Харчування та серце: глобальні дані, які змінюють традиційні погляди
Ще однією особливістю ESC 2025 стала безпрецедентна увага до впливу харчування на розвиток серцево-судинних захворювань (ССЗ). Цьому питанню організатори відвели настільки вагоме місце, що воно стало темою окремого симпозіуму «Дієта та ССЗ: сучасні глобальні дані». У фокусі цього симпозіуму знаходилися результати трьох великих міжнародних проєктів — PURE, INTERSTROKE та консорціуму InterConnect, які суттєво змінили сучасне уявлення про роль дієти у збереженні кардіометаболічного здоров’я.
Дослідження PURE: макронутрієнти та серцево-судинні ризики
Розпочав роботу симпозіуму професор Ендрю Менте (Andrew Mente), Інститут досліджень здоров’я населення (Population Health Research Institute), Гамільтон, Канада, який представив доповідь «Глобальні харчові звички та серцево-судинні наслідки: макроелементи (вуглеводи, жири та білки) — висновки дослідження PURE». Доповідач нагадав, що переважна частина сучасних уявлень про харчування та здоров’я походить з одного екологічного дослідження, в якому відзначений сильний зв’язок між вживанням насичених жирів та зростанням смертності від ішемічної хвороби серця. Однак подальші когортні дослідження, переважно проведені в західних країнах, продемонстрували зовсім інші дані. Встановлено, що рівень загального споживання жирів не супроводжується зростанням ризику серцево-судинних подій, а їх заміна вуглеводами може навіть підвищувати смертність. Проте ці висновки не можна вважати максимально достовірними через відсутність даних з країн з низьким та середнім рівнем доходу та обмежену інформацію щодо ролі білка в серцево-судинному ризику.
У цьому контексті дослідження PURE є унікальним за масштабом та географічним охопленням: в ньому взяли участь 147 268 осіб із 25 країн світу, причому на момент початку випробування жоден учасник не мав будь-яких ССЗ. Такий дизайн дослідження дозволив чітко простежити розвиток серцево-судинної патології в динаміці. Протягом 15 років спостереження дослідники зафіксували майже 12 тис. серцево-судинних подій та понад 17 546 випадків смерті, що дозволило сформувати винятково потужну базу для статистичного аналізу. Крім цього, такий великий обсяг вибірки надав можливість детально оцінити вплив макронутрієнтів на серцево-судинний ризик у різних популяціях світу та проаналізувати вплив соціально-економічних та культурних чинників. Вчені також врахували вплив численних факторів, здатних вплинути на розвиток ССЗ: вік, стать, рівень освіти та добробуту, куріння, фізична активність, наявність артеріальної гіпертензії чи цукрового діабету (ЦД), а також прийом ліків (зокрема статинів). Аналіз проводили на двох рівнях: популяційному, оцінюючи середні показники серцево-судинних подій у великих групах населення, та індивідуальному, що дозволило виявити нелінійні залежності між споживанням нутрієнтів та серцево-судинним ризиком для окремої людини.
Одним із ключових напрямів аналізу став вплив вуглеводів. На популяційному рівні відзначили достовірний позитивний взаємозв’язок між часткою енергії, отриманої з вуглеводів, та серцево-судинними подіями: збільшення частки енергії з вуглеводів супроводжувалося підвищенням частоти серцево-судинних подій та смертності (рис. 1).
Найбільш сильний зв’язок виявлено в категорії «Інсульт»: кожне додаткове 10% зростання загальної енергетичної цінності раціону за рахунок вуглеводів супроводжувалося підвищенням частоти інсультів на 1,34 події / 1000 пацієнто-років (р<0,0001).
Наступним ключовим аспектом, який досліджували у випробуванні PURE, став вплив жирів на серцево-судинний ризик. Встановлено, що цей взаємозв’язок не є лінійним, а має J‑ або U‑подібний характер: це означає, що як надто низьке, так і надмірне споживання жирів асоціюється з підвищенням ризику серцево-судинних подій та смертності (рис. 2).
Водночас дослідники виявили так званий оптимальний діапазон споживання жирів — він становить близько 25–35% від загального споживання енергії, у межах якого ризик серцево-судинних подій був найнижчим. Цікаво, що рекомендація Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо отримання 30% енергії з жирів потрапляє саме в цей оптимальний діапазон, що підкреслює її наукову обґрунтованість та практичну значущість для профілактики ССЗ.
