Зофенозид: можливості та особливе місце у контролі артеріального тиску та кардіопротекції у пацієнтів з ішемічною хворобою серця | Український Медичний Часопис

Фіксована комбінація зофеноприлу та гідрохлоротіазиду (Зофенозид) є сучасним підходом до лікування артеріальної гіпертензії, який поєднує ефективний контроль артеріального тиску з багатовекторною кардіо- та вазопротекцією. Завдяки синергії інгібіції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та діуретичного компонента препарат забезпечує стабільний 24-годинний антигіпертензивний ефект, підвищує прихильність до терапії та відповідає сучасній стратегії раннього застосування фіксованих комбінацій у пацієнтів високого серцево-судинного ризику. Особливе клінічне значення має застосування зофеноприлу як представника інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту із вираженими плейотропними властивостями, що зумовлює додаткові антиоксидантні, ендотеліопротекторні та антиішемічні ефекти. У пацієнтів із поєднанням артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця Зофенозид розглядається як раціональна терапевтична опція, здатна впливати не лише на гемодинамічні показники, але й на ключові патогенетичні механізми серцево-судинного ремоделювання. Його застосування асоціюється з покращенням судинної функції, зниженням запального навантаження та потенційною модифікацією атеросклеротичного процесу, що робить препарат доцільним компонентом довгострокової стратегії вторинної профілактики у пацієнтів високого та дуже високого ризику.

Вступ

Артеріальна гіпертензія (АГ) залишається домінуючим модифікованим фактором ризику розвитку серцево-судинних катастроф, відіграючи ключову роль у патогенезі ішемічної хвороби серця (ІХС) — основної причини глобальної інвалідизації та смертності [1–3]. Коморбідний перебіг АГ та ІХС створює агресивний патофізіологічний континуум, що експоненційно підвищує ймовірність виникнення гострого інфаркту міокарда (ІМ), декомпенсації серцевої недостатності та раптової серцевої смерті [4–6]. У цій когорті пацієнтів жорсткий контроль артеріального тиску (АТ) є не просто терапевтичною ціллю, а фундаментальним детермінантом прогнозу та виживання в межах вторинної профілактики [1, 3].

Попри значний арсенал антигіпертензивних засобів, реальна клінічна практика демонструє суттєвий розрив між протокольними рекомендаціями та досягненням цільових рівнів АТ. Епідеміологічні дані свідчать, що значна частка пацієнтів з ішемічним генезом кардіоваскулярних захворювань не досягає стабільного контролю гемодинаміки, що безпосередньо корелює з високою частотою рецидивуючих подій. Провідними чинниками такої терапевтичної резистентності є недостатня ефективність монотерапії та низький комплаєнс пацієнтів до складних схем лікування [1, 7].

Згідно з актуальними настановами Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) та Європейського товариства з гіпертензії (European Society of Hypertension — ESH), стратегічним пріоритетом є раннє призначення комбінованої терапії, переважно у формі фіксованих комбінацій (Single Pill Combination — SPC). Такий підхід забезпечує швидку оптимізацію АТ та підвищує прихильність до лікування. Серед існуючих стратегій на особливу увагу заслуговує поєднання інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) з тіазидними діуретиками, що характеризується вираженим синергізмом щодо гемодинамічних показників та мультиорганної протекції [8].

У цьому науковому контексті вагоме значення має фіксована комбінація зофеноприлу та гідрохлоротіазиду. Зофеноприл вирізняється серед інших представників класу іАПФ особливими фармакологічними характеристиками: наявністю сульфгідрильної (SH) групи, високою ліпофільністю та специфічною афінністю до тканинного АПФ. Ці властивості зумовлюють не лише потужний антигіпертензивний ефект, а й виражений антиішемічний та антиоксидантний потенціал, що критично важливо для пацієнтів із супутньою ІХС [9–12].

Мета роботи: проведення комплексного аналізу клінічних переваг та особливих фармакологічних властивостей комбінації зофеноприлу з гідрохлоротіазидом у контексті сучасних стратегій контролю АГ та профілактики кардіоваскулярних ускладнень у пацієнтів високого ризику.

Роль фіксованих комбінацій у сучасній стратегії менеджменту АГ

Сучасна терапевтична парадигма лікування АГ фокусується на концепції раннього та проактивного досягнення цільових рівнів АТ, що визнано фундаментальним детермінантом мінімізації серцево-судинного ризику [3, 8]. Згідно з актуальними настановами ESC / ESH, для переважної більшості пацієнтів — особливо тих, хто має високий та дуже високий кардіоваскулярний ризик, включаючи осіб з ІХС, — стартова терапія має базуватися на використанні багатокомпонентних схем, переважно у формі SPC [2, 3, 5].

Перехід до стратегії «однієї таблетки» замість вільної комбінації або поетапної титрації монотерапії обґрунтований низкою клінічних та патофізіологічних переваг.

Мультимодальний синергізм: SPC забезпечують швидшу та стійкішу стабілізацію гемодинаміки завдяки одночасному впливу на різні ланки патогенезу АГ (наприклад блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та модуляція натрійурезу) [1, 8].

Оптимізація терапевтичного комплаєнсу: максимальне спрощення режиму прийому ліків є критичним фактором у довгостроковій терапії хронічних захворювань. Підвищення прихильності пацієнта безпосередньо корелює зі зниженням частоти фатальних кардіоваскулярних подій [1, 7].

Мінімізація побічних ефектів: використання раціональних комбінацій дозволяє застосовувати нижчі дози окремих активних речовин, що нівелює ризик виникнення дозозалежних небажаних реакцій без втрати загальної антигіпертензивної ефективності [3].

Сучасні метааналізи та масштабні клінічні дослідження переконливо доводять, що застосування SPC асоціюється з вірогідно вищим рівнем контролю АТ та ефективнішою профілактикою ускладнень порівняно з традиційною тактикою ескалації монотерапії [7, 8]. Серед існуючого спектра антигіпертензивних стратегій особливе місце посідає поєднання блокаторів РААС з тіазидними або тіазидоподібними діуретиками [3, 5]. Ця комбінація не лише ефективно знижує АТ, а й має потужний органопротекторний потенціал. Особливий інтерес викликає молекула зофеноприлу — сульфгідрильного іАПФ, ефективність якого як у монотерапії, так і в комбінації з гідрохлоротіазидом була детально проаналізована в серії клінічних досліджень. Систематизований огляд доказової бази зофеноприлу представлений нижче в табл. 1.

