Вступ
У всьому світі, в тому числі в менш розвинених країнах, дефіцит йоду залишається найпоширенішою причиною гіпотиреозу (ГТ), однак аутоімунне захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) (хвороба Хашимото) є найпоширенішою причиною ГТ в регіонах з достатнім споживанням йоду. ГТ, тобто дефіцит гормонів ЩЗ, призводить до багатьох неспецифічних проявів, як-от сухість шкіри, грубі риси обличчя, втома, втрата енергії, непереносимість холоду, порушення менструального циклу, брадикардія, збільшення маси тіла, перикардіальний випіт та ін. [1].
ГТ, тобто дефіцит гормонів ЩЗ, часто відмічається у людей активного працездатного віку. У дослідженні NHANES 1999–2002 рр. встановлено, що в осіб віком 12–49 років ймовірність ГТ була в 5 разів вищою, ніж у осіб віком 80 років і старше. Популяційне дослідження, проведене у США, показало поширеність ГТ на рівні 3,7%, де ГТ визначався як рівень тиреотропного гормону (ТТГ), що перевищує 4,5 мМО/л. У дослідженні Фрамінгем встановлено, що поширеність ГТ (визначеного як ТТГ >10 мМО/л) становить 5,9% серед жінок та 2,4% серед чоловіків віком старше 60 років [1].
На діяльність майже всіх клітин організму впливають гормони ЩЗ. Їх нормальна фізіологічна дія зумовлює підвищення рівня основного обміну речовин, впливає на дозрівання нервової системи та регулює ріст довгих кісток за допомогою гормону росту. Гормони ЩЗ також підвищують чутливість організму до катехоламінів. Вони регулюють обмін білків, жирів, вуглеводів та вітамінів. На синтез гормонів ЩЗ впливають численні фізіологічні та патологічні подразники [2].
На багатьох рівнях печінка та тиреоїдні гормони — тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3) — взаємодіють для підтримання гомеостазу. Ці два біологічно активні гормони синтезуються в ЩЗ, але, крім того, Т3 синтезується й в інших тканинах. Більша частина Т3 (80%) утворюється в позащитоподібних тканинах (зазвичай у печінці та нирках, причому швидко) шляхом 51-дейодинування Т4. Він розпадається зі швидкістю близько 75% на добу шляхом дейодинування. На відміну від цього, Т4 виробляється в ЩЗ в кількості близько 80–100 мкг на добу при щоденній швидкості розпаду 10%. З близько 80% Т4, що дейодинується, 40% утворюють Т3 і 40% — зворотний Т3 (rT3). Решта 20% утворюють тетрайодтирооцтову кислоту (тетрайодтирооцтову кислоту) у печінці після кон’югації з глюкуронідом і сульфатом, дезамінування та, нарешті, декарбоксилювання. Більшість (99%) тиреоїдних гормонів (Т4 і Т3) у сироватці крові зв’язані з білками: тироксинзв’язувальним глобуліном (ТЗГ), транстиретином, альбуміном та ліпопротеїнами. Це забезпечує динамічну рівновагу вільних тиреоїдних гормонів у сироватці крові у вузьких межах, що гарантує їхню негайну та постійну доступність для тканин. Біологічна активність тиреоїдних гормонів визначається концентраціями вільних Т4 і Т3 у сироватці крові [1].
Метааналіз, проведений W. He та співавторами, показав, що в осіб із субклінічним та явним ГТ ризик розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) був значно вищим порівняно з особами з нормальною функцією ЩЗ [3]. У систематичному огляді 26 досліджень із понад 61 тис. учасників, незалежно від віку, еутиреоїдного чи гіпотиреоїдного стану, пацієнти з НАЖХП / неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) мали значно вищі рівні ТТГ, ніж контрольна група, а з прогресуванням НАЖХП рівень ТТГ ще більше підвищувався [4].
Значно поширеною є двоступенева гіпотеза щодо механізму розвитку НАЖХП. Накопичення ліпідів у цитоплазмі (етап 1-й) викликає цитотоксичні процеси та запальні реакції в клітинах печінки (етап 2-й). Оскільки печінка є центральним органом, залученим у метаболізм тригліцеридів, аномальне накопичення гепатоцитів посилює утворення жирової дистрофії печінки. Виявлено позитивну кореляцію між концентрацією тригліцеридів та рівнями ТТГ. Імовірно, механізм накопичення тригліцеридів та стеатозу печінки, індукованих ТТГ, полягає у зв’язуванні ТТГ з рецептором ТТГ, що потім запускає активність печінкового SREBP-1c через шлях цАМФ / PKA / PPARα, пов’язаний зі зниженням AMPK, що додатково підвищує експресію генів, пов’язаних з ліпогенезом [5–7].
