Вступ
Будь-яка вогнепальна рана характеризується високим ступенем мікробного забруднення, що є передумовою для розвитку інфекційного процесу в ділянці бойових травм та поранень. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 44–61% поранених розвиваються інфекційні ускладнення [1, 2]. В Україні в період проведення Антитерористичної операції (2014–2018 рр.) та Операції об’єднаних сил (2018–2020 рр.) гнійно-септичні ускладнення в ділянці бойових травм та поранень виникали у 50–75% осіб [3, 4]. Незважаючи на впровадження в медичну практику новітніх технологій діагностики та лікування, нових антимікробних препаратів, кількість післяопераційних гнійно-запальних інфекцій не зменшується.
Встановлено, що вплив на розвиток ранової інфекції у постраждалих внаслідок бойових травм та поранень в основному чинять три фактори: морфологічний і функціональний стан травмованих тканин; мікробне забруднення тканин та наявність у рані сторонніх тіл. Доведено, що успішне лікування ранового процесу можливе за умови адекватної первинної хірургічної обробки (ПХО) рани, антибіотикопрофілактики, а також індивідуального вибору методів хірургічного лікування. Причому антибіотикопрофілактика інфекційних ускладнень поранень повинна починатися з базового рівня медичної допомоги [5, 6].
Епідемічний процес госпітальних інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги (ІПНМД), в стаціонарах / відділеннях хірургічного профілю формується за рахунок умовно-патогенних мікроорганізмів (УПМ), які колонізують різні частини (порожнини) організму пацієнта з бойовими ранами / травмами, зокрема шкірні покриви, слизові оболонки носоглотки та кишечнику [7].
Доведено, що штами УПМ належать до тих мікроорганізмів, для яких захворювання людини не є необхідною умовою для їх існування в природі. Встановлення чіткої межі, що відрізняє облігатно- й умовно-патогенні мікроорганізми, вкрай складне, хоча вважається, що це біологічний індекс патогенності [5–8]. Один із критеріїв патогенності УПМ, що характеризує спроможність розмножуватися в організмі, долаючи його захисні різноманітні імунологічні реакції, спрямований на попередження проникнення в організм генетично чужорідних агентів. Тому ранова інфекція розвивається при порушенні рівноваги між мікробами, що проникли в рану, й ослабленими захисними силами макроорганізму. Причому ступінь патогенності характерний для певного штаму УМП. Це якісний показник патогенного штаму УПМ, що змінюється під впливом зовнішніх умов [9].
У науковій літературі повідомляється, що ІПНМД у пацієнтів із бойовими ранами / травмами характеризуються поліетіологічністю [2, 5, 6, 8]. Більшість інфекційних ускладнень бойових травм та поранень за етіологією є змішаними — аеробно-анаеробними. Проте мікробні асоціації в різних умовах можуть викликати первинні аеробні (гнійні) або анаеробні інфекційні ускладнення ран. Встановлено, що в умовах стаціонару основними причинами інфекційних ускладнень хірургічного лікування поранених є аеробні грампозитивні та грамнегативні УПМ, а також гриби, частота виділення яких має відмінності у країнах світу та залежить від локалізації патологічного процесу та характеру рани [2, 5, 6, 8]. Частіше з вогнища гнійно-запального процесу виділяють стафілококи (Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis), гемолітичні і негемолітичні стрептококи, ентерококи, представники родини Enterobacteriales (Escherichia coli, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Proteus spp., Providentia spp. та ін.), неферментуючі грамнегативні аеробні бактерії (Pseudomonas spp., Acіnetobacter spp.), облігатні неспороутворювальні анаероби (Bacterioіdes spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.), дріжджоподібні гриби роду Candida [2, 5, 6, 8].
Дані літератури свідчать про мінливість спектру збудників інфекційних ускладнень поранень. Повідомляється, що спектр мікроорганізмів, які виділяють із бойових вогнепальних та мінно-вибухових ран, постійно змінюється та залежить від часу поранень, зброї, термінів проведення ПХО, етапу медичної евакуації. Мікроорганізми, що спричинили інфекційні ускладнення бойових травм та поранень, а також біологічні властивості цих патогенів мають важливе значення при виборі антибіотика як для лікування, так і профілактики інфекційного ускладнення. Тому постійний мікробіологічний моніторинг етіологічних агентів інфекційних ускладнень бойової рани є важливим чинником формування стратегії антибіотикопрофілактики та лікування поранених. Незважаючи на актуальність, в Україні вивченню спектру етіологічних агентів інфекційних ускладнень хірургічного лікування поранених присвячено мало досліджень.
