Серед 52 пацієнтів із сенсоневральною приглухуватістю внаслідок акубаротравми, яких обстежили в одній із міських лікарень Харкова, на головний біль і загальну слабкість скаржилися 80,8%, на шум і дзвін у вухах — 76,9%, на запаморочення — 63,5% [1]. Ці симптоми рідко існують окремо: вестибулярні порушення посилюють тривогу, тривога — вегетативні реакції, а виснаження гальмує відновлення.
Як розірвати це коло? Яке місце в комплексній терапії може посісти фенібут (Біфрен®, капсули 250 мг; р.п. № UA/12087/01/01) [2], інструкція для застосування якого передбачає запаморочення травматичного генезу, астенічні й тривожно-невротичні стани? Ми поговорили з двома експертами. Перша — Ірина Андрущенко, кандидатка медичних наук, старша наукова співробітниця, доцентка кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (Київ), лікарка-педіатриня, яка сама пережила вибухову травму й пройшла комплексне лікування, тож може оцінити його і як фахівчиня, і як пацієнтка. Друга співрозмовниця — Анна Єфремова, лікарка-невропатологиня медичного центру «Меділенд» (Київ), яка щодня приймає пацієнтів, зокрема постраждалих від обстрілів.
Доцентка І. Андрущенко: «Кожен препарат має свою фазу і свою мішень».
— Шановна Ірино Вікторівно, Ви говорите про вибухову травму не лише як фахівчиня. Що з Вами сталося?
— Це сталося вдома, на кухні, при відчиненому вікні, коли неподалік пролунав вибух. Одразу виникли відчуття «дискомфорту» в голові, нудота, трохи згодом з’явилися біль у вусі та його закладеність. Перші години супроводжувалися відчуттям, ніби голова у «ваті», нудотою й запамороченням, яке посилювалося від будь-якого повороту голови. Оториноларинголог виявив сенсоневральну приглухуватість праворуч і встановив діагноз акубаротравми I ступеня, підтверджений результатами аудіограми. Протягом перших 3 діб після події під час розмови доводилося підбирати слова, думка вислизала на півфразі. До цього додалися погіршення сну та підвищена втомлюваність, а також підвищення артеріального тиску навіть на тлі прийому антигіпертензивного лікарського засобу.
Я розумію, що мій досвід — це один випадок. Але він допоміг мені інакше подивитися на те, що ми як лікарі і фармакологи зазвичай бачимо лише на папері: схему лікування, яка має логіку в часі.
— Чому вибух уражує стільки систем одночасно?
— Ударна хвиля — це миттєвий перепад тиску, який поширюється з надзвуковою швидкістю. Найчутливішим до нього є вухо: можливі розрив барабанної перетинки, ушкодження волоскових клітин завитки, порушення герметичності ендо- та перилімфатичного простору [1]. Поруч із завиткою — вестибулярні рецептори, тому слухові й вестибулярні порушення так часто поєднуються. У згаданому харківському дослідженні горизонтальний ністагм виявили у 59,6% пацієнтів з акубаротравмою, а хиткість у пробі Ромберга — більш ніж у 60% [1].
Другий рівень — головний мозок. Навіть без втрати свідомості вибух може спричинити легку черепно-мозкову травму. Вестибулярні порушення після вибуху відрізняються від тих, що виникають при тупій травмі голови, і, що важливо, без лікування їх вираженість може з часом збільшуватися [3].
Третій рівень — стресова реакція. Після легкої черепно-мозкової травми, отриманої в бойових умовах, симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) розвиваються частіше, а значну частину соматичних скарг пояснюють саме ПТСР і депресія [4]. Тобто запаморочення, тривога, вегетативні реакції та когнітивні порушення в такого пацієнта — не 4 окремі проблеми, а одна система, у якій кожна ланка підтримує інші.
— З чого почалося Ваше лікування?
