Особливості перебігу сечокам’яної хвороби у військовослужбовців з обмеженням фізичної активності внаслідок бойової травми | Український Медичний Часопис

Мета: проаналізувати перебіг сечокам’яної хвороби у цивільного населення, діючих та іммобілізованих військовослужбовців. Об’єкт і методи дослідження. У дослідження включено 170 пацієнтів із сечокам’яною хворобою, які розділені на три групи. У 1-шу групу (n=50) увійшли цивільні пацієнти, в 2-гу (n=88) — діючі військовослужбовці, в 3-тю (n=32) — військовослужбовці з іммобілізацією, тобто ті, які внаслідок бойових дій отримали поранення, що призвели до обмеження фізичної активності. Результати. Узгоджений характер змін, зокрема наявність лейкоцитозу, лейкоцитурії та підвищеної частоти конкрементів, свідчить про можливу єдність патогенетичних механізмів, пов’язаних із іммобілізацією військовослужбовців.

Висновок. Іммобілізація військовослужбовців характеризується підвищенням частоти патологічних змін у сечовидільній системі, що проявляється лабораторними показниками запалення та структурними ураженнями.

Вступ

Згідно з даними світової літератури, захворюваність на сечокам’яну хворобу (СКХ) коливається в межах 3–15% [1–3]. На жаль, частина хірургічних втручань при уролітіазі має паліативний характер, що призводить до інвалідизації працездатних осіб [4, 5]. У літературі є велика кількість даних щодо етіології, перебігу та лікування СКХ, але дані щодо перебігу СКХ у військовослужбовців, які отримали поранення, практично відсутні [6, 7]. У зв’язку з воєнними діями в Україні кількість діючих військовослужбовців значно зросла. Серед урологічних хвороб, з якими військовослужбовці потрапляють на лікування, велику частину займає СКХ, перебіг якої потребує детального вивчення та порівняння з цивільним населенням.

Об’єкт і методи дослідження

Дослідження має проспективний порівняльний дизайн та виконано на базі урологічного відділення Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» та хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 1 виконавчого органу Київської міської ради». Дослідження спрямоване на порівняння перебігу та методів лікування СКХ у різних верств населення.

У дослідження включено 170 пацієнтів із СКХ. Усіх пацієнтів розділено на три групи. У 1-шу групу (n=50, група порівняння) увійшли цивільні пацієнти, в 2-гу (n=88) — діючі військовослужбовці, які під час несення військової служби у зв’язку з проявами уролітіазу госпіталізовані до стаціонарного відділення, в 3-тю (n=32) — військовослужбовці з іммобілізацією, тобто ті, які внаслідок бойових дій отримали поранення, що призвели до обмеження фізичної активності.

В усіх трьох групах виявлено фактори, які найбільш суттєво демонструють клінічний перебіг СКХ. Серед них лейкоцитоз, лейкоцитурія, еритроцитурія, креатинемія, одночасна наявність конкрементів / мікролітів в обох нирках, одночасна наявність конкрементів в обох сечоводах, наявність конкрементів у сечовому міхурі.

З метою оцінки впливу обмеження фізичної активності на частоту розвитку патологічних змін проведено порівняльний аналіз досліджуваних груп. Для кількісної оцінки сили асоціації використано відношення шансів (OR) із розрахунком 95% довірчого інтервалу (ДІ). Статистичну значущість відмінностей оцінювали за допомогою двобічного точного критерію Фішера з визначенням p-value.

Результати та їх обговорення

При порівнянні групи іммобілізованих із цивільними встановлено підвищення частоти низки патологічних змін. Зокрема, частота лейкоцитурії у групі іммобілізованих була вищою (57,9 проти 38,8%), що відповідало зростанню шансів виявлення цього відхилення у 2,17 раза (OR=2,17).

Частота підвищеного рівня лейкоцитів у крові у групі іммобілізованих становила 42,1 проти 16,3% у цивільних, що асоціювалося зі збільшенням шансів у 3,73 раза (OR=3,73; 95% ДІ 1,14–12,19; p=0,042).

Для еритроцитурії відмінності між групами були менш вираженими (OR=1,15; p=0,806), що свідчить про відсутність суттєвого впливу фактора іммобілізації на цей показник.

Частота підвищеного рівня креатиніну та наявності конкрементів обох нирок у групі іммобілізованих також була вищою порівняно з цивільними, однак відповідні відмінності мали помірний характер (OR=1,28; p=0,791 та OR=1,59; p=0,537 відповідно) і не досягли статистичної значущості.

Водночас встановлено виражені відмінності щодо наявності конкрементів сечовидільної системи. Так, конкременти сечового міхура реєструвалися у 25,0% іммобілізованих, тоді як у цивільних не зареєстровано випадків (OR=35,13, 95% ДІ 1,84–671,70; p=0,002).

Для конкрементів сечоводів також відзначали тенденцію до підвищення частоти у групі іммобілізованих (OR=2,29; p=1,000), однак через малу кількість випадків результати потребують обережної інтерпретації.

