Сучасний погляд на фіброміалгію крізь концепцію ноципластичного болю: від механізмів до лікування | Український Медичний Часопис

Фіброміалгія є хронічним ноципластичним больовим синдромом, що пов’язаний не з ушкодженням тканин, а з порушенням центральної обробки больових сигналів, сенситизацією, нейромедіаторним дисбалансом і нейроімунними механізмами. Клінічна картина включає не лише поширений біль, а й втому, порушення сну, когнітивні та афективні симптоми, сенсорну гіперчутливість і соматичні прояви. Відсутність специфічних лабораторно-інструментальних маркерів ускладнює діагностику, яка базується на клінічній оцінці та сучасних критеріях Американського коледжу ревматології (American College of Rheumatology — ACR) / Американського товариства з лікування болю та таксономії болю (American Pain Society Pain Taxonomy — AAPT). Лікування ґрунтується на мультимодальному підході. Особливу увагу привертає циклобензаприн — препарат із політаргетним механізмом дії, що впливає на ключові нейромедіаторні системи. Дані рандомізованих клінічних досліджень і метааналізів свідчать про його здатність зменшувати вираженість болю, покращувати сон, функціонування та загальне самопочуття пацієнтів. Його застосування при фіброміалгії підтримується рекомендаціями Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) та розширенням показань Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA).

«Фіброміалгія» — діагноз, який і сьогодні для багатьох звучить дивно та не зовсім зрозуміло. Водночас розуміння цієї патології продовжує змінюватися разом із розвитком науки. На відміну від багатьох захворювань, при цій патології немає очевидної причини болю: ні запалення, ні деформації суглобів, ні перенесеної травми. Людина відчуває хронічний біль, втому, погано спить, але стандартні аналізи часто залишаються в межах нормативних значень.

Короткі історичні відомості

Історія становлення фіброміалгії пройшла довгий шлях від уявлення «локальної» патології до порушення системної регуляції. На початку ХХ ст. цей стан намагалися пояснити запаленням м’язів або сполучної тканини. Британський невролог William R. Gowers у 1904 р. запропонував термін «fibrositis», який підкреслював саме запальний характер процесу. Проте згодом ця гіпотеза була відхилена: у більшості пацієнтів не виявляли ознак класичного запалення [1]. Через 70 років дослідники H. Smythe та H. Moldofsky ввели термін «fibromyalgia», який поступово закріпився у клінічній практиці. Тоді ж почало формуватися сучасне розуміння захворювання: причина патології полягає не в порушенні роботи м’язів, а у зміненій обробці больових сигналів у центральній нервовій системі. Справжній концептуальний зсув відбувся вже у ХХІ ст.: у 2017 р. Міжнародна асоціація вивчення болю (International Association for the Study of Pain — IASP) офіційно ввела поняття «ноципластичний біль», визнавши його окремим, третім типом болю поряд із ноцицептивним і нейропатичним. Його визначили як біль, що виникає через змінену обробку больових сигналів нервовою системою без очевидного ушкодження тканин або ураження соматосенсорної системи [1].

Сьогодні фіброміалгію розглядають уже не просто як набір симптомів, а як динамічний синдром із комплексними нейробіологічними механізмами. Вона визначається як хронічний синдром поширеного м’язово-скелетного болю, що супроводжується втомою, порушенням сну, когнітивним зниженням, депресивними симптомами та підвищеною чутливістю до різних подразників [2]. Водночас триває уточнення діагностичних критеріїв, переглядаються підходи до лікування, а акцент дедалі більше зміщується від пошуку «ушкодження» до розуміння дисфункції регуляторних систем болю.

Епідеміологія: відома та недооцінена

Фіброміалгія є третім за поширеністю захворюванням опорно-рухового апарату після болю в нижній частині спини та остеоартриту [3]. Згідно з останніми статистичними даними, її глобальна поширеність становить близько 2–4% [4], однак цей показник суттєво варіює залежно від країни та використаних діагностичних критеріїв. Найвищі рівні зареєстровані в Туреччині, Танзанії, Канаді та США (2–9,3%), тоді як у країнах Європи поширеність фіброміалгії коливається в межах 2,9–4,7% (рис. 1) [4].