— Із захисту внутрішнього вуха. У перші 3 доби я отримувала глюкокортикоїди парентерально. При гострій акустичній травмі це стандартний підхід, і час тут критичний: чим раніше розпочато терапію, тим більше шансів зберегти слух [5]. Паралельно призначили серратіопептидазу як протинабряковий засіб — хоча як викладачка кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації мушу визнати, що її доказова база скромна.
Гостре запаморочення усували комбінацією цинаризину з дименгідринатом. Це класичні вестибулосупресори, і в гострій фазі вони виправдані: пацієнт, якого нудить від кожного руху, не може ні їсти, ні спати. Але тут важливий момент, про який часто забувають: вестибулосупресори потрібні короткий період. Тривалий прийом антигістамінних і холінолітичних засобів розглядають як чинник, що може гальмувати центральну вестибулярну компенсацію, тобто здатність головного мозку «перенавчитися» працювати з ушкодженим лабіринтом [6]. Тому щойно гострі симптоми вщухли, ці препарати було скасовано.
— І тоді з’явився Біфрен®?
— Так, у підгострій фазі. Гостре обертальне запаморочення минуло, але залишилися хиткість, підвищена втомлюваність, порушення сну, а також виникли незначні труднощі з концентрацією уваги. Саме ці стани є показаннями, зазначеними в інструкції для застосування препарату Біфрен®: запаморочення травматичного генезу, астенічні та тривожно-невротичні стани [2].
Як фахівчиня бачу тут три аргументи. Перший — механізм дії. Фенібут є агоністом гамма-аміномасляна кислота (ГАМК)-B-рецепторів, і цю активність забезпечує переважно R-енантіомер [7]. Друга мішень — α2δ-субодиниця потенціалзалежних кальцієвих каналів, та сама, на яку діють габапентиноїди [8]. Обидва шляхи знижують надмірну збудливість нейронів.
Другий аргумент — те, чого препарат не робить. Він не впливає на холіно- та адренорецептори [9], тобто не має тих механізмів, через які класичні вестибулосупресори пригнічують компенсацію. Водночас скажу чесно: прямих досліджень впливу агоністів ГАМК-B-рецепторів на вестибулярну компенсацію немає. Це обґрунтування з механізму, а не з клінічних даних.
Третій аргумент — альтернатива. Бензодіазепіни діють на ГАМК-A-рецептори, спричиняють седацію, порушують когнітивні функції та викликають ризик залежності. У настановах з лікування ПТСР і гострого стресового розладу Міністерства у справах ветеранів і Міністерства оборони США їх прямо не рекомендовано [10]. Для пацієнта, якому потрібно відновити концентрацію, а не «вимкнутися», це має принципове значення.
— Як змінювався Ваш стан?
— Першими відступили вегетативні прояви, покращився сон, знизилася втомлюваність. Далі зменшилося відчуття запаморочення, останнім зникло «вислизання думки».
При цьому я не можу і не буду стверджувати, що це результат дії одного препарату. Лікування було комплексним, а частина відновлення — це природна компенсація, якій ми лише допомагали. Мій досвід ілюструє логіку схеми, а не доводить ефективність окремого засобу (історія хвороби публікується за згодою співрозмовниці — прим. ред.).
— Наскільки безпечний фенібут? У зарубіжній літературі про нього пишуть по-різному.
— Найповніше джерело — систематичний огляд E. Kupats та співавторів 2020 р.: 11 клінічних досліджень за участю 583 пацієнтів. Побічні явища зареєстровано в 5,66% учасників, найчастіше — сонливість (1,89%) [11]. Повідомлення про залежність і тяжкий синдром відміни стосуються зовсім іншої ситуації. У систематичному огляді 2024 р. середня добова доза в таких пацієнтів становила 13,6 г, тоді як терапевтична — 0,75–1,5 г, а 73% із них мали в анамнезі зловживання алкоголем чи іншими психоактивними речовинами [12]. Ідеться переважно про неконтрольовані онлайн-«добавки», а не про рецептурний препарат. Тож безпека препарату Біфрен® — це безпека в межах інструкції: показання, доза, обмежений курс.
