Чергове, уже п’ятнадцяте засідання Українського медичного клубу (далі — Клуб), яке традиційно проходить у бутик-готелі «Воздвиженський», відбулося 19 березня 2014 р. та почалося цього разу із чарівної української пісні. Адже, як наголосив президент Клубу Іван Сорока: «Пісня — це душа, серце й майбутнє народу; і народ, який співає пісні, — непереможний, дружній до інших і приречений на добробут та щасливе майбутнє». Далі він підкреслив, що члени Клубу змогли знову зібратися завдяки бійцям Небесної Сотні, які віддали своє життя за зміни в країні, і запросив вшанувати їх пам’ять хвилиною мовчання, після чого в умовах урочистості членами Клубу та фіналістом «Х-фактора» лікарем-стоматологом Сергієм Глазарем було виконано Державний Гімн України.
І. Сорока нагадав присутнім, що на минулому засіданні Клубу прозвучала думка про те, що майбутнім міністром охорони здоров’я України буде член Клубу, що й сталося — нині цю посаду займає Олег Мусій. Далі було зачитано звернення О. Мусія до членів Клубу, в якому зокрема йшлося про те, що сьогодні перед медиками країни стоять надзвичайно складні завдання, зумовлені внутрішніми та зовнішніми факторами. Збереження і забезпечення здоров’я українського народу є основними пріоритетами медичної спільноти. Реформу охорони здоров’я ніхто зупиняти не буде. Необхідно, на думку міністра, професійно провести аналіз методів її впровадження, зберегти все найкраще, виправити помилки, провести комплекс організаційних заходів, щоб система охорони здоров’я в Україні працювала ефективно. Для цього необхідно залучити професійний досвід членів Клубу для створення дорожньої карти медичної реформи. Слід не тільки відчувати, а й чітко знати, чим нині незадоволені медичні працівники та населення. Адже тільки знаючи потреби населення і медиків, можна ефективно реагувати на ці запити.
На думку міністра, Клуб став неупередженою професійною дискусійною платформою, де системно і послідовно, чесно й відверто обговорюється широке коло питань, які турбують медичних працівників і населення країни. Цю традицію О. Мусій вважає за необхідне зберігати й підтримувати. Професійне самоврядування медиків і ринку медичних послуг, зменшення впливу держави на управління системою охорони здоров’я мають стати основною умовою реформ.
Також міністр відзначив професійну й громадянську позицію членів Клубу, багаторічну інформаційно-просвітницьку роботу із засобами масової інформації, численні соціальні проекти, спрямовані на пропаганду здорового способу життя, профілактики неінфекційних захворювань, обов’язкового медичного страхування, раціонального фармацевтичного забезпечення, програми державно-приватного партнерства, міжнародного співробітництва, а також освітні, видавничі, спортивні й культурні акції.
Наприкінці звернення було зазначено, що медики України продемонстрували всьому світу безпрецедентний героїзм, самопожертву, професіоналізм і толерантність.
Міністр також висловив впевненість, що з таким потенціалом лікарі України здолають усі перешкоди.
Після завершення урочистої частини представники медичної еліти нашої держави перейшли до нагальних для галузі охорони здоров’я питань, серед яких перше місце цього разу посіло обговорення результатів і подальших завдань реалізації пілотного проекту щодo державного регулювання цін на лікарські засоби для осіб з гіпертонічною хворобою (далі — Проект), інформацію про хід якого учасникам засідання представив Василь Нетяженко, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України за фахом «Терапія», професор, член-кореспондент Національної академії наук України, президент Асоціації лікарів-інтерністів України.
В. Нетяженко зазначив, що, на жаль, коли ідеологія проекту тільки розроблялася, її творці не долучили до цього процесу тих медичних працівників, на яких у подальшому покладено відповідальність за його виконання, і це не можна назвати позитивною практикою. Тому коли рішення про впровадження Проекту було прийнято і озвучене, воно на перший погляд здавалося нереальним і некоректним. Адже усі дії фахівців, які брали участь у його реалізації, мали ґрунтуватися на обсягах коштів, які необхідно було розподілити за певний проміжок часу, а не на реальній ситуації із захворюваністю та потребах пацієнтів.
Найбільшою проблемою, яка існує як серед практикуючих лікарів, так і серед студентів-медиків, є відсутність розуміння того, що можна зробити для певного пацієнта, виходячи із сучасних досягнень фармакотерапії, даних досліджень та можливостей, які дає сьогодні фармацевтичний ринок України. Лікарі також не зацікавлені у тому, щоб пацієнт у результаті лікування почувався добре. На сьогодні у ряді регіонів виявляють численні сумні факти спроб лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою препаратами, які вже давно втратили свою актуальність, зокрема алкалоїдами раувольфії, агоністами післясинаптичних α2-аденорецепторів, а також інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту першого покоління, і це за наявності на ринку широкого асортименту сучасних, доступних за ціною та значно ефективніших та безпечніших лікарських засобів.
