Сучасні підходи до регенерації кісткової тканини щелеп: роль кістково-пластичних матеріалів і плазми крові, збагаченої тромбоцитами

Вступ

Регенерація кісткової тканини щелеп є однією з ключових проблем сучасної стоматології та щелепно-лицьової хірургії через складність забезпечення ефективного відновлення кісткових вад в умовах високого мікробного навантаження, функціонального тиску та естетичних вимог. В Україні актуальність проблеми посилюється зростанням кількості кістково-деструктивних процесів, спричинених екологічними факторами, хронічним стресом, зниженням імунологічної реактивності та значною кількістю бойових травм щелепно-лицьової ділянки внаслідок воєнних дій. За даними ретроспективного дослідження, за період 24.02.2022–24.02.2024 рр. в 6 спеціалізованих медичних закладах Київської обл. проліковано 415 пацієнтів із вогнепальними та вибуховими травмами обличчя, з яких більшість мали переломи щелепи [1]. Загальнонаціо­нальне опитування показало, що 86,6% щелепно-лицьових хірургів залучені в лікування таких ушкоджень серед цивільних та військових [2]. Глобальна потреба в регенеративних технологіях підтверджується виконанням понад 2 млн операцій із використанням кістково-пластичних матеріалів щорічно [3].

Проблема має наукове та практичне значення, оскільки сучасні біотехнологічні підходи, зокрема комбінація кістково-пластичних матеріалів із плазмою крові, збагаченою тромбоцитами (platelet-rich fibrin — PRF), залишаються недостатньо впровадженими в українську практику. Водночас розвиток вітчизняних матеріалів (Bauers, ABGraft) відкриває перспективи для імпортозаміщення, що є критично важливим у контексті економічної доступності та післявоєнної відбудови.

Об’єкт і методи дослідження

Проведено огляд наукових публікацій за період 2015–2024 рр. з баз даних PubMed, Scopus, Web of Science та українських фахових видань. Пріоритет надавали рандомізованим клінічним дослідженням (РКД), систематичним оглядам та метааналізам. Використано методи порівняльного аналізу, синтезу експериментальних і клінічних даних, а також узагальнення результатів РКД і метааналізів.

Дослідження регенерації кісткової тканини щелеп у щелепно-лицьовій хірургії та стоматології за останні 5 років (2020–2024 рр.) зосереджені на вдосконаленні біотехнологічних підходів, зокрема комбінації кістково-пластичних матеріалів із PRF. Розвиток теми можна простежити через 3 ключові етапи: 1) удосконалення класифікації та характеристик кісткових матеріалів; 2) вивчення біологічних механізмів PRF; 3) оцінка синергічного ефекту їх комбінованого використання.

На 1-му етапі дослідження зосередилися на порівнянні біологічних (ксеногенних, алогенних) і синтетичних (β-трикальцій фосфат, гідроксіапатит) матеріалів. Метааналізи підтвердили, що біологічні матеріали (наприклад Straumann XenoFlex) забезпечують високу остеокондукцію завдяки пористій структурі (80–90%), але мають тривалу резорбцію (24–36 міс) [4, 5]. Синтетичні матеріали на основі двофазного фосфату кальцію (β-ТКФ/ГА), зокрема Maxresorb (60% ГА+40% β-ТКФ, botiss Biomaterials), демонструють швидшу біодеградацію (6–12 міс) і нижчий ризик імунних реакцій, що робить їх кращими для малих вад [6, 7]. За технічною документацією виробників, вітчизняний ксеногенний матеріал Bauers (SENSOBONE) відповідає стандартам ДСТУ ISO 13485 [8], а синтетичні гідроксіапатитні матеріали типу NanoGraft/ABGraft знаходяться на етапі клінічного вивчення [9]; проте відсутність незалежних РКД обмежує їх міжнародне визнання.