Рисунок 1. Поширеність фіброміалгії у світі [4]

Сірим кольором позначені регіони, для яких відсутні або обмежені епідеміологічні дані.

Дані щодо поширеності фіброміалгії в Україні дещо обмежені: на сьогодні відсутні масштабні популяційні дослідження, що окремо оцінюють цей синдром. Це частково відображає як складність діагностики, так і історично змінювані критерії захворювання. Опосередковано масштаб проблеми можна оцінити через дані про хронічний біль. Згідно з результатами аналізу даних Всесвітнього опитування психічного здоров’я (World Mental Health Survey), від хронічного болю страждає 60,4% дорослих українців [5]. Такий високий показник відображає значний тягар больових синдромів та потенційно включає частку пацієнтів із ноципластичним болем. З огляду на міжнародні дані, можна припустити, що поширеність фіброміалгії в нашій країні становить 2–4%, але значна частина хворих, імовірно, залишається недіагностованою.

Найчастіше дебют захворювання відбувається на початку четвертого десятиліття життя, а пік поширеності припадає на шосте десятиліття [4]. Жінки страждають від фіброміалгії майже вдвічі частіше, ніж чоловіки.

Сучасне розуміння патофізіології фіброміалгії: багаторівнева дисфункція

Протягом усього життя організм людини зазнає впливу численних факторів, які підвищують ризик розвитку фіброміалгії. Найбільше значення надають генетичним, психоемоційним, гормональним і соціальним чинникам (рис. 2). Вони діють не ізольовано, а формують поступові зміни в системі сприйняття болю, починаючи з ранніх етапів життя до похилого віку. Під впливом цих чинників змінюється обробка больових сигналів у центральній нервовій системі, що нині вважають ключовою ланкою розвитку фіброміалгії.

Рисунок 2. Фактори ризику розвитку ноципластичного болю (фіброміалгії) [1]

У центрі цих змін знаходиться феномен так званої центральної сенситизації — стану, при якому нервова система надмірно посилює больові імпульси. У результаті навіть слабкі або звичайні подразники сприймаються як інтенсивний біль. Втім, ноципластичний біль не обмежується лише центральною сенситизацією. Згідно із сучасними уявленнями, виникнення фіброміалгії є наслідком багаторівневого процесу, у якому поєднуються центральна та периферична сенситизація, нейроімунні та нейроендокринні механізми.

Нейровізуалізаційні дослідження продемонстрували, що при фіброміалгії змінюється взаємодія між функціональними нейронними мережами головного мозку, відповідальними за сенсорне та емоційне сприйняття болю (рис. 3). Водночас виникає дисфункція низхідної системи модуляції болю, що призводить до послаблення природного антиноцицептивного контролю [1].

Рисунок 3. Патофізіологічні особливості виникнення фіброміалгії [6]

На нейрохімічному рівні фіброміалгія характеризується дисбалансом медіаторів: підвищенням рівнів збуджувальних нейротрансмітерів (глутамату) та зниженням активності серотоніну, норадреналіну, γ-аміномасляної кислоти й ендогенних опіоїдів. Це зміщує баланс у бік посилення больових сигналів [6].

Разом з цим розвивається периферична сенситизація, яка проявляється зниженням щільності дрібних нервових волокон та підвищеною активністю C-волокон. Це супроводжується вивільненням прозапальних медіаторів, які підтримують хронічну гіперчутливість: субстанції P, кальцитонін-ген-спорідненого пептиду (calcitonin gene-related peptide — CGRP) [6].

Окрему роль відіграють нейроімунні механізми: активація мікроглії, гладких клітин і підвищення рівнів прозапальних цитокінів (інтерлейкін (ІЛ)-6, IЛ-8, фактор некрозу пухлин-α) підтримує нейрозапалення, яке, своєю чергою, посилює центральну сенситизацію.

У сукупності зазначені зміни формують стійку гіперзбудливість системи болю. Саме цим пояснюється ефективність терапії, спрямованої не лише на зменшення вираженості болю, а й на модифікацію нейромедіаторного балансу, зниження гіперзбудливості та нормалізацію сну.