Мета: проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів, постраждалих унаслідок бойових поранень, оцінити частоту розвитку післяопераційних ІПНМД і визначити спектр їх збудників.
Об’єкт і методи дослідження
Нами проведено ретроспективне когортне дослідження, що базується на даних спостереження за результатами хірургічного лікування пацієнтів, постраждалих унаслідок мінно-вибухових травм (МВТ) та вогнепальних поранень. Дослідження проведено із залученням 2452 поранених, яким надана хірургічна допомога в період 2023–2025 рр. у 11 цивільних багатопрофільних стаціонарах 6 регіонів (Харків, Дніпро, Херсон, Запоріжжя, Одеса та Київ) України. Ми не досліджували військовослужбовців, які отримали небойові травми та поранення поза межами воєнного конфлікту.
Випадок госпітальної ІПНМД визначався як інфекція, що виникла >48 год після хірургічного або іншого медичного (діагностичного та/або лікувального) втручання. У цьому дослідженні критерії визначення випадку для конкретного типу ІПНМД адаптовані з визначень Центрів контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control — CDC) та Національної мережі безпеки охорони здоров’я (National Healthcare Safety Network — NHSN) США [9].
Ми розробили спеціальну анкету для збору даних, пов’язаних з інфекціями, від усіх пацієнтів з травмами або пораненнями, госпіталізованих до лікарень-учасників дослідження. У цьому дослідженні зібрані дані з медичних записів, включаючи стать, вік (роки), мікробіологічні дослідження, інвазійні процедури, тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ), хірургічні втручання, застосування антибіотиків. Спостереження кожного пацієнта з травмами або пораненнями після хірургічного лікування тривало до виписки зі стаціонару.
В усіх пацієнтів з післяопераційною інфекцією відібрано вміст з вогнища патологічного процесу в ділянці хірургічного втручання за загальноприйнятими методиками. При проведенні мікробіологічного обстеження пацієнтів керувалися міжнародними і вітчизняними нормативно-правовими документами з біометричної етики, a саме: Женевською декларацією, Гельсінською декларацією Всесвітньої медичної асоціації з біомедичних досліджень, де людина є їхнім об’єктом (World Medical Association Declaration of Helsinki 1994, 2000, 2008 р.), Конвенцією про захист прав і гідності людини у зв’язку із застосуванням досягнень біології та медицини (Рaда Європи 1997 р.) з Додатковими протоколами, наказом МОЗ України від 13.02.2006 р. № 66.
Ідентифікацію видів ізольованих штамів проведено за допомогою автоматизованого мікробіологічного тестування (Vitek-2; bioMe’rieux, Франція). Ідентифікацію патогенів від пацієнтів з післяопераційними інфекціями проводили в мікробіологічних лабораторіях лікарень — учасників дослідження, з дотриманням міжнародних стандартів бактеріологічних досліджень.
У цьому дослідженні дотримані вимоги щодо права пацієнтів на конфіденційність персональних даних, згідно з міжнародними нормами та законодавством України, що регулює охорону здоров’я. Дані учасників були анонімізовані перед аналізом. Інформовану згоду від пацієнтів не отримано у зв’язку з ретроспективним типом епідеміологічного дослідження.
Первинну базу даних за ознаками систематизували, використовуючи інтенсивні (на 100 операцій) та екстенсивні показники. Статистична обробка результатів дослідження проводилася з використанням критеріїв Стьюдента — Фішера, коефіцієнту кореляції за допомогою комп’ютерного програмного комплексу Excel-2022. Для порівняння даних, у зв’язку з неоднорідністю складу пацієнтів за віком і статтю, нами використано групові інтенсивні показники, які отримали за допомогою прямого методу стандартизації.