Таблиця 1. Огляд основних рандомізованих досліджень зофеноприлу (монотерапія та комбінація з гідрохлоротіазидом)

Дослідження	Дизайн	Популяція	Кількість пацієнтів	Лікування (добові дози, n)	Тривалість	Основні результати	Переваги зофеноприлу
Borghi et al., 2015 [13]	Подвійне сліпе рандомізоване дослідження з паралельними групами	Пацієнти після ГІМ, середній вік 61±11 року, 76% чоловіки	3630 (об’єднаний аналіз 4 досліджень)	Плацебо (n=951); зофеноприл 30–60 мг (n=1808); лізиноприл 5–10 мг (n=520); раміприл 10 мг (n=351)	6–48 тиж	Зофеноприл знижував ризик комбінованої кінцевої точки смерті або госпіталізації з ССП на 40% порівняно з плацебо (HR 0,60; 95% ДІ 0,49–0,74; p=0,0001). Порівняно з іншими іАПФ зниження великих ССП становило 23% (HR 0,77; p=0,015). Клінічний ефект виявили вже через 6 тиж лікування (зниження ризику на 28%)	Ранній початок клінічного ефекту та більш виражений кардіопротекторний вплив порівняно з іншими іАПФ
Borghi et al., 2013 [14]	Проспективне рандомізоване відкрите дослідження з осліпленою оцінкою кінцевих точок	Пацієнти з ХСН класу I–III за NYHA, без попередньої терапії іАПФ або БРА II, середній вік 74±10 років, 62% чоловіки	224	Зофеноприл 15–30 мг (n=102); раміприл 5–10 мг (n=73)	6,1 року	Серцево-судинна смертність була подібною між групами (45 проти 48 випадків; p=0,251). У підгруповому аналізі відмічено покращення виживаності при застосуванні зофеноприлу у пацієнтів літнього віку (OR 0,56), чоловіків (OR 0,57) та пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (OR 0,52)	Покращення виживаності у клінічно значущих підгрупах високого ризику
Серія досліджень 2006–2015 [15]	Подвійні сліпі рандомізовані дослідження	Пацієнти з легкою або помірною есенціальною АГ	1670 (6 досліджень)	Плацебо (n=380); зофеноприл 7,5–60 мг (n=1290)	6–8 тиж	Усі досліджувані дози зофеноприлу достовірно знижували АТ порівняно з плацебо. Встановлено чітку залежність ефекту від дози	Надійний антигіпертензивний ефект у широкому діапазоні доз
Omboni et al., 2009–2015 [15, 16]	Подвійні сліпі рандомізовані дослідження	Пацієнти з легкою до тяжкої есенціальної АГ	3191 (12 досліджень)	Зофеноприл 15–60 мг (n=1617); гідрохлоротіазид 25–50 мг (n=161); атенолол 50–100 мг (n=338); пропранолол 40–80 мг (n=133); еналаприл 2,5–40 мг (n=376); лізиноприл 10–20 мг (n=90); ніфедипін SR 80 мг (n=40); амлодипін 5–10 мг (n=152); лозартан 50–100 мг (n=162); кандесартан 8–16 мг (n=122)	8–12 тиж	Антигіпертензивний ефект зофеноприлу був порівнянний з іншими класами антигіпертензивних препаратів	Стабільне та відтворюване зниження АТ на рівні стандартної терапії
Parati et al., 2006 [17]	Подвійне сліпе рандомізоване дослідження	Пацієнти з легкою або помірною есенціальною АГ, середній вік 57±2 року	353	Зофеноприл 15–60 мг; гідрохлоротіазид 12,5–25 мг; фіксована комбінація	12 тиж	Комбінація зофеноприлу з гідрохлоротіазидом забезпечувала більш виражене зниження АТ порівняно з монотерапією та стабільний 24-годинний контроль	Кращий добовий контроль АТ при комбінованій терапії
Omboni et al., 2009 [16]	Подвійні сліпі рандомізовані дослідження	Пацієнти з неконтрольованою АГ	719 (2 дослідження)	Зофеноприл 30 мг; зофеноприл у комбінації з гідрохлоротіазидом	8–12 тиж	Комбінована терапія забезпечувала більше зниження АТ та вищу частоту відповіді на лікування	Підвищена ефективність у пацієнтів із недостатнім ефектом монотерапії
Omboni et al., 2017 [18]	Подвійні сліпі рандомізовані дослідження	Пацієнти з АГ та факторами серцево-судинного ризику	1469 (4 дослідження)	Комбінація зофеноприлу з гідрохлоротіазидом; комбінація ірбесартану з гідрохлоротіазидом	18–24 тиж	Обидві схеми лікування забезпечували подібне зниження офісного та амбулаторного АТ. Зофеноприл асоціювався з більш вираженим зниженням рівня СРБ (−0,52 проти +0,97 мг/дл; p=0,001) та більшою регресією каротидного атеросклерозу (32 проти 16%; p=0,047). Метаболічні параметри залишалися стабільними	Додаткові протизапальні та антиатеросклеротичні ефекти порівняно з ірбесартаном
Study 21,974-28, 2012 [19]	Подвійне сліпе рандомізоване дослідження	Пацієнти з АГ та нирковою недостатністю	73	Зофеноприл 15–60 мг; еналаприл 2,5–10 мг	12 тиж	Обидва препарати забезпечували подібне зниження АТ	Хороший профіль безпеки при порушенні функції нирок
Omboni et al., 2014–2016 [20–22]	Подвійне сліпе рандомізоване дослідження	Пацієнти з АГ та ХХН стадії 1–3	246	Зофеноприл 30 мг; зофеноприл у комбінації з гідрохлоротіазидом	12 тиж	Зниження АТ відмічали незалежно від стадії ХХН, при цьому комбінована терапія була ефективнішою.	Перевага комбінованої терапії для контролю АТ у пацієнтів із ураженням нирок

Примітки: ГІМ — гострий інфаркт міокарда; ССП — серцево-судинні події; ХСН — хронічна серцева недостатність; NYHA — New York Heart Association; ДІ — довірчий інтервал; HR — hazard ratio (відношення ризиків); OR — odds ratio (відношення шансів); СРБ — С-реактивний білок; ХХН — хронічна хвороба нирок.

