Перспективи застосування протеолітичних та фібринолітичних ферментів у лікуванні гострих і хронічних запальних захворювань репродуктивної системи та патології молочних залоз

Вступ

Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ), хронічні персистуючі процеси органів репродуктивної системи та доброякісна дисплазія молочних залоз (ДДМЗ) залишаються найбільш поширеними нозологіями у структурі щоденної амбулаторної практики лікаря-гінеколога. Незважаючи на стрімкий розвиток та широке впровадження сучасних протоколів системної антибактеріальної та протимікробної терапії, значна частина пацієнток амбулаторної ланки демонструє схильність до затяжного перебігу хвороб. У практичній роботі лікаря це трансформується у складні клінічні виклики: формування синдрому хронічного тазового болю, персистуючий набряк тканин, фіброзну трансформацію та прогресуючий спайковий процес. Зазначені патологічні стани не лише суттєво обмежують репродуктивний потенціал жінок, спричиняючи трубно-перитонеальне безпліддя, але й значно знижують якість їхнього життя [1].

Патогенетичний каскад гострого та хронічного гінекологічного запалення характеризується стійкою активацією прозапальних цитокінів, вираженою зміною судинної проникності, мікроциркуляторними порушеннями та надмірною акумуляцією фібрину в зоні альтерації. Саме надмірне відкладення фібринових депозитів та недостатність механізмів ендогенного фібринолізу є ключовими детермінантами хронізації процесу. Це призводить до патологічного ремоделювання позаклітинного матриксу з наступним розвитком щільних адгезивних змін у малому тазу та формуванням стійкого фіброзу [2].

Конвенційна консервативна терапія зазначених станів в умовах поліклініки зазвичай передбачає призначення комбінації антибактеріальних засобів та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Проте тривале амбулаторне застосування класичних НПЗП суттєво обмежене через високий ризик розвитку гастроінтестинальних, ренальних та кардіоваскулярних ускладнень [3–5]. Додатковими серйозними перешкодами для досягнення стійкого клінічного ефекту є зростаюча резистентність мікроорганізмів та низька біодоступність антибіотиків безпосередньо у вогнищах хронічного осумкованого запалення, де сформований щільний фіброзний бар’єр. Перспективним і патогенетично обґрунтованим напрямком оновлення та оптимізації гінекологічної допомоги є включення в мультимодальні схеми лікування методів системної ензимотерапії. Серед них особливу увагу практикуючих лікарів привертає серратіо­пептидаза — протео­літичний фермент класу металоендопептидаз, який виявляє комплексний протизапальний, протинабряковий та фібринолітичний ефекти. Застосування лікарського засобу Мовіназа^® дозволяє забезпечити необхідну доставку ферменту у вогнище запалення, що створює надійні передумо­ви для прискорення регресу симптомів, підвищення ефективності антибактеріальних засобів та захисту від хронізації процесу [6–8].

Метою статті є систематичний аналіз та науково-практичне узагальнення сучасних доказових даних щодо клінічної ефективності, механізмів дії та профілю безпеки серратіопептидази (лікарського засобу Мовіназа^®) в практиці лікаря-гінеколога. Особливу увагу приділено обґрунтуванню ролі ферменту в купіруванні гострого набряку, запалення та болю, запобіганні хронізації запальних процесів органів репродуктивної системи, лікуванні патології молочних залоз та оптимізації схем призначення препарату.

Біохімія та фармакологічні властивості серратіопептидази

Походження та молекулярна характеристика

Серратіопептидаза є екзогенним протеолітичним ферментом, що належить до класу металоендопептидаз. Продуцентом цього ензиму є непатогенний штам ентеробактерій Serratia marcescens E-15, який у природних умовах є симбіонтом кишечнику шовкопряда Bombyx mori [4]. Молекулярна маса ферменту варіює в межах 45–60 кДа. Функціональна активність серратіопептидази детермінована наявністю іона цинку в її каталітичному центрі, що є характерною ознакою металопротеаз [6].

