Антропометрично орієнтовані підходи до виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей | Український Медичний Часопис

У статті наведено аналітичний огляд основних методів виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей з позицій їхньої придатності для побудови системи гігієнічного моніторингу. Актуальність теми визначається високою поширеністю зниженого вітамін-D-статусу в дитячій популяції, обмеженою доцільністю суцільного лабораторного скринінгу та потребою у створенні поетапних моделей адресного відбору дітей для біохімічного обстеження. Мета статті: обґрунтування доцільності використання антропометричних, анкетних, харчових і біохімічних методів у виявленні ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей та визначення їхнього місця в системі гігієнічного моніторингу. Огляд виконано як структурований аналітичний наративний огляд. Проаналізовано сучасні міжнародні та українські праці, присвячені антропометричним індикаторам ожиріння, соціально-гігієнічним чинникам, оцінці фактичного харчування, лабораторній верифікації 25-гідроксивітаміну D та інтеграції цих блоків у ступеневі моделі скринінгу. Узагальнення літератури показало, що антропометричні показники є доцільним первинним скринінговим інструментом, анкети та харчова оцінка уточнюють поведінкові і нутрієнтні ризики, а лабораторне визначення 25-гідроксивітаміну D має виконувати функцію підтверджувального етапу в групах підвищеного ризику. Найбільш обґрунтованою для дитячої популяції є поетапна модель моніторингу, яка поєднує доступні непрямі показники з адресною біохімічною верифікацією. Отримані результати можуть бути використані як методична основа для побудови регіональних програм гігієнічного моніторингу вітамін-D-статусу у дітей.

Вступ

Недостатність і дефіцит вітаміну D у дитячій популяції залишаються значущою медико-біологічною та гігієнічною проблемою, яка не втрачає актуальності навіть у регіонах із порівняно сприятливими умовами сонячної інсоляції. Сучасні педіатричні та ендокринологічні праці показують, що знижений рівень 25-гідроксивітаміну D у дітей пов’язаний не лише з порушенням мінералізації кісткової тканини, а й із ширшим спектром несприятливих метаболічних і функціональних наслідків. R. Antonucci та співавтори [1] підкреслювали багатофакторність цієї проблеми, тоді як M.B. Demay та співавтори [2] звернули увагу на недоцільність рутинного лабораторного тестування без достатніх клінічних або епідеміологічних підстав.

У міжнародній літературі накопичено значний масив робіт, присвячених чинникам ризику зниженого статусу вітаміну D у дітей. A. Huta-Osiecka та співавтори [3] показали, що на рівень 25-гідроксивітаміну D впливають сезон, індекс маси тіла, характер харчування та фізична активність. D. Dai та співавтори [4] встановили, що серед потенційних предикторів важливе місце посідають частка жирової маси, індекс маси тіла (ІМТ), товщина шкірної складки й окружність талії. J. Hofman-Hutna та співавтори [5] додатково підкреслили чутливість співвідношення окружності талії до зросту як індикатора абдомінального ожиріння, асоційованого зі зниженим вітамін-D-статусом.

Поряд із цим клінічні настанови зберігають акцент на тому, що референтним способом оцінки забезпеченості організму вітаміном D залишається визначення сироваткового 25-гідроксивітаміну D. P. Pludowski та співавтори [6] наголошували на важливості орієнтації на групи ризику при профілактиці, діагностиці та лікуванні дефіциту вітаміну D, а B. Lapauw та співавтори [7] окремо підкреслили, що саме 25-гідроксивітамін D є базовим лабораторним показником за умови, що тестування є клінічно виправданим. У зв’язку з цим особливого значення набуває пошук доступних інструментів попереднього відбору дітей для лабораторного обстеження.

Для України ця проблематика має окреме практичне значення. Вітчизняні роботи багатьох років переважно зосереджувалися або на клінічних аспектах, або на регіональних спостереженнях без достатньо сформованої моделі скринінгу. Водночас наявні праці демонструють, що знижений статус вітаміну D в українських дітей є поширеним. S. Shatylo та співавтори [8] у мультицентровому дослідженні показали суттєву частоту дефіциту вітаміну D серед дітей віком 1–17 років. A. Tytusa та співавтори [9] у вибірці львівських школярів виявили не лише недостатнє надходження вітаміну D з раціоном, а й лабораторно підтверджене зниження його рівня у значної частки дітей. K. Shchubelka [10] продемонструвала сезонну варіабельність показників 25-гідроксивітаміну D у дитячого населення Закарпаття.

Окремий інтерес становлять українські роботи, в яких простежується зв’язок між вітамін-D-статусом і антропометричними параметрами. У дослідженнях A.M. Shulhai та співавторів [11] за участю підлітків із надмірною масою тіла та ожирінням було показано асоціацію між рівнем 25-гідроксивітаміну D та ІМТ, окружністю талії, співвідношенням талії до стегон і талії до зросту, а також зі складовими метаболічного синдрому. Це вказує на можливість використання простих морфометричних показників як елементів первинного відбору для поглибленого обстеження. Поява українського консенсусу з діагностики та менеджменту дефіциту вітаміну D, підготовленого N. Grygorieva та співавторами [12], додатково підсилила актуальність цього напряму, оскільки в ньому рекомендовано проводити визначення 25-гідроксивітаміну D насамперед у групах ризику. Саме тому аналітичний розгляд антропометричних, соціально-гігієнічних, харчових і лабораторних підходів є своєчасним та доцільним для побудови практично придатної системи гігієнічного моніторингу дитячого населення.

Мета статті: обґрунтування доцільності використання антропометричних, анкетних, харчових і біохімічних методів у виявленні ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей та визначення їхнього місця в системі гігієнічного моніторингу.

