Вступ
Вивчення впливу стресу на розвиток і прогресування серцево-судинної патології було і залишається актуальним завданням кардіологічної науки. Поширеність тривожних розладів в українській популяції до введення воєнного стану на початку 2022 р. становила 3–5% у загальній популяції, а серед соматичних хворих стаціонарів досягала 6–10% [2, 4]. Нині в період воєнного стану відмічають значне збільшення кількості осіб з наявністю тривожного розладу, які потребують психотерапевтичної допомоги в результаті постійного контакту зі стресовими факторами [5]. Для населення України, першочергово військовослужбовців, в сучасних умовах воєнного стану відбувається паралельне формування як індивідуальної, так і колективної травматизації, що, відповідно, негативно позначається на рівні як індивідуального психосоматичного, так і громадського здоров’я [3–5]. На особливу увагу заслуговують пошук і розробка нових підходів до лікування і профілактики патологічного впливу стресу на серцево-судинну систему людини та ефективних механізмів адаптації людського організму в умовах хронічного впливу стресових факторів.
Останніми десятиліттями доведено, що як гострий, так і хронічний вплив ментального стресу суттєво підвищує частоту фатальних серцево-судинних подій — за даними декількох масштабних метааналізів довготривалий вплив стресових чинників зумовлює зростання ризику розвитку раптової серцевої смерті (РСС) на 50–60% [6, 7, 11]. Основною причиною РСС, як відомо, є розвиток порушень серцевого ритму, що у разі впливу стресових чинників може відбуватися внаслідок різкого підвищення активності симпатичної нервової системи і концентрації кортизолу та катехоламінів у крові, що призводить до порушення варіабельності ритму серця (ВРС) та балансу взаємодії нервових волокон і кардіоміоцитів [13–15].
У цьому аспекті необхідно зазначити, що важливим кроком нейрофармакології останніми десятиліттями став пошук альтернативних можливостей для фармакотерапії тривожного розладу, пов’язаний із впровадженням у клінічну практику аналога гамма-аміномасляної кислоти прегабаліну. Ефективність цього препарату щодо корекції тривожного розладу доведена в ряді рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень [17, 18]. Крім того, доведено позитивний ефект прегабаліну щодо усунення як психічних, так і соматичних проявів тривоги, порушень сну, анксіолітичний ефект, а також нормалізацію балансу взаємодії симпатичної та парасимпатичної нервової системи, що є особливо актуальним у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, ускладненими порушеннями ритму серця [7, 9, 17].
На сьогодні доведено, що розвиток порушень серцевого ритму у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями може бути пов’язаний з патологічним впливом гострого та хронічного стресу внаслідок активації симпатоадреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової систем [4, 14, 16]. Безперечно, що як військовослужбовці, так і цивільне населення України в умовах воєнного стану відчувають постійний вплив стресових чинників як додатковий істотний фактор ризику прогресування серцево-судинної патології. Таким чином, актуальним завданням сучасної кардіології є пошук нових можливостей для корекції впливу стресових чинників на перебіг серцево-судинної патології і розвиток аритмічних ускладнень у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
Мета роботи: провести аналіз наявності клінічних проявів тривоги, частоти порушень серцевого ритму та дослідити ефективність прегабаліну у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ), ішемічною хворобою серця (ІХС) та у військовослужбовців з гострим міокардитом (ГМ).
Об’єкт і методи дослідження
Обстежено 172 пацієнтів чоловічої статі із серцево-судинними захворюваннями в період з квітня 2024 до березня 2025 р.: з них 102 військовослужбовці з ГМ, середній вік 37,2±3,3 року; 35 пацієнтів з ГХ, середній вік 46,2±4,0 року, 35 пацієнтів з ІХС, середній вік 50,2±4,3 року, які проходили обстеження і стаціонарне лікування у відділі некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії і поліклініці ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України».
До початку досліджень усі пацієнти підписали інформовану згоду на обробку персональних даних згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 р. № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування». Обробка інформації проводилася згідно з вимогами Закону України «Про захист персональних даних».
