Оцінка ефективності слухопротезування у дорослих пацієнтів із сенсоневральною приглухуватістю та вушним шумом | Український Медичний Часопис

Сенсоневральна приглухуватість є одним із найпоширеніших порушень слуху у дорослого населення та часто супроводжується вушним шумом (тинітусом), що негативно впливає на психоемоційний стан і соціальну адаптацію пацієнтів. Слухопротезування є основним методом слухової реабілітації при цій патології. Мета: оцінити ефективність слухопротезування у дорослих пацієнтів із сенсоневральною приглухуватістю та супутнім тинітусом. Об’єкт і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів, яких розподілено на дві групи: основну (30 пацієнтів, які використовували слухові апарати) та контрольну (30 пацієнтів без слухопротезування). Оцінку ефективності проводили за результатами тональної та мовної аудіометрії, а також за шкалами оцінки інтенсивності вушного шуму (Візуальна аналогова шкала) та Tinnitus Handicap Inventory (THI). Результати. Через 3 міс спостереження у пацієнтів основної групи відзначали достовірне покращення розбірливості мовлення, а також зниження інтенсивності тинітусу порівняно з контрольною групою. Висновок. Отримані результати свідчать про значну роль слухопротезування у зменшенні проявів вушного шуму та покращенні якості життя пацієнтів із сенсоневральною приглухуватістю.

Вступ

Сенсоневральна приглухуватість (СНП) — поширене порушення слуху, яке виникає внаслідок ураження рецепторного апарату внутрішнього вуха або слухового нерва. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 430 млн людей у світі мають клінічно значущі порушення слуху.

Одним із найпоширеніших симптомів, що супроводжує СНП, є вушний шум (тинітус) [1, 2]. За різними даними, тинітус відмічають у 60–80% пацієнтів із СНП. Постійний або періодичний шум у вухах може спричиняти безсоння, тривожність, зниження концентрації уваги та соціальну ізоляцію.

Слухопротезування є одним із найбільш ефективних методів слухової реабілітації [3, 4]. Сучасні цифрові слухові апарати не лише покращують сприйняття мовлення, але й можуть зменшувати прояви тинітусу шляхом підвищення рівня акустичної стимуляції та зниження контрасту між фоновим шумом і суб’єктивним звуком.

Мета дослідження: оцінити ефективність слухопротезування у дорослих пацієнтів із СНП та вушним шумом [5, 6].

Об’єкт і методи дослідження

У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів віком 35–70 років із діагнозом СНП ІІ–ІІІ ступеня. Пацієнтів розподілено на дві групи: основна (n=30) — пацієнти, які використовували цифрові слухові апарати, і контрольна (n=30) — пацієнти, які не використовували слухопротезування.

Усім пацієнтам проводили отоскопію, тональну порогову аудіометрію, мовну аудіометрію, оцінку інтенсивності тинітусу за Візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), оцінку впливу тинітусу за опитувальником THI (Tinnitus Handicap Inventory) [7, 8].

Повторне обстеження проводили через 3 міс.

Результати та їх обговорення

У табл. 1 показано зміни інтенсивності тинітусу за ВАШ у пацієнтів, у табл. 2 — розбірливість мовлення у пацієнтів до та після слухопротезування.

Таблиця 1. Зміни інтенсивності тинітусу за ВАШ у пацієнтів

Група	До слухо- протезування (ВАШ, бали)	Через 3 міс (ВАШ, бали)	Зміна, %
Пацієнти зі слуховими апаратами	6,9±1,2	3,8±1,0	↓ 45
Пацієнти без слухових апаратів	6,7±1,3	6,1±1,2	↓ 9

Таблиця 2. Розбірливість мовлення у пацієнтів

Група	До слухо- протезування, %	Через 3 міс, %
Пацієнти зі слуховими апаратами	52	78
Пацієнти без слухопротезування	54	58

Таким чином, у пацієнтів основної групи відзначено значне покращення розбірливості мовлення.

Показники опитувальника THI (табл. 3) свідчать про зменшення негативного впливу тинітусу на якість життя.

Таблиця 3. Показники опитувальника THI

Група	До слухо- протезування	Через 3 міс
Пацієнти зі слуховими апаратами	56 балів	32 бали
Пацієнти без слухопротезування	54 бали	48 балів

Отримані результати демонструють значне покращення слухової функції та зниження інтенсивності тинітусу у пацієнтів, які використовували слухові апарати. Підвищення рівня зовнішньої акустичної стимуляції може сприяти зниженню центральної слухової гіперактивності, яка розглядається як один із механізмів виникнення тинітусу [9–12].

