ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МОКСОНІДИНУ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ З ПРОЯВАМИ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ Х

ВСТУП

Артеріальна гіпертензія (АГ) — один із компонентів метаболічного синдрому Х. Однією із ланок регуляції артеріального тиску (АТ) є симпатична нервова система, підвищений тонус якої проявляється не тільки підвищенням АТ, а й тахікардією, вазоконстрикцією ниркових артерій, затримкою рідини в організмі (Krentz A.J., Evans A.J., 1998; Bousquet P., 2000). Тому очевидна доцільність використання антигіпертензивних препаратів, які регулюють функцію симпатичної нервової системи (Преображенский Д.В. и соавт., 1999; Haenni A., Lithell H., 1999; Ernsberger P., 2000; Reid J.L., 2000; Сыртланова Р.Э., Гильмутдинова Л.Т., 2003). До таких препаратів центральної дії нового, другого покоління належить агоніст I1-імідазолінових рецепторів моксонідин — препарат Фізіотенс компанії «Solvay Pharmaceuticals».

Мета роботи — вивчення впливу препарату Фізіотенс на основні складові метаболічного синдрому Х у пацієнтів з АГ.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 32 пацієнти (14 чоловіків і 18 жінок) віком від 32 до 53 років з м’якою та помірною АГ II стадії (за класифікацією ВООЗ 1999 р.), разом з якою діагностовано 2–4 інші компоненти метаболічного синдрому Х (згідно з рекомендаціями експертів Національного інституту здоров’я США; Expert Panel on Detection, Evaluation, and Treatment of High Blood Cholesterol in Adults, 2001). «Гіпертензивний» анамнез становив 9,2±6,3 року, індекс маси тіла в цілому по групі — 35±4,1 кг/м2, об’єм талії — 106,8±10,2 см. У 2 пацієнтів виявлено цукровий діабет 2-го типу в стадії компенсації.

Всім пацієнтам проводили добове моніторування АТ (ДМАТ) за допомогою портативної системи «Meditech ABPM-02/M» (Угорщина), ехокардіографічне дослідження на апараті «Aloka SSD 280 LS» за стандартною методикою. Ферментативним методом у плазмі крові визначали рівень загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ) та холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ). За формулою Фрідвальда розраховували холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). Також визначали вміст неестерифікованих жирних кислот (НЕЖК), продуктів ліпідної пероксидації — дієнових (ДК), триєнових (ТК), оксидієнових (ОК) кон’югатів, малонового діальдегіду (МДА). Глюкозу крові визначали фотометричним методом, гіперінсулінемію — за рівнем імунореактивного інсуліну (ІРІ). Дослідження проводили до і після курсу лікування препаратом Фізіотенс.

Препарат застосовували в дозі 0,4 мг на добу вранці протягом 12 тиж. Критерієм ефективності препарату вважали зниження АТ менше 140/90 мм рт. ст. або не менш ніж на 10% початкового рівня.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Після 12-тижневої терапії препаратом Фізіотенс зареєстровано зниження офісного АТ: систолічного (САТ) — від 168,9±7,6 до 142,1±1,8 мм рт.ст. (р<0,05), діастолічного (ДАТ) — від 99,7±4,6 до 90,3+1,3 мм рт. ст. (р<0,05).

Аналізуючи дані ДМАТ, необхідно відзначити, що більш виражене зниження АТ і частоти серцевих скорочень (ЧСС) фіксували вночі (табл. 1), що зумовило зменшення кількості пацієнтів з недостатнім зниженням і відсутністю зниження АТ вночі (добові профілі non-dipper та night-peaker).

Статистично значуще зниження ЧСС, за даними дослідження, можливо, свідчить про відновлення нормального добового ритму функціонування симпатичної нервової системи у частини хворих з метаболічним синдромом Х.

Враховуючи той факт, що порушення циркадного ритму з недостатнім зниженням АТ вночі асоціюється з більшою частотою уражень органів-мішеней (перенесеними інсультами, більш частим розвитком гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, мікроальбумінурії), більш тяжкий перебіг та несприятливий прогноз у осіб з проявами метаболічного синдрому Х, можливо, частково пов’язаний із порушенням циркадності АТ (Целуйко В.И. и соавт., 2002; Перцева Т.О., Осетрова М.С., 2003).

Застосування препарату було ефективним у 22 (69%) хворих. За даними ехокардіографічного дослідження після 12-тижневого курсу терапії препаратом Фізіотенс зареєстроване зменшення кінцевого систолічного (КСД), кінцевого діастолічного діаметра (КДД) та відповідно об’ємів (КСО, КДО) лівого шлуночка (табл. 2), статистично значущо покращилася скоротна та насосна функція серця.

При вивченні змін показників ліпідного обміну після курсу 12-тижневої терапії препаратом Фізіотенс ми виявили тенденцію до зниження ЗХС, ТГ і статистично значуще підвищення ХС ЛПВЩ — на 18,1%, р<0,05 (табл. 3).

