Як повідомляло наше видання, згідно з Наказом МОЗ України від 30 листопада 2012 р. № 981 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 02 лютого 2011 року № 49», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2012 р. за № 2131/22443 та опублікованого в «Офіційному віснику України» 8 січня 2013 р. за № 100, затверджено нову редакцію Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (далі — Ліцензійні умови).
Редакція «Українського медичного часопису» звернулася до МОЗ України із запитом щодо роз’яснення окремих положень нової редакції Ліцензійних умов, а саме:
- Як отримати ліцензію на медичну практику (необхідні документи, процедура, скільки коштує)?
- Як розуміти формулювання «безоплатно надавати медичну допомогу громадянам відповідно до чинного законодавства»?
- Який термін дається суб’єктам господарювання, які вже мають ліцензії, для приведення своєї матеріальної бази до вимог нових Ліцензійних умов?
- Хто і як здійснює контроль за виконанням Ліцензійних вимог?
- Які санкції можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання у разі порушення Ліцензійних вимог?
У відповідь на запит редакції «Українського медичного часопису», надісланий 25 січня 2013 р., за даними Управління контролю якості медичних послуг МОЗ України у межах своєї компетенції надає таку інформацію:
Суб’єкт господарювання, який має намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, повинен згідно зі ст. 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п. 20 переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 та п. 1.4. Ліцензійних умов, затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 лютого 2011 р. за № 171/18909, подати до МОЗ України особисто або через уповноважену ним особу такі документи:
1. Засвідчену в установленому порядку копію висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видану за місцем провадження діяльності, про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики.
2. Відомості за підписом заявника — суб’єкта господарювання про:
- стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності;
- наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності;
- наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я, медичні й фармацевтичні працівники зобов’язані безплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.
Наказом МОЗ України від 30.11.2012 р. № 981 «Про внесення змін до наказу МОЗ від 13.12.2011 р. № 49», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.12. 2012 р. за № 2131/22443, передбачено, що зазначені Ліцензійні умови вступають в дію через 10 днів з дня його опублікування в «Офіційному віснику України». Разом з тим наведений наказ опублікований 08.01.2013 р. та набрав чинності 18.01.2013 р. Враховуючи викладене, суб’єкт господарювання, який проваджує господарську діяльність з медичної практики, зобов’язаний з 18.01.2013 р. додержуватися Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики та привести власні акти до зазначених Ліцензійних умов.
Відповідно до ст. 6, ч. 8 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п. 6 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698, контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики здійснює МОЗ України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженого наказом МОЗ України від 10.02.2011 р. № 80, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.05.2011 р. за № 634/19372, за порушення суб’єктом господарювання Ліцензійних умов МОЗ України як орган контролю:
- видає розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов;
- анулює ліцензії на зазначений вид господарської діяльності.
Також МОЗ України надає такі офіційні роз’яснення:
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.
Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через 10 днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання.
Згідно з п. 2.6 Ліцензійних умов передбачено, що «використання одного приміщення за різними функціональними призначеннями не допускається».
Функціональне призначення приміщень визначається його оснащенням, відповідними вимогами до площ і спеціальностями медичних працівників, які безпосередньо працюють у цих кабінетах. Ці норми закріплені в ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я», в яких, наприклад, зазначено «Кабінет лікарів консультативного прийому». Так, до кабінетів медичних працівників стоматологічного профілю застосовуються майже однакові вимоги до площ, оснащення та оздоблення, крім діяльності за спеціальностями «Хірургічна стоматологія» та «Дитяча стоматологія».
Згідно з п. 2.8 Ліцензійних умов визначено, що у найменуванні юридичної особи має міститися найменування лише одного із видів закладів охорони здоров’я відповідно до Переліку закладів охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ України від 28 жовтня 2002 р. № 385, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 р. за № 892/7180. Використання юридичними особами у своєму найменуванні та найменуванні структурних підрозділів видів закладів охорони здоров’я та їх словосполучень, які не відповідають Переліку закладів охорони здоров’я, не допускається.
Зазначені вимоги пов’язані зі змінами в законодавстві, а саме з редакцією ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, в якій визначено, що заклад охорони здоров’я — це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням якої (якого) є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. Також ця норма зумовлена Положенням про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 467, згідно з яким МОЗ України має виключне право затверджувати переліки закладів охорони здоров’я.
Згідно з п. 2.9 Ліцензійних умов Фізична особа — підприємець має право найму медичних та фармацевтичних працівників, за наявності у фізичної особи — підприємця вищої кваліфікаційної категорії із заявленої спеціальності та провадження нею медичної практики із цієї спеціальності за ліцензією МОЗ України понад 5 років.
Найм медичних та фармацевтичних працівників здійснюється за спеціальністю фізичної особи — підприємця та молодших спеціалістів із медичною та фармацевтичною освітою різного профілю за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає встановленим вимогам.
Згідно з п. 3.1 Ліцензійних умов Медичною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Такі вимоги встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я», затвердженим наказом МОЗ України від 29 березня 2002 р. № 117.
Відповідність спеціальним освітнім та кваліфікаційним вимогам лікарів засвідчується:
1) дипломом про вищу медичну освіту державного зразка;
2) сертифікатом лікаря-спеціаліста встановленого зразка, виданим вищими медичними навчальними закладами, закладами післядипломної освіти III–IV рівня акредитації відповідно до Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19 грудня 1997 р. № 359, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 1998 р. за № 14/2454;
3) посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії з лікарських спеціальностей встановленого зразка, наведеного у додатку 4 до Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19 грудня 1997 р. № 359, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 1998 р. за № 14/2454.
Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19 грудня 1997 р. № 359, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 січня 1998 р. № 14/2454, для атестації на визначення знань і практичних навиків із присвоєнням (підтвердженням) звання лікаря-спеціаліста у комісію, не пізніше ніж за тиждень до початку її засідання, подаються такі документи: копії дипломів про освіту та інші документи, що в установленому порядку дають право займати конкретну лікарську посаду.
Таким чином, право лікарів, які закінчили навчальні заклади за часів колишнього СРСР, займатися професійною діяльністю не обмежене чинними нормативно-правовими актами.
Щодо абзацу сьомого п. 4.14 повідомляємо, що, згідно ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Згідно з ч. 4 цього Кодексу визначено, що керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Слід зазначити, що роз’яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють нових правових норм.
Прес-служба
«Українського медичного часопису»