Під час лікування ГТ левотироксином (ЛТ4) можуть виникнути порушення функції печінки. При застосуванні ЛТ4 можуть виникати алергічні реакції та реакції гіперчутливості, хоча це трапляється вкрай рідко, що також може призвести до підвищення рівня печінкових ферментів та легкої жовтяниці. Ятрогенний тиреотоксикоз, що виникає внаслідок надмірного лікування ГТ, може спричинити порушення функції печінки, подібні до проявів гіпертиреозу [8].
Слід підкреслити, що деякі клінічні ознаки ГТ, особливо в тяжких формах, є спільними з порушеннями функції печінки. До них належать, зокрема, змінений психічний стан, втома, міалгії, слабкість, диспное при фізичному навантаженні, периферичні набряки та перикардіальний випіт. Лікарям слід пам’ятати, що асцит та гіперамоніємія, пов’язані з ГТ, можуть імітувати подібні стани при порушеннях функції печінки та ускладнювати їх діагностику. Точний механізм гіперамоніємії, що відзначається при тяжкому ГТ, не є чітким. Припускається, що надмірний ріст бактерій та підвищене всмоктування аміаку, спричинені зниженою моторикою кишечнику при ГТ у поєднанні зі зниженою активністю глутамінсинтетази, можуть зменшувати використання глутаміну в циклі сечовини. Тяжкі форми гіперамоніємії, пов’язані з ГТ, які, як правило, виникають за наявності супутнього захворювання печінки, можна усунути за допомогою замісної терапії тиреоїдними гормонами [1].
Ще 60 років тому психологи виявили, що депресія пов’язана з ГТ. При цьому у 1–4% пацієнтів із афективними розладами відзначається виражений ГТ, а у 4–40% — субклінічний гіпотиреоз (СГ). Порівняно з пацієнтами із загальною депресією, у пацієнтів із рефрактерною депресією ймовірність наявності СГ є вищою [9].
Печінка відіграє важливу роль у метаболізмі тиреоїдних гормонів. Зниження рівня цих гормонів посилює запалення та фіброз печінки шляхом регулювання ліпідного обміну в печінці, що в подальшому призводить до її ураження [10, 11]. Біологічні процеси та механізми розвитку депресії, як правило, пов’язані із запаленням, оксидативним та нітрозативним стресом; системами нейромедіаторів; нейротрофінами; а також регуляцією нейрогенезу та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної осі. З огляду на високу метаболічну активність та низький рівень антиоксидантного захисту головного мозку, механізми оксидативного та нітрозативного стресу вважаються найважливішими патофізіологічними факторами [9].
Білірубін як кінцевий метаболіт гемоглобіну є сильним антиоксидантом, але також має нейротоксичність і може легко проникати через гематоенцефалічний бар’єр. Доведено, що некон’югований білірубін викликає нейротоксичність та загибель клітин головного мозку. Деякі дослідження показали, що зниження рівня білірубіну в сироватці крові є фактором ризику депресії, але існують переконливі докази того, що підвищення його рівня теж є фактором ризику депресії [12–14]. Водночас K. Saleh та S. Javaheri виявили, що найважливішим фактором, який впливає на порушення сну у пацієнтів із цирозом печінки, є підвищення рівня білірубіну в сироватці крові [15].
Отже, дослідження психосоматичних змін у хворих на ГТ і метаболічноасоційовану жирову хворобу печінки (МАЖХП) та їх динаміки на фоні лікування є актуальним питанням при вивченні коморбідних патологічних станів.
Мета дослідження: дослідити психосоматичні особливості у хворих на ГТ у поєднанні із МАЖХП та ожирінням і їх динаміку на фоні комплексного лікування із застосуванням препаратів гепатопротекторної дії та пробіотичних засобів.
Наукове дослідження виконано в рамках наукової теми кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб «Сучасна тактика ведення хворих з поліморбідною патологією при захворюваннях органів травлення в умовах пандемії COVID-19» (номер державної реєстрації 0121U110177).