Усіх пацієнтів анкетували за шкалою HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale) і шкалою Гамільтона (HAM-A) для визначення наявності та вираженості проявів тривоги. Вираженість проявів тривоги за шкалою HADS оцінювали шляхом підрахунку кількості балів, де 0–7 балів відповідало відсутності тривоги; 8–10 балів — субклінічній тривозі; 11 балів і вище — клінічно значущій тривозі. Вираженість клінічних проявів тривоги за шкалою HAM-A оцінювали на основі розрахунку набраних балів, де: ≤17 балів відповідало відсутності або легкій вираженості тривожного синдрому; 17–24 бали — помірній вираженості тривожного розладу; ≥25 балів — наявності тяжкого або дуже тяжкого тривожного розладу.
Рівень кортизолу в сироватці крові визначали в ранкові години (7:00–9:00) методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням наборів реактивів ELISA-EIA-1887.
Добове моніторування електрокардіограми (ЕКГ) проводили на апараті «Philips Digitrack TM-plus 3100A», оцінювали часткову кількість шлуночкових і надшлуночкових екстрасистол (ШЕ і НШЕ) відносно кількості нормальних шлуночкових комплексів, наявність пароксизмів нестійкої шлуночкової тахікардії (НШТ) та фібриляції передсердь (ФП). Критерієм частої ШЕ та НШЕ вважали наявність ≥1,0% екстрасистол від загальної кількості скорочень серця за добу. Критерієм НШТ була наявність тахікардії з частотою скорочень серця >100 уд./хв у вигляді ≥3 послідовних шлуночкових комплексів тривалістю до 30 с [1]. За допомогою апарату добового моніторування ЕКГ також оцінювали показники ВРС: SDNN — стандартне відхилення всіх R–R-інтервалів, RMSSD — корінь квадратний із середньої суми квадратів різниці інтервалів між шлуночковими комплексами, LF — низькочастотну частину спектра коливань в частотному діапазоні 0,04–0,15 Гц; HF — високочастотну складову спектра коливань у частотному діапазоні 0,15–0,5 Гц та симпато-парасимпатичний баланс LF/HF.
Пацієнти отримували рекомендовану медикаментозну терапію згідно з нозологією [1]. До госпіталізації в стаціонар пацієнти отримували антиаритмічну терапію за показаннями. Усі включені в дослідження хворі мали збережену фракцію викиду (ФВ) лівого шлуночка за даними ехокардіографічного обстеження. У дослідження не включали хворих з серцевою недостатністю, периферичними набряками, ортостатичною гіпотензією.
Хворим з клінічно вираженою тривогою призначали прегабалін (Зонік, ТОВ «Гледфарм ЛТД») в дозі 75 мг двічі на добу протягом 2 міс, після чого проводили повторне анкетування й обстеження. Вибір прегабаліну для корекції тривожного синдрому був пов’язаний з необхідністю швидкої корекції клінічних проявів тривоги у військовослужбовців і цивільних в умовах стресу, відсутністю можливості ефективного контролю прийому антидепресантів відповідними спеціалістами за місцем несення служби або проживання.
Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програмного пакета Microsoft Excel 2010 (Microsoft Office, США) та статистичної програми STATISTICA 10.0 Portable (Statsoft, США). Обчислені кількісні показники наведені як середнє значення та стандартна похибка середнього (М±m), для порівняння середніх показників у всіх групах використовували t-критерій Стьюдента. Для всіх видів аналізу критичний рівень статистичної значущості становив p<0,05. Взаємозв’язок між змінними визначали за допомогою параметричного кореляційного аналізу Пірсона.
Результати та їх обговорення
При первинному обстеженні встановлено, що найчастіше клінічно виражена тривога виявлялась у пацієнтів з ГМ, що становило 49,1% випадків (50 осіб) проти 34,2% — з ГХ (12 осіб) та 37,1% — з ІХС (13 осіб) (рис. 1). Частота виявлення субклінічної тривоги була в групах зіставною, а відсутність тривоги найчастіше відмічали у хворих з ГХ — 37,1% випадків.