іАПФ у комбінації з діуретиками

Комбінація іАПФ з діуретиком є однією з найбільш досліджених і клінічно обґрунтованих стратегій лікування АГ [3, 8]. Її ефективність визначається взаємодоповнювальними механізмами дії: іАПФ знижують продукцію ангіотензину II та відповідну вазоконстрикцію, тоді як діуретики зменшують об’єм циркулюючої крові та натрієве навантаження. Водночас блокада РААС частково компенсує її реактивну активацію, індуковану діуретиками, що забезпечує виражений синергічний ефект щодо зниження АТ [23, 24].

БРА II у комбінації з діуретиками

Комбінації блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА) II з діуретиками реалізують подібну концепцію впливу на патогенез АГ, забезпечуючи блокаду ефектів ангіотензину II на рівні рецепторів у поєднанні зі зменшенням об’єму циркулюючої крові та натрієвого навантаження [3, 5]. Ці комбінації характеризуються високою переносимістю та нижчою частотою кашлю порівняно з іАПФ. Водночас у ряді клінічних ситуацій, зокрема у пацієнтів з ІХС або постінфарктним станом, іАПФ мають більш переконливу доказову базу щодо зниження серцево-судинної смертності.

У порівняльних дослідженнях показано, що комбінації зофеноприлу з гідрохлоротіазидом та ірбесартану з гідрохлоротіазидом забезпечують еквівалентне зниження АТ, однак зофеноприл асоціюється з додатковими плейотропними ефектами, зокрема більш вираженим зниженням рівня С-реактивного білка та більшою регресією атеросклеротичних змін судинної стінки [16–18].

Загалом комбінації іАПФ з діуретиками та БРА II з діуретиками демонструють подібну ефективність у контролі АТ [3, 8]. Вибір конкретної терапевтичної стратегії визначається індивідуальними характеристиками пацієнта, профілем переносимості та наявністю супутньої патології. Разом з тим іАПФ залишаються препаратами 1-ї лінії у пацієнтів з ІХС після перенесеного ІМ або при серцевій недостатності завдяки їх доведеним кардіопротекторним ефектам.

У портфелі антигіпертензивних препаратів компанії Aсino, що є частиною глобальної фармацевтичної групи Arcera, з квітня 2026 р. з’являється новий фіксований комбінований препарат — Зофенозид, що розширює терапевтичні можливості ведення пацієнтів з АГ. Це фіксована комбінація іАПФ III покоління зофеноприлу та тіазидного діуретика гідрохлоротіазиду в метаболічно нейтральній дозі, показана для лікування АГ легкого та середнього ступеня тяжкості (згідно з інструкцією).

Патофізіологічне обґрунтування та фармакологічний профіль комбінації зофеноприлу з гідрохлоротіазидом

Клінічна цінність фіксованої комбінації зофеноприлу та гідрохлоротіазиду (Зофенозид) базується на синергічній взаємодії компонентів, що забезпечує не лише стабільний гемодинамічний контроль, а й мультиорганну протекцію. Особливість препарату зумовлена специфічними фізико-хімічними властивостями зофеноприлу, які виділяють його серед інших іАПФ [3, 12, 25].

Молекулярна специфічність та тканинна афінність зофеноприлу

Зофеноприл класифікується як іАПФ III покоління, ключовою особливістю якого є виражена ліпофільність. Ця характеристика дозволяє молекулі ефективно долати біологічні бар’єри та накопичуватися безпосередньо в тканинах-мішенях, забезпечуючи глибоку інгібіцію тканинної РААС [25, 26]. На відміну від гідрофільних представників класу, зофеноприл демонструє вищу спорідненість із тканинним АПФ у міокарді та судинній стінці, що гарантує тривале пригнічення локального синтезу ангіотензину II. Це має критичне значення для пацієнтів з ІХС, оскільки дозволяє безпосередньо впливати на процеси патологічного ремоделювання серця та судин. Зофеноприл забезпечує пролонговане інгібування АПФ, що дозволяє досягати стабільного контролю АТ протягом 24 год при одноразовому прийомі [27]. Це не лише підвищує ефективність терапії, але й покращує прихильність пацієнтів до лікування [10].

Сульфгідрильна група як модулятор газотрансмітерних систем

Фундаментальною відмінністю зофеноприлу є наявність у його структурі сульфгідрильної (–SH) групи, яка визначає його додаткові плейотропні ефекти. Як ілюструє рис. 1, –SH група виступає донором для ендогенного синтезу сірководню (H₂S) — одного з ключових газотрансмітерів, що регулюють серцево-судинний гомеостаз.

Рисунок 1. Схематичне представлення синергічної дії компонентів Зофенозиду: поєднання класичної інгібіції АПФ та діуретичного ефекту з механізмом вивільнення сірководню (H₂S) через сульфгідрильну групу зофеноприлу

АТ II — ангіотензин II; ТД — тіазидний діуретик; SH — сульфгідрильна група.

Стрілками вказано напрямки фармакологічної модуляції ключових ланок патогенезу АГ.

Механізм дії препарату інтегрує класичну блокаду АПФ із активацією H₂S-залежних шляхів, що веде до каскаду позитивних біологічних ефектів (рис. 2).

Рисунок 2. Каскад кардіо- та вазопротекторних ефектів, опосередкованих H₂S та сульфгідрильною групою: вплив на ендотеліальну функцію, оксидативний стрес та системне запалення як основа превенції атеросклерозу та ішемічного ушкодження міокарда

eNOS — ендотеліальна синтаза оксиду азоту; NO — оксид азоту; K⁺ATP — аденозинтрифосфат (АТФ)-залежні калієві канали; ЦОГ-2 — циклооксигеназа-2; PG I2 — простациклін. Символи зупинки вказують на інгібіцію патологічних процесів (АГ, атерогенезу та апоптозу).

Антиоксидантний захист: зофеноприл функціонує як «пастка» для активних форм кисню, безпосередньо нейтралізуючи вільні радикали та знижуючи рівень оксидативного стресу — головного предиктора ендотеліальної дисфункції [9, 25].

Вазодилатація та ендотеліопротекція: шляхом посилення біодоступності оксиду азоту (NO) та активації K⁺ATP-каналів препарат сприяє релаксації гладком’язових клітин судин, покращуючи мікроциркуляцію та знижуючи жорсткість артерій [26]. Сульфгідрильні іАПФ здатні підвищувати NO-залежну вазодилатацію та знижувати агрегацію тромбоцитів [9].