Суттєвою перевагою цього ензиму є його висока субстратна специфічність до фібрину, медіаторів запалення та протеїнів некротизованих тканин за відсутності негативного впливу на життєздатні структури організму. З огляду на лабільність молекули до дії соляної кислоти, сучасні фармацевтичні форми серратіопептидази мають кишковорозчинну оболонку, яка запобігає передчасній деградації у шлунку та забезпечує оптимальну абсорбцію в тонкому кишечнику [5].

Фармакокінетика та біодоступність

Після ентеральної резорбції серратіопептидаза потрапляє в системний кровотік в активній формі. У плазмі крові фермент утворює стабільний комплекс із альфа-2-макроглобуліном (А2М) у стехіометричному співвідношенні 1:1. Така кон’югація дозволяє маскувати антигенні детермінанти ензиму, знижуючи його імуногенність, і водночас зберігає високу ферментативну активність безпосередньо у вогнищах запалення [9].

Пікова концентрація препарату в плазмі крові досягається через 1 год після прийому. Фармакокінетичний профіль серратіопептидази характеризується вибірковим накопиченням у зоні альтерації, що зумовлено підвищеною судинною проникністю та високою спорідненістю ензиму з білками запального ексудату [4]. Здатність препарату пенетрувати в тканини з високим вмістом фібрину та клітинного детриту створює патогенетичне підґрунтя для його ефективного застосування при хронічних запальних процесах і спайковій хворобі в гінекологічній практиці.

З метою чіткої диференціації та усунення труднощів у клінічній практиці нижче наведено порівняльну характеристику ключових ензимних речовин, що застосовують у сучасній медицині (табл. 1) [5, 6, 10, 11].

Таблиця 1. Порівняльна клініко-фармакологічна характеристика діючих речовин (серратіопептидаза, стрептокіназа, стрептодорназа)

Механізми протизапальної та протинабрякової дії

Протизапальний ефект серратіопептидази реалізується шляхом мультимодальної модуляції патофізіологічних реакцій, яка принципово відрізняється від дії класичних НПЗП.

Критично важливим аспектом фармакодинаміки серратіопептидази є її повна незалежність від ферментних систем циклооксигенази (ЦОГ)-1 та ЦОГ-2. На відміну від НПЗП, які блокують каскад арахідонової кислоти та пригнічують синтез простагландинів (що часто призводить до ушкодження слизової оболонки шлунка та порушення функції нирок), серратіопептидаза не здійснює прямого інгібування ЦОГ, що забезпечує високий профіль безпеки при тривалому амбулаторному застосуванні (рисунок) [5, 8].

Рисунок. Молекулярні мішені та патогенетичний каскад ЦОГ-незалежної протизапальної і протинабрякової дії серратіопептидази (адаптовано за [5, 9])

 

Ензим діє безпосередньо на білкові субстрати у вогнищі запалення:

• інактивує ключові вазоактивні аміни та пептиди, зокрема брадикінін, гістамін і серотонін, які відповідають за вазодилатацію, підвищення проникності капілярів та генез больового синдрому [9];
• модулює цитокіновий профіль, знижуючи рівні таких прозапальних маркерів, як інтерлейкін (IЛ)-6, фактор некрозу пухлини (ФНП)-α та С-реактивний білок [5].

Такий ЦОГ-незалежний механізм дії забезпечує високий профіль гастроінтестинальної та ренальної безпеки, що дозволяє безпечно застосовувати препарат у тривалих амбулаторних схемах лікування.

Протинабрякова активність препарату зумовлена розщепленням протеїнових компонентів ексудату та відновленням мікроциркуляторного русла. Завдяки зниженню в’язкості запальної рідини та покращенню лімфатичного дренажу серратіопептидаза сприяє швидкій резорбції набряку та усуненню тканинної компресії в уражених органах репродуктивної системи та молочних залозах [5].

