Відсутність чітких критеріїв діагностики, конкретних біомаркерів та гетерогенність астма-хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) перехресту (АХП) породжують труднощі у вивченні як епідеміології, так і молекулярних механізмів при АХП, що призводить до того, що клініцисти змушені використовувати метод проб і помилок, щоб знайти найкраще лікування для пацієнтів з АХП. Мета: вивчити особливості клініко-лабораторних показників у пацієнтів з поєднаним перебігом АХП та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 120 хворих: 22 пацієнти з ХОЗЛ (1-ша група), 21 — з бронхіальною астмою (БА) (2-га група), 24 — з АХП (3-тя група), 31 — з АХП та ЦД 2-го типу (4-та група), 22 — з ЦД 2-го типу (5-та група) та 20 практично здорових осіб (ПЗО) (6-та група). Оцінювали показники функції зовнішнього дихання, індексу маси тіла (ІМТ), рівня вісцерального жиру. Досліджували вміст глюкози, 8-ізопростану, інсуліну, sCD14, С-реактивного білка (СРБ), фібриногену, холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів високої щільності, ліпопротеїдів низької щільності, індекси HOMA-IR, QUICKI, TYG. Водночас визначали нейтрофільно-лімфоцитарне співвідношення (НЛС), моноцитарно-лімфоцитарне співвідношення (МЛС), індекс системного імунного запалення (ІСІЗ). Результати. У пацієнтів з поєднаним перебігом АХП та ЦД 2-го типу встановлено більш виражену задишку за шкалою mMRC, підвищення частоти загострень, вищий рівень ІМТ, вісцерального жиру та індексу BODE за найнижчого об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду. Водночас у цій групі виявили більш виражену дисліпідемію (вищий рівень загального холестерину, тригліцеридів за нижчого вмісту ліпопротеїдів високої щільності). Встановлено, що у хворих на ХОЗЛ, БА та АХП НЛС було істотно вищим, ніж у пацієнтів із ЦД 2-го типу та ПЗО (р<0,05). Медіана НЛС при АХП та ЦД 2-го типу була вірогідно вищою порівняно з 1-ю та 2-ю групами — у 1,32 та 1,38 раза (р<0,05), проте не відрізнялася від 3-ї групи (р>0,05). МЛС дозволило диференціювати пацієнтів із АХП та АХП+ЦД 2-го типу від 5-ї та 6-ї груп (р<0,05). У всіх групах хворих ІСІЗ був вищим, ніж у ПЗО, а у пацієнтів з АХП+ЦД 2-го типу цей показник був вищим, ніж при ХОЗЛ — на 26% (р<0,05) та при ЦД 2-го типу — на 25% (р<0,05). Рівень 8-ізопростану був найвищим у пацієнтів із АХП+ЦД 2-го типу зі статистичною різницею з усіма групами, зокрема на 62,5; 60 та 41,1% порівняно з ХОЗЛ, БА та АХП відповідно (р<0,05). Рівень СРБ був помітно вищим у пацієнтів основної групи зі статистичною відмінністю між 5-ю та 6-ю групами (р<0,05) та тенденцією до вищих рівнів, ніж при БА. Рівень фібриногену при АХП+ЦД 2-го типу був вищим на 29%, ніж у пацієнтів з БА та АХП. У пацієнтів з АХП та АХП+ЦД 2-го типу рівень sCD14 був у 2,5 раза вищим, ніж у ПЗО та пацієнтів із ЦД 2-го типу (p<0,05), вищим, ніж при ХОЗЛ, однак дещо нижчим, ніж при БА (p>0,05). Статистично вірогідної різниці між ЦД 2-го типу та ПЗО не виявлено (p>0,05).