Об’єкт і методи дослідження
Обстеження та лікування хворих, включених у це наукове дослідження, проводили на клінічній базі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет». У наукове дослідження увійшли 126 хворих з ГТ та ожирінням у поєднанні із МАЖХП, які перебували на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному та гастроентерологічному відділеннях Комунального некомерційного підприємства (КНП) «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради, а також на амбулаторному спостереженні у сімейного лікаря, гастроентеролога чи ендокринолога за період 2021–2026 рр.
Серед обстежених жінок налічувалося 80 (37,0%), чоловіків — 136 (63,0%), середній вік 44,9±5,8 року. У контрольну групу увійшли 30 практично здорових осіб (серед них 17 жінок (56,7%) та 13 чоловіків (43,3%), середній вік яких становив 45,1±5,8 року).
Проведені дослідження та лікування виконували за згодою обстежених, а їх методологія відповідала Гельсінській декларації про права людини 1975 р. в редакції 1983 р., Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицини, законодавству України, а також вимогам локальної біоетичної комісії ДВНЗ «Ужгородський національний університет».
Учасники наукового дослідження обстежені за допомогою загально-клінічних методів.
При антропометричному дослідженні визначали зріст, масу тіла, а на основі отриманих даних розраховували індекс маси тіла (ІМТ). Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, пацієнти розподілені залежно від ІМТ, при якому показник ≤16,0 кг/м2 вказував на дефіцит маси тіла, 16,0–18,5 — недостатню масу тіла, 18,5–24,9 — нормальну масу тіла, 25,0–29,9 — надмірну масу тіла, 30,0–34,9 — ожиріння 1-го ступеня, 35,0–39,9 — ожиріння 2-го ступеня, 40,0 і більше — ожиріння 3-го ступеня.
Усім обстеженим виконано ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та ЩЗ.
Усім хворим для верифікації діагнозу ГТ визначали рівень тиреоїдних гормонів у сироватці крові, а саме — Т4, Т3, ТТГ. У сироватці крові проводили стандартні загальні та біохімічні дослідження з акцентом на показники функціонального стану печінки та ліпідного й вуглеводного обмінів, а саме — оцінювали активність аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази (АлАТ), рівень загального білірубіну (ЗБ), γ-глутамілтрансферази (ГГТ), лужної фосфатази (ЛФ), загального білка. До та після лікування досліджено показники ліпідного обміну: рівень загального холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛВНЩ). Також визначено рівень креатиніну, сечовини, глюкози в сироватці крові. За допомогою хромогенного аналізу (апарат Sysmex 500 та 560, Японія) із використанням реактивів фірми Siemens визначено рівень інсуліну, С-реактивного білка (СРБ), глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) у сироватці крові. На основі отриманих даних розраховували індекс інсулінорезистентності (ІР) (homeostasis model assessment method for insulin resistance — HOMA-IR):
| HOMA-IR = | глікемія натще (ммоль/л) • інсулін натще (мкОд./л) |
| 22,5 |
У нормі індекс HOMA-IR не перевищує 2,5.
МАЖХП діагностували відповідно до критеріїв уніфікованого клінічного протоколу (наказ МОЗ України від 6.11.2014 р. № 826) та клінічних рекомендацій European Association for the Study of the Liver (EASL) / European Association for the Study of Diabetes (EASD) / European Association for the Study of Obesity (EASO) щодо діагностики та лікування МАЖХП. Хворим проведено стеатометрію та еластометрію печінки для оцінки ступеня фіброзу та стеатозу печінки.
Діагноз ГТ верифікували відповідно до рекомендацій NICE (National Institute for Health and Care Excellence, 2019), настанов Європейської тиреоїдної асоціації (European Thyroid Association — ETA) та Американської тиреоїдної асоціації (American Thyroid Association — АTA) 2012–2014 рр., а також з урахуванням критеріїв уніфікованого клінічного протоколу МОЗ України.
Критеріями включення в дослідження були пацієнти з ГТ, МАЖХП і їх поєднанням, а також з ожирінням у хворих на ГТ та МАЖХП.
Критеріями виключення з дослідження були ураження печінки алкогольної, вірусної (вірус гепатитів В, С, D) етіології, аутоімунне ураження печінки, хвороба Вільсона — Коновалова, гемохроматоз, тиреотоксикоз, аутоімунний тиреоїдит Хашимото, рак ЩЗ, цукровий діабет (ЦД) 1-го типу, ЦД 2-го типу (стадія декомпенсації), онкологічні захворювання, психіатричні розлади, що не дозволяють адекватно оцінити стан хворих, гостра серцево-судинна патологія (гострий інфаркт міокарда, інсульт (геморагічний чи ішемічний)), перенесений інсульт в анамнезі, деменція, дисциркуляторна та метаболічна енцефалопатія на фоні ЦД чи захворювань серцево-судинної системи, гострі інфекційні захворювання, період вагітності та годування грудьми.