Клінічні прояви: фіброміалгія — це не тільки біль…

Клінічна картина фіброміалгії є надзвичайно різноманітною і виходить далеко за межі ізольованого больового синдрому (рис. 4). Різноманітні клінічні «маски», з одного боку, відображають порушення регуляції сенсорних процесів, з іншого — ускладнюють своєчасну діагностику, призводячи до тривалого «діагностичного пошуку».

Рисунок 4. Клінічні прояви фіброміалгії [7]

Ключовим проявом захворювання є хронічний поширений біль, який охоплює різні ділянки тіла; найчастіше біль локалізується в шиї, спині, грудній клітці, кінцівках. Біль може мати пекучий, ниючий характер або мігрувати по тілу. Характерними є також ранкова скутість і відчуття напруження в м’язах [7].

Однак біль є лише однією з численних граней фіброміалгії. Одним із найбільш виснажливих симптомів вважають хронічну втому, яка не минає навіть після відпочинку. Вона тісно пов’язана з порушеннями сну: пацієнти часто описують сон як поверхневий, фрагментований, без відчуття відновлення.

Поширеними є когнітивні порушення, відомі як «fibro fog» («фібротуман»): вони проявляються у зниженні концентрації уваги, труднощах із запам’ятовуванням, відчутті «затуманення» мислення [1, 6]. Часто відмічають тривожні та депресивні симптоми, які можуть як супроводжувати захворювання, так і посилювати сприйняття болю.

Важливою особливістю фіброміалгії є підвищена сенсорна чутливість. Пацієнти можуть гостро реагувати на дотик, холод, світло, шум або навіть запахи; все це відображає порушення обробки сенсорної інформації на рівні центральної нервової системи.

Окрім цього, у клінічній картині часто наявні патологічні симптоми з боку різних органів і систем: головний біль і мігрень, функціональні розлади шлунково-кишкового тракту (зокрема синдром подразненого кишечнику), посилене серцебиття, відчуття нестачі повітря, дизуричні явища, парестезії, синдром неспокійних ніг, а також епізоди набряклості кінцівок або обличчя [7].

Діагностика: без аналізів та досліджень

На відміну від більшості захворювань, для яких існують чіткі діагностичні лабораторно-інструментальні критерії, фіброміалгія належить до небагатьох станів, які ще не мають специфічних біохімічних та інструментальних маркерів. Це означає, що нині діагноз фіброміалгії ґрунтується не на результатах досліджень, а на даних клінічної оцінки. Цікаво, що протягом останніх 30 років запропоновано щонайменше 5 різних класифікацій і наборів діагностичних критеріїв, які суттєво відрізняються між собою та відображають еволюцію уявлень про це захворювання. При цьому американські професійні товариства намагаються розробити та покращити формалізовані діагностичні критерії, тоді як європейські рекомендації більше зосереджені на клінічному веденні пацієнтів.

Перші критерії, запропоновані Американським коледжем ревматології (American College of Rheumatology — ACR) у 1990 р., базувалися на наявності поширеного болю та болючості щонайменше у 11 із 18 так званих больових точок (рис. 5). Такий підхід відображав уявлення про фіброміалгію як локальне порушення больової чутливості, однак мав суттєві обмеження через суб’єктивність оцінки та ігнорування інших симптомів [4].

Рисунок 5. Еволюція діагностичних критеріїв фіброміалгії [4]

Примітки: А — діагностичні критерії ACR (1990), В — діагностичні критерії ACR (2010–2016), С — діагностичні критерії AAPT (2019).

У 2010–2011 рр. ACR переглянуто раніше опубліковану настанову, відмовившись від оцінки больових точок та запропонувавши використовувати індекс поширеного болю (Widespread Pain Index — WPI), за допомогою якого визначають кількість болючих ділянок тіла (0–19), та шкалу вираженості симптомів (Symptom Severity Scale — SSS), яка оцінює інтенсивність втоми, наявність невідновлювального сну і когнітивних порушень. Така трансформація діагностичних критеріїв являла собою перший крок у розумінні багатосимптомності фіброміалгії (див. рис. 5).

