Вступ
Набута аметропія середнього та високого ступеня після катарактальної хірургії з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ) найчастіше є наслідком сукупності біометричних, анатомічних та хірургічних факторів, що впливають на точність прогнозування післяопераційної рефракції [1, 2]. Однією з основних причин її виникнення вважається похибка передопераційної біометрії, зокрема неточність визначення осьової довжини ока, кератометричних показників або глибини передньої камери, що безпосередньо впливає на розрахунок сили інтраокулярної лінзи [3, 4]. Важливим джерелом рефракційної помилки також є обмежена точність математичних формул розрахунку сили ІОЛ, насамперед у випадках атипової анатомії ока, коли прогнозування ефективного післяопераційного положення ІОЛ є менш передбачуваним [5, 6]. Ризик значущої післяопераційної аметропії зростає у пацієнтів з екстремальними значеннями осьової довжини ока, зокрема при коротких очах або при високій міопії, оскільки в таких випадках точність біометричних розрахунків та моделей прогнозування положення ІОЛ знижується [7, 8]. Додатковим чинником можуть бути структурні або функціональні зміни рогівки, включаючи нерегулярний астигматизм, субклінічні форми кератоконусу, наслідки попередніх рефракційних втручань або нестабільність слізної плівки, які здатні спотворювати результати кератометричних вимірювань [9]. Окрім цього, важливу роль у формуванні післяопераційної аметропії відіграє залишковий астигматизм, що може виникати внаслідок недостатнього врахування тотального рогівкового астигматизму під час планування торичної корекції, хірургічно індукований астигматизм або післяопераційна ротація торичної ІОЛ відносно запланованої осі [10, 11].
Для корекції набутої аметропії після катарактальної хірургії з імплантацією ІОЛ у сучасній офтальмології використовують кілька ефективних підходів, вибір яких залежить від величини рефракційної помилки, анатомічних особливостей ока, стану рогівки, стабільності капсульного мішка та часу, що минув після операції [12]. Найпростішим і найбільш консервативним методом є оптична корекція за допомогою окулярів або м’яких контактних лінз, яка дозволяє компенсувати залишкову сферичну або астигматичну рефракцію без додаткового хірургічного втручання, однак у випадках значної аметропії, анізометропії або високих вимог до якості зору цей варіант часто є функціонально недостатнім і не забезпечує оптимального зорового результату [13].
Хірургічним методом корекції може бути реімплантація ІОЛ, що передбачає видалення первинно імплантованої ІОЛ та її заміну на лінзу іншої оптичної сили, такий підхід дозволяє безпосередньо усунути помилку розрахунку сили ІОЛ, проте його використання обмежене підвищеним ризиком інтраопераційних ускладнень, особливо при пізньому виконанні, коли вже сформовані фіброзні зміни капсульного мішка [14, 15].
Іншим широко використовуваним підходом є лазерна кераторефракційна докорекція, яка включає методики фемтосекундасистованого лазерного кератомільозу in situ, трансепітеліальної фотокераторефракційної кератектомії або кераторефракційної екстракції лентикули, ці технології дозволяють змінювати оптичну силу рогівки та коригувати залишкову сферичну або астигматичну рефракцію з високою точністю та передбачуваністю, за умови достатньої товщини і біомеханічної стабільності рогівки [16, 17].
Окремим ефективним методом є імплантація додаткової ІОЛ типу add-on або piggyback, яка встановлюється в циліарну борозну при збереженій первинній ІОЛ у капсульному мішку; цей підхід дозволяє коригувати значні рефракційні помилки без необхідності видалення первинної лінзи та вважається відносно безпечним варіантом у випадках стабільної капсульної підтримки [18, 19].
Однак на сьогодні досі залишається невизначеною методика активного персоналізованого менеджменту хворих з набутими аметропіями після катарактальної, рефракційної та вітреоретинальної хірургії. Визначення ключових показань та переваг щодо використання кожної з методик і лягло в основу поточного дослідження.
Мета: шляхом проведення порівняльного аналізу ефективності використання різних методів докорекції набутої аметропії після катарактальної, рефракційної та вітреоретинальної хірургії визначити етапи персоналізованого менеджменту цієї категорії пацієнтів.