Результати оцінки пацієнтів за шкалою HAM-A при ініціальному обстеженні повною мірою підтвердили дані, отримані при опитуванні за шкалою HADS: наявність помірного або вираженого тривожного розладу реєструвалась у 49,1% пацієнтів з ГМ, у 34,2% — з ГХ та у 37,1% — з ІХС (рис. 2).
Таким чином, за результатами оцінки за обома шкалами клінічно значуща тривога у військовослужбовців з міокардитом порівняно з пацієнтами з ГХ та ІХС виявлялася на 30,4 та 24,5% частіше відповідно.
Рівень базового кортизолу в крові був асоційований з рівнем тривоги. У пацієнтів з ГМ його вміст за відсутності або наявності субклінічної тривоги був нижчим на 31,9% (р<0,01) та 52,2% (р<0,01) порівняно з хворими з наявністю клінічно значущої тривоги (табл. 1). Натомість у пацієнтів з ГХ та ІХС достовірно вища концентрація кортизолу відмічалася лише за наявності клінічно значущої тривоги. При порівнянні груп між собою встановлено, що в разі відсутності тривоги та за наявності субклінічної тривоги рівень кортизолу достовірно не відрізнявся і відповідав референтним значенням. При цьому у пацієнтів з ГМ і клінічно вираженою тривогою рівень кортизолу був у середньому на 20,3% вищим порівняно з таким у пацієнтів з ГХ (р<0,05) та на 20,6% вищим порівняно з таким у хворих з ІХС (р<0,05).
Таблиця 1. Концентрація кортизолу у пацієнтів із серцево-судинною патологією при різних проявах тривоги за шкалою HADS
| Патологія | Відсутність тривоги | Субклінічна тривога (8–10 балів) | Клінічно значуща тривога (≥11 балів) | Референтні значення |
|---|---|---|---|---|
| ГМ | 139,5±16,3 | 204,2±19,2* | 291,2±22,3** | 50–230 нг/мл |
| ГХ | 124,4±17,5 | 168,3±20,9 | 235,5±23,1** | |
| ІХС | 130,7±17,1 | 169,5±19,2 | 231,2±23,5** |
Наступний етап дослідження полягав у визначенні ефективності прегабаліну щодо корекції проявів тривоги у військовослужбовців з ГМ і пацієнтів з ГХ та ІХС та оцінці його впливу на частоту порушень серцевого ритму і показники ВРС. Препарат призначали хворим із наявністю клінічно вираженої тривоги згідно з результатами опитування за шкалою HADS та за наявності помірно вираженого або тяжкого тривожного розладу згідно з результатами оцінки за шкалою HAM-A — 50 пацієнтам з ГМ, 12 — з ГХ та 13 — з ІХС. У групі військовослужбовців з ГМ після 2 міс прийому прегабаліну кількість балів за шкалою HADS знизилася в 1,85 раза — з 12,54±1,41 до 6,76±0,87 бала (р<0,001), а кількість балів з шкалою HAM-A в 1,63 раза — з 23,02±2,66 до 14,12±1,65 бала (р<0,001). У пацієнтів з ГХ кількість балів за шкалою HADS зменшилася в середньому в 1,96 раза — з 12,03±1,34 до 6,14±0,73 бала (р<0,001), а кількість балів за шкалою HAM-A — в 1,55 раза — з 20,13±2,25 до 13,01±1,44 бала (р<0,001). У пацієнтів з ІХС кількість балів зменшилася відповідно в 1,86 раза — з 12,21±1,30 до 6,55±0,75 бала (р<0,001) за шкалою HADS та в 1,52 раза — з 21,29±2,37 до 14,01±1,50 бала (р<0,001) за шкалою HAM-A. Таким чином, у пацієнтів з ГМ, ГХ та ІХС після завершення 2-місячного курсу лікування прегабаліном оцінка за шкалами HADS та HAM-A свідчить про відсутність тривожного розладу.
