Асоціації біомаркерів HSP70 та GRIN2B зі структурними та мікроваскулярними параметрами сітківки при первинній відкритокутовій глаукомі

16 листопада 2026
102
УДК:  УДК 617.7-007.681-021.3:616-074
Резюме

Мета: визначити взаємозв’язки концентрації білків теплового шоку (heat shock proteins — HSP)70 та гена GRIN2B зі структурними й мікроваскулярними параметрами сітківки при первинній відкритокутовій глаукомі (ПВКГ) та порівняти профілі їхніх асоціацій.

Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 49 осіб (88 очей): 39 пацієнтів із ПВКГ (68 очей) та 10 практично здорових осіб (20 очей). Концентрації HSP70 і GRIN2B у плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу. Структурні характеристики сітківки та диска зорового нерва і показники ретинальної мікроциркуляції оцінювали за допомогою оптичної когерентної томографії (ОКТ) та ОКТ-ангіографії (Optovue RTVue-100 XR Avanti).

Результати. У пацієнтів із ПВКГ HSP70 демонстрував переважно позитивні кореляції зі щільністю глибокого судинного сплетення (загальна щільність: r=0,476; p=0,025), тоді як зв’язки з товщиною шару нервових волокон сітківки та макулярною морфометрією були обмеженими. Для GRIN2B виявлено позитивні асоціації із товщиною макулярної сітківки, зокрема в парафовеолярній (r=0,645; p=0,001) та перифовеолярній (r=0,693; p<0,001) зонах. Статистично значущих кореляцій обох біомаркерів із показниками поверхневого судинного сплетення не встановлено.

Висновок. HSP70 і GRIN2B характеризуються різними профілями асоціацій при ПВКГ: HSP70 більшою мірою пов’язаний із глибокою макулярною мікроциркуляцією, GRIN2B — з товщиною макулярної сітківки. Результати потребують підтвердження в подальших дослідженнях.

DOI: 10.32471/umj.1680-3051.282567

Вступ

Первинна відкритокутова глаукома (ПВКГ) — хронічна прогресуюча оптична нейропатія, в основі якої лежить втрата гангліозних клітин сітківки та їх аксонів зі стоншанням шару нервових волокон сітківки, ремоделюванням диска зорового нерва (ДЗН) та розвитком незворотних дефектів поля зору. Хоча підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ) залишається провідним модифікованим фактором ризику, сучасні дані свідчать, що глаукомне ураження має багатофакторний характер і включає порушення аксонального транспорту, мітохондріальну дисфункцію, оксидативний стрес, нейрозапалення, глутаматопосередковану ексайтотоксичність і судинну дисрегуляцію [1–3]. З огляду на це звертає на себе увагу нейроваскулярний компонент ПВКГ. Порушення ауторегуляції очного кровотоку, нестабільність перфузійного тиску та ендотеліальна дисфункція можуть підвищувати вразливість гангліозних клітин і зорового нерва до хронічного ушкодження [4]. Розвиток оптичної когерентної томографії (ОКТ)-ангіографії дозволив кількісно оцінювати перипапілярну та макулярну мікроциркуляцію in vivo. У пацієнтів із ПВКГ зафіксовано зниження судинної щільності та її взаємозв’язок зі структурними змінами гангліонарного комплексу, шару нервових волокон сітківки та функціональним прогресуванням [5–7]. Водночас структурні та мікроваскулярні порушення не завжди розвиваються синхронно. Окремий аналіз радіального перипапілярного, поверхневого та глибокого макулярних капілярних сплетень дозволяє точніше характеризувати різні компоненти нейроваскулярного ушкодження. Поверхневе та глибоке капілярні сплетення мають різну анатомічну організацію і забезпечують метаболічні потреби різних шарів внутрішньої сітківки, тому їх роздільна оцінка може мати додаткову патофізіологічну цінність.

