Мета: порівняти системне застосування диклофенаку та лорноксикаму при різних больових станах (гострий, післяопераційний, м’язово-скелетний біль, ургентні стани, первинна цефалгія) з акцентом на системні форми препарату Диклоберл^®. Об’єкт і методи дослідження. Виконано огляд сучасних настанов (Американського коледжу ревматології (American College of Rheumatology — ACR) / Фундації артриту (Arthritis Foundation — AF), Національного інституту здоров’я і досконалості допомоги Великої Британії (National Institute for Health and Care Excellence — NICE), Товариства з покращеного відновлення після операції (Enhanced Recovery After Surgery — ERAS)), мережевих метааналізів і рандомізованих досліджень, а також використано офіційні інструкції (SmPC) та лейбли для підтвердження форм і режимів застосування. Результати. Диклофенак має масштабну доказову базу застосування при різних больових сценаріях і демонструє опіоїдзберігальний ефект у періопераційній мультимодальній анальгезії. Лінійка Диклоберл^® забезпечує послідовність від швидкого старту до добової підтримки та альтернативного шляху введення. Лорноксикам у прямих порівняннях не показав клінічної переваги, а короткий період напіввиведення зумовлює потребу у 2–3 прийомах на добу. Висновки. У щоденній практиці, де мають значення сила ефекту, передбачуваність та простота режиму, системний диклофенак (Диклоберл^®) виглядає більш прагматичним вибором.