Невідкладні стани в стоматології та щелепно-лицьовій хірургії. Надання екстреної медичної допомоги

26 серпня 2026
78
УДК:  616.31: 617.521-083.98
Резюме

Сьогодні у зв’язку з воєнними діями в Україні значно зросла кількість постраждалих із травмами щелепно-лицьової ділянки. Працівники екстреної медичної допомоги, парамедики, лікарі відділень невідкладної допомоги повин­ні чітко володіти алгоритмами діагностики таких травм, оцінки стану життєво важливих систем та надання своєчасної допомоги з подальшою госпіталізацією до профільних закладів. Анатомічною особливістю щелепно-лицьової ділянки є розгалужена судинна сітка на тлі значного об’єму пухкої підшкірної клітковини. Це, своєю чергою, спричиняє виражений набряк та гематоми навіть при незначних ушкодженнях. Поранення обличчя часто поєднуються з ураженням гілок трійчастого нерва, слинних залоз, великих судин, нервів гортані та глотки. У частці випадків ці ураження супроводжуються черепно-мозковою травмою різного ступеня тяжкості, що суттєво ускладнює діагностику та надання медичної допомоги.

Ураження м’яких тканин обличчя та зубів

Діагностика ушкоджень обличчя зазвичай не становить труднощів. Характерними ознаками є наявність ран та кровотечі, біль, обмеження відкривання рота, утруднення прийому їжі, можливе порушення дихання. Вкрай важливо своє­часно виявити супутню черепно-мозкову травму, ознаки внутрішньочерепної гематоми, шок або асфіксію.

Невідкладну допомогу надають за алгоритмом ABCDE:

A (Airway) — дихальні шляхи: при загрозі асфіксії постраждалого укладають обличчям донизу з повернутою на бік головою; за потреби вводять повітропровід або назофарингеальний катетер. При масивних ушкодженнях, що загрожують обтурацією, показані конікотомія або трахеостомія;

B (Breathing) — дихання: забезпечують оксигенацію (за потреби — штучна вентиляція легень);

C (Circulation) — кровообіг: вимірюють артеріальний тиск (АТ), пульс, частоту дихання, виконують електрокардіо­граму (ЕКГ). Зупинку кровотечі проводять за допомогою тугої тампонади рани, стискальної пов’язки або накладання кровоспинного затискача. Накладають асептичні пов’язки.

Транспортування: пацієнта евакуюють у спеціалізований заклад (відділення щелепно-лицьової хірургії), бажано в положенні на боці для профілактики аспірації.

Травми зубів

При травмах можливі переломи коронки, вивихи зуба або перелом кореня.

Перелом коронки: характерні біль, наявність гострих країв, оголення пульпи (кровотеча). Невідкладна допомога: місцева анестезія розчином лідокаїну (2%, 1–2 мл) або артикаїну (4%), накладання стерильної ватної кульки, змоченої розчином лідокаїну, або тимчасовою пов’язкою з кальцій-гідроксидною пастою. Пацієнта направляють до стоматолога.

Вивих зуба: зуб виступає з лунки, патологічно рухомий, пацієнт не може зімкнути щелепи. При неповному вивиху зуб вправляють та фіксують до сусідніх зубів металевою лігатурою. При повному вивиху заборонено видаляти зуб та намагатися його реплантувати на догоспітальному етапі! Зуб слід зберегти у фізіологічному розчині, молоці або за щокою пацієнта та негайно доставити до стоматолога-хірурга.

Перелом альвеолярного відростка: клінічно — рухомість фрагмента, біль, кровотеча. Допомога: видалення кров’яних згустків, вільних уламків, анестезія розчином лідокаїну. Госпіталізація до щелепно-лицьового відділення стаціонару.

Вивих нижньої щелепи

Вивих виникає при зміщенні головки суглобового відростка за межі суглобової западини (внаслідок травми, надмірного відкривання рота, уведення ендотрахеальної трубки або роторозширювача). Клінічна картина: неможливість закрити рот, слинотеча, біль у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба. При однобічному вивиху підборіддя зміщене у здоровий бік, при двобічному — опущене донизу.

Невідкладна допомога (вправлення вивиху)

Пацієнта садять на стілець, голову фіксують на рівні ліктьового суглоба лікаря.

Проводять знеболення: кеторолак 30 мг внутрішньо­м’язово або трамадол 50–100 мг внутрішньом’язово (при сильному болю). За можливості — місцева анестезія лідокаїном у ретромолярну ділянку.

Важливо! Великі пальці лікаря обов’язково обмотують марлею або бинтом для захисту від укусу.

Великі пальці вводять у рот на нижні моляри (ретромолярна ділянка), інші пальці охоплюють нижню щелепу ззовні.

Натискають великими пальцями донизу, водночас іншими пальцями зміщують підборіддя догори — вивих вправляють.