В останній модифікації діагностичних ACR-критеріїв (2016) акцент зроблено на визначенні генералізованого болю та використанні WPI, SSS. Діагноз фіброміалгії встановлюють за наявності:

генералізованого болю щонайменше у 4 із 5 анатомічних регіонів;
тривалості симптомів не менше 3 міс;
поширеного болю за індексом WPI та виражених симптомів за шкалою (WPI ≥7 та SSS ≥5 або WPI 4–6 і SSS ≥9).

Експерти ACR підкреслюють, що наявність інших захворювань не виключає наявності фіброміалгії.

Альтернативний підхід, запропонований Американським товариством з лікування болю та таксономії болю (American Pain Society Pain Taxonomy — AAPT), підкреслює діагностичну значущість багатовогнищевого болю (9 анатомічних ділянок), порушень сну та втоми [8]. За критеріями AAPT, діагноз фіброміалгії вважається ймовірним, якщо біль триває ≥3 міс і охоплює щонайменше 4 із 9 ділянок (див. рис. 5) [8].

Водночас рекомендації Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) 2017 р. зосереджуються на комплексному клінічному підході без виділення окремих діагностичних критеріїв [9]. Представники EULAR наголошують, що діагностика не повинна обмежуватися лише формальними критеріями. Вона має включати оцінку основних симптомів (хронічного болю, втоми, порушень сну), когнітивних та емоційних розладів, а також впливу захворювання на повсякденне функціонування та якість життя [9]. Допоміжну роль у клінічній практиці відіграють стандартизовані опитувальники, зокрема Fibromyalgia Impact Questionnaire (FIQ) / Revised Fibromyalgia Impact Questionnaire (FIQR), Fatigue Assessment Scale (FAS) або Fibromyalgia Survey Criteria, які дозволяють оцінити тяжкість симптомів і вплив захворювання на якість життя.

Важливим є виключення інших нозологій, які можуть імітувати фіброміалгію, зокрема ревматичних, ендокринних, неврологічних та психічних розладів. Незважаючи на це, фіброміалгія не є діагнозом виключення у класичному розумінні: за наявності типової клінічної картини цю патологію можна діагностувати паралельно з іншими захворюваннями [10].

Терапія: від багатомодального підходу до таргетної терапії

Згідно з рекомендаціями EULAR (2016), лікування фіброміалгії ґрунтується на поєднанні немедикаментозних методів та фармакологічних засобів, оскільки ізольоване застосування жодного з них не забезпечує достатнього контролю симптомів [9].

Основою ведення пацієнтів є немедикаментозна терапія, спрямована на зниження центральної сенситизації. Вона включає регулярну фізичну активність (переважно аеробні навантаження) [11], когнітивно-поведінкову терапію, електро- та гідротерапію, масаж, техніки релаксації (медитація, йога) та нормалізацію сну. Хоча ці втручання не забезпечують досягнення швидкого ефекту, саме вони формують довготривалий контроль симптомів і покращують якість життя пацієнтів.

Фармакологічна терапія спрямована на модифікацію центральних механізмів болю, а також корекцію супутніх симптомів: порушень сну, тривоги та депресії. Раніше стан хворих на фіброміалгію намагалися покращити за допомогою різноманітних засобів: нестероїдних протизапальних препаратів, кортикостероїдів [12], канабіноїдів [13]. Зараз з цією метою найбільш широко застосовуються антидепресанти (зокрема трициклічні та інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну) та габапентиноїди (прегабалін) [14]. Водночас ефективність фармакотерапії часто є помірною, а терапевтична відповідь — варіабельною. Яскравим доказом недостатньої ефективності фармакотерапії був дуже короткий список препаратів, схвалених Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) для лікування фіброміалгії, який містив лише три засоби: прегабалін, дулоксетин та мілнаципран.

