Вступ
Ізольована артеріальна гіпертензія (АГ), що визначається як підвищення систолічного артеріального тиску (САТ) (≥140 мм рт. ст.) при нормальному або зниженому діастолічному (ДАТ) (<90 мм рт. ст.), є однією з найпоширеніших форм гіпертонічної хвороби, особливо в осіб середнього та старшого віку [1, 2]. Цей фенотип АГ має особливе клінічне значення, оскільки супроводжується підвищеним пульсовим тиском, підвищеною судинною жорсткістю та суттєвим зростанням ризику розвитку серцево-судинних ускладнень — зокрема, ішемічної хвороби серця, інсульту, хронічної серцевої недостатності, а також когнітивного зниження.
Вибір оптимальної антигіпертензивної терапії при ізольованій АГ є особливо важливим з огляду на потребу в ефективному зниженні САТ без надмірного зниження ДАТ, що може призводити до погіршення перфузії життєво важливих органів, зокрема головного мозку та нирок. Відповідно до сучасних клінічних рекомендацій Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) / Європейського товариства артеріальної гіпертензії (European Society of Hypertension — ESH) (2018, 2023) та рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України (2012, 2024), одним із препаратів 1-ої лінії для лікування АГ, включно з її ізольованими формами, є периндоприл — представник класу інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) [3, 4].
Периндоприл демонструє доведену ефективність у зниженні САТ, а також сприятливий вплив на ремоделювання лівого шлуночка, зниження артеріальної жорсткості та поліпшення ендотеліальної функції. Його тривала дія, здатність стабілізувати артеріальний тиск (АТ) упродовж 24 год, а також наявність органопротекторного ефекту роблять цей препарат особливо привабливим для тривалої терапії пацієнтів з ізольованою АГ [5, 6].
Проте клінічні характеристики пацієнтів з ізольованою АГ, як і динаміка гемодинамічних та метаболічних показників на фоні терапії периндоприлом, потребують подальшого дослідження з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу захворювання, віку, супутніх факторів ризику та комплаєнтності.
Мета дослідження: оцінити клінічну ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів з ізольованою АГ шляхом аналізу динаміки АТ, структурно-функціональних параметрів серця (за даними ехокардіографії), біохімічних показників ліпідного обміну, функціонального стану нирок, включаючи рівень креатиніну, цистатину С (Cys C), швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), ліпокаліну, асоційованого з желатиназою нейтрофілів (NGAL), а також маркерів серцевого стресу та ремоделювання — N-кінцевого пропептиду натрійуретичного гормону (NT-proBNP), кардіотрофіну-1 (CTF-1) до та після 12 міс терапії.
Об’єкт і методи дослідження
У дослідження включено 49 пацієнтів із ізольованою АГ (n=49), середній вік 54,36±8,17 року, серед яких 23 чоловіки та 26 жінок. Усім пацієнтам призначено периндоприл у дозі 2–8 мг/добу залежно від рівня АТ та статинотерапію розувастатином у дозі 10–20 мг залежно від рівня ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).
У програму обстеження пацієнтів до початку та через 12 міс терапії периндоприлом включали визначення таких показників: загальний холестерин (ХС), ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ) та ЛПНЩ, тригліцериди (ТГ), сироватковий креатинін, сечовина, лептин, CTF-1, NT-proBNP, Cys C, NGAL. Вимірювання здійснювали імуноферментним методом комерційними тест-системами відповідно до інструкцій виробника. ШКФ розраховували за формулою CKD-EPI з урахуванням рівнів креатиніну та Cys C згідно з рекомендаціями KDIGO (2021) [7]. Додатково проводили стандартне вимірювання САТ і ДАТ. Ехокардіографічне дослідження виконували відповідно до рекомендацій European Association of Cardiovascular Imaging — EACVI (2016). Аналізували індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), кінцево-діастолічний розмір (КДР), кінцевий систолічний розмір (КСР) лівого шлуночка (ЛШ), розміри передсердь, правого шлуночка (ПШ), товщину міжшлуночкової перегородки (ТМШП), товщину задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШ), відносну товщину стінки (ВТС) ЛШ, фракцію викиду (ФВ) ЛШ, максимальну швидкість раннього діастолічного наповнення ЛШ (VE), максимальну швидкість пізнього діастолічного наповнення ЛШ (VA) та VE / VA.
Статистичну обробку здійснювали у Statistica 13.0. Дані подано як M±SD. Для перевірки нормальності використовували тест Шапіро — Уїлка. Порівняння до і після лікування проводили парним t-тестом або критерієм Вілкоксона, залежно від типу розподілу. Кореляційний аналіз виконували за коефіцієнтом Спірмена. Вважали значущими відмінності при р<0,05.
Результати та їх обговорення
Оцінка ефективності терапії периндоприлом та розувастатином у пацієнтів з ізольованою АГ дозволила проаналізувати комплекс змін гемодинамічних, метаболічних і біохімічних показників. Отримані дані відображають позитивний вплив лікування на функціональний стан серцево-судинної та ниркової систем.
