11 грудня 2014 р. у готелі «Київ» відбувся перший прес-ланч для друкованих засобів масової інформації з Олександром Квіташвілі, міністром охорони здоров’я України. Формат зустрічі носив досить неформальний характер, проте бесіда, на думку автора, відбулася жвава, насичена та конструктивна.
Починаючи зустріч, О. Квіташвілі звернув увагу журналістів на те, що найактуальнішою подією дня, на його думку, є прийняття Верховною Радою України Постанови про Програму діяльності Кабінету Міністрів України (далі — Програма), зазначивши, що під час роботи над цією програмою продемонстровано два позитивних моменти — командний підхід до вирішення будь-яких питань з боку усіх членів Уряду, а також близькість ідеологічних поглядів новопризначених міністрів, що сприяє полегшенню діалогу між ними.
Про саму Програму було зазначено, що вона є максимально практичною, позбавлена ідеологічних та популістських лозунгів і у сфері охорони здоров’я має три першочергових напрямки:
- дерегуляція фармацевтичного ринку, яка призведе до зниження цін на ліки для кінцевого споживача;
- розробка нового закону про охорону здоров’я із перенесенням деяких питань, які сьогодні регулюються Конституцією України, до сфери дії цього закону, що полегшить внесення змін у подальшому;
- виведення державних закупівель за межі діяльності Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України та забезпечення їх своєчасного проведення.
Зміни за цими напрямками, за словами міністра, мають відбутися у перші 3–4 міс 2015 р.
Далі на черзі — трансформація та модернізація мережі лікарень по всій країні, перехід із фінансування на ліжко і штатну одиницю до фінансування на послугу, запровадження принципу «гроші йдуть за пацієнтом», забезпечення того, що якість медичної допомоги при тому чи іншому захворюванні буде однаковою по всій країні, незалежно від соціального статусу пацієнта та географічного положення. Якість сервісу має бути однаковою.
Далі відбулася проста тепла розмова, в ході якої журналісти та новий очільник МОЗ України спілкувалися з різних актуальних питань медичної та фармацевтичної галузі, які для зручності читача ми спробували розділити на декілька тематичних напрямків.
Кадрові та структурні зміни у МОЗ України
Відповідаючи на запитання журналістів з цього приводу, О. Квіташвілі запевнив, що кадрова ротація, безумовно, буде, адже бюрократію, яка зараз існує як в МОЗ України, так і в інших міністерствах, має бути викорінено. Але просто міняти одних людей на інших, не змінюючи структури і функціональної політики міністерства — неефективно. Щоб система запрацювала по-новому, на державну службу мають прийти молоді талановиті заінтересовані люди, і необхідно створити всі умови для самореалізації, для того щоб працювати було цікаво, престижно й економічно вигідно.
Тому буде змінено функціональну структуру міністерства, і люди, які хочуть залишитися, можуть бути залишені. Зараз у жодного із призначених міністрів немає ніяких гарантій. Якщо хтось не буде справлятися, його буде змінено. Така сама політика буде в МОЗ України щодо всіх співробітників. У всіх випробувальний термін — 3 міс. Усі чиновники будуть обиратися за відкритим конкурсом.
Питання кількості заступників необхідно вирішувати з урахуванням функціональності, проте, відповідно до документів, підписаних спільно із Європейським Союзом, у кожному міністерстві має бути заступник із питань євроінтеграції. На думку О. Квіташвілі, 3–4 заступники буде достатньо.
У цілому, за словами міністра, завдання МОЗ України — забезпечувати реалізацію політики у сфері охорони здоров’я, а не закупівлі, проводити роз’яснення цієї політики для громадян, контролювати якість надання медичної допомоги, мати об’єктивну інформацію щодо захворюваності і швидко реагувати у разі виникнення нестандартних ситуацій. На цьому функції МОЗ України мають закінчуватися. На сьогодні, на жаль, міністерство саме у себе закуповує послугу і саме контролює якість цієї послуги. Щодо відомчої медицини, можливо, що вона залишиться у відомчому підпорядкуванні на деякий час, але за умови, що всі медичні заклади будуть чітко виконувати політику МОЗ України щодо охорони здоров’я, надання медичної допомоги тощо. Стандарт має бути один для всього населення країни, і власник у цьому разі не має значення.