Сучасні дослідження дедалі більше фокусуються на корекції нейромедіаторного дисбалансу, що лежить в основі фіброміалгії. Йдеться про порушення серотонінергічної, норадренергічної, гістамінергічної та холінергічної передачі, які впливають на сприйняття болю, якість сну, рівень тривожності та когнітивні функції. Нині відомо, що порушення роботи серотонінових рецепторів (5-HT2A, 5-HT2B, 5-HT2C) асоціюється з феноменом центральної сенситизації [6]. Зміни активності гістамінових (H₁) і α-адренергічних рецепторів (α_1A, α_1B, α_2B, α_2C) впливають на рівень збудження, тривожності та якість сну, тоді як дисфункція мускаринових ацетилхолінових рецепторів (M₁) пов’язана з когнітивними симптомами та вегетативними порушеннями [6].

Такі особливості стали підґрунтям для застосування циклобензаприну, препарату з політаргетним механізмом дії. Спочатку він був схвалений FDA у 1977 р. як центральний міорелаксант і широко застосовувався для купірування м’язових спазмів при гострих захворюваннях опорно-рухового апарату [15].

Подальше вивчення фармакологічних властивостей циклобензаприну дозволило розкрити значно складніший механізм його дії. Встановлено, що циклобензаприн виявляє антагоністичну активність одночасно до кількох типів рецепторів: серотонінових (5-HT2A, 5-HT2B, 5-HT2C), гістамінових (H₁), α-адренергічних (α_1A, α_1B, α_2B, α_2C) та мускаринових (M₁) [15]. Є дані, що він помірно пригнічує активність транспортерів норадреналіну і серотоніну [15, 16]. Такий багатогранний механізм дії частково перетинається з ефектами трициклічних антидепресантів та дозволяє потенційно впливати на декілька ключових ланок патогенезу фіброміалгії.

Зазначені фармакологічні особливості зумовили перші спроби застосування циклобензаприну для лікування фіброміалгії поза межами офіційно затверджених показань. Позитивні результати клінічних спостережень стали приводом для проведення рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), які також підтвердили здатність препарату покращувати якість сну та зменшувати вираженість болю у хворих на фіброміалгію [17]. Після представлення переконливих даних EULAR (2017) впевнено рекомендує призначати пероральний циклобензаприн дорослим хворим на фіброміалгію для корекції порушень сну [9]. Подальше підвищення інтересу до циклобензаприну зумовило проведення серії РКД, включно з дослідженням BESTFIT 2-ї фази та кількома дослідженнями 3-ї фази (AFFIRM [18], RELIEF [19], RESILIENT [20]). У цих РКД доведено, що сублінгвальний прийом циклобензаприну дозволяє достовірно знизити інтенсивність болю та зменшити вираженість інших симптомів фіброміалгії.

Накопичення доказової бази стало підставою для розширення переліку препаратів для лікування фіброміалгії: у серпні 2025 р. FDA включило до нього циклобензаприн [21, 22]. Нині цей препарат може обґрунтовано призначатися хворим на фіброміалгію як препарат 2-ї лінії.

Циклобензаприн при фіброміалгії: розширення доказової бази

Доказова база ефективності циклобензаприну при фіброміалгії продовжує активно накопичуватись. У 2026 р. опублікований узагальнений аналіз двох ключових РКД RELIEF і RESILIENT (n=959, з яких 479 пацієнтів отримували циклобензаприн, 480 — плацебо) [23]. Обидва дослідження мали подібний дизайн (рандомізовані подвійні сліпі плацебо-контрольовані) та вивчали ефективність 14-тижневої терапії циклобензаприном (5,6 мг перед сном). Прийом циклобензаприну забезпечив статистично значуще зниження інтенсивності болю (скоригована різниця середніх (СРС): –0,53; 95% довірчий інтервал (ДІ) від −0,75 до −0,30; p<0,001) та сприяв збільшенню частки пацієнтів, які суб’єктивно відзначали покращення свого стану на тлі лікування: цей показник оцінювали за допомогою шкали Patient Global Impression of Change (PGIC) — 36 проти 25%; p<0,001. Також виявили покращення значень валідованого опитувальника FIQR: –5,87 для симптомів і –4,78 для функції; p<0,001; та шкал PROMIS для оцінки втоми та порушень сну (втома зменшилася на –2,37 бала, порушення сну — на –3,55 бала; в обох випадках p<0,001). Таким чином, об’єднаний аналіз даних РКД RELIEF і RESILIENT підтверджує статистично значуще зменшення вираженості болю та ключових ознак фіброміалгії на тлі прийому циклобензаприну [23].