Обстеженим хворим до та після лікування проведено нейропсихометричне тестування для оцінки когнітивних функцій та нейропсихометричних порушень.
1. Торонтська алекситимічна шкала — використовується для визначення трьох характеристик алекситимії:
- ускладнення в оцінці та вербалізації власних емоційних переживань;
- неможливість чіткого розмежування між емоціями і фізичними відчуттями;
- переважна орієнтація на зовнішні події замість внутрішніх переживань.
Відповідно до отриманих результатів, на «алекситимічний» тип особистості вказують 74 бали і більше, на «неалекситимічний» — 62 бали і менше.
2. Оцінка рівня депресії за методикою, розробленою V. Zung (1965 р.) призначена для виявлення і кількісного оцінювання ступеня депресивних проявів при різноманітних соматичних хворобах. Нормативні значення для здорових людей становлять менше 50 балів, 50–59 балів свідчать про мінімальну легку депресію, 60–69 балів — про помірну депресію, 70 балів і більше — про тяжку, виражену депресію.
3. Шкала депресії Бека (BDI) складається із 21 блока тверджень. Обстеженим пропонують ознайомитись і позначити цифру (0, 1, 2 або 3) того твердження, яке найточніше відображає їхній стан упродовж останнього тижня включно з днем обстеження. Методика дає змогу визначити емоційний стан пацієнтів. Результати тестування: 0–9 балів — відсутність депресії, 10–18 балів — легка форма депресії, 19–29 балів — депресія середнього ступеня вираженості, 30–63 бали — тяжка форма депресії.
4. Шкала Ч.Д. Спілберга (1972 р.) у модифікації Ю.Л. Ханіна (1976 р.) — дає змогу визначити рівень ситуативної тривожності (як поточного стану) та особистісної тривожності (як стійкої індивідуальної характеристики особистості). При цьому ситуативна тривожність проявляється напруженістю, занепокоєнням, нервозністю у обстежених. Особистісна тривожність відображає схильність інтерпретувати широке коло обставин як загрозливі. Оцінка результатів: до 30 балів — низький рівень тривожності, 31–45 балів — середній рівень тривожності, 46 і вище — високий рівень тривожності.
5. Бостонський тест на стресостійкість. Ця методика розроблена співробітниками Медичного центру Бостонського університету, при виконанні умов якої нормальна реакція на стресову ситуацію свідчить про суму балів 10 і менше.
6. Тест Шульте дає можливість оцінити здібність щодо переключення, перерозподілу концентрації та уваги. На основі отриманих даних можна встановити працездатність (включеність у роботу, виснажуваність), наявність чи відсутність порушень уваги. Оцінюється при цій методиці тривалість виконання завдання (середня норма — 40–42 с).
7. Тест О.Р. Лурії на «запам’ятовування слів» проводиться для оцінки слухової пам’яті. Методика дозволяє оцінити коротко- та довготривалу слухову пам’ять. У нормі показник тесту становить запам’ятовування 7±2 слова.
8. Вісконсинський тест сортування карток (ВТСК) (розроблений Естой Бергом і Девідом Грантом в 1948 р.) — використовується для визначення таких когнітивних характеристик:
- створення абстрактних уявлень;
- можливість переключення уваги при зміні категорій;
- здатність концентрувати увагу на конкретній категорії;
- можливість використовувати зворотний зв’язок.
Аналіз отриманих результатів дає можливість оцінити абсолютну та відносну кількість досліджуваних категорій, кількість повторних спроб, кількість помилок та визначення можливих помилок.
9. Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій (МоСА) в клінічній практиці використовується для швидкої оцінки початкових стадій порушень когнітивних функцій. МоСА дає змогу оцінити порушення концентрації та уваги, зміну виконавчих функцій, визначити функції мови та спілкування, мнестичні порушення, просторово-зорову функцію, абстрактне мислення, здатність до логічного мислення та орієнтацію в часі та просторі. Час виконання тесту для здорових осіб становить до 10 хв. Найвищий можливий результат при узагальненні результатів МоСА становить 30 балів.