Розглядаючи глаукомний процес через призму гемодинаміки, важливо згадати і про гуморальний аспект ней­родегенерації та нейропротекції. Однією з універсальних систем клітинної відповіді на ушкодження є білки теплового шоку (heat shock proteins — HSP) — молекулярні шаперони, що підтримують протеостаз в умовах клітинного стресу [8–10]. Представники родини HSP70 беруть участь у згортанні та рефолдингу білків, запобігають їх агрегації та сприяють утилізації незворотно ушкоджених поліпептидів. Їх експресія може посилюватись у відповідь на ішемію, гіпоксію, оксидативний стрес, мітохондріальну дисфункцію та нейрозапалення [10, 11]. Крім шаперонної функції, HSP70 залучений до регуляції апоптозу, окисно-відновного балансу та запальної відповіді, тобто потенційно пов’язаний із кількома механізмами глаукомної нейродегенерації одночасно [10, 11]. Водночас його роль при глаукомі не є однозначно нейропротекторною: внутрішньоклітинна активація HSP70 може відображати адаптивну стресову відповідь, тоді як позаклітинні HSP та HSP-асоційовані імунні реакції можуть бути залучені до нейрозапальних та автоімунних процесів [11–13]. Тому системний рівень HSP70 доцільно розглядати не як прямий показник нейропротекції, а як потенційний біомаркер стресасоційованих процесів, значення якого потребує зіставлення з конкретними структурними та мікроваскулярними характеристиками глаукомного ураження.

Іншим важливим механізмом нейронального ушкодження є глутаматопосередкована ексайтотоксичність. Надмірна або тривала активація NMDA-рецепторів призводить до патологічного надходження Ca2+ у нейрони, активації кальційзалежних ферментів, порушення функції мітохондрій, посилення продукції реактивних форм кисню та запуску каскадів клітинної смерті [14, 15]. Ген GRIN2B кодує субодиницю GluN2B (NR2B), яка визначає частину функціональних властивостей NMDA-рецепторів і може бути залучена до сигнальних шляхів, пов’язаних з ексайтотоксичним ушкодженням [14, 15]. Особливий інтерес становить GluN2B-вмісна позасинаптична сигналізація, яку пов’язують із пригніченням механізмів виживання клітин та активацією нейродеструктивних шляхів при тривалій глутаматній стимуляції [15]. Гангліозні клітини сітківки є чутливими до порушення глутаматного гомеостазу, хоча ступінь їх сприйнятливості відрізняється між різними типами клітин [16]. NMDA-залежні механізми також взаємодіють із мітохондріальною дисфункцією, оксидативним стресом, нейрозапаленням і процесами нейроваскулярної регуляції [17, 18]. Водночас концентрація GRIN2B у периферичній крові не є прямим відображенням експресії чи активності NMDA-рецепторів у сітківці, тож цей показник доцільно розглядати як експериментальний системний біомаркер, потенційно пов’язаний із ексайтотоксичними механізмами нейродегенерації.

HSP70 і GRIN2B, таким чином, можуть відображати різні, але взаємопов’язані ланки патогенезу ПВКГ. Попередні клінічні дані свідчать про потенційну інформативність їх циркулюючих рівнів при глаукомі [19], однак залишається нез’ясованим, чи асоціюються ці біомаркери з однаковими компонентами глаукомного ураження, чи формують різні профілі зв’язків зі структурними та мікроваскулярними параметрами сітківки. Недостатньо вивченим залишається їх взаємозв’язок із перипапілярним нейроаксональним ушкодженням, макулярною морфометрією та різними рівнями ретинальної мікроциркуляції. Такий підхід дозволяє перейти від ізольованої оцінки концентрації біомаркера до визначення того, з яким саме компонентом глаукомного ураження він асоційований in vivo.

Мета: визначити взаємозв’язки циркулюючих рівнів HSP70 та GRIN2B зі структурними та мікроваскулярними параметрами сітківки за даними ОКТ та ОКТ-ангіографії у пацієнтів із ПВКГ і встановити, чи характеризуються ці біомаркери різними структурними та судинними профілями асоціацій.

Об’єкт і методи дослідження

У дослідження включено 49 осіб (88 очей), які після проведення первинного клінічного обстеження розподілені на дві групи. 1-шу (контрольну) групу становили 10 практично здорових осіб (20 очей), які не мали офтальмологічної патології та системних захворювань, здатних впливати на стан сітківки. До 2-ї (основної) групи включено 39 пацієнтів (68 очей) із встановленим діагнозом ПВКГ.