Антиатеросклеротичний та протизапальний ефекти: пригнічення експресії прозапальних цитокінів та молекул адгезії під дією зофеноприлу сприяє стабілізації атеросклеротичних бляшок та уповільнює прогресування атерогенезу [12, 18].

Синергізм із гідрохлоротіазидом: гемодинамічна та метаболічна оптимізація

Гідрохлоротіазид є тіазидним діуретиком, який традиційно використовується у складі комбінованої антигіпертензивної терапії. Додавання гідрохлоротіазиду в низькій метаболічно нейтральній дозі посилює антигіпертензивний потенціал комбінації, а також дозволяє мінімізувати потенційні метаболічні побічні ефекти (гіперглікемію, гіперурикемію, дисліпідемію) [28, 29]. Діуретичний ефект гідрохлоротіазиду супроводжується активацією РААС, що потенційно може обмежувати його ефективність при монотерапії. Поєднання з іАПФ, зокрема зофеноприлом, блокує цей компенсаторний механізм, забезпечуючи виражений синергічний ефект щодо зниження АТ. Крім того, іАПФ частково нейтралізують калійвтрату, індуковану діуретиками [30]. Такий комплементарний підхід дозволяє досягати цільових рівнів АТ при мінімальному ризику небажаних метаболічних наслідків, що підтверджено даними щодо збереження вуглеводного та ліпідного профілів у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом [18].

Зофенозид є патогенетично обґрунтованою стратегією лікування, яка виходить за межі простого зниження АТ, забезпечуючи комплексний захист серцево-судинної системи на молекулярному та тканинному рівнях.

Клінічна ефективність Зофенозиду в контролі системної гемодинаміки

Досягнення цільових рівнів АТ є фундаментальним завданням антигіпертензивної стратегії, особливо в когорті пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком. Фіксована комбінація зофеноприлу та гідрохлоротіазиду (Зофенозид) продемонструвала високу терапевтичну потужність у зниженні систолічного (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ), що підтверджено в серії масштабних клінічних досліджень [11, 12].

Застосування фіксованої комбінації зофеноприлу 30 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг забезпечує статистично значущу перевагу в інтенсивності гіпотензивної дії порівняно з монотерапією кожним із компонентів окремо. У рандомізованому дослідженні A. Zanchetti та співавторів (2006) за участю пацієнтів із м’якою та помірною АГ встановлено, що терапія комбінацією зофеноприлу / гідрохлоротіазиду супроводжується швидкою стабілізацією гемодинаміки та високим показником «відповіді на лікування» (response rate). Особливу увагу дослідники акцентували на здатності препарату забезпечувати постійний 24-годинний контроль АТ, що мінімізує ризики, пов’язані з ранковим підвищенням АТ [31]. Результати дослідження E. Malacco та співавторів (2007) підтвердили домінувальну роль комбінації в досягненні цільових показників САТ та ДАТ. Встановлено, що антигіпертензивний ефект Зофенозиду залишається стабільним незалежно від наявності у пацієнтів супутнього метаболічного синдрому. Це свідчить про універсальність механізму дії та високу клінічну ефективність у пацієнтів із коморбідними станами [11].

Важливою характеристикою комбінації є не лише амплітуда зниження АТ, а й забезпечення адекватного співвідношення «залишкового ефекту до пікового» (Trough-to-Peak ratio). Це дозволяє уникнути надмірної варіабельності АТ протягом доби, що є незалежним фактором ризику ураження органів-мішеней [12, 16].

Додаткові клінічні спостереження вказують на високу ефективність Зофенозиду в різних субпопуляціях пацієнтів, зокрема осіб похилого віку та пацієнтів із високим кардіоваскулярним ризиком. Поряд із потужним гіпотензивним ефектом препарат демонструє сприятливий профіль безпеки. Низька частота виникнення побічних явищ та мінімальна частка відміни терапії (discontinuation rate) роблять цю комбінацію оптимальним інструментом для довгострокової прихильності пацієнта до лікування [12].

Зофенозид у контексті глобальної доказової бази комбінованої терапії

Хоча прямі порівняння між різними фіксованими комбінаціями (наприклад зофеноприл + гідрохлоротіазид vs периндоприл + індапамід) відсутні, результати рандомізованих досліджень свідчать про загалом порівнянну ефективність цих підходів щодо контролю АТ і профілактики судинних ускладнень.

З урахуванням механізмів дії іАПФ та тіазидних / тіазидоподібних діуретиків, Зофенозид не лише відповідає стандартам ефективності, встановленим глобальними РКД щодо контролю АТ, а й пропонує розширений спектр плейотропних ефектів. Це робить його раціональною альтернативою у випадках, коли пацієнт потребує посиленої антиоксидантної та вазопротекторної підтримки в межах стандартної антигіпертензивної стратегії.

Плейотропні ефекти та стратегія мультимодальної кардіопротекції у пацієнтів високого серцево-судинного ризику

Сучасна парадигма лікування АГ передбачає перехід від стратегії ізольованого зниження системного АТ до концепції інтегральної органопротекції. У цьому контексті фіксована комбінація зофеноприлу та гідрохлоротіазиду (Зофенозид) демонструє фармакологічний профіль, що виходить за межі класичних ефектів іАПФ. Плейотропний потенціал цієї комбінації зумовлений передусім структурною специфікою зофеноприлу — наявністю сульфгідрильної (–SH) групи, яка виступає критичним предиктором антиоксидантного та вазопротекторного впливу у пацієнтів із коморбідним перебігом АГ та ІХС [9, 25].

Модифікація системного запалення та атерогенезу

Хронічне низькоградусне запалення є фундаментальним драйвером прогресування атеросклерозу. У дослідженні ZODIAC встановлено, що терапія зофеноприлом асоціюється з достовірним зниженням рівнів високочутливого С-реактивного білка (hs-CRP) порівняно з БРА ІІ (ірбесартаном) [18, 32]. Цей протизапальний потенціал доповнюється прямою антиатерогенною дією.

Дані досліджень ZENITH та роботи C. Napoli та співавторів (2008) підтверджують здатність зофеноприлу індукувати регресію товщини комплексу інтима-медіа (ТКІМ) сонних артерій [21, 33]. Важливо, що вазопротекторний ефект був більш вираженим порівняно з еналаприлом та ірбесартаном, що свідчить про стабілізацію судинної стінки через покращення NO-залежних шляхів та нівелювання оксидативного стресу [33].