Об’єкт і методи дослідження
Дослідження проведене на клінічній базі кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в медичному центрі «Очі клінік» у період 2022–2025 рр. У дослідження включено 353 ока 353 пацієнтів із набутою аметропією після катарактальної, рефракційної та вітреоретинальної хірургії з імплантацією ІОЛ. Усі пацієнти мали артифакію та клінічно значущу залишкову рефракційну помилку, яка зберігалася після стабілізації післяопераційної рефракції.
Залежно від обраного методу докорекції пацієнтів було розподілено на 4 групи. До 1-ї групи включили 150 очей, у яких корекцію здійснювали оптичними методами (окуляри або м’які контактні лінзи). До 2-ї групи віднесено 60 очей, яким виконували реімплантацію ІОЛ. У 3-тю групу включили 126 очей, у яких проводили лазерну кераторефракційну докорекцію. До 4-ї групи віднесено 17 очей, яким виконували імплантацію додаткової ІОЛ типу add-on (piggyback). Одиницею аналізу було одне око. У випадках, коли критеріям дослідження відповідали обидва ока одного пацієнта, в аналіз включали лише одне око, відібране за попередньо визначеним алгоритмом.
Критерії включення: пацієнти із псевдофакією після факоемульсифікації катаракти з імплантацією ІОЛ, у яких післяопераційно сформувалася клінічно значуща набута аметропія. Обов’язковою умовою включення була стабільність маніфестної рефракції протягом щонайменше 2 міс після первинної катарактальної хірургії, що підтверджувалося відсутністю змін сферичного еквівалента понад 0,5 діоптрії між двома послідовними вимірюваннями. Розподіл пацієнтів за групами проходив відповідно до клінічних показань до певного методу докорекції.
У 1-шу групу — оптична корекція (окуляри або м’які контактні лінзи) включені пацієнти із залишковою аметропією, яка могла бути ефективно компенсована зовнішніми оптичними засобами та не супроводжувалася значною анізометропією або непереносимістю оптичної корекції. До 2-ї групи реімплантації ІОЛ включали пацієнтів із клінічно значущою помилкою розрахунку сили первинної ІОЛ за умови виконання первинної імплантації ІОЛ в термін не більше 3 міс, наявності технічної можливості безпечного видалення первинної лінзи та імплантації нової ІОЛ відповідної оптичної сили. До 3-ї групи лазерної кераторефракційної докорекції віднесли пацієнтів із залишковою сферичною або астигматичною аметропією за наявності регулярної топографії рогівки, достатньої центральної товщини рогівки для проведення абляції та відсутності протипоказань до лазерних кераторефракційних втручань. У 4-ту групу імплантації додаткової ІОЛ типу add-on (piggyback) включали пацієнтів зі стабільним положенням первинної ІОЛ у капсульному мішку, достатньою глибиною передньої камери за даними ультразвукової біомікроскопії та збереженою анатомічною підтримкою для імплантації додаткової лінзи в циліарну борозну.
Критерії невключення: пацієнти з активними запальними процесами переднього сегмента ока, прогресуючими ектазійними або дистрофічними захворюваннями рогівки, неконтрольованою глаукомою, макулярною патологією, що обмежує центральну гостроту зору, відшаруванням сітківки або проліферативною вітреоретинопатією, значущими помутніннями оптичних середовищ, які перешкоджали проведенню коректної візометрії, а також із декомпенсованим синдромом «сухого ока».
Критерії виключення з аналізу: випадки, у яких під час виконання докорекції виникали інтраопераційні ускладнення, що змінювали стандартний перебіг втручання, а також очі з післяопераційними ускладненнями, які могли впливати на рефракційний результат. Крім того, з аналізу виключали пацієнтів із неповним набором клінічних даних або тих, які не дотримувалися встановленого графіка післяопераційного спостереження та не з’являлися на контрольні огляди протягом визначеного періоду.
Ступінь набутої аметропії визначали на основі маніфестного сферичного еквівалента (MRSE). До аметропії середнього ступеня відносили значення MRSE від ±1,5 до ±3,0 діоптрій (дптр), а до аметропії високого ступеня — понад ±3,0 дптр. Окремо оцінювали астигматичний компонент, при цьому клінічно значущим вважали циліндр ≥1,0 дптр.