Усі дані внесені до електронної бази даних та проаналізовані. Для статистичного аналізу зібраного матеріалу використовували «IBM SPSS» та «Microsoft Excel» («Microsoft Office 2016», США). Статистичний аналіз являє собою описову статистику для характеристик пацієнтів та типів ІПНМД, а також спектру збудників цих інфекцій. Описовий аналіз проведено шляхом розрахунку кількості та частки для кожного значення. Для перевірки відповідності між групами патогенів та порівняння відмінностей між групами за категоріальними змінними проведено тест χ2 Пірсона. У цьому дослідженні рівень значущості становив p<0,05.
Результати та їх обговорення
Нами проаналізовано результати хірургічного лікування 2452 пацієнтів, постраждалих внаслідок бойових дій у період 2023–2025 рр. Серед них переважали пацієнти з МВТ, які становили 77,3% (2831/2452) з усіх госпіталізованих у хірургічні відділення стаціонарів — учасників досліджень. Питома вага випадків вогнепальних поранень становила 22,7% (831/2452). У структурі уражень у пацієнтів хірургічних стаціонарів — учасників дослідження 50,1% становили ізольовані МВТ, 25,8% — множинні, 24,9% — поєднані МВТ; їхня частка становила 45,7; 16,1 та 31,9% відповідно. У структурі бойової травми військових переважали МВТ кінцівок, що становили 55,2–69,8%.
За локалізацією у госпіталізованих в хірургічні відділення військовослужбовців найчастіше виявляли поєднані осколкові поранення внаслідок використання артилерійських снарядів, мін із мінометів різних систем та калібрів, ракетних систем залпового вогню, гранат із гранатометів тощо, коли були ушкодження голови, тулуба і кінцівки. Поранення військовослужбовців мали множинний характер ураження м’яких тканин, кістково-м’язового комплексу, внутрішніх органів, нервово-судинних стовбурів як моно-, так і в комбінації з ураженням декількох ділянок тіла (поєднані травми) та значною за обсягом руйнацією кістково-м’язового скелета і внутрішніх органів. Ушкодження органів черевної порожнини відмічали у 61,9% випадків. У 27,4% випадків зафіксовано торако-абдомінальні поранення (з них з ушкодженням органів грудної клітки — 48,3%). Частка поранень кінцівок становила 68,7%, великих суглобів — 19,8%, з переважанням колінних суглобів — 58,7%, уражень гомілковостопного — 17,9%, плечового суглоба — 15,6%.
У післяопераційний період у 1639 пацієнтів із 2452 виявлена ІПНМД. Частота розвитку ІПНМД у прооперованих військовослужбовців з бойовими травмами та пораненнями становила 66,8% (95% довірчий інтервал (ДІ) 65,8–67,8). Із загальної кількості випадків ІПНМД у пацієнтів із бойовими пораненнями 27,2% (95% ДІ 26,1–28,3) становили інфекції області хірургічного втручання (ІОХВ), 25,1% (95% ДІ 24,0–26,2) — інфекції кісток та суглобів, 13,2% (95% ДІ 12,4–14,0) — інфекції шкіри та м’яких тканин, 7,6% (95% ДІ 6,9–8,3) — інфекції кровотоку, 6,7% (95% ДІ 6,1–7,3) — інфекції центральної нервової системи, 5,6% (95% ДІ 5,0–6,2) — пневмонія, 4,3% (95% ДІ 3,8–4,8) — інфекції сечовивідних шляхів, 3,2% (95% ДІ 2,8–3,7) — інфекції очей, вуха, носа, горла, або інфекції ротової порожнини, 2,6% (95% ДІ 2,2–3,0) — інфекції нижніх дихальних шляхів, крім пневмонії, 2,5% (95% ДІ 2,1–2,9) — інфекції серцево-судинної системи та 2,2% (95% ДІ 1,8–2,6) — клінічний сепсис (табл. 1).