Другий етап пов’язаний із вивченням PRF як джерела факторів росту (тромбоцитарний фактор росту (Platelet-Derived Growth Factor — PDGF), трансформувальний фактор росту-β (Transforming growth factor-β — TGF-β), фактор росту ендотелію судин (Vascular endothelial growth factor — VEGF), що стимулюють остеогенез та ангіогенез. Систематичні огляди встановили, що PRF скорочує період загоєння на 30–40% завдяки фібриновому матриксу та вивільненню факторів росту, а при комбінованому лікуванні пародонтальних вад зменшує глибину зондування (probing depth — PD) на 3,0–4,2 мм [10]. Проте нестандартизовані протоколи центрифугування (2700–3000 об./хв, 10–14 хв) ускладнюють порівняння результатів [11].

Третій етап — оцінка комбінованого підходу (PRF+кісткові матеріали). Метааналіз 18 РКД (n=856) підтвердив збільшення обсягу новоутвореної кістки на 25–35% при синус-ліфтингу та пародонтальних вадах [12]. Вітчизняні матеріали Bauers демонструють потенціал для застосування в комбінації з PRF, однак доказова база наразі обмежена клінічними спостереженнями без контрольованих досліджень. За даними виробника, їхня вартість у 3–4 рази нижча за імпортні аналоги [8], що є ключовим у контексті післявоєнної відбудови та високої частоти бойових травм щелеп (415 випадків за період 2022–2024 рр.) [1].

Критичний аналіз методів попередніх досліджень показує їхні сильні сторони та обмеження. Метааналізи РКД забезпечили надійну доказову базу для PRF і кісткових матеріалів, наприклад E.C. Pichotano та співавтори використовували гістоморфометрію та комп’ютерну томографію для оцінки регенерації [13]. Водночас більшість вітчизняних досліджень обмежується клінічними параметрами (PD, CAL) без гістологічної верифікації. Експериментальні моделі (вади calvaria у тварин) підтвердили синергію PRF і кісткових матеріалів (показник новоутвореної кістки (bone fill) 55–70%), але не враховують специфіки людської фізіології [13].

Основні прогалини в літературі включають наступне: 1) брак РКД для оцінки довгострокової ефективності (понад 12 міс) комбінованого підходу [10, 12]; 2) відсутність стандартизованих протоколів центрифугування PRF [11]; 3) обмежена кількість досліджень вітчизняних матеріалів (Bauers, ABGraft), що стримує їх інтеграцію в міжнародну практику.

Стаття спрямована на заповнення цих прогалин шляхом систематизації даних про синергічний ефект PRF і кісткових матеріалів, оцінки потенціалу Bauers і ABGraft та розробки рекомендацій для стандартизації PRF-протоколів в українському контексті.

Попередні дослідження стали основою для формулювання дослідницького питання: як комбінація PRF із кістковими матеріалами, зокрема вітчизняними, може оптимізувати регенерацію кістки в умовах високої частоти травм щелеп в Україні? Методологічну основу цієї статті становили актуальні метааналізи, оскільки вітчизняна доказова база щодо регенеративних технологій у щелепно-лицьовій хірургії залишається вкрай обмеженою: систематичних досліджень вітчизняних кістково-пластичних матеріалів в Україні практично не проводилось, а наявні роботи обмежені поодинокими клінічними спостереженнями та дисертаційними дослідженнями без контрольних груп.

Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні біотехнологічних підходів, практичне — у сприянні імпортозаміщенню та підвищенні доступності регенеративних технологій в Україні.

Результати

Кістково-пластичні матеріали є основою регенеративних технологій у щелепно-лицьовій хірургії та стоматології, забезпечуючи остеокондукцію та підтримку структури вади. Їх поділяють на біологічні (ксеногенні, алогенні) та синтетичні. Біологічні матеріали, такі як Straumann XenoFlex (90% губчаста бичача кістка+10% свинячий колаген) і Bauers SENSOBONE (ксеногенна кістка великої рогатої худоби), мають пористість 70–90%, що імітує структуру людської кістки, сприяючи міграції остеобластів. Їхня резорбція триває 9–36 міс залежно від матеріалу, що оптимально для великих вад, але може ускладнювати ранню імплантацію [8, 14]. Синтетичні матеріали, такі як Maxresorb (60% ГА+40% β-ТКФ, botiss) і типу ABGraft (ГА+β-ТКФ), мають пористість 60–80% і швидшу біодеградацію (6–24 міс), що робить їх кращими для постекстракційних лунок і пародонтальних вад [15].