Дослідники звернули увагу на географічні та економічні відмінності харчових раціонів. Порівняння даних за рівнем доходу показало, що в країнах з низьким рівнем доходів вуглеводи забезпечують до 80% енергії харчового раціону, тоді як у більш заможних країнах їх частка становить лише 45–55% (рис. 3). Натомість споживання жирів переважає в раціонах громадян багатих країн: 25–35% проти 10–30% у країнах із низьким рівнем доходу. При цьому білки виявилися найбільш стабільним компонентом раціону: вони становлять близько 10–15% енергії харчового раціону незалежно від географічного регіону.
Особливу увагу автори дослідження приділили насиченим жирам. В усіх країнах виявлений схожий U‑подібний зв’язок: тобто як занадто низьке, так і надмірне їх споживання підвищує ризик розвитку ССЗ. Оптимальний «золотий діапазон» визначений як 7–10% від загального споживання енергії. Хоча абсолютний ризик у країнах із низьким доходом був вищим, сама форма залежності залишалася незмінною, що підтверджувало універсальність зроблених висновків та незалежність ефекту від економічних чинників.
Підсумовуючи отримані результати, професор Е. Менте підкреслив кілька ключових моментів: високе споживання вуглеводів асоціюється з підвищенням ризику серцево-судинних подій і смертності, тоді як для жирів та насичених жирів характерні нелінійні залежності з чітко визначеним «оптимальним діапазоном» споживання. Білки виявилися найбільш стабільним компонентом раціону; вони продемонстрували потенційно захисний ефект щодо серцево-судинних подій і смертності. Таким чином, результати дослідження PURE ставлять під сумнів жорсткі обмеження щодо вмісту жирів у раціоні та підкреслюють необхідність контролю саме вуглеводного компонента. Отримані дані, на думку лектора, обґрунтовують необхідність перегляду поточних дієтичних рекомендацій, адже вони повинні відповідати реальному глобальному стану.
Дослідження INTERSTROKE: харчування та інсульт
Логічним продовженням роботи симпозіуму стала доповідь «Вплив раціону харчування на інсульти та їх підтипи: результати дослідження INTERSTROKE» професора Мартіна Джеймса О’Доннелла (Martin James O’Donnell), виконавчого декану Коледжу медицини, медсестринства та наук про здоров’я Університету Голуея (College of Medicine, Nursing and Health Sciences, University of Galway), Ірландія, в якій він презентував дуже цікаві результати. INTERSTROKE — це міжнародне багатоцентрове дослідження, яке охопило 32 країни на всіх континентах та включило понад 26 тис. учасників. Його особливість полягає у використанні методу «випадок–контроль»: тобто дані кожного пацієнта, який переніс інсульт, порівнювали з даними контрольної особи без інсульту, але зі схожими соціально-демографічними характеристиками. Такий підхід дозволив отримати високоякісні та репрезентативні дані. Доповідач підкреслив, що широкий географічний розподіл — включення країн від Північної Америки до Південної Азії — також забезпечив глобальну цінність отриманих даних.
У дослідженні оцінювали популяційно атрибутивний ризик для різних компонентів раціону, що дозволило визначити, яка частка серцево-судинних подій у популяції може бути пов’язана із особливостями харчового раціону. Наприклад, дослідники встановили, що майже 90% випадків інсульту можна пояснити поєднаним впливом декількох модифікованих чинників ризику, серед яких провідну роль відіграють артеріальна гіпертензія та харчування (рис. 4).
Отримані дані, з одного боку, підтвердили добре відому істину: підвищений артеріальний тиск майже подвоює ймовірність виникнення інсульту незалежно від його типу. З іншого боку, отримані цікаві, але менш очікувані результати: звичний раціон харчування виявився другим за значущістю фактором ризику інсульту. Нездорові харчові звички суттєво підвищують ймовірність як ішемічного, так і геморагічного інсульту. Харчування виступає водночас як захисним, так і шкідливим чинником, адже все залежить від того, які саме продукти переважають у раціоні. У цьому контексті доповідач представив дані про вплив конкретних груп продуктів на вірогідність розвитку інсульту, підкресливши, що найпотужніший захисний ефект виявляють фрукти та овочі: встановлено, що в осіб, які споживають фрукти в найбільшій кількості, зафіксоване вражаюче зниження ризику цереброваскулярних подій будь-якого типу на 40%, а регулярне вживання овочів асоціюється зі зниженням ризику всіх типів інсульту на 28% (рис. 5).
