Соматичний дистрес у жінок після перинатальної втрати: результати крос-секційного дослідження

Вступ

Незважаючи на прогрес у сфері охорони здоров’я, втрата вагітності на будь-якому терміні та смерть новонародженої дитини в перші 28 днів життя (неонатальна смерть) є катастрофічною реальністю для багатьох сімей і зачіпає не лише психологічний і соціальний, але й тілесний вимір досвіду жінки [1, 2]. Щороку у світі реєструють близько 1,9 млн мертвонароджень та 2,3 млн неонатальних випадків смерті, однак реальна поширеність перинатальних втрат є вищою через неоднорідність систем реєстрації [3]. Попри значну кількість досліджень, присвячених психологічним наслідкам перинатальної втрати, її соматичні прояви залишаються недостатньо вивченими, хоча саме вони значною мірою визначають функціонування та якість життя жінок після втрати.

З позиції психосоматичної медицини, горювання розглядається як стан, що охоплює як психічні, так і фізіологічні процеси, формуючи єдиний континуум дистресу. Соматичний дистрес у цьому контексті проявляється через порушення фізичного самопочуття, функціонування організму та появу тілесних симптомів, що не завжди мають чітке органічне підґрунтя. Дослідження свідчать, що після перинатальної втрати у жінок можуть відмічатися порушення сну, розлади харчової поведінки, головний біль, запаморочення, а також підвищений ризик розвитку соматичних захворювань, зокрема артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, ожиріння та онкологічних станів [3]. Крім того, особи, які переживають тяжку втрату, мають підвищений ризик госпіталізації та смертності порівняно із загальною популяцією [4].

Особливістю соматичного дистресу після перинатальної втрати є його нашарування на фізіологічні процеси, пов’язані з вагітністю та пологами. Гормональна перебудова, післяпологове відновлення та можливі акушерські ускладнення створюють додаткове навантаження на організм жінки, що може посилювати тілесні прояви дистресу та ускладнювати їх клінічну інтерпретацію. У цьому контексті соматичні симптоми виступають не лише як наслідок фізичних змін, але й як форма вираження психоемоційного напруження [5].

Зв’язок між психологічним і соматичним дистресом при горюванні описується в межах низки теоретичних підходів. Теорія збереження ресурсів Hobfoll підкреслює, що втрата значущих ресурсів виснажує адаптаційні можливості організму, що може проявлятися як у психічній, так і у фізичній сфері [6]. Двопроцесна модель Stroebe та Schut вказує на динаміку коливань між переживанням втрати та відновленням функціонування, при цьому соматичні симптоми можуть відображати порушення цього процесу [7]. Водночас клінічні дослідження демонструють, що тілесні прояви дистресу часто не розпізнаються як пов’язані з пережитою втратою, що призводить до фрагментарного лікування та затримки психосоціальної допомоги [5].

Емпіричні дані також вказують на варіативність соматичного реагування після перинатальної втрати. У частини жінок відзначають погіршення стану здоров’я та нехтування базовими потребами, тоді як в інших, навпаки — активізацію поведінкових стратегій, спрямованих на підтримку фізичного благополуччя [8]. Дослідження якості життя підтверджують наявність кумулятивного ефекту: збільшення кількості перинатальних втрат асоціюється зі зниженням показників соматичного домену якості життя [9].

Додатковим чинником, що може посилювати соматичний дистрес, є контекст хронічного стресу. В умовах триваючої збройної агресії проти України тривале психофізіологічне навантаження може впливати на регуляторні системи організму, зумовлюючи збільшення вираженості тілесних проявів дистресу після перинатальної втрати [10]. Обмежений доступ до медичної та психосоматичної допомоги в умовах воєнного стану додатково ускладнює своєчасне виявлення та корекцію цих станів.

Незважаючи на наявність окремих даних, системні дослідження соматичного дистресу після перинатальної втрати залишаються обмеженими, особливо в українському контексті. Зокрема, відсутні дослідження, що поєднують оцінку соматичних симптомів із використанням валідованих психометричних інструментів та аналіз їх взаємозв’язку з психологічним дистресом, що визначає актуальність цього дослідження.