Об’єкт і методи дослідження

Огляд виконано як структурований аналітичний наративний огляд. Пошук літератури проводили в базах даних Scopus, PubMed, Web of Science Core Collection та Google Scholar. Основний часовий діапазон охоплював період 2020–2026 рр. Раніші джерела залучали лише у випадках, коли вони мали базове методичне значення для стандартизації антропометричних показників, трактування 25-гідроксивітаміну D або для концептуалізації дизайну оглядового дослідження.

Під час пошуку використовували ключові слова українською та англійською мовами: vitamin D deficiency, 25-гідроксивітамін D, children, adolescents, anthropometry, body mass index, waist circumference, skinfold thickness, food frequency questionnaire, 24-hour recall, dietary assessment, screening, monitoring, risk factors, questionnaire, LC-MS/MS, immunoassay. До фінального аналітичного корпусу включали джерела, які безпосередньо стосувалися дитячої популяції та містили достатній опис відповідних методів.

В огляд включали оригінальні дослідження, систематичні та наративні огляди, клінічні рекомендації й консенсусні документи, в яких висвітлювалися методи оцінки ризику дефіциту або недостатності вітаміну D у дітей і підлітків віком до 18 років. Обов’язковою умовою включення була наявність опису щонайменше одного з таких блоків: антропометричні показники як предиктори низького рівня 25-гідроксивітаміну D; анкети щодо інсоляції, фізичної активності, суплементації чи способу життя; методи оцінки фактичного харчування; лабораторне визначення 25-гідроксивітаміну D; комбіновані алгоритми скринінгу або відбору дітей для біохімічного тестування. Не включали публікації, присвячені виключно дорослій популяції, вузькоспеціалізованим клінічним групам без методичної цінності для популяційного моніторингу, а також роботи без достатнього опису застосованих методів.

Відібрані джерела систематизували у 5 аналітичних блоків: антропометричні методи оцінки фізичного розвитку і жирового компонента; соціально-гігієнічні та поведінкові анкети; методи оцінки фактичного харчування; лабораторні методи визначення 25-гідроксивітаміну D і підходи до стандартизації результатів; інтегровані моделі скринінгу та алгоритми адресного направлення дітей на лабораторне обстеження. Для кожного джерела вилучали інформацію про дизайн дослідження, віковий склад вибірки, використані методи, типи показників, діагностичні переваги, обмеження та можливість практичного використання в системі громадського здоров’я.

Оскільки метою огляду було методичне узагальнення, а не метааналітичне обчислення ефектів, формальну оцінку ризику упередженості для кожного дослідження не проводили. Увагу зосереджували на змістовній порівняльній оцінці валідності, доступності, вартості, відтворюваності та прикладної придатності методів. Такий підхід дозволив сформувати не перелік ізольованих результатів, а узгоджену модель поетапного моніторингу.

Результати та їх обговорення

Антропометричні показники як індикатори ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей

Антропометричні методи посідають особливе місце в системі первинного виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей, оскільки поєднують неінвазивність, низьку вартість, відтворюваність і придатність до масового використання в шкільних та амбулаторних умовах. Найбільш інформативними в цьому контексті вважаються ІМТ з віково-статевою стандартизацією, окружність талії, співвідношення талії до зросту, а також показники підшкірного жирового компонента [13]. Практична цінність цих параметрів полягає в тому, що вони не лише фіксують відхилення фізичного розвитку, а й непрямо відображають обсяг жирової тканини, яка бере участь у формуванні нижчих концентрацій циркулюючого 25-гідроксивітаміну D. У сучасних оглядах підкреслюється, що в дітей з надмірною масою тіла та ожирінням знижений вітамін-D-статус може бути зумовлений одночасною дією кількох механізмів: депонуванням вітаміну D в адипоцитах, ефектом об’ємного розведення, змінами печінкового метаболізму та нижчими руховою активністю й інсоляцією [14, 15]. Саме тому антропометричні індикатори розглядаються не як заміна лабораторної верифікації, а як доступний скринінговий рівень для виокремлення груп підвищеного ризику.

Значущість такого підходу підтверджена результатами систематичних узагальнень. У метааналізі V.I. Fiamenghi, E.D. Mello [16], який охопив 14 досліджень і близько 30 тис. дітей та підлітків, встановлено, що ожиріння асоціювалося з вищим ризиком дефіциту вітаміну D. Отже, вже сам факт надмірної маси тіла набуває значення епідеміологічного маркера, що виправдовує включення антропометрії в первинний етап моніторингу. Окрему цінність мають дослідження, де аналізували не лише ІМТ, а й показники центрального ожиріння. У метааналізі Z. Hajhashemy та співавторів [17] найвищі концентрації сироваткового вітаміну D були пов’язані зі зниженням шансів абдомінального ожиріння, а окружність талії та похідні від неї показники виявили високу інформативність. Z. Chen та співавтори [18], аналізуючи дані the National Health and Nutrition Examination Survey (NHANES) 2011–2018, показали, що дефіцитна й недостатня концентрація 25-гідроксивітаміну D пов’язана як із загальним ожирінням, оціненим за ІМТ, так і з центральним ожирінням, оціненим за співвідношенням окружності талії до зросту.

Для українського контексту цей підхід також має підґрунтя. A.M. Shulhai та співавтори [19] у дослідженнях підлітків з надмірною масою тіла та ожирінням продемонстрували, що дефіцит вітаміну D є поширеним у цій когорті й асоціюється з антропометричними та метаболічними характеристиками. Водночас частина досліджень у вибірках зовні здорових дітей не виявила настільки ж вираженого зв’язку, що свідчить про необхідність поєднання антропометричних показників з анкетними та поведінковими даними.