Таблиця 1. Розподіл 1639 випадків ІПНМД, виявлених у пацієнтів, постраждалих внаслідок бойових травм та/або поранень в Україні в період 2023–2025 рр.
| Тип ІПНМД | n | % | 95% ДІ |
|---|---|---|---|
| ІОХВ | 446 | 27,2 | 26,1–28,3 |
| Інфекції кісток та суглобів | 411 | 25,1 | 24,0–26,2 |
| Інфекції шкіри та м’яких тканин | 216 | 13,2 | 12,4–14,0 |
| Інфекції кровотоку | 125 | 7,6 | 6,9–8,3 |
| Інфекції центральної нервової системи | 110 | 6,7 | 6,1–7,3 |
| Пневмонія | 91 | 5,6 | 5,0–6,2 |
| Інфекції сечовивідних шляхів | 71 | 4,3 | 3,8–4,8 |
| Інфекції очей, вух, носа, горла або ротової порожнини | 52 | 3,2 | 2,8–3,7 |
| Інфекції нижніх дихальних шляхів, окрім пневмонії | 42 | 2,6 | 2,2–3,0 |
| Інфекції серцево-судинної системи | 41 | 2,5 | 2,1–2,9 |
| Клінічний сепсис | 36 | 2,2 | 1,8–2,6 |
Серед пацієнтів з ІПНМД легке бойове поранення діагностовано у 15,5% поранених, тяжке — у 72,4%, вкрай тяжке — у 12,1%. Найпоширенішими бойовими пораненнями були осколкові (78,1%), кульові (9,4%), вибухові поранення (8,4%) та опіки (3,1%). Ізольоване бойове поранення діагностовано лише у 4,3% випадків. Найчастіше бойове поранення поєднувалося з травмами кінцівок (68,7%) та грудної клітки (51,4%). Травми голови та переломи кісток виявлено у 9,5% та 8,9% пацієнтів відповідно. Торакально-черевні поранення серед пацієнтів з ІПНМД виявлені у 12,3% поранених. Найвища частота розвитку ІПНМД зафіксована у пацієнтів із бойовими пораненнями, госпіталізованих до ВІТ. Найпоширенішими типами ІПНМД у ВІТ серед пацієнтів з бойовими пораненнями були респіраторні інфекції (у тому числі пневмонія) та інфекції кровотоку, тоді як ІОХВ були найпоширенішим типом інфекції у хірургічних та травматологічних відділеннях.
Загалом у період дослідження у 1639 пацієнтів з ІПНМД виділено 4917 мікроорганізмів. Аналіз етіологічної структури збудників ІПНМД показав, що 23,4% (1151 із 4917) штамів мікроорганізмів, ізольованих з клінічного матеріалу, становили грампозитивні та 68,8% (3383 із 4917) — грамнегативні УПМ, а також 7,8% (383 із 4917) — гриби. Переважна більшість випадків ІПНМД були поліетіологічними. Серед пацієнтів з ІПНМД лише у 17,4% відмічено мономікробні інфекції, а 82,6% випадків виявилися полімікробними інфекціями. Більша частка пацієнтів із мономікробними ІПНМД мали лише одне бойове поранення з інфікованою раною та пов’язаними з ним мікробіологічними даними порівняно з полімікробними пацієнтами з інфекціями (p<0,009).
Провідними ізолятами, виділеними від пацієнтів з ІПНМД, були Escherichia coli (13%), Pseudomonas aeruginosa (11,5%), Enterococcus faecalis (6%), Klebsiella pneumonia (5,7%), Acinetobacter baumannii (5,7%), Stenotrophomonas maltophilia (5,7%), Staphylococcus aureus (5,1%), Enterococcus faecium (5,1%) та Serratia marcescens (4,9%), когулазонегативні стафілококи (CoNS) — 4,4%, Klebsiella oxytoca — 3,4%, Enterobacter aerogenes — 3,2%, Acinetobacter lwoffii — 3%, Enterobacter cloacae — 3%, Proteus mirabilis — 3% та Proteus vulgaris — 2,2%, а також гриби роду Candida — 6,7% (табл. 2).
