Clin. Med., 15(14): 5503. doi: 10.3390/jcm15145503.
• 5. Galor A., Goldhardt R., Wellik S.R. et al. (2013) Management strategies to reduce risk of postoperative infections. Curr. Ophthalmol. Rep., 1(4): 161–168. doi: 10.1007/s40135-013-0021-5.
• 6. Mukit F.A., Patel A., Gorrai A. et al. (2024) A Review of Postoperative Drops Used in Cataract Surgery. EyeWiki.
• 7. Rejdak R., Rękas M., Wylęgała E. et al. (2024) Aktualizacja wytycznych Stowarzyszenia Chirurgów Okulistów Polskich dotyczących operacji zaćmy. Stowarzyszenie Chirurgów Okulistów Polskich.
• 8. Міністерство охорони здоров’я України (2016) Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Катаракта». Наказ МОЗ України від 28.01.2016 р. № 49.
• 9. Anderson V.R., Perry C.M. (2008) Levofloxacin: a review of its use as a high-dose, short-course treatment for bacterial infection. Drugs, 68(4): 535–565. doi: 10.2165/00003495-200868040-00011.
• 10. Abadia B., Calvo P., Ferreras A. et al. (2016) Clinical applications of dexamethasone for aged eyes. Drugs Aging. 33(9): 639–646. doi: 10.1007/s40266-016-0392-z.
• 11. Figus M., Posarelli C., Romano D. et al. (2020) Aqueous humour concentrations after topical apPlication of combinEd levofloxacin-dexamethasone eye dRops and of its single components: a randoMised, assEssor-blinded, parallel-group study in patients undergoing cataract surgery: the iPERME study. Eur. J. Clin. Pharmacol., 76(7): 929–937. doi: 10.1007/s00228-020-02863-7.
• 12. Державний реєстр лікарських засобів України. Дукресса^®: краплі очні, розчин. Реєстраційне посвідчення UA/19175/01/01. Наказ МОЗ України від 29.06.2026 р. № 885.
• 13. Bandello F., Coassin M., Di Zazzo A. et al. (2020) One week of levofloxacin plus dexamethasone eye drops for cataract surgery: an innovative and rational therapeutic strategy. Eye (Lond.), 34(11): 2112–2122. doi: 10.1038/s41433-020-0869-1.

Надійшла до редакції/Received: 24.08.2026

Прийнято до друку/Accepted: 25.08.2026