Реформування галузі і страхова медицина
Торкнувшись цього питання, міністр наголосив, що закриття медичних закладів не є самоціллю реформи. Самоціллю є чесний розподіл послуг по всій країні. Тому деінде кількість лікарняних ліжок може зменшитися. В Україні на сьогодні, за словами міністра, 400 тис. лікарняних ліжок, в той час як у Німеччині, де населення значно більше, біля 120 тис. Впродовж останніх років держава вкладала гроші у таку систему охорони здоров’я, яка не окуповувала себе. Гроші вкладалися не правильно, їх вкладалося забагато, і фінансувалося те, в чому не було реальної потреби. Також проблема полягає в тому, що до цих ліжко-місць закріплені штатні посади. Тому виникала парадоксальна ситуація, коли, наприклад, в одному медичному закладі працює два лікаря однієї спеціальності, в одного — 50 хворих, в іншого — 2, а заробітну плату вони отримують однакову. Це не чесно. Тому якщо надати лікарням можливість самостійно вирішувати адміністративні й фінансові питання, то ніхто нікого звільняти не буде. Просто лікар, який веде 50 пацієнтів, буде отримувати грошей у 25 разів більше, ніж той, який веде 2. На сьогодні хороший лікар і так вже отримує більше грошей, ніж поганий, проте він отримує їх напряму від пацієнтів. За словами міністра, цей процес необхідно легалізувати. Проте сказати, що зараз в Україні існує безплатна медицина, і буде здійснено перехід на платну — невірно, адже люди все одно платять лікарям. При цьому реальні кроки щодо реформування необхідно розраховувати на 3–5 міс, адже ситуація, в якій зараз опинилася Україна, не дозволяє робити об’єктивні прогнози на триваліший період, навіть на декілька років.
Стосовно приватизації клінік, яка відбулася свого часу в Грузії, О. Квіташвілі зазначив, що це питання не може вирішуватися у найближчий час, і взагалі Україні до цього ще далеко. Проте цей крок, на думку міністра, необхідний. Якщо приватизацію вчасно не провести, є ризик, що медичний заклад може бути свідомо доведений до банкрутства і проданий за копійки. Тож продавати державні й комунальні клініки — це не панацея і не єдиний можливий шлях. Ймовірно, необхідно просто дозволити людям самим мати якусь власність і сферу відповідальності. Можна залишити самі лікарні й землю під ними у державній чи комунальній власності, щоб була гарантія, що на цьому місці завжди буде лікарня, а, наприклад, не казино, але дати можливість людям самим вирішувати, скільки кому платити із тих коштів, які держава виділила на її функціонування, і взагалі — як розподіляти ці кошти, на які потреби їх витрачати. Для цього планується перехід від оплати на ліжко-місце та на штатну одиницю, яка прикріплена до цього ліжко-місця, до оплати за послугу. Проте змінювати це наказами МОЗ України не можна. Необхідно створити для функціонування медичних закладів вільну економічну модель, коли діяльністю закладу буде керувати сам колектив. Тобто колектив має прийняти рішення, скільки і якого персоналу залишиться працювати, виходячи із виділених коштів, і на яких умовах. Якщо це робити централізовано, у наказовому порядку з міністерства, то це може викликати шалений спротив з боку медиків.
Проте вплив МОЗ України на медичні заклади все ж залишиться, і здійснюватися він буде через змінену систему фінансування, наданням можливості вільно розпоряджатися коштами, які медичний заклад отримує. За таких умов, на думку О. Квіташвілі, кращі лікарі будуть отримувати більше грошей і будуть багатшими, а гірші лікарі отримуватимуть менше і будуть біднішими. Тобто відбуватиметься те ж саме, що реально відбувається на сьогодні, але у легальний спосіб.
МОЗ України, у свою чергу, у співпраці із міжнародними експертними групами, визначатиме кількість, перелік і вартість послуг, які держава закуповуватиме у суб’єктів, які здійснюють господарську діяльність із медичної практики.
З приводу страхової медицини було зазначено, що невідкладна допомога має фінансуватися державою. На сьогодні суспільство чекає появи страхової медицини, і існує уявлення, що коли вона з’явиться, то все буде добре. Це не так. Поки не відбудеться реформування та модернізації мережі лікувально-профілактичних закладів, страхова медицина запрацювати не зможе. Адже економічна модель, яка існує на сьогодні при оплаті праці лікаря, неправильна. Тому жодна людина, яка вміє рахувати, не буде входити у ці ризики. Проте якщо буде прийнято, наприклад, політичне рішення про запровадження страхової медицини, тому що на це чекають, то хтось все одно за це має доплачувати. Приватні страхові компанії на таке навряд чи підуть, і виникне необхідність створення державної страхової компанії. А це, за словами міністра, ще гірше, ніж та система оплати, яка існує на сьогодні. Адже страхування — це калькуляція ризиків на певну кількість людей, а коли держава бере на себе страхові зобов’язання, вона має страхувати все населення країни.