— Як клінічна фармакологиня: які взаємодії слід враховувати в комплексній терапії?
— Ключова — фармакодинамічна. Біфрен® посилює дію снодійних, нейролептиків, наркотичних і протипаркінсонічних засобів [2]. Дименгідринат чинить власну седативну та холінолітичну дію, тож при одночасному прийомі сонливість сумується. У моєму випадку препарати застосовували послідовно, і саме такий підхід я вважаю раціональним. Алкоголь виключають повністю: він також діє на ГАМК-ергічну систему.
Глюкокортикоїди можуть спричиняти безсоння та збудження, але фармакокінетичної взаємодії з фенібутом не описано.Стверджувати ж, що один препарат «нейтралізує» небажані реакції іншого, ми не маємо підстав.
Лікарка-невропатологиня А. Єфремова: «Спочатку — вухо і головний мозок, потім — симптоми».
— Шановна Анно Михайлівно, яких пацієнтів після вибухової травми Ви бачите найчастіше?
— Умовно виділю 4 типи, і всі вони відповідають показанням з інструкції [2].
Перший — людина, яка була поруч із місцем вибуху: шум у вухах, хиткість, запаморочення при поворотах голови, посилене серцебиття, безсоння. Часто вона звертається не одразу, а через 2–3 тиж, коли розуміє, що «само не минає».
Другий — мешканець міста, яке регулярно обстрілюють, без прямої травми, але з астенічним чи тривожно-невротичним станом: внутрішнє напруження, дратівливість, виснаження, поганий сон після ночей в укритті.
Третій — людина літнього віку з безсонням, нічним неспокоєм і страхом падіння. Тут ми особливо прагнемо уникати бензодіазепінів.
Четвертий — військовослужбовець із повторними акубаротравмами. У таких пацієнтів зазвичай поєднуються вестибулярна дисфункція, тривожність і зниження концентрації уваги. Тут поєднана дія препарату Біфрен® особливо доречна: він впливає не на один симптом, а одночасно на кілька ланок — вестибулярну, тривожну та астенічну. Водночас у цій групі я обов’язково оцінюю симптоми ПТСР і вживання алкоголю.
— З чого Ви починаєте, коли пацієнт скаржиться на запаморочення після вибуху?
— Із маршрутизації, а не з рецепта. Обов’язкові огляд оториноларинголога та аудіометрія: сенсоневральну приглухуватість, розрив барабанної перетинки чи перилімфатичну фістулу не можна «пролікувати» анксіолітиком. За наявності вогнищевої неврологічної симптоматики, вираженого головного болю чи порушення свідомості в анамнезі — нейровізуалізація. Корисна й стабілометрія: у пацієнтів з акубаротравмою ступінь зниження слуху корелює з вираженістю вестибулярного дефіциту [1].
Біфрен® я призначаю тоді, коли структурну патологію вже оцінено, гостру фазу пройдено, а провідними залишаються вестибулярні, вегетативні та астенотривожні прояви.
— Як сформулювати діагноз?
— За провідним синдромом та його причиною. Найчастіше це запаморочення травматичного генезу, розлад адаптації (6B43) чи безсоння (7A00) за Міжнародною класифікацією хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) [13]. У перші тижні після події може йтися про гостру стресову реакцію (QE84).
Окремо хочу бути чіткою щодо ПТСР (6B40). Якщо симптоми повторного переживання, уникання та надмірної настороженості зберігаються понад місяць, пацієнта слід направити до психіатра чи психотерапевта. Основою лікування ПТСР є травмофокусована психотерапія, а з препаратів — антидепресанти [10]. Біфрен® не замінює цієї терапії.
— Які схеми Ви використовуєте?
— Дотримуюся інструкції (основні режими дозування препарату Біфрен® відповідно до інструкції для медичного застосування наведено в табл. 1 — прим. ред.). При запамороченні травматичного генезу — 250 мг 3 рази на добу протягом 12 днів. При астенічних і тривожно-невротичних станах — 250–500 мг 3 рази на добу протягом 2–3 тиж; у пацієнтів літнього віку разова доза не повинна перевищувати 500 мг. Препарат приймають після їди.