Фізичні характеристики матеріалів відіграють ключову роль у регенерації. Наприклад, розмір пор у Bauers SENSOBONE (200–800 мкм) забезпечує оптимальну інтеграцію з PRF, тоді як синтетичні матеріали типу ABGraft (100–500 мкм) сприяють швидшій васкуляризації [9]. Хімічний склад (наприклад співвідношення кальцію та фосфору в гідроксіапатиті) впливає на біосумісність і швидкість резорбції. За технічною документацією виробника, вітчизняні матеріали, наприклад Bauers SENSOBONE, відповідають стандартам ДСТУ ISO 13485, а коштують у 3–4 рази менше за імпортні аналоги, що є критично важливим для України в умовах обмежених ресурсів [8].

Порівняння характеристик матеріалів наведено в табл. 1, яка систематизує дані про походження, склад, пористість, розмір пор, час резорбції та основні клінічні застосування. Наведені дані дозволяють оцінити переваги біологічних матеріалів (висока пористість, повільна резорбція) для великих вад і синтетичних матеріалів (швидка біодеградація) для малих вад, що допомагає клініцистам обирати оптимальний матеріал залежно від типу вади та клінічної ситуації [4, 6, 12, 16].

Таблиця 1. Порівняльна характеристика кістково-пластичних матеріалів (розроблено на основі [4, 5, 6, 16])

Оптимальний розмір пор для остеокондукції становить 200–600 мкм, що забезпечує ефективну міграцію остеобластів і васкуляризацію. Пори розміром менше ніж 100 мкм обмежують проникнення клітин, тоді як пори більші ніж 800 мкм знижують механічну міцність матеріалу [15, 16]. Біологічні матеріали, як-от Straumann XenoFlex або Bio-Oss і Bauers, характеризуються повільною резорбцією (24–36 міс), що робить їх оптимальними для реконструкції великих кісткових вад, зокрема травматичних. Синтетичні матеріали, такі як Maxresorb та типу NanoGraft/ABGraft, мають швидшу біодеградацію (6–24 міс), що є кращим для малих вад і пост­екстракційних лунок [9, 15]. Співвідношення кальцію до фосфору (Ca / P) також впливає на біосумісність: для гідроксіапатиту ABGraft (Ca / P=1,67) воно відповідає природній кістці, сприяючи стабільній інтеграції, тоді як для β-трикальцій фосфату Maxresorb (Ca / P=1,5) забезпечується швидша резорбція, що підходить для динамічної регенерації [15, 16]. Ці характеристики допомагають клініцистам обирати матеріал залежно від типу вади та клінічної ситуації. Наприклад, Bauers ефективний при великих травматичних вадах завдяки повільній резорбції, тоді як синтетичні матеріали типу ABGraft частіше використовують для постекстракційних лунок через швидшу інтеграцію [9, 15].

Механізми дії PRF

PRF є автологічним біоматеріалом, отриманим шляхом центрифугування венозної крові без антикоагулянтів (2700–3000 об./хв, 12–14 хв). PRF містить тромбоцити, лейкоцити, фібриновий матрикс і фактори росту: PDGF стимулює проліферацію остеобластів, TGF-β регулює синтез колагену, а VEGF сприяє ангіогенезу [11, 17]. Ці компоненти скорочують період загоєння на 30–40% порівняно з традиційними методами [10].