Отже, антропометричні показники є методично виправданим першим етапом виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей. Найбільш інформативними є показники, що характеризують не лише загальну масу тіла, а й центральний та жировий компоненти. Їх використання є найбільш доцільним не в ізольованому вигляді, а як частина багатокомпонентної моделі моніторингу, в якій антропометрія виконує роль первинного фільтра для подальшого адресного лабораторного тестування.

Соціально-гігієнічні чинники ризику недостатності вітаміну D та можливості їх анкетного виявлення

Соціально-гігієнічне анкетування є важливим компонентом первинного виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей, оскільки дозволяє охопити ті чинники, які не відображаються безпосередньо в антропометричних показниках, але істотно впливають на формування вітамін-D-статусу. До таких чинників належать тривалість і регулярність перебування на відкритому повітрі, сезонність, використання сонцезахисних засобів, характер одягу, рівень фізичної активності, прийом профілактичних доз вітаміну D, тривалість грудного вигодовування, а також окремі соціально-побутові особливості, що визначають стиль життя дитини [2, 12, 20].

Методична цінність анкетування полягає в тому, що воно дає змогу швидко й без лабораторного втручання ідентифікувати дітей із поєднанням кількох поведінкових і середовищних ризиків, тобто тих, у кого подальше визначення 25-гідроксивітаміну D є найбільш виправданим. Саме тому останніми роками з’явилися спеціально адаптовані опитувальники ризику. V. Calcaterra та співавтори [21, 22] модифікували EVIDENCe-Q для дітей з ожирінням і показали, що такий інструмент може використовуватися як неінвазивний спосіб попереднього виділення дітей з підвищеним ризиком низького рівня 25-гідроксивітаміну D. Серед окремих анкетних блоків найбільшу прогностичну цінність мають показники, пов’язані з інсоляцією та фізичною активністю. S. Ouyang та співавтори [23], працюючи з даними NHANES, виявили, що як обсяги, так і інтенсивність фізичної активності були позитивно пов’язані з рівнем вітаміну D, а час перебування на відкритому повітрі виступав посередником цього зв’язку. Автори показали, що час перебування на відкритому повітрі є посередником цього зв’язку, а його медіаційний ефект у різних вікових групах становив 28–46%. Отже, фізична активність не повинна розглядатися ізольовано: в анкеті важливо фіксувати, чи супроводжується вона реальним перебуванням на сонці. Це особливо важливо для шкільного віку, коли підвищення навчального навантаження часто супроводжується скороченням часу, проведеного на відкритому повітрі.

Подібну логіку підтверджують і клініко-популяційні дослідження, в яких соціально-гігієнічні дані безпосередньо зіставляли з концентрацією 25-гідроксивітаміну D. K. Śledzińska та співавтори [24] показали, що найвища концентрація 25-гідроксивітаміну D виявлена у дітей при щоденному перебуванні на сонці, а суплементація істотно підвищувала рівень 25-гідроксивітаміну D. У їхній вибірці максимальний показник становив 24,55 нг/мл саме в групі щоденної інсоляції. Це уточнює методичну роль анкети: вона повинна містити не лише питання про рухову активність, а й окремо про характер інсоляції та прийом препаратів вітаміну D. Популяційні дослідження свідчать, що анкетний або соціально-демографічний аспект має відображати не лише індивідуальну поведінку, а й середовищний контекст. C. Huang та співавтори [25] у багатoцентровому дослідженні за участю 21 811 дітей у Південному Китаї встановили, що поширеність дефіциту вітаміну D зростала з віком, була вищою серед дівчат, міських жителів і в осінній період; серед чинників, що впливали на статус вітаміну D, автори виокремили стать, урбанізоване проживання та тривалість грудного вигодовування. Це означає, що анкета має включати блок не лише про інсоляцію й фізичну активність, а й про місце проживання, стиль повсякденного дозвілля та ранні харчові практики.

Для України цей підхід також є актуальним. N. Grygorieva та співавтори [12] показали, що в українській популяції статус вітаміну D залежав від віку, статі, місяця та року спостереження, а в українському консенсусі ці підходи були узагальнені в рекомендацію проводити визначення 25-гідроксивітаміну D саме у групах ризику. Крім того, S. Shatylo та співавтори [8] у мультицентровому дослідженні підтвердили, що дефіцит та недостатність вітаміну D є поширеними в Україні, а отже, питання не зводиться лише до лабораторної діагностики, а потребує ефективного попереднього відбору. Таким чином, анкетний метод слід розглядати не як допоміжний описовий додаток, а як практично значущий інструмент стратифікації ризику, який суттєво посилює антропометричний скринінг і допомагає раціоналізувати адресне лабораторне тестування дітей.

Методи оцінки фактичного харчування в аналізі ризику недостатності вітаміну D у дитячій популяції

Оцінка фактичного харчування є необхідним елементом аналізу ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей, оскільки дозволяє встановити, чи пов’язаний знижений вітамін-D-статус із недостатнім надходженням нутрієнта з їжею, низьким споживанням збагачених продуктів або відсутністю суплементації. У дитячій популяції такий напрям має особливу методичну вагу, оскільки дефіцит вітаміну D часто формується не лише внаслідок обмеженої інсоляції, а й через типові харчові патерни [26, 27].