Тому спочатку краще реформувати мережу медичних закладів, потім реформувати податкову систему, щоб у роботодавців з’явилася можливість придбавати страхові поліси для своїх працівників. Необхідна поява великого сегмента застрахованих людей, і тоді можна запроваджувати загальнообов’язкове медичне страхування. Також необхідно залишити цільові програми: соціальна допомога у вигляді безоплатної медицини має надаватися тим людям, які цього потребують. Тобто впроваджуються цільові державні програми, і до них прикріплюється медична страховка, яку закуповує держава.
Медичні стандарти і якість медичних послуг
В усьому світі якість медичних послуг знаходиться під контролем професійних асоціацій. Вони здійснюють реагування на лікарську помилку, розробляють протоколи і настанови з метою недопущення лікарської помилки. Тому, по-перше, необхідно мати хорошу систему протоколів і настанов, по-друге, необхідно, щоб професійні асоціації були сильними й активними, авторитетними, цілеспрямовано проводили тренінги для лікарів.
На сьогодні, за словами О. Квіташвілі, в Україні необхідно 300–500 затверджених настанов. Тому замість того, щоб зараз асоціації, які воюють між собою та не визнають одна одну, не починали писати ці настанови, можна визнати, що Україна в односторонньому порядку приєднується до всіх протоколів і настанов, які на сьогодні працюють у Європейському Союзі. Необхідно це зробити дуже швидко, і для цього потрібні лише гроші, щоб перекласти українською мовою всі ці документи. Такі гроші МОЗ України може знайти, і це буде найшвидшим вирішенням проблеми.
Забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя
На погляд міністра, Державна санітарно-епідеміологічна служба в Україні, як і колись у Грузії, донедавна була величезною структурою, яка мала вплив практично на кожний вид господарської діяльності. У Грузії це була служба, яка збирала данину з усієї країни, проте ефективність її роботи залишалася нульовою. Тому функції цієї структури було розподілено між різними відомствами, роздроблено. Зокрема функцію контролю за інфекційними захворюваннями передано до Національного центру контролю за захворюваннями (Прим. ред. — аналог Center for Disease Control and Prevention — CDC), туди ж відійшла функція контролю стану повітря, води тощо. Такий крок необхідно зробити і в Україні (Прим. ред. На сьогодні функцію Національного центру контролю за захворюваннями виконує ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України»).
Військово-медична доктрина
Стосовно військово-медичної доктрини має бути прийняте глобальне політичне рішення, а завдання МОЗ України — виконувати все, що від нього залежить, для його виконання.
Державні закупівлі
та обіг лікарських засобів
Міністр пообіцяв проаналізувати всі тендерні закупівлі, після чого у публічному доступі буде надана інформація про наявність препаратів і про те, коли вони закінчаться, а також про те, яких заходів вживає МОЗ України, щоб вирішувати цю конкретну ситуацію. Якщо в ході перевірки закупівель будуть виявлені факти порушення законодавства, які призвели до завищення ціни або зриву закупівель, то люди, винні у цьому, мають, за словами міністра, понести кримінальну відповідальність.
Щодо закупівель лікарських засобів у ВООЗ та ЮНІСЕФ, О. Квіташвілі наголосив, що це може значно здешевити лікарські засоби, зробити їх більш доступними для кінцевого споживача. Можливо, це будуть прямі закупівлі, а можливо, закупівлі безпосередньо у виробників через рекомендаційні листи ЮНІСЕФ.
Перехід на нову систему закупівель має відбутися починаючи з 2015 р. У лютому–березні можуть з’явитися перші контракти, які даватимуть гарантію, що на 2015 р. проблем із дефіцитом ліків не буде.
Також має бути спрощено допуск до обігу в Україні лікарських засобів, які мають дозвіл регуляторних органів Європейського Союзу, США, Канади, Японії чи Австралії. Такі препарати будуть реєструватися за спрощеною процедурою, і країна-виробник при цьому не має значення.
На думку О. Квіташвілі, такі зміни викличуть спротив із боку операторів фармацевтичного ринку України. За його словами, це гарантовано. У Грузії з цього приводу відбувався тривалий переговорний процес між державою і фармацевтичними компаніями, і досвід показав, що з фармацевтичними компаніями можна домовлятися, якщо прибрати корупційну складову із цього процесу. Коли вони розуміють, що не зможуть після перемовин прийти до посадовця із «валізою» і змінити досягнуті домовленості, то стають набагато конструктивнішими. Адже за таких умов вони або втрачають ринок повністю, або, якщо йдуть на компроміс, можуть залишити якусь частку. О. Квіташвілі висловив сподівання, що такий процес буде відбуватися і в Україні.