Модифікації PRF та протоколи центрифугування

PRF має декілька модифікацій, які відрізняються за протоколами центрифугування та клінічним призначенням. Вибір протоколу залежить від клінічної ситуації, типу вади та необхідної концентрації компонентів.

1. Стандартний PRF (Leukocyte- and Platelet-Rich Fibrin — L-PRF) [11, 17, 18]:

• протокол: 2700–3000 об./хв (близько 400 г), 12–14 хв, у пробірках без антикоагулянту (9–10 мл венозної крові);
• характеристики: щільний фібриновий матрикс із тромбоцитами (300–700 тис./мкл), лейкоцитами (~50% від вихідного рівня) та факторами росту — PDGF 150–200 нг/мл, TGF-β 80–120 нг/мл, VEGF 50–100 нг/мл;
• використання: синус-ліфтинг, великі травматичні вади, спрямована кісткова регенерація (guided bone regeneration — GBR) — забезпечує тривале вивільнення факторів росту (7–10 днів) [8].

2. Advanced PRF (A-PRF) [18, 19]:

• протокол: 1300–1500 об./хв (близько 200 г), 14 хв — знижена швидкість центрифугування;
• характеристики: вища концентрація лейкоцитів порівняно з L-PRF (понад 50–60% від вихідного рівня), підвищений рівень факторів росту (зокрема PDGF-AA — найвищий серед усіх концентратів тромбоцитів), менш щільний пористий фібриновий матрикс із пролонгованим вивільненням факторів росту (до 14 днів);
• використання: пародонтальні вади, інфіковані рани — посилена імунна відповідь завдяки лейкоцитам, антимікробні властивості [14, 17].

3. Injectable PRF (i-PRF) [15, 17, 18]:

• протокол: 700 об./хв (близько 60 г), 3–5 хв — мінімальна швидкість, відсутність формування щільного згустку;
• характеристики: рідка форма без щільного фібринового каркасу залишається незагустілою 10–15 хв після центрифугування, що робить її зручною для змішування з кістковими гранулами (Sticky Bone);
• використання: комбінація з синтетичними матеріалами (Maxresorb, ABGraft) для покращення остеоіндукції, ін’єкційне введення в м’які тканини [10].

Вплив параметрів центрифугування на склад PRF:

• швидкість (g-фактор): чим нижча швидкість, тим більше лейкоцитів у верхніх шарах згустку (A-PRF: 60–70% проти L-PRF: 50%) [18];
• час центрифугування: 12–14 хв — оптимальний для формування стабільного фібринового матриксу; <10 хв — неповна полімеризація [11];
• тип центрифуги: фіксований кут (fixed-angle) краще, ніж горизонтальна (swing-out), для розділення фракцій крові [11].

Модифікації PRF — A-PRF та i-PRF — дозволяють адаптувати склад для різних клінічних потреб, тоді як міжнародні систематичні огляди підтверджують редукцію PD на 3,0–4,2 мм при комбінованому лікуванні пародонтальних вад [10, 18]. Водночас вітчизняна доказова база щодо клінічного застосування PRF у стоматології залишається практично відсутньою. В українській літературі описано позитивний вплив PRF на регенерацію тканин пародонта в експерименті та прискорення загоєння постекстракційних ран у клінічних умовах; проте РКД з вимірюванням PD/CAL в Україні не проводили [20, 21].

Проте варіабельність протоколів центрифугування (швидкість, час, тип центрифуги) залишається проблемою для стандартизації [11].

Для оптимізації результатів в Україні доцільно дотримуватися диференційованих протоколів:

• L-PRF (2700–3000 об./хв, 12 хв) — для великих вад і синус-ліфтингу;
• A-PRF (1500 об./хв, 14 хв) — для пародонтальних вад і інфікованих ран;
• i-PRF (700 об./хв, 3–5 хв) — для комбінації з кістковими гранулами.