10. Шкала MMSE (Mini-Mental State Examination) використовується для визначення когнітивних функцій. У клінічній практиці проводиться для первинного скринінгу когнітивних порушень. Результат ММSE — це сумація балів за всіма розділами шкали. Найвищий показник за узагальненими даними шкали ММSE становить 30 балів і вказує на відсутність порушень когнітивних функцій, а зниження показника вказує на зниження когнітивних функцій (когнітивний дефіцит).
11. Тест «Малювання годинника» проводиться для оцінки когнітивних порушень, а також визначення їх вираженості. Ця методика дозволяє також оцінити можливі неврологічні і психічні порушення. Результат оцінюється за 10-бальною шкалою, і чим нижчий бал, тим більш виражений когнітивний дефіцит.
Нейропсихометричне тестування до та після поведеного лікування проводили з інтервалом у 2–3 год для відновлення уваги і концентраційної здатності у обстежених нами хворих.
Усім пацієнтам із ожирінням різного ступеня вираженості надано рекомендації щодо зміни способу життя (підвищення фізичної активності на фоні збалансованого дієтичного харчування з обмеженням їжі з легкозасвоюваними вуглеводами, жирами). Хворих на ГТ та МАЖХП у поєднанні з ожирінням розподілено на дві групи залежно від методу лікування:
- 1-ша група (n=76) — пацієнти з ГТ та МАЖХП, отримували лише базисну терапію (БТ), що включала прийом левотироксину (дозу підбирали індивідуально залежно від зміни рівнів гормонів ЩЗ та ТТГ у сироватці крові) у поєднанні з препаратом урсодезоксихолієвої кислоти (УДХК) (дозу УДХК розраховували індивідуально залежно від показника ІМТ, а саме — 20 мг препарату на кг маси тіла). Термін лікування становив 3 міс;
- 2-га група (n=50) — пацієнти із ГТ у поєднанні з ожирінням та МАЖХП, їм призначено БТ у поєднанні з препаратом, до складу якого входять магній (у формі магнію бісгліцинат) 100 мг, вітамін В6 (у формі піридоксину гідрохлориду) 5,0 мг, мелатонін 3,0 мг, по 1 таблетці перед сном протягом 3 міс. Хворим 2-ї групи також призначено комплексний пробіотичний засіб, що містить Lactobacillus Acidophilus NCFMTM 1·109 колонієутворювальних одиниць (КУО); Bifidobacterium Lactis BL-04 2·109 КУО та полідекстрозу 120 мг. Лікування пробіотиком хворі отримували також протягом 3 міс.
Аналіз і обробка результатів обстеження хворих здійснювалися за допомогою комп’ютерної програми Statistics for Windows v. 10.0 (StatSoft Inc, США) з використанням параметричних та непараметричних методів оцінки отриманих результатів.
Результати
Після узагальнення отриманих даних еластометрії та стеатометрії печінки обстежених нами хворих розподілено залежно від ступеня тяжкості фіброзу та стеатозу печінки за шкалою METAVIR (рис. 1 та 2).
Отримані результати вказують, що серед обстежених хворих на ГТ та МАЖХП у поєднанні з ожирінням достовірно частіше встановлено осіб зі стадією фіброзу F2 за шкалою METAVIR (у 56,1% пацієнтів — р<0,01), а F3 стадія фіброзу діагностована у 28,0% випадків (p<0,01).
Аналіз проведених даних свідчить про те, що в переважної більшості хворих встановлена S3 стадія стеатозу печінки (у 44,4% обстежених; p<0,01), а також S2 стадія стеатозу (у 36,6% пацієнтів; p<0,05).
Проаналізовано зміни показника ІМТ у хворих на ГТ та МАЖХП (рис. 3).
Аналіз показників ІМТ вказує на переважання осіб з ожирінням 2-го ступеня серед хворих із ГТ та МАЖХП (у 43,7% пацієнтів; p<0,05), тоді як ожиріння 1-го та 3-го ступеня діагностовано у 33,3 та у 23,0% обстежених (p<0,05).
Вираженість нейропсихометричних порушень та їх динаміка на фоні проведеного комплексного лікування наведені в табл. 1 та 2.
