Мета: провести комплексне порівняння гістологічної, імуногістохімічної та молекулярної структури доброякісних неуточнених пухлин яєчників (ДНПЯ) з урахуванням їх проліферативної активності, запального мікрооточення, ангіогенезу та клінічного впливу на оваріальний резерв. У роботі охоплено 4 основні морфологічні форми ДНПЯ: ендометріоїдні, дермоїдні, серозні та муцинозні кісти. Об’єкт і методи дослідження. Досліджено 120 гістологічно підтверджених випадків ДНПЯ у жінок репродуктивного віку. Застосовано світлову мікроскопію, імуногістохімічний аналіз (Ki-67, HE-4, CD10, VEGF), визначення прозапальних цитокінів (інтерлейкін (IL)-6, фактор некрозу пухлин (ФНП)-α), та оцінку індексу інсулінорезистентності (HOMA-IR). Результати. Ендометріоїдні кісти асоціювалися з високою запальною та ангіогенною активністю, що супроводжувалося зниженням оваріального резерву навіть без хірургічного втручання. Серозні цистаденоми продемонстрували підвищену проліферативну активність за даними експресії Ki-67. Дермоїдні кісти виявили мінімальний проліферативний та метаболічний потенціал. Муцинозні — характеризувалися складною архітектурою, але низьким біологічним навантаженням. Висновок. Встановлено чіткі морфофункціональні та імуногістохімічні відмінності між формами ДНПЯ, що визначають клінічну тактику та потребу в персоналізованому підході до збереження фертильності, особливо у випадках ендометріозасоційованих кіст.