Впровадження уніфікованих протоколів у клінічну практику в Україні може суттєво підвищити ефективність регенеративних технологій. Відповідно до наказу МОЗ України від 29.12.2016 р. № 1422, вітчизняні лікарі мають право використовувати міжнародні клінічні протоколи [17, 18, 22].

Синергічний ефект комбінованого підходу

Комбінація PRF із кістково-пластичними матеріалами базується на концепції «кісткової інженерії», поєднуючи остеокондукцію (кістковий матеріал), остеоіндукцію (фактори росту PRF) і остеогенез (стовбурові клітини PRF) [17]. Експериментальні дослідження на моделях тварин (вади calvaria, 5–8 мм) показали збільшення обсягу новоутвореної кістки на 30–50% (55–70 проти 35–45% у монотерапії) за 8 тиж [23].

Клінічні дані підтверджують ефективність комбінованого підходу в різних сценаріях:

1. Синус-ліфтинг (split-mouth дизайн). РКД (n=120) показали статистично значуще покращення кількісних та гістоморфометричних показників новоутвореної кістки при застосуванні T-PRF порівняно з DBBM; систематичні огляди підтверджують, що додавання PRF до кісткового замінника покращує висоту кістки та якість новоутвореної тканини в ділянці синус-ліфтингу. Мінімальна висота кістки для імплантації становить 10 мм [24, 25].

2. Пародонтальні вади. Систематичні огляди та метааналізи РКД демонструють зменшення PD на 4,2±0,8 мм (95% ДІ 3,6–4,8 мм) і приріст CAL на 3,5±0,7 мм (95% ДІ 2,9–4,1 мм) із PRF проти 3,1±0,7 мм і 2,8±0,6 мм без PRF (p<0,05). Різниця PD 1,1 мм є клінічно значущою для зниження ризику рецидиву пародонтиту [12, 19, 23].

3. Постекстракційні лунки. РКД (n=44) показало, що A-PRF із заморожено-висушеним кістковим алотранс­плантатом (FDBA) знижує вертикальну резорбцію альвео­лярного гребеня порівняно з контролем: A-PRF+FDBA є ефективним біоматеріалом для ridge preservation і демонструє статистично значуще збереження об’єму кістки (p<0,05). Це критично для збереження обсягу кістки перед імплантацією [26].

4. Травматичні вади щелеп (український контекст). Досвід реконструктивної хірургії щелепно-лицьової ділянки при бойових травмах в Україні накопичується, але РКД PRF у комбінації з кістково-пластичними матеріалами при травматичних вадах щелеп не проводилися. Наявні поодинокі описові серії випадків вказують на потенціал Bauers SENSOBONE із PRF при реконструкції великих вад, проте їхня доказова база потребує підтвердження у РКД із застосуванням КПКТ. Це визначає актуальність подальших досліджень у контексті воєнної медицини в Україні [27].

Систематичний огляд та метааналіз РКД підтвердили статистично значуще зростання bone fill при комбінованому підході (PRF кістковий матеріал) порівняно з монотерапією (p<0,05, помірна гетерогенність I²<50%) [28], що підтверджує надійність висновків.

У табл. 2 узагальнено клінічні результати комбінованого використання кістково-пластичних матеріалів із PRF у різних сценаріях: синус-ліфтинг, пародонтальні вади, п­остекстракційні лунки та травматичні вади щелеп. Наведено порівняння показників новоутвореної кістки (bone fill), зменшення PD і приріст клінічного рівня прикріплення (clinical attachment level — CAL), а також ризики ускладнень для матеріалів Straumann BoneCeramic, Bauers SENSOBONE, Maxresorb і ABGraft [10, 12, 19, 23, 24].

