Мета: провести аналіз наявності клінічних проявів тривоги, частоти порушень серцевого ритму та дослідити ефективність прегабаліну у пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ), ішемічною хворобою серця (ІХС) та у військовослужбовців з гострим міокардитом (ГМ). Об’єкт і методи дослідження. У дослідження включено 172 пацієнтів чоловічої статі з серцево-судинними захворюваннями: з них 102 військовослужбовці з ГМ; 35 пацієнтів з ГХ, 35 пацієнтів з ІХС. У пацієнтів не відмічено клінічно виражених ознак серцевої недостатності і виявлено збережену фракцію викиду за даними ехокардіографічного обстеження. Усіх пацієнтів анкетували за шкалою HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale) і шкалою Гамільтона (HAM-A) для визначення наявності і вираженості проявів тривоги. Хворим з клінічно вираженими проявами тривоги призначали прегабалін (Зонік, ТОВ «Гледфарм ЛТД) в дозі 75 мг двічі на добу протягом 2 міс, після чого проводили повторне анкетування і обстеження. Також у всіх пацієнтів визначали концентрацію кортизолу в сироватці крові та виконували 24-годинний моніторинг електрокардіограми при ініціальному обстеженні до призначення лікування та через 2 міс спостереження. Результати. У військовослужбовців з ГМ порівняно з пацієнтами з ГХ та ІХС клінічні прояви тривоги виявляли відповідно на 30,4 та 24,5% частіше, і асоціювалися з більш вираженим порушенням варіабельності ритму серця (за показником SDNN та відношенням LF/HF, що були на 20,0 та 23,3% нижчими порівняно з такими у пацієнтів з ГХ; а також на 21,3% нижчим відношенням LF/HF порівняно з хворими на ІХС) та з більш частим розвитком надшлуночкової екстрасистолії і фібриляції передсердь без асоціації зі шлуночковими аритміями. Застосування прегабаліну у військовослужбовців з ГМ протягом 2 міс зумовило зменшення кількості балів згідно з результатами оцінки за шкалою HADS в 1,85 раза та за шкалою HAM-A в 1,63 раза, що відповідало відсутності тривожного розладу та супроводжувалося нормалізацією вмісту кортизолу. При цьому встановлено зниження частоти надшлуночкової екстрасистолії на 39,5% і пароксизмів фібриляції передсердь на 34,5% на фоні поліпшення симпато-вагусного балансу, про що свідчило підвищення показника LF/HF на 22,5%. Висновок. Пацієнти з ГМ характеризувалися більш вираженими проявами тривоги порівняно з такими з ГХ та ІХС і більш частою наявністю порушень серцевого ритму. Застосування прегабаліну протягом 2 міс забезпечувало усунення клінічних проявів тривоги в усіх групах хворих, а у пацієнтів з ГМ асоціювалося зі зниженням частоти надшлуночкових порушень ритму.