Доповідач нагадав, що кількість хворих на гіпертонічну хворобу становить в Україні 12 млн осіб, ця цифра залишається сталою протягом декількох років. Кількість хворих на гіпертонічну хворобу, які отримали лікарські засоби, станом на 31.12.2013 р. порівняно з 15.03.2013 р. зросла з 3,85 до 74,6%. Частка хворих, що отримували препарати протягом >3 міс, становила на кінець 2013 р. 44,4%. Протягом дії пілотного проекту зменшилася на 6,4% кількість інсультів на 100 тис. населення, а також у середньому по Україні на 16% кількість викликів швидкої медичної допомоги з приводу гіпертонічного кризу. Отже, в цілому результати Проекту можна вважати позитивними, і у разі його продовження слід очікувати, на думку В. Нетяженка, зниження смертності від серцево-судинних захворювань у працездатному віці (від 20 до 65 років) на 10–20% та зменшення кількості інсультів не менш ніж на 20%.
Також В. Нетяженко представив до уваги учасників засідання Клубу пам’ятку лікарям щодо лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, вимоги якої, на його переконання, необхідно виконувати для більш успішної реалізації пілотного проекту:
- усі лікарі повинні користуватися клінічною настановою «Артеріальна гіпертензія» з діагностики та лікування гіпертонічної хвороби згідно з наказом МОЗ України від 24 травня 2012 р. № 384;
- лікування пацієнтів з наявними факторами ризику необхідно розпочинати відразу з комбінації декількох препаратів, а не з монотерапії;
- протипоказано титрування дози препаратів для лікування пацієнтів із гіпертонічною хворобою;
- ефективність лікування оцінюється за зниженням артеріального тиску, але досягти рівня артеріального тиску <140/90 мм рт. ст. можливо лише у 30–40% хворих, у інших пацієнтів це зниження потребує довготривалого застосування комбінованих препаратів;
- основною метою пілотного проекту є залучення більшої частини пацієнтів із гіпертонічною хворобою та підвищення їх схильності до лікування.
Продовжуючи тему пілотного проекту, Василь Корнацький, заступник директора з лікувальної роботи, головний лікар, керівник відділу медико-соціальних проблем кардіології ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України», звернув увагу на вплив такого розповсюдженого фактора, як стрес, на структуру захворюваності й смертності від серцево-судинних захворювань. Він зазначив, що мінімізація стресу, позитивний вплив на психічне здоров’я скорочує середнє перебування хворого в ліжку приблизно на 30% та покращує ремісію при серцево-судинних захворюваннях. Тому, на його думку, необхідно прискорити розробку та прийняття закону «Про захист психічного здоров’я населення» та спрямувати дії держави у це русло. Прикладом ефективності такого рішення є Німеччина у роки після закінчення Другої світової війни, де, за його словами, з перших днів встановлення миру було прийнято закон про надання психологічної допомоги усім постраждалим під час війни. Можливо, це було одним із найважливіших факторів, які сприяли швидшому відновленню Німеччини у післявоєнний період, порівняно з Радянським Союзом. Беручи до уваги останні події, які відбуваються у суспільно-політичному житті України, необхідно поставити перед керівництвом галузі й держави питання про якнайшвидшу розробку закону про захист психічного здоров’я населення.
Він також прокоментував основні важливі напрямки подальшого розвитку усієї вітчизняної системи охорони здоров’я, зазначивши, що скорочення кількості лікувальних закладів, обґрунтоване тим, що кількість ліжок на душу населення в Україні перевищує таку в розвинених країнах світу, все-таки матиме негативний вплив на демографічну ситуацію в цілому. Це, на його переконання, пов’язане з тим, що в нашій державі, на відміну, наприклад, від Великобританії, відсутні так звані соціальні ліжка, завдяки яким представники малозахищених верств населення можуть отримати медико-соціальну допомогу. Тому скорочення кількості ліжок, особливо у сільській місцевості, без одночасного створення інститутів медико-соціальної допомоги є порушенням прав громадян України.
Порушивши питання запровадження страхової медицини, він зазначив, що на сьогодні кількість громадян, які зможуть взяти фінансову участь у загальнообов’язковому медичному страхуванні (а це лише ті, хто офіційно працює та отримує офіційну зарплату), не перевищує 10% населення, тому збільшення загального обсягу видатків на охорону здоров’я буде незначним, а от вимоги до лікарів з боку пацієнтів та страхових компаній можуть стати значно суворішими.
Тому необхідно внести зміни до 49-ї статті Конституції України та чесно вказати, який обсяг медичної допомоги може гарантувати держава, а для отримання якого пацієнти мають розраховувати на власні ресурси.