Усім пацієнтам проводили комплексне офтальмологічне обстеження, що включало визначення некоригованої гостроти зору (UDVA), максимально коригованої гостроти зору (CDVA) (фороптер Huvitz HDR-7000), маніфестної рефракції (сфера, циліндр, вісь) з розрахунком сферичного еквівалента, авторефрактометрію (автокераторефрактометр Carops CRK-1), кератометрію, вимірювання центральної товщини рогівки, топографію рогівки (Schwind Sirius+), оптичну біометрію, вимірювання аксіальної довжини ока, визначення глибини передньої камери (Argos), біомікроскопію переднього сегмента та офтальмоскопію з оцінкою стану макулярної ділянки (щілинна лампа (Huvitz HS-7000)), ультразвукову біомікроскопію ока (ABSOLU), оптичну когерентну томографію макули (Optopol REVO FC130), оцінку стабільності слізної плівки та симптомів синдрому «сухого ока» (SBM Sistemi)
Після проведення докорекції всі пацієнти проходили стандартизований період спостереження. Контрольні огляди проводили через 1; 3; 6 та 12 міс після втручання. Під час кожного візиту оцінювали UDVA, CDVA, маніфестну рефракцію, сферичний еквівалент, стабільність рефракційного результату та наявність інтра- або післяопераційних ускладнень.
З метою мінімізації систематичних помилок відбору в дослідження послідовно включали всіх пацієнтів, які відповідали критеріям відбору у визначений період спостереження. Передопераційне обстеження, критерії вибору методу докорекції та протокол післяопераційного спостереження були стандартизовані для всіх груп.
Первинною кінцевою точкою дослідження була ефективність рефракційної докорекції, що визначалася зміною некоригованої гостроти зору та досягненням цільового сферичного еквівалента через 6 міс після втручання. Вторинними кінцевими точками були зміна максимально коригованої гостроти зору, передбачуваність рефракційного результату (частка очей у межах ±0,5 D та ±1,0 D від запланованого результату), стабільність рефракції протягом періоду спостереження та частота інтра- і післяопераційних ускладнень.
Методика активного персоналізованого менеджменту хворих з набутими аметропіями після катарактальної, рефракційної та вітреоретинальної хірургії наведена на рис. 1.
Статистичну обробку отриманих даних проводили із використанням програмного забезпечення SPSS Statistics (IBM Corp., США) та MedCalc. Нормальність розподілу кількісних змінних перевіряли за допомогою тесту Шапіро — Уїлка. Дані з нормальним розподілом подавали у вигляді mean ± standard deviation (SD), тоді як змінні з ненормальним розподілом представляли у вигляді median та міжквартильного інтервалу (IQR). Для порівняння кількісних показників між групами використовували ANOVA або критерій Краскела — Уолліса залежно від типу розподілу даних. Для парних порівнянь використовували t-test для незалежних вибірок або критерій Манна — Уїтні. Категоріальні змінні порівнювали за допомогою χ²-критерію Пірсона або точного тесту Фішера. Ефективність рефракційної корекції оцінювали за такими показниками: зміна UDVA, зміна CDVA, зміна MRSE. Передбачуваність рефракційного результату визначали як частку очей у межах: ±0,50 D від запланованого результату, ±1,00 D від запланованого результату. Стабільність рефракції оцінювали за зміною MRSE між контрольними візитами. Рівень статистичної значущості встановлювали на рівні p<0,05.
Результати
Отримані результати наведені в табл. 1–7 та на рис. 2.