Таблиця 1. Основні режими дозування препарату Біфрен® [2]
| Показання | Доза та кратність прийому | Тривалість |
|---|---|---|
| Запаморочення судинного та травматичного генезу | 250 мг 3 рази на добу | 12 днів |
| Астенічні та тривожно-невротичні стани, дорослі | 250–500 мг 3 рази на добу; максимальна разова доза 750 мг | 2–3 тиж, за потреби до 4–6 тиж |
| Астенічні та тривожно-невротичні стани, пацієнти літнього віку | 250–500 мг 3 рази на добу; максимальна разова доза 500 мг | 2–3 тиж, за потреби до 4–6 тиж |
| Загострення хвороби Меньєра, вестибулярна дисфункція інфекційного походження | 750 мг 3 рази на добу → 250–500 мг 3 рази на добу → 250 мг 1 раз на добу | 5–7 днів → 5–7 днів → 5 днів |
| Легкий перебіг вестибулярних порушень | 250 мг 2 рази на добу → 250 мг 1 раз на добу | 5–7 днів → 7–10 днів |
| Профілактика кінетозу | 250–500 мг за 1 год до поїздки або при перших симптомах | Одноразово |
| Алкогольний абстинентний синдром (допоміжно) | 250–500 мг 3 рази на добу + 750 мг на ніч, з поступовим зниженням дози | Перші дні з подальшим зниженням дози |
| Заїкання, тики в дітей віком 8–14 років | 250 мг 3 рази на добу | 2–6 тиж |
Принципово важливо поєднувати медикаментозне лікування з вестибулярною реабілітацією: саме вправи, а не препарати, є основою відновлення при вестибулярній гіпофункції [6]. Завдання препарату — зменшити тривогу і страх руху настільки, щоб пацієнт міг ці вправи виконувати. Тривалі курси завершую поступовим зниженням дози.
— Чи могли б Ви навести приклад із практики?
— Узагальнений клінічний приклад. Жінка віком 47 років звернулася через 3 тиж після вибуху поруч із її будинком. Скарги: шум у лівому вусі, хиткість при ходьбі, запаморочення при поворотах голови, серцебиття, безсоння, неможливість зосередитися на роботі. Оториноларинголог підтвердив сенсоневральну приглухуватість ліворуч і провів лікування; структурної патології головного мозку не виявлено. Встановлено запаморочення травматичного генезу та розлад адаптації. Призначено Біфрен® по 250 мг 3 рази на добу після їди протягом 12 днів і вестибулярну реабілітацію. Через 2 тиж пацієнтка відзначила зниження хиткості та тривоги, нормалізацію сну, а завдяки цьому — регулярне виконання вправ. Шум у вусі зберігався; пацієнтку направлено на подальше спостереження до сурдолога (приклад є узагальненим і не описує конкретного пацієнта — прим. ред.).
— Коли Ви не призначаєте препарат або призначаєте з особливою обережністю?
— Абсолютні протипоказання за інструкцією — гіперчутливість до компонентів, період вагітності та годування грудьми [2]. Крім того, потребують уваги:
- вживання алкоголю «для заспокоєння» — у воєнний час це, на жаль, поширена стратегія; саме серед людей зі зловживанням описано випадки залежності від фенібуту [12];
- супутня седативна терапія: снодійні, нейролептики, опіоїди, антигістамінні засоби — дози знижують;
- печінкова недостатність і виразкова хвороба — призначають нижчі дози;
- водії та люди, які працюють з механізмами, — у перші дні обережність через можливу сонливість;
- пацієнти літнього віку — оцінюю ризик падінь.
— Чи потрібен моніторинг?
