Мета: проаналізувати сучасні джерела наукової інформації щодо проявів сполучнотканинної дисплазії (СТД) у періорбітальній ділянці та обґрунтувати доцільність використання структурної періорбітопластики у пацієнтів молодого віку як профілактичного і реконструктивного втручання. Об’єкт і методи дослідження. Здійснено цілеспрямований пошук наукових статей на зазначену тематику в базах PubMed, Scopus, Embase та Google Scholar за період 2015–2025 рр. Результати. У низці досліджень підтверджено наявність ранніх вікових змін періорбітальної ділянки у молодих пацієнтів із СТД. Встановлено, що пацієнти з диспластичним синдромом сполучної тканини мають високий ризик передчасних інволютивних змін у періорбітальній зоні вже у віці 25–35 років. Висновки. Визначення фенотипових ознак СТД повинно бути стандартом при плануванні блефаропластики. Структурна періорбітопластика є методом вибору у цієї категорії пацієнтів, оскільки забезпечує довготривалий результат з низькою частотою ускладнень.