Фібринолітичні та антифібротичні властивості серратіопептидази: патогенетичний захист від хронізації запалення

Молекулярні механізми фібринолізу та регресу спайкового процесу

Ключовою ланкою переходу гострого запального процесу органів малого таза в хронічну форму є надмірне депонування фібрину в міжклітинному просторі з наступною організацією фібринових конгломератів у щільні сполучнотканинні адгезії (спайки) [2]. Серратіопептидаза (лікарський засіб Мовіназа^®) виявляє виражену пряму та опосередковану фібринолітичну активність [7, 8]. Ензим здійснює прямий гідроліз молекул фібрину, розщеплюючи його на розчинні пептидні фрагменти, що зумовлює деградацію безпосередньо фіброзного каркасу вогнища запалення [6].

Водночас серратіопептидаза активує ендогенний плазміноген, перетворюючи його на плазмін, що запускає природний внутрішньосудинний та тканинний фіб­риноліз [4]. Завдяки руйнуванню неколагенових білкових структур і фібринового матриксу, препарат запобігає патологічному інкапсулюванню хронічних інфекційних вогнищ у тканинах матки та придатків. Це забезпечує збереження нормальної анатомічної архітектоніки та еластичності органів малого таза, суттєво знижуючи ризик розвитку трубно-перитонеального безпліддя та синдрому хронічного тазового болю в пацієнток амбулаторного профілю.

Руйнування бактеріальних біоплівок та підвищення біодоступності антибіотиків

В амбулаторній гінекологічній практиці терапія хронічних форм ЗЗОМТ (хронічних ендометритів, сальпінгоофоритів) часто супроводжується невдачами через здатність умовних та безумовних патогенів (зокрема Chlamydia trachomatis, Mycoplasma hominis, Escherichia coli) формувати бактеріальні біоплівки. Біоплівка — це високоорганізоване мікробне співтовариство, занурене в екзополісахаридний і протеїновий матрикс, який захищає бактерії від факторів імунного захисту макроорганізму та обмежує проникнення антибактеріальних препаратів [10].

Серратіопептидаза має унікальну здатність розщеп­лювати протеїнові компоненти цього захисного позаклітинного матриксу. Деградація білкових зв’язків біоплівки призводить до її дестабілізації, розпушення та руйнування архітектури [10]. Внаслідок цього процесу оголюються клітинні мембрани бактерій, що радикально підвищує їхню чутливість до дії антибіотиків та полегшує фагоцитоз імунними клітинами пацієнтки.

Крім того, за рахунок зниження в’язкості тканинного ексудату та відновлення локальної мікроциркуляції, серратіопептидаза багаторазово підвищує пенетрацію (проникнення) та терапевтичну концентрацію антибіотиків безпосередньо всередині вогнища запалення [9]. Це дозволяє досягти ерадикації збудників навіть у хронічних, погано васкуляризованих зонах ураження без необхідності підвищення добових доз антибактеріальних засобів. Показники синергізму та взаємодії серратіопептидази з основними групами протимікробних засобів наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Синергічна дія серратіопептидази в комбінації з антибіотиками щодо біоплівкоутворювальних бактерій та проникнення в тканини

Клінічна ефективність серратіопептидази (Мовіназа^®) при доброякісній патології молочних залоз

Патогенетичне обґрунтування застосування в амбулаторній мамології

ДДМЗ, або фіброзно-кістозна мастопатія, а також виражена циклічна та ациклічна масталгія (біль у грудях) є одними з найчастіших причин звернення пацієнток на амбулаторний прийом до лікаря-гінеколога. Провідними ланками патогенезу цих станів є хронічний міжклітинний набряк строми молочної залози, локальна ішемія тканин, спричинена компресією мікросудин, та надмірне розростання сполучної тканини з формуванням вогнищ фіброзу [1].

Застосування серратіопептидази (лікарського засобу Мовіназа^®) у схемах комплексної терапії ДДМЗ є глибоко обґрунтованим завдяки її здатності безпосередньо впливати на зазначені патологічні ланки [7, 8]. За рахунок інтенсивного гідролізу брадикініну та прозапальних амінів ензим ефективно усуває больовий синдром, пов’язаний із напруженням тканин [9]. Протинабрякова дія препарату забезпечує декомпресію нервових закінчень та капілярів, відновлюючи адекватну мікроциркуляцію, тоді як прямий фібринолітичний потенціал стримує надмірну активність фібробластів та запобігає прогресуванню фіброзних змін у паренхімі залоз [6].