Після вправлення накладають фіксувальну пращевидну пов’язку на 10–14 днів.

Перелом верхньої та нижньої щелепи

Переломи щелеп трапляються як у мирний час (дорожньо-транспортні пригоди, руйнування будівель), так і в умовах бойових дій.

Переломи верхньої щелепи (за Ле Фор)

І тип: перелом тіла верхньої щелепи над альвеолярним відростком.

ІІ тип: повний відрив верхньої щелепи по лінії, що проходить через лобно-носовий шов, внутрішню стінку ока, скуло-щелепний шов та крилоподібні відростки.

ІІІ тип: повний відрив кісток лицьового черепа (з поєднанням з переломом основи черепа, екзофтальмом, менінгеальними симптомами — найтяжчий варіант).

Клініка: кровотеча з носа та рота, подовження середньої лінії обличчя, гематоми в ділянці очей («симптом окулярів»), порушення прикусу.

Переломи нижньої щелепи: найчастіше виникають по середній лінії, на рівні кликів, підборідних отворів, у ділянці кута щелепи або 8-го зуба. Клінічна картина: біль, що посилюється при мовленні та жуванні, порушення прикусу, кровотеча зі слизової оболонки рота, слинотеча, рухомість відламків. При множинних переломах — ризик асфіксії через западання язика.

Невідкладна допомога при переломі щелеп:

  • оцінка прохідності дихальних шляхів: за необхідності — S-подібний повітропровід, інтубація або коникотомія;
  • знеболення: застосовують ненаркотичні анальгетики (кеторолак 30 мг внутрішньом’язово, декскетопрофен 50 мг внутрішньом’язово) або, при вираженому больовому синдромі, наркотичні (морфін 10 мг внутрішньом’язово або трамадол 100 мг внутрішньом’язово) з обов’язковим обліком;
  • транспортна іммобілізація: накладання пращевидної пов’язки (або тім’яно-підборідної). При переломах зі зміщенням може бути показана іммобілізація шиною Ейслера;
  • госпіталізація: обов’язкова у відділення щелепно-лицьової хірургії для подальшого дообстеження (рентгенографія, комп’ютерна томографія) та оперативного лікування.

Висновок

У зв’язку з воєнними діями в Україні значно зросла кількість постраждалих із щелепно-лицьовими пораненнями. Своєчасна та правильна допомога на догоспітальному етапі (забезпечення прохідності дихальних шляхів, зупинка кровотечі, адекватне знеболення сучасними препаратами, транспортна іммобілізація) є вирішальною для подальшого лікування та реабілітації постраждалих. Подальшу допомогу надають у спеціалізованих закладах щелепно-лицьові хірурги, нейрохірурги та стоматологи.

Список рекомендованої літератури

  • 1. Зозуля І.С., Волосовець А.О. (ред.) (2023) Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) медична допомога. 5-те вид., перероб. та доп. ВСВ «Медицина», Київ, 559 с.
  • 2. Бадалян В.А., Шаргородський А.Г. (2019) Невідкладна допомога при травмах та захворюваннях щелепно-лицевої ділянки. Здоров’я, Київ.
  • 3. Fonseca R.J. et al. (2013) Oral and Maxillofacial Trauma. 4th ed. Elsevier Saunders.
  • 4. Cunningham L.L., Haug R.H., Ford B.K. (2019) Management of facial fractures. Springer.
  • 5. Невідкладна медична допомога: Національні клінічні протоколи (наказ МОЗ України від 01.12.2020 р. № 2005).
Інформація про авторів:

Волосовець Антон Олександрович — доктор медичних наук, професор, завіду­вач кафед­ри медицини невідкладних станів Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ, Україна.

Зозуля Іван Савович — доктор медичних наук, професор, професор кафедри медицини невідкладних станів Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ, Україна. E-mail: [email protected]

Волосовець Тетяна Миколаївна — докторка медичних наук, професорка, професорка кафедри стоматології Донецького національного медичного університету, Лиман, Україна.

Юнакова Наталія Миколаївна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри стоматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ, Україна.

Тростянський Ярослав Володимирович — студент Вроцлавського медичного університету, Вроцлав, Польща.

Information about the authors:

Volosovets Anton O. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Department of Emergency Medicine of the Shupyk National Healthcare University of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

Zozulia Ivan S. — DMS, Professor, Professor of the Department of Emergency Medicine of the Shupyk National Healthcare University of Ukraine, Kyiv, Ukraine. E-mail: [email protected]

Volosovets Tetiana M. — Doctor of Medical Sciences, Professor of the Department of Dentistry of the Donetsk National Medical University, Lyman, Ukraine.

Yunakova Nataliia M. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Dentistry of the Shupyk National University of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

Trostianskyi Yaroslav V. — Student of the Wrocław Medical University, Wrocław, Poland.

Надійшла до редакції/Received: 16.08.2026
Прийнято до друку/Accepted: 18.08.2026