Таблиця 2. Розподіл 4917 патогенів, виділених від пацієнтів з ІПНМД, постраждалих внаслідок бойових травм та поранень в Україні (2023–2025 рр.)
| Патоген | n (%) |
|---|---|
| Грампозитивні коки | 1151 (23,4) |
| Staphylococcus aureus | 251 (21,8) |
| CoNS | 214 (18,6) |
| Enterococcus faecalis | 296 (25,7) |
| Enterococcus faecium | 250 (21,7) |
| Streptococcus pneumoniae | 101 (8,8) |
| Інші грампозитивні коки | 39 (3,4) |
| Грамнегативні бацили | 3383 (68,8) |
| Enterobacteriales | 2104 (62,2) |
| Escherichia coli | 637 (18,8) |
| Enterobacter cloacae | 146 (4,3) |
| Enterobacter aerogenes | 156 (4,6) |
| Citrobacter spp. | 78 (2,3) |
| Klebsiella pneumonia | 281 (8,3) |
| Klebsiella oxytoca | 166 (4,9) |
| Proteus vulgaris | 108 (3,2) |
| Proteus mirabilis | 149 (4,4) |
| Proteus morganii | 78 (2,3) |
| Providencia rettgeri | 41 (1,2) |
| Serratia marcescens | 241 (7,1) |
| Інші ентеробактерії | 17 (0,5) |
| Неферментуючі грамнегативні бактерії | 1279 (37,8) |
| Acinetobacter lwoffii | 146 (4,3) |
| Acinetobacter baumannii | 281 (8,3) |
| Pseudomonas aeruginosa | 565 (16,7) |
| Stenotrophomonas maltophilia | 278 (8,2) |
| Інші Pseudomonadaceae | 10 (0,3) |
| Гриби | 383 (7,8) |
| Candida spp. | 328 (85,6) |
| Aspergillus spp. | 46 (12,1) |
| Інші гриби | 9 (2,3) |
Усі виділені грампозитивні мікроорганізми належали до родин Micrococcaceae та Streptococcaceae. Бактерії Micrococcus належали до роду Staphylococcus, частка яких становила 465 виділених штамів, тобто 40,4% усіх грампозитивних мікроорганізмів. Тобто переважну роль у розвитку ІПНМД серед грампозитивних УПМ відігравали стафілококи, з яких 251 ідентифіковано як Staphylococcus aureus, що становило 54% від усіх стафілококів. Дещо меншою була етіологічна роль коагулазонегативних стафілококів, представлених переважно видом S. еpidermidis, — виділено 214 штамів (46% від загальної кількості стафілококів). Це підтверджує існуючу останніми роками небезпечну тенденцію щодо зростання ролі коагулазонегативних стафілококів у розвитку ІПНМД, які раніше розглядалися виключно як представники нормальної мікрофлори людини.
Представники родин Streptococcaceae були виділені у 647 випадках і становили 56,2% від загальної кількості грампозитивних бактерій. Вони представлені двома родами — Enterococcus та Streptococcus. Виділені ентерококи належали до виду Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium, частка яких становила 25,7 і 21,7% від загальної кількості грампозитивних УПМ відповідно. У 4,6% випадків збудниками ІПНМД були бактерії роду Streptococcus, представлені видами Streptococcus pneumoniae, які становили 8,8% від загальної кількості грампозитивних УПМ.
Грамнегативні штами УПМ були представлені родинами Enterobacteriales, Pseudomonadaceae та Neiseriaceae. З них значна кількість ізолятів належала до родини Enterobacteriales — 62,2% (2104 із 3383). Ентеробактерії представлені значною кількістю родів та видів. Провідне місце серед них посідали штами Escherichia coli — 30,3% (637 із 2104). Представники родини Enterobacteriales інших родів у структурі грамнегативних УПМ представлені Citrobacter (C. freundii, C. diversus), Klebsiella (K. oxytoca, K. pneumoniae), Proteus (P. mirabilis, P. vulgaris, P. morganii), Enterobacter (E. aerogenes, E. cloacae), Providencia rettgeri та Serratia marcescens.
Неферментуючі штами мікроорганізмів у структурі грамнегативних УПМ становили 37,8% (1279 із 3383). Серед 3383 грамнегативних штамів УПМ представники роду Pseudomonas становили 25,2% (853 із 3383). Вони належали до видів P. aeruginosa, S. maltophilia та P. putida. Провідне місце з них у структурі грамнегативних УПМ належало P. aeruginosa — 16,7% (12 із 3383) та S. maltophilia — 8,2% (278/3383). Штами УПМ родини Neiseriaceae були представлені родом Acinetobacter, які виділені у 427 випадках, що становить 12,6% (427 із 3383) від загальної кількості грамнегативних бактерій. Вони належали до видів A. baumanii та A. lwoffii. Провідне місце з них у структурі грамнегативних УПМ належало A. baumanii — 8,3% (281 із 3383).
