Аналіз динаміки поширеності серцево-судинних та психічних розладів за період 2019–2025 рр. з досвіду КНП «1-ше територіальне медичне об’єднання м. Львова»

Розроблено в рамках проєкту «Спільна ініціатива Воєводської лікарні імені кардинала Стефана Вишинського в Ломжі та КНП «1-ше територіальне медичне об’єднання м. Львова» у сфері лікування серця», що реалізується в рамках Програми «Interreg NEXT Польща — Україна 2021–2027».

Вступ

Вегетативна нервова система (ВНС) є ключовим елементом осі серце — головний мозок та шляхом інтероцепції [1]. Нейрокардіальна вісь, що визначається як нейронні ланцюги між артеріями, серцем, головним мозком та імунними органами, являє собою взаємопов’язану мережу, яка дозволяє людині підтримувати гомеостаз у різних ситуаціях навколишнього середовища. При таких дисфункціональних станах, як вплив середовища з хронічними стресовими факторами та симпатичною активацією, ця вісь може зумовлювати розвиток серцево-судинної патології як невід’ємної частини патогенезу серцево-судинних захворювань (ССЗ) [2]. ВНС відповідає за підтримку безлічі функцій, включаючи швидку корекцію частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, реактивності периферичних судин. Взаємозалежність та взаємодія між нервовою та серцево-судинною системами є предметом численних наукових досліджень. Нервовий контроль серцево-судинної системи формується складними та динамічними процесами, здатними швидко адаптуватися для пом’якшення порушень гемодинаміки та підтримки гомеостазу. Зміни вегетативного контролю відіграють важливу роль у розвитку або прогресуванні безлічі захворювань з широким спектром фізіологічних наслідків, враховуючи відповідальність нервової системи за контроль хронотропії, інотропії, люзитропії та дромотропії [3]. Серцева діяльність може впливати на емоційні стани через висхідні інтероцептивні шляхи, тоді як психологічний стрес може спричиняти аритмії через ВНС. Однак рамки осі серце — головний мозок та інтеро­цепції часто вважають надто широкими, і точні механізми, що лежать в основі двоспрямованого зв’язку між депресією та аритміями, залишаються нез’ясованими. Складний двоспрямований зв’язок існує між депре­сією та аритмією. Дисфункція ВНС є знач­ним патологічним механізмом, що лежить в основі обох станів. Крім того, інтероцептивний шлях, що ґрунтується на ВНС, забезпечує нову перспективу для розуміння взаємодії серця та головного мозку [1]. Зв’язок між дисфункцією ВНС та ССЗ добре задокументований. Фізичне навантаження та інші стани, пов’язані із симпатозбудженням, є значним фактором, що призводить до інфаркту міокарда (ІМ) та шлуночкових аритмій, та/або раптової серцевої смерті [4]. Психічний стрес викликає ендотеліальну дисфункцію через підвищену активність симпатичної нервової системи, вивільнення кортикотропін-рилізинг-гормону з гіпоталамуса, пригнічення синтезу оксиду азоту кортизолом та підвищення рівня прозапальних цитокінів. Гострий емоційний стрес провокує різке значне вивільнення катехоламінів, що призводить до прямого пошкодження міоцитів (через перевантаження кальцієм), вазоконстрикції коронарних мікросудин та підвищення постнавантаження лівого шлуночка. Підвищений симпатичний тонус може спричинити проліферацію гладком’язових клітин артерій, що зумовлює розвиток гіпертрофії судин і, як наслідок, — артеріальної гіпертензії. Емоційні події також викликають нестабільність реполяризації серця (що пояснюється дисбалансом вегетативної нервової стимуляції серця), що може призвести до тяжкої аритмії [5].

Взаємозалежність та взаємодія між нервовою та серцево-судинною системами є предметом численних наукових досліджень. Вважається, що психічне здоров’я діє як модифікатор ризику розвитку ССЗ [5, 6]. Висока поширеність розладів психічного здоров’я пов’язана зі значною захворюваністю, інвалідністю та скороченням тривалості життя. До груп, особливо вразливих щодо розладів психічного здоров’я, належать (серед інших) біженці та шукачі притулку, люди у в’язницях, військовослужбовці та інші особи, які зазнали впливу збройних конфліктів, а також неформальні опікуни тяжкохворих або інвалідів [7]. Нові епідеміологічні та експериментальні дані свідчать про те, що стрес-індуковані гемодинамічні, судинні та запальні зміни можуть взаємодіяти разом та відігравати важливу роль у прогресуванні атеросклерозу, а також у запуску гострих ССЗ, особливо в осіб із високим ризиком. Серед пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) наявність ішемії, викликаної психічним стресом, порівняно з відсутністю ішемії, викликаної психічним стресом, була значно пов’язана з підвищеним ризиком смерті від ССЗ або нефатального ІМ [8].