Таблиця 1. Базові характеристики груп
| Показник | 1-ша група (n=150) | 2-га група (n=60) | 3-тя група (n=126) | 4-та група (n=17) | p |
|---|---|---|---|---|---|
| Вік, років (mean ± SD) | 62,4±8,1 | 67,4±6,8 | 41,7±6,4 | 54,7±5,1 | <0,001 |
| Стать, чоловіки / жінки | 63 / 87 | 28 / 32 | 51 / 75 | 7 / 10 | 0,84 |
| Час після катарактальної операції | 2–3 міс | 2–3 міс | 5–6 міс | 5–6 міс | — |
| UDVA (decimal) | 0,25±0,16 | 0,10±0,08 | 0,25±0,28 | 0,22±0,10 | 0,02 |
| CDVA (decimal) | 0,78±0,15 | 0,25±0,11 | 0,88±0,10 | 0,33±0,11 | <0,001 |
| Сфера, дптр | ±2,11±1,10 | ±3,17±1,12 | ±1,52±0,64 | ±3,56±0,89 | <0,001 |
| Циліндр, дптр | ±1,89±0,94 | ±1,56±0,77 | ±1,12±0,65 | ±1,02±0,63 | 0,03 |
| MRSE, дптр | ±3,01±0,97 | ±4,16±0,85 | ±1,85±1,10 | ±3,81±1,30 | <0,001 |
| Аксіальна довжина ока, мм | 24,12±2,13 | 24,54±2,41 | 25,02±1,73 | 24,78±2,13 | 0,18 |
| Центральна товщина рогівки, мкм | 543±34 | 504±27 | 554±33 | 498±29 | <0,001 |
| Kmean, дптр | 43,12±2,24 | 42,87±1,79 | 43,19±2,47 | 43,62±2,23 | 0,41 |
Аналіз базових характеристик показав (див. табл. 1), що середній вік пацієнтів становив 62,4±8,1 року у 1-й групі, 67,4±6,8 — у 2-й групі, 41,7±6,4 — у 3-й групі та 54,7±5,1 — у 4-й групі. Наймолодші пацієнти спостерігалися у групі лазерної докорекції, що відповідає клінічній практиці використання кераторефракційних методів у пацієнтів молодшого віку. Розподіл за статтю був подібним між групами і не мав статистично значущих відмінностей. Час між первинною катарактальною, рефракційною чи вітреоретинальною операцією та проведенням докорекції становив 2–3 міс у групах оптичної корекції та реімплантації ІОЛ і 5–6 міс у групах лазерної докорекції та імплантації add-on ІОЛ.
До проведення докорекції середня некоригована гострота зору (UDVA) становила 0,25±0,16 у 1-й групі, 0,10±0,08 у 2-й групі, 0,25±0,28 у 3-й групі та 0,22±0,10 у 4-й групі. Максимально коригована гострота зору (CDVA) була вищою у групах лазерної докорекції (0,88±0,10) та оптичної корекції (0,78±0,15), тоді як у групах реімплантації ІОЛ та add-on ІОЛ ці показники становили 0,25±0,11 та 0,33±0,11 відповідно (див. табл. 1).
Середні значення маніфестного сферичного еквівалента (MRSE) до проведення докорекції становили ±3,01±0,97 дптр у 1-й групі, ±4,16±0,85 — у 2-й групі, ±1,85±1,10 — у 3-й групі та ±3,81±1,30 — у 4-й групі (див. табл. 1).
Для оцінки ефективності різних методів лікування проведено порівняльний аналіз динаміки некоригованої гостроти зору (UDVA), максимально коригованої гостроти зору (CDVA) та маніфестного сферичного еквівалента (MRSE) у пацієнтів 4 досліджуваних груп. Результати наведені в табл. 2.
Таблиця 2. Порівняння ефективності різних методів докорекції набутої аметропії
| Показник | 1-ша група (n=150) | 2-га група (n=60) | 3-тя група (n=126) | 4-та група (n=17) |
|---|---|---|---|---|
| UDVA до лікування | 0,25±0,16 | 0,10±0,08 | 0,25±0,28 | 0,22±0,10 |
| UDVA через 1 міс | 0,30±0,11 | 0,54±0,11 | 0,89±0,11 | 0,71±0,13 |
| UDVA через 3 міс | 0,29±0,10 | 0,68±0,12 | 0,91±0,10 | 0,69±0,13 |
| UDVA через 6 міс* | 0,29±0,10 | 0,71±0,11* | 0,90±0,11* | 0,69±0,15* |
| CDVA до лікування | 0,78±0,15 | 0,25±0,11 | 0,88±0,10 | 0,33±0,11 |
| CDVA через 6 міс* | 0,85±0,12 | 0,78±0,10* | 0,95±0,05* | 0,75±0,12* |
| MRSE до лікування, дптр | ±3,01±0,97 | ±4,16±0,85 | ±1,85±1,10 | ±3,81±1,30 |
| MRSE через 6 міс, дптр | ±2,91±0,94 | 0,72±0,25* | 0,12±0,49* | 0,31±0,38* |
Після проведення докорекції у всіх групах відзначали покращення некоригованої гостроти зору, найбільш виражене у групах хірургічної корекції. Через 1 міс після лікування середнє значення UDVA становило 0,30±0,11 у групі оптичної корекції, 0,54±0,11 у групі реімплантації ІОЛ, 0,89±0,11 у групі лазерної корекції та 0,71±0,13 у групі імплантації add-on ІОЛ (див. табл. 2).
