Вступ
За даними першого глобального звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо неврологічного здоров’я (2025), неврологічні захворювання та стани уражують понад 40% населення світу, тобто більш ніж 3 млрд осіб. Діабетична нейропатія належить до 10 неврологічних станів, що роблять найбільший внесок у тягар смертності та інвалідизації [1].
Діабетична периферична нейропатія виникає приблизно у половини пацієнтів із цукровим діабетом і є одним із провідних чинників розвитку виразкових уражень стоп та ампутацій нижніх кінцівок [2, 3]. До інших причин ураження периферичних нервів належать токсичний вплив, зокрема вживання алкоголю й застосування певних хімієтерапевтичних засобів, інфекційні процеси (зокрема оперізувальний герпес), компресійні та травматичні ушкодження. Окрему клінічну категорію становлять радикулопатії, асоційовані з дегенеративними змінами хребта.
Поширеність болю з нейропатичними характеристиками в загальній популяції оцінюють у 7–10% [4]. Попри застосування рекомендованих препаратів 1-ї лінії — трициклічних антидепресантів, габапентиноїдів та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну — ефективність фармакотерапії залишається обмеженою.
За даними метааналізу, показник кількості пацієнтів, яких необхідно пролікувати для досягнення одного додаткового клінічно значущого результату (number needed to treat — NNT), залежно від терапії становить близько 4,6–8,9 [5]: щоб один пацієнт отримав клінічно значуще знеболення, лікування потрібно призначити 5–9 хворим.
Оскільки симптоматичне зменшення вираженості болю нетотожне відновленню структурної та функціональної цілісності нервового волокна, актуальним є вивчення метаболічних чинників, потенційно залучених у репаративні процеси. До них належать забезпеченість організму необхідними нутрієнтами, наявність супутніх захворювань, а також якість сну.
Ураження та репарація периферичного нерва: метаболічні аспекти
Ураження периферичних нервів різної етіології можуть супроводжуватися аксональною дегенерацією, демієлінізацією або поєднанням цих процесів. Ключову роль у регенерації відіграють клітини Шванна, які після ушкодження набувають репаративного фенотипу, беруть участь у клітинній проліферації та міграції, формуванні структур, що спрямовують ріст аксонів, і подальшій ремієлінізації регенерованих волокон [6]. Основні етапи цих процесів та пов’язані з ними метаболічні потреби наведено на рис. 1.

Ліпіди становлять близько 70–80% сухої маси мієліну [7]. Синтез основних мембранних фосфоліпідів — фосфатидилхоліну та фосфатидилетаноламіну — відбувається, зокрема, шляхом Кеннеді, який охоплює CDP-холіновий і CDP-етаноламіновий шляхи. На початкових етапах холін фосфорилюється з утворенням фосфохоліну; надалі за участю цитидинтрифосфату (ЦТФ) формується CDP-холін, що є проміжним продуктом біосинтезу фосфатидилхоліну. Перенесення фосфохолінової групи з фосфатидилхоліну на церамід забезпечує утворення сфінгомієліну — важливого структурного компонента мієлінової оболонки [8]. Взаємозв’язок шляху Кеннеді з обміном піримідинових нуклеотидів та фолатозалежними метаболічними реакціями схематично представлено на рис. 2.

Таким чином, доступність холіну та ЦТФ належить до чинників, що можуть впливати на біосинтез мембранних фосфоліпідів. Пул ЦТФ поповнюється через метаболізм цитидину, а також уридину, який після послідовного фосфорилювання до уридинтрифосфату (УТФ) може бути залучений в утворення ЦТФ. Експериментальні дані свідчать, що підвищення доступності відповідних попередників за певних умов супроводжується посиленням синтезу фосфатидів у головному мозку тварин [10]. Екстраполяція цих результатів на регенерацію периферичних нервів у людини потребує окремого клінічного підтвердження.
Не менш важливим є фолатозалежний одновуглецевий обмін, необхідний для синтезу нуклеотидів і реакцій метилювання, зокрема перетворення фосфатидилетаноламіну на фосфатидилхолін. Цей метаболічний шлях також пов’язаний із регуляцією концентрації гомоцистеїну. Його порушення можуть супроводжуватися неврологічними проявами, зокрема ураженням периферичних нервів та когнітивними розладами [11].