Антиангінальний та антиішемічний потенціал

Особливістю зофеноприлу серед інших іАПФ є його виключний антиангінальний та антиішемічний потенціал. У межах дослідницької програми SMILE-3 Ischemia продемонстровано, що тривале застосування зофеноприлу у пацієнтів з ІХС та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка забезпечує суттєве зниження ішемічного навантаження. Це проявлялося об’єктивним зниженням частоти депресій сегмента ST за даними добового моніторування електрокардіограми (ЕКГ), клінічно значущим скороченням епізодів стенокардії, мінімізацією потреби в нітратах короткої дії та достовірним зростанням толерантності до фізичних навантажень. Молекулярний базис цих ефектів інтегрує покращення міокардіальної перфузії за рахунок ендотелійзалежної вазодилатації коронарних артерій та прямого цитопротекторного впливу сульфгідрильної групи на кардіоміоцити, що підвищує їхню резистентність до умов гіпоксії [25].

Зофенозид у терапії пацієнтів із поєднанням АГ та ІХС

Поєднання АГ та ІХС формує складний патофізіологічний континуум. У цій групі пацієнтів активація РААС виступає ключовим чинником вазоконстрикції, ремоделювання міокарда та прогресування атеросклерозу. Тому вибір антигіпертензивної терапії має бути спрямований не лише на досягнення цільового АТ, а й на модифікацію механізмів судинного ушкодження та міокардіальної ішемії [9]. У пацієнтів з ІХС підвищений АТ збільшує постнавантаження, що підвищує потребу міокарда в кисні та погіршує коронарну перфузію. Зофеноприл як ліпофільний іАПФ із високою тканинною афінністю ефективно пригнічує локальну РААС безпосередньо в серці та судинах. Додавання гідрохлоротіазиду потенціює цей ефект за рахунок зменшення об’єму циркулюючої крові та натрієвого навантаження [34].

Кардіопротекторний потенціал Зофенозиду реалізується через мультимодальний механізм, детально представлений на рис. 3. Ключові аспекти включають зниження частоти епізодів ішемії міокарда (за даними SMILE-3) та покращення толерантності до навантажень; підвищення біодоступності NO та вазодилатацію коронарних судин; сульфгідрильна група зофеноприлу мінімізує оксидативний стрес і сприяє стабілізації атеросклеротичних бляшок [9, 18].

Рисунок 3. Систематизація клінічних переваг комбінації зофеноприл / гідрохлоротіазид у пацієнтів із високим кардіоваскулярним ризиком на основі програм Z-studies та SMILE

SH-група — сульфгідрильна група; ГІМ — гострий інфаркт міокарда; ФВ ЛШ — фракція викиду лівого шлуночка; ЛШ — лівий шлуночок.

Оскільки пацієнти з АГ та ІХС належать до категорії дуже високого серцево-судинного ризику, Зофенозид є раціональним вибором завдяки наступним перевагам:

комплексний контроль РААС: одночасна блокада циркулюючої та тканинної ланок системи запобігає гіпертрофії міокарда та вазоконстрикції;
гемодинамічна стабільність: фіксована комбінація забезпечує стабільний контроль САТ та ДАТ протягом 24 год, що є критичним для вторинної профілактики подій [12];
метаболічна нейтральність та прихильність: застосування низьких доз гідрохлоротіазиду мінімізує ризик гіперглікемії та гіперурикемії. Формат «однієї таблетки» суттєво підвищує комплаєнс, що особливо важливо при тривалій терапії [12].

Застосування Зофенозиду реалізує стратегію всебічного захисту серцево-судинної системи, що робить його пріоритетним вибором для довгострокового ведення пацієнтів високого та дуже високого ризику. Препарат дозволяє не лише ефективно контролювати АТ, а й реалізовувати стратегію комплексної кардіопротекції, що повністю відповідає сучасним міжнародним рекомендаціям щодо ведення пацієнтів високого ризику.

Стратегічний вибір блокаторів РААС: порівняльна ефективність іАПФ та БРА ІІ

Вибір оптимальної антигіпертензивної стратегії у пацієнтів з АГ, особливо в поєднанні з ІХС, має ґрунтуватися на інтегрованій оцінці індивідуального серцево-судинного ризику, наявності ураження органів-мішеней та доказовій базі щодо впливу фармакотерапії на «тверді» клінічні кінцеві точки. Блокада РААС залишається ключовою мішенню сучасної терапії, а комбінації іАПФ або БРА ІІ з діуретиками або антагоністами кальцію (БКК) посідають центральне місце в міжнародних рекомендаціях.

Згідно з настановами ESC / ESH, іАПФ або БРА ІІ рекомендовані як препарати 1-ї лінії для контролю АТ, тоді як ранній перехід до комбінованої терапії (переважно у вигляді фіксованих комбінацій у низьких дозах) асоціюється з кращим досягненням цільових рівнів АТ та підвищенням прихильності до лікування, особливо у пацієнтів високого ризику [35] (табл. 2). Водночас хоча іАПФ і БРА ІІ мають спільну кінцеву точку впливу на РААС, між ними існують клінічно значущі відмінності щодо доказової бази кардіопротекції.

Таблиця 2. Рекомендації щодо вибору блокади РААС та комбінованої антигіпертензивної терапії у пацієнтів з АГ та високим серцево-судинним ризиком (узгоджено з ESC / ESH 2024)