Гострий психологічний стрес може бути наслідком гніву, страху, напруги на робочому місці, або ж він може бути спричинений стихійними лихами чи війною. Хронічний стрес може розвинутися внаслідок тривалих або пов­торюваних шкідливих психічних подразників. Це може прискорити атеросклеротичні процеси, які клінічно проявляються як хронічний коронарний синдром (ХКС). І, навпаки, гострі стресові реакції можуть спровокувати гострі коронарні події. Продемонстровано, що психологічний стрес викликає ішемію міокарда — стан, який називають «ішемією міокарда, індукованою психічним стресом» (ІМІПС). Це явище відмічають у пацієнтів зі значною коронарною обструкцією та без неї. ІМІПС викликає порушення міокардіального кровотоку, головним чином через парадоксальну коронарну вазоконстрикцію та мікросудинну дисфункцію. Клінічними наслідками можуть бути стенокардія, ІМ, аритмії та дисфункція лівого шлуночка. Деякі групи, як-от молоді жінки з ІМ та особи із психологічними супутніми захворюваннями, більш схильні до ІМІПС. Гострий емоційний стрес також може спровокувати синдром серцевої недостатності, що імітує гострий ІМ, який характеризується тимчасовою дисфункцією лівого шлуночка, відомою як стресова кардіоміопатія (синдром такоцубо) [5, 9]. Багато досліджень демонструють зв’язок між психічним стресом, коронарною мікроваскулярною дисфункцією та коронарним вазоспазмом у пацієнтів з ішемією та необструктивною коронарною хворобою, особливо у жінок [10].

Депресія є поширеним явищем у пацієнтів з ІХС. У пацієнтів з депресією частіше розвивається атеросклероз і виникають серйозні серцеві події порівняно із загальною популяцією. Основні патофізіологічні механізми цих двох захворювань тісно пов’язані та включають підвищене вивільнення гормонів стресу, порушення регуляції ВНС, зміни шляхів, пов’язаних із первинним та вторинним гемостазом, ендотеліальну дисфункцію та вищий рівень залишкового запалення. Крім того, депресія негативно впливає на дотримання режиму прийому ліків [11]. Результати великого дослідження (5158 пацієнтів) вказують на те, що депресія пов’язана зі стенокардією, незалежно від тяжкості ІХС. Слід зазначити, що пацієнти з депресією можуть не отримувати такої самої адекватної симптоматичної користі від реваскуляризації, як ті, хто її не має [12]. Депресивні симптоми виявляють у пацієнтів із такими тривалими ССЗ, як дегенеративний аортальний стеноз або ХКС, а також у пацієнтів із короткочасними ССЗ, як-от гострий коронарний синдром [13]. Виявлено, що тривога є незалежним фактором ризику виникнення ІХС та серцевої смертності навіть у початково здорових осіб. Сила цього зв’язку, здавалося, була дещо нижчою порівняно з ефектом депресії, але явно вищою, ніж у гніву [14]. Висока поширеність депресії та тривоги у пацієнтів із ХКС та їх довгострокові траєкторії є найсуттєвішим фактором, що впливає на витрати на охорону здоров’я [15]. Існують вагомі докази того, що посттравматичний стресовий розлад зумовлює виникнення низки серцево-судинних наслідків у людей, які зазнали травми. Після травми та посттравматичної психопатології може виникнути порушення функціонування численних біологічних систем. Згодом порушення регуляції імунної системи, запалення, оксидативний стрес, мітохондріальна дисфункція, порушення регуляції ренін-ангіотензинової системи та прискорене біологічне старіння можуть призводити до подальшого серцево-судинного ризику [16].