За сучасними підходами, у дослідженнях дітей найчастіше використовують опитувальник the Food Frequency Questionnaire (FFQ), 24-годинне відтворення раціону та харчові записи. З теоретичної точки зору, FFQ є найбільш придатним методом для широкого популяційного скринінгу, коли необхідно охарактеризувати звичне споживання джерел вітаміну D протягом тривалого періоду. Систематичні огляди показали, що FFQ у дітей та підлітків залишається найбільш уживаним інструментом завдяки низькій вартості, простоті використання та можливості класифікувати учасників за рівнем звичного споживання [27–29]. Разом із тим FFQ має й суттєві обмеження, особливо в дитячому віці. Його результати залежать від пам’яті респондента або батьків, точності оцінки частоти споживання та репрезентативності переліку продуктів для локального харчового середовища. Саме тому для уточнення індивідуального споживання більш інформативними вважаються 24-годинні відтворення раціону, особливо якщо вони охоплюють кілька днів і враховують будні та вихідні [30, 31].

Емпіричні дані підтверджують доцільність використання методів харчової оцінки в дослідженнях ризику гіповітамінозу D. У роботі A. Tytusa та співавторів [9], виконаній за участю школярів Львова, триденний аналіз раціону у 172 дітей показав недостатнє добове споживання вітаміну D у 84,9% хлопців і 97,0% дівчат; серед дітей з низьким харчовим надходженням кальцію та/або вітаміну D майже половина мала знижені лабораторні показники вітаміну D. Для українського контексту ця робота демонструє, що дієтична оцінка не лише фіксує дефіцит раціону, а й дозволяє цілеспрямовано відбирати дітей для подальшого лабораторного контролю. Ще переконливішими є дослідження, в яких харчову оцінку безпосередньо зіставляли з рівнем 25-гідроксивітаміну D. A.L. Kristiansen та співавтори [32] у норвезьких дітей показали зв’язок між дієтичними факторами, вживанням добавок та рівнем 25-гідроксивітаміну D. У скоригованих регресійних моделях кожен додатковий 1 мкг/добу вітаміну D в раціоні асоціювався приблизно з підвищенням сироваткового 25-гідроксивітаміну D на 1 нмоль/л, а вживання добавок пов’язане з вищими концентраціями показника в обох вікових групах. У пан’європейських когортних дослідженнях звичне надходження вітаміну D, оцінене за повторними 24-годинними recalls, позитивно асоціювалося з рівнем 25-гідроксивітаміну D. За оцінками авторів, кожен додатковий 1 мкг/добу відповідав близько 2,24 нмоль/л вищій концентрації 25-гідроксивітаміну D [33]. Додатково, метарегресійний аналіз M. Rios-Leyvraz та співавторів [34] щодо дітей раннього віку показав, що певний рівень дієтичного надходження вітаміну D може бути пов’язаний із досягненням мінімально бажаних концентрацій 25-гідроксивітаміну D у більшості дітей, що підкреслює безпосередню методичну й клінічну цінність харчових даних.

Таким чином, методи оцінки фактичного харчування є обов’язковим складником системи виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей. FFQ можна розглядати як найбільш доцільний інструмент для масового популяційного скринінгу і класифікації дітей за рівнем звичного споживання джерел вітаміну D, 24-годинне відтворення є оптимальним компромісом між точністю та здійсненністю при детальнішій оцінці раціону, а харчові записи доцільні як референтний або валідаційний інструмент у підвибірках через вищу трудомісткість.

Лабораторна верифікація статусу вітаміну D у дітей та її місце в системі моніторингу

Лабораторна оцінка статусу вітаміну D залишається референтним етапом у виявленні недостатності та гіповітамінозу D у дітей, оскільки саме вона дозволяє перейти від непрямих ознак ризику до біохімічно підтвердженого висновку. У сучасних консенсусних документах основним показником вітамін-D-статусу визнано загальний сироватковий 25-гідроксивітамін D, тобто суму 25-гідроксивітаміну D₂ і 25-гідроксивітаміну D₃. Попри референтний статус 25-гідроксивітаміну D, сучасні рекомендації не підтримують ідеї універсального лабораторного скринінгу всіх дітей. У настанові «An Endocrine Society Clinical Practice Guideline 2024» [2] наголошено, що за відсутності чітких показань рутинне тестування на 25-гідроксивітамін D не рекомендується. Також зазначено, що масове скринінгове тестування не є економічно доцільним, тому рішення про призначення аналізу має ґрунтуватися на стратифікації ризику. Методично визначення 25-гідроксивітаміну D у сироватці або плазмі крові здійснюється переважно 2 групами методів: автоматизованими імуноаналізами та рідинною хроматографією з тандемною мас-спектрометрією. Імунохімічні платформи мають очевидні організаційні переваги: вони дешевші, швидші й простіші для рутинної лабораторної практики. Натомість рідинна хроматографія з тандемною мас-спектрометрією (LC-MS/MS) вважається аналітично більш специфічним підходом, оскільки дозволяє окремо визначати 25-гідроксивітамін D₂ і 25-гідроксивітамін D₃, знижує ризик перехресних реакцій і краще підходить для стандартизації [35, 36].

Доцільність такого розмежування підтверджують порівняльні дослідження. J. Wang та співавтори [37] показали, що хемілюмінесцентний імуноаналіз давав вищі значення 25-гідроксивітаміну D, ніж LC-MS/MS, хоча обидва підходи були узгодженими щодо самого факту діагностики дефіциту. Ще показовішими є дані K. Rueter та співавторів [38] у дослідженні немовлят, в якому через аналітичне зміщення між імуноаналізом і LC-MS/MS у частини дітей виникали розбіжності саме навколо порогового рівня <50 нмоль/л; автори відзначили 18 випадків, у яких статус дефіциту залежав від обраного методу. Отже, в дитячій популяції, особливо при низьких концентраціях, інтерпретація лабораторних даних має враховувати тип аналітичної платформи. Міжметодична варіабельність пояснює, чому для досліджень і моніторингових програм критично важливою є стандартизація. Міжнародні програми контролю якості та стандартизації дозволяють підвищити порівнянність результатів між лабораторіями. Отже, сама наявність лабораторного визначення 25-гідроксивітаміну D ще не гарантує повного зіставлення результатів, якщо не враховано питання стандартів, калібрування й зовнішнього контролю якості [39].

