Розпочато роботу над Концепцією розвитку медичної науки на 2013–2015 роки

23 травня 2013 р., під час засідання Президії Національної академії медичних наук (НАМН) України, до уваги його учасників було представлено проект Концепції розвитку медичної науки і основні напрями наукових досліджень в наукових установах НАМН на 2013–2015 роки (далі — Концепція).

Доповідаючи з цього питання, Юрій Кундієв, академік, перший віце-президент НАМН України, зазначив, що Концепція — це бачення недалекого майбутнього вітчизняної медицини, і вона має перш за все визначати передумови, принципи, засоби та механізми розвитку академічної наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності на період до 2015 р. та складається із двох частин: загальної та за окремими напрямками залежно від профілю наукових установ.

Розпочавши із загальної частини, перший віце-президент НАМН України нагадав, що метою розроблення Концепції є визначення сучасних пріоритетних напрямів розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної складових медичної академічної науки на найближчі роки, створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку всіх сфер суспільного життя, запровадження механізмів функціонування з інтеграційним поєднанням сучасних форм наукового процесу, підготовки науковців високого рівня, здійснення інноваційної діяльності та розвитку медичної галузі, побудованої на фундаментальних знаннях.

Для досягнення цієї мети подальший розвиток науки в НАМН України має ґрунтуватися на таких принципах:

• Висока самоврядність НАМН України та окремих інститутів як її рівноправних складових.
• Лідерство окремих інститутів як рушійна сила та спосіб інноваційного розвит­ку медичної науки за конкретними напрямками.
• Принцип єдиної мети — збереження та зміцнення стану здоров’я населення України — як стратегічного потенціалу держави.
• Інформаційна відкритість та інтеграція в міжнародну систему науки й освіти.
• Сприйнятливість до передового світового досвіду та гнучкість стосовно нових напрямів і методологій наукових досліджень.

Шляхами реалізації таких принципів, за словами Ю. Кундієва, мають бути:

• запровадження новітніх форм інтеграції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;
• модернізація матеріально-технічної бази;
• формування інноваційного середовища (території та напрямки пріоритетного розвитку, інноваційні центри тощо);
• багатоканальність фінансування;
• запровадження сучасних наукометричних методів інтегральної оцінки роботи структурних підрозділів, співробітників;
• створення умов для підготовки аспірантів та докторантів;
• створення умов для стажування та залучення науковців до галузевих міжнародних програм.

Ю. Кундієв нагадав, що пріоритетним напрямком діяльності наукових установ НАМН України протягом усіх років існування було й залишається здійснення фундаментальних та прикладних наукових досліджень у галузі медицини та впровадження отриманих результатів у практичну діяльність закладів охорони здоров’я України. Тому створення і трансфер нових способів, методів і технологій діагностики, лікування та профілактики найбільш розповсюджених захворювань людини (у тому числі нових лікарських засобів, медичної техніки та виробів медичного призначення) є однією з найважливіших складових діяльності НАМН України щодо реалізації інноваційної політики держави в галузі охорони здоров’я.

Також зазначено, що сьогодні удосконалення управління результатами наукової та науково-технічної діяльності стає нагальною передумовою ефективного функціонування медичної галузі. Таке управління повинно гарантувати її стійкий розвиток, залучення позабюджетних коштів і при цьому бути достатньо гнучким, щоб постійно забезпечувати узгодження наукових цілей з конкретними суспільними потребами та реальними можливостями фінансування. Відповідно до існуючих економічних умов важливим має бути всемірне використання світових досягнень із виходом на власні передові концепції, теорії методології та технології, які б забезпечили авангардне положення вітчизняної медичної науки. Тому необхідно здійснити вибір найбільш важливих, перспективних та пріо­ритетних цілей з урахуванням існуючого науково-технічного та соціально-економічного розвитку, значно підвищити конкурентоспроможність і експортні можливості української медичної науки на світовому ринку наукової продукції та медичних послуг. Основну увагу необхідно надавати розвитку фундаментальних знань та інновацій у медичні галузі.

Також було зазначено, що у світі на розвиток медичної науки істотний вплив мала «медична революція» останніх років у ряді наукоємних галузей — перш за все в молекулярній біології та сучасних біотехнологіях, нанотехнологіях, молекулярній генетиці, інформаційних технологіях. Це сприяло значному переоснащенню методичної бази наукових досліджень, переосмисленню ідеології та наукових основ проблем теоретичної та клінічної медицини. Аналіз досліджень світової науки свідчить про те, що проривними напрямками на цьому етапі є біоінформатика, системна біологія, нанобіотехнології, протеоміка, постгеномні дослідження, клітинні технології. Швидко розвиваються ядерна медицина, гравітаційна, лазерно-магнітна терапія, електромагнітна гіпертермія. Можливі прориви і відкриття в галузі квантової фізики функціонування клітин. Передбачається зростання обсягу досліджень щодо створення нових лікарських засобів, що особливо важливо для країни, яка залежить від імпорту ліків.

Усі завдання, які постають перед віт­чизняною медичною наукою виходячи із наведених тенденцій сьогодення, можливо реалізувати з розвитком науково-технічного підприємництва, створення науково-виробничих підприємств у рамках академічних інститутів та вищих медичних навчальних закладів, усуненням міжвідомчих бар’єрів, посиленням комплексування наукової тематики, раціональним використанням бюджетних коштів, активним впровадженням результатів у практику охорони здоров’я. Також для цього необхідний перехід до принципово нової якості наукових досліджень і управління діяльністю установ НАМН України зі створенням єдиної системи науково-­інформаційного планування досліджень і реалізації результатів науково-­дослідних робіт, організацією ефективної міжвідомчої співпраці та співробітництва з представниками інших теоретичних дисциплін з орієнтацією на переважний розвиток профілактичної медицини. Це має сприяти значному переоснащенню методичної бази наукових досліджень, переосмисленню ідеології та наукових основ проблем теоретичної та клінічної медицини.

Стосовно розвитку за окремими напрямками, а саме: акушерство і гінекологія, гастроентерологія, гематологія та трансфузіологія, генетична та регенеративна медицина, геронтологія, дерматовенерологія, ендокринологія, епідеміологія та специфічна профілактика ін­фекційних захворювань, кардіологія та ревматологія, медична радіологія, мікробіологія та вірусологія, нефрологія, нейрохірургія, охорона здоров’я дітей шкільного віку та підлітків, педіатрія, радіаційна медицина, ортопедія та травматологія, очні хвороби, психіатрія, стоматологія, терапія, оториноларингологія, урологія, фармакологія, фтизіатрія та пульмонологія, хірургія серця і судин, загальна хірургія і трансплантологія, гігієна та медична екологія, медицина праці, Ю. Кундієв зазначив, що усі вони потребують подальшого опрацювання з урахуванням вимог часу та об’єктивних реалій.