Мета: оцінити клінічну ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів з ізольованою артеріальною гіпертензією (АГ) шляхом аналізу динаміки артеріального тиску, біохімічних показників, маркерів серцево-судинного ризику та структурно-функціонального стану серця. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 49 пацієнтів із ізольованою АГ, яким протягом 12 міс призначали периндоприл у дозі 2–8 мг/добу. Оцінювали гемодинамічні параметри, показники ліпідного обміну, функції нирок (креатинін, цистатин С, швидкість клубочкової фільтрації, ліпокалін, асоційований з желатиназою нейтрофілів (NGAL)), маркерів серцевого стресу (N-кінцевий пропептид натрійуретичного гормону (NT-proBNP), кардіотрофін-1), а також результати ехокардіографії. Статистичний аналіз проводили з використанням парного t-тесту та критерію Вілкоксона. Результати. Виявлено достовірне зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску, покращення ліпідного профілю, зниження рівнів NT-proBNP, кардіотрофіну-1, цистатину С, NGAL та покращення функціонального стану нирок. Ехокардіографічно встановлено регрес розмірів передсердь, правого шлуночка та кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка. Інші показники залишалися стабільними. Висновок. Периндоприл ефективно знижує рівень артеріального тиску, сприяє покращенню кардіометаболічного профілю та структурних показників серця, що підтверджує доцільність його застосування в лікуванні ізольованої АГ.