Таким чином, лабораторне визначення 25-гідроксивітаміну D є необхідним підтверджувальним компонентом системи моніторингу вітамін-D-статусу у дітей, але його найвища ефективність досягається при селективному, а не суцільному застосуванні. Імуноаналізи забезпечують доступність і масштабованість, LC-MS/MS — вищу аналітичну точність і функцію референтного контролю, а програми стандартизації роблять можливою зіставність результатів між лабораторіями.

Інтеграція антропометричних, анкетних, харчових і лабораторних підходів у систему гігієнічного моніторингу

Аналіз сучасних публікацій показує, що жоден із розглянутих методів не є самодостатнім для повноцінного виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей. Антропометричні показники дозволяють швидко ідентифікувати дітей із надмірною масою тіла, абдомінальним ожирінням або несприятливими показниками жирового компонента; соціально-гігієнічне анкетування фіксує поведінкові та середовищні чинники, які не відображаються морфометрично; оцінка фактичного харчування дає змогу виявити недостатнє надходження вітаміну D з їжею та добавками; лабораторне визначення 25-гідроксивітаміну D забезпечує біохімічну верифікацію вже відібраних випадків.

Узагальнення проаналізованих робіт дозволяє запропонувати ступеневу логіку моніторингу. Перший рівень має спиратися на доступні неінвазивні методи — антропометрію та коротке соціально-гігієнічне анкетування. На цьому етапі можуть бути виявлені діти з підвищеним ризиком: із надмірною масою тіла, центральним ожирінням, низькою інсоляцією, недостатньою фізичною активністю, відсутністю суплементації або несприятливими побутовими умовами. Другий рівень доцільно формувати за рахунок оцінки фактичного харчування, насамперед у тих дітей, які вже мають антропометричні чи поведінкові фактори ризику. Третій рівень повинен включати адресне лабораторне визначення 25-гідроксивітаміну D у дітей, у яких поєднується кілька несприятливих ознак або в яких попередні методи вказують на високу ймовірність недостатності вітаміну D. Саме така ступенева модель дозволяє зберегти баланс між доступністю, економічною доцільністю та діагностичною точністю.

Особливо важливо, що така інтегрована модель добре відповідає українському контексту. Мультицентрові вітчизняні дослідження підтвердили значну поширеність дефіциту вітаміну D в Україні, а український консенсус N. Grygorieva та співавторів прямо рекомендує скринінг 25-гідроксивітаміну D саме у групах ризику. Це означає, що для дитячого населення найбільш перспективною є така організація моніторингу, при якій рутинні шкільні або амбулаторні огляди забезпечують первинний збір антропометричних та анкетних даних, а дієтична оцінка й лабораторна верифікація використовуються адресно. Таким чином, інтеграція розглянутих методів формує багаторівневу систему гігієнічного моніторингу, в якій кожен блок виконує власну функцію: антропометрія — первинне морфофункціональне фільтрування, анкета — виявлення поведінкових і середовищних ризиків, харчова оцінка — встановлення модифікованих нутрієнтних причин, лабораторія — остаточне підтвердження дефіцитного або недостатнього статусу. Саме така послідовність є найбільш обґрунтованою для дитячої популяції та найбільш придатною для використання в регіональній моделі громадського здоров’я.

Для систематизації проаналізованих праць та зіставлення їхнього внеску в обґрунтування окремих методичних блоків узагальнені характеристики ключових джерел подано в таблиці.

Таблиця. Узагальнення проаналізованих джерел за основними методичними блоками

Блок	Автори	Результат	Значення
Антропометричні показники	Fiamenghi V.I., Mello E.D. (2021)	У метааналізі показано вищий ризик дефіциту вітаміну D у дітей та підлітків з ожирінням.	Підтверджує доцільність включення ІМТ та ожиріння до первинного скринінгу.
	Hajhashemy Z. et al. (2022)	Виявлено обернений зв’язок між рівнем 25-гідроксивітаміну D та абдомінальним ожирінням; WC-похідні показники є інформативними.	Обґрунтовує використання окружності талії та WHtR разом з ІМТ.
	Chen Z. et al. (2024)	Недостатні й дефіцитні рівні 25-гідроксивітаміну D асоціювалися із загальним і центральним ожирінням.	Посилює аргумент на користь стратифікації ризику за антропометричними індикаторами.
Соціально-гігієнічне анкетування	Calcaterra V. et al. (2022, 2024)	Адаптовані опитувальники показали придатність як неінвазивні інструменти оцінки ризику дефіциту вітаміну D у дітей.	Підтверджує практичну цінність стандартизованого анкетування.
Соціально-гігієнічне анкетування	Ouyang S. et al. (2024)	Позитивний зв’язок між фізичною активністю та 25-гідроксивітаміном D залежав від віку; перебування на відкритому повітрі відігравало посередницьку роль.	Обґрунтовує включення в анкету питань про інсоляцію та фізичну активність.
Харчова оцінка	Saravia L. et al. (2021)	FFQ підтверджено як найуживаніший інструмент для оцінки звичного раціону у дітей та підлітків.	Пояснює доцільність FFQ як базового популяційного інструмента.
	Tytusa A. et al. (2022)	У львівських школярів виявлено низьке харчове споживання вітаміну D та поширеність лабораторно підтвердженої недостатності.	Дає українські дані на користь включення дієтичної оцінки в моніторинг.
	Kristiansen A.L. et al. (2025)	Показано зв’язок між дієтичними факторами, добавками та рівнем 25-гідроксивітаміну D.	Підтверджує інформативність поєднання харчових даних із лабораторною верифікацією.
Лабораторна верифікація	Giustina A. et al. (2024)	Підтверджено, що total 25-гідроксивітамін D є основним лабораторним маркером; загальнопопуляційний скринінг не є економічно доцільним.	Визначає лабораторію як референтний, але не стартовий рівень моніторингу.
	Grygorieva N. et al. (2024)	Рекомендовано визначати 25-гідроксивітамін D насамперед у групах ризику.	Дає нормативне підґрунтя для ризикоорієнтованого підходу в Україні.
	Wang J. et al. (2022)	CLIA давала вищі значення, ніж LC-MS/MS, хоча категоризація дефіциту загалом узгоджувалася.	Показує значення стандартизації та міжметодичного зіставлення.
Епідеміологічне підґрунтя	Shatylo S. et al. (2024)	Підтверджено поширеність дефіциту вітаміну D в українській популяції, зокрема серед дітей.	Обґрунтовує актуальність розбудови регіонального моніторингу в Україні.