Таблиця 2. Клінічні результати комбінованого використання кістково-пластичних матеріалів із PRF [13, 19, 23, 24, 25]

Дані щодо Straumann XenoFlex і Maxresorb базуються на РКД і метааналізах (рівень доказовості I), що підтверджують їхню ефективність при синус-ліфтингу та пародонтальних вадах [7, 16]. Для XenoFlex результати отримані безпосередньо з досліджень DBBM — репрезентативного ксеногенного матеріалу — і підтверджені гістоморфометричними даними [14]. Натомість дані для вітчизняних матеріалів Bauers SENSOBONE і NanoGraft/ABGraft отримані переважно з клінічних спостережень і описових серій, що потребують підтвердження в рандомізованих дослідженнях із достатньою статистичною потужністю (рекомендований n≥120; β=0,20). Наведені в табл. 2 дані підкреслюють переваги комбінованого підходу та вказують на необхідність розширення доказової бази для вітчизняних матеріалів, що є критичним для стратегії імпортозаміщення в умовах воєнного стану в Україні.

Методи оцінки регенерації кісткової тканини

Оцінка ефективності регенерації кісткової тканини базується на кількісних і якісних методах. Гістоморфометрія дозволяє оцінити частку новоутвореної кістки (bone fill) із точністю до 5–10%, але потребує біопсії, що обме­жує її використання в клінічній практиці [29]. Комп’ютерна томографія (КТ) є золотим стандартом для вимірювання обсягу кістки (наприклад висота при синус-ліфтингу: 10,5±1,2 мм із PRF [24]), але в Україні доступ до КТ обмежений через високу вартість [14]. Рентгенографія (ортопантомограма) використовується для оцінки щільності кістки, але має нижчу точність (±15%) [30].

В українських умовах частіше використовують клінічні показники, як-от зниження PD і CAL у пародонтології, які не потребують дорогого обладнання та валідовані в численних РКД. Обмеження методів підкреслюють потребу в розробці протоколів, адаптованих до ресурсних можливостей системи охорони здоров’я України.

Клінічні сценарії в Україні: бойові травми щелеп

Висока частота бойових щелепно-лицьових травм в Україні створює унікальні виклики для регенеративних технологій. Вогнепальні та вибухові травми часто призводять до значних кісткових вад, що потребують комбінованого підходу з використанням кістково-пластичних матеріалів у поєднанні з PRF. Дані виробника та клінічні спостереження показали, що використання ксеногенних матеріалів (типу Bauers) з PRF забезпечує bone fill 50–65% за 6–12 міс при реконструкції переломів щелеп, тоді як без PRF показник становить 35–45%, що свідчить про потенціал комбінованого підходу [8]. Антибактеріальні властивості лейкоцитарного PRF зумовлені вивільненням факторів захисту з гранулоцитів і можуть знижувати ризик інфекційних ускладнень у контамінованих ранах [19].

Економічна доступність вітчизняних матеріалів Bauers SENSOBONE і NanoGraft/ABGraft порівняно з імпортними аналогами робить їх перспективними для медичних закладів в умовах дефіциту ресурсів. Проте відсутність стандартизованих протоколів і достатньої кількості РКД для цих матеріалів обмежує їх широке науково обґрунтоване впровадження.

Перспективи вітчизняних матеріалів

Вітчизняні матеріали Bauers SENSOBONE і NanoGraft/ABGraft демонструють фізико-хімічні характеристики, сумісні з вимогами до кісткових замінників: оптимальна пористість і розмір пор забезпечують судинну інвазію та інтеграцію з PRF. За технічними даними виробників, обидва матеріали підходять для різних клінічних сценаріїв — від постекстракційних лунок до реконструктивних втручань. Проте клінічна ефективність цих матеріалів у комбінації з PRF потребує підтвердження у РКД із достатньою статистичною потужністю.

Суттєво нижча вартість Bauers SENSOBONE і NanoGraft/ABGraft порівняно з імпортними аналогами робить їх стратегічно важливими для медичних закладів України в умовах обмеженого фінансування та необхідності імпортозаміщення. Подальше розширення доказової бази цих матеріалів є пріоритетним завданням для вітчизняної хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії.

