Клінічні особливості гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії у хворих із супутнім гіпотиреозом

Вступ

Дисциркуляторна енцефалопатія становить одну з найактуальніших проблем сучасної неврології внаслідок високої розповсюдженості. У структурі цереброваскулярних захворювань в Україні 96% належить хронічним порушенням мозкового кровообігу — дисциркуляторній енцефалопатії, яка розвивається на тлі артеріальної гіпертензії та атеросклерозу, або їх поєднанні (Мищенко Т.С., 2009; 2010а). Патогенез ураження церебральних структур при хронічних судинних захворюваннях головного мозку та формування дисциркуляторної енцефалопатії полягає в поступовому зростанні комплексу патобіохімічних розладів, зумовлених зниженням рівня кисню в артеріальній крові (гіпоксемії), з одного боку, та дією інтермедіаторів недоокисненого кисню (оксидативним стресом) — з іншого (Голов­ченко Ю.И., Трещинская М.А., 2008; Ощепкова Е.В., 2009; Jefferson A., Benjamin E. (Eds), 2009).

У нашій країні та за її межами проведено багато досліджень щодо вивчення критеріїв діагностики, лікування та профілактики гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії (ГДЕ) (Савич О. та співавт., 2008; Мищенко Т.С., 2010б; Сорокіна І.Б. та спів­авт., 2010; Головач І.Ю., 2011). Натомість, залишаються маловивченими особливості перебігу, діагностики та лікування ГДЕ у разі приєднання до неї інших захворювань, адже визначення ранніх критеріїв діагностики коморбідних станів має надзвичайно велике практичне значення. Тому мета нашого дослідження — вивчити клініко-­неврологічні особливості ГДЕ в умовах дефіциту тиреоїдних гормонів.

Об’єкт і методи дослідження

Проведено клініко-неврологічне обстеження 97 пацієнтів із ГДЕ. Усіх пацієнтів розподілили на дві групи, статистично зіставні за основним захворюванням, статтю та віком. До 1-ї групи (основної) увійшли 60 пацієнтів, у яких, окрім ГДЕ, був супутній гіпотиреоз. До 2-ї (контрольної) групи увійшли 37 пацієнтів без супутнього гіпотиреозу. Вік учасників дослідження становив 42–66 років (середній вік — 58,2±0,91 року). Серед обстежених — 88 (90,7%) жінок, 9 (9,3%) чоловіків.

Пацієнти основної групи перебували на диспансерному спостереженні в ендокринолога та мали супутню гіпофункцію щитовидної залози внаслідок аутоімунного тиреоїдиту (39 осіб), після оперативних втручань на щитовидній залозі (9 осіб), у 12 пацієнтів був спонтанний гіпотиреоз.

Загальноклінічне та клініко-неврологічне обстеження здійснювали за класичними методиками. Для документації клінічних показників застосовували розроблені карти, які частково заповнювалися пацієнтами самостійно у вигляді анкет (паспортні та суб’єктивні дані), а решта (об’єктивні клінічні показники) — лікарем. Статистичний аналіз отриманих даних проведено з використанням програмних пакетів STATISTICA 6.0 та MS Excel.

Результати та їх обговорення

Аналіз анамнезу захворювання свідчив, що погіршення свого стану пацієнти пов’язували із повторними стресами або поглибленням стресогенної ситуації, особ­ливо це стосувалося пацієнтів із виявленим супутнім гіпотиреозом. Так, пацієнти із супутнім гіпотиреозом, відзначали у 65,8% випадків погіршення стану після повторних стресів та у 25,6% — після поглиблення стресогенної ситуації. Водночас пацієнти без супутнього гіпотиреозу у 38,7% випадків відзначали погіршення стану після повторних стресів та у 19,1% — після поглиб­лення стресогенної ситуації. Виявлено, що характер стресогенного фактора в основ­ній групі був суттєво менш значущим, ніж у контрольній групі.

Пацієнти скаржилися на головний біль, зниження працездатності, загальну слабкість, втомлюваність, порушення пам’яті, зниження концентрації уваги, порушення сну, подразливість, плаксивість, запаморочення (порушення сприйняття руху, простору і часу), головокружіння (системне), страх смерті. При виявленні скарг пацієнтів на запаморочення, головокружіння та плаксивість між показниками обох груп спостерігали достовірну різницю (p<0,05). Характеристика основних скарг пацієнтів зображена на рис. 1.

Рис. 1

Характеристика основних скарг

Спостерігалося достовірне (р<0,05) переважання і за вираженістю (знач­на) скарг на головний біль, зниження праце­здатності, слабкість, втомлюваність, сухість шкіри, порушення сну, подразливість.

Із погіршенням суб’єктивних показників зростала недостатність об’єктивних статико-­координаторних та вегетативних функцій. Результати здійсненого нами неврологічного огляду дослід­жуваних свідчать, що хиткість у позі Ромберга, атаксія при ході, мимопопадання при пальценосовій пробі та змішаний тип дермографізму достовірно (р<0,05) переважали в основній групі, ніж у контрольній. Характеристика основних об’єктивних симптомів зображена на рис. 2.

Рис. 2

Характеристика основних об’єктивних симптомів

За результатами визначення суб’єктивної та об’єктивної неврологічної симптоматики у пацієнтів із ГДЕ та супутнім гіпотиреозом виявлене достовірне переважання (р<0,05) вестибулоатактичного, церебрастенічного та мнестичного синд­ромів. Зокрема, тривожно-депресивні розлади реєстрували в 3 рази частіше, ніж у пацієнтів без супутньої патології щитовидної залози. Характеристика основних синдромів зображена на рис. 3.

Рис. 3

Характеристика основних синдромів

Висновки

Таким чином, на основі отриманих клінічних даних можна зробити висновок, що у пацієнтів із ГДЕ та супутнім гіпотиреозом достовірно частіше (p<0,05) відзначають церебрастенічний, вестибуло-атактичний та мнестичний синдроми.

Список використаної літератури

• Головач І.Ю. (2011) Дисциркуляторна енцефалопатія: деякі патогенетичні, клінічні та лікувальні аспекти. Ліки України, 4(150): 47–58.
• Головченко Ю.И., Трещинская М.А. (2008) Обзор современных представлений об эндотелиальной дисфункции. Consilium Medicum, 11: 38–40.
• Мищенко Т.С. (2009) Эпидемиология цереброваскулярных заболеваний в Украине. Практ. ангиология, 1(1): 5–7.
• Мищенко Т.С. (2010а) Достижения в области сосудистых заболеваний головного мозга за последние 2 года. Здоров’я України, 5: 12–13.
• Мищенко Т.С. (2010б) Современная диагностика и лечение неврологических заболеваний. Справочник врача, Киев, 470 с.
• Ощепкова Е.В. (2009) Гипертоническая энцефалопатия: терапевтическая или неврологическая проблема? Практ. ангиология, 5: 9.
• Савич О., Веляник В., Біловаріу В., Гринчук А. (2008) Дисциркуляторна енцефалопатія: сучасний погляд на патогенез та діагностику. Мед. вісн., 4: 24–27.
• Сорокіна І.Б., Гудкова А.А., Гехт А.Б. (2010) Помірні когнітивні розлади при судинних захворюваннях головного мозку: діагностика та принципи терапії. Важкий пацієнт, 3: 22–23.
• Jefferson A., Benjamin E. (Eds) (2009) Cardiovascular disease, cognitive decline and dementia. Vascular cognitive impairment in clinical practice. Cambridge, p. 166–177.