Воєнні дії є антитезою глобального здоров’я. Переміщення цивільного населення, порушення інфраструктури, доступу до медичної допомоги й економічний колапс мають руйнівні наслідки та значний вплив на здоров’я. Військова зброя призводить до жертв, летальних випадків та шкоди навколишньому середовищу. Збройні конфлікти пов’язані з ризиком зростання ІХС та пов’язаної з нею смертності, цереброваскулярних, психічних та ендокринних захворювань. За відсутності миру стійкість систем охорони здоров’я та їхня здатність до сталого розвитку перебувають під загрозою [17]. Під час війни, що триває в Україні, відмічається тенденція до збільшення кількості невротичних та стресових розладів [18]. Під час воєнних операцій в Україні відмічають психологічні ускладнення як у військовослужбовців, так і у цивільного населення, серед яких найпоширенішими є страх і стрес [19].

Перше Львівське територіальне медичне об’єднан­ня — великий медичний центр, що складається з 2 лікарень для дорослих, 1 дитячої лікарні, 2 реабілітаційних центрів та 1 пологового будинку. Це одна з найбільших лікарень в Україні місткістю 3000 ліжок. Заклад надає високоспеціалізовані медичні послуги як дорослим, так і дітям, включаючи невідкладну медичну допомогу. Заклад здобув визнання в Україні як провідний центр лікування епілепсії та опіків, де надають допомогу у випадках знач­ної складності, зокрема пов’язаних зі збройними конфліктами. Наш медичний заклад також є потужним регіональним центром кардіології та кардіохірургії.

З початку повномасштабної війни медичний центр надав допомогу понад 1 млн пацієнтів, включаючи знач­ну кількість внутрішньо переміщених осіб та ветеранів. Вважаємо, що питання робочого навантаження у великому багатопрофільному медичному центрі, розташованому за лінією фронту прямих військових операцій, може бути предметом інтересу.

Об’єкт і методи дослідження

У дослідженні на рівні лікарні розглянуто щорічну активність стаціонарного лікування у 2019–2025 рр. для госпіталізацій до кардіологічного відділення та відділення кардіохірургії (використовується тут як показник навантаження на стаціонарне лікування ССЗ) та діагнозів групи F за МКХ-10 (психічні та поведінкові розлади).

Джерела даних та змінні: річні сукупні показники стаціонарного лікування (2019–2025 рр.) вилучені для загальної кількості госпіталізацій та госпіталізацій до кардіологічного та кардіохірургічного відділень, включаючи розподіл за статтю. Психіатричне навантаження оцінювали як річну кількість діагнозів групи F за МКХ-10 за кодом. Серцево-судинне навантаження представлено комбінованими госпіталізаціями до кардіологічного та кардіохірургічного відділень (показник навантаження), оскільки кількість випадків на рівні діагнозу за МКХ-10 групи I (I00–I99) не включена до доступного витягу. Спостереження були парними за календарним роком. Оцінені часові тенденції і перевірена гіпотеза щодо того, чи зміни серцево-судинного навантаження та кількості випадків групи F відбувалися паралельно з року в рік. Розподіл пацієнтів за статтю (чоловіки / жінки) документувався щорічно та доступний для госпіталізацій та серцево-судинних відділень. Дані про вік були недоступні, тому коригування за віком не проводили.

Статистичний аналіз

Розрахунок річних цифр та показників для групи F базувався на загальній кількості 10 тис. госпіталізацій. Тенденції з плином часу оцінювали описово та за допомогою регресійних моделей з календарним роком як предиктором (зазначеним як напрямок змін; формальний висновок обмежений невеликою кількістю років). Зв’язок між річним серцево-судинним навантаженням та об’ємом у групі F оцінювали за допомогою кореляції Пірсона, а кореляцію Спірмена — як аналіз чутливості.

Результати

Загальна активність стаціонарного лікування

Загальна кількість госпіталізацій зменшилася у 2020 р., а потім стабільно зростала до 2024 р., з незначним зменшенням у 2025 р. Протягом цього періоду частка чоловіків, що госпіталізуються, збільшилася, що свідчить про помітну зміну у статевій структурі госпіталізацій на рівні лікарень.

