16 листопада 2012 р. в інформаційному агентстві «УКРІНФОРМ» відбулася прес-конференція, присвячена закінченню Всеукраїнського тижня боротьби із цукровим діабетом (ЦД), а також громадській експертизі стану виконання Державної цільової програми «Цукровий діабет» на 2009–2013 роки (далі — Програма).
Валентина Очеретенко, голова ради Української діабетичної федерації, повідомила, що починаючи з 2003 р. у Європарламенті працює робоча група з питань ЦД, яка вивчає цю проблему, привертає до неї увагу суспільства та намагається досягти того, щоб у кожній країні Європейського Союзу (ЄС) рівень медичної допомоги хворим на ЦД був однаково високим. За підтримки Європейського відділення Міжнародної діабетичної федерації (International Diabetes Federation — IDF) проведено порівняльний аналіз стану проблеми ЦД у різних країнах ЄС, який став корисним інструментом пропаганди найпередовішого досвіду в сфері профілактики, діагностики та лікування ЦД, дозволив виявити значущі відмінності в якості та рівні надання медичної допомоги хворим на ЦД у різних країнах Європи.
Загалом світова спільнота офіційно визнала, що хронічні неінфекційні захворювання (ХНЗ) стали швидко зростаючою проблемою для всього людства і особливо для найбідніших країн. Офіційно у вересні 2011 р. прийнята резолюція 66-ої Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (ООН) на підтримку Політичної декларації з профілактики неінфекційних захворювань і боротьби з ними, щодо чотирьох найбільш поширених ХНЗ (рак, серцево-судинні, хронічні легеневі захворювання і ЦД). Усі держави світу, що брали участь у цьому знаковому зібранні, підтвердили важливість питання протидії ХНЗ.
ХНЗ є причиною 63% смертей у світі. Слід зазначити, що ⅓ цих смертей (9 млн щорічно) припадає на осіб, які не досягли 60 років. Особливу увагу під час засідання було приділено питанню боротьби з катастрофічними темпами поширення ЦД. За даними IDF у світі близько 300 млн осіб, хворих на ЦД, і ця цифра може зрости до 500 млн вже в наступному поколінні. Основна кількість випадків захворювання, а саме 4 із 5, фіксується у країнах із низьким та середнім рівнем життя.
Щороку ЦД та його ускладнення стають причиною смерті більше 32 млн громадян країн Європи. Більшість пов’язаних із ЦД смертей та ускладнень серед осіб репродуктивного віку (30–50 років) фіксується у країнах із низьким та середнім рівнем економічного розвитку.
Світовий економічний форум (World Economic Forum) зазначає, що у наступному двадцятиріччі ХНЗ будуть коштувати світовій економіці 47 трлн дол. США, що становитиме 75% глобального ВВП та перевищить збитки через глобальну фінансову кризу. У найближчі 20 років, за даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сумарні доходи виробників ліків та медичних закладів при лікуванні ХНЗ у світі становитимуть понад 30 трлн дол. що перевищує 40% світового ВВП за 2011 р. Питання матеріального забезпечення боротьби з ЦД потребує особливої уваги. Положення про доступність лікарських засобів та забезпечення економічно ефективного лікування і настанови, що базуються на принципах наукової доведеності та об’єктивності досліджень, були включені в вищезазначену Декларацію ООН саме через важливість дотримання принципу рівного доступу до лікування незалежно від матеріального статусу пацієнта. Тому уряди країн мають зробити все необхідне, аби гарантувати доступність медичної допомоги для хворих на ЦД. Слід виключити можливість застосування неефективних ліків і технологій, неадекватних закупівель, неефективно організованої системи розподілу.
У 2012 р. Парламент Ради Європи нарешті прийняв резолюцію 2011/2911 (RSP), присвячену ЦД, який посідає чи не найперше місце серед ХНЗ. У резолюції міститься багато фактичних матеріалів, серед яких — результати підрахунків, які є свідченням того, що система охорони здоров’я кожної європейської країни витрачає мінімум 10% свого бюджету на лікування хворих на ЦД, а в деяких країнах частка цих видатків сягає майже 19%. Положення резолюції спрямовані не лише на запобігання фінансовим втратам країн і пацієнтів, хворих на ЦД, на плечі яких лягає левова частка витрат, але й покликані звернути увагу на психосоціальну підтримку і на боротьбу з дискримінацією цієї категорії громадян.