Подальше спостереження продемонструвало стабілізацію результатів. Через 3 міс UDVA становила 0,29±0,10 у 1-й групі, 0,68±0,12 у 2-й групі, 0,91±0,10 у 3-й групі та 0,69±0,13 у 4-й групі. Через 6 міс після втручання UDVA становила 0,29±0,10 у групі оптичної корекції, 0,71±0,11 у групі реімплантації ІОЛ, 0,90±0,11 у групі лазерної докорекції та 0,69±0,15 у групі add-on ІОЛ (див. табл. 2).
Аналіз рефракційних результатів показав значне зменшення величини маніфестного сферичного еквівалента у групах хірургічної докорекції. Через 6 міс після лікування середнє значення MRSE становило ±2,91±0,94 D у групі оптичної корекції, 0,72±0,25 у групі реімплантації ІОЛ, 0,12±0,49 у групі лазерної докорекції та 0,31±0,38 у групі імплантації add-on ІОЛ (див. табл. 2).
Найближчі до аметропії результати отримані у групі лазерної корекції, що свідчить про високу точність кераторефракційних методів при корекції залишкової аметропії (див. табл. 2).
З метою кількісної оцінки функціональної ефективності різних методів докорекції набутої аметропії розраховано індекс ефективності, який визначався як відношення некоригованої гостроти зору через 6 міс після лікування до максимально коригованої гостроти зору до лікування. Результати аналізу представлені в табл. 3.
Таблиця 3. Оцінка індексу ефективності
| Група | UDVA через 6 міс | CDVA до лікування | Efficacy index |
|---|---|---|---|
| 1-ша | 0,29±0,10 | 0,78±0,15 | 0,37 |
| 2-га | 0,71±0,11 | 0,25±0,11 | 2,84 |
| 3-тя | 0,90±0,11 | 0,88±0,10 | 1,02 |
| 4-та | 0,69±0,15 | 0,33±0,11 | 2,09 |
Аналіз індексу ефективності показав відмінності між досліджуваними методами докорекції (див. табл. 3). Найнижче значення показника відзначене в 1-й групі (оптична корекція) — 0,37, що зумовлено відсутністю хірургічного впливу на рефракцію ока. У групі реімплантації ІОЛ індекс ефективності становив 2,84, що свідчить про суттєве покращення некоригованої гостроти зору після втручання. У групі лазерної кераторефракційної докорекції показник становив 1,02, що відображає досягнення некоригованої гостроти зору, практично зіставної з максимально коригованою гостротою зору до лікування. У групі імплантації add-on ІОЛ індекс ефективності становив 2,09, що також свідчить про значне покращення зорових функцій.
Для оцінки безпеки різних методів лікування також розраховано індекс безпеки, який визначався як відношення максимально коригованої гостроти зору через 6 міс після лікування до максимально коригованої гостроти зору до втручання. Результати аналізу представлені в табл. 4.
Таблиця 4. Індекс безпеки
| Група | CDVA до лікування | CDVA через 6 міс | Safety index |
|---|---|---|---|
| 1-ша | 0,78±0,15 | 0,85±0,12 | 1,09 |
| 2-га | 0,25±0,11 | 0,78±0,10 | 3,12 |
| 3-тя | 0,88±0,10 | 0,95±0,05 | 1,08 |
| 4-та | 0,33±0,11 | 0,75±0,12 | 2,27 |
Оцінка індексу безпеки продемонструвала сприятливий профіль безпеки всіх досліджуваних методів (див. табл. 4). У 1-й групі значення safety index становило 1,09, що вказує на незначне покращення максимально коригованої гостроти зору після періоду спостереження. У групі реімплантації ІОЛ показник досягав 3,12, що відображає суттєве підвищення максимально коригованої гостроти зору після втручання. У групі лазерної корекції індекс безпеки становив 1,08, що свідчить про стабільність максимально коригованої гостроти зору після лікування. У групі імплантації add-on ІОЛ значення індексу безпеки становило 2,27, що також підтверджує значне покращення зорових функцій. Загалом отримані результати свідчать про високу ефективність та безпеку досліджуваних методів докорекції набутої аметропії.