При аналізі змін концентрації кортизолу встановлено, що через 2 міс прийому прегабаліну його вміст достовірно знизився і відповідав нормальним величинам в усіх групах хворих (рис. 3).
Рисунок 3. Динамічні зміни вмісту кортизолу у хворих з клінічно вираженою тривогою на фоні застосування прегабаліну
При дослідженні частоти і спектра порушень ритму серця та ВСР при ініціальному обстеженні у хворих з клінічно вираженою тривогою встановлено суттєві відмінності (табл. 2).
Таблиця 2. Порівняльний аналіз частоти порушень серцевого ритму і параметрів ВРС в групах хворих з клінічно вираженою тривогою при ініціальному дослідженні
| Показник | Величина показника в групах | ||
|---|---|---|---|
| ГМ | ГХ | ІХС | |
| НШЕ, % | 1,77±0,23 | 0,67±0,08** | 1,15±0,17* |
| ШЕ, % | 3,19±0,41 | 0,85±0,09** | 2,12±0,25* |
| Часта НШЕ, % пацієнтів | 33,3 | 14,2 | 20,0 |
| Часта ШЕ, % пацієнтів | 31,3 | 8,5 | 14,2 |
| НШТ, % пацієнтів | 24,5 | 2,8 | 11,4 |
| ФП, % пацієнтів | 18,6 | 5,7 | 17,1 |
| SDNN, мс | 81,9±6,7 | 102,3±6,5* | 87,5±6,5 |
| RMSSD, мс | 14,2±2,1 | 24,2±2,8** | 18,8±2,3 |
| LF/HF, у.о. | 0,79±0,06 | 1,03±0,07* | 1,01±0,08* |
У військовослужбовців з ГМ порівняно з пацієнтами з ГХ в 2,6 раза частіше реєстрували НШЕ, в 3,7 раза частіше — ШЕ, в 8,7 раза частіше — пароксизми НШТ та в 3,2 раза частіше — пароксизми ФП. Порівняно з пацієнтами з ІХС у хворих з ГМ НШЕ реєструвалася в 1,54 раза частіше, ШЕ — в 1,5 раза частіше, пароксизми НШТ — в 2,1 раза частіше, а частота виявлення ФП фактично не відрізнялася.
Крім цього, у пацієнтів з ГМ виявлено найбільш виражене зниження показників ВРС серед груп хворих: величина показника SDNN була на 20,0% (р<0,05) нижчою, RMSSD — на 31,3% (р<0,01) меншою, а відношення LF/HF, що характеризує симпато-парасимпатичний баланс, — на 23,3% (р<0,05) нижчим порівняно з такими у пацієнтів з ГХ. Також виявлено, що відношення LF/HF у пацієнтів з ГМ було на 21,3% (р<0,05) нижчим порівняно з таким у хворих з ІХС.
Через 2 міс спостереження у хворих з різною серцево-судинною патологією та клінічними проявами тривоги виявлено зниження частоти як шлуночкових, так і надшлуночкових порушень ритму (табл. 3). Часткова кількість НШЕ у військовослужбовців з ГМ зменшилася порівняно з даними ініціального обстеження на 39,5%, а частота виявлення пароксизмів ФП знизилася на 34,5%. При цьому у хворих з ГМ кількість надшлуночкових порушень ритму залишалася достовірно вищою, зокрема часта НШЕ реєструвалася вдвічі частіше порівняно з хворими з ГХ та ІХС. При порівнянні показників ВРС у пацієнтів з ГМ та з ГХ достовірні відмінності через 2 міс встановлені для показника SDNN, що був на 16,4% нижчим (р<0,05) у хворих з ГМ, та для відношення LF/HF, яке було нижчим на 15,7% (р<0,05).