Нутрієнти, залучені в метаболізм нервової тканини
Холін
Холін є есенційним нутрієнтом, потреба в якому лише частково покривається ендогенним синтезом. Він слугує попередником ацетилхоліну, фосфатидилхоліну та, опосередковано, сфінгомієліну, а через утворення бетаїну бере участь в одновуглецевому обміні [12]. Отже, його біологічні функції охоплюють холінергічну нейротрансмісію, формування клітинних мембран і метаболізм метильних груп.
У проспективному когортному дослідженні за участю фінських чоловіків вищий рівень харчового споживання фосфатидилхоліну асоціювався з нижчим ризиком деменції та кращими результатами окремих когнітивних тестів [13]. Ці дані узгоджуються з уявленням про значення достатнього надходження холіну для нервової системи.
Уридин і цитидин
Уридин і цитидин належать до піримідинових нуклеозидів; їхні фосфорильовані похідні беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот і мембранних фосфоліпідів. Зокрема, ЦТФ є необхідним субстратом реакцій шляху Кеннеді. В експериментах на піщанках комбіноване пероральне введення уридину та докозагексаєнової кислоти супроводжувалося збільшенням вмісту синаптичних білків і фосфоліпідів у тканині головного мозку [14].
У культурі клітин Шванна щурів УТФ, діючи через пуринергічні рецептори, частково пригнічував сигнали диференціювання та стимулював міграцію клітин, що узгоджується з підтриманням їхнього репаративного фенотипу [15]. У дослідженні на тваринній моделі компресійного ушкодження периферичного нерва введення нуклеотидів також асоціювалося з прискоренням регенеративних процесів [16]. Сукупність цих даних обґрунтовує роль піримідинових нуклеотидів у репаративних процесах периферичних нервів.
Наявні клінічні дослідження здебільшого присвячені комбінованому застосуванню піримідинових нуклеотидів і вітаміну B12. У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні за участю пацієнтів із компресійними невралгіями комбінація УТФ, цитидинмонофосфату (ЦМФ) і гідроксокобаламіну забезпечувала вираженіше зниження інтенсивності болю за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), ніж монотерапія гідроксокобаламіном [17]. Іншу комбінацію нуклеотидів із вітаміном B12 вивчали в дослідженні NUBES у пацієнтів із болем у нижній частині спини [18].
У відкритому багатоцентровому дослідженні тривалістю 2 міс (n=212) у пацієнтів із периферичними нейропатіями застосування комбінації уридинмонофосфату (УМФ), фолієвої кислоти та вітаміну B12 супроводжувалося зниженням середнього показника за опитувальником painDETECT із 17,5 до 8,8 бала [19]. Подібну динаміку клінічних показників описано в пацієнтів із компресійними (тунельними) нейропатіями [20].
Фолієва кислота
Фолати відіграють важливу роль у синтезі нуклеїнових кислот, реакціях метилювання та реметилюванні гомоцистеїну до метіоніну. Їхній дефіцит асоціюється з когнітивними й афективними порушеннями, периферичною нейропатією та мієлопатією [11]. Фолатодефіцитна нейропатія зазвичай характеризується переважно сенсорним ураженням, поступовим прогресуванням та порушенням глибокої чутливості [21]. До груп підвищеного ризику дефіциту належать пацієнти з хронічним зловживанням алкоголю, синдромами мальабсорбції та особи, які отримують певні протисудомні засоби.
У рандомізованих контрольованих дослідженнях за участю людей похилого віку з легкими когнітивними порушеннями щоденне застосування 400 мкг фолієвої кислоти протягом 6 та 12 міс супроводжувалося поліпшенням когнітивних показників і зниженням концентрації гомоцистеїну [22, 23]. У 12-місячному дослідженні додатково виявлено зниження рівня периферичних прозапальних цитокінів — інтерлейкіну-6 (IL-6) та фактора некрозу пухлини альфа (TNF-α) [23].
Оскільки фолієва кислота може маскувати гематологічні прояви дефіциту вітаміну B12 [11], у пацієнтів із нейропатією, які тривало приймають метформін або інгібітори протонної помпи, доцільно оцінювати рівень вітаміну B12.
Цинк
Цинк є кофактором численних ферментів, бере участь у процесах антиоксидантного захисту, регуляції імунної відповіді та модулюванні функціональної активності NMDA-рецепторів. Водночас як недостатність, так і надмірне накопичення вільного цинку в нервовій тканині можуть асоціюватися з несприятливими нейробіологічними наслідками [9]. Отже, для нервової тканини важливим є саме фізіологічний баланс цинку.