Незважаючи на відносно короткий період застосування при фіброміалгії, циклобензаприн уже має у своєму доказовому досьє дані метааналізів, що підтверджують його ефективність. Зокрема, у метааналізі, виконаному М. Maggi (2025), аналізували дані щоденників пацієнтів, які взяли участь у 4 РКД (n=1993) [24]. Доведено, що прийом цилобензаприну сприяв статистично достовірному зниженню інтенсивності болю за даними щоденників (ССР: –0,25; 95% ДІ від –0,34 до –0,16; p<0,001). Також відзначено достовірне покращення значень шкали FIQ-R у доменах «Функціонування» (ССР: –0,18; 95% ДІ від –0,35 до –0,02; p=0,028) та «Симптоми» (ССР –0,23; 95% ДІ від –0,33 до –0,13; p<0,001). У своїх щоденниках пацієнти відзначали значне поліпшення якості сну (ССР –0,21; 95% ДІ від –0,32 до –0,11; p<0,001) [24].

Цього року опубліковано ще один метааналіз, який об’єднав дані 4 РКД (RELIEF, RESILIENT, BESTFIT, AFFIRM; загальна кількість пацієнтів n=1684) та оцінював ефективність та безпеку циклобензаприну в лікуванні фіброміалгії [25]. Встановлено, що терапія достовірно підвищує ймовірність клінічно значущого зменшення вираженості болю: відносний ризик (ВР) для зниження інтенсивності болю на ≥30% становив 1,44 (95% ДІ 1,15–1,82), для ≥50% — 1,43 (95% ДІ 1,12–1,82). Частка пацієнтів, які повідомили про клінічно значуще покращення за шкалою PGIC, також була більшою у групі циклобензаприну (ВР 1,52).

Препарат забезпечував достовірне покращення функціонального стану (рис. 6А; ССР –4,91; 95% ДІ від –7,26 до –2,56), зменшення вираженості симптомів (рис. 6В; ССР –5,97; 95% ДІ від –8,18 до –3,76). Крім того, аналіз частки пацієнтів, які досягли клінічно значущого покращення за шкалою PGIC, довів, що застосування циклобензаприну підвищує ймовірність відповіді порівняно з плацебо (ВР 1,52; 95% ДІ 1,29–1,79). Отримані результати свідчать, що ефект циклобензаприну є не лише статистично значущим, але й клінічно відчутним для самих пацієнтів.

Рисунок 6. Ключові результати метааналізу щодо ефективності циклобензаприну при фіброміалгії [25]

Примітки: А — оцінка за шкалою FIQR, домен «Функціонування», В — оцінка за шкалою FIQR, домен «Симптоми», С — оцінка за шкалою PGIC.

Висновки

Фіброміалгія є складним ноципластичним больовим синдромом, у центрі якого знаходяться порушення центральної обробки больових сигналів, нейромедіаторний дисбаланс і стійка гіперзбудливість системи болю. Відсутність специфічних діагностичних лабораторно-інструментальних маркерів, багатосимптомність і часте поєднання з іншими станами ускладнюють своєчасну діагностику.

Сучасна фармакотерапія фіброміалгії спрямована на модифікацію центральних механізмів болю, покращення сну та нейромедіаторної регуляції. Накопичені доказові дані доводять ефективність циклобензаприну у зменшенні вираженості болю, покращенні сну, поліпшенні функціонування та загального самопочуття пацієнтів із фіброміалгією. Призначення циклобензаприну підтримується міжнародними організаціями (EULAR, FDA). У сучасних схемах лікування фіброміалгії циклобензаприн є обґрунтованою опцією 2-ї лінії, особливо у пацієнтів із порушеннями сну та недостатньою відповіддю на базову терапію.