Навантаження кардіологічного відділення (кардіологія та кардіохірургія)

Навантаження серцево-судинних відділень демонструвало нелінійну закономірність. Показники госпіталізації до кардіологічних відділень знизилися у 2020 р. порівняно з 2019 р., значно зросли у 2021 р., а потім залишалися відносно стабільними протягом 2022–2024 рр., перш ніж дещо знизитися у 2025 р. Госпіталізації до кардіо­хірургічних відділень були мінімальними у 2019 р., зросли у 2020–2021 рр. і стабілізувалися приблизно на рівні ~500 на рік з 2022 р., що свідчить про консолідацію діяльності, а не про подальше розширення в наступні роки. Якщо розглядати серцево-судинні відділення разом (кардіологія та кардіохірургія), то сукупне навантаження досягло піку у 2024 р. та дещо знизилося у 2025 р. Важливо, що частка госпіталізацій до серцево-судинних відділень відносно загальної кількості госпіталізацій зменшилася після 2021 р., а це означає, що інші потоки стаціонарних пацієнтів зростали швидше в пізніший період, навіть якщо обсяги ССЗ залишалися високими (табл. 1–2, рис. 1–2).

Таблиця 1. Річний обсяг стаціонарного лікування, показник навантаження на відділення серцево-судинної системи та навантаження групи F (2019–2025 рр.)

Рисунок 1. Діаграма розсіювання річного проксінавантаження відділення ССЗ порівняно із загальним річним обсягом випадків у групі F (точки позначені за роком)

Таблиця 2. Вибрані діагнози (випадки) групи F за МКХ-10 протягом періоду швидкого зростання (2022–2025 рр.)

Рисунок 2. Часові ряди навантаження серцево-судинних відділень (госпіталізації в кардіологічне та кардіохірургічне відділення) та загальна кількість випадків групи F за МКХ-10, 2019–2025 рр.

Психічні та поведінкові розлади (МКХ-10, група F)

Діагнози групи F були відносно рідкісними у 2019–2021 рр., але різко зросли з 2022 р. та досягли свого максимуму у 2025 р. Якщо нормалізувати до загальної кількості госпіталізацій, то навантаження стаціонарних пацієнтів з діагнозами групи F зросло більш ніж на порядок 2019–2025 рр., що свідчить про те, що воно було не лише відображенням збільшення загальної кількості госпіталізацій.

Діагностична структура зростання

Зростання числа діагнозів групи F зумовлене переважно розладами, пов’язаними зі стресом та травмою (F43). Починаючи з 2022 р., кількість діагнозів F43 швидко збільшувалася з року в рік і стала домінуючою категорією психічного здоров’я до 2025 р. У цьому кластері посттравматичний стресовий розлад (F43.1) та розлади адаптації (F43.2) становили найбільшу частку навантаження групи F у 2025 р., що свідчить про виражений зсув у бік патології, пов’язаної з травмою та стресом. Частка депресивних розладів (F32.x та F33.x) також збільшилася після 2021 р. та зробила стабільний внесок, але їх зростання було менш різким, ніж відмічено для F43 (рис. 3).

Рисунок 3. Часові ряди складу групи F, з акцентом на розлади, пов’язані зі стресом / травмою (F 43.*), та депресивні розлади (F32.*+F33.*), 2019–2025 рр.

Смертність у лікарні, зареєстрована в наборі даних групи F

Зафіксовані випадки смерті в лікарні в наборі даних групи F були рідкістю та зосереджені на початку періоду. Набір даних показує, що більшість зареєстрованих випадків смерті були пов’язані з психічними та поведінковими розладами, зумовленими алкоголем (F10), з порівняно високою часткою летальності у 2019–2020 рр. та значно меншою часткою до 2025 р. Ця закономірність може відображати зміни в тяжкості випадку при госпіталізації, шляхах надання медичної допомоги, методах кодування або атрибуції первинного діагнозу серед померлих пацієнтів; без інформації на рівні пацієнта причинно-наслідкова інтерпретація неможлива.

Зв’язок між навантаженням на серцево-судинну систему та навантаженням групи F

У період 2022–2024 рр. збільшилося як навантаження серцево-судинних відділень, так і діагнози групи F. Однак у 2025 р. траєкторії розійшлися: кількість діагнозів групи F різко зросла, тоді як число госпіталізацій з приводу ССЗ дещо зменшилося. Використовуючи щорічні парні спостереження (2019–2025), кореляція Пірсона між навантаженням ССЗ (госпіталізація в кардіологію та кардіохірургію) та загальним обсягом випадків групи F була помірною (r=0,62), але не статистично стійкою (p=0,136), враховуючи невеликий розмір вибірки. Протягом періоду високого зростання, що перекривається (2022–2025 рр.), зв’язок був слабким і незначним, що узгоджується і виявленою розбіжністю у 2025 р.