Мультинутрієнтний підхід
Оскільки біосинтез клітинних мембран потребує участі кількох взаємопов’язаних метаболічних шляхів, комбіноване забезпечення відповідними субстратами є обґрунтованим. Так, у рандомізованому контрольованому дослідженні за участю пацієнтів із легкою формою хвороби Альцгеймера застосування мультинутрієнтної композиції, яка містила УМФ, холін, фолієву кислоту, омега-3 жирні кислоти та інші компоненти, супроводжувалося поліпшенням відтермінованого відтворення вербальної інформації [24].
Цитіфаль: склад
Прикладом продукту, що поєднує ключові з наведених нутрієнтів, є дієтична добавка Цитіфаль у формі питного розчину (флакон 200 мл). Цитіфаль — джерело холіну, цинку, фолієвої кислоти та інших біологічно активних речовин, що сприяють нормалізації функціонування нервової та імунної систем, метаболізму, психічної діяльності, зниженню втоми та втомлюваності [25]. Склад однієї порції відповідно до інформації виробника наведено в табл. 1 [25].
Таблиця 1. Склад Цитіфалю (на 10 мл) [25]
| Компонент | Вміст в одній дозі (10 мл), мг |
|---|---|
| Холін | 150 |
| Цитидин (цитидину 5’-монофосфату динатрієва сіль) | 150 |
| Уридин (уридину 5’-монофосфату динатрієва сіль) | 150 |
| Цинк (сульфат цинку) | 1,5 |
| Фолієва кислота | 0,4 |
Наведений склад відповідає концепції одночасного забезпечення організму речовинами, залученими в синтез мембранних фосфоліпідів, одновуглецевий обмін та функціонування ферментних систем. Важливою особливістю Цитіфалю є те, що він містить обидва субстрати шляху Кеннеді — холін і піримідинові нуклеотиди як джерело ЦТФ, необхідні для синтезу фосфатидилхоліну та сфінгомієліну мієлінової оболонки (див. рис. 2).
Хронічний біль і порушення сну: патофізіологічні взаємозв’язки
Порушення сну часто супроводжують хронічний больовий синдром. Взаємозв’язок цих станів має двобічний характер: біль негативно впливає на тривалість і безперервність сну. Своєю чергою, недостатність або фрагментація сну можуть посилювати больову чутливість і спонтанний біль. Формування такого взаємопосилювального механізму спричиняє підтримання як больового синдрому, так і інсомнії. До потенційних патофізіологічних механізмів належать зміни опіоїдної, моноамінергічної, орексинергічної та ендоканабіноїдної нейромедіаторних систем, порушення регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі й прозапальна активація [26].
З огляду на зазначене, оцінювання характеристик сну доцільно включати до складу комплексного обстеження пацієнтів із нейропатичним болем, зокрема із використанням Пітсбурзького індексу якості сну (Pittsburgh Sleep Quality Index — PSQI). Схематичне відображення взаємозв’язку хронічного болю та порушень сну наведено на рис. 3.

Гальмівна нейротрансмісія є важливим компонентом спінальної регуляції ноцицептивних сигналів. Гліцинергічні та ГАМК-ергічні (ГАМК — гамма-аміномасляна кислота) інтернейрони задніх рогів спинного мозку обмежують передавання больової імпульсації. Ослаблення відповідного гальмівного контролю (дезінгібіція) розглядають як один із механізмів центральної сенситизації при нейропатичному болю [27].
Окремі амінокислоти, залучені в гальмівну нейротрансмісію, вивчали в клінічних дослідженнях. Прийом 3 г гліцину перед сном у людей зі скаргами на незадовільний сон поліпшував суб’єктивну якість сну, скорочував латентність засинання та настання повільнохвильового сну, не змінюючи його архітектури [29, 30]. У дослідженні з частковим обмеженням сну прийом 3 г гліцину перед сном у здорових добровольців зменшував втому, мав тенденцію до зниження денної сонливості та поліпшував показники психомоторної пильності [31]. У рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні прийом 200 мг ГАМК перед сном упродовж 90 днів супроводжувався підвищенням ефективності сну та варіабельності серцевого ритму порівняно з плацебо [32]; потенційну користь пероральної ГАМК щодо стресу та сну відзначено й у систематичному огляді [33]. Вітамін B6 у формі піридоксаль-5’-фосфату виконує функцію кофактора глутаматдекарбоксилази, яка каталізує утворення ГАМК із глутамату [28].
Арацин В: склад
Арацин В випускається у формі питного розчину (флакон 100 мл) і містить гліцин, ГАМК та вітамін B6. Склад однієї порції відповідно до маркування наведено в табл. 2 [34].