Таблиця 1. Динаміка показників нейропсихометричного тестування у обстежених на фоні проведеного лікування
| Проведені тести | Обстежені хворі на ГТ у поєднанні з МАЖХП та ожирінням, абсолютна кількість (%) | |||
|---|---|---|---|---|
| 1-ша група (n=76) | 2-га група (n=50) | |||
| Контрольна група (n=30) | ||||
| До лікування | Після лікування | До лікування | Після лікування | |
| Торонтська алекситимічна шкала | ||||
| Група ризику | 20 (26,3) | 22 (28,9) | 12 (24,0) | 26 (52)++^^ |
| 8 (26,7) | ||||
| Неалекситимічний | 5 (6,6)* | 5 (6,6) | 3 (6,0) | 3 (6,0) |
| 18 (60,0) | ||||
| Алекситимічний | 51 (67,1)* | 49 (64,5) | 35 (70,0)* | 21 (42)++^^ |
| 4 (13,7) | ||||
| Шкала Zung | ||||
| Без депресії | 12 (15,8)* | 16 (21,1)+ | 8 (16,0)* | 19 (38,0)++^^ |
| 28 (93,3) | ||||
| Легка депресія | 22 (28,9) | 19 (25,0) | 15 (30,0) | 20 (40,0)+^ |
| 2 (6,7) | ||||
| Помірна депресія | 42 (55,3) | 41 (53,9) | 27 (54,0) | 11 (22,0)++^^ |
| – | ||||
Таблиця 2. Динаміка показників когнітивних функцій у обстежених на фоні проведеного лікування
| Показник | Обстежені хворі з ЖКХ при МАЖХП | |||
|---|---|---|---|---|
| Контрольна група (n=30) | ||||
| 1-ша група (n=76) | 2-га група (n=50) | |||
| До лікування | Після лікування | До лікування | Після лікування | |
| Шкала депресії Бека (BDI) | 20,8±0,4** | 17,7±0,3+ | 20,4±0,7** | 11,8±0,4++^ |
| 8,1±0,3 | ||||
| Шкала самооцінки (Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна — ШСХ) | 43,0±0,4** | 38,5±0,68+ | 43,2±0,5** | 31,7±0,4++^ |
| 28,2±0,4 | ||||
| 8,3±0,5 | ||||
| Бостонський тест на стресостійкість, бали | 22,4±0,6** | 17,5±0,6+ | 22,5±0,7** | 12,8±0,5++^ |
| 7,7±0,4 | ||||
| Тест Шульте, секунд | 48,3±0,7** | 45,4±0,4+ | 48,6±1,1** | 37,2±0,9++^ |
| 31,1±1,2 | ||||
| Методика «Запам’ятовування 10 слів» (А.Р. Лурія), слова | 4,8±0,4** | 5,2±0,6 | 4,6±0,7** | 7,9±0,4+^^ |
| 9,4±0,5 | ||||
| ВТСК | ||||
| Кількість категорій | 5,2±0,3 | 5,1±0,4 | 5,2±0,4 | 5,4±0,7 |
| 5,4±0,3 | ||||
| Сума всіх помилок | 16,5±0,5* | 16,2±0,5 | 17,2±0,4* | 13,1±0,3+^ |
| 11,3±0,4 | ||||
| Персеверативні помилки | 6,1±0,3* | 6,5±0,5 | 6,2±0,6* | 7,2±0,5+^ |
| 7,7±0,5 | ||||
| Неперсеверативні помилки | 8,7±0,4* | 8,1±0,4 | 8,9±0,8* | 6,7±0,5+^ |
| 6,2±0,3 | ||||
| МоСА, бали | 21,3±0,4* | 24,0±0,3+ | 22,0±0,4* | 28,9±0,6+^ |
| 29,3±0,8 | ||||
| Шкала MMSE, бали | 20,6±0,8* | 22,9±0,6 | 20,8±0,8* | 28,4±0,3+^ |
| 29,5±0,7 | ||||
| Тест «Малювання годинника» | 6,6±0,4* | 7,2±0,5+ | 6,4±0,6* | 8,8±0,3+^ |
| 9,6±0,3 | ||||
До 70,0% хворих із ГТ у поєднанні із МАЖХП та ожирінням різного ступеня вираженості визначаються порушення щодо вербалізації власних переживань, на що вказують результати Торонтської алекситимічної шкали. Результати шкали Zung свідчать про виражену форму депресії більш ніж у половини обстежених із гіпофункцією ЩЗ та порушенням функції печінки в поєднанні з ожирінням.
Отримані результати нейропсихометричного тестування свідчать про порушення уваги, концентраційної здібності, а також зниження реакції на стрес у хворих на ГТ при МАЖХП та ожирінні. Результати тестування за шкалами MMSE, МоСА та тесту «Малювання годинника» вказують на когнітивний дефіцит в обстежених пацієнтів. До проведеного комплексного лікування оцінювання за методикою BDI підтверджує ознаки депресії, що поєднуються із тривожністю (шкала самооцінки Спілберга — Ханіна), у обстежуваних нами пацієнтів.