Доповідач відзначив, що ці результати є надзвичайно цінними, адже вони перетворюють загальні рекомендації про «здорове харчування» на конкретні кількісні показники. Він також звернув увагу на те, що бобові, горіхи та цільнозернові продукти чинять протекторний вплив, знижуючи ризик виникнення інсульту, тоді як рафіновані зернові не змогли продемонструвати достовірного захисного ефекту.
Один із найбільш інтригуючих висновків дослідження стосувався впливу макронутрієнтів (вуглеводів, жирів та білків) на ризик інсульту. Доповідач зазначив, що для кожного з цих компонентів була виявлена U‑подібна залежність, що слід трактувати наступним чином: як занадто низьке, так і надмірне споживання будь-якого макронутрієнту може бути шкідливим. Що стосується вуглеводів, найнижчий ризик інсульту відзначали за умови їх вмісту в добовій кількості калорій у межах 50–55%, тоді як крайнощі — надто низьковуглеводна або надто високовуглеводна дієта — підвищували ймовірність розвитку цереброваскулярних подій (рис. 6). Схожу картину відмічали щодо впливу жирів: оптимальний діапазон споживання становив 25–30% від добового раціону, при цьому як нестача жирів, що призводить до ослаблення судинної стінки, так і їх надлишок, який зумовлює розвиток атеросклерозу, визнані небажаними. Навіть щодо доцільного вмісту білків у раціоні визначена «золота середина»: для профілактики ішемічного інсульту оптимальним виявився рівень 15–16% білка в загальному раціоні, тоді як для зниження ризику геморагічного інсульту цей показник повинен бути трохи вищим: 17–18%.
*За винятком Південної Азії.
Детальний аналіз харчових звичок продемонстрував, що регулярне вживання фруктів, овочів, бобових та цільнозернових продуктів суттєво знижує ймовірність інсульту. Протекторний ефект також виявляють риба, м’ясо птиці та молочні продукти, тоді як смажена їжа та продукти з рафінованих зернових асоціюються з підвищеним ризиком виникнення інсульту. Професор М.Дж. О’Доннелл підкреслив не тільки важливість самої наявності корисних продуктів у раціоні, але й значущість їх частки в харчовому раціоні та регулярності споживання, адже саме збалансованість харчування визначає його захисний потенціал.
Особливу увагу доповідач приділив так званому ліпідному парадоксу. Виявилося, що високий рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), який традиційно вважають «гарним» та кардіопротекторним, дійсно асоціюється зі зниженням ризику ішемічного інсульту (рис. 7). Проте одночасно цей показник може підвищувати ймовірність виникнення геморагічного інсульту, що демонструє двояку роль одного й того самого біомаркера залежно від типу цереброваскулярної події. Лектор пояснив, що механізми цього феномену ще остаточно не зрозумілі: можливо, надмірний рівень ХС ЛПВЩ впливає на стабільність судинної стінки або взаємодіє з іншими факторами, які підвищують ризик крововиливу. Це відкриття не лише кидає виклик традиційній парадигмі «чим вище ХС ЛПВЩ, тим краще», а й підкреслює потребу в подальших дослідженнях, перш ніж робити практичні клінічні висновки або модифікувати стратегії профілактики інсульту.
Але вплив харчування не обмежується окремими ліпідними показниками: на імовірність інсульту значною мірою впливають культурні та регіональні відмінності раціону. Усім пацієнтам пропонували заповнити анкету Diet Risk Score; залежно від результатів учасників поділили на три терцилі: хворі в першому терцилі (T1) мали найвищий ризик розвитку інсульту, у третьому терцилі (T3), навпаки, — найнижчий. Виявилось, що у більшості географічних регіонів покращення дієтичного профілю істотно знижує ризик інсульту. Так, у китайських учасників з T3 ризик інсульту був нижчий майже на 50% (ВШ 0,51; 95% ДI 0,43–0,61) порівняно з пацієнтами з T1. У Східній Європі та на Близькому Сході цей показник досягав 0,43 (99% ДI 0,32–0,58). Подібну тенденцію відзначали в Північній Америці, Західній Європі та Південній Америці: чим здоровіший раціон харчування, тим нижчий ризик розвитку інсульту.