Мета: дослідити вираженість соматичного дистресу та стан фізичного здоров’я жінок після перинатальної втрати, а також зв’язок соматичних симптомів із показниками психологічного дистресу.

Об’єкт і методи дослідження

Дослідження виконано у форматі крос-секційного обсерваційного дослідження з використанням онлайн-опитування. Дані отримано в межах ширшого дослідницького проєкту, присвяченого психоемоційним і соматичним наслідкам перинатальної втрати; у цій роботі представлено результати аналізу, сфокусованого на соматичному ди­стресі та стані фізичного здоров’я жінок.

Збір даних здійснювали на платформі Qualtrics у період з серпня 2023 до жовтня 2025 р. Учасниць залучали методом «снігової кулі» через соціальні мережі (Facebook, Instagram, Telegram), громадські організації підтримки батьків після перинатальної втрати, заклади охорони здоров’я та клінічну практику.

Критерії включення: наявність досвіду перинатальної втрати (самовільний викидень, мертвонародження або неонатальна смерть), вік 18 років і старше, достатній рівень володіння українською мовою, надання добровільної інформованої згоди. Загальна вибірка становила 67 жінок.

Соматичний дистрес оцінювали за допомогою Шкали соматичних симптомів (Somatic Symptom Scale — SSS)-8, яка включає 8 позицій, що відображають основні соматичні симптоми (шлунково-кишкові скарги, біль у спині та кінцівках, головний біль, біль у грудній клітці або задишку, запаморочення, втому та порушення сну). Кожен пункт оцінюється за шкалою від 0 до 4 балів; сумарний бал інтерпретується як показник вираженості соматичного навантаження (низький, легкий, помірний, середній або тяжкий рівень).

Додатково збирали дані щодо звернення по медичну допомогу після втрати, а також наявності нових або загострення хронічних захворювань.

Для оцінки психологічного дистресу використовували валідовані психометричні інструменти: Traumatic Grief Inventory-Self Report Plus (TGI-SR+) — для оцінки симптомів розладу тривалого горя; Perinatal Grief Scale (PGS) — для оцінки інтенсивності перинатального горювання; PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5) — для оцінки симптомів посттравматичного стресового розладу; Patient Health Questionnaire-4 (PHQ-4) — для скринінгу тривожно-депресивного дистресу; Dual Axis Avoidance in Prolonged Grief Questionnaire (DAAPGQ) — для оцінки уникнення, пов’язаного з горюванням; Grief Cognitions Questionnaire (GCQ) — для оцінки дисфункціональних когніцій, пов’язаних із втратою; Shalev’s Coping Efficacy Scale Plus (SCES+) — для оцінки дієвості копінгу.

Нормальність розподілу перевіряли за допомогою тесту Шапіро — Уїлка. Описову статистику подавали у вигляді середніх значень і стандартних відхилень (M±SD) або медіани та міжквартильного розмаху (Q1–Q3). Категоріальні змінні наведено як абсолютні значення та відсотки.

Для оцінки зв’язків між соматичним дистресом і показниками психологічного стану застосовували коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Рівень статистичної значущості встановлювали на рівні p<0,05. Аналіз виконано у Python та EZR (версія 1.54).

Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації; протокол погоджено Комісією з питань біоетичної експертизи та етики наукових досліджень Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (протокол від 5.12.2022 р. № 165).

Результати

Характеристика вибірки

У дослідженні взяли участь 67 жінок із досвідом перинатальної втрати. Середній вік становив 33,74±5,86 року (медіана — 34; Q1–Q3 30–38). Більшість учасниць мали пов­ну вищу освіту (79,4%; n=54) та перебували у шлюбі або стабільних партнерських стосунках (89,7%; n=61). Досвід вимушеного переміщення мали 23,5% (n=16). Перинатальні втрати найчастіше відбувалися на пізніх термінах вагітності (22–42-й тиждень) — 26 (38,2%). У 24 (35,3%) жінок під час пологів виникла загроза для життя або здоров’я.