Гриби як збудники ІПНМД виявлені у 383 випадках, що становило 7,8% (383 із 4917) від усіх етіологічних агентів захворювань. Вони були представлені в основному видами Candida (C. albicans, C. auris, C. dosseyi, C. glabrata) та Aspergillus (A. caesiellus, A. clavatus, A. niger). Найбільшу питому вагу серед грибів мали C. albicans — 85,6% (328 із 383). Штами C. albicans у загальній етіологічній структурі ІПНМД становили 6,7% (328 із 4917).
Аналіз досліджених штамів показав, що найвища частота виділення від хворих S. aureus у 2023–2025 рр. зафіксована у стаціонарах Харківської (9,1±0,4%) та Херсонської (11,3±0,6%) областей, а також м. Київ (12,5±0,3%). Найнижчі показники частоти виділення штамів S. aureus відмічені у Запорізькій (4,1±0,2%) обл. Штами S. еpidermidis найбільшу питому вагу у структурі збудників гнійно-запальних ІПНМД мали у стаціонарах в Одеській, Херсонській та Запорізькій областях. Частота виділення штамів S. еpidermidis від хірургічних хворих у цих регіонах знаходилася у межах (p<0,05) 5,9–11,7%. Найнижчі показники частоти виділення від хворих штамів S. еpidermidis відмічені у Харківській (1,7±3,2%) та Дніпропетровській (2,8±2,3%) областях.
Виділені від клінічного матеріалу види Enterococcus були поширені у всіх досліджуваних стаціонарах. Найвищі показники частоти виділення цих бактерій з клінічного матеріалу зафіксовані у Харківській (8,7±3,2%), Дніпропетровській (8,8±2,3%), Київській (7,7±2,1%) та Запорізькій (7,6±2,6%) областях, найнижчі — у стаціонарах Одеської (4,5±2,2%) та Херсонської (3,7±1,2%) областей. Найвищі показники частоти виділення штамів E. faecalis від пацієнтів з післяопераційними ІПНМД виявлено в хірургічних стаціонарах Києва (8,8±1,5%), Одеської (7,5±0,5%) та Запорізької (7,1±0,5%) областей, найнижчі — у стаціонарах Харківської (3,1±0,5%) та Херсонської (4,1±0,6%) областей.
Етіологічна роль E. faecium у розвитку післяопераційних ІПНМД у досліджених хірургічних стаціонарах України порівняно з E. faecalis була дещо меншою. Найвищі показники частоти виділення цих штамів від пацієнтів з післяопераційними ІПНМД відмічені у хірургічних стаціонарах Києва (7,3±1,6%), Дніпропетровської (6,9±1,8%) та Одеської (6,1±1,6%) областей, найнижчі — у стаціонарах Херсонської (2,9±1,3%) та Запорізької (3,5±0,8%) областей.
У структурі грамнегативних УПМ найбільшу питому вагу мали штами E. сoli, які становили 13,0±3,4% від всіх виділених клінічних штамів УПМ — збудників післяопераційних гнійно-запальних ІПНМД у пацієнтів, постраждалих унаслідок бойових травм та поранень. Найвищі показники частоти виділення клінічних штамів E.coli відмічені у хірургічних стаціонарах Києва (25,2±1,6%), Херсонської (23,8±1,3%), Дніпропетровської (22,5±0,8%) та Одеської (22,3±0,6%) областей, найнижчі — у стаціонарах Харківської (7,3±0,7%) та Запорізької (6,2±1,3%) областей.
Питома вага E. cloacae та E. aerogenes у загальній структурі УПМ була майже однаковою. Найвищі показники частоти виділення від пацієнтів з ІПНМД штамів Enterobacter виявлені у хірургічних стаціонарах Херсонської (9,1±1,3%), Дніпропетровської (8,3±0,6%) та Харківської (7,7±1,3%) областей, найнижчі — у стаціонарах Києва (4,1±0,9%), Запорізької (4,5±2,9%) та Одеської (5,1±0,9%) областей.