В Африці ефект був менш вираженим: перехід до кращого дієтичного раціону знижував ризик не так чітко, хоча для осіб з T3 все ж простежувалася позитивна тенденція (ВШ 0,62; 95% ДI 0,42–0,91). Найбільш контрастний результат зафіксовано в Південній Азії, де ВШ для T2 і T3 перевищувало 1 (1,09 та 1,18 відповідно), демонструючи відсутність очікуваного захисного ефекту та навіть потенційне підвищення ризику. Доповідач пояснив цей факт регіональними особливостями харчування, соціально-економічним контекстом та можливими обмеженнями методики оцінки дієтичного раціону.
Таким чином, ключовий меседж виступу професора М.Дж. О’Доннелла надзвичайно чіткий: якість дієти є потужним інструментом профілактики інсульту. Ключовим принципом раціональної дієти є помірність, адже і надмірне, і надто обмежене споживання макронутрієнтів підвищує ризик інсульту. Вплив дієти на розвиток цереброваскулярних подій варіює залежно від регіону та культурних харчових традицій. Здоровий раціон, багатий на фрукти, овочі, бобові та цільнозернові продукти, залишається одним із найефективніших засобів захисту головного мозку від серйозних судинних подій, але він має бути адаптований до індивідуальних потреб пацієнта та соціокультурних особливостей конкретного географічного регіону.
Консорціум InterConnect: споживання м’яса і ризик розвитку ЦД
Третю доповідь представила Ніта Форухі (Nita Forouhi), професорка кафедри здоров’я та харчування населення в Кембриджському університеті (University of Cambridge), Кембридж, Великобританія. Презентація на тему «Світове споживання м’яса та ризик ССЗ: комплексні висновки консорціуму InterConnect» викликала значний інтерес в учасників ESC 2025. У цій роботі поєднані результати численних міжнародних досліджень, в яких оцінювався вплив різних типів м’яса та масштабів його споживання на ризик серцево-судинних подій у різних регіонах світу. Особливу увагу доповідачка приділила ЦД, метаболічному порушенню, яке створює значне навантаження на глобальну систему охорони здоров’я та є одним із провідних факторів ризику ССЗ, передчасної захворюваності та смертності. Нині у світі налічується близько 590 млн дорослих з ЦД, тобто приблизно кожна дев’ята людина у світі має ЦД. За прогнозами, у 2050 р. ця цифра значно зросте та буде становити вже 853 млн. На сьогодні близько 90% усіх випадків ЦД припадає на ЦД 2-го типу, а харчування розглядається як ключовий модифікований фактор ризику цього захворювання.
Професорка Н. Форухі приділила значну увагу класифікації м’яса. До червоного м’яса належить м’язове м’ясо ссавців: яловичина, баранина, свинина та телятина, тоді як до переробленого м’яса — продукти, що пройшли технологічну обробку для покращення смаку або збільшення терміну збереження (соління, в’ялення, ферментація, копчення), зокрема бекон, шинка, ковбаси та хот-доги. Окрему категорію становить м’ясо птиці: курка, качка, гуска, індичка — воно належить до білого м’яса.
Міжнародні огляди, зокрема, підготовлені ВООЗ та Всесвітнім фондом дослідження раку, класифікували перероблене м’ясо як канцероген, а червоне м’ясо — як можливий канцероген, який зумовлює розвиток колоректального раку. У цьому контексті існують чіткі рекомендації: споживати не більше трьох порцій м’яса на тиждень (350–500 г у приготованому вигляді, що відповідає 50–70 г/добу), а споживання переробленого м’яса слід уникати або мінімізувати.