Вартість лікування інсуліном у 25 країнах Європи оцінюється в 54 млрд євро, тобто 120 євро на душу населення. Адекватне лікування подовжує життя хворих, але пацієнти в Європі не мають рівної доступності до сучасного лікування. Статистика захворюваності та смертності свідчить, що у країнах із вищим рівнем доступності сучасного лікування ЦД пацієнти живуть довше.
Торкнувшись положення в Україні, В. Очеретенко зазначила, що проведення громадської експертизи виконання Програми здійснювалося на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 р. № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади», відповідно до якої громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.
Однак оцінити, скільки коштує лікування хворого на ЦД для нашої держави, наразі неможливо, адже виконання Програми не забезпечується повністю, і лікування частково оплачується за рахунок коштів домогосподарств. Кількість населення України зменшується, водночас кількість хворих на ЦД збільшується. Так, у 2007 р. частка хворих на ЦД серед населення України становила 2,3% (1 млн 94 тис. 124 особи), на 1 січня 2012 р. зросла до 2,8% (1 млн 264 тис. 500 осіб), а на сьогодні кількість офіційно зареєстрованих хворих на ЦД перевищила 1 млн 300 тис. осіб.
Для оцінки тягаря тієї чи іншої хвороби у світі широко використовується показник років життя, скоригованих за непрацездатністю (Disability-adjusted life year — DALY). Він був розроблений ВООЗ, та на сьогодні все частіше використовується у царині громадського здоров’я. Цей показник становить лінійну суму потенційних років життя, втрачених через передчасну смерть або тимчасову втрату працездатності. Для України він в 4 рази вищий, ніж для країн Європи.
За останніми даними, оприлюдненими Робочою групою з ЦД в Європейському парламенті у виданні «Діабет. Політичні пазли: Чи маємо прогрес у Європі?» 2011 р., розповсюдженість ЦД в Україні значно нижча, ніж у сусідніх країнах. Малоймовірно, що офіційні статистичні дані відображають реальне становище.
Зазначено, що держава все ж усвідомлює необхідність вживати заходів щодо боротьби з цим захворюванням, тому у 2009 р. прийнято другу редакцію Програми, виконання якої дасть змогу:
- підвищити рівень компенсації ЦД у дорослих — із 3 до 11%, у дітей — із 10 до 30%;
- зменшити кількість випадків ускладнень, зумовлених захворюванням на ЦД — діабетичної гангрени з 0,7 до 0,5%, діабетичної ретинопатії тяжкого ступеня — з 50 до 30%;
- зменшити кількість ампутацій стопи з приводу ЦД з 6,4 до 5,3 випадку на 100 тис. населення;
- знизити рівень первинного виходу на інвалідність (насамперед хворих працездатного віку) внаслідок ускладнень, зумовлених захворюванням на ЦД, з 1,35 до 1,1 на 10 тис. населення, а рівень смертності — на 10%.
Дивує те, що навіть у цій редакції відсутнє положення про оцінку ефективності виконання Програми.
Тому Спілкою громадських організацій «Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» проведена громадська експертиза якості надання медичної допомоги хворим на ЦД у пілотних регіонах — Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві.
Експертиза, проведена в період із серпня до листопада 2012 р. експертами Української діабетичної федерації, мала на меті, зокрема, привернути увагу відповідних державних структур до необхідності оцінювати ефективність виконання будь-яких заходів та довести нагальну потребу запровадження постійного моніторингу якості надання медичної допомоги хворим на ЦД з боку громадськості. Так, 21 вересня поточного року в Києві Спілкою громадських організацій «Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» проведено засідання робочої групи з громадської експертизи стану виконання Програми. У заході взяли участь представники державних структур, лікарі та громадські активісти з трьох областей України: Вінницької, Донецької та Дніпропетровської. Паралельно проводились експертні наради у пілотних регіонах за участю місцевих пацієнтських організацій та провідних спеціалістів. Учасникам було запропоновано розглянути питання мети та завдань запланованої експертизи, ролі держави у забезпеченні інсуліном хворих на ЦД та світовий досвід, протиріччя та недоліки існуючої нормативно-правової бази, що регулює питання допомоги пацієнтам із ЦД, та недоліки надання медичної допомоги цим хворим у пілотних регіонах. Зокрема розглянуто питання відсутності загальнодержавного реєстру пацієнтів із ЦД, нормативної невизначеності особливостей пацієнтів із ЦД тощо. Наступний етап експертизи полягав в аналітичній обробці отриманих матеріалів та підготовці кінцевого висновку для оприлюднення.