Страхування має існувати, але мають бути створені персоніфіковані рахунки, отже, страхування має виступати більше профілактичним засобом. Якщо людина буде знати, що в неї на рахунку є певна сума на медичне забезпечення, вона може витрачати її на власний розсуд, і в разі відсутності потреби у медичній допомозі витратити на життя або залишити у спадок. Також він наголосив на необхідності запровадження страхування професійної відповідальності медичних працівників.
Звернувши увагу на якість підготовки кадрів, В. Корнацький повідомив, що аналіз скарг у МОЗ України показує, що 70% невдоволеності населення медичною допомогою залежить від самих лікарів і викликано неетичною поведінкою останніх. Тому при атестації лікарів необхідно, на його думку, звертати більше уваги на людяність лікаря, його авторитет серед пацієнтів.
Отже, зміни необхідні, але діяти треба виважено, тому що ще одну невиважену реформу охорони здоров’я народ України не переживе.
Костянтин Надутий, начальник управління реформ медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України, висловив переконання, що Проект Закону про внесення змін до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» щодо неможливості скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я шляхом оптимізації чи реорганізації є таким, що суперечить інтересам України. Він, зокрема, може позбавити місцеві громади права вирішувати, який лікувальний заклад є більш необхідним на тій чи іншій території.
Основним недоліком спроби реформування медичного обслуговування, яка відбувається останніми роками, К. Надутий вважає повний провал інформаційної складової процесу змін, коли ні пацієнти, ні медична спільнота не знали чітко, що від них вимагають і що вони отримають у кінцевому результаті, а були лише поставлені перед фактом того, що працювати й жити доведеться за якимись новими правилами.
Крім того, К. Надутий наголосив, що посада лікаря є дуже впливовою у суспільно-політичному плані, тому Уряд, який не може знайти спільної мови з лікарською спільнотою, приречений на невдачу.
Радміла Гревцова, керуючий партнер київського офісу консалтингової компанії «Yurkraft Medical», адвокат, директор Інституту медичного і фармацевтичного права і біоетики Академії адвокатури України, президент Української медико-правової асоціації, зупинилася на темі юридичного захисту прав лікарів та закладів охорони здоров’я. Для того щоб підкреслити важливість цієї теми для усієї медичної спільноти, вона навела два красномовні приклади:
- правові відносини у сфері охорони здоров’я в Україні наразі регулюються більш ніж 5,5 тис. нормативних актів;
- кількість цивільних судових справ про відшкодування майнової й моральної шкоди внаслідок надання медичної допомоги неналежної якості щороку перевищує 80 у кожному регіоні України.
Також Р. Гревцова зазначили, що останні суспільно-політичні події, які відбулися в державі, відкривають нові можливості для розвитку системи охорони здоров’я, водночас формують нові виклики, на які необхідно реагувати.
По-перше, це зважений і розумний підхід, який взято новим керівництвом держави і галузі, зокрема такий, що не відкидає повністю те, що було зроблено у рамках спроби реформувати систему охорони здоров’я, а надає можливість подивитися, що з цього треба взяти, можливо модифікувавши, а що необхідно відкинути. Адже саме від стану системи охорони здоров’я залежатиме стан захищеності професійних і соціальних прав медичних працівників.
По-друге, у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 р. йдеться про необхідність прийняття закону України про права пацієнтів. Дуже важливо, щоби цей документ розглядався як закон не тільки про права, а саме про правовий статус пацієнтів, як це є у багатьох країнах сучасного світу, де йдеться і про обов’язки, і про відповідальність пацієнтів. Тоді прийняття цього закону стане запорукою можливості нормального виконання медичними працівниками своїх обов’язків.
По-третє, запровадження самоврядування в охороні здоров’я як такого, що може підняти на якісно новий рівень усю систему і діяльність кожного медичного працівника. Можлива люстрація, яка відбуватиметься у зв’язку із запровадженням самоврядування, має відбуватися виключно в межах законодавства і не має стати «полюванням на відьом». Треба чітко розрізняти люстрацію, юридичну відповідальність за порушення законодавства, у тому числі кримінального, і вирішення кадрових питань.
У розрізі запровадження самоврядування потребує особливої уваги забезпечення незалежності такого інституційного моменту, як судово-медична експертиза, висновок якої значною мірою вирішує справу в суді.
Також протягом засідання Клубу вже традиційно було вручено відзнаки членам клубу, лікарям, представникам медичних та фармацевтичних компаній, які брали участь у реалізації соціальних і гуманітарних проектів Клубу, відбулася лотерея, а спілкування між учасниками засідання продовжувалося у невимушеній атмосфері під час традиційного вишуканого частування.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