Штами Klebsiella (Klebsiella pneumonia, Klebsiella oxytoca) в загальній структурі етіологічних агентів післяопераційних ІПНМД становили 9,1±2,9%. Найбільшу питому вагу у загальній структурі етіологічних агентів післяопераційних гнійно-запальних ІПНМД штами Klebsiella pneumonia мали у хірургічних стаціонарах Києва (12,9±2,0%), Дніпропетровської (12,1±0,6%), Одеської (11,8±1,5%) та Харківської (11,3±1,8%) областей, а штами Klebsiella oxytoca — у стаціонарах Запорізької (6,8±1,4%), Херсонської (6,1±1,8%) та Харківської (5,8±1,5%) областей.
Штами видів Proteus (Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Proteus morganii) у загальній структурі етіологічних агентів післяопераційних гнійно-запальних ІПНМД становили 6,8±3,4%. Найбільшу питому вагу серед етіологічних агентів ІПНМД клінічні штами P. vulgaris мали у стаціонарах Херсонської обл. (5,1±2,0%), штами P. mirabilis — у стаціонарах Києва (8,1±0,7%) Дніпропетровської (7,8±0,6%) та Харківської (6,3±1,6%) областей, а штами P. morganii — в стаціонарах Херсонської (5,5±2,6%) та Одеської (4,8±2,8%) областей.
Штами Serratia marcescens, виділені від пацієнтів з післяопераційними ІПНМД, у загальній структурі УПМ становили 5,1±2,6%. Найбільшу питому вагу серед етіологічних агентів післяопераційних ІПНМД клінічні штами S. marcescens мали у хірургічних стаціонарах Києва (8,1±0,7%), Одеської (7,6±0,5%), Дніпропетровської (7,3±0,6%) та Запорізької (6,7±0,9%) областей, найменшу — у стаціонарах Херсонської (3,3±0,7%) та Харківської (3,5±2,0%) областей.
Неферментуючі грамнегативні УПМ у розвитку ІПНМД відігравали важливу роль, у загальній структурі збудників інфекційних ускладнень вони в середньому становили 37,8±3,7%. Серед них переважали клінічні штами P. aeruginosa, які в загальній етіологічній структурі післяопераційних ІПНМД у пацієнтів, постраждалих внаслідок бойових травм та поранень, в середньому становили 11,5±3,1% та посідали 2-ге місце після штамів E. coli (18,7%). Штами S. maltophilia у розвитку післяопераційних ІПНМД також відігрівали важливу роль. Штами S. maltophilia в загальній етіологічній структурі післяопераційних гнійно-запальних ІПНМД становили 5,7±2,1%. Частота виділення клінічних штамів P. aeruginosa та S. maltophilia у досліджуваних стаціонарах України в період 2023–2025 рр. відрізнялася. Найбільшу питому вагу серед етіологічних агентів післяопераційних ІПНМД клінічні штами P. aeruginosa мали у стаціонарах Києва (12,8±0,7%), Одеської (12,5±0,5%), Дніпропетровської (12,1±0,6%) та Запорізької (9,7±0,9%) областей, а штами S. maltophilia — у стаціонарах Херсонської (7,5±0,7%) та Харківської (6,7±2,0%) областей.
Питома вага клінічних штамів A. baumannii та A. lwoffii в загальній етіологічній структурі післяопераційних гнійно-запальних ІПНМД у досліджуваних хірургічних стаціонарах України в середньому становила 5,7±0,4% і 3,0±1,2% відповідно. Показники частоти виділення клінічних штамів A. baumannii та A. lwoffii у досліджуваних стаціонарах України в період 2023–2025 рр. відрізнялися. Найбільшу питому вагу серед етіологічних агентів післяопераційних ІПНМД, клінічні штами A. baumannii мали у хірургічних стаціонарах Києва (7,4±0,7%), Дніпропетровської (7,1±0,6%), Одеської (6,3±0,5%) та Запорізької (6,1±0,9%) областей, а штами A. lwoffii — у стаціонарах Херсонської (4,5±0,7%) та Харківської (3,7±2,0%) областей.
У досліджуваний період в стаціонарах від пацієнтів з післяопераційними ІПНМД було виділено 383 штами грибів, переважна більшість яких представлена видами Candida albicans. Встановлено, що у 79,8% випадків гриби C. albicans були причиною інфекцій кровотоку. Найвищі показники частоти виділення цих грибів зафіксовані у стаціонарах Харківської (8,2±0,9%), Херсонської (7,5±1,9%) та Запорізької (6,5±2,7%) областей. Інші види грибів у розвитку післяопераційних ІПНМД відігравали незначну етіологічну роль.
Отримані нами результати певною мірою узгоджуються з іншими дослідженнями, які раніше проведені в Україні [2, 5, 7, 8]. Здійснений нами аналіз доступної літератури показав, що більшість статей, опублікованих як в Україні, так і в інших країнах світу, присвячені інфекційним ускладненням бойових травм та поранень, що стали результатом первинної контамінації поранень, яка відбулася ще до госпіталізації та хірургічного лікування пацієнтів [3, 4, 11–13]. У нашій роботі ми вивчали розвиток ІПНМД після хірургічного лікування пацієнтів. Тому порівняти результати досліджень інших авторів з даними, отриманими у нашому дослідженні, неможливо.
Висновок
Дослідження виявило високу частоту розвитку різних типів ІПНМД в післяопераційний період у пацієнтів, постраждалих внаслідок МВТ та поранень. Високі показники післяопераційних інфекцій свідчать про прогалини в дотриманні вимог інфекційного контролю в досліджуваних стаціонарах. Визначення видового спектра мікроорганізмів, що стали причиною ІПНМД, та вивчення їх біологічних властивостей мають велике значення для призначення ефективного лікування інфекційних ускладнень після хірургічного втручання. Це обґрунтовує необхідність систематичного мікробіологічного моніторингу мікроорганізмів, які контамінують вогнепальні та мінно-вибухові рани поранених. Хоча воєнний конфлікт в Україні триває, аналіз даних, пов’язаних з інфекціями, залишається критично важливим для оптимізації сучасних клінічних практичних рекомендацій із загальною метою покращення результатів лікування поранених у бойових діях військовослужбовців та цивільного населення. Існує потреба в підтримці додаткових досліджень, присвячених вивченню біологічних властивостей збудників інфекційних ускладнень хірургічного лікування пацієнтів, зокрема антимікробної резистентності, а також факторів ризику розвитку ІПНМД у післяопераційний період, для підвищення ефективності лікування пацієнтів з бойовими пораненнями, поліпшення готовності стаціонарів до надання якісної медичної допомоги постраждалим у воєнних конфліктах.
Список використаної літератури
|
Відомості про авторів:
Салманов Айдин Гурбанович — доктор медичних наук, професор, провідний науковий співробітник ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», Київ, Україна. ORCID: 0000-0002-4673-1154 Лурін Ігор Анатолійович — академік, віцепрезидент НАМН України, доктор медичних наук, професор, генерал-майор медичної служби, керівник відділу військово-медичної науки при Президії НАМН України, Київ, Україна. ORCID: 0000-0001-6280-1725 Щегольков Євгеній Едуардович — кандидат медичних наук, лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Київ, Україна. ORCID: 0009-0001-8880-7292 Гуменюк Костянтин Віталійович — доктор медичних наук, професор кафедри військової хірургії Української військової медичної академії, головний хірург Збройних сил України, Київ, Україна. ORCID: 0000-0001-8892-4061 |
Information about the authors:
Salmanov Aidyn G.— Doctor of Medical Sciences, Full Professor, Leading scientific researcher of the Scientific-Practical Center for Endovascular Neuroradiology and Surgery of the NAMS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-4673-1154 Lurin Igor A. — Academician, Vice-president of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Doctor of Medical Sciences, Professor, Major General of the Medical Service, Head of the Department of Military Medical Science at the Presidium of the NAMS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0001-6280-1725 Shcheholkov Yevhenii E. — PhD, anesthesiologist in Department of ICU of Institute of Traumatology and Orthopedics of NAMS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0009-0001-8880-7292 Humeniuk Kostiantyn V. — MD, Dr. Sc., Professor of the Department of Military Surgery of the Ukrainian Military Medical Academy, Chief Surgeon of the Armed Forces of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0001-8892-4061 |
Надійшла до редакції/Received: 09.08.2026
Прийнято до друку/Accepted: 11.08.2026