Доповідачка підкреслила, що результати досліджень щодо ЦД 2-го типу залишаються дискусійними, адже більшість існуючих даних отримана в Європі та Північній Америці в ході досліджень з високою різноманітністю аналітичних підходів. Вплив споживання птиці вивчали значно менше, ніж червоного чи переробленого м’яса, а попередні метааналізи часто обмежуються лише підсумковими оцінками опублікованих досліджень, без використання індивідуальних даних учасників. У цьому контексті професорка Н. Форухі акцентувала увагу на перевагах проведення метааналізу персоналізованих даних, що дозволяє стандартизувати методи, гармонізувати змінні та знизити аналітичну гетерогенність, тобто забезпечити отримання більш точних та надійних результатів.
Оцінка взаємозв’язку між споживанням різних видів м’яса та ризиком розвитку ЦД 2-го у дорослих стала метою консорціуму InterConnect. Особливості харчування оцінювали за допомогою анкет, дієтичного анамнезу, щоденників; діагноз підтверджували даними медичних реєстрів, призначеними препаратами та біохімічними показниками.
Дослідники проаналізували дані 1,97 млн дорослих, період спостереження становив майже 10 років, протягом яких зафіксовано 107 271 випадок ЦД 2-го типу, що дозволило сформулювати висновки з високою статистичною достовірністю. Вчені врахували широкий спектр факторів ризику, в тому числі — демографічних, харчових, вплив супутніх захворювань, завдяки чому мінімізували вірогідні похибки та змогли дійти обґрунтованих висновків.
Узагальнені дані показали чіткий зв’язок: високий рівень споживання м’яса асоціюється зі зростанням ризику розвитку ЦД, особливо за умов переважного споживання переробленого м’яса. Підвищення ризику має поступовий характер, без чітких порогових значень, тобто навіть невелике збільшення кількості м’яса в раціоні підвищує ймовірність розвитку ЦД. За підрахунками дослідників, кожні додаткові 50 г/добу переробленого м’яса підвищують ризик виникнення ЦД на 25–30%, тоді як кожні додаткові 100 г/добу червоного м’яса асоціюються зі зростанням вірогідності виникнення ЦД на 10–15%. Щодо споживання птиці отримані не такі однозначні результати: у деяких когортах не виявлено зв’язку між рівнем споживання птиці та ризиком ЦД, тоді як в інших — відзначали незначне підвищення ризику.
Важливо, що зв’язок між споживанням м’яса та ЦД виявився подібним та не залежав від статі, віку, індексу маси тіла, що свідчить про універсальний характер закономірності. Додатковий статистичний аналіз підтвердив, що отримані результати не залежать від тривалості спостереження, географічного регіону чи середнього рівня споживання м’яса в популяції. Доповідачка підкреслила, що заміна споживання переробленого м’яса переважно червоним або м’ясом птиці може знизити ризик розвитку ЦД 2-го типу.
Таким чином, отримані дані підтверджують: високий рівень споживання м’яса підвищує ризик розвитку ЦД 2-го типу, причому найвищий провокативний ефект має перероблене м’ясо. Дані щодо птиці залишаються менш однозначними, але демонструють можливу користь від заміни переробленого м’яса на менш оброблені продукти. Доповідачка наголосила, що скорочення споживання м’яса не лише знижує ризик розвитку ЦД 2-го типу, а й відповідає принципам сталого харчування, знижуючи навантаження на довкілля.
Висновки симпозіуму
Після виступів доповідачів відбулася жвава дискусія, під час якої учасники обговорювали не лише вплив окремих продуктів та макронутрієнтів, а й роль загальної структури раціону у формуванні серцево-судинного ризику та вірогідності виникнення ЦД 2-го типу. Відзначено, що збалансований раціон, багатий на фрукти, овочі, бобові, цільнозернові продукти та помірну кількість білого або червоного м’яса, демонструє стабільний протекторний ефект, тоді як надмірне споживання переробленого м’яса, насичених жирів або рафінованих вуглеводів підвищує ризики.
Ключове послання симпозіуму полягає в тому, що збалансоване харчування є потужним профілактичним інструментом, який на популяційному рівні може перевищувати ефективність окремих фармакологічних втручань. Водночас дієтичні рекомендації мають враховувати регіональні особливості, індивідуальні потреби та типові патерни харчування, щоб максимально знизити ризик для здоров’я та забезпечити універсальний захисний ефект.
Підготувала Т. Можина