Практичні рекомендації для стандартизації PRF-протоколів

Для оптимізації та відтворюваності результатів регенеративних втручань у щелепно-лицьовій хірургії необхідна чітка стандартизація протоколів центрифугування PRF. Базуючись на проаналізованих даних, рекомендується диференціювати протоколи залежно від клінічної мети.

Для структурної підтримки (синус-ліфтинг, GBR, реконструкція великих вад) слід використовувати протокол L-PRF (Leukocyte- and Platelet-Rich Fibrin) [11, 17].

Параметри: 2700–3000 об./хв (близько 400 г) протягом 12–14 хв.

Результат: формування щільного міцного фібринового матриксу, що забезпечує тривале вивільнення факторів росту (7–14 днів) та слугує стабільним каркасом.

Для посиленої біологічної активності (пародонтальні вади, інфіковані рани) оптимальним є протокол A-PRF (Advanced PRF) [11, 17, 18].

Параметри: знижена швидкість 1300–1500 об./хв (близько 200 г) протягом 14 хв.

Результат: завдяки нижчій силі центрифугування у згустку зберігаються більша кількість лейкоцитів (до 60–70%) та вища концентрація факторів росту (PDGF до 250 нг/мл), що посилює ангіогенез та імунну відповідь.

Для комбінації з гранулами («біо-мікс») використовують протокол i-PRF.

Параметри: мінімальна швидкість 700 об./хв (близько 60 г) протягом 3–5 хв.

Результат: отримання рідкої форми, збагаченої розчинними факторами росту, яка ідеально підходить для зволоження та аглютинації кісткових гранул (наприклад ABGraft), перетворюючи їх на остеоіндуктивний композит.

Впровадження таких диференційованих та уніфікованих протоколів у клінічних рекомендаціях МОЗ України може сприяти підвищенню відтворюваності та ефективності регенеративних втручань [22].

Обговорення

Проведений огляд підтверджує, що комбінований підхід до регенерації кісткової тканини щелеп є клінічно ефективнішим за монотерапію. Ключова наукова цінність цього підходу полягає в синергії: кістково-пластичний матеріал забезпечує остеокондукцію (пасивний каркас), тоді як PRF додає критично важливі остеоіндукцію (сигнали факторів росту) та остеогенез (клітини). По суті PRF трансформує біоматеріал із пасивного наповнювача в активний біологічний реактор, що прискорює загоєння (на 30–40%) та збільшує обсяг новоутвореної кістки (на 30–50%).

Однак головний висновок цього огляду має не стільки біологічний, скільки практичний та стратегічний характер для системи охорони здоров’я України. В умовах післявоєнної відбудови та лікування масових бойових травм щелеп (415 випадків за період 2022–2024 рр.) економічна доступність стає вирішальним фактором. Вітчизняні матеріали Bauers та NanoGraft/ABGraft, які в 3–4 рази дешевші за імпортні аналоги, є не просто комерційною альтернативою, а стратегічним активом для імпортозаміщення та забезпечення доступності високотехнологічної допомоги.

Водночас впровадження цих матеріалів у широку практику стикається з фундаментальним обмеженням — розривом у доказовій базі. Ефективність міжнародних аналогів (Straumann, Maxresorb) підтверджена даними рівня I (метааналізи, РКД з великими вибірками). Натомість дані щодо Bauers та ABGraft наразі обмежуються рівнем III. Це означає, що українські хірурги, обираючи вітчизняний матеріал, змушені значною мірою покладатися на власний досвід та невеликі дослідження, що має певні ризики та ускладнює прогнозування результатів. Ця прогалина є прямим закликом до дії для наукової спільноти та МОЗ України щодо ініціації повноцінних багатоцентрових РКД.

Другим суттєвим обмеженням, виявленим у ході огляду, є хаотичність у застосуванні PRF. Як показано, PRF — не один продукт, а ціла родина біоматеріалів (L-PRF, A-PRF, i-PRF). Нерозуміння відмінностей у протоколах (наприклад використання L-PRF 400 г там, де показаний A-PRF 200 г) призводить до неоптимальних результатів та ускладнює порівняння даних між різними клініками.