Таблиця 3. Частота порушень серцевого ритму і параметрів ВРС у хворих з клінічно вираженою тривогою через 2 міс спостереження
| Показник | Величина показника в групах | ||
|---|---|---|---|
| ГМ | ГХ | ІХС | |
| НШЕ, % | 1,07±0,12 | 0,52±0,05** | 0,70±0,17* |
| ШЕ, % | 1,52±0,18 | 0,72±0,06** | 1,02±0,14* |
| Часта НШЕ, % пацієнтів | 16,0 | 8,3 | 7,7 |
| Часта ШЕ, % пацієнтів | 16,0 | 8,3 | 15,3 |
| НШТ, % пацієнтів | 12,0 | – | 7,7 |
| ФП, % пацієнтів | 12,0 | – | 7,7 |
| SDNN, мс | 95,2±7,1 | 113,9±8,1* | 104,5±9,2 |
| RMSSD, мс | 19,1±2,5 | 25,1±3,0 | 24,9±2,5 |
| LF/HF, у.о. | 1,02±0,08 | 1,21±0,08* | 1,09±0,08 |
Кореляційний аналіз встановив прямі взаємозв’язки між вмістом кортизолу при ініціальному обстеженні та кількістю балів за шкалою HADS, що характеризують наявність клінічно значущої тривоги в усіх групах хворих: у пацієнтів з ГМ коефіцієнт кореляції становив (r=0,75; р<0,01), з ГХ та ІХС — (r=0,56; р<0,05) та (r=0,47; р<0,05) відповідно. При цьому достовірні кореляційні зв’язки між вмістом кортизолу при ініціальному обстеженні та наявністю частої НШЕ (r=0,61; р<0,02) і пароксизмів ФП (r=0,56; р<0,05) через 2 міс спостереження виявлені тільки у пацієнтів з ГМ з клінічно вираженою тривогою.
Також за результатами кореляційного аналізу у військовослужбовців з ГМ, які отримували прегабалін, встановлено достовірний кореляційний зв’язок між результатами кількісної оцінки щодо наявності тривоги за шкалами HADS та HAM-A при ініціальному обстеженні і кількістю НШЕ — (r=0,71; р<0,01) та (r=0,64; р<0,02) відповідно, а також наявністю частої НШЕ через 2 міс спостереження — (r=0,73; р<0,02) та (r=0,55; р<0,05) відповідно. Крім того, у військовослужбовців з ГМ виявили кореляційний зв’язок між кількісною оцінкою за шкалами HADS та HAM-A щодо наявності тривоги при базисному обстеженні і наявністю пароксизмів ФП через 2 міс спостереження — коефіцієнти кореляції становили (r=0,65; р<0,05) та (r=0,70; р<0,02) відповідно. Кореляційних зв’язків між вираженістю проявів тривоги згідно з балами за шкалами HADS та HAM-A і наявністю шлуночкових порушень ритму, включаючи пароксизми НШТ, як у хворих з ГМ, так і у пацієнтів з ГХ та ІХС не виявлено.
Згідно з результатами дослідження пацієнтів з різними серцево-судинними захворюваннями встановлено, що у хворих з ГМ клінічно виражена тривога виявлялася частіше порівняно з пацієнтами з ГХ та ІХС. Це асоціювалось із більш частим розвитком порушень серцевого ритму у цієї категорії хворих та більш суттєвим зниженням показників ВСР.
Слід відзначити, що досі існують лише поодинокі публікації, присвячені впливу тривожних розладів на розвиток аритмій, серед військовослужбовців з ГМ, пацієнтів з ГХ та ІХС [3, 12, 20]. Отримано дані, що наявність скарг на відчуття серцебиття і перебоїв у роботі серця у військовослужбовців чоловічої статі на фоні клінічно виражених тривожних розладів є фактором ризику розвитку аритмічних ускладнень, зокрема НШТ та ФП [6, 8, 12]. Дотепер не проведено досліджень, присвячених порівняльному аналізу частоти виявлення тривожних розладів та їх асоціації з персистенцією порушень серцевого ритму у пацієнтів з різними серцево-судинними захворюваннями. Згідно з отриманими в науковій роботі результатами, наявність і персистенція надшлуночкових порушень ритму у військовослужбовців з ГМ мала чіткий асоціативний зв’язок із наявністю клінічних проявів тривоги, натомість шлуночкові порушення ритму не мали асоціативних зв’язків з наявністю клінічно виражених тривожних розладів. Натомість зменшення вираженості тривожних розладів у військовослужбовців з міокардитом після завершення прийому прегабаліну не мало асоціативного зв’язку з наявністю шлуночкових порушень ритму, причиною персистенції яких найвірогідніше слугували запальні та фібротичні зміни міокарда шлуночків.