Узагальнюючи отримані результати, слід зауважити, що у хворих на ГТ у поєднанні із МАЖХП та ожирінням переважно встановлена депресія середнього ступеня вираженості, що поєднується із когнітивним дефіцитом.
Проаналізовано вплив факторів, що впливають на нейропсихометричні зміни в обстежених нами хворих (табл. 3).
Таблиця 3. Зіставлення факторів, що впливають на формування нейропсихометричних порушень у обстежених хворих на ГТ у поєднанні із МАЖХП та ожирінням у цілому
| Показник | Нейропсихометричні тести | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Шкала Zung | BDI | ШСХ | МоСА | MMSE | |
| ТТГ | r=0,86; р<0,01 | r=0,92; р<0,01 | r=0,84; р<0,01 | r=0,96; р<0,01 | r=0,90; р<0,01 |
| ЗБ | r=0,90; р<0,01 | r=0,94; р<0,01 | r=0,76; р<0,01 | r=0,78; р<0,01 | r=0,82; р<0,01 |
| АлАТ | r=0,88; р<0,01 | r=0,84; р<0,01 | r=0,86; р<0,01 | r=0,80; р<0,01 | r=0,86; р<0,01 |
| Ступінь фіброзу | |||||
| F2 | r=0,70; р<0,05 | r=0,74; р<0,05 | _ | r=0,72; р<0,05 | r=0,72; р<0,05 |
| F3 | r=0,88; р<0,01 | r=0,80; р<0,01 | r=0,90; р<0,01 | r=0,90; р<0,01 | r=0,94; р<0,01 |
| Вираженість стеатозу | |||||
| S2 | r=0,72; р<0,05 | r=0,78; р<0,01 | r=0,68; р<0,05 | _ | _ |
| S3 | r=0,86; р<0,01 | r=0,88; р<0,01 | r=0,74; р<0,05 | _ | r=0,90; р<0,01 |
| Ступінь ожиріння за зміною показника ІМТ | |||||
| Ожиріння 1-го ступеня | _ | r=0,66; р<0,05 | _ | _ | r=0,64; р<0,05 |
| Ожиріння 2-го ступеня | r=0,78; р<0,01 | r=0,76; р<0,01 | r=0,70; р<0,05 | r=0,74; р<0,05 | r=0,74; р<0,05 |
| Ожиріння 3-го ступеня | r=0,80; р<0,01 | r=0,88; р<0,01 | r=0,78; р<0,01 | r=0,84; р<0,01 | r=0,86; р<0,01 |
| Інсулін | r=0,76; р<0,01 | r=0,72; р<0,05 | _ | r=0,70; р<0,05 | r=0,74; р<0,05 |
| НОМА-IR | r=0,84; р<0,01 | r=0,86; р<0,01 | r=0,76; р<0,01 | r=0,88; р<0,01 | r=0,84; р<0,01 |
| TГ | r=0,86; р<0,01 | r=0,88; р<0,01 | r=0,76; р<0,01 | r=0,82; р<0,01 | r=0,84; р<0,01 |
Проаналізовано вплив показників метаболізму, ІМТ, функціонального стану печінки на вираженість ознак депресії та когнітивні зміни у пацієнтів із ГТ у поєднанні із МАЖХП та ожирінням. Для проведення відповідних статистичних методів аналізу показники нейропсихометричного статусу враховувались у хворих у цілому, без розподілу на певні групи (див. табл. 3).
Отримані дані кореляційного аналізу вказують на прямий вплив зниження рівня ТТГ, а також порушення функціонального стану печінки та його структурних змін на вираженість депресії та когнітивний дефіцит у хворих на ГТ у поєднанні із МАЖХП та ожирінням. При цьому саме F2–F3 ступінь фіброзу печінки та S3–S3 стадія стеатозу, гіпертригліцеридемія впливають на формування нейропсихометричних порушень у цих пацієнтів. Із прогресуванням ступеня ожиріння виявлено більш виражені ознаки депресії та когнітивних функцій. Така сама динаміка встановлена і для оцінки вираженості інсулінорезистентності. Рівень ЗБ та активність цитолітичного синдрому за показником АлАТ корелює із даними тестів щодо визначення ознак депресії та когнітивного дефіциту.