Клінічний сценарій	Рекомендована терапія згідно з настановами	Клас / рівень доказовості	Клінічне обґрунтування та ключові переваги
АГ зі стабільною ІХС	іАПФ (наприклад зофеноприл) або БРА у складі комбінованої антигіпертензивної терапії, переважно у фіксованих комбінаціях з діуретиком або БКК	Клас I, рівень доказовості A	Блокада РААС знижує серцево-судинну захворюваність у пацієнтів високого ризику. іАПФ та БРА є еквівалентними препаратами 1-ї лінії; іАПФ мають ширшу доказову базу у пацієнтів з ІХС та після ІМ. Комбінована терапія покращує контроль АТ та прихильність до лікування.
Післяінфарктний період / вторинна профілактика ІХС	Раннє призначення інгібіторів АПФ (у перші 24 год за умови гемодинамічної стабільності); БРА — при непереносимості іАПФ	Клас I, рівень доказовості A	іАПФ знижують смертність, ризик повторного ІМ та патологічного ремоделювання лівого шлуночка. БРА є доказовою альтернативою при непереносимості іАПФ.
АГ з дуже високим серцево-судинним ризиком (цукровий діабет, ураження органів-мішеней, поліваскулярне ураження)	Початкова комбінована терапія: іАПФ + діуретик або іАПФ + БКК (переважно у фіксованих комбінаціях)	Клас I, рівень доказовості A	Рання комбінована терапія забезпечує швидший та стійкіший контроль АТ. Блокада РААС сприяє органопротекції, включаючи покращення ендотеліальної функції та зменшення альбумінурії у пацієнтів високого ризику.
Непереносимість інгібіторів АПФ (кашель, ангіоневротичний набряк)	Перехід на терапію БРА (моно- або комбінована терапія)	Клас I, рівень доказовості A	БРА забезпечують зіставне зниження АТ та серцево-судинного ризику при кращій переносимості та меншій частоті побічних реакцій.
Необхідність швидкого та стабільного контролю артеріального тиску у пацієнтів високого ризику	Фіксована комбінація іАПФ + тіазидного / тіазидоподібного діуретика (наприклад зофеноприл + гідрохлоротіазид)	Клас I, рівень доказовості A	Фіксовані комбінації забезпечують швидше зниження АТ, стабільний 24-годинний контроль та підвищення прихильності до терапії. Синергія механізмів (інгібування РААС + натрійурез) підсилює антигіпертензивний ефект.

Останні експертні консенсуси 2024–2025 рр. стосовно блокади РААС підкреслюють, що іАПФ слід розглядати як терапію 1-го вибору перед БРА ІІ у контексті зниження ризику ІМ, первинної профілактики серцевої недостатності та вторинної профілактики інсульту [36]. Хоча іАПФ і БРА ІІ демонструють подібну ефективність у первинній профілактиці інсульту, саме іАПФ мають більш переконливу доказову базу щодо зниження частоти «твердих» серцево-судинних подій у ряді клінічних популяцій, зокрема після перенесеного ІМ. БРА ІІ, своєю чергою, рекомендовані як ефективна альтернатива у випадку непереносимості іАПФ (кашель, ангіоневротичний набряк) [36].

іАПФ залишаються препаратами 1-ї лінії у пацієнтів із високим та дуже високим серцево-судинним ризиком, зокрема за наявності ІХС (включаючи постінфарктний стан), серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду, безсимптомної дисфункції лівого шлуночка, цукрового діабету з ураженням органів-мішеней та високого ризику атеросклеротичних подій. Це зумовлено наявністю потужної доказової бази щодо зниження серцево-судинної смертності, частоти ІМ та госпіталізацій з приводу серцевої недостатності. Крім того, іАПФ характеризуються плейотропними ефектами, включаючи покращення ендотеліальної функції, антиоксидантну та протизапальну дію, що додатково модифікує перебіг атеросклеротичного процесу [4, 24, 37].

БРА ІІ, своєю чергою, посідають важливе місце як альтернатива іАПФ у разі їх непереносимості або протипоказань. Вони характеризуються високою селективністю до рецепторів ангіотензину II типу та, як правило, кращою переносимістю. Однак у ряді клінічних ситуацій, особливо у пацієнтів із ІХС, доказова база щодо зниження «твердих» кінцевих точок для БРА ІІ є менш переконливою порівняно з іАПФ [38, 39].

У цьому контексті особливий інтерес становить зофеноприл як представник іАПФ із додатковими фармакологічними характеристиками. Його висока ліпофільність і тканинна активність забезпечують ефективне пригнічення локальної РААС у міокарді та судинній стінці [9, 38]. Наявність сульфгідрильної групи зумовлює антиоксидантні та ендотеліопротекторні властивості, що мають важливе значення у пацієнтів із ІХС [25, 33]. Крім того, зофеноприл має доведений антиішемічний ефект, що вирізняє його серед інших іАПФ, а також демонструє потенційно більш виражений вплив на атеросклеротичний процес, включаючи регрес судинних змін [26, 33]. Синергія з діуретиком у складі фіксованої комбінації забезпечує ефективний, стабільний і передбачуваний контроль АТ [11, 12, 18].

Практичні рекомендації щодо застосування фіксованої комбінації зофеноприлу та гідрохлоротіазиду (Зофенозид) у пацієнтів із АГ

Раціональне використання фіксованої комбінації зофеноприлу та гідрохлоротіазиду (Зофенозид) відповідає сучасним рекомендаціям ESC / ESH щодо ведення АГ, які передбачають раннє досягнення цільового АТ, перевагу комбінованої терапії у пацієнтів високого та дуже високого серцево-судинного ризику, а також застосування фіксованих комбінацій для підвищення прихильності до лікування та забезпечення стабільного 24-годинного контролю АТ. Представлені нижче підходи можуть бути використані як практичний клінічний орієнтир (табл. 3) [9, 11, 12, 13, 18, 21].

Таблиця 3. Практичні рекомендації щодо застосування Зофенозиду (зофеноприл + гідрохлоротіазид)

Категорія	Рекомендації для клінічної практики
Показання до призначення	Пацієнти з АГ, які потребують комбінованої терапії для досягнення цільового АТ Поєднання АГ та ІХС Високий / дуже високий серцево‑судинний ризик Недостатня ефективність монотерапії іАПФ або діуретиком Потреба у препараті з додатковими кардіо‑ та вазопротекторними властивостями Особливо: ознаки ендотеліальної дисфункції, атеросклеротичне ураження, перенесені ішемічні події
Старт терапії	Можна застосовувати як стартову терапію у пацієнтів з АТ, що значно перевищує цільові значення або у хворих з високим ризиком, де потрібне швидке досягнення контролю АТ Перед початком оцінити: функцію нирок (креатинін, рШКФ), електроліти (особливо калій), супутню терапію та взаємодії. Починати зазвичай зі стандартної дози один раз на добу (вранці).
Контроль ефективності	Регулярний моніторинг включає: регулярне вимірювання АТ (офісне, амбулаторне або домашнє); оцінку досягнення цільових рівнів АТ відповідно до рекомендацій; контроль лабораторних показників: функція нирок (креатинін, рШКФ); електроліти (особливо калій); оцінку клінічного стану: симптоми ішемії, толерантність до навантаження, наявність побічних ефектів; у пацієнтів з ІХС — оцінку впливу терапії на частоту ангінозних нападів та потребу в антиангінальних препаратах.
Моніторинг безпеки	Повторні аналізи креатиніну та електролітів через 1–2 тиж після початку терапії або після титрації. Оцінювати наявність побічних ефектів: гіпотензія, гіперкаліємія, порушення функції нирок. При значущому погіршенні функції нирок або гіперкаліємії — перегляд дози або тактики лікування.
Цільові показники АТ	Зниження АТ до <140/90 мм рт. ст. у більшості пацієнтів Для пацієнтів із високим серцево‑судинним ризиком — до <130/80 мм рт. ст., за хорошої переносимості

рШКФ — розрахункова швидкість клубочкової фільтрації.