Доказова база ефективності при нагрубанні та запальних процесах залоз

Висока терапевтична ефективність серратіопептидази при патології молочних залоз підтверджена серією конт­рольованих клінічних досліджень. Найбільш репрезентативним у цій галузі є масштабне плацебо-контрольоване дослідження, в якому оцінювали дію ензиму при гострому післяпологовому нагрубанні та лактостазі [17].

Згідно з отриманими даними, застосування серратіопептидази продемонструвало виражену клінічну перевагу порівняно з групою плацебо за всіма ключовими параметрами:

• помітне та стійке покращення стану молочних залоз зареєстроване у 85,7% пацієнток, які отримували активний фермент;
• у 22,9% жінок відмічали повне та абсолютне зникнення набряку, нагрубання тканин і локального болю до моменту завершення терапевтичного курсу, тоді як у групі плацебо цей показник становив лише 2,9%;
• статистично значуще зниження інтенсивності болю відзначалося вже на 2-гу–3-тю добу від початку прийому препарату.

Така швидка протинабрякова та анальгезивна дія дозволяє успішно застосовувати Мовіназу^® на амбулаторному етапі не лише при лактостазах, але й у комплексному лікуванні серозних форм нелактаційних та лактаційних маститів (у комбінації з антибактеріальною терапією) для запобігання їх переходу в гнійну чи хронічну інфільтративну форму. Згідно з інструкцією, препарат не рекомендується в період годування грудьми. Призначення можливе лише для жінок, які не годують дитину грудьми (наприклад при штучному вигодовуванні або медикаментозній зупинці лактації) [7, 8].

Важливим результатом клінічних спостережень є також підтвердження високого профілю безпеки препарату. Протягом усього періоду досліджень у пацієнток не зафіксовано жодних серйозних побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту чи системи гемостазу [17]. Це робить серратіопептидазу надійним інструментом у щоденній практиці, забезпечуючи швидкий регрес клінічної симптоматики та покращуючи комплаєнс пацієнток.

Переваги офіційного статусу лікарського засобу Мовіназа^®

Стандартизація дозування та технологічний захист молекули

Впровадження серратіопептидази в мультимодальні схеми лікування на амбулаторному етапі вимагає від лікаря чіткої впевненості в дозозалежній ефективності та безпеці препарату. Мовіназа^® має офіційний юридичний статус лікарського засобу, що гарантує суворий контроль якості на кожному етапі виробництва відповідно до стандартів належної виробничої практики (GMP) [7, 8].

Серратіопептидаза є вкрай чутливою до дії соляної кислоти та пепсину шлункового соку, під впливом яких вона миттєво денатурує та втрачає свою ферментативну активність. Лікарський засіб Мовіназа^® містить діючу речовину у формі мікрогранул, випускається у формі таблеток, вкритих спеціальною кишковорозчинною оболонкою. Це забезпечує безперешкодне проходження препарату через агресивне середовище шлунка та його вивільнення виключно в тонкому кишечнику, де відбувається максимальна системна абсорбція активного ензиму в незміненому вигляді [6–8].

Регуляторні аспекти та безпека пацієнток

Останніми роками міжнародні органи з контролю за безпекою харчових продуктів активно вилучають з обігу або повністю забороняють дієтичні добавки, що містять серратіопептидазу, через статус неавторизованого новітнього продукту та ризики нестабільного складу [18, 19]. В Україні, згідно з новим законодавством та наказом МОЗ України від 19.02.2026 р. № 203, обіг таких речовин у формі добавок також суворо обмежений, що робить вибір офіційного лікарського засобу єдиним безпечним рішенням для лікаря [20]. Мовіназа^® як зареєстрований лікарський засіб [7, 8] проходить пов­ний цикл фармаконагляду:

• гарантує абсолютну хімічну та мікробіологічну чистоту ферменту;
• забезпечує точну та відтворювану терапевтичну дозу в кожній таблетці (10 або 20 мг);
• має прогнозований профіль безпеки, що мінімізує ризик розвитку небажаних явищ.