Примітки: WC — окружність талії (waist circumference), CLIA — хемілюмінесцентний імуноаналіз (chemiluminescent immunoassay), WHtR — співвідношення окружності талії до зросту (waist-to-height ratio), таблицю створено на основі джерел [8, 9, 12, 16–18, 21–23, 27, 32, 37, 40].

Наведені дані свідчать, що найбільш переконлива доказова база сформована щодо антропометричних індикаторів ожиріння, анкетного виявлення поведінкових чинників ризику, оцінки фактичного харчування та селективного лабораторного визначення 25-гідроксивітаміну D. У сукупності ці праці підтверджують доцільність не ізольованого, а поетапного поєднання розглянутих підходів у межах єдиної системи гігієнічного моніторингу дитячого населення.

Слід зазначити певні обмеження цього огляду. Представлений огляд не був метааналізом і не передбачав формального кількісного обчислення сумарних ефектів. Висновки ґрунтуються на якісному зіставленні різнорідних за дизайном, віковим складом вибірок та аналітичними підходами досліджень. Частина проаналізованих робіт мала поперечний характер, що обмежує можливість причинно-наслідкового трактування асоціацій між рівнем 25-гідроксивітаміну D та антропометричними або поведінковими показниками. Додатковим обмеженням є міжметодична неоднорідність лабораторного визначення 25-гідроксивітаміну D, різні підходи до інтерпретації дефіциту й недостатності та відмінності між національними і міжнародними рекомендаціями. Це зумовлює необхідність обережного перенесення окремих висновків у практику та посилює важливість стандартизації лабораторного блоку в майбутніх прикладних дослідженнях. Попри зазначені обмеження, огляд дозволяє сформувати узгоджену методичну модель поетапного моніторингу, яка може бути адаптована до умов дитячого населення України.

Висновки

Проведений огляд засвідчив, що виявлення ризику недостатності та гіповітамінозу вітаміну D у дітей є методично доцільним лише за умови поєднання кількох підходів, оскільки жоден окремий інструмент не забезпечує достатньої повноти оцінки. Поширеність дефіцитних станів в українській популяції, у тому числі серед дітей, додатково підтверджує актуальність побудови саме системного, а не фрагментарного моніторингу.

Антропометричні показники слід розглядати як найбільш доступний первинний скринінговий блок у системі гігієнічного моніторингу. Узагальнені дані свідчать, що надмірна маса тіла, ожиріння та абдомінальне ожиріння асоціюються з вищою ймовірністю зниженого рівня 25-гідроксивітаміну D, тому ІМТ, окружність талії та похідні показники центрального ожиріння є обґрунтованими маркерами для попереднього виділення груп ризику.

Соціально-гігієнічне анкетування та оцінка фактичного харчування мають самостійну методичну цінність і повинні використовуватися як обов’язкові компоненти другого рівня скринінгу. Анкетні інструменти дають змогу виявляти поведінкові та середовищні чинники ризику, а харчові методи — визначати недостатнє надходження вітаміну D з їжею та добавками.

Лабораторне визначення total 25-гідроксивітаміну D залишається референтним методом підтвердження недостатності та дефіциту вітаміну D, однак його використання в дитячій популяції є найбільш виправданим у форматі адресного, а не суцільного скринінгу. Інтерпретація результатів потребує врахування міжметодичних відмінностей і стандартизації.

Найбільш обґрунтованою для дитячого населення є поетапна модель моніторингу, в якій антропометрія виконує функцію первинного фільтра, анкетування та харчова оцінка уточнюють поведінкові й нутрієнтні ризики, а лабораторна верифікація 25-гідроксивітаміну D використовується для підтвердження випадків із найвищою ймовірністю порушення. Такий підхід відповідає сучасним міжнародним і українським рекомендаціям та є найбільш придатним для впровадження в регіональну систему громадського здоров’я.