Також в нашому дослідженні проведено аналіз впливу прегабаліну на корекцію тривожних розладів у військовослужбовців з ГМ, пацієнтів з ГХ та ІХС та встановлено, що його застосування через 2 міс достовірно зменшує прояви тривоги. Зменшення вираженості клінічних проявів тривоги у військовослужбовців з ГМ на тлі застосування прегабаліну мало чіткий асоціативний зв’язок зі зниженням частоти виникнення НШЕ та пароксизмів ФП та з поліпшенням симпато-парасимпатичного балансу. При цьому зменшення вираженості тривожних розладів у військовослужбовців з міокардитом після завершення прийому прегабаліну не мало асоціативного зв’язку з наявністю шлуночкових порушень ритму, причиною персистенції яких найвірогідніше слугували запальні та фібротичні зміни міокарда шлуночків. У декількох зарубіжних дослідженнях доведено, що саме порушення симпато-парасимпатичного балансу є однією із причин виникнення осередків зворотного входження імпульсу в передсердях, що зумовлює виникнення надшлуночкових аритмій [10, 14, 18]. Також відомо, що у пацієнтів з ІХС значне зниження показника SDNN є одним із предикторів як РСС, так і загальної серцево-судинної смерті [15, 19]. Згідно з отриманими нами даними, застосування прегабаліну через 2 міс супроводжувалося покращенням показників ВРС, зокрема достовірним підвищенням LF/HF і показника SDNN, що, на нашу думку, може позитивно впливати на зниження аритмічної активності у хворих із різною серцево-судинною патологією.
У пацієнтів з ГХ та ІХС нами також встановлено зворотний кореляційний зв’язок між зниженням частоти виникнення НШЕ та зменшенням вираженості клінічних проявів тривоги на фоні лікування прегабаліном. Однак необхідно зазначити, що тільки серед пацієнтів з ГМ виявлено достовірні кореляційні зв’язки між вмістом кортизолу при ініціальному обстеженні та персистенцією частої НШЕ і пароксизмів ФП через 2 міс спостереження.
Висновки
1. У військовослужбовців з ГМ порівняно з пацієнтами з ГХ та ІХС клінічні прояви тривоги виявляли відповідно на 30,4 та 24,5% частіше, і вони асоціювалися з більш вираженим порушенням ВРС (за показником SDNN та відношенням LF/HF, що були на 20,0 та 23,3% нижчими порівняно з такими у хворих з ГХ; а також на 21,3% нижчим відношенням LF/HF порівняно з хворими на ІХС) та з більш частим розвитком надшлуночкової екстрасистолії і ФП без асоціації зі шлуночковими аритміями.
2. Застосування прегабаліну у військовослужбовців з ГМ протягом 2 міс привело до зменшення кількості балів за шкалою HADS в 1,85 раза та за шкалою HAM-A — в 1,63 раза, що відповідало відсутності тривоги та супроводжувалося нормалізацією вмісту кортизолу. При цьому встановлено зниження частоти надшлуночкової екстрасистолії на 39,5% і пароксизмів ФП на 34,5% на фоні поліпшення симпато-парасимпатичного балансу, про що свідчило підвищення показника LF/HF на 22,5%.
3. У пацієнтів з ГХ та ІХС застосування прегабаліну супроводжувалося значним зменшенням кількості балів за шкалами HADS — в 1,96 та 1,86 раза відповідно та HAM-A — в 1,55 та 1,52 раза відповідно, що свідчило про відсутність тривоги. Через 2 міс лікування у цих пацієнтів відзначено нормалізацію рівня кортизолу, однак не встановлено чіткої асоціації зі зниженням частоти порушень ритму та зміною показників ВРС.
