Лікування та профілактика невиношування вагітності у жінок із недиференційованою дисплазією сполучної тканини

Вступ

Недиференційована дисплазія сполучної тканини (НДСТ) — стан, коли у пацієнта виявляють принаймні один симптом чи ознаки, характерні для дисплазії сполучної тканини (ДСТ), а також щонайменше одне аутоантитіло, проте наявних проявів недостатньо, щоб встановити діагноз будь-якої конкретної ДСТ відповідно до наявних класифікаційних критеріїв [1, 2]. НДСТ становить 20–52% усіх випадків захворювань сполучної тканини і характеризується значною варіабельністю за часом появи симптомів, а також різноманіттям профілів антитіл. Цей стан суттєво переважає серед жінок: співвідношення чоловіків до жінок сягає 1:15–1:17. Найчастіше НДСТ відмічають у жінок репродуктивного віку, а серед вагітних її поширеність становить близько 2,5% [2–5]. НДСТ може розвиватися в певні форми ДСТ, як-от системний червоний вовчак, системний склероз, первинний синдром Шегрена, змішане захворювання сполучної тканини, системний васкуліт, поліміозит та ревматоїдний артрит [6].

НДСТ є найчастішим ревматичним станом, який виявляють у I триместр вагітності, він може відігравати важливу роль у розвитку аутоімунних порушень, що призводять до ускладнень вагітності [7]. Наявність антинуклеарних антитіл та запальних процесів при НДСТ здатна впливати на функцію тромбоцитів, порушувати рівновагу між коагуляційними та антикоагуляційними механізмами, підвищувати ризик тромбозу, а також спричиняти порушення синтезу колагену й ендотеліальну дисфункцію [8–10]. Усе це може збільшувати опір у маткових артеріях, пригнічувати формування та ремоделювання плаценти, підвищуючи ризик прееклампсії, затримки внутрішньоутробного розвитку, народження дитини з низькою масою тіла та передчасних пологів [3, 11–14].

Згідно з даними багатоцентрового ретроспективного когортного дослідження, 21% вагітностей завершувалися викиднем або мертвонародженням [15]. A. Spinillo та спів­авторами (2008) встановлено, що жінки з НДСТ мали знач­но вищу частоту (39,0%) хоча б одного самовільного переривання вагітності порівняно зі здоровими жінками [14]. Інші дослідження також засвідчили, що частота несприятливих результатів вагітності у жінок з НДСТ становила 27–30% [13, 16].

Мета роботи: огляд доступної літератури щодо методів лікування та профілактики невиношування вагітності у жінок із НДСТ.

Об’єкт і методи дослідження

Аналіз зарубіжних публікацій за темою у фахових журналах, а також дані таких інтернет-ресурсів, як Pubmed, Google Scholar, CAS та Embase.

Результати

Показники ризику невиношування вагітності суттєво відрізнялися між різними дослідженнями. У рандомізованому дослідженні, в яке включено 364 жінки з ознаками НДСТ, в анамнезі яких були нез’ясовані повторні викидні, рівень народження живих дітей становив 69,1% у групі, що отримувала ацетилсаліцилову кислоту (АСК) разом із надропарином [17].

В іншому когортному дослідженні за участю жінок із позитивними антифосфоліпідними антитілами застосування гідроксихлорохіну було пов’язано з підвищенням частоти народження живих дітей з 57 до 67% [18]. Подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження за участю 160 пацієнток із нез’ясованими повторними викиднями показало, що додавання преднізолону до гепарину та АСК може бути корисним: 70,3% жінок у групі преднізолону мали успішний результат вагітності порівняно з 9,2% у групі плацебо [19]. Дані щодо 68 вагітностей у протоколі лікування ILIFE (імуносупресивна терапія для збереження життєздатності плода) показали, що частота народження живих дітей становила 97,1% у жінок із НДСТ та повторними викиднями, яких лікували гідроксихлорохіном і низькими дозами преднізону в поєднанні з антикоагулянтною терапією. На основі опублікованих результатів висунута гіпотеза, що частка живонароджених за стратегії лікування із застосуванням преднізону, гідроксихлорохіну, АСК та низькомолекулярного гепарину (НМГ) становитиме 85 проти 70% при застосуванні лише антикоагулянтів [20]. Дослідження 133 вагітностей у пацієнток із НДСТ продемонструвало докази безпеки терапії гідроксихлорохіном у період вагітності [21].

Обговорення

НДСТ є найпоширенішим системним ревматичним розладом, який переважно виникає у жінок репродуктивного віку та асоціюється з підвищеним рівнем невиношуваності вагітності [14]. НДСТ має подібний патогенез плацентарного судинного тромбозу до системного червоного вовчака з/без антифосфоліпідного синдрому. При цьому стані застосовують низькі дози АСК та НМГ, щоб запобігти втратам плода та покращити результати вагітності [22, 23]. Тому антиагрегантна та антикоагулянтна терапія вважається безпечним способом зниження ризику викиднів у жінок із НДСТ [24, 25]. Незважаючи на лікування низькими дозами АСК та НМГ, жінки, які мали викидні при НДСТ, все одно зазнавали ускладнень вагітності [24, 26]. На сьогодні не існує оптимальної терапії для лікування невиношування вагітності у пацієнток із НДСТ. Серед усіх можливих причин невиношування вагітності у жінок із НДСТ імунологічна дисфункція є одним зі зворотних чинників, що впливають на результати вагітності. Відомо, що дисбаланс імунної системи та порушення судинної функції при НДСТ можуть призводити до розвитку прееклампсії та плацентарного судинного тромбозу, як це буває при системному червоному вовчаку або антифосфоліпідному синдромі [9, 27]. Тому імунотерапія може відігравати роль у зменшенні вираженості дисфункції імунної системи та судинного ушкодження, спричиненого НДСТ, а також у зниженні частоти несприятливих результатів вагітності. Тим часом імуносупресанти можуть запобігати рецидивам захворювання та його прогресуванню в чітко визначене захворювання сполучної тканини.

Дослідження впливу лікування на вагітних із НДСТ були маломасштабними й не мали формату рандомізованих контрольованих досліджень. На основі обмежених опублікованих даних імунотерапія, зокрема низькі дози кортикостероїдів та гідроксихлорохіну, демонструвала клінічну користь при невиношуванні вагітності у пацієнток із НДСТ. Проте досі бракує масштабного добре спроєктованого клінічного дослідження для оцінки ефективності імунотерапії у цій групі пацієнток. ILIFE є першим рандомізованим контрольованим дослідженням, яке оцінює ефективність преднізолону та гідроксихлорохіну в цій популяції пацієнток. Воно спрямоване на покращення результатів вагітності, вивчення ролі ревматичних захворювань у період вагітності, а також на з’ясування того, як вагітність впливає на перебіг НДСТ. Дослідження ILIFE надає високоякісні докази для обґрунтованого вибору лікування жінок з невиношуванням вагітності на тлі НДСТ.

Висновки

1. НДСТ є найпоширенішим системним ревматичним розладом, який переважно виникає у жінок репродуктивного віку та асоціюється з підвищеним рівнем невиношуваності вагітності.

2. Антиагрегантна та антикоагулянтна терапія вважається безпечним способом зниження ризику передчасних пологів у жінок із НДСТ.

3. Протокол лікування ILIFE (імуносупресивна терапія для збереження життєздатності плодів) — найефективніший метод лікування невиношування жінок із НДСТ.

4. Вагітні з ознаками НДСТ потребують спостереження ревматолога та проведення прегравідарної підготовки з метою зниження ризику акушерських і перинатальних ускладнень.

Перспективи подальших наукових досліджень

Удосконалення системи профілактичних заходів та лікування порушень у вагітних жінок з синдромом НДСТ.

Конфлікт інтересів

Відсутній.

Участь авторів у підготовці статті

О.О. Корчинська — концепція та дизайн дослідження, збір даних, аналіз та інтерпретація даних, написання статті.

В.А. Маляр — редагування, остаточне затвердження статті.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 12.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 15.03.2026