Список використаної літератури

1. Antonucci R., Locci C., Clemente M.G. et al. (2018) Vitamin D deficiency in childhood: old lessons and current challenges. J. Pediatric Endocrinol. metabolism: JPEM, 31(3): 247–260. doi.org/10.1515/jpem-2017-0391.
2. Demay M.B., Pittas A.G., Bikle D.D. et al. (2024) Vitamin D for the Prevention of Disease: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. The Journal of clinical endocrinology and metabolism, 109(8): 1907–1947. doi.org/10.1210/clinem/dgae290.
3. Huta-Osiecka A., Wochna K., Kasprzak Z., Nowak A. (2021) Seasonal variation of 25-Hydroxyvitamin D and indices of carbohydrate and lipid metabolism in postmenopausal women. PeerJ, 9: e11341. doi.org/10.7717/peerj.11341.
4. Dai D., Ling Y., Xu F. et al. (2025) Impact of body composition on vitamin D requirements in healthy adults with vitamin D deficiency. Frontiers in endocrinology, 16: 1421663. doi.org/10.3389/fendo.2025.1421663.
5. Hofman-Hutna J., Hutny M., Matusik E. et al. (2023) Vitamin D Deficiency in Obese Children Is Associated with Some Metabolic Syndrome Components, but Not with Metabolic Syndrome Itself. Metabolites, 13(8): 914. doi.org/10.3390/metabo13080914.
6. Pludowski P., Takacs I., Boyanov M. et al. (2022) Clinical Practice in the Prevention, Diagnosis and Treatment of Vitamin D Deficiency: A Central and Eastern European Expert Consensus Statement. Nutrients, 14(7):1483. doi.org/10.3390/nu14071483.
7. Lapauw B., Laurent M.R., Rozenberg S. et al. (2024) When and How to Evaluate Vitamin D Status? A Viewpoint from the Belgian Bone Club. Nutrients, 16(15): 2388. doi.org/10.3390/nu16152388.
8. Shatylo S., Bogomaz V., Babych O. (2024) Vitamin D deficiency in Ukraine: A multicentre cross-sectional study. Global epidemiology, 8: 100170. doi.org/10.1016/j.gloepi.2024.100170.
9. Tytusa A., Wyszyńska J., Yatsula M. et al. (2022) Deficiency of Daily Calcium and Vitamin D in Primary School Children in Lviv, Ukraine. International journal of environmental research and public health, 19(9): 5429. doi.org/10.3390/ijerph19095429.
10. Shchubelka K. (2020). Vitamin D status in adults and children in Transcarpathia, Ukraine in 2019. BMC nutrition, 6(1): 48. doi.org/10.1186/s40795-020-00380-5.
11. Shulhai A.M., Pavlyshyn H., Shulhai O. (2019) Relation of carbohydrate exchange markers with vitamin D status in adolescents with overweight and obesity. Korelacja markerów przemiany węglowodanów ze stężeniem witaminy D u nastolatków z nadwagą i otyłością. Pediatric endocrinology, diabetes, and metabolism, 25(4): 169–176. doi.org/10.5114/pedm.2019.89640.
12. Grygorieva N., Tronko M., Kovalenko V. et al. (2024) Ukrainian Consensus on Diagnosis and Management of Vitamin D Deficiency in Adults. Nutrients, 16(2): 270. doi.org/10.3390/nu16020270.
13. Zhou X., Chen Y., Xu J. et al. (2026) The interplay between childhood obesity and vitamin D deficiency: mechanisms and implications. Frontiers in pediatrics, 13: 1700949. doi.org/10.3389/fped.2025.1700949.
14. Al Argan R.J., Alqatari S.G., Alwaheed A.J. et al. (2026) Vitamin D deficiency in obesity: Epidemiological evidence, biological mechanisms, and clinical considerations. Obesity Medicine, 59: 100680. doi.org/10.1016/j.obmed.2025.100680.
15. Bennour I., Haroun N., Sicard F. et al. (2022) Vitamin D and Obesity/Adiposity-A Brief Overview of Recent Studies. Nutrients, 14(10): 2049. doi.org/10.3390/nu14102049.
16. Fiamenghi V.I., Mello E.D. (2021) Vitamin D deficiency in children and adolescents with obesity: a meta-analysis. Jornal de pediatria, 97(3): 273–279. doi.org/10.1016/j.jped.2020.08.006.
17. Hajhashemy Z., Lotfi K., Heidari Z., Saneei P. (2022) Serum Vitamin D Levels in Relation to Abdominal Obesity in Children and Adolescents: A Systematic Review and Dose-Response Meta-Analysis. Frontiers in nutrition, 9: 806459. doi.org/10.3389/fnut.2022.806459.
18. Chen Z., Qiu X., Wang Q. et al. (2024) Serum vitamin D and obesity among US adolescents, NHANES 2011-2018. Frontiers in pediatrics, 12: 1334139. doi.org/10.3389/fped.2024.1334139.
19. Shulhai A.M., Pavlyshyn H., Oleksandra S., Furdela V. (2022) The association between vitamin D deficiency and metabolic syndrome in Ukrainian adolescents with overweight and obesity. Annals of pediatric endocrinology & metabolism, 27(2): 113–120. doi.org/10.6065/apem.2142158.079.
20. Gordon C.M., LeBoff M.S. (2025) Vitamin D and disease prevention in 2024: commentary on recent Endocrine Society recommendations. Journal of bone and mineral research : the official journal of the American Society for Bone and Mineral Research, 40(5): 569–571. doi.org/10.1093/jbmr/zjaf036.
21. Calcaterra V., Cena H., Biino G. et al. (2022) Screening Questionnaire for Vitamin D Insufficiency in Children with Obesity. Children (Basel, Switzerland), 9(11): 1685. doi.org/10.3390/children9111685.
22. Calcaterra V., Cena H., De Giuseppe R. et al. (2024) An Adapted Questionnaire Tailored for Assessing the Risk of Vitamin D Deficiency in Children That Is Proving Useful in Guiding Clinical Interventions. Nutrients, 16(7): 971. doi.org/10.3390/nu16070971.
23. Ouyang S., Li Q., Liu Z., Yin Y. (2024) The relationship between physical activity levels and serum vitamin D levels varies among children and adolescents in different age groups. Frontiers in nutrition, 11: 1435396. doi.org/10.3389/fnut.2024.1435396.
24. Śledzińska K., Landowski P., Żmijewski M.A. et al. (2022) Diet, Sun, Physical Activity and Vitamin D Status in Children with Inflammatory Bowel Disease. Nutrients, 14(5): 1029. doi.org/10.3390/nu14051029.