У дослідженні взяли участь 39 пацієнтів (68 очей) із підтвердженим діагнозом ПВКГ. Критерії включення: підтверджений діагноз ПВКГ помірної чи розвиненої стадії згідно з клінічними, функціональними та структурними змінами органа зору; компенсований ВОТ на тлі стандартної гіпотензивної терапії; характерні зміни ДЗН та шару нервових волокон сітківки (ШНВС), виявлені за допомогою офтальмоскопії та ОКТ; характерні дефекти поля зору, підтверджені стандартною автоматизованою периметріє­ю (середнє відхилення (MD) у діапазоні –6…–12 дБ за результатами стандартного ахроматичного тесту 24-2). Із дослідження виключали пацієнтів за наявності факторів, які могли впливати на структурні та мікроциркуляторні показники сітківки або унеможливлювали проведення пов­ного офтальмологічного обстеження відповідно до протоколу дослідження.

Після застосування критеріїв включення та виключення сформовано досліджувані групи, для яких проведено аналіз загальних клініко-демографічних характеристик обстежених осіб. Загальна клінічна характеристика груп дослідження представлена в таблиці.

Таблиця. Клініко-демографічна характеристика обстежених пацієнтів у досліджуваних групах

Показник 1-ша група (n=10) 2-га група (n=39) р
Вік (M±SD), роки 63,7±11,91 64,8±13,1 0,54
Стать, чоловіки / жінки, n 4/6 15 / 24 0,94
Тривалість ПВКГ, роки – 4,2±2,8 –

Морфометричні параметри сітківки та ДЗН оцінювали за допомогою методу ОКТ на спектральному томографі Optovue RTVue-100 XR Avanti (Optovue Inc., США), оснащеному функцією ангіографії.

Зразки венозної крові у всіх учасників забирали вранці натще (після нічного голодування) за стандартних умов. Периферичну кров центрифугували згідно зі стандартними протоколами, а отриману плазму зберігали за температури –80 °C до моменту проведення аналізу. Концентрації біомаркерів визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням сертифікованих комерційних наборів. Серед досліджуваних маркерів були HSP70 та GRIN2B людини (глутаматний рецептор, субодиниця NR2B). Результати відображались у нг/мл. Усі лабораторні процедури виконували відповідно до правил Належної лабораторної практики (Good Laboratory Practice — GLP).

Усі процедури відповідали Гельсінській декларації. Дослідження отримало схвалення місцевого комітету з етики. Усі учасники добровільно підписали інформовану згоду.

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили з використанням пакета програм Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США). Кількісні показники представляли у вигляді середнього арифметичного значення та стандартного відхилення (M±SD). Для оцінювання взаємозв’язків між концентраціями біохімічних маркерів HSP70 і GRIN2B та структурними й мікроваскулярними параметрами сітківки і ДЗН, визначеними за даними ОКТ та ОКТ-ангіографії, проводили кореляційний аналіз окремо в основній і конт­рольній групах. Силу та напрям виявлених взаємозв’язків оцінювали за величиною коефіцієнта кореляції (r), статистичну значущість визначали за відповідним значенням p. Статистично значущими вважали результати за p<0,05.

Результати

Проведений кореляційний аналіз продемонстрував різний характер взаємозв’язків HSP70 та GRIN2B зі структурними показниками сітківки у пацієнтів із ПВКГ. Для HSP70 асоціації з товщиною ШНВС загалом були слабкими та не мали системного характеру. Єдиний статистично значущий зв’язок виявлено в назально-верхньому секторі, де підвищення рівня HSP70 асоціювалося зі зменшенням товщини ШНВС (r=−0,481; p=0,023). Для GRIN2B, навпаки, виявлено окремі позитивні структурні асоціації: його рівень корелював із товщиною ШНВС у темпорально-верхньому секторі (r=0,539; p=0,010) та із середньою товщиною ШНВС (r=0,426; p=0,048). Для інших секторів статистично значущих взаємозв’язків не встановлено. У здорових осіб кореляції обох біохімічних показників із параметрами ШНВС переважно були слабкими та непослідовними і не формували системного патерну.