Вираженість соматичного дистресу

Середній показник за SSS-8 становив 15,49±7,20 бала, медіана — 16,0 (Q1–Q3 11,0–20,0; діапазон 0–32). Розподіл учасниць за рівнями соматичного дистресу наведено в табл. 1. Тяжкий рівень соматичного навантаження зафіксовано у 27 (40,3%) учасниць, тоді як середній або тяжкий — у 41 (61,2%).

Таблиця 1. Розподіл учасниць за рівнем соматичного навантаження (SSS-8)

Стан фізичного здоров’я після перинатальної втрати

Після перинатальної втрати 22 (32,4%) жінки зверталися по медичну допомогу зі скаргами. У 27 (39,7%) діагностовано нове або загострене хронічне захворювання (табл. 2).

Таблиця 2. Характеристики стану фізичного здоров’я після перинатальної втрати

Зв’язок соматичного дистресу з психологічними показниками

Кореляційний аналіз виявив статистично значущі зв’язки між соматичним дистресом (SSS-8) та всіма досліджуваними психологічними показниками (табл. 3).

Таблиця 3. Кореляції за SSS-8 з показниками психологічного дистресу та адаптаційних ресурсів (ρ Спірмена, n=67)

Найбільш виражені позитивні кореляції відзначали з показником тривожно-депресивного дистресу (PHQ-4; ρ=0,603; p<0,001), перинатального горя (PGS; ρ=0,557; p<0,001) та посттравматичних симптомів (PCL-5; ρ=0,557; p<0,001). Також виявлено позитивні зв’язки з уникненням (DAAPGQ; ρ=0,491; p<0,001) та негативними когніціями (GCQ; ρ=0,498; p<0,001).

Водночас показник дієвості копінгу (SCES+) демонстрував статистично значущий зворотний зв’язок із соматичним дистресом (ρ=−0,631; p<0,001).

Соматичний дистрес залежно від клінічних характеристик

Порівняння груп за наявністю загрози для життя або здоров’я під час пологів не виявило статистично значущих відмінностей за показником SSS-8 (p=0,095). Водночас у жінок із таким досвідом середній рівень соматичного дистресу був вищим (17,33±6,00; медіана — 18,0) порівняно з тими, хто не мав загрози (14,48±7,65; медіана — 14,0). Єдиним показником, що досяг статистичної значущості між цими групами, були негативні когніції (GCQ; p=0,047).

Соматичний дистрес та соціально-демографічні чинники

Аналіз не виявив статистично значущих відмінностей за показником SSS-8 залежно від сімейного статусу, рівня освіти та факту вимушеного переміщення (усі p>0,05).

Обговорення

Отримані результати підтверджують, що перинатальна втрата асоціюється не лише з психологічним, але й із вираженим соматичним дистресом у жінок. Середній показник за SSS-8 у дослідженні (15,49±7,20) відповідає межі між середнім і тяжким рівнем соматичного навантаження, а частка учасниць із тяжким рівнем становила 40,3%. Ці показники перевищують значення, характерні для загальної популяції (близько 6–9 балів за SSS-8) [11], що свідчить про підвищене соматичне навантаження у жінок після перинатальної втрати.

Отримані дані узгоджуються з результатами поперед­ніх досліджень, у яких описано широкий спектр соматичних проявів після перинатальної втрати, включаючи порушення сну, розлади харчової поведінки, запаморочення та головний біль [3]. Це підтверджує, що соматичні симптоми є невід’ємною складовою реакції на втрату, а не лише супутнім явищем психологічного дистресу.

Висока частота нових або загострених захворювань (39,7%) також узгоджується з даними міжнародних досліджень, які демонструють підвищений ризик соматичних порушень, зокрема серцево-судинних і метаболічних, у осіб із вираженим дистресом після втрати [3, 4]. Додатково польське дослідження показало, що множинні перинатальні втрати асоціюються зі зниженням соматичного домену якості життя (p=0,029) [12], що вказує на можливий кумулятивний ефект втрат.

Виявлені кореляції між соматичним дистресом та показниками психологічного функціонування (ρ=0,48–0,60) свідчать про тісний зв’язок між тілесним і психоемоційним вимірами горювання. Найбільш виражені асоціації виявлені з тривожно-депресивним дистресом (PHQ-4) та посттравматичними симптомами (PCL-5), що узгоджується з психосоматичними моделями, згідно з якими тілесні симптоми можуть відображати інтенсивність психологічного страждання [5, 13].