25. Huang C., Liu S., Cheng C. et al. (2025) Vitamin D Deficiency and Associated Factors in Children: A Multicenter Study of 21,811 Samples in Southern China. International journal of public health, 69: 1607411. doi.org/10.3389/ijph.2024.1607411.
26. National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine; Health and Medicine Division; Food and Nutrition Board, Callahan E.A. (Eds.) (2022) Approaches to Assessing Intake of Food and Dietary Supplements in Pregnant Women and Children 2 to 11 Years of Age: Proceedings of a Workshop Series. National Academies Press (US). doi.org/10.17226/26374.
27. Saravia L., Miguel-Berges M.L., Iglesia I. et al. (2021) Relative validity of FFQ to assess food items, energy, macronutrient and micronutrient intake in children and adolescents: a systematic review with meta-analysis. The British journal of nutrition, 125(7): 792–818. doi.org/10.1017/S0007114520003220.
28. Nucci A.M., Russell C.S., Luo R. et al. (2013) The effectiveness of a short food frequency questionnaire in determining vitamin D intake in children. Dermato-endocrinology, 5(1): 205–210. doi.org/10.4161/derm.24389.
29. Olukotun O., Seal N. (2015) A systematic review of dietary assessment tools for children age 11 years and younger. ICAN: Infant, Child, & Adolescent Nutrition, 7(3): 139–147. doi.org/10.1177/1941406415584819.
30. Zouine N., Lhilali I., Menouni A. et al. (2023) Development and Validation of Vitamin D- Food Frequency Questionnaire for Moroccan Women of Reproductive Age: Use of the Sun Exposure Score and the Method of Triad’s Model. Nutrients, 15(4): 796. doi.org/10.3390/nu15040796.
31. Nuti R., Gennari L., Cavati G. et al. (2024) Analysis of Usual Consumption of Vitamin D Among Adult Individuals in Italy. Nutrients, 16(23): 4194. doi.org/10.3390/nu16234194.
32. Kristiansen A.L., Myhre J.B., Øyri L.K.L. et al. (2025) Vitamin D status in Norwegian children and associations between child vitamin D status, dietary factors, and maternal vitamin D status. Food & nutrition research, 69: 10.29219/fnr.v69.10727. doi.org/10.29219/fnr.v69.10727.
33. Wolters M., Intemann T., Russo P. et al. (2022) 25-Hydroxyvitamin D reference percentiles and the role of their determinants among European children and adolescents. European journal of clinical nutrition, 76(4): 564–573. doi.org/10.1038/s41430-021-00985-4.
34. Rios-Leyvraz M., Martino L., Cashman K.D. (2024) The Relationship Between Vitamin D Intake and Serum 25-hydroxyvitamin D in Young Children: A Meta-Regression to Inform WHO/FAO Vitamin D Intake Recommendations. The Journal of nutrition, 154(6): 1827–1841. doi.org/10.1016/j.tjnut.2024.04.031.
35. Wise S.A., Camara J.E., Sempos C.T. et al. (2021) Vitamin D Standardization Program (VDSP) intralaboratory study for the assessment of 25-hydroxyvitamin D assay variability and bias. The Journal of steroid biochemistry and molecular biology, 212: 105917. doi.org/10.1016/j.jsbmb.2021.105917.
36. Camara J., Wise S., Sempos C. et al. (2021) Vitamin D Standardization Program (VDSP) intralaboratory study for the assessment of 25-hydroxyvitamin D assay variability and bias, Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology, [online]. doi.org/10.1016/j.jsbmb.2021.105917.
37. Wang J., Li X., Gan Y. et al. (2022) Comparison of the Serum Total 25-Hydroxyvitamin D Concentrations Using Chemiluminescent Immunoassay and Liquid Chromatography-Tandem Mass Spectrometry in Children. Journal of nutritional science and vitaminology, 68(3): 181–188. doi.org/10.3177/jnsv.68.181.
38. Rueter K., Black L.J., Jones A. et al. (2020) Analytical Bias in the Measurement of Plasma 25-Hydroxyvitamin D Concentrations in Infants. International journal of environmental research and public health, 17(2): 412. doi.org/10.3390/ijerph17020412.
39. Sempos C.T., Williams E.L., Carter G.D. et al. (2022) Assessment of serum total 25-hydroxyvitamin D assays for Vitamin D External Quality Assessment Scheme (DEQAS) materials distributed at ambient and frozen conditions. Analytical and bioanalytical chemistry, 414(2): 1015–1028. doi.org/10.1007/s00216-021-03742-5.
40. Giustina A., Bilezikian J.P., Adler R.A. et al. (2024) Consensus Statement on Vitamin D Status Assessment and Supplementation: Whys, Whens, and Hows. Endocrine reviews, 45(5): 625–654. doi.org/10.1210/endrev/bnae009.

Інформація про авторів:

Рожнова Анастасія Михайлівна — старша викладачка кафедри гігієни, медичної екології та громадського здоров’я Одеського національного медичного університету, Одеса, Україна. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0001-7718-6171

Бабієнко Володимир Володимирович — завідувач кафедри гігієни, медичної екології та громадського здоров’я Одеського національного медичного університету, Одеса, Україна. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0002-4597-9908

Information about authors:

Rozhnova Anastasiia M. — Senior Lecturer, Department of Hygiene, Medical Ecology and Public Health, Odesa National Medical University, Odesa, Ukraine. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0001-7718-6171

Babiienko Volodymyr V. — Head of the Department of Hygiene, Medical Ecology and Public Health, Odesa National Medical University, Odesa, Ukraine. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0002-4597-9908

Надійшла до редакції/Received: 28.04.2026
Прийнято до друку/Accepted: 10.05.2026