При аналізі радіального перипапілярного капілярного сплетення (РПКС) у пацієнтів із ПВКГ найбільш виражені взаємозв’язки для обох біомаркерів локалізувалися всередині ДЗН. Рівень HSP70 демонстрував помірну позитивну кореляцію зі щільністю РПКС у цій зоні (r=0,437; p=0,042), тоді як для GRIN2B зафіксовано протилежно спрямований помірний негативний зв’язок (r=−0,551; p=0,008). При цьому ані глобальна щільність РПКС, ані загальний перипапілярний показник, ані півсферичні та більшість секторальних параметрів не мали статистично значущих асоціацій із HSP70 або GRIN2B. У контрольній групі також визначалися лише поодинокі значущі секторні кореляції.

Більш виражені відмінності між профілями HSP70 та GRIN2B виявлено при аналізі структурних параметрів макули. Нижче на секторних картах представлено коефіцієнти кореляції між базовими рівнями HSP70, GRIN2B та товщиною сітківки в топографічних зонах, що відповідають сітці ETDRS, у пацієнтів із ПВКГ (рис. 1).

Рисунок 1. Кореляційний аналіз між HSP70, GRIN2B та товщиною сітківки у пацієнтів із ПВКГ
Примітка: статистичну значущість позначено такими символами: *p<0,05; **p<0,01.

HSP70 не демонстрував статистично значущих кореляцій із товщиною гангліонарного комплексу сітківки (ГКС), об’ємом фокальних втрат гангліонарних клітин (FLV) або об’ємом глобальних втрат гангліонарних клітин (GLV), однак характеризувався переважно негативними асоціаціями з товщиною сітківки в парафовеолярній зоні. Статистично значущі зв’язки встановлено для середньої товщини парафовеа (r=−0,447; p=0,037), її верхньої (r=−0,431; p=0,045) та нижньої півсфер (r=−0,446; p=0,038), а також темпорального (r=−0,446; p=0,038), назального (r=−0,455; p=0,033) і нижнього (r=−0,430; p=0,046) секторів. У перифовеолярній ділянці статистично значущу негативну кореляцію виявлено лише в темпоральному секторі (r=−0,540; p=0,009). Водночас для загальної товщини сітківки та фовеолярної ділянки статистично значущих зв’язків із HSP70 не встановлено.

На відміну від HSP70, GRIN2B характеризувався більш численними та переважно позитивними асоціаціями з макулярними структурними параметрами. Його рівень позитивно корелював із товщиною гангліозного комплексу у верхньому секторі (r=0,469; p=0,028), а також із середньою товщиною сітківки по всьому зображенню (r=0,607; p=0,003), у верхній (r=0,703; p<0,001) та нижній півсферах (r=0,479; p=0,024). Найбільш послідовні зв’язки визначалися в парафовеолярній і перифовеолярній ділянках, де коефіцієнти кореляції становили відповідно r=0,645 (p=0,001) та r=0,693 (p<0,001). Найбільші значення коефіцієнтів кореляції встановлено у верхньому (r=0,736; p<0,001) та назальному (r=0,722; p<0,001) секторах парафовеа, верхній півсфері (r=0,786; p<0,001) і назальному секторі перифовеа (r=0,751; p<0,001). Кореляції GRIN2B із FLV та GLV статистичної значущості не досягали.

Загалом отримані дані засвідчили різноспрямований характер структурних асоціацій досліджуваних біомаркерів: для HSP70 переважали негативні зв’язки з товщиною парафовеолярної сітківки, тоді як для GRIN2B визначався більш виражений і просторово поширений позитивний зв’язок із макулярними морфометричними показниками.

Також проведено аналіз взаємозв’язків біохімічних показників із щільністю поверхневого судинного сплетення (ПСС).

Для HSP70 кореляції з глобальними, півсферичними та секторальними показниками щільності ПСС були переважно слабкими й позитивними, однак жодна з них не досягала статистичної значущості. Аналогічно, для GRIN2B не встановлено статистично значущих зв’язків із показниками щільності ПСС незалежно від досліджуваної топографічної ділянки (рис. 2). У здорових осіб також не виявлено системних статистично значущих взаємозв’язків між рівнями обох біомаркерів і показниками ПСС.