Зофенозид є зручним та ефективним інструментом у лікуванні пацієнтів з АГ, особливо у поєднанні з ІХС, за умови дотримання принципів індивідуалізованого підходу, регулярного моніторингу та своєчасної корекції терапії.

Фіксована комбінація зофеноприлу та гідрохлоротіазиду доцільна у пацієнтів, у яких необхідне посилення антигіпертензивної терапії для досягнення цільових рівнів АТ. Її застосування є особливо обґрунтованим у пацієнтів з ознаками ендотеліальної дисфункції, атеросклеротичним ураженням судин та перенесеними ішемічними подіями, що зумовлено додатковими кардіо- та вазопротекторними ефектами зофеноприлу, пов’язаними з наявністю SH-групи (зокрема антиоксидантною дією та підвищенням біодоступності NO) [9, 11].

У пацієнтів з ІХС доцільним є додатковий клінічний моніторинг, що включає оцінку частоти ангінозних нападів та потреби в антиангінальній терапії, що дозволяє більш повно характеризувати ефективність лікування в реальній клінічній практиці.

Висновки

Фіксована комбінація зофеноприлу та гідрохлоротіазиду (Зофенозид) є сучасним патогенетично обґрунтованим варіантом антигіпертензивної терапії з ефективним контролем АТ та сприятливим профілем безпеки, що робить її альтернативою стандартним фіксованим комбінаціям на основі блокади РААС. Завдяки наявності сульфгідрильної групи зофеноприл виявляє додаткові антиоксидантні, ендотеліопротекторні та протизапальні властивості, впливаючи на ключові ланки патогенезу серцево-судинних захворювань, зокрема оксидативний стрес і ендотеліальну дисфункцію. Накопичені клінічні дані свідчать про додаткові кардіопротекторні та антиішемічні ефекти, а також потенційний вплив на прогресування атеросклерозу, що дозволяє розглядати препарат як компонент комплексної терапії для зниження загального серцево-судинного ризику. Таким чином, Зофенозид доцільно застосовувати у пацієнтів з АГ, особливо за наявності ІХС та у групах високого і дуже високого ризику, забезпечуючи не лише контроль АТ, але й багатовекторний кардіопротекторний ефект.