Лікування препаратом Фізіотенс протягом 12 тиж забезпечило зниження активності процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) (табл. 4).

В цілому по групі відзначали статистично значуще зниження вмісту продуктів ПОЛ — ДК, ОК, МДА, НЕЖК. Вміст ТК практично не змінювався. Необхідно відзначити той факт, що зниження вмісту ТК виявляли у хворих з ефективним зниженням АТ. Ступінь зниження ТК більшою мірою корелював зі ступенем зниження САТ (r=0,48, p<0,05), ніж ДАТ (r=0,37, p<0,05). Можна припустити, що відсутність зниження ТК у хворих із метаболічним синдромом Х, у яких не було досягнуто оптимального зниження АТ, окрім індукції процесів ПОЛ, може бути результатом активації ліпооксигеназного шляху синтезу ейкозаноїдів, які впливають на проникність судинної стінки та змінюють гемореологічні властивості крові. У цих хворих вірогідно можуть бути зареєстровані більш суттєві ознаки ендотеліальної дисфункції.

При дослідженні стану вуглеводного обміну після 12 тиж прийому препарату Фізіотенс виявлено зниження в обстежених хворих рівня глюкози крові на 14,7% (p< 0,05), ІРІ на 19,4% (p<0,05) (рисунок).

Встановлена статистично значуща пряма залежність між ступенем зниження ІРІ і САТ (r=0,49, p<0,05) та ДАТ (r=0,38, p<0,05), зниженням ІРІ і ЧСС вночі (r=0,47, p <0,05).

У 5 (15,6%) обстежених виявлена мікроальбумінурія. Після курсу терапії у всіх цих хворих відзначено зниження цього показника на 28–30% (через малу кількість хворих — статистично незначуще).

Потрібно відзначити добру переносимість препарату. Тільки 2 пацієнти скаржилися на незначну сухість у роті, але це не потребувало ні відміни препарату, ні зниження його дози.

ВИСНОВКИ

Препарат центральної дії моксонідин (Фізіотенс) — високоефективний антигіпертензивний лікарський засіб для терапії пацієнтів з АГ як складової метаболічного синдрому Х. Ефективно знижуючи АТ та ЧСС, переважно вночі, сприятливо впливаючи на внутрішньосерцеву гемодинаміку, препарат дає можливість нормалізувати добовий профіль АТ (non-dipper, night-peaker), покращити скоротну функцію міокарда, що є дуже важливим у цієї категорії хворих.

Гіпотензивна дія препарату Фізіотенс реалізується на фоні зменшення резистентності тканин до інсуліну, зниження рівня глюкози крові, позитивного стану ліпідного обміну, зниження активності ПОЛ.

ЛІТЕРАТУРА

• Перцева Т.О., Осетрова М.С. (2003) Аналіз показників добового моніторування артеріального тиску та метаболічних змін у хворих на аліментарно-конституційно ожиріння. Медичні перспективи, 1: 73–75.
• Преображенский Д.В., Степанова О.А., Сидоренко Б.А. (1999) Моксонидин — агонист I1-имидазолиновых рецепторов — в лечении гипертонической болезни. Кардиология, 8: 76–82.
• Сыртланова Р.Э., Гильмутдинова Л.Т. (2003) Опыт применения моксонидина у пациентов с артериальной гипертензией в сочетании с метаболическим синдромом. Кардиология, 3: 33–35.
• Целуйко В.И., Чернышов В.А., Малая Л.Т. (2002) Метаболический синдром Х. Гриф, Харьков, 247 с.
• Bousquet P. (2000) Identification and characterization of I1 imidazoline receptors: their role in blood pressure regulation. Am. J. Hypertens., 13(6 Pt 2): 84S–88S.
• Ernsberger P. (2000) Pharmacology of moxonidine: an I1-imidazoline receptor agonist. J. Cardiovasc. Pharmacol., 35(7 suppl. 4): S27–S41.
• Expert Panel on Detection, Evaluation, and Treatment of High Blood Cholesterol in Adults (2001) Executive Summary of The Third Report of The National Cholesterol Education Program (NCEP) Expert Panel on Detection, Evaluation, And Treatment of High Blood Cholesterol In Adults (Adult Treatment Panel III). JAMA, 285(19): 2486–2497.
• Haenni A., Lithell H. (1999) Moxonidine improves insulin sensitivity in insulin-resistant hypertensives. J. Hypertens. Suppl., 17(3): S29–S35.
• Krentz A.J., Evans A.J. (1998) Selective imidazoline receptor agonists for metabolic syndrome. Lancet, 351()9097: 152–153.
• Reid J.L. (2000) Rilmenidine: a clinical overview. Am. J. Hypertens., 13(6 Pt 2): 106S–111S.