UA-MIOR-IMI-052026-206

Список використаної літератури

1. Clauw D.J. (2024) From fibrositis to fibromyalgia to nociplastic pain: how rheumatology helped get us here and where do we go from here? Annals of the Rheumatic Diseases, 83(11): 1421–1427. doi.org/10.1136/ard-2023-225327.
2. Zhang Z., Zhou P., He N. et al. (2025) Patient Version of Guideline for Fibromyalgia (2025 Edition). Journal of Evidence-Based Medicine, 18(4): e70094. doi.org/10.1111/jebm.70094.
3. Wu E., Brener A., Hiser J.K.D. et al. (2025) Fibromyalgia: Update on Pathogenesis and Management. European Journal of Rheumatology, 12(4): e25032. doi.org/10.5152/eurjrheum.2025.0032.
4. Jurado-Priego L.N., Cueto-Ureña C., Ramírez-Expósito M.J. et al. (2024) Fibromyalgia: A Review of the Pathophysiological Mechanisms and Multidisciplinary Treatment Strategies. Biomedicines, 12(7): 1543. doi.org/10.3390/biomedicines12071543.
5. Xu A., Hilton E., Arkema R. et al. (2019) Epidemiology of chronic pain in Ukraine: Findings from the World Mental Health Survey. PLOS ONE, 14(10): e0224084. doi.org/10.1371/journal.pone.0224084.
6. Carneiro B.D., Torres S., Costa-Pereira J.T. et al. (2025) Descending Pain Modulation in Fibromyalgia: A Short Review of Mechanisms and Biomarkers. Diagnostics, 15(21): 2702. doi.org/10.3390/diagnostics15212702.
7. Fibromyalgia and epilepsy. Defeating Epilepsy Foundation. http://www.defeatingepilepsy.org/living-with-epilepsy-series/fibromyalgia-and-epilepsy.
8. Arnold L.M., Bennett R.M., Crofford L.J. et al. (2019) AAPT Diagnostic Criteria for Fibromyalgia. The Journal of Pain, 20(6): 611–628. doi.org/10.1016/j.jpain.2018.10.008.
9. Macfarlane G.J., Kronisch C., Dean L.E. et al. (2017) EULAR revised recommendations for the management of fibromyalgia. Annals of the Rheumatic Diseases, 76(2): 318–328. doi.org/10.1136/annrheumdis-2016-209724.
10. Hladkykh F.V., Liadova T.I., Matvieienko M.S. et al. (2026) Central Sensitization and Nociplastic Pain: Shared Mechanisms in Fibromyalgia, Osteoarthritis, and Inflammatory Arthritis. Journal of Pain Research, 19: 571311. doi.org/10.2147/JPR.S571311.
11. Pan Y., Sun K., Chen J. et al. (2026) Comparison of the Effects of Three Types of Exercise (Aerobic Exercise, Resistance Training, and Mind-Body Exercise) on Fibromyalgia: A Systematic Review and Network Meta-Analysis of Randomized Controlled Trials. Pain Research and Management, 2026(1): e1767509. doi.org/10.1155/prm/1767509.
12. Lopez de Coca T., Sebastian-Morello M., González-Mazarío R. et al. (2026) Anticholinergic burden in fibromyalgia treatment analysis: Guidelines adherence and pharmacological alerts. Clinics, 81: 100931. doi.org/10.1016/j.clinsp.2026.100931.
13. Lam P.M., Wang F., Shing C.H. et al. (2026) Analgesic Effect of Cannabinoids for Fibromyalgia: A Systematic Review and Meta-Analysis. Pain Physician, 29(2): 95–107.
14. A New Treatment for Fibromyalgia? (2025) The Rheumatologist. http://www.the-rheumatologist.org/article/a-new-treatment-for-fibromyalgia.
15. St Onge E., Bui P.T., Rogers H. et al. (2026) Cyclobenzaprine Reimagined: Clinical Insights Into Tonmya for Fibromyalgia. Journal of Pharmacy Technology, 87551225261426559. doi.org/10.1177/87551225261426559.
