У Київській міській клінічній лікарні № 1 мультидисциплінарна команда хірургів уперше в Україні успішно виконала надскладне симультанне оперативне втручання — трансплантацію комплексу «серце — печінка». Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив лікар-хірург Максим Павловський.
Анамнез пацієнта та вибір стратегії втручання
Пацієнт, мешканець Києва, з 2018 р. перебував у листі очікування на цей вид трансплантації в іншій державі, проте допомогу отримати не вдалося. До профільного київського центру пацієнт надійшов вже з декомпенсацією захворювань серця та печінки, критичним зниженням фракції викиду, рецидивуючими масивними кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, а також прогресуванням серцево-судинної та печінкової недостатності.
Надскладне оперативне втручання тривало протягом 19–20 жовтня 2026 р. за умови екстракорпоральної підтримки. Для забезпечення обох етапів трансплантації фахівці застосували штучний кровообіг (CPB) із комбінованою конфігурацією канюляції (периферична + центральна):
- аорта — центральна артеріальна канюляція;
- верхня порожниста вена — центральна венозна канюляція;
- нижня порожниста вена — периферична венозна канюляція через стегнову вену.
Периферичний венозний доступ через стегнову вену було обрано свідомо для вирішення двох клінічних завдань:
- Забезпечення адекватного венозного повернення та стабільного наповнення венозного резервуара апарата штучного кровообігу в умовах тотальної венозної ізоляції (total venous exclusion) нижньої порожнистої вени під час трансплантації печінки.
- Реалізація заздалегідь спланованого переходу на веноартеріальну екстракорпоральну мембранну оксигенацію (VA-ECMO).
Особливістю перфузіологічного менеджменту стала наступність екстракорпоральної підтримки. Після завершення етапу штучного кровообігу, імплантації серця та реперфузії трансплантованої печінки, завершення судинних анастомозів і контролю хірургічного гемостазу, стегнову венозну канюлю репозиціонували та повторно використали як дренажну канюлю контуру VA-ECMO. Це дозволило здійснити перехід від CPB до VA-ECMO без необхідності додаткової венозної канюляції. Такий підхід обрано з метою забезпечення безпечного відновлення обох трансплантатів (графтів) та нівелювання ризиків розвитку гострої правошлуночкової недостатності й конгестії графта печінки внаслідок порушення відтоку. На етапі VA-ECMO хірурги наклали біліарний анастомоз, забезпечили остаточний гемостаз, після чого пацієнта транспортували до відділення інтенсивної терапії.
Окремим етапом стало кондиціонування донора, для підтримки гемодинаміки якого також використовували технологію екстракорпоральної мембранної оксигенації. Через виражену гемодинамічну нестабільність донора команда перфузіологів оперативно під’єднала апарат ECMO, що дозволило зберегти вітальність органів і виграти час для їх вилучення.
Результати та поточний стан пацієнта
Реалізація цієї хірургічної стратегії вимагала детального планування послідовності хірургічних і перфузіологічних етапів, повної синергії кардіохірургічної, трансплантаційної, анестезіологічної та перфузіологічної ланок, а також безперервного моніторингу гемодинаміки та хірургічного й терапевтичного гемостазу. Уже в першу добу перебування у відділенні інтенсивної терапії пацієнта успішно екстубували. Наразі він перебуває у свідомості, активізується у межах ліжка (почав сідати) та самостійно приймає їжу. Загальний стан оцінюється як стабільний.
Медична спільнота висловлює глибоку повагу та вдячність донору і його родині за життєдайне рішення, яке повернуло пацієнтові шанс на життя. Цей клінічний приклад демонструє високий рівень технологічної та професійної спроможності української трансплантології у виконанні симультанних втручань найвищого ступеня складності.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також X, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»