Для оцінки точності досягнення цільової рефракції проаналізовано передбачуваність рефракційного результату після застосування різних методів докорекції набутої аметропії, що продемонстровано в табл. 5.
Таблиця 5 Передбачуваність рефракційного результату
| Показник | 1-ша група (n=150), % | 2-га група (n=60), % | 3-тя група (n=126), % | 4-та група (n=17), % |
|---|---|---|---|---|
| Очі в межах ±0,50 D | 75,3 | 18,3 | 69,0 | 63,2 |
| Очі в межах ±1,00 D | 80,6 | 86,7 | 92,9 | 94,1 |
| Очі в межах ±2,00 D | 100 | 100 | 100 | 100 |
Аналіз передбачуваності рефракційного результату показав відмінності між досліджуваними методами докорекції (див. табл. 5). Частка очей у межах ±0,50 D від цільової рефракції становила 75,3% у 1-й групі, 18,3% у 2-й групі, 69,0% у 3-й групі та 63,2% у 4-й групі. У межах ±1,00 D від запланованого рефракційного результату знаходилися 80,6% очей у 1-й групі, 86,7% — у 2-й групі, 92,9% — у 3-й групі та 94,1% — у 4-й групі. Водночас у межах ±2,00 D після проведення докорекції знаходилися всі очі в кожній із досліджуваних груп. Отримані результати свідчать про високу передбачуваність рефракційного результату при використанні різних методів докорекції набутої аметропії.
З метою наочного представлення отриманих результатів проведено порівняльний аналіз основних функціональних та рефракційних показників після використання різних методів докорекції набутої аметропії. На рис. 2 наведено графічне відображення змін некоригованої гостроти зору, максимально коригованої гостроти зору та маніфестного сферичного еквівалента у пацієнтів 4 досліджуваних груп.
З метою оцінки безпеки різних методів лікування проаналізовано частоту післяопераційних ускладнень у пацієнтів 4 досліджуваних груп. Результати аналізу представлені в табл. 6.
Таблиця 6. Післяопераційні ускладнення після різних методів докорекції
| Ускладнення | 1-ша група (n=150), n (%) | 2-га група (n=60), n (%) | 3-тя група (n=126), n (%) | 4-та група (n=17), n (%) |
|---|---|---|---|---|
| Транзиторне підвищення внутрішньоочного тиску | Не визначалося | 4 (6,7) | 4 (3,1) | 2 (11,7) |
| Запальна реакція переднього сегмента | 10 (6,7) | 3 (5) | 1 (0,8) | 1 (5,9) |
| Виражений синдром «сухого ока» | 20 (13,3) | 1 (1,7) | 12 (9,5) | 1 (5,9) |
| Кістоїдний макулярний набряк | Не визначався | 3 (5) | 1 (0,8) | – |
| Децентрація / ротація ІОЛ | Не визначалася | 2 (3,3) | – | – |
Аналіз післяопераційних ускладнень (див. табл. 6) показав загалом низьку частоту небажаних подій у всіх досліджуваних групах. Отримані результати свідчать про сприятливий профіль безпеки досліджуваних методів докорекції за умови належного відбору пацієнтів.
У результаті дослідження вдалося оптимізувати хірургічне лікування пацієнтів із набутою аметропією внаслідок катарактальної, рефракційної та вітреоретинальної хірургії та розробити методику активного персоналізованого менеджменту, який базується на комплексній оцінці клінічних та анатомічних параметрів ока, що продемонстровано в табл. 7.
