Мета: розробити та оцінити ефективність диференційованого підходу до ендопротезування колінного суглоба у пацієнтів з гонартрозом, ускладненим кістковими вадами та нестабільністю зв’язкового апарату. Об’єкт і методи дослідження. Проведено ретроспективне дослідження результатів ендопротезування колінного суглоба у 314 пацієнтів з гонартрозом IV стадії за класифікацією Келгрена — Лоуренса, ускладненим кістковими вадами виростків стегнової та великогомілкової кісток та різним ступенем нестабільності зв’язкового апарату. Застосовано диференційований підхід до вибору типу ендопротеза та хірургічної техніки залежно від розміру вади та стану зв’язкового апарату. Результати. Встановлено, що при вадах виростків <5 мм ефективним є заміщення кістковим цементом з імплантацією ендопротеза без збереження задньої хрестоподібної зв’язки. При вадах >5 мм оптимальним є використання аугментів з ендопротезом без збереження задньої хрестоподібної зв’язки. У випадках комбінованих вад та часткової неспроможності колатеральних зв’язок ефективним виявилося використання ендопротезів типу LCCK. При значному пошкодженні зв’язкового апарату найкращі результати показало використання цільнозв’язаних ендопротезів типу Hinge. Висновок. Запропонований диференційований підхід до ендопротезування колінного суглоба дозволяє оптимізувати хірургічне лікування пацієнтів з гонартрозом, ускладненим кістковими вадами та нестабільністю, забезпечуючи кращі функціональні результати та зниження ризику ускладнень. Індивідуалізація вибору типу ендопротеза та хірургічної техніки є ключовим фактором успішного лікування складних форм гонартрозу.