Крім того, слухопротезування сприяє покращенню комунікативних можливостей пацієнтів, що позитивно впливає на їх соціальну активність і психоемоційний стан.

Висновки

Слухопротезування є ефективним методом реабілітації пацієнтів із СНП.

Використання слухових апаратів сприяє достовірному зниженню інтенсивності вушного шуму.

Слухопротезування значно покращує розбірливість мовлення та якість життя пацієнтів.

Комплексна оцінка ефективності слухопротезування повинна включати аудіометричні дослідження та опитувальники для оцінки тинітусу.

Перспективи подальших досліджень

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення довготривалого впливу слухопротезування на перебіг тинітусу та оптимізацію програм слухової реабілітації.

Конфлікт інтересів

Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Список використаної літератури

1. Shinden S., Suzuki N., Oishi N. et al. (2021) Effective sound therapy using a hearing aid and educational counseling in patients with chronic tinnitus. Auris Nasus Larynx, 48(5): 815–822. DOI: 10.1016/j.anl.2021.01.001.
2. Shekhawat G.S., Searchfield G.D., Stinear C.M. (2013) Role of hearing aids in tinnitus intervention: a scoping review. J. Am. Acad. Audiol., 24(8): 747–762. DOI: 10.3766/jaaa.24.8.11.
3. Lee H.J., Kang D.W., Yeo S.G. (2021) Tinnitus suppression effect of hearing aids in patients with high-frequency hearing loss. J. Clin. Med., 10(8): 1737. DOI: 10.3390/jcm10081737.
4. Waechter S., Jönsson R. (2022) Predictors of tinnitus symptom relief with hearing aids in a European multicenter study. Ear Hear., 44(2): 358–367. DOI: 10.1097/AUD.0000000000001204.
5. Newman C.W., Jacobson G.P., Spitzer J.B. (1996) Development of the Tinnitus Handicap Inventory. Arch. Otolaryngol. Head Neck Surg., 122(2): 143–148. DOI: 10.1001/archotol.1996.01890140029007.
6. McCormack A., Edmondson-Jones M., Somerset S., Hall D. (2016) A systematic review of the reporting of tinnitus prevalence and severity. Hear. Res., 337: 70–79. DOI: 10.1016/j.heares.2016.05.009.
7. Surr R.K., Kolb J.A., Cord M.T., Garrus N.P. (1999) Tinnitus Handicap Inventory as a hearing aid outcome measure. J. Am. Acad. Audiol., 10(9): 489–495. DOI: 10.1055/s-0040-1701242.
8. Lee H.J., Kang D.W., Yeo S.G., Kim S.H. (2022) Hearing aid effects and satisfaction in patients with tinnitus. J. Clin. Med., 11(4): 1096. DOI: 10.3390/jcm11041096.
9. Henry J.A., Zaugg T.L., Myers P.J., Schechter M.A. (2008) Using therapeutic sound with progressive audiologic tinnitus management. Trends Amplif., 12(3): 188–209. DOI: 10.1177/1084713808321184.
10. Hoare D.J., Kowalkowski V.L., Kang S., Hall D.A. (2011) Systematic review and meta-analyses of randomized controlled trials examining tinnitus management. Laryngoscope, 121(7): 1555–1564. DOI: 10.1002/lary.21825.
11. Baguley D., McFerran D., Hall D. (2013) Tinnitus. Lancet, 382(9904): 1600–1607. DOI: 10.1016/S0140-6736(13)60142-7.
12. Langguth B., Kreuzer P.M., Kleinjung T., De Ridder D. (2013) Tinnitus: causes and clinical management. Lancet Neurol., 12(9): 920–930. DOI: 10.1016/S1474-4422(13)70160-1.

Інформація про автора:

Оганян Христина Альбертівна — лікарка І категорії-отоларингологиня, сурдологиня, медична директорка мережі Медичних ЛОР-центрів / Центрів слуху «Беттертон», Київ, Україна. orcid.org/0009-0004-9812-629X. E-mail: [email protected]

Information about the author:

Ohanian Khrystyna A. — 1st category doctor-otolaryngologist, audiologist, medical director of the network of ENT Medical Centers/Hearing Centers «Betterton», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0009-0004-9812-629X. E-mail: [email protected]

Надійшла до редакції/Received: 27.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 14.04.2026