UA-ZOFE-PUB-042026-180

Список використаної літератури

1. World Health Organization. Guideline for the pharmacological treatment of hypertension in adults. WHO. 2021. Available online: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK573631/
2. Lauder L., Weber T., Böhm M., et al. European guidelines for hypertension in 2024: a comparison of key recommendations for clinical practice. Nat Rev Cardiol. 2025;22(9): 675–688. https://doi.org/10.1038/s41569-025-01187-2
3. McEvoy J.W., McCarthy C.P., Bruno R.M., et al. 2024 ESC Guidelines for the management of elevated blood pressure and hypertension. Eur Heart J. 2024;45(38): 3912–4018. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehae178
4. Wang B.X. Diagnosis and Management of Hypertensive Heart Disease: Incorporating 2023 European Society of Hypertension and 2024 European Society of Cardiology Guideline Updates. J Cardiovasc Dev Dis. 2025;12(2): 46. https://doi.org/10.3390/jcdd12020046
5. Prejbisz A., Dobrowolski P., Doroszko A., et al. Guidelines for the management of hypertension in Poland 2024. Arterial Hypertension. 2024;28: 91–146. DOI: 10.33963/v.phj.105628
6. Badila E. 2024 ESC Guidelines for the management of elevated blood pressure and hypertension — How practical is it for clinical practice? Int J Cardiol Cardiovasc Risk Prev. 2024;23: 200341. https://doi.org/10.1016/j.ijcrp.2024.200341
7. Zhou B., Carrillo-Larco R., Danaei G., et al. Worldwide trends in hypertension prevalence and progress in treatment and control from 1990 to 2019. Lancet. 2021;398:957–980. doi: 10.1016/S0140-6736(21)01330-1
8. Writing Committee Members; Jones D.W., Ferdinand K.C., et al. 2025 AHA/ACC/AANP/AAPA/ABC/ACCP/ACPM/AGS/AMA/ASPC/NMA/PCNA/SGIM Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation and Management of High Blood Pressure in Adults. Circulation. 2025;152(11): e114–e218. https://doi.org/10.1161/CIR.0000000000001356
9. Borghi C., Ambrosio G., Van De Borne P., et al. Zofenopril: Blood pressure control and cardio-protection. Cardiol J. 2022;29(2): 305–318. https://doi.org/10.5603/CJ.a2021.0113
10. Єпанчінцева О. А., Прикащикова Г. І., Жаринов О. Д. Кардіопротективні ефекти зофеноприлу: механізми дії та клінічне значення. Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. 2025; 14(1): 35–43. https://doi.org/10.31928/2664-3790-2025.1.3543
11. Malacco E., Omboni S. Antihypertensive efficacy of zofenopril plus hydrochlorothiazide fixed combination for treatment in metabolic syndrome. Adv Ther. 2007;24(5): 1006–1015. https://doi.org/10.1007/BF02877705
12. Borghi C., Cicero A.F. Fixed combination of zofenopril plus hydrochlorothiazide in the management of hypertension: a review of available data. Vasc Health Risk Manag. 2006;2(4): 341–349. https://doi.org/10.2147/vhrm.2006.2.4.341
13. Borghi C., Omboni S., Reggiardo G., et al. Cardioprotective role of zofenopril in patients with acute myocardial infarction: a pooled analysis. Open Heart. 2015;2(1): e000220. https://doi.org/10.1136/openhrt-2014-000220
14. Borghi C., Cosentino E.R., Rinaldi E.R., et al. Effect of zofenopril and ramipril on cardiovascular mortality in patients with chronic heart failure. Am J Cardiol. 2013;112(1): 90–93. https://doi.org/10.1016/j.amjcard.2013.02.058
15. Zofenopril calcium and zofenopril calcium plus hydrochlorothiazide. Investigator’s Brochure. Version 8.0. 2015. Unpublished data.
16. Omboni S., Malacco E., Parati G. Zofenopril plus hydrochlorothiazide fixed combination in the treatment of hypertension and associated clinical conditions. Cardiovasc Ther. 2009;27(4): 275–288. https://doi.org/10.1111/j.1755-5922.2009.00102.x
17. Parati G., Omboni S., Malacco E. Antihypertensive efficacy of zofenopril and hydrochlorothiazide combination on ambulatory blood pressure. Blood Press. 2006;15(Suppl 1): 7–17.
18. Omboni S., Malacco E., Napoli C., et al. Efficacy of zofenopril vs irbesartan in combination with a thiazide diuretic: a review of the double-blind, randomized «Z» studies. Adv Ther. 2017;34(4): 784–798. https://doi.org/10.1007/s12325-017-0497-8
19. Comparison of once-daily zofenopril and enalapril in the treatment of essential hypertension in renal-impaired patients. (Study 21,974-28). Unpublished data.
20. Agabiti-Rosei E., Manolis A., Zava D., et al. Zofenopril plus hydrochlorothiazide and irbesartan plus hydrochlorothiazide in previously treated and uncontrolled hypertensive patients. Adv Ther. 2014;31: 217–233.
21. Malacco E., Omboni S., Parati G. Blood pressure response to zofenopril or irbesartan plus hydrochlorothiazide: a randomized study. Int J Hypertens. 2015;2015: 139465. https://doi.org/10.1155/2015/139465
22. Modesti P.A., Omboni S., Taddei S., et al. Zofenopril or irbesartan plus hydrochlorothiazide in elderly hypertensive patients: a randomized study. J Hypertens. 2016;34: 576–587.
23. Alcocer L.A., Bryce A., De Padua Brasil D., et al. The pivotal role of ACE inhibitors and ARBs in hypertension management: a critical appraisal. Am J Cardiovasc Drugs. 2023;23: 663–682. https://doi.org/10.1007/s40256-023-00605-5
24. Singh B., Cusick A.S., Goyal A., et al. ACE Inhibitors. StatPearls. 2025.Borghi C., Ambrosioni E., SMILE-ISCHEMIA Study Group. Effects of zofenopril on myocardial ischemia post-MI. Am Heart J. 2007;153(3):445.e7–445.e14. https://doi.org/10.1016/j.ahj.2006.12.005
25. Palić B., Brizić I., Sher E.K., et al. Effects of zofenopril on arterial stiffness in hypertensive patients. Mol Biotechnol. 2025;67: 3454–3466. https://doi.org/10.1007/s12033-023-00861-5
26. Alshahrani S. Renin–angiotensin–aldosterone pathway modulators in chronic kidney disease. Front Pharmacol. 2023;14: 1101068. https://doi.org/10.3389/fphar.2023.1101068
27. Sagar S., Patel P. Angiotensin receptor blockers and HCTZ combination drugs. StatPearls. 2024.
28. Ma L., Zheng K., Yan J., et al. Efficacy of ARB/HCTZ combination therapy in hypertension. Int J Hypertens. 2021;2021:6670183. https://doi.org/10.1155/2021/6670183
29. Cho M., Oh E., Ahn B., et al. Antihypertensive effects of ARB combinations. Transl Clin Pharmacol. 2023;31(3): 154–166. https://doi.org/10.12793/tcp.2023.31.e15
30. Zanchetti A., Parati G., Malacco E. Zofenopril plus hydrochlorothiazide in mild to moderate hypertension. Drugs. 2006;66(8): 1107–1115. https://doi.org/10.2165/00003495-200666080-00006
31. Agabiti-Rosei E., Manolis A., Zava D., et al. Zofenopril plus hydrochlorothiazide vs irbesartan combinations. Adv Ther. 2014;31: 217–233.
32. Napoli C., Bruzzese G., Ignarro L.J., et al. Long-term ACE inhibition and vascular effects in hypertension. Am Heart J. 2008;156(6): 1154.e1–1154.e8. https://doi.org/10.1016/j.ahj.2008.09.006
33. Ambrosioni E. Role of zofenopril in hypertension and ischemic disorders. Am J Cardiovasc Drugs. 2007;7(1): 17–24. https://doi.org/10.2165/00129784-200707010-00002
34. McCarthy C.P., Bruno R.M., McEvoy J.W., et al. 2024 ESC guidelines: what is new in pharmacotherapy? Eur Heart J Cardiovasc Pharmacother. 2025;11(1): 7–9. https://doi.org/10.1093/ehjcvp/pvae084
35. Poulter N. ACE inhibitors and ARBs for cardiovascular prevention. Cardiol Ther. 2025;14(2): 117–121. https://doi.org/10.1007/s40119-025-00399-4
36. ElSayed N.A., Aleppo G., Aroda V.R., et al. Cardiovascular disease and risk management: Standards of Care in Diabetes 2023. Diabetes Care. 2023;46(Suppl 1): S158–S190. https://doi.org/10.2337/dc23-S010
37. Mancia G., Kreutz R., Brunström M., et al. 2023 ESH Guidelines for hypertension management. J Hypertens. 2023;41(12): 1874–2071. https://doi.org/10.1097/HJH.0000000000003480
38. Sobhy M., Eletriby A., Ragy H., et al. ACE inhibitors and ARBs for cardiovascular outcomes: Egyptian consensus. Cardiol Ther. 2024;13: 707–736. https://doi.org/10.1007/s40119-024-00381-6

Інформація про автора:

Романенко Сергій Володимирович — кандидат медичних наук, лікар-кардіолог, Львівський військово-медичний клінічний центр Державної прикордонної служби України, Львів, Україна.

Information about the author:

Romanenko Serhii V. — Candidate of Medical Sciences, Cardiologist, Lviv Military Medical Clinical Center of the State Border Guard Service of Ukraine, Lviv, Ukraine.

Надійшла до редакції/Received: 16.04.2026
Прийнято до друку/Accepted: 21.04.2026