Мета: підвищення ефективності лікування пацієнтів із раком прямої кишки дистальних відділів шляхом удосконалення методики формування тазового резервуара для мінімізації проявів синдрому низької передньої резекції. Об’єкт і методи дослідження. Проаналізовано функціональні результати проспективного контрольованого дослідження за участю 80 пацієнтів, яким виконано тотальну мезоректумектомію з приводу дистального раку прямої кишки. Результати. Проведений порівняльний аналіз основної групи (n=40) з формуванням тазового резервуара за методикою клініки та групи порівняння (n=40) зі стандартним анастомозом «кінець у кінець». При вивченні резервуарної функції прямої кишки об’єм прямої кишки в основній групі був статистично більшим, ніж у групі порівняння (р<0,001). Оцінка інконтиненції за шкалою Wexner становила 6,2 та 7,3 у 12 міс (p=0,001). Функція внутрішнього сфінктера прямої кишки була менш вразливою в основній групі (p=0,001). Висновок. На основі отриманих даних обґрунтована перевага формування тазового резервуара після тотальної мезоректумектомії у пацієнтів із дистальним раком прямої кишки.