— При стандартному курсі в пацієнта без печінкової патології спеціального лабораторного моніторингу не потрібно; при тривалому застосуванні інструкція рекомендує контролювати клітинний склад крові та функціональні печінкові проби [2]. Важливіший «поведінковий» моніторинг: точна кількість упаковок на курс, заборона самостійно підвищувати дозу. А ще — повторна оцінка через місяць: якщо тривога не знижується, а вираженість симптомів ПТСР збільшується, це привід переглянути діагноз і залучити психіатра.
Пам’ятка від експертів: Біфрен® у комплексній терапії після вибухової травми.
Наприкінці розмови ми попросили співрозмовниць звести сказане в перелік, який сімейний лікар, невролог чи оториноларинголог міг би тримати «під рукою» (табл. 2).
Таблиця 2. Пам’ятка з призначення препарату Біфрен® пацієнтам після вибухової травми [1, 2, 6, 10]
| Етап | Що зробити | Чому це важливо |
|---|---|---|
| Гостра фаза | Огляд оториноларинголога та аудіометрія; за показаннями — нейровізуалізація | Ураження внутрішнього вуха та головного мозку потребує специфічного лікування, яке не можна замінити симптоматичним |
| Гостра фаза | Вестибулосупресори — лише коротким курсом, до зменшення гострого запаморочення | Тривалий прийом може гальмувати центральну вестибулярну компенсацію |
| До призначення | Переконатися, що показання відповідає інструкції: запаморочення травматичного генезу, астенічний чи тривожно-невротичний стан, безсоння в осіб літнього віку | Безпека препарату Біфрен® доведена саме в межах зареєстрованих показань |
| До призначення | Скринінг симптомів ПТСР; за їх збереження понад місяць — направлення до психіатра | Біфрен® не замінює травмофокусованої психотерапії та антидепресантів |
| До призначення | З’ясувати вживання алкоголю, психоактивних речовин і «добавок» з інтернету; переглянути супутню седативну терапію | Біфрен® посилює дію снодійних, нейролептиків, опіоїдів; випадки зловживання описано саме в цій групі |
| До призначення | Перевірити протипоказання (вагітність, годування грудьми, гіперчутливість), функцію печінки, виразкову хворобу | Абсолютні протипоказання; за супутньої патології — нижчі дози |
| Під час лікування | Дорослим — 250–500 мг 3 рази на добу після їди; разова доза не вище 750 мг, у пацієнтів літнього віку — не вище 500 мг | Терапевтична доза — головна умова сприятливого профілю безпеки |
| Під час лікування | Поєднувати з вестибулярною реабілітацією | Вправи — основа відновлення при вестибулярній гіпофункції; препарат допомагає їх виконувати |
| Під час лікування | Попередити про сонливість на початку курсу та повну відмову від алкоголю | Сонливість — найчастіший побічний ефект; алкоголь посилює пригнічення центральної нервової системи |
| Завершення курсу | Тривалі курси завершувати поступовим зниженням дози; не дозволяти самостійно подовжувати прийом | Залежність описана лише при дозах, що значно перевищують терапевтичні |
| Завершення курсу | Повторна оцінка через місяць після травми | Збільшення вираженості тривоги чи симптомів ПТСР — привід переглянути діагноз і тактику |
Замість висновків
— Ірино Вікторівно, Анно Михайлівно, якби довелося вмістити нашу розмову в кілька речень, що б ви сказали?
І. Андрущенко: «Вибухова травма — це одночасне ураження вуха, головного мозку та системи реагування на стрес, і лікувати її потрібно як систему та з урахуванням фаз. У гострій фазі — захист внутрішнього вуха й короткий курс вестибулосупресорів, у підгострій — підтримка компенсації без пригнічення когнітивних функцій. Біфрен® вписується в цю логіку завдяки механізму дії на ГАМК-B-рецептори та α2δ-субодиницю кальцієвих каналів і сприятливому профілю безпеки в терапевтичних дозах [11]. Водночас специфічних досліджень при вибуховій травмі немає, і мій досвід — це ілюстрація, а не доказ».