16. Daugherty B., Gershell L., Lederman S. (2012) Cyclobenzaprine (CBP) and its major metabolite norcyclobenzaprine (nCBP) are potent antagonists of human serotonin receptor 2a (5HT2a), histamine receptor H-1 and alpha-adrenergic receptors: mechanistic and safety implications for treating fibromyalgia syndrome by improving sleep quality. Presented at the ACR/ARHP Annual Meeting; Washington, DC. acrabstracts.org/abstract/cyclobenzaprine-cbp-and-its-major-metabolite-norcyclobenzaprine-ncbp-are-potent-antagonists-of-human-serotonin-receptor-2a-5ht2a-histamine-receptor-h-1-and-a-adrenergic-receptors-mechanistic-a.
17. Tofferi J.K., Jackson J.L., O’Malley P.G. (2004) Treatment of fibromyalgia with cyclobenzaprine: A meta-analysis. Arthritis and Rheumatism, 51(1): 9–13. doi.org/10.1002/art.20076.
18. Sullivan G., Gendreau R., Gendreau J. et al. (2019) A Phase 3 Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled Trial of Bedtime Sublingual Cyclobenzaprine (TNX-102 SL) for the Treatment of Fibromyalgia (FM): Evidence for a Broad Spectrum of Activity on the FM Syndrome. Arthritis and Rheumatology, 71(Suppl. 10). acrabstracts.org/abstract/a-phase-3-randomized-double-blind-placebo-controlled-trial-of-bedtime-sublingual-cyclobenzaprine-tnx-102-sl-for-the-treatment-of-fibromyalgia-fm-evidence-for-a-broad-spectrum-of-activity-on-the.
19. Lederman S., Arnold L.M., Vaughn B. et al. (2023) Efficacy and Safety of Sublingual Cyclobenzaprine for the Treatment of Fibromyalgia: Results From a Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled Trial. Arthritis Care and Research, 75(11): 2359–2368. doi.org/10.1002/acr.25142.
20. Tonix Pharmaceuticals Announces On-line Publication of Phase 3 RESILIENT Trial Results of TNX-102 SL for Fibromyalgia in the Peer Reviewed Journal, Pain Medicine. (без року) ir.tonixpharma.com/news-events/press-releases/detail/1581/tonix-pharmaceuticals-announces-on-line-publication-of.
21. FDA. NDA approval. (2026) http://www.accessdata.fda.gov/drugsatfda_docs/appletter/2025/219428Orig1s000ltr.pdf.
22. FDA (2025) Tonmya (cyclobenzaprine hydrochloride). ndclist.com/ndc/70792-102.
23. Gould E., Lederman S., Engels J. et al. (2026) Pooled Efficacy from Two Phase 3 Pivotal Trials (RELIEF AND RESILIENT) of TNX-102 SL, Cyclobenzaprine HCl Sublingual Tablets, in Patients with Fibromyalgia. Pain Management Nursing, 27: e244–e245.
24. Maggi B.G., Lima N.L., de Lara L.H.C. et al. (2025) Efficacy and safety of TNX-102 SL in patients with fibromyalgia: a systematic review and meta-analysis. Pain Management, 15(12): 1055–1063. doi.org/10.1080/17581869.2025.2569299.
25. Al-Qudah A.A., Al-Hanaktah M. (2026) Short-term efficacy and safety of sublingual cyclobenzaprine for fibromyalgia: A systematic review and meta-analysis. Clinical Rheumatology, 45(3): 1947–1957. doi.org/10.1007/s10067-025-07863-5.

Інформація про автора:

Можина Тетяна Леонідівна — кандидатка медичних наук, лікарка-консультантка, Центр здорового серця доктора Крахмалової, Харків, Україна. orcid.org/0000-0001-8239-6093. E-mail: [email protected]

Information about the author:

Mozhyna Tetiana L. — Candidate of Medical Sciences, Consultant Doctor, Healthy Heart Center, Kharkiv, Ukraine. orcid.org/0000-0001-8239-6093. E-mail: [email protected]

Надійшла до редакції/Received: 03.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 05.05.2026