Мета: дослідження параклінічних характеристик у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки (ВДПК) у стадії загострення та ремісії. Об’єкт і методи дослідження. Проведено параклінічне обстеження 78 пацієнтів із ВДПК у стадії загострення та повторно — в стадії ремісії захворювання. Вік пацієнтів становив 25–60 років, середній вік — 39,40±1,27 року. Чоловіків — 54 (69,2%), жінок — 24 (30,7%). Обстежені поділені на дві групи за ознакою наявності загострення чи ремісії ВДПК. Параклінічне обстеження включало електроенцефалографію та імпедансну плетизмографію (РЕГ). Результати. Реографічні показники свідчили про переважне ускладнення венозного відтоку у пацієнтів з ВДПК як у каротидному, так і у вертебрально-базилярному басейнах (ВББ), переважне підвищення тонусу артерій усіх калібрів зі зниженим кровонаповненням у басейні сонної артерії (БСА) та у ВББ. У пацієнтів із ВДПК у стадії ремісії відмічено характерну динаміку зміни показників РЕГ. Зокрема, визначали тенденцію до нормалізації венозного відтоку та тонусу, підвищення кровонаповнення в БСА та ВББ та деяке поліпшення iнтрацеребрального співвідношення кровонаповнення. Виявлені зміни на електроенцефалограмі свідчать, що вегетативна дисфункція при ВДПК є наслідком функціональної дезінтеграції неспецифічних лімбіко-ретикулярних систем головного мозку. У процесі лікування відмічено регрес дезорганізації біоелектричної активності, зниження рівня β-активності, щільність δ- та θ-ритму, що свідчило про гармонізуючий вплив на дiенцефально-стовбурові структури головного мозку. Висновки. Досліджені параклінічні характеристики можуть бути використані для уточнення соматоневрологічних взаємозв’язків при ВДПК та удосконалення діагностичних підходів у пацієнтів із ВДПК.