Фінансування
Робота виконана за рахунок державного фінансування Національної академії медичних наук України в рамках планової науково-дослідної роботи: «Встановити вплив стресових чинників на перебіг та віддалені наслідки міокардиту в умовах воєнного стану та розробити новітні підходи до його лікування» (КПКВ: 6561040; № держреєстрації 012211202079).
Конфлікт інтересів
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Участь авторів у підготовці статті
Концепція і проєкт дослідження — О.Н., С.Ч., Т.Т., В.Н.; збір матеріалу — Р.К., Ж.А., А.С., Є.Т.; створення бази даних — А.С., Ж.А., Р.К., Є.Т.; статистичний аналіз результатів — Р.К., А.С., В.Н.; написання статті — О.Н., С.Ч., А.С., В.Н.; редагування статті — О.Н., С.Ч.
Список використаної літератури
|
Інформація про авторів:
Несукай Олена Геннадіївна — докторка медичних наук, професорка, головна наукова співробітниця відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, Київ, Україна. orcid.org/0000-0003-0904-7406. E-mail: [email protected] Чернюк Сергій Володимирович — доктор медичних наук, провідний науковий співробітник відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, Київ, Україна. orcid.org/0000-0002-7151-5437 Талаєва Тетяна Володимирівна — докторка медичних наук, професорка, завідувачка відділу клінічної фізіології та генетики ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, Київ, Україна. orcid.org/0000-0002-9598-5281 Кириченко Роман Михайлович — кандидат медичних наук, науковий співробітник відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, Київ, Україна. orcid.org/0000-0003-0564-8052 Сливна Анастасія Борисівна — аспірантка відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, Київ, Україна. orcid.org/0009-0001-5598-9069 Тітов Євгеній Юрійович — кандидат медичних наук, науковий співробітник відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, Київ, Україна. orcid.org/0009-0008-1153-133X Адарічева Жанна Григорівна — лікарка-психотерапевтка ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, Київ, Україна. orcid.org/0009-0000-8426-6241 Несукай Валентин Геннадійович — кандидат медичних наук, завідувач неврологічного відділення № 1 КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8», Київ, Україна. orcid.org/0000-0003-3672-1443 |
Information about the authors:
Nesukay Elena G. — doctor of medical sciences, professor, chief researcher of the department of non-coronary heart diseases, rheumatology and therapy of the SI «National Scientific Center «The M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Clinical and Regenerative Medicine of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0000-0003-0904-7406. E-mail: [email protected] Cherniuk Sergii V. — doctor of medical sciences, leading researcher of the department of non-coronary heart diseases, rheumatology and therapy of the SI «National Scientific Center «The M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Clinical and Regenerative Medicine of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0000-0002-7151-5437 Talaieva Tetiana V. — doctor of medical sciences, professor, head of the department of сlinical physiology and genetics of the SI «National Scientific Center «The M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Clinical and Regenerative Medicine of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0000-0002-9598-5281 Kirichenko Roman M. — candidate of medical sciences, researcher of the department of non-coronary heart diseases, rheumatology and therapy of the SI «National Scientific Center «The M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Clinical and Regenerative Medicine of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0000-0003-0564-8052 Slyvna Anastasia B. — graduate student of the SI «National Scientific Center «The M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Clinical and Regenerative Medicine of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0009-0001-5598-9069 Titov Ievgenii Yu. — candidate of medical sciences, researcher of the department of non-coronary heart diseases, rheumatology and therapy of the SI «National Scientific Center «The M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Clinical and Regenerative Medicine of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0009-0008-1153-133X Adaricheva Zhanna G. — psychotherapist of the SI «National Scientific Center «The M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Clinical and Regenerative Medicine of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0009-0000-8426-6241 Nesukai Valentyn G. — Candidate of Medical Sciences, Head of Neurological Department № 1 of the Municipal Non-Profit Enterprise «Kyiv City Clinical Hospital № 8», Kyiv, Ukraine. orcid.org/0000-0003-3672-1443 |
Надійшла до редакції/Received: 17.06.2025
Прийнято до друку/Accepted: 18.06.2025
