Мета — розробити критерії диференційованого підходу до застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії при хибних суглобах з урахуванням їх здатності до біологічного відновлення. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 23 пацієнти з хибними суглобами трубчастих кісток. З урахуванням здатності до біологічного відновлення сформовано досліджувану групу, яку становили 16 (69,56%) пацієнтів із хибними суглобами, які здатні до біологічного відновлення, та контрольну, в яку включено 7 (30,43%) пацієнтів із нездатними до відновлення типами. Результати лікування оцінювали при первинному зверненні та після закінчення курсу консервативної стимуляції репаративного остеогенезу шляхом застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії. Результати. У пацієнтів досліджуваної групи встановлено достовірно кращі вторинні результати лікування у віддалений період за характеристиками больового синдрому (р=0,000001), обмеження обсягу рухів (р=0,0005), рентгенологічними показниками (р0,05). Висновки. Встановлено необхідність диференційованого підходу до застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії при хибних суглобах з урахуванням їх здатності до біологічного відновлення та низьку ефективність методики при хибних суглобах без здатності до відновлення.