Таблиця 7. Методика активного персоналізованого менеджменту хворих з набутими аметропіями після катарактальної, рефракційної та вітреоретинальної хірургії
| Клінічний критерій | 1-ша група | 2-га група | 3-тя група | 4-та група |
|---|---|---|---|---|
| Терміни після первинної операції | Може використовуватися на будь-якому етапі | 2–3 міс | Після 6 міс спостереження | Після 6 міс спостереження |
| Стабільність рефракції | Необов’язкова | Бажана, але може виконуватися при ранньому виявленні помилки | Обов’язкова стабільність ≥6 міс | Обов’язкова стабільність ≥6 міс |
| Ступінь сферичної аметропії (SE) | До ±1,0–1,5 D | >3,0 D | Від −5,0 D до +3,0 D | >3,0 D |
| Ступінь астигматизму | До 1,5–2,0 D | >3,0 D | До 4,0 D | >2,0 D |
| Товщина рогівки (CCT) | Не має значення | Не має значення | Бажано ≥480–500 μm; залишкова строма ≥280–300 μm | Часто показана при тонкій рогівці (<480 μm) |
| Кератотопографія | Може використовуватися при нерегулярній рогівці | Регулярна топографія | Обов’язково регулярна топографія, відсутність ектатичних змін | Може використовуватися при нерегулярній топографії |
| Біомеханічна стабільність рогівки | Некритична | Не впливає | Обов’язково нормальна | Не має вирішального значення |
| Стан первинної ІОЛ | Не впливає | Неправильна сила ІОЛ або її децентрація | ІОЛ стабільна | ІОЛ стабільна |
| Анатомічні умови | Некритичні | Інтактний капсульний мішок | Достатня товщина та структура рогівки | Достатня глибина передньої камери та стабільна ІОЛ |
| Основні клінічні показання | Невелика залишкова аметропія; тимчасова корекція; протипоказання до операції | Помилка розрахунку ІОЛ; значна рефракційна помилка; децентрація ІОЛ | Стабільна залишкова аметропія при нормальній рогівці | Значна аметропія при неможливості лазерної корекції |
| Типові клінічні ситуації | Рання післяопераційна нестабільність рефракції | Рефракційний сюрприз після факоемульсифікації | Докорекція після катарактальної або рефракційної операції | Значна аметропія, тонка рогівка, попередні операції |
Обговорення
Отримані результати свідчать, що вибір методу корекції набутої аметропії після офтальмохірургічних втручань повинен базуватися на комплексній оцінці клінічних факторів, зокрема величини залишкової рефракційної помилки, стабільності рефракції, термінів після первинної операції, стану рогівки та кератотопографічних характеристик. У нашому дослідженні ці критерії покладені в основу алгоритму вибору методу лікування, узагальненого в порівняльній таблиці клінічних показань (див. табл. 7). Такий підхід дозволив диференційовано використовувати різні стратегії докорекції залежно від анатомічних та функціональних параметрів ока.
Оптична корекція за допомогою окулярів або м’яких контактних лінз може розглядатися як доцільний метод у пацієнтів із невеликою величиною залишкової аметропії, переважно до ±1,0–1,5 D сферичного еквівалента, а також у випадках, коли рефракція ще не стабілізувалася після первинного хірургічного втручання або коли повторне оперативне лікування є небажаним. У нашому дослідженні ця стратегія характеризувалася обмеженим покращенням некоригованої гостроти зору, що відображено низьким значенням індексу ефективності (0,37), однак водночас продемонструвала стабільний профіль безпеки. Отримані результати підтверджують, що оптична корекція може бути раціональним варіантом у ранній післяопераційний період або у пацієнтів із невеликою залишковою аметропією, коли інвазивні методи лікування не є необхідними.
Реімплантація ІОЛ продемонструвала високу ефективність у пацієнтів зі значною залишковою рефракційною помилкою після катарактальної, рефракційної та вітреоретинальної хірургії. У нашому дослідженні ця методика забезпечила суттєве покращення функціональних показників, що відображено високим значенням індексів ефективності (2,84) та безпеки (3,12). З урахуванням клінічних критеріїв відбору реімплантація ІОЛ використовувалася переважно у випадках значної рефракційної помилки або неправильного положення первинної лінзи, особливо в ранній післяопераційний період (до 2–3 міс після факоемульсифікації), коли капсульний мішок зберігає достатню еластичність і технічне виконання експлантації ІОЛ є менш травматичним. Водночас слід враховувати, що ця методика є більш інвазивною порівняно з іншими способами докорекції, що обмежує її використання в пізні строки після операції.