Так, у результаті 12-місячної терапії зафіксовано достовірне зниження САТ з 143,29±11,53 до 129,76±9,84 мм рт. ст. (p<0,001), а також ДАТ — з 87,63±8,38 до 81,15±7,90 мм рт. ст. (p<0,01). Індекс маси тіла (ІМТ) знизився з 26,81±2,1 до 26,5±2,0 кг/м², однак ця зміна не була статистично значущою (p>0,05) (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка клініко-біохімічних показників у пацієнтів з ізольованою АГ до та після 12-місячної терапії
| Показник | До лікування | Після лікування | p |
|---|---|---|---|
| АГ (n=49) | АГ (n=49) | ||
| САТ, мм рт. ст. | 143,29±11,53 | 129,76±9,84 | <0,001 |
| ДАТ, мм рт. ст. | 87,63±8,38 | 81,15±7,90 | <0,01 |
| ІМТ, кг/м2 | 26,81±2,1 | 26,5±2,0 | >0,05 |
| Загальний ХС, ммоль/л | 5,49±1,23 | 4,98±1,01 | <0,05 |
| ХС ЛПВЩ, ммоль/л | 1,20±0,38 | 1,31±0,36 | <0,05 |
| ТГ, ммоль/л | 1,86±0,91 | 1,49±0,78 | <0,01 |
| ХС ЛПДНЩ, ммоль/л | 0,89±0,6 | 0,78±0,7 | >0,05 |
| ХС ЛПНЩ, ммоль/л | 3,51±1,19 | 2,02±1,05 | <0,01 |
| CTF-1, нг/мл | 622,35±118,48 | 571,80±112,90 | <0,05 |
| Креатинін, мкмоль/л | 86,37±13,52 | 81,45±12,30 | <0,05 |
| ШКФ, мл/хв/1,73м2 | 74,77±12,54 | 79,88±13,71 | <0,01 |
| Сечовина, мкмоль/л | 5,74±1,9 | 5,26±1,5 | <0,05 |
| NT-proBNP, нг/мл | 441,89±133,21 | 354,16±120,33 | <0,01 |
| Cys C, нг/мл | 138,03±44,06 | 121,85±38,24 | <0,01 |
| NGAL, нг/мл | 14,61±2,55 | 12,38±2,12 | <0,01 |
Метаболічні показники також продемонстрували позитивну динаміку: рівень загального ХС знизився з 5,49±1,23 до 4,98±1,01 ммоль/л (p<0,05), рівень ХС ЛПВЩ підвищився з 1,20±0,38 до 1,31±0,36 ммоль/л (p<0,05), ТГ — знизився з 1,86±0,91 до 1,49±0,78 ммоль/л (p<0,01), а концентрація ХС ЛПНЩ знизилася з 3,51±1,19 до 2,02±1,05 ммоль/л (p<0,01). Рівень ХС ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) змінився незначно й залишився статистично недостовірним (p>0,05).
Крім того, відзначено достовірне зниження концентрації біомаркерів серцевого ремоделювання та ренальної дисфункції: рівень CTF-1 знизився з 622,35±118,48 до 571,80±112,90 нг/мл (p<0,05), NT-proBNP — з 441,89±133,21 до 354,16±120,33 нг/мл (p<0,01), Cys C — з 138,03±44,06 до 121,85±38,24 нг/мл (p<0,01), NGAL — з 14,61±2,55 до 12,38±2,12 нг/мл (p<0,01).
Також зафіксовано достовірне покращення ниркової функції: рівень креатиніну знизився з 86,37±13,52 до 81,45±12,30 мкмоль/л (p<0,05), ШКФ зросла з 74,77±12,54 до 79,88±13,71 мл/хв/1,73 м² (p<0,01), а сечовини — знизився з 5,74±1,9 до 5,26±1,5 ммоль/л (p<0,05).
Наступним етапом дослідження стало вивчення змін структурно-функціонального стану серця за даними ехокардіографії, що дозволило оцінити вплив 12-місячної терапії периндоприлом на показники ремоделювання міокарда та діастолічної функції ЛШ (табл. 2).