Зворотний зв’язок між соматичним дистресом і дієвістю копінгу (ρ=−0,631) вказує на можливу роль адаптивних стратегій подолання у зниженні соматичного навантаження. Подібні результати узгоджуються з даними, які демонструють зв’язок між ефективністю копінгу та зменшенням вираженості симптомів дистресу після втрати [8].

Відсутність статистично значущих відмінностей у рівні соматичного дистресу залежно від соціально-демографічних характеристик (сімейний статус, освіта, вимушене переміщення) свідчить про відносну незалежність соматичного виміру від цих чинників. Це може вказувати на більш універсальний характер соматичного реагування після перинатальної втрати, на відміну від психологічних показників, для яких у попередніх дослідженнях описано більшу варіативність.

Окремі тенденції, пов’язані з ритуалами прощання, вказують на можливий зв’язок між відсутністю символічного завершення втрати та підвищеним рівнем соматичного дистресу. Хоча статистично значущих відмінностей не виявлено, більш високі значення за SSS-8 у жінок без можливості проведення ритуалів узгоджуються з концепціями незавершеного горювання та його потенційного соматичного відображення [3]. Однак ці результати потребують подальшого підтвердження в дослідженнях із більшими вибірками.

Практичні імплікації отриманих результатів полягають у необхідності врахування соматичного виміру при наданні допомоги жінкам після перинатальної втрати. Соматичні скарги доцільно розглядати в контексті пережитої втрати, а використання коротких скринінгових інструментів, як-от SSS-8, може сприяти ранньому виявленню пацієнток із високим рівнем дистресу. Виявлений зв’язок між соматичними та психологічними показниками обґрунтовує доцільність інтегрованого медико-психологічного підходу до ведення цієї групи.

В умовах триваючої війни в Україні соматичний дистрес після перинатальної втрати може посилюватися внаслідок кумулятивного впливу хронічного стресу та обмеженого доступу до медичної допомоги [10], що підкреслює важливість своєчасного виявлення та комплекс­ної підтримки.

Обмеження дослідження

Крос-секційний дизайн дослідження не дозволяє робити висновки щодо причинно-наслідкових зв’язків між змінними. Відсутність чітких часових критеріїв включення призвела до залучення учасниць на різних етапах горювання, що могло впливати на варіативність показників. Використання методу «снігової кулі» обмежує репрезентативність вибірки та підвищує ризик селекційного зміщення. Відсутність контрольної групи унеможливлює пряме порівняння отриманих результатів із популяційними показниками.

Висновок

Перинатальна втрата асоціюється зі значним соматичним навантаженням: у 40,3% жінок відмічено тяжкий рівень соматичних симптомів за SSS-8, а у 39,7% після втрати діагностовано нове або загострене хронічне захворювання. Виявлено тісні позитивні зв’язки між соматичним ди­стресом та показниками горювання, посттравматичного стресу і тривожно-депресивного дистресу, що підкреслює взаємопов’язаність психологічного та соматичного вимірів реакції на перинатальну втрату. Дієвість копінгу демонструє значущий зворотний зв’язок із рівнем соматичного дистресу, що вказує на потенційну роль адаптивних стратегій подолання у зниженні соматичного навантаження. Отримані дані обґрунтовують доцільність включення оцінки соматичного стану до стандартного скринінгу після перинатальної втрати, а також впровадження інтегрованих медико-психологічних підходів до підтримки жінок у пост­натальний період після втрати.

Перспективи подальших досліджень

Проведення лонгітюдних досліджень із включенням контрольних груп для уточнення причинно-наслідкових зв’язків між соматичним і психологічним дистресом після перинатальної втрати.

Конфлікт інтересів

Авторка заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Фінансування

Стаття виконана в межах науково-дослідної роботи «Інноваційні технології ефективного психолого-психіатричного супроводу осіб, які пережили різні типи втрат під час війни» на кафедрі медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 01.04.2026
Прийнято до друку/Accepted: 08.04.2026