Рисунок 2. Кореляційний аналіз між HSP70, GRIN2B та щільністю ПСС у пацієнтів із ПВКГ
Примітка: статистично значущих кореляцій не встановлено (усі p>0,05).

Принципово інший характер взаємозв’язків визначено при аналізі глибокого судинного сплетення (ГСС). Нижче на секторних картах (рис. 3) представлено коефіцієнти кореляції між базовими рівнями HSP70, GRIN2B та щільністю ГСС у фовеальній, парафовеальній та перифовеальній зонах у пацієнтів із ПВКГ.

Рисунок 3. Кореляційний аналіз між HSP70, GRIN2B та щільністю ГСС у пацієнтів із ПВКГ
Примітка: статистичну значущість позначено такими символами: *p<0,05; **p<0,01.

У пацієнтів із ПВКГ рівень HSP70 демонстрував переважно позитивні кореляції зі щільністю ГСС, значна частина яких була статистично значущою. Позитивні зв’язки встановлено із загальною щільністю ГСС по всьому зображенню (r=0,476; p=0,025), а також із показниками верхньої (r=0,452; p=0,035) та нижньої півсфер (r=0,472; p=0,027). У фовеолярній зоні статистично значущої асоціації не виявлено (r=−0,047; p=0,837), тоді як у парафовеолярній та перифовеолярній ділянках визначалися більш послідовні позитивні зв’язки. У парафовеолярній зоні HSP70 позитивно корелював із щільністю ГСС у верхній півсфері (r=0,507; p=0,016), темпоральному (r=0,571; p=0,005) та верхньому (r=0,621; p=0,002) секторах. У перифовеолярній ділянці статистично значущі позитивні кореляції встановлено для середньої щільності ГСС (r=0,460; p=0,031), верхньої (r=0,457; p=0,033) та нижньої півсфер (r=0,440; p=0,041), темпорального (r=0,601; p=0,003) і нижнього (r=0,440; p=0,040) секторів. Найвищі коефіцієнти кореляції визначалися у верхньому парафовеолярному та темпоральних пара- і перифовеолярних секторах, що свідчило про топографічну неоднорідність мікроваскулярних асоціацій HSP70.

Для GRIN2B подібного системного зв’язку з ГСС не зафіксовано. Кореляції з глобальними та півсферичними показниками щільності ГСС, а також із середніми показниками фовеа, парафовеа та перифовеа залишалися статистично незначущими. Єдиною статистично значущою асоціацією була позитивна кореляція із щільністю ГСС у нижньому секторі парафовеа (r=0,428; p=0,047). У конт­рольній групі системних асоціацій HSP70 або GRIN2B із показниками ГСС також не виявлено.

Таким чином, сукупний кореляційний аналіз продемонстрував відмінні профілі асоціацій досліджуваних біомаркерів. HSP70 характеризувався обмеженими зв’язками з ШНВС і макулярною структурою, відсутністю статистично значущих асоціацій із ПСС та водночас численними позитивними кореляціями зі щільністю ГСС. Для GRIN2B, навпаки, найбільш послідовними були позитивні зв’язки з макулярними морфометричними показниками, тоді як його асоціації з ПСС і ГСС були поодинокими або відсутніми. Отримані результати засвідчили відмінності структурно-мікроваскулярних кореляційних профілів HSP70 та GRIN2B у пацієнтів із ПВКГ.

Обговорення

Основним результатом дослідження стало виявлення різних структурно-мікроваскулярних профілів асоціацій циркулюючих HSP70 та GRIN2B у пацієнтів із ПВКГ. HSP70 характеризувався відносно обмеженими зв’язками зі структурними параметрами, однак демонстрував послідовні позитивні асоціації зі щільністю ГСС, тоді як для ПСС значущих взаємозв’язків не встановлено. Для GRIN2B, навпаки, найбільш вираженим був структурний компонент — численні позитивні кореляції з товщиною макулярної сітківки при мінімальній кількості асоціацій із мікросудинними показниками. Такий результат доповнює сучасне уявлення про ПВКГ як мультифакторний нейродегенеративний процес, у якому структурні та судинні зміни є взаємопов’язаними, але не обов’язково синхронними [1, 2, 20]. Попередні ОКТ-ангіографічні дослідження підтверджують зниження перипапілярної та макулярної судинної щільності при глаукомі та її зв’язок зі структурним і функціональним ушкодженням [5–7, 21].