У період 2019–2025 рр. кількість госпіталізацій до серцево-судинних відділень залишалася відносно високою після відновлення після 2020 р., з незначним зниженням у 2025 р. Натомість кількість стаціонарних діагнозів групи F за МКХ-10 різко збільшилася після 2021 р. та досягла свого найвищого рівня у 2025 р., переважно через розлади, пов’язані з травмою та стресом (F43), особливо посттравматичний стресовий розлад та розлади адаптації.

Обговорення

Аналіз демонструє дві різні часові динаміки в період 2019–2025 рр. По-перше, навантаження серцево-судинних відділень демонструє тенденцію до «шоку та відскоку» приблизно у 2020 р. із подальшою стабілізацією та лише незначним зниженням у 2025 р. По-друге, діагнози психічних розладів у стаціонарних пацієнтів, зокрема розладів, пов’язаних з травмами та стресом, швидко зростали після 2021 р. та стали основним компонентом задокументованої стаціонарної захворюваності до 2025 р. Слабкий або помірний зв’язок між річним серцево-судинним навантаженням та діагнозами групи F на рівні лікарні не суперечить відомим клінічним взає­модіям між серцево-судинними та психічними розладами. Натомість він, ймовірно, відображає обмеження агрегованих річних підрахунків у фіксації супутніх захворювань на рівні пацієнтів, відкладені наслідки (наприклад погіршення психічного здоров’я, що передує серцево-судинній декомпенсації) та зміну діагностичних практик у періоди стресу системи. Примітно, що вражаюче домінування діагнозів F43 після 2021 р. свідчить про суттєве зростання потреб у психічному здоров’ї, пов’язаних із травмами, що може впливати на серцево-судинні наслідки через такі механізми, як вегетативна дисрегуляція, порушення сну, вживання психоактивних речовин та зниження дотримання режиму лікування — наслідки, які можуть не одразу позначатися на змінах у кількості госпіталізацій до відділень.

Слід визнати, що значна кількість досліджень встановила зв’язок між психічними розладами та ССЗ. Тому впровадження інтегрованих моделей догляду, які надають пріоритет комплексній оцінці здоров’я пацієнтів, є вкрай необхідним як у лікарнях, так і в амбулаторних відділеннях. Європейська рада з питань психічного здоров’я та серцево-судинних захворювань (ESC Clinical Consensus Statement on mental health and cardiovascular disease) видала рекомендацію щодо інтеграції та координації діяльності між фахівцями з психічного здоров’я, кардіологами та іншими медичними спеціальностями («психокардіологічна команда»). Однак вкрай важливо, щоб ці заходи були адаптовані з урахуванням унікальних характеристик та можливостей місцевого середовища [6]. Кардіологи відіграють ключову роль у двох різних фазах догляду за пацієнтами. По-перше, вони відповідають за скринінг пацієнтів на депресію, стан, який, своєю чергою, є незалежним фактором ризику виникнення ІХС. Після цього скринінгу кардіологи також відіграють ключову роль у лікуванні пацієнтів із депресією та іншими чинниками ризику, працюючи у складі багатопрофільної команди з догляду [11].

Обмеження

Аналіз базується на сукупних показниках на рівні року і тому не може оцінити супутню патологію на рівні пацієнта або часову послідовність діагнозів. Серцево-судинне навантаження представлено кількістю госпіталізацій до відділень ССЗ (показник навантаження), а не кількістю випадків групи I (I00–I99) за МКХ-10 на рівні діагнозу. Статистика за віком була недоступна, що виключало проведення аналізу з урахуванням вікової стратифікації або коригування за віком. Зрештою, кількість часових точок невелика (7 років), що обмежує статистичну потужність та надійність формального висновку.

Висновки

З 2021 р. один з найбільших медичних закладів України відзначає значне зростання кількості діагнозів психічних розладів. Однак щорічна кількість випадків ССЗ та діагнозів категорії F не демонструвала паралельної тенденції. І навпаки, навантаження серцево-судинних відділень залишалося відносно стабільним. Річні кореляції між цими двома показниками виявилися обмеженими. Це підкреслює важливість кодування ССЗ на рівні діагнозу (МКХ-10, група I) та зв’язку на рівні пацієнта з метою оцінки супутньої патології, часової послідовності та зв’язку результатів.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 16.04.2026
Прийнято до друку/Accepted: 21.04.2026