Міністр запевнив, що нові пакети документів будуть готові у січні 2015 р., адже найближчим часом починає працювати міжнародна команда юристів. І якщо з новою редакцією закону про охорону здоров’я можливі серйозні складнощі, то щодо регуляторних змін на фармацевтичному ринку за наявності політичної волі все буде готово вже в січні.
Ліцензування медичної діяльності
Ліцензію на медичну практику, за словами О. Квіташвілі, має отримувати лікар, акредитацію — медичний заклад, який її не отримає, якщо в ньому не працюватимуть лікарі з ліцензією.
Матеріальне заохочення медиків
Чого чекати лікарям, як їх будуть мотивувати і як змусять відмовитися від платежів «у конвертах»?
Міністр запропонував спробувати уявити собі ситуацію, що ті самі гроші лікар отримує не «в конверті», а безпосередньо на свою пластикову картку. На сьогодні це здається нездійсненною мрією, проте до цього необхідно прагнути.
Відомо, що система охорони здоров’я необхідна, щоб люди отримували медичну допомогу. Для цього потрібні кваліфіковані лікарі. Якщо лікарі перебувають у поганому економічному та фінансовому становищі, не мають нормальних умов для життя і праці, вони просто не можуть якісно надавати медичну допомогу. Тому найбільший зиск від реформи, що проводитиметься, отримають саме лікарі. О. Квіташвілі розповів, що під час реформ у Грузії він був абсолютно переконаний, що викоренити корупцію в медицині буде неможливо. Це навіть не корупція в системі, це просто оплата праці. Якщо не існує іншого варіанта адекватної оплати праці, то вона йде з одних рук в інші. Проте як тільки на ринку медичних послуг з’явилися нормальні ринкові відносини, у людей з’явилася реальна можливість вибору лікаря, лікарні почали легалізувати свої прибутки, та з’явилася заінтересованість у лікарях високої кваліфікації, з’явилися легальні ринкові умови.
Те саме, за сподіваннями О. Квіташвілі, має відбутися і в Україні.
Олександр Устінов,
фото автора
Біографічна довідка
Олександр Квіташвілі
Народився 15 листопада 1970 року в місті Тбілісі (Грузія).
Громадянин України.
У 1992 році закінчив історичний факультет Тбіліського державного університету за спеціальністю «Новітня історія Європи та США».
У 1993 році отримав ступінь магістра у сфері державного управління в Школі державного управління імені Роберта Ф. Вагнера Нью-Йоркського університету (США).
Трудову діяльність розпочав у 1993 році у фінансовому та адміністративному департаменті Медичного центру Атланти (США).
Після повернення в Грузію у 1993 році працював у грузинському представництві Програми розвитку ООН (ПРООН) фахівцем з адміністрування і фінансів.
У 1995–1997 роках виконував обов’язки керівника грузинської місії Комітету допомоги об’єднаної методистської церкви.
У 1997 році — президент грузинської неурядової організації «Міжнародний фонд «Кураціо», який спеціалізується на реформуванні систем охорони здоров’я в країнах із перехідною економікою.
У 2002 році — національний координатор ПРООН сектору охорони здоров’я, соціального захисту та освіти програми економічного зростання та подолання бідності в Грузії.
З 1995 по 2002 рік був консультантом у міжнародних організаціях в Азербайджані, Литві, Україні, Вірменії та Сербії.
У 2002–2003 роках у Нью-Йорку (США) працював в Інституті Схід-Захід (EastWest Institute — EWI) та консультантом організації «Трансатлантичні партнери проти СНІДу».
З 2004 року — адміністративний директор Інституту Схід-Захід. З 2005 року — головний адміністративний директор і член ради правління Інституту. До його обов’язків входило управління центрами Інституту Схід-Захід у Нью-Йорку, Брюсселі, Празі та Москві, а також координація діяльності відділів по роботі з персоналом, інформаційних технологій і загальне адміністрування. Також відповідав за розробку корпоративної політики Інституту.
З січня 2008 року по серпень 2010 року — міністр праці, охорони здоров’я та соціального захисту Грузії.
З вересня 2010 року — виконувач обов’язків ректора Тбіліського державного університету імені Іване Джавахішвілі. У грудні 2010 року обраний ректором цього ж університету.
У червні 2013 року подав у відставку із займаної посади.
Влітку 2014 року входить до складу Стратегічної дорадчої групи з питань реформування охорони здоров’я України та бере активну участь у роботі групи «Лідерство та управління».
Рішенням Верховної Ради України від 2 грудня 2014 року призначено на посаду міністра охорони здоров’я України.
Автор аналітичних праць із питань реформи сфери охорони здоров’я та аналізу системи соціального захисту.
Вільно володіє англійською, російською і грузинською мовами.