Таким чином, іммобілізація військовослужбовців асоціюється зі статистично значущим підвищенням шансів розвитку окремих патологічних змін, зокрема запального процесу та утворення конкрементів сечового міхура, а також із загальною тенденцією до зростання частоти інших відхилень (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння частоти патологічних змін у групах іммобілізованих та цивільних

Показник	Іммобілізовані військовослужбовці, n/N (%)	Цивільні, n/N (%)	OR	95% ДІ	p
Лейкоцитурія	11/19 (57,9)	19/49 (38,8)	2,17	0,74–6,37	0,193
Критроцитурія	8/19 (42,1)	19/49 (38,8)	1,15	0,39–3,37	0,806
Лейкоцитоз	8/19 (42,1)	8/49 (16,3)	3,73	1,14–12,19	0,042
Креатинінемія	7/19 (36,8)	15/48 (31,2)	1,28	0,42–3,91	0,791
Конкремент обох нирок	6/19 (31,6)	11/49 (22,4)	1,59	0,49–5,17	0,537
Конкремент 2 сечоводів	1/22 (4,5)	1/49 (2,0)	2,29	0,14–38,30	1,000
Конкремент сечового міхура	5/20 (25,0)	0/49 (0,0)	35,13*	1,84–671,70*	0,002

Примітки: OR — відношення шансів; p — двобічний точний критерій Фішера. *Для показника «конкремент сечового міхура» через нульову частоту в референтній групі OR та 95% ДІ обчислено з корекцією Халдейна — Анскомба.

Як показано на табл. 1, статистично значущі відмінності встановлено для показників лейкоцитів у крові та конкрементів сечового міхура, тоді як для інших показників відзначається тенденція до підвищення без досягнення статистичної значущості.

Для наочного представлення результатів порівняльного аналізу використано графічну візуалізацію у вигляді forest plot (рис. 1).

Рисунок 1. Forest plot відношення шансів (OR) розвитку патологічних змін у групі іммобілізованих порівняно з цивільними (95% ДІ)

Візуалізація результатів у вигляді Forest plot (див. рис. 1) демонструє узгоджене зміщення більшості показників праворуч від лінії OR=1, що свідчить про системне підвищення ризику розвитку патологічних змін у групі іммобілізованих.

Найбільш стабільні та статистично значущі відмінності відмічалися для показника підвищеного рівня лейкоцитів у крові. Шанси виявлення цього показника у групі іммобілізованих були достовірно вищими порівняно з іншими групами (OR 3,16–4,17; p<0,05).

Також у всіх порівняннях встановлено статистично значуще підвищення ризику наявності конкрементів сечового міхура у групі іммобілізованих (OR 5,25–45,0; p<0,05).

Для показника лейкоцитурії відзначається тенденція до підвищення частоти у групі іммобілізованих, яка досягала статистичної значущості при порівнянні з діючими військовослужбовцями.

Щодо інших показників (еритроцитурія, креатинінемія, конкременти нирок) у більшості випадків відмічено підвищення значень OR, однак статистично значущих відмінностей не виявлено.

Відсутність статистичної значущості для частини показників може бути пов’язана з обмеженим обсягом вибірки у групі іммобілізованих, що знижує статистичну потужність дослідження.

Як видно з табл. 2, результати порівняльного аналізу між групою іммобілізованих військовослужбовців та групою діючих військовослужбовців мають узгоджений характер. Для більшості досліджуваних показників значення OR перевищують 1, що свідчить про підвищення ризику розвитку патологічних змін у групі іммобілізованих незалежно від групи порівняння.

Таблиця 2. Порівняння частоти патологічних змін у групах іммобілізованих військовослужбовців та діючих військовослужбовців

Показник	Іммобілізовані військовослужбовці, n/N (%)	Діючі військовослужбовці, n/N (%)	OR	95% ДІ	p
Лейкоцитурія	11/19 (57,9)	27/87 (31,0)	3,06	1,08–8,68	0,036
Еритроцитурія	8/19 (42,1)	27/87 (31,0)	1,61	0,56–4,63	0,408
Лейкоцитоз	8/19 (42,1)	16/87 (18,4)	3,21	1,07–9,62	0,041
Креатинінемія	7/19 (36,8)	14/87 (16,1)	3,05	1,02–9,10	0,049
Конкремент обох нирок	6/19 (31,6)	18/87 (20,7)	1,77	0,57–5,50	0,348
Конкремент 2 сечоводів	1/22 (4,5)	2/87 (2,3)	2,05	0,18–22,9	0,582
Конкременти сечового міхура	5/20 (25,0)	4/87 (4,6)	6,90	1,54–30,9	0,006

Найбільш стабільні та статистично значущі відмінності виявлені для показника лейкоцитозу, для якого шанси виявлення у групі іммобілізованих були достовірно вищими порівняно з групою діючих військовослужбовців. Аналогічно, у всіх порівняннях встановлено статистично значуще підвищення шансів наявності конкрементів сечового міхура у групі іммобілізованих.