А. Єфремова: «Я додала б практичне. Спочатку — оториноларинголог, аудіометрія та виключення структурного ураження. Потім — чітке показання за інструкцією, терапевтична доза, обмежений курс, вестибулярна реабілітація і повторна оцінка через місяць. За цих умов Біфрен® — робочий інструмент при запамороченні травматичного генезу та астенотривожних станах у постраждалих від обстрілів».
— Дякуємо вам за відверту розмову.
Підготувала І.Л. Нечай
Повна інформація міститься в інструкції для медичного застосування лікарського засобу Біфрен®.
Посилання на джерела у квадратних дужках [1–13] проставлені редакцією і не є частиною прямої мови співрозмовників.
UA-BIFR-PUB-102026-771
Список використаної літератури
- 1. Дубенко ОЄ, Шило КО. Вестибулярна дисфункція у пацієнтів із сенсоневральною приглухуватістю при акубаротравмі. Запорізький медичний журнал. 2026;28(2):145–150. https://doi.org/10.14739/2310-1210.2026.2.348929.
- 2. Біфрен® (фенібут), капсули 250 мг: інструкція для медичного застосування лікарського засобу. Р.п. № UA/12087/01/01.
- 3. Hoffer ME, Balaban C, Gottshall K, et al. Blast exposure: vestibular consequences and associated characteristics. Otol Neurotol. 2010;31(2):232–236. https://doi.org/10.1097/MAO.0b013e3181c993c3.
- 4. Hoge CW, McGurk D, Thomas JL, et al. Mild traumatic brain injury in U.S. soldiers returning from Iraq. N Engl J Med. 2008;358(5):453–463. https://doi.org/10.1056/NEJMoa072972.
- 5. Ghazaryan V, Sutton AE, De Jong R. Acute acoustic trauma. In: StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2025. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK609092/.
- 6. Hall CD, Herdman SJ, Whitney SL, et al. Vestibular rehabilitation for peripheral vestibular hypofunction: an updated clinical practice guideline from the Academy of Neurologic Physical Therapy of the American Physical Therapy Association. J Neurol Phys Ther. 2022;46(2):118–177. https://doi.org/10.1097/NPT.0000000000000382.
- 7. Dambrova M, Zvejniece L, Liepinsh E, et al. Comparative pharmacological activity of optical isomers of phenibut. Eur J Pharmacol. 2008;583:128–134.
- 8. Zvejniece L, Vavers E, Svalbe B, et al. R-phenibut binds to the α2-δ subunit of voltage-dependent calcium channels and exerts gabapentin-like anti-nociceptive effects. Pharmacol Biochem Behav. 2015;137:23–29. https://doi.org/10.1016/j.pbb.2015.07.014.
- 9. Lapin I. Phenibut (β-phenyl-GABA): a tranquilizer and nootropic drug. CNS Drug Rev. 2001;7(4):471–481. https://doi.org/10.1111/j.1527-3458.2001.tb00211.x.
- 10. Schnurr PP, Hamblen JL, Wolf J, et al. The management of posttraumatic stress disorder and acute stress disorder: synopsis of the 2023 U.S. Department of Veterans Affairs and U.S. Department of Defense clinical practice guideline. Ann Intern Med. 2024;177(3):363–374. https://doi.org/10.7326/M23-2757.
- 11. Kupats E, Vrublevska J, Zvejniece B, et al. Safety and tolerability of the anxiolytic and nootropic drug phenibut: a systematic review of clinical trials and case reports. Pharmacopsychiatry. 2020;53:201–208. https://doi.org/10.1055/a-1151-5017.
- 12. Stewart C, Simonsen H, Satyasi SK, et al. A systematic review of phenibut withdrawals. Cureus. 2024;16(9). https://doi.org/10.7759/cureus.68775.
- 13. World Health Organization. International Classification of Diseases 11th Revision (ICD-11) for Mortality and Morbidity Statistics. https://icd.who.int/browse/releases/mms/en.