Найбільш послідовною особливістю HSP70 була позитивна асоціація з ГСС, яка визначалася як за глобальними показниками, так і в низці пара- та перифовеолярних секторів. Відсутність аналогічного патерну для ПСС дозволяє припустити, що взаємозв’язок HSP70 з ретинальною мікроциркуляцією може мати компартментспецифічний характер. Це спостереження становить особливий інтерес з огляду на роль HSP70 у клітинній відповіді на гіпоксію, оксидативний та метаболічний стрес, стабілізації білкового гомеостазу й мітохондріальної функції [8–11]. Водночас позитивна кореляція між концентрацією HSP70 і щільністю ГСС не дозволяє встановити напрям причинно-наслідкового зв’язку. Вона може відображати адаптивну стресову відповідь, асоційовану з кращим збереженням мікросудинного русла, однак не виключено, що циркулюючий HSP70 є маркером іншого системного процесу, пов’язаного з ретинальною перфузією. Крім того, біологічна роль HSP при глаукомі не є виключно нейропротекторною: описано участь HSP-специфічних імунних реакцій у глаукомній нейродегенерації, зокрема асоціацію підвищеної HSP-специфічної T-клітинної відповіді з меншою товщиною ШНВС [13]. Це узгоджується з відсутністю в нашому дослідженні простого лінійного зв’язку «вищий HSP70 — кращий структурний стан».

Інший характер асоціацій відзначали для GRIN2B. Незважаючи на його патофізіологічний зв’язок із GluN2B-вмісними NMDA-рецепторами та ексайтотоксичними механізмами [14, 15], у нашому дослідженні вищий циркулюючий рівень GRIN2B асоціювався переважно з більшою товщиною макулярної зони. Найсильніші кореляції визначалися в пара- та перифовеолярних ділянках, тоді як зв’язки з ПСС і ГСС практично були відсутні. Цей результат не слід трактувати як свідчення нейропротекторного ефекту GRIN2B. Концентрація циркулюючого білка не є прямим показником кількості або активності NMDA-рецепторів у гангліозних клітинах, тому позитивний структурний зв’язок може відображати особливості системного білкового обміну, більший обсяг збереженої нейрональної тканини або інші невраховані механізми. Попередня робота також показала обмежену діагностичну цінність вихідного рівня GRIN2B при ПВКГ [19], що додатково свідчить проти його спрощеного трактування як прямого маркера вираженості нейротоксичного ушкодження.

У сукупності результати підтримують концепцію, за якою HSP70 та GRIN2B характеризують різні аспекти глаукомного процесу: HSP70 виявив більш виражений зв’язок із глибокою макулярною мікроциркуляцією, тоді як GRIN2B — із макулярною структурою. Така диференціа­ція може бути важливішою, ніж ізольоване визначення підвищення або зниження концентрації окремого біомаркера. Водночас поперечний дизайн, обмежений розмір вибірки, велика кількість кореляційних порівнянь та відсутність прямого встановлення локальної експресії досліджуваних білків у тканинах ока обмежують можливість механістичної інтерпретації. Отримані результати слід розглядати як основу для подальших проспективних досліджень із незалежною валідацією та оцінкою взаємозв’язку біохімічних маркерів із динамікою структурних і мікроваскулярних змін.

Висновки

У пацієнтів із ПВКГ циркулюючі HSP70 та GRIN2B демонстрували різні структурно-мікроваскулярні профілі асоціацій. Для HSP70 були характерні обмежені зв’язки зі структурними показниками сітківки, відсутність значущих асоціацій із поверхневим судинним сплетенням та водночас послідовні позитивні кореляції зі щільністю глибокого судинного сплетення, особливо в пара- та перифовеолярних ділянках. GRIN2B, навпаки, переважно асоціювався з макулярними морфометричними параметрами, демонструючи численні позитивні кореляції з товщиною сітківки при мінімальній кількості взаємозв’язків із мікросудинними показниками.