Таблиця 2. Динаміка ехокардіографічних показників у пацієнтів з ізольованою АГ до та після 12-місячної терапії
| Показник | До лікування | Після лікування | р |
|---|---|---|---|
| АГ (n=49) | АГ (n=49) | ||
| ЛП, см | 3,63±0,25 | 3,38±0,24 | <0,05 |
| ПП, см | 3,83±0,24 | 3,59±0,23 | <0,05 |
| КДР ЛШ, см | 4,59±0,40 | 4,58±0,34 | >0,05 |
| КСР ЛШ, см | 3,32±0,44 | 2,92±0,33 | <0,05 |
| ПШ, см | 1,73±0,08 | 1,53±0,06 | <0,05 |
| ТМШП, см | 1,26±0,06 | 1,18±0,05 | >0,05 |
| ТЗСЛШ, см | 1,25±0,030 | 1,25±0,030 | >0,05 |
| ММЛШ, г | 203,16±28,02 | 203,16±28,02 | >0,05 |
| ІММЛШ1, г/м2 | 120,58±15,78 | 120,58±15,78 | >0,05 |
| ІММЛШ2, г/м2 | 52,77±5,13 | 52,77±5,13 | >0,05 |
| ВТС ЛШ | 0,52±0,050 | 0,52±0,050 | >0,05 |
| ФВ ЛШ, % | 57,67±3,31 | 57,67±3,31 | >0,05 |
| VE, см/с | 61,93±8,70 | 61,93±8,70 | >0,05 |
| VА, см/с | 74,26±8,31 | 74,26±8,31 | >0,05 |
| VE / VA | 0,84±0,16 | 0,84±0,16 | >0,05 |
Найбільш вираженими виявилися достовірне зменшення розмірів лівого передсердя (з 3,63±0,25 до 3,38±0,24 см; p<0,05), правого передсердя (ПП) (з 3,83±0,24 до 3,59±0,23 см; p<0,05) і ПШ (з 1,73±0,08 до 1,53±0,06 см; p<0,05), що свідчить про зниження навантаження на серцеві камери та зменшення об’ємного перевантаження. Також відзначено статистично достовірне зменшення КСР ЛШ — з 3,32±0,44 до 2,92±0,33 см (p<0,05), що є свідченням покращення систолічної функції та зниження ступеня ремоделювання міокарда. Натомість такі показники, як ТМШП, ТЗСЛШ, маса міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), ІММЛШ, ВТС ЛШ, ФВ ЛШ, показники діастолічної функції (VE, VA, VE / VA) залишалися незмінними і не демонстрували статистично значущих змін (p>0,05), що може свідчити про стабільність систолічної та діастолічної функції у цієї категорії пацієнтів.
Тривале застосування іАПФ, зокрема периндоприлу, чинить виражений вплив на структурно-функціональний стан серця у пацієнтів з АГ за рахунок зменшення об’ємного навантаження, покращення еластичності судинної стінки та зниження післянавантаження. Ці ефекти сприяють регресу ремоделювання серцевих камер, насамперед передсердь та ПШ, що клінічно важливо з огляду на профілактику розвитку фібриляції передсердь і правошлуночкової дисфункції.
Покращення систолічної функції, зокрема зменшення КСР ЛШ, може бути наслідком зниження симпатичної активації, зменшення гіпертрофічного сигналювання та нормалізації мікроциркуляції в міокарді. Водночас відсутність змін ФВ та ММЛШ свідчить про стабільність глобальної скоротливої здатності ЛШ та початкову стадію ремоделювання, що є типовим для хворих із помірним ступенем АГ.
Не виявлено істотних змін діастолічної функції, що може свідчити про збережені резерви розслаблення міокарда на етапі обстеження. Це підтверджує доцільність раннього призначення терапії з антифібротичним і вазопротекторним потенціалом у пацієнтів з ізольованою АГ з метою уповільнення прогресування кардіального ремоделювання та профілактики серцевої недостатності зі збереженою ФВ.
Отже, результати нашого дослідження свідчать про позитивний вплив тривалої терапії периндоприлом на гемодинамічні, біохімічні та структурно-функціональні показники у пацієнтів з ізольованою АГ. Зниження рівнів САТ та ДАТ, покращення ліпідного профілю, зниження рівнів NT-proBNP, CTF-1, Cys C та NGAL, а також позитивна динаміка показників ехокардіографії свідчать про комплексну кардіо- та нефропротекторну дію препарату. Отримані нами дані узгоджуються з результатами попередніх досліджень, які також демонстрували ефективність іАПФ, зокрема периндоприлу, у зниженні АТ, зменшенні об’ємного перевантаження серця, зниженні маркерів ремоделювання та покращенні функціонального стану нирок у пацієнтів з АГ [8–10].
Висновок
Тривала терапія периндоприлом у пацієнтів з ізольованою АГ сприяє позитивній динаміці морфофункціонального стану серця, зокрема зменшенню розмірів передсердь і ПШ. Виявлене зниження КСР ЛШ свідчить про потенціал препарату в регресії ранніх ознак ремоделювання міокарда без порушення глобальної систолічної функції. Збереження показників діастолічної функції підтверджує ранню стадію ураження серцево-судинної системи та підкреслює ефективність периндоприлу як засобу первинної профілактики прогресування серцевої недостатності.
Список використаної літератури
|
Інформація про автора:
Дунаєва Інна Павлівна — кандидатка медичних наук, доцентка, заслужена лікарка України, доцентка кафедри клінічної фармакології та внутрішньої медицини Харківського національного медичного університету МОЗ України, Харків, Україна. orchid.org/0000-0003-3061-3230. |
Information about the author:
Dunaieva Inna P. — Candidate of Medical Sciences, Associate professor, Honored Doctor of Ukraine, Associate professor of the Department of Clinical Pharmacology and Internal Medicine of the Kharkiv National Medical University of the Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, Ukraine. orchid.org/0000-0003-3061-3230. |
Надійшла до редакції/Received: 06.06.2025
Прийнято до друку/Accepted: 09.06.2025