Лазерна кераторефракційна докорекція показала найкращі функціональні результати серед досліджуваних методів. У пацієнтів цієї групи відзначали найвищі значення некоригованої гостроти зору через 6 міс після лікування (0,90±0,11), а індекс ефективності становив 1,02, що свідчить про досягнення некоригованої гостроти зору, зіставної з максимально коригованою гостротою зору до лікування. Висока передбачуваність рефракційного результату підтверджувалася значною часткою очей у межах ±1,00 D від цільової рефракції. Згідно з клінічними критеріями відбору, лазерна корекція використовувалася у пацієнтів зі стабільною рефракцією, регулярною кератотопографією та достатньою товщиною рогівки, що забезпечувало можливість безпечного виконання кераторефракційної абляції.
Імплантація додаткової ІОЛ (add-on ІОЛ) також продемонструвала високу ефективність у корекції залишкової аметропії. У нашому дослідженні ця методика забезпечила значне покращення зорових функцій, що підтверджується значенням індексів ефективності 2,09 та безпеки 2,27. Імплантацію add-on ІОЛ проводили переважно у пацієнтів зі значною залишковою аметропією або у випадках, коли виконання лазерної корекції було обмежене недостатньою товщиною рогівки, нерегулярною кератотопографією чи іншими протипоказаннями до корнеальних рефракційних втручань. Важливою перевагою цього підходу є можливість корекції значної рефракційної помилки без необхідності реімплантації первинної ІОЛ.
Отримані результати узгоджуються з даними міжнародної літератури. Так, R. Fernández-Buenaga та співавторами проведено порівняння реімплантації ІОЛ, імплантації piggyback-лінзи та лазерної корекції, де автори дійшли висновку, що лазерна корекція забезпечує найвищу точність рефракційного результату [19]. Аналогічні висновки наведені в роботах M. Moshirfar та співавторів, у яких показано, що кераторефракційні методи є одним із найбільш передбачуваних способів корекції залишкових рефракційних помилок у псевдофакічних пацієнтів [16]. Водночас низка досліджень демонструє високу ефективність імплантації додаткових інтраокулярних лінз у випадках значної рефракційної помилки або за наявності протипоказань до лазерної корекції [24, 25].
На відміну від більшості попередніх робіт, у яких порівнювалися лише окремі методи докорекції, наше дослідження включало одночасний аналіз 4 основних стратегій лікування — оптичної корекції, реімплантації ІОЛ, лазерної кераторефракційної докорекції та імплантації додаткової ІОЛ. Крім того, використання системи чітких клінічних критеріїв відбору пацієнтів (ступінь аметропії, терміни після первинної операції, стан рогівки та кератотопографічні показники) дозволило більш об’єктивно оцінити ефективність і безпеку кожного методу. Такий комплексний підхід створює підґрунтя для формування більш чітких клінічних рекомендацій щодо вибору оптимальної тактики корекції набутої аметропії після офтальмохірургічних втручань.
Висновок
Отримані результати доводять, що набута аметропія середнього та високого ступеня після катарактальної хірургії з імплантацією ІОЛ найчастіше виникає внаслідок похибок біометричних вимірювань, неточності розрахунку оптичної сили ІОЛ, індивідуальних анатомічних особливостей ока та змін ефективної позиції ІОЛ у післяопераційний період.
Встановлено, що оптична докорекція за допомогою окулярів або м’яких контактних лінз є доцільною у пацієнтів із невеликою залишковою рефракційною помилкою або у випадках, коли проведення повторного хірургічного втручання є недоцільним чи небажаним.
Проведений порівняльний аналіз показав, що лазерна кераторефракційна докорекція забезпечує найкращі функціональні та рефракційні результати, тоді як реімплантація інтраокулярної лінзи та імплантація add-on ІОЛ залишаються ефективними альтернативними методами корекції при значній залишковій аметропії або наявності протипоказань до лазерного втручання.
Список використаної літератури
|
Інформація про автора:
Жмурик Костянтин Васильович — лікар-офтальмолог медичного центру «Очі клінік», Київ, Україна. ORCID: 0009-0002-0821-0443. Е-mail: [email protected] |
Information about the author:
Zmuryk Kostiantyn V. — ophthalmologist of medical centr «Ochi clinic», Kyiv, Ukraine. ORCID: 0009-0002-0821-0443. E-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції/Received: 16.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 19.03.2026