Предметом громадської експертизи були:
- вивчення стану виконання Програми Міністерством охорони здоров’я України, відповідними регіональними органами виконавчої влади у визначених пілотних регіонах;
- аналіз змін, які запроваджуються у системі надання протидіабетичної допомоги населенню в ході виконання Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві»;
- розробка пропозицій щодо вдосконалення системи надання допомоги громадянам із ЦД.
Основні завдання експертизи:
- виявити позитивні моменти в системі надання протидіабетичної допомоги, а також проблеми та перепони на шляху покращання якості життя людей із ЦД;
- порівняти стан протидіабетичної допомоги в різних регіонах;
- привернути увагу всіх заінтересованих сторін до необхідності й можливості більш ефективного вирішення проблем, пов’язаних із ЦД.
В. Очеретенко повідомила, що починаючи з 2008 р. у структурі статистичної звітності діяльності ендокринологічної служби відсутні такі показники, як смертність та первинний вихід на інвалідність, тому їх неможливо враховувати при оцінці ефективності виконання Програми.
Досвід пілотних регіонів стосовно передачі повноважень щодо надання медичної допомоги хворим на ЦД лікарям первинної ланки суттєво відрізняється. Так, у Донецькій області за період проведення пілотного проекту збільшилася кількість смертей від ЦД, ампутацій кінцівок, а також показник первинного виходу на інвалідність. Частота виявлення цього захворювання у 2012 р. знизилася на 40%. Підвищився рівень самозвернення до вузьких спеціалістів із тяжкими стадіями хвороби.
На Дніпропетровщині та у місті Києві, на думку фахівців, стан надання медичної допомоги хворим на ЦД поліпшився.
У цілому попередній аналіз результатів експертизи дозволяє зробити такі висновки та рекомендації:
1. У програмі «Здоров’я-2020: український вимір» слід приділити першочергову увагу профілактиці ХНЗ, зокрема ЦД 2-го типу та його ускладнень.
2. Вдосконалити нормативну базу та запровадити звітність, яка буде відображати реальний стан надання медичної допомоги хворим на ЦД.
3. Розробити індикатори оцінки якості економічної ефективності медичної допомоги хворим на ЦД.
4. Вжити заходів щодо підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу.
5. Впровадити науково обґрунтовані стандарти, протоколи і настанови надання медичної допомоги хворим на ЦД відповідно до сучасних міжнародних настанов.
6. Виходячи з того, що за міжнародними стандартами навчання самоконтролю є невід’ємною складовою терапії ЦД, ввести єдину державну систему терапевтичного навчання на базі сімейних амбулаторій, що дозволить підвищити рівень компенсації пацієнтів із хронічними захворюваннями.
7. Не допускати включення до функціональних обов’язків ендокринолога (сімейного лікаря, медичної сестри) відпуску інсулінів.
8. Покращити забезпечення хворих на ЦД ліками, засобами самоконтролю та гіпоглікемічними препаратами.
9. Забезпечити кожен кабінет сімейного лікаря глюкометрами та витратними матеріалами.
10. Забезпечити кожну бригаду швидкої медичної допомоги глюкометрами, витратними матеріалами та препаратом глюкагону для запобігання розвитку гіпоглікемічних станів.
11. Провести громадську експертизу роботи МСЕК по призначенню інвалідності та розробити нові настанови до її проведення.
12. Провести громадську експертизу стану соціально-медичної допомоги дітям із ЦД.
Завершуючи прес-конференцію, В. Очеретенко зазначила, що ці рекомендації будуть найближчим часом передані до Міністерства охорони здоров’я України, та висловила сподівання, що результати громадської експертизи будуть враховані при формуванні державної політики щодо надання медичної допомоги хворим на ЦД.
Олександр Устінов,
фото автора