Отримані результати свідчать, що HSP70 та GRIN2B можуть бути пов’язані з різними компонентами структурно-васкулярних змін при ПВКГ. HSP70 більшою мірою відображав мікроваскулярний компонент, тоді як GRIN2B — структурний. Подальші дослідження з конт­ролем потенційних конфаундерів, корекцією множинних порівнянь і поздовжнім спостереженням необхідні для визначення стійкості та клінічного значення виявлених асоціацій.

Список використаної літератури

  • 1. Bou Ghanem G.O., Wareham L.K., Calkins D.J. (2024) Addressing neurodegeneration in glaucoma: Mechanisms, challenges, and treatments. Prog. Retin. Eye Res., 1008: 101261. doi.org/10.1016/j.preteyeres.2024.101261.
  • 2. Tezel G. (2021) Multifactorial pathogenic processes of retinal ganglion cell degeneration in glaucoma towards multi-target strategies for broader treatment effects. Cells, 10(6): 1372. doi.org/10.3390/cells10061372.
  • 3. Tezel G. (2006) Oxidative stress in glaucomatous neurodegeneration: Mechanisms and consequences. Prog. Retin. Eye Res., 25(5): 490–513. doi.org/10.1016/j.preteyeres.2006.07.003.
  • 4. Flammer J., Orgül S., Costa V.P. et al. (2002) The impact of ocular blood flow in glaucoma. Prog. Retin. Eye Res., 21(4): 359–393. doi.org/10.1016/S1350-9462(02)00008-3.
  • 5. Hou H., Moghimi S., Proudfoot J.A. et al. (2020) Ganglion cell complex thickness and macular vessel density loss in primary open-angle glaucoma. Ophthalmology, 127(8): 1043–1052. doi.org/10.1016/j.ophtha.2019.12.030.
  • 6. Yarmohammadi A., Zangwill L.M., Diniz-Filho A. et al. (2017) Peripapillary and macular vessel density in patients with glaucoma and single-hemifield visual field defect. Ophthalmology, 124(5): 709–719. doi.org/10.1016/j.ophtha.2017.01.004.
  • 7. Nishida T., Moghimi S., Wu J.H. et al. (2022) Association of initial optical coherence tomography angiography vessel density loss with faster visual field loss in glaucoma. JAMA Ophthalmol., 140(4): 319–326. doi.org/10.1001/jamaophthalmol.2021.6433.
  • 8. Kim Y.E., Hipp M.S., Bracher A. et al. (2013) Molecular chaperone functions in protein folding and proteostasis. Ann. Rev. Biochem., 82: 323–355. doi.org/10.1146/annurev-biochem-060208-092442.
  • 9. Mayer M.P., Gierasch L.M. (2019) Recent advances in the structural and mechanistic aspects of Hsp70 molecular chaperones. J. Biol. Chem., 294(6): 2085–2097. doi.org/10.1074/jbc.REV118.002810.
  • 10. Hu C., Yang J., Qi Z. et al. (2022) Heat shock proteins: Biological functions, pathological roles, and therapeutic opportunities. MedComm. (2020), 3(3): e161. doi.org/10.1002/mco2.161.
  • 11. Modrzejewska M., Zdanowska O. (2024) The role of heat shock protein 70 (HSP70) in the pathogenesis of ocular diseases — current literature review. J Clin. Med., 13(13): 3851. doi.org/10.3390/jcm13133851.
  • 12. Луценко Н.С., Неділька Т.В. (2021) Роль білків теплового шоку в механізмах нейродегенерації та нейропротекції при первинній глаукомі: огляд літератури. Український журнал «Офтальмологія», 1(12): 122–131. doi.org/10.30702/Ophthalmology31032021-12.1.122-131/112.5.
  • 13. Saini C., Jiang S., Devlin J. et al. (2023) Association between heat shock protein-specific T-cell counts and retinal nerve fiber layer thickness in patients with primary open-angle glaucoma. Ophthalmol. Sci., 3(3): 100310. doi.org/10.1016/j.xops.2023.100310.
  • 14. Traynelis S.F., Wollmuth L.P., McBain C.J. et al. (2010) Glutamate receptor ion channels: Structure, regulation, and function. Pharmacol. Rev., 62(3): 405–496. doi.org/10.1124/pr.109.002451.
  • 15. Yu S.P., Jiang M.Q., Shim S.S. et al. (2023) Extrasynaptic NMDA receptors in acute and chronic excitotoxicity: Implications for preventive treatments of ischemic stroke and late-onset Alzheimer’s disease. Mol. Neurodegener., 18(1): 43. doi.org/10.1186/s13024-023-00636-1.
  • 16. Christensen I., Lu B., Yang N. et al. (2019) The susceptibility of retinal ganglion cells to glutamatergic excitotoxicity is type-specific. Front. Neurosci., 13: 219. doi.org/10.3389/fnins.2019.00219.
  • 17. Wu W.L., Gong X.X., Qin Z.H. et al. (2025) Molecular mechanisms of excitotoxicity and their relevance to the pathogenesis of neurodegenerative diseases—an update. Acta Pharmacol. Sin., 46(12): 3129–3142. doi.org/10.1038/s41401-025-01576-w.
  • 18. Seillier C., Lesept F., Toutirais O. et al. (2022) Targeting NMDA receptors at the neurovascular unit: Past and future treatments for central nervous system diseases. Int. J. Mol. Sci., 23(18): 10336. doi.org/10.3390/ijms231810336.
  • 19. Nedilka T.V., Lutsenko N.S. (2025) Diagnostic and prognostic potential of circulating HSP70 and GRIN2B in primary open-angle glaucoma. Ukrainian Sci. Med. Youth J., 158(4): 27–34. doi.org/10.32345/USMYJ.4(158).2025.27-34.
  • 20. Wareham L.K., Calkins D.J. (2020) The neurovascular unit in glaucomatous neurodegeneration. Front. Cell Dev. Biol., 8: 452. doi.org/10.3389/fcell.2020.00452.
  • 21. WuDunn D., Takusagawa H.L., Sit A.J. et al. (2021) OCT angiography for the diagnosis of glaucoma. Ophthalmology, 128(8): 1222–1235. doi.org/10.1016/j.ophtha.2020.12.027.
Інформація про авторів:

Неділька Тарас Володимирович — лікар-офтальмолог, КНКП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, Запоріжжя, Україна. orcid.org/0009-0003-9185-561X. E-mail: [email protected]

Луценко Ніна Степанівна — докторка медичних наук, професорка кафедри хірургії № 1, Запорізький державний медико-фармакологічний університет, Навчально-науковий інститут післядипломної освіти, Запоріжжя, Україна. orcid.org/0000-0001-9433-7568

Михальчик Тетяна Сергіївна — кандидатка медичних наук, асистентка кафедри хірургії № 1, Запорізький державний медико-фармакологічний університет, Навчально-науковий інститут післядипломної освіти, Запоріжжя, Україна. orcid.org/ 0009-0002-0831-6897

Information about the authors:

Nedilka Taras V. — Ophthalmologist, MNPE «Zaporizhzhia Regional Clinical Hospital» of the Zaporizhzhia Regional Council, Zaporizhzhia, Ukraine. orcid.org/0009-0003-9185-561X. E-mail: [email protected]

Lutsenko Nina S. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Department of Surgery No. 1, Zaporizhzhia State Medical and Pharmaceutical University, Educational and Scientific Institute of Postgraduate Education, Zaporizhzhia, Ukraine. orcid.org/0000-0001-9433-7568

Mykhalchyk Tetiana S. — Candidate of Medical Sciences, Assistant, Department of Surgery No. 1, Zaporizhzhia State Medical and Pharmaceutical University, Educational and Scientific Institute of Postgraduate Education, Zaporizhzhia, Ukraine. orcid.org/ 0009-0002-0831-6897

Надійшла до редакції/Received: 18.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 22.05.2026