Нарешті, слід враховувати обмеження самих досліджень. Більшість із них мають період спостереження 6–12 міс, що достатньо для оцінки ранньої регенерації, але не для повної резорбції біологічних матеріалів (24–36 міс). Відсутність довгострокових даних (понад 24 міс) для Bauers та NanoGraft/ABGraft залишає відкритим питання про стабільність регенерату в умовах функціонального навантаження імплантатами.

Таким чином, подальші дослідження мають бути спрямовані на розв’язання двох ключових завдань:

• клінічна валідація: проведення РКД для Bauers та NanoGraft/ABGraft з фокусом на довгострокових результатах (≥24 міс) та порівнянні із золотими стандартами;
• методологічна стандартизація: впровадження диференційованих національних протоколів для PRF, щоб забезпечити відтворюваність та ефективність технології.

Висновки

Проведений огляд засвідчив, що комбіноване використання кістково-пластичних матеріалів із PRF забезпечує синергічний ефект, що статистично значуще підвищує ефективність регенерації кісткової тканини щелеп порівняно з монотерапією. За даними метааналізу РКД, застосування PRF у поєднанні з кістковими замінниками при пародонтальних вадах забезпечує зменшення глибини зондування (WMD=−1,43 мм) і приріст клінічного рівня прикріплення (WMD=1,29 мм) порівняно з монотерапією. При синус-ліфтингу комбінований підхід (DBBM + L-PRF) підвищує показник новоутвореної кістки до 27,5±9,8% гістоморфометрично порівняно з 21,3±7,6% без PRF, що підтверджує біологічну ефективність доданої PRF-компоненти. Підвищення концентрації факторів росту (зокрема PDGF-AB до ~185 нг/мл у A-PRF) обґрунтовує вибір відповідного типу PRF залежно від клінічного сценарію.

Вітчизняні матеріали Bauers SENSOBONE і NanoGraft/ABGraft є економічно доступними альтернативами імпортним аналогам і відповідають вимогам до кісткових замінників за фізико-хімічними характеристиками. В умовах масових бойових щелепно-лицьових травм в Україні та необхідності імпортозаміщення ці матеріали мають стратегічний потенціал. Проте їхня клінічна ефективність наразі підтверджена лише даними виробників і клінічних спостережень (рівень доказовості III), що вказує на необхідність повноцінних багатоцентрових РКД із довгостроковим спостереженням (≥24 міс).

Стандартизація протоколів центрифугування PRF є необхідною умовою відтворюваності результатів: для структурної підтримки (синус-ліфтинг, GBR) рекомендується L-PRF (~400 г, 12–14 хв), для посиленої біологічної активності (пародонтальні вади, інфіковані рани) — A-PRF (~200 г, 14 хв), для аглютинації гранул — i-PRF (~60 г, 3–5 хв). Впровадження диференційованих протоколів у клінічні настанови МОЗ України відповідає чинній нормативній базі та сприятиме підвищенню ефективності та порівнянності результатів регенеративних технологій у вітчизняних клініках.

Подальші дослідження мають бути спрямовані на два пріоритети: клінічну валідацію — проведення РКД для Bauers SENSOBONE і NanoGraft/ABGraft із фокусом на довгострокові результати і порівняння із золотими стандартами; та методологічну стандартизацію — уніфікацію PRF-протоколів для забезпечення відтворюваності й доказовості технології в Україні.

Внесок авторів у підготовку статті

О.В. Любченко — формулювання мети роботи, розробка концепції дослідження, наукове керівництво, контроль ходу дослідження та дотримання методології, остаточне затвердження статті.

В.Я. Петрашко — підбір літературних джерел за темою роботи, виконання клінічних досліджень, збір та обробка даних, написання тексту статті, підготовка статті до публікації.

Конфлікт інтересів

Відсутній.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 12.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 18.03.2026