Аналіз динаміки вираженості психометричних змін на фоні проведеного лікування (див. табл. 1 та 2) вказує на ефективність терапії, що включає комплексний засіб, який містить магнію бісгліцинат, мелатонін та вітамін В6 у поєднанні з пробіотичним комплексом (2-га група хворих на ГТ та МАЖХП у поєднанні з ожирінням), тоді як у пацієнтів 1-ї групи, що отримували лише БТ, ознаки депресії та когнітивний дефіцит достовірно не змінювалися після 3-місячного курсу терапії.
Доведено позитивний вплив препаратів на основі мелатоніну не лише для лікування безсоння, а й для корекції метаболічних процесів в організмі, враховуючи його антиоксидантний та імуномодулювальний ефекти. Бісгліцинат магнію — сприяє зниженню стресу в організмі. Пробіотичний засіб, що модулює кишковий мікробіом, в тому числі і при хронічних дифузних захворюваннях печінки, також довів свою ефективність у комплексному лікуванні щодо зменшення вираженості ознак депресії та когнітивного дефіциту у хворих із порушенням функції ЩЗ та печінки при ожирінні різного ступеня вираженості.
Висновки
У хворих на ГТ при МАЖХП та ожирінні виявлено ознаки депресії переважно помірного ступеня, а також прояви когнітивного дефіциту, що залежать від функціонального стану печінки, ступеня стеатозу, фіброзу печінки, вираженості ожиріння та ІР в цих пацієнтів.
Комплексна терапія із застосуванням препарату УДХК, засобу, що містить мелатонін, магнію бісгліцинат, вітамін В6 у поєднанні із пробіотичним засобом є ефективним методом корекції ознак депресії та когнітивного дефіциту в пацієнтів із ГТ у поєднанні із МАЖХП та ожирінням.
Список використаної літератури
|
Інформація про авторів:
Сірчак Єлизавета Степанівна — докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, медичний факультет, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна. ORCID ID: 0000-0001-6738-0843. Е-mail: [email protected] Волошин Микола Миколайович — аспірант кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, медичний факультет, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна. ORCID ID: 0009-0004-9451-6178 Архій Емілія Йосипівна — докторка медичних наук, професорка кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, медичний факультет, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна. ORCID ID: 0000-0002-2342-6747 Лемко Іван Іванович — кандидат медичних наук, доцент кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, медичний факультет, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна. ORCID ID: 0009-0004-4528-7612 Куриця Антоніна Миколаївна — бакалавр психології, Університет Еразмус Роттердам, Школа соціальних та поведінкових наук Еразмуса, Нідерланди. ORCID ID: 0009-0009-3578-2018 Петричко Оксана Іванівна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри онкології, медичний факультет, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна. ORCID ID: 0000-0001-5420-6424 Попович Сергій Сергійович — лікар-інтерн, навчально-науковий інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна. ORCID ID: 0009-0000-3867-392Х |
Information about authors:
Sirchak Yelyzaveta S. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Department of Propaedeutics of Internal Disease, Medical faculty of the SHEI «Uzhhorod National University», Uzhorod, Ukraine. ORCID ID: 0000-0001-6738-0843. Е-mail: [email protected] Voloshin Mykola M. — PhD student of Department of Propaedeutics of Internal Disease, Medical faculty, SHEI «Uzhhorod National University», Uzhhorod, Ukraine. ORCID ID: 0009-0004-9451-6178 Arhij Emilia Yo. — Doctor of Medical Sciences, Professor of the Department of Propaedeutics of Internal Disease, Medical faculty, SHEI «Uzhhorod National University», Uzhhorod, Ukraine. ORCID ID: 0000-0002-2342-6747 Lemko Ivan I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Propaedeutics of Internal Disease, Medical faculty, SHEI «Uzhhorod National University», Uzhhorod, Ukraine. ORCID ID: 0009-0004-4528-7612 Kurica Antonia M. — Bachelor’s degree in Psychology, Erasmus University Rotterdam, Erasmus School of Social and Behavioural Sciences, Netherlands. ORCID ID: 0009-0009-3578-2018 Petrichko Oksana I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Onkology, Medical faculty, SHEI «Uzhhorod National University», Uzhhorod, Ukraine. ORCID ID: 0000-0001-5420-6424 Popovich Serhij S. — intern doctor, Institute of Postgraduate and Pre-university Education, Medical faculty, SHEI «Uzhhorod National University», Uzhhorod, Ukraine. ORCID ID: 0009-0000-3867-392Х |
Надійшла до редакції/Received: 31.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 08.04.2026