Для показника лейкоцитурії відзначається тенденція до підвищення частоти, яка досягає статистичної значущості при порівнянні з діючими військовослужбовцями. За іншими показниками (еритроцитурія, креатинінемія, одночасна наявність конкрементів / мікролітів в обох нирках) у більшості випадків відмічається підвищення значень OR, однак статистично значущих відмінностей не встановлено.

Графічна візуалізація результатів (рис. 2) підтверджує виявлені закономірності: більшість показників демонструють зміщення праворуч від лінії OR=1, що відображає системне підвищення шансів розвитку патологічних змін у групі іммобілізованих. При цьому найбільш виражені та стабільні ефекти візуально відмічаються для показника лейкоцитозу та наявності конкрементів сечового міхура, що повністю узгоджується з результатами табличного аналізу.

Рисунок 2. Forest plot відношення шансів (OR) у групі іммобілізованих порівняно з військовослужбовцями НГУ (95% ДІ)

Слід також зазначити, що для частини показників довірчі інтервали є відносно широкими, що може бути пов’язано з обмеженим обсягом вибірки та варіабельністю даних, однак це не змінює загального напряму виявлених асоціацій.

Аналіз продемонстрував, що для більшості досліджуваних факторів значення OR перевищували 1, що свідчить про узгоджене підвищення ризику розвитку патологічних змін у групі іммобілізованих військовослужбовців незалежно від групи порівняння. Найбільш стабільними факторами відмінностей виступають лейкоцитурія, лейкоцитоз, наявність конкрементів сечового міхура, а візуалізація результатів у вигляді Forest plot підтверджує системний характер виявлених змін.

Висновки

Узгоджений характер змін, зокрема наявність лейкоцитозу, лейкоцитурії та підвищеної частоти конкрементів, свідчить про можливу єдність патогенетичних механізмів, пов’язаних із іммобілізацією, включаючи розвиток застійних та інфекційно-запальних процесів.

Таким чином, іммобілізація військовослужбовців проявляється підвищенням частоти патологічних змін у сечовидільній системі, що відображають лабораторні показники запалення та структурні ураження.

Декларація з етики

Протокол дослідження ухвалено комісію з етики та академічної доброчесності Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика.

Конфлікт інтересів

Стаття підготовлена в рамках запланованої дисертаційної роботи та не має конфлікту інтересів.

Список використаної літератури

1. Silva G.R.N., Maciel L.C. (2016) Epidemiology of urolithiasis consultations in the Paraíba Valley. Rev. Colégio Bras. Cir., 43: 410–415. Doi: 10.1590/0100-69912016006001.
2. Akram M., Somani B. (2025) Epidemiology and Management of Kidney Stone Disease — Current Insights. Dovepress, 17: 449–459. Doi: 10.2147/RRU.S517758.
3. Qian X., Wan J., Xu J. et al. (2022) Epidemiological Trends of Urolithiasis at the Global, Regional, and National Levels: A Population-Based Study. Int. J. Clin. Practice. Doi: 10.1155/2022/6807203.
4. Kolupaev C.M., Demchenko V.M., Chernyak M.Y., Lisova G.V. (2022) Dynamics of the prevalence and state-age characteristics of sickle fever in the Kharkiv region. Experimental and clinical medicine, 91(1): 63–71. Doi: 10.35339/ekm.2022.91.1.kdc.
5. Saidakova N.O., Shuliak O.V., Dmytryshyn S.P. et al. (2018) Urolithiasis: the state and problematic questions in rendering the specialized service to the population in kyiv. Urolohiia, 84(1): 33–40. Doi: 0.26641/2307-5279.22.1.2018.128123.
6. Monga M. et al. (2023) Prevalence of Stone Disease and Procedure Trends in the United States. Urology, 176: 63. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37062518. Doi: 10.1016/j.urology.2023.03.040.
7. Ong A. et al. (2023) Selection and Outcomes for Dissolution Therapy in Uric Acid Stones: A Systematic Review of Literature. Curr. Urol. Rep., 24: 355. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37079196. Doi: 10.1007/s11934-023-01164-7/

Інформація про автора:

Іщук Роман Валентинович — аспірант кафедри урології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, лікар-уролог відділення загальної хірургії Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 1 виконавчого органу київської міської ради», Київ, Україна. ORCID ID: 0009-0009-1768-4481. E-mail: [email protected]

Information about the author:

Ishchuk Roman V. — postgraduate student of the Department of Urology of the Shupyk National University of Healthcare of Ukraine, urologist of the Department of General Surgery of the Municipal Non-profit Enterprise «Kyiv City Clinical Hospital № 1 of the Executive Body of the Kyiv City Council», Kyiv, Ukraine. ORCID ID: 0009-0009-1768-4481. E-mail: [email protected]

Надійшла до редакції/Received: 03.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 06.05.2026