Наявність двох дозових форм (10 та 20 мг) дозволяє лікарю поліклініки гнучко підходити до терапевтичного процесу, індивідуально титрувати дозу залежно від гост­роти процесу, вираженості інтерстиціального набряку та тривалості запланованого курсу лікування.

Рекомендації щодо практичного застосування та схеми призначення лікарського препарату серратіопептидази в гінекології

Диференційований підхід до вибору режиму дозування та тривалості терапії

У щоденній діяльності лікаря-гінеколога амбулаторної ланки успіх системної ензимотерапії безпосередньо детермінований правильним вибором добової дози та тривалості прийому серратіопептидази. Лікарський засіб Мовіназа^® завдяки наявності двох стандартизованих дозових форм (таблетки по 10 та 20 мг) дозволяє реалізувати персоніфікований, клінічно орієнтований підхід. Вибір режиму дозування базується на оцінці гостроти та тривалості патологічного процесу, вираженості інтерстиціальної інфільтрації, наявності персистуючих бактеріальних біоплівок та ступеня загрози фібротизації тканин репродуктивних органів і молочних залоз [4, 7, 8, 12].

З метою систематизації тактики амбулаторного ведення пацієнток та забезпечення лікарів чітким клінічним алгоритмом режими призначення препарату серратіопептидази розподілено за ключовими патогенетичними напрямками (табл. 3). Доза та тривалість курсу лікування залежать від характеру та динаміки патологічного процесу і визначаються в кожному випадку лікарем індивідуально.

Таблиця 3. Клінічні схеми призначення та патогенетичне обґрунтування застосування лікарського засобу серратіопептидази в гінекологічній практиці

Правила прийому та заходи безпеки в амбулаторних умовах

Для забезпечення максимальної біодоступності серратіопептидази пацієнткам необхідно чітко роз’яснювати правила прийому препарату. Таблетку слід ковтати цілою, категорично забороняється її розламувати, подрібнювати або розжовувати, приймати виключно після їди. Будь-яке порушення цілісності таблетки призводить до руйнування її кишковорозчинної оболонки, внаслідок чого активний фермент денатурує під впливом соляної кислоти шлунка і втрачає терапевтичний ефект [5]. Запивати препарат слід достатньою кількістю чистої води (не менше 100–150 мл).

З огляду на те що серратіопептидаза чинить помірну фібринолітичну дію, лікарю поліклініки слід ретельно збирати анамнез системи гемостазу пацієнтки [4].

Клінічні застереження та заходи безпеки в амбулаторних умовах

Оскільки системна ензимотерапія передбачає активний вплив на білкові структури та регуляторні каскади організму, призначення препарату серрратіопептидази в гінекологічній практиці потребує від лікаря врахування низки специфічних клінічних аспектів. Незважаючи на високий профіль загальної безпеки та відсутність прямого негативного впливу на органи-мішені, системні ефекти серратіопептидази диктують необхідність ретельного збору анамнезу та диференційованого підходу до певних категорій пацієнток [4].

1. Ризик геморагічних ускладнень при коагулопатіях.

За наявності вроджених або набутих вад плазмової ланки гемостазу (наприклад хвороба Віллебранда, гемофілія, тромбоцитопатії різного генезу) системна дія серратіопептидази може потенціювати (посилювати) геморагічний синдром [4]. Наявність геморагічних діатезів або верифікованих коагулопатій є відносним протипоказанням до призначення препарату. За наявності життєвих показань для руйнування бактеріальних біоплівок у таких пацієнток призначення серратіопептидази має відбуватися під суворим щотижневим лабораторним контролем показників розширеної коагулограми (активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), протромбінового часу та рівня фібриногену у плазмі крові).

2. Медикаментозна взаємодія з антикоагулянтами.

Поєднаний прийом препарату серратіопептидази з прямими чи непрямими антикоагулянтами (наприклад варфарин, ривароксабан, апіксабан) підвищує ризик розвитку мікро- та макрогематурії, шлунково-кишкових кровотеч або тривалих носових кровотеч за рахунок одночасного блокування різних ланок тромбоутворення. Необхідно ретельно аналізувати лист супутніх призначень пацієнтки. У разі неминучості комбінованої терапії дозу антикоагулянтів підбирають індивідуально. Моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) або інших референтних маркерів безпеки гемостазу слід проводити кожні 3–5 днів від початку поєднаного прийому.

3. Застосування за умов печінкової та ниркової недостатності.

Хоча серратіопептидаза зв’язується з альфа-2-макроглобуліном плазми крові, що маскує її імуногенність, кінцева біотрансформація та елімінація (виведення) фрагментів ензиму та метаболічних комплексів здійснюються ретикулоендотеліальною системою печінки та ренальним фільтром нирок [5, 9]. Виражене зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) або тяжка гепатоцелюлярна недостатність призводять до кумуляції (накопичення) активних метаболітів у системному кровотоці, що може непередбачувано пролонгувати фібринолітичний ефект препарату. Пацієнткам із хронічною хворобою нирок ІІІ–V стадій (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²) та особам із декомпенсованим цирозом печінки або гострим гепатитом серратіопептидазу призначають з особливою обережністю, надаючи перевагу мінімально ефективним дозам (10 мг 2–3 рази на добу) під контролем рівнів креатиніну, сечовини та трансаміназ (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза) у сироватці крові [19, 20].

Висновки

Застосування серратіопептидази (лікарського засобу Мовіназа^®) в акушерсько-гінекологічній практиці є патогенетично обґрунтованим методом мультимодальної терапії гострих і хронічних ЗЗОМТ та ДДМЗ. Унікальний протизапальний та протинабряковий ефекти препарату реалізуються через ЦОГ-незалежні механізми шляхом прямого гідролізу брадикініну, гістаміну та серотоніну без пригнічення захисних простагландинів, що забезпечує високий профіль гастроінтестинальної та ренальної безпеки при тривалому застосуванні. Фіб­ринолітична активність препарату Мовіназа^® забезпечує ефективне розщеплення фібринових депозитів, запобігає хронізації запального процесу та розвитку тазових спайок, а здатність руйнувати протеїновий матрикс бактеріальних біоплівок радикально підвищує біодоступність та терапевтичну ефективність супутньої антибактеріальної терапії. Офіційний статус лікарського засобу Мовіназа^® гарантує сувору відповідність стандартам GMP, точність дозування (10 та 20 мг) та надійний захист молекули кишковорозчинною оболонкою, забезпечуючи високу клінічну ефективність та безпеку пацієнток на амбулаторному етапі лікування.

Список використаної літератури

• 1. Revzin M.V., Mathur M., Dave H.B. et al. (2016) Pelvic Inflammatory Disease: Multimodality Imaging Approach with Clinical-Pathologic Correlation. Radiographics, 36(5): 1579–1596. DOI: 10.1148/rg.2016150202.
• 2. Ang C.J., Skokan T.D., McKinley K.L. (2023) Mechanisms of Regeneration and Fibrosis in the Endometrium. Annual Review of Cell and Developmental Biology, 39: 197–221. DOI: 10.1146/annurev-cellbio-011723-021442.
• 3. Varaprada D., Priyanka K.B. (2025) An updated review on NSAIDs. Int. J. Pharmacognosy Pharmaceut. Res., 7(2): 98–106. DOI: 10.33545/26647168.2025.v7.i2b.123.
• 4. Bhagat S., Agarwal M., Roy V. (2013) Serratiopeptidase: a systematic review of the existing evidence. Int. J. Surg., 11(3): 209–217. DOI: 10.1016/j.ijsu.2013.01.010.
• 5. Nair S.R., C. S.D. (2022) Serratiopeptidase: An Integrated View of Multifaceted Therapeutic Enzyme. Biomolecules, 12(10): 1468. DOI: 10.3390/biom12101468.
• 6. Jadhav S.B., Shah N., Rathi A. et al. (2020). Serratiopeptidase: Insights into the therapeutic applications. Biotechnology Rep., 28: e00544. DOI: 10.1016/j.btre.2020.e00544.
• 7. Мовіназа 10 мг (серратіопептидаза) (2026) Інструкція для медичного застосування лікарського засобу. Державний реєстр лікарських засобів України.
• 8. Мовіназа 20 мг (серратіопептидаза) (2026) Інструкція для медичного застосування лікарського засобу. Державний реєстр лікарських засобів України.
• 9. Mazzone A., Catalani M., Costanzo M. et al. (1990) Evaluation of Serratia peptidase in acute or chronic inflammation of otorhinolaryngology pathology: a multicentre, double-blind, randomized trial versus placebo. J. Int. Med. Res., 18(5): 379–388. DOI: 10.1177/030006059001800506.
• 10. Salwan R., Sharma R., Kaur R. et al. (2026) Streptokinase Evolution and Its Pharmaceutical Applications. In: V. Sharma, R. Salwan (Еds.) Pharmaceutically Relevant Microbial Enzymes. Springer, Singapore. doi.org/10.1007/978-981-95-4941-2_4.
• 11. Happonen L., Collin M. (2024) Immunomodulating Enzymes from Streptococcus pyogenes — In Pathogenesis, as Biotechnological Tools, and as Biological Drugs. Microorganisms, 12(1): 200. doi: 10.3390/microorganisms12010200.
• 12. Selan L., Papa R., Tilotta M. et al. (2015) Serratiopeptidase: a well-known metalloprotease with a new non-proteolytic activity against S. aureus biofilm. BMC Microbiology, 15: 207. DOI: 10.1186/s12866-015-0548-8.
• 13. Thaller M., Selan L., Fiorani P. et al. (1997) A comparative in vitro evaluation of different therapeutic protocols for vascular graft infections. Eur. J. Vascular. Endovascular. Surg., 14: 35–37. DOI: 10.1016/S1078-5884(97)80151-7.
• 14. Gupta P.V., Nirwane A.M., Belubbi T. et al. (2017) Pulmonary delivery of synergistic combination of fluoroquinolone antibiotic complemented with proteolytic enzyme: A novel antimicrobial and antibiofilm strategy. Nanomedicine: Nanotechnology, Biology and Medicine, 13(8): 2371–2384. DOI: 10.1016/j.nano.2017.06.011.
• 15. Hogan S., Zapotoczna M., Stevens N. et al. (2017) Potential use of targeted enzymatic agents in the treatment of Staphylococcus aureus biofilm-related infections. Journal of Hospital Infection, 96(2): 177–182. DOI: 10.1016/j.jhin.2017.02.008.
• 16. Koyama A., Mori J., Tokuda H. et al. (1986) Augmentation by serrapeptase on tissue permeation of cefotiam. The Japanese J. Antibiotics, 39(3): 761–771. DOI: 10.11553/antibiotics1968b.39.761.
• 17. Kee W.H., Tan S.L., Lee V. et al. (1989) The treatment of breast engorgement with Serrapeptase (Danzen): a randomised double-blind controlled trial. Singapore Medical Journal, 30(1): 48–54.
• 18. European Commission. (2024) Unauthorised novel food ingredient serratiopeptidase in food supplement. Rapid Alert System for Food and Feed (RASFF), Notification Ref. 2024.5550.
• 19. National Organization for Medicines (EOF) (2019) Public Announcement on the unauthorized use of Serrapeptase in dietary supplements. EOF Directorate of Product Evaluation, Ref. 11-14/2019.
• 20. Міністерство охорони здоров’я України (2026) Наказ МОЗ України від 19.02.2026 р. № 203 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України» (щодо затвердження переліку речовин, дозволених у дієтичних добавках). Офіційний вісник Украї­ни, № 32, ст. 2212.