Таблиця 2. Склад Арацину В (на 10 мл) [34]
| Компонент | Вміст в одній дозі (10 мл), мг |
|---|---|
| Гліцин | 3120 |
| ГАМК | 260 |
| Вітамін B6 | 2 |
Гліцин і ГАМК беруть участь у механізмах гальмівної нейротрансмісії, тоді як активна форма вітаміну B6 необхідна для ферментативного синтезу ГАМК [27, 28]. Склад дієтичної добавки Арацин В узгоджується з наведеними даними: вміст гліцину в одній дозі (3,12 г) відповідає дозі, вивченій у клінічних дослідженнях сну [29–31], а вміст ГАМК (260 мг) близький до дози, використаної в рандомізованому дослідженні [32]. Арацин В сприяє нормалізації функціонування нервової системи, покращенню процесу засинання та якості сну, запобігає виникненню дратівливості та занепокоєння [34].
Клінічні спостереження
Комплексне ведення пацієнтів із периферичною нейропатією або радикулопатією передбачає встановлення етіології ураження, виявлення показань до невідкладного чи хірургічного втручання, призначення симптоматичної терапії відповідно до клінічних настанов, корекцію супутніх захворювань і потенційно модифікованих чинників ризику, а також оцінювання сну та психоемоційного стану.
Нижче наведено три клінічні спостереження з практики автора; персональні дані пацієнтів змінено.
Для характеристики клінічного стану використано показники інтенсивності болю за ВАШ (0–10 балів), опитувальник DN4 для виявлення ймовірного нейропатичного компонента болю (порогове значення ≥4 бали), PSQI (значення >5 балів свідчить про погіршення якості сну) та індекс тяжкості інсомнії (Insomnia Severity Index — ISI; 15–21 бал відповідає інсомнії помірного ступеня). У прикладах наведено динаміку показників через 4–6 тиж комплексного лікування.
Спостереження 1. Больова діабетична полінейропатія
Пацієнт Н., вік 61 рік. Скарги на печіння й оніміння в ділянці стоп, що посилювалися у вечірній та нічний час, утруднення засинання й часті нічні пробудження впродовж останніх 4 міс. Цукровий діабет 2-го типу діагностовано 11 років тому. Пацієнт отримував метформін у дозі 2000 мг/добу; рівень глікозильованого гемоглобіну становив 8,1%.
За результатами неврологічного обстеження виявлено зниження больової, температурної та вібраційної чутливості в дистальних відділах нижніх кінцівок за типом «шкарпеток» і двобічне зниження ахіллових рефлексів за збереженої м’язової сили. Шкіра гомілок і стоп суха, на передній поверхні гомілок — гіперпігментовані плями (рис. 4).

За даними електронейроміографії (ЕНМГ) — ознаки генералізованої симетричної сенсомоторної полінейропатії змішаного (аксонально-демієлінізуючого) типу з дистальним градієнтом, а також ознаки ураження серединних нервів на рівні зап’ястка. Лабораторне обстеження: концентрація вітаміну B12 — поблизу нижньої межі референтного інтервалу; показники фолатів, тиреотропного гормону і креатиніну — у межах референтних значень.
Початкові показники: ВАШ — 7 балів, DN4 — 6 балів, PSQI — 13 балів.
Клінічний діагноз: дистальна симетрична сенсомоторна діабетична полінейропатія, больова форма; супутні порушення сну.
У межах комплексного лікування спільно з ендокринологом скориговано гіпоглікемічну терапію; призначено прегабалін із поступовим титруванням до 300 мг/добу. З огляду на тривале застосування метформіну та низько-нормальний рівень вітаміну B12 додатково призначено ціанокобаламін. Протягом періоду спостереження пацієнт Н. також вживав дієтичні добавки Цитіфаль та Арацин В. Йому надано рекомендації щодо догляду за стопами й гігієни сну. Через 4 тиж показники становили: ВАШ — 4 бали, DN4 — 4 бали, PSQI — 8 балів. За суб’єктивною оцінкою пацієнта, знизилася інтенсивність нічного печіння та поліпшилася якість сну.
Отже, на тлі комплексної терапії з включенням Цитіфалю та Арацину В відзначено зменшення вираженості нейропатичного болю та поліпшення сну.
Спостереження 2.
Вертеброгенна компресійна радикулопатія L5–S1 праворуч
Пацієнт П., вік 57 років. Скарги на інтенсивний біль у поперековому відділі хребта з іррадіацією по задньобічній поверхні правої нижньої кінцівки до тилу стопи, що посилювався у вертикальному положенні та під час навантажень, оніміння в ділянці правої гомілки, парестезії в стопах (переважно вночі) та епізоди судом у литкових м’язах. Через біль пацієнт часто прокидався вночі. Перші прояви виникли близько року тому після піднімання важких предметів, повторне загострення — 4 міс тому після фізичного перенавантаження. В анамнезі — транспедикулярна фіксація поперекового відділу хребта.
Під час неврологічного огляду: анталгічна хода з нахилом тулуба вперед, обмеження рухів у поперековому відділі хребта в усіх площинах, ознаки сегментарної нестабільності, захисне напруження паравертебральних м’язів. Позитивні симптоми Бехтерєва, Дежеріна та Ласега (праворуч при 40°). Правий ахіллів рефлекс знижений, сила розгинача великого пальця правої стопи — 3 бали, гіпестезія в дерматомі L5 праворуч. За даними комп’ютерної томографії — багаторівневі дегенеративні зміни поперекового відділу хребта з протрузіями дисків і правобічною парамедіанною та форамінальною екструзією диска L5–S1 (рис. 5); за даними ЕНМГ — ознаки правобічної радикулопатії L5 та S1. Початкові показники: ВАШ — 8 балів, DN4 — 5 балів, ISI — 16 балів.

Клінічний діагноз: вертеброгенна компресійна радикулопатія L5–S1 праворуч, правобічна люмбоішіалгія з м’язово-тонічним синдромом; остеохондроз, спондилоартроз попереково-крижового відділу хребта.
Після консультації нейрохірурга визначено доцільність консервативного лікування: короткочасний курс нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), міорелаксанти, габапентин із поступовим титруванням до 900 мг/добу, а після зменшення болю — лікувальна фізкультура під наглядом фахівця з реабілітації. З огляду на хронічний перебіг, нейропатичний компонент болю, чутливі порушення та розлади сну пацієнт протягом 6 тиж також вживав Цитіфаль та Арацин В.
Через 6 тиж показники становили: ВАШ — 3 бали, DN4 — 2 бали, ISI — 9 балів. Обсяг рухів у поперековому відділі збільшився, кут Ласега праворуч — 60°, сила розгинача великого пальця правої стопи — 4 бали; чутливість у дерматомі L5 поліпшилася, покращилася якість нічного сну. Отже, на тлі комплексного лікування з включенням Цитіфалю та Арацину В відзначено зменшення больового синдрому та його нейропатичного компонента, поліпшення сну та позитивну динаміку неврологічного статусу.
Спостереження 3. Хронічна алкогольна полінейропатія
Пацієнт М., вік 52 роки. Звернувся зі скаргами на слабкість у кінцівках, біль, оніміння й відчуття «повзання мурашок» у стопах і кистях, болючі м’язові спазми (крампі), переважно в нижніх кінцівках. В анамнезі — зловживання алкоголем понад 10 років. Пацієнт відзначав емоційну нестійкість, яку пов’язував із поганим сном: під час засинання та вночі його турбували неприємні відчуття в ногах і потреба ними рухати.
Під час огляду звертали на себе увагу трофічні зміни шкіри кистей і стоп: стоншання, зниження тургору, білуваті стрії на кистях (рис. 6). Неврологічне обстеження: симетричний дистальний парез розгиначів стоп зі зниженням сили до 3,5 бала, гіпотонія та гіпотрофія м’язів кінцівок, зниження всіх сухожилкових рефлексів, гіпестезія за поліневритичним типом, більш виражена на нижніх кінцівках.

За даними стимуляційної ЕНМГ, на нижніх кінцівках виявлено ознаки дистальної симетричної сенсорної полінейропатії демієлінізуючого типу: подовження латентності та зниження швидкості поширення збудження (ШПЗ) за литковими нервами за збереженої амплітуди сенсорних відповідей, помірні демієлінізуючі зміни великогомілкових нервів за нормальних М-відповідей; ознак рухового аксонального дефіциту не виявлено (рис. 7). На верхніх кінцівках — двобічний асиметричний синдром зап’ясткового каналу та ознаки легкої дистальної нейропатії правого ліктьового нерва на рівні каналу Гійона. Поєднання дистальної сенсорної полінейропатії з множинними компресійними нейропатіями кистей характерне для токсико-метаболічного, зокрема алкогольного та дефіцитарного, генезу ураження.

Початкові показники: ВАШ — 4 бали, DN4 — 5 балів, PSQI — 17 балів.
Клінічний діагноз: хронічна алкогольна полінейропатія, змішана (сенсорно-моторно-вегетативна) форма.
Пацієнту рекомендовано повну відмову від алкоголю; рекомендації він дотримувався частково. Комплексне лікування включало тіамін (100 мг/добу внутрішньом’язово впродовж 10 днів із подальшим переходом на пероральний прийом), антиоксидантну терапію альфа-ліпоєвою кислотою та лорноксикам для зменшення вираженості болю. З огляду на крампі, а також на те, що в разі зловживання алкоголем часто розвивається дефіцит магнію, призначено препарат магнію й рекомендовано вправи на розтягування литкових м’язів перед сном. Протягом періоду спостереження пацієнт також вживав питні розчини Цитіфаль та Арацин В.
Через 1,5 міс пацієнт відзначав поліпшення сну та зниження загальної тривожності. Рідше турбували оніміння, парестезії, мерзлякуватість стоп і кистей, біль і крампі; поліпшилися статика й координація. За даними повторної ЕНМГ — зростання ШПЗ за литковими та великогомілковими нервами за стабільних показників латентності. ВАШ — 3 бали, DN4 — 4 бали, PSQI — 9 балів.Отже, включення Цитіфалю та Арацину В до комплексної терапії супроводжувалося поліпшенням сну, зменшенням вираженості сенсорних симптомів і позитивною динамікою провідності.
Випадок ілюструє, що за демієлінізуючого типу ураження поліпшення провідності може реєструватися вже через кілька тижнів: ремієлінізація, на відміну від регенерації аксонів, не потребує відростання волокна на всю довжину [35]. Неповна відмова від алкоголю може сповільнювати подальше відновлення.
Усі три приклади демонструють багатокомпонентний характер клінічного ведення пацієнтів, у якому одночасно використовують етіологічно орієнтовані та симптоматичні втручання, коригують супутні порушення й оцінюють сон.
Висновки
Периферичні нейропатії та радикулопатії є клінічно значущими причинами хронічного болю й функціональних обмежень. Провідними принципами ведення таких пацієнтів залишаються своєчасна етіологічна діагностика, лікування основного захворювання, використання методів контролю болю відповідно до клінічних настанов, корекція коморбідних станів і функціональна реабілітація.
Регенерація периферичних нервових волокон потребує синтезу мембранних компонентів і мієліну. Холін та піримідинові нуклеозиди й нуклеотиди залучені у відповідні біосинтетичні процеси; фолати відіграють роль в одновуглецевому обміні, тоді як цинк необхідний для функціонування численних ферментних систем. Це створює біохімічне підґрунтя для комбінованого забезпечення відповідними субстратами в межах комплексного ведення пацієнтів. Цитіфаль поєднує холін, піримідинові нуклеотиди (цитидин та уридин), фолієву кислоту та цинк і забезпечує обидва субстрати синтезу фосфатидилхоліну, тому може розглядатися як доцільний компонент комплексного ведення пацієнтів із периферичними нейропатіями, радикулопатіями та тунельними синдромами, зокрема в період відновлення після зменшення вираженості гострого болю.
Зважаючи на двобічний зв’язок хронічного болю з порушеннями сну, оцінювання та корекцію цих порушень слід розглядати як складову комплексного клінічного підходу. Гліцин, ГАМК і вітамін B6 можуть бути доцільними за підвищеної збудливості нервової системи, порушень засинання, дратівливості та тривожності; ці компоненти поєднані в питному розчині Арацин В.
Список використаної літератури
- 1. WHO (2025) Global status report on neurology. World Health Organization, Geneva.
- 2. Feldman E.L., Callaghan B.C., Pop-Busui R. et al. (2019) Diabetic neuropathy. Nat. Rev. Dis. Primers, 5(1): 41. doi: 10.1038/s41572-019-0092-1.
- 3. Hicks C.W., Selvin E. (2019) Epidemiology of peripheral neuropathy and lower extremity disease in diabetes. Curr. Diab. Rep., 19(10): 86. doi: 10.1007/s11892-019-1212-8.
- 4. van Hecke O., Austin S.K., Khan R.A. et al. (2014) Neuropathic pain in the general population: a systematic review of epidemiological studies. Pain, 155(4): 654–662. doi: 10.1016/j.pain.2013.11.013.
- 5. Soliman N., Moisset X., Ferraro M.C. et al. (2025) Pharmacotherapy and non-invasive neuromodulation for neuropathic pain: a systematic review and meta-analysis. Lancet Neurol., 24(5): 413–428. doi: 10.1016/S1474-4422(25)00068-7.
- 6. Jessen K.R., Mirsky R. (2016) The repair Schwann cell and its function in regenerating nerves. J. Physiol., 594(13): 3521–3531. doi: 10.1113/JP270874.
- 7. Garbay B., Heape A.M., Sargueil F. et al. (2000) Myelin synthesis in the peripheral nervous system. Prog. Neurobiol., 61(3): 267–304. doi: 10.1016/S0301-0082(99)00049-0.
- 8. Gibellini F., Smith T.K. (2010) The Kennedy pathway — de novo synthesis of phosphatidylethanolamine and phosphatidylcholine. IUBMB Life, 62(6): 414–428. doi: 10.1002/iub.337.
- 9. Li Z., Liu Y., Wei R. et al. (2023) The important role of zinc in neurological diseases. Biomolecules, 13(1): 28. doi: 10.3390/biom13010028.
- 10. Cansev M. (2006). Uridine and cytidine in the brain: their transport and utilization. Brain Res. Rev., 52(2): 389–397. doi: 10.1016/j.brainresrev.2006.05.001.
- 11. Reynolds E.H. (2014) The neurology of folic acid deficiency. Handb. Clin. Neurol., 120: 927–943. doi: 10.1016/B978-0-7020-4087-0.00061-9.
- 12. Zeisel S.H., da Costa K.A. (2009) Choline: an essential nutrient for public health. Nutr. Rev., 67(11): 615–623. doi: 10.1111/j.1753-4887.2009.00246.x.
- 13. Ylilauri M.P.T., Voutilainen S., Lönnroos E. et al. (2019) Associations of dietary choline intake with risk of incident dementia and with cognitive performance: the Kuopio Ischaemic Heart Disease Risk Factor Study. Am. J. Clin. Nutr., 110(6): 1416–1423. doi: 10.1093/ajcn/nqz148.
- 14. Wurtman R.J., Ulus I.H., Cansev M. et al. (2006) Synaptic proteins and phospholipids are increased in gerbil brain by administering uridine plus docosahexaenoic acid orally. Brain Res., 1088(1): 83–92. doi: 10.1016/j.brainres.2006.03.019.
- 15. Palomo-Guerrero M., Cosgaya J.M., Gella A. et al. (2018) Uridine-5’-triphosphate partially blocks differentiation signals and favors a more repair state in cultured rat Schwann cells. Neuroscience, 372: 255–265. doi: 10.1016/j.neuroscience.2018.01.010.
- 16. Wattig B., Schalow G., Heydenreich F. et al. (1992) Enhancement of nerve fibre regeneration by nucleotides after peripheral nerve crush damage. Electrophysiologic and morphometric investigations. Arzneimittelforschung, 42(9): 1075–1078.
- 17. Goldberg H., Mibielli M.A., Nunes C.P. et al. (2017). A double-blind, randomized, comparative study of the use of a combination of uridine triphosphate trisodium, cytidine monophosphate disodium, and hydroxocobalamin, versus isolated treatment with hydroxocobalamin, in patients presenting with compressive neuralgias. J. Pain Res., 10: 397–404. doi: 10.2147/JPR.S123045.
- 18. Mibielli M.A.N., Nunes C.P., Goldberg H. et al. (2020) Nucleotides cytidine and uridine associated with vitamin B12 vs B-complex vitamins in the treatment of low back pain: the NUBES study. J. Pain Res., 13: 2531–2541. doi: 10.2147/JPR.S277024.
- 19. Negrão L., Almeida P., Alcino S. et al. (2014) Effect of the combination of uridine nucleotides, folic acid and vitamin B12 on the clinical expression of peripheral neuropathies. Pain Manag., 4(3): 191–196. doi: 10.2217/pmt.14.10.
- 20. Negrão L., Nunes P.; Portuguese Group for the Study of Peripheral Neuropathy (2016) Uridine monophosphate, folic acid and vitamin B12 in patients with symptomatic peripheral entrapment neuropathies. Pain Manag., 6(1): 25–29. doi: 10.2217/pmt.15.60.
- 21. Koike H., Takahashi M., Ohyama K. et al. (2015) Clinicopathologic features of folate-deficiency neuropathy. Neurology, 84(10): 1026–1033. doi: 10.1212/WNL.0000000000001343.
- 22. Ma F., Wu T., Zhao J. et al. (2016) Effects of 6-month folic acid supplementation on cognitive function and blood biomarkers in mild cognitive impairment: a randomized controlled trial in China. J. Gerontol. A Biol. Sci. Med. Sci., 71(10): 1376–1383. doi: 10.1093/gerona/glv183.
- 23. Ma F., Wu T., Zhao J. et al. (2016) Folic acid supplementation improves cognitive function by reducing the levels of peripheral inflammatory cytokines in elderly Chinese subjects with MCI. Sci. Rep., 6: 37486. doi: 10.1038/srep37486.
- 24. Scheltens P., Kamphuis P.J.G.H., Verhey F.R.J. et al. (2010) Efficacy of a medical food in mild Alzheimer’s disease: a randomized, controlled trial. Alzheimers Dement., 6(1): 1–10.e1. doi: 10.1016/j.jalz.2009.10.003.
- 25. Цитіфаль, дієтична добавка, розчин питний, 200 мл: інформація на маркуванні. ТУ У 10.8-43759956-002:2021. Оператор ринку: ТОВ «Альфа Фарм Україна».
- 26. Haack M., Simpson N., Sethna N. et al. (2020) Sleep deficiency and chronic pain: potential underlying mechanisms and clinical implications. Neuropsychopharmacology, 45(1): 205–216. doi: 10.1038/s41386-019-0439-z.
- 27. Zeilhofer H.U., Wildner H., Yévenes G.E. (2012) Fast synaptic inhibition in spinal sensory processing and pain control. Physiol. Rev., 92(1): 193–235. doi: 10.1152/physrev.00043.2010.
- 28. Calderón-Ospina C.A., Nava-Mesa M.O. (2020) B vitamins in the nervous system: current knowledge of the biochemical modes of action and synergies of thiamine, pyridoxine, and cobalamin. CNS Neurosci. Ther., 26(1): 5–13. doi: 10.1111/cns.13207.
- 29. Yamadera W., Inagawa K., Chiba S. et al. (2007) Glycine ingestion improves subjective sleep quality in human volunteers, correlating with polysomnographic changes. Sleep Biol. Rhythms, 5(2): 126–131. doi: 10.1111/j.1479-8425.2007.00262.x.
- 30. Inagawa K., Hiraoka T., Kohda T. et al. (2006) Subjective effects of glycine ingestion before bedtime on sleep quality. Sleep Biol. Rhythms, 4(1): 75–77. doi: 10.1111/j.1479-8425.2006.00193.x.
- 31. Bannai M., Kawai N., Ono K. et al. (2012) The effects of glycine on subjective daytime performance in partially sleep-restricted healthy volunteers. Front. Neurol., 3: 61. doi: 10.3389/fneur.2012.00061.
- 32. Guimarães A.P., Seidel H., Pires L.V.M. et al. (2024) GABA supplementation, increased heart-rate variability, emotional response, sleep efficiency and reduced depression in sedentary overweight women undergoing physical exercise: placebo-controlled, randomized clinical trial. J. Diet. Suppl., 21(4): 512–526. doi: 10.1080/19390211.2024.2308262.
- 33. Hepsomali P., Groeger J.A., Nishihira J. et al. (2020) Effects of oral gamma-aminobutyric acid (GABA) administration on stress and sleep in humans: a systematic review. Front. Neurosci., 14: 923. doi: 10.3389/fnins.2020.00923.
- 34. Арацин В, дієтична добавка, розчин питний, 100 мл: інформація на маркуванні. ТУ У 10.8-43759956-002:2021. Оператор ринку: ТОВ «Альфа Фарм Україна».
- 35. Menorca R.M., Fussell T.S., Elfar J.C. (2013) Nerve physiology: mechanisms of injury and recovery. Hand Clin., 29(3): 317–330. doi: 10.1016/j.hcl.2013.04.002.
Інформація про автора: Тесленко Ольга Олександрівна — кандидатка медичних наук, доцентка, лікарка-невропатологиня вищої категорії, Комунальне некомерційне підприємство «Міська поліклініка № 24» Харківської міської ради, Харків, Україна. E-mail: [email protected] |
Information about the author: Teslenko Olha О.— Candidate of Medical Sciences, neurologist, highest qualification category, Municipal Non-Profit Enterprise «City Polyclinic № 24» of Kharkiv City Council, Kharkiv, Ukraine. E-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції / Received: 21.10.2026
